Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1584/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Договірні, переддоговірні немайнові, спори:; Орендні правовідносини; Оренда земельної ділянки.
Надіслано судом: 28.02.2025. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  911/1584/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		секретар судового засідання - Письменна О. М.,  
		за участю представників:
		позивача - Панчохи О. С. (самопредставництво),
		відповідача - Лук`яненка В. О. (адвоката), Дешевого О. А. (адвоката), 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Томашівської сільської ради
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 (колегія суддів: Козир Т. П. - головуючий, Мальченко А.О., Агрикова О. В.) у справі 
		за позовом Томашівської сільської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН"
		про стягнення 1 681 147,24 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.1. У травні 2023 року Томашівська сільська рада звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІПАН" (далі - ТОВ "СІПАН"), у якому просила стягнути заборгованість із орендної плати, яка виникла на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 за період з 01.04.2020 до 31.12.2021 у розмірі 1    681    147,24 грн.
		 
		1.2. Позовні вимоги Томашівської сільської ради мотивовані тим, що 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією, яка діяла за дорученням Київської обласної державної адміністрації, та ТОВ "СІПАН" був укладений договір оренди земельної ділянки. Згідно з цим договором в оренду ТОВ "СІПАН" передана земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032, встановлено річну орендну плату в розмірі 516    910,67 грн, що становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з подальшим її індексуванням. У 2020 році, як зазначав позивач, договір оренди земельної ділянки був поновлений на новий строк до 28.12.2029. Позивач посилався на те, що згідно з пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перейшла у комунальну власність Томашівської територіальної громади і 20.08.2021 право власності на земельну ділянку, яка є предметом договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, зареєстровано за позивачем. Позивач зазначав, що згідно з умовами договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 за період з 01.04.2020 до 31.12.2021 відповідач мав сплатити позивачу орендну плату в загальній сумі 1    817    456,47 грн, але відповідач задекларував та фактично сплатив позивачу лише 136    309,23 грн орендної плати. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 1    681    147,24 грн, яка виникла на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009.
		 
		2. Короткий зміст судових рішень
		 
		2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 11.01.2024 у справі №    911/1584/23 (суддя Третьякова О. О.) частково задоволено позовні вимоги Томашівської сільської ради до ТОВ "СІПАН" про стягнення 1    681    147,24 грн заборгованості з орендної плати. Вирішено стягнути з ТОВ "СІПАН" на користь Томашівської сільської ради 1    681    147,20 грн заборгованості з орендної плати та 25    217,21 грн витрат зі сплати судового збору.
		 
		Відмовлено в задоволенні позовних вимог Томашівської сільської ради до ТОВ "СІПАН" в частині стягнення 0,04 грн заборгованості з орендної плати.
		 
		2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що для визначення розміру орендної плати за спірний період (з 01.04.2020 до 31.12.2021) нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки станом на 2020-2021 роки становила 644    331,58 грн; у сторін спору розбіжності щодо цього розміру відсутні. 
		 
		Суд першої інстанції встановив, що обидві сторони визнають те, що відповідач сплатив позивачу за спірний період (з 01.04.2020 до 31.12.2021) орендну плату в загальній сумі 136    309,23 грн, з яких 58    418,24 грн - за період з 01.04.2020 до 31.12.2020 (2020 рік) та 77    890,99 грн - за 2021 рік.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач як правонаступник третьої особи - вигодонабувача стосовно орендної плати (Дорогинської сільської ради), і як правонаступник сторони орендодавця має право вимагати сплати відповідачем орендної плати за договором оренди за весь спірний період з 01.04.2020 до 31.12.2021.
		 
		Суд першої інстанції, здійснюючи розрахунок орендної плати, встановив, що пунктом 9 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 орендодавець та орендар визначили, що розмір орендної плати становить 10    % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому суд першої інстанції зазначив, що у спірний період (з 01.04.2020 до 31.12.2021) орендна плата за умовами цього договору оренди складала: за період з 01.04.2020 до 31.12.2020 (9 місяців 2020): 644    331,58 х 16,1182 га : 12 міс. х 9 міс х 10    % ставка = 778 909,90 грн; за 2021 рік: 644    331,58 х 16,1182 га х 10% ставка = 1 038 546,53 грн. 
		 
		Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач, укладаючи договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009, добровільно зобов`язався сплачувати орендну плату у встановленому в договорі оренди розмірі. Суд першої інстанції зауважив, що після набрання чинності 01.01.2018 підпунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України (із пільговим розміром орендної плати) та усуненням у 2019 році Верховним Судом правової колізії щодо можливості застосування цієї норми вже з 01.01.2018, відповідач у 2020 році визнавав договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 поновленим на тих самих умовах, на яких він був укладений. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 (у мотивувальній частині якого було встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 є поновленим на тих самих умовах) відповідач використав для реєстрації продовження свого права оренди. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи відповідача про необхідність застосування у спірний період (з 01.04.2020 до 31.12.2021) пільгового розміру орендної плати, передбаченого пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, свідчать про суперечливу поведінку відповідача.
		 
		Суд першої інстанції виснував, що строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди (основного боргу) в сумі 1    681    147,20 грн настав, тому слід стягнути з відповідача основний борг у сумі 1681147,20 грн.  
		 
		2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №    911/1584/23 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2024; у позові Томашівської сільської ради відмовлено повністю.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ТОВ "СІПАН" є гірничодобувним підприємством; земельна ділянка була надана йому в оренду як гірничодобувному підприємству для потреб розробки Кощіївського родовища гранітів; обставин, які би свідчили про використання орендованої земельної ділянки відповідачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, не встановлено. Відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України має імперативний характер, тому у випадку, коли сторони не внесли відповідні зміни до договору, такі обставини не спростовують необхідності застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України до спірних правовідносин за наявності відповідних правових підстав. При цьому суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі № 911/1583/23. 
		 
		Як зазначив суд апеляційної інстанції, відповідач як гірничодобувне підприємство на виконання умов договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 правильно сплачував орендну плату в розмірі 25    % від максимальної ставки земельного податку згідно з Податковим кодексом України, що становить 3    %, тобто 0,75 % від її нормативної грошової оцінки (з урахуванням індексації), виходячи із положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України та пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України. За період з 01.04.2020 до 31.12.2020 (9 місяців 2020 року) відповідач мав сплатити 58 418,24 грн за таким розрахунком: 644    331,58 х 16,1182 га : 12міс. х 9 міс х 0,75%, а за 2021 рік відповідач мав сплатити 77 890,99 за таким розрахунком: 644    331,58 х 16,1182 га х 0,75%. Всього за спірний період відповідач мав сплатити 136 309,23 грн орендної плати. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач сплатив зазначену суму в повному обсязі, тому заборгованість у відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009 була відсутня.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
		 
		3.1. Томашівська сільська рада, не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №    911/1584/23, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №    911/1584/23 та залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 11.01.2024 у справі № 911/1584/23. 
		 
		Томашівська сільська рада також просить у касаційній скарзі передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		3.2. Томашівська сільська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Скаржник вважає, що в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №    925/258/17 викладено висновок щодо застосування статті 21 Закону України "Про оренду землі" про те, що основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки, а Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. 
		 
		При цьому скаржник вважає, що Верховний Суд у постанові від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23 відступив від сталої правової позиції щодо застосування підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Тому, на думку скаржника, наявні підстави для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		 
		Томашівська сільська рада також зазначає, що після внесення змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України Верховний Суд сформував сталий висновок щодо застосування підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, який викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №    904/3714/18, від 18.09.2019 у справі №    904/3712/18, від 29.10.2019 у справах №    904/5628/18, від 15.10.2019 у справі №    904/5630/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі №    904/3706/18, від 27.08.2019 у справі №    904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №    904/5638/18, від 24.09.2019 у справі №    904/5636/18, від 22.10.2019 у справі №    904/5639/18, від 09.02.2022 у справі №    904/4748/20. При цьому скаржник стверджує, що Верховний Суд під час вирішення спорів у наведених справах керувався правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №    921/530/18. 
		 
		3.3. ТОВ "СІПАН" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу Томашівської сільської ради залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №    911/1584/23 - без змін. ТОВ "СІПАН" посилається на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі. 
		 
		3.4. Томашівська сільська рада надіслала 10.02.2025 до Верховного Суду додаткові пояснення у справі №    911/1584/23, які просить врахувати при вирішенні питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та вирішенні справи по суті. 
		 
		4. Обставини справи, встановлені судами
		 
		4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 28.12.2009 між Фастівською районною державною адміністрацією Київської області (орендодавець) та ТОВ "СІПАН" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.12.2009 № 1134 "Про передачу в оренду земельних ділянок ТОВ "СІПАН" за рахунок земель державної власності надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення - землі добувної промисловості (для розробки Кощіївського родовища гранітів), яка знаходиться на території Дорогинської сільської ради Фастівського району Київської області.
		 
		4.2. Умовами пунктів 2 та 5 цього договору оренди визначено, що в оренду передається земельна ділянка площею 16,1182 га, кадастровий номер 3224983300:02:003:0032. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки затверджена рішенням сесії Фастівської районної ради від 25.12.2009 №    06-31-У та становить 5169106,74 грн.
		 
		4.3. Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 укладено строком на 10 (десять) років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 8 договору оренди).
		 
		4.4. Пунктом 9 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 516    910,67 грн на рік, що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 
		 
		4.5. Відповідно до пункту 9.1 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 орендар сплачує орендну плату щомісячно рівними частинами по 43    075,89 грн на місяць шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Дорогинської сільської ради (ідентифікаційний код 04361344).
		 
		4.6. Пунктом 10 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 його сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.
		 
		4.7. Строк сплати орендної плати визначений у пункті 11 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, відповідно до якого орендна плата вноситься до 30 числа кожного місяця, наступного за звітним.
		 
		4.8. Пунктом 13 договору оренди також встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на п`ять років у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; в інших випадках, передбачених законом.
		 
		4.9. Відповідно до пунктів 15 та 16 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 земельна ділянка передається в оренду для розробки Кощіївського родовища гранітів, цільове призначення земельної ділянки - землі добувної промисловості.
		 
		4.10. Умовами пункту 44 договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009 визначено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.
		 
		4.11. Договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009 зареєстрований Київською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру".
		 
		4.12. Додатковою угодою № 1 від 22.06.2018 сторони внесли зміни до цього договору оренди та передбачили в додатковій угоді, зокрема, що стороною орендодавця за цим договором оренди є Київська обласна державна адміністрація, надалі іменована - орендодавець, від імені якої на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 17.12.2009 №    1134 діє Фастівська районна державна адміністрація Київської області в особі уповноваженого керівника Фастівської районної державної адміністрації.
		 
		4.13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що внаслідок спливу 28.01.2020 строку дії договору оренди та виникнення у зв`язку із цим правової невизначеності між орендарем та орендодавцем у питанні чинності вказаного договору оренди, в червні 2020 ТОВ "СІПАН" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської обласної державної адміністрації (орендодавець) про визнання поновленими договорів оренди земельних ділянок, в тому числі договору оренди від 28.12.2009 (справа №    910/8535/20 Господарського суду міста    Києва).
		 
		Позовні вимоги у справі №    910/8535/20 ТОВ "СІПАН" мотивовані тим, що ТОВ "СІПАН" продовжує користуватися земельними ділянками, які були предметом договорів оренди земельних ділянок, в тому числі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, а орендодавець (Київська обласна державна адміністрація, відповідач у справі №    910/8535/20) не заперечив проти поновлення договорів оренди земельних ділянок на той самий строк та на тих самих умовах. Тому ТОВ "СІПАН" звернулося з позовом про визнання поновленими на 10 років договорів оренди земельних ділянок, вважаючи укладеними відповідні додаткові угоди до договорів оренди в зазначеній ТОВ "СІПАН" редакції (справа №    910/8535/20 Господарського суду міста Києва).
		 
		Посилаючись на зміст рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20, суди попередніх інстанцій зазначили, що Київська обласна державна адміністрація (орендодавець, відповідач у справі №    910/8535/20) заперечувала проти задоволення позовних вимог у справі №    910/8535/20, вказуючи, що орендодавець та орендар не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди, а саме щодо розміру орендної плати, а тому переважне право орендаря на поновлення договорів оренди припинилося. Київська обласна державна адміністрація при цьому посилалась на лист від 22.03.2019 №    06-06/922, яким Департамент містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації за дорученням Київської обласної державної адміністрації як орендодавця повідомив ТОВ "СІПАН" про пропозицію змінити умови договору, а саме: встановити орендну плату у розмірі 12    % від нормативної грошової оцінки.
		 
		Суди зазначили, що Господарський суд міста Києва в рішенні від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 вказав таке:
		 
		- пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а згідно з пунктом 288.4, підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 наведеної норми розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території та не може перевищувати 12    % нормативної грошової оцінки;
		 
		- зміна розміру орендної плати відбувається в процесі погодження між сторонами істотних умов договору та не є підставою для відмови у поновленні договорів оренди.
		 
		4.14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 відмовлено у задоволенні позову ТОВ "СІПАН" до Київської обласної державної адміністрації про визнання укладеними додаткових угод про поновлення договорів оренди. Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "СІПАН" у справі №    910/8535/20, Господарський суд міста Києва у рішенні від 15.09.2020 встановив, зокрема, факт продовження використання орендарем (ТОВ "СІПАН") наданих йому в оренду земельних ділянок після закінчення строку дії договорів оренди, в тому числі договору оренди земельної ділянки від 28.12.2009, факт ненадіслання орендодавцем (Київською обласною державною адміністрацією) у встановлений законом строк заперечення щодо поновлення договорів оренди на новий строк та відсутність рішень орендодавця щодо припинення спірних договорів оренди. Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 вказав, що спірні договори оренди земельних ділянок, у тому числі договір оренди земельної ділянки від 28.12.2009, продовжують діяти на той самий строк та на тих самих умовах за взаємною мовчазною згодою сторін, тому відсутні підстави для укладення в судовому порядку додаткових угод про поновлення спірних договорів.
		 
		4.15. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 не оскаржувалось та набрало законної сили 16.10.2020.
		 
		4.16. На підставі цього рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2020 у справі №    910/8535/20 рішенням державного реєстратора Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області Заболотного А.    В. від 29.10.2020 зареєстровано право оренди відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032 із зазначенням дати закінчення оренди земельної ділянки - 28.12.2029. 
		 
		4.17. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області" від 12.06.2020 №    715-р Дорогинська територіальна громада Фастівського району Київської області увійшла до складу Томашівської територіальної громади. Відповідно до рішення новообраної Томашівської сільської ради 8 скликання від 30.11.2020 №    11-01-VIII розпочато процедуру реорганізації Дорогинської сільської ради шляхом приєднання до Томашівської сільської ради та визначено Томашівську сільську раду правонаступником всього майна, прав та обов`язків Дорогинської сільської ради. З урахуванням наведеного суди зазначили, що відповідно до підпункту 9 пункту 6-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування" Томашівська сільська рада (позивач) є правонаступником прав та обов`язків розформованої Дорогинської сільської ради.
		 
		4.18. 20.08.2021 право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032 було зареєстровано за Томашівською сільською радою у зв`язку з набранням чинності з 27.05.2021 Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Ця обставина підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.09.2021 №272867428.
		 
		4.19. Суд першої інстанції встановив, що орендар - відповідач у справі №    911/1584/23 є гірничодобувним підприємством, основним видом господарської діяльності якого є добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, на підставі спеціального дозволу на користування надрами від 31.12.2004 №    3635 зі строком дії до 10.12.2034, акта про надання гірничого відводу від 26.12.2016 № 3161, дозволу на виконання відкритих робіт №920.16.32 в період з 14.04.2016 до 13.04.2021, дозволу на виконання відкритих робіт №177.21.32 в період з 06.04.2021 до 06.04.2026. Орендована земельна ділянка з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032 використовується відповідачем для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Обставин, які би свідчили про використання орендованої земельної ділянки відповідачем з іншою метою, ніж за цільовим призначенням, не встановлено, і доказів на підтвердження протилежного позивачем не надано.
		 
		4.20. Суди установили, що після звернення позивача до Господарського суду Київської області із цим позовом у справі №    911/1584/23 відповідач листом від 05.06.2023 направив позивачу оферту про укладення додаткової угоди до договору оренди. Відповідно до цієї оферти відповідач запропонував позивачу внести зміни до договору оренди шляхом погодження сторонами нового розміру орендної плати в меншому розмірі, ніж встановлений у договорі оренди, а саме: в договорі оренди орендна плата встановлена в розмірі 10    % від нормативної грошової оцінки, а відповідач в своїй оферті запропонував позивачу орендну плату встановити в розмірі 25    % від земельного податку, що відповідає пільговому (пониженому) розміру, передбаченому пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України для гірничодобувних підприємств. В оферті відповідач запропонував при цьому дію нової (запропонованої відповідачем для укладення позивачем) додаткової угоди поширити на відносини між орендарем та орендодавцем, що виникли до дати укладення такої нової додаткової угоди, а саме до відносин із дати набуття Томашівською сільською радою (позивачем) права комунальної власності на земельну ділянку, яка є об`єктом оренди за вказаним договором оренди.
		 
		4.21. Листом від 27.06.2023 №    02-19/134 позивач відхилив оферту відповідача, пославшись на те, що запропоновані відповідачем проекти додаткових угод не відповідають чинному законодавству. У чому саме полягала невідповідність чинному законодавству запропонованих відповідачем проектів додаткових угод, позивач у листі від 27.06.2023 не вказав.
		 
		4.22. Після направлення відповідачем позивачу зазначеної оферти та її відхилення позивачем, ТОВ "СІПАН" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Томашівської сільської ради про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок, в тому числі додаткової угоди до договору оренди від 28.12.2009 (справа №    911/1900/23). Рішенням Господарського суду Київської області від 08.01.2024 у справі №    911/1900/23 відмовлено в задоволенні вказаного позову ТОВ "СІПАН" до Томашівської сільської ради про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок.
		 
		4.23. У жовтні 2023 заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Томашівської сільської ради до ТОВ "СІПАН" про усунення перешкод у здійсненні Томашівською сільською радою права користування та розпорядження земельними ділянками, в тому числі земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію від 29.10.2020 та усунення перешкод у здійсненні державою в особі Томашівської сільської ради права користування та розпорядження земельними ділянками, в тому числі земельною ділянкою з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032, шляхом їх повернення на користь територіальної громади села Дорогинка в особі Томашівської сільської ради від ТОВ "СІПАН". За змістом листа Київської обласної прокуратури від 12.07.2023 №    15/1-782вих.23 та ухвали Господарського суду Київської області від 27.10.2023 про відкриття провадження у справі №    911/3160/23 підставою позову Київської обласної прокуратури у справі №    911/3160/23 є, зокрема, протиправність рішення державного реєстратора Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області від 29.10.2020 про реєстрацію права оренди ТОВ "СІПАН" на земельну ділянку з кадастровим номером 3224983300:02:003:0032 із зазначенням дати закінчення оренди - 28.12.2029 та наступне нездійснення Томашівською сільською радою заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки від ТОВ "СІПАН".
		 
		5. Позиція Верховного Суду
		 
		5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
		 
		5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги Томашівської сільської ради про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки від 28.12.2009, яка виникла за період з 01.04.2020 до 31.12.2021.
		 
		5.4. Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		 
		5.5. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		 
		5.6. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі"). 
		 
		5.7. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
		 
		5.8. Відповідно до частин 1 та 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
		 
		5.9. Частиною 3 статті 22 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
		 
		5.10. За змістом частини 4 статті 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності, передані в оренду на земельних торгах, не може бути зменшена за згодою сторін протягом строку дії договору оренди, а також у разі його поновлення.
		 
		5.11. Законом України від 07.12.2017 № 2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" статтю 284 Податкового кодексу України доповнено пунктом 284.4, згідно з яким плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу.
		 
		5.12. Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
		 
		5.13. При внесенні змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України законодавець застосував саме загальне поняття "плата за землю", яке включає як земельний податок, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20).
		 
		5.14. Пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України також визначено суб`єктний склад осіб, щодо яких вона може бути застосована, а саме - гірничодобувні підприємства.
		 
		5.15. У статті 1 Гірничого закону України від 06.10.1999, який визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, визначено, що гірниче підприємство - цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об`єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар`єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо).
		 
		5.16. Відповідно до статті 24 Гірничого закону України гірниче підприємство при проведенні гірничих робіт повинно мати: спеціальний дозвіл на користування надрами; акт про надання гірничого відводу (крім користувачів нафтогазоносними надрами); технічний проект, затверджений і погоджений у встановленому порядку; геолого-маркшейдерську, технічну та обліково-контрольну документацію (календарні плани розвитку гірничих робіт, проекти, паспорти, схеми).
		 
		5.17. Отже, положення пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України можуть бути застосовані до підприємств, які за своїми ознаками належать до гірничих підприємств, оскільки добування корисних копалин є невід`ємною складовою їх статусу, і його дія поширюється не на всі земельні ділянки, які є в користуванні гірничодобувних підприємств, а лише на ті, що надані для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №    925/1280/21).
		 
		5.18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про неврахування судом першої інстанції того, що відповідач як гірничодобувне підприємство на виконання умов договору оренди сплачував орендну плату в розмірі 25    % від максимальної ставки земельного податку згідно з Податковим кодексом України, виходячи із положень пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України та пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу України. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що на час подання позовної заяви заборгованість у відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати по договору оренди була відсутня.
		 
		5.19. Не погодившись із висновком суду апеляційної інстанції, Томашівська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, Томашівська сільська рада посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		5.20. Пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
		 
		5.21. Томашівська сільська рада вважає, що Верховний Суд у постанові від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23 відступив від сталої правової позиції щодо застосування підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України. Тому, на думку скаржника, наявні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому скаржник зазначає, що в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №    925/258/17 викладено висновок щодо застосування статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якого основною підставою для нарахування орендної плати за землю є саме договір оренди земельної ділянки, а Податковим кодексом України регулюються виключно строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, тоді як всі інші питання, зокрема, розмір, умови нарахування та внесення орендної плати за землю, порядок та підстави зміни такого розміру, встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. 
		 
		5.22. Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 3 пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. З огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень із зазначених підстав касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частину статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №    910/2171/20, від 29.08.2023 у справі № 909/635/22, від 13.12.2022 у справі №    911/1186/20, від 05.07.2022 у справі № 904/3860/19.
		 
		Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
		 
		5.23. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		 
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.
		 
		5.24. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.
		 
		Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
		 
		5.25. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, від висновків, викладених у якій, на думку скаржника, слід відступити, ухвалена за позовом Томашівської сільської ради до ТОВ "СІПАН" про стягнення орендної плати за землю. Верховний Суд у цій постанові дійшов висновку про те, що застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України є імперативною нормою, тому у випадку, коли сторони не внесли відповідні зміни до договору, такі обставини не спростовують необхідності застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, за наявності за встановленими обставинами цієї справи відповідних правових підстав. Верховний Суд також виснував, що платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії (пункт 30.3 статті 30 Податкового кодексу України). 
		 
		5.26. Колегія суддів зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №    914/2848/22, правовідносини з оренди землі державної та комунальної власності мають особливості, які зумовлені наявністю імперативних елементів у таких правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду у справі №    914/2848/22 виснувала, що за змістом приписів Закону України "Про оренду землі", Закону України "Про оцінку земель", Податкового кодексу України зміна нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності призводить до зміни розміру орендної плати. З моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України нового розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності автоматично змінюються і права та обов`язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, якщо він визначений у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов`язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов`язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки.
		 
		5.27. Відтак колегія суддів зазначає, що підхід щодо застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, відповідає практиці Великої Палати Верховного Суду. Зокрема висновок щодо застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, сформульований з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №    914/2848/22 щодо імперативних елементів у правовідносинах з оренди землі державної та комунальної власності та можливості автоматичної зміни прав та обов`язків у разі зміни приписів чинного законодавства, зокрема, зміни норм податкового законодавства. Отже, підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, відсутні.
		 
		5.28. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що після внесення змін до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України Верховний Суд сформував сталий висновок щодо застосування підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України, який викладений у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №    904/3714/18, від 18.09.2019 у справі №    904/3712/18, від 29.10.2019 у справах №    904/5628/18, від 15.10.2019 у справі №    904/5630/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі №    904/3706/18, від 27.08.2019 у справі №    904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №    904/5638/18, від 24.09.2019 у справі №    904/5636/18, від 22.10.2019 у справі №    904/5639/18, від 09.02.2022 у справі №    904/4748/20. При цьому скаржник стверджує, що Верховний Суд під час вирішення спорів у наведених справах керувався правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №    921/530/18. 
		 
		5.29. Колегія суддів установила, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №    921/530/18 ухвалена за позовом міської ради до фізичної особи - підприємця про внесення змін до існуючого договору оренди землі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №    921/530/18 сформульовано правову позицію про те, що у разі якщо права та обов`язки сторін змінюються внаслідок внесення змін до договору судовим рішенням, то відповідне зобов`язання змінюється з моменту набрання таким рішенням законної сили.
		 
		У постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 29.10.2019 у справах № 904/5628/18, від 15.10.2019 у справі № 904/5630/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі № 904/3706/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі № 904/5638/18, від 24.09.2019 у справі № 904/5636/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5639/18, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, на які посилається скаржник, спірні правовідносини у справах виникли також з приводу внесення змін до існуючого договору оренди землі. У наведених постановах Верховного Суду сформульовано також правову позицію також щодо імперативності положень Податкового кодексу України при визначенні розміру орендної плати.
		 
		5.30. Натомість спірні правовідносини у справі №    911/1584/23, що розглядається, виникли у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для стягнення заборгованості з орендної плати. Відтак правовідносини у справах, на які посилається скаржник, є неподібними із правовідносинами у справі, що розглядається.
		 
		5.31. Отже, доводи скаржника щодо необхідності для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, колегія суддів вважає необґрунтованими. Правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, не суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №    904/3714/18, від 18.09.2019 у справі №    904/3712/18, від 29.10.2019 у справах №    904/5628/18, від 15.10.2019 у справі №    904/5630/18, від 16.07.2019 у справі № 904/3720/18, від 08.08.2019 у справі №    904/3706/18, від 27.08.2019 у справі №    904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №    904/5638/18, від 24.09.2019 у справі №    904/5636/18, від 22.10.2019 у справі №    904/5639/18, від 09.02.2022 у справі №    904/4748/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №    921/530/18, щодо застосування норм Податкового кодексу України у спорах щодо оренди землі комунальної чи державної власності. 
		 
		5.32. Посилання скаржника на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №    925/258/17, від 14.06.2018 у справі №    911/1581/23, від 08.07.2024 у справі №    911/1580/23 як на підставу для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, колегія суддів також вважає безпідставними з огляду на таке.
		 
		5.33. У постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 925/258/17 предметом позову були вимоги про стягнення коштів у вигляді заборгованості з орендної плати за землю в 2016 році, упущеної вигоди (неотриманого прибутку) за період користування земельною ділянкою з дати прийняття рішення про надання земельної ділянки до моменту набрання чинності договором оренди землі та пені. Відтак правовідносини у справі № 925/258/17 не є подібними за змістом та правовим регулюванням із правовідносинами у справі №    911/1584/23, що розглядається. Крім того, питання щодо застосування пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України не охоплювалося доводами касаційної скарги у справі №    925/258/17 та не вирішувалося Верховним Судом у цій справі.   
		 
		5.34. Колегія суддів установила, що постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №    911/1581/23, від 08.07.2024 у справі №    911/1580/23 ухвалені за позовами Томашівської сільської ради до ТОВ "СІПАН" про стягнення заборгованості з орендної плати. Правовідносини у справі №    911/1581/23 та у справі №    911/1580/23 є подібними за предметом, підставами та правовим регулюванням. 
		 
		Водночас відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, діяв виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Такими підставами для відкриття касаційного провадження у зазначених справах були, зокрема, доводи скаржника (Томашівської сільської ради) про неврахування висновків Верховного Суду щодо розмежування універсального та сингулярного правонаступництва юридичної особи, про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання визначення обсягу правонаступництва (універсального чи сингулярного) органу місцевого самоврядування стосовно прав та обов`язків органу виконавчої влади за договором оренди землі у разі переходу земельних ділянок із державної в комунальну власність, щодо питання застосування положень статті 511 та частин 1, 2 статті 636 Цивільного кодексу України (в контексті стягнення з орендаря заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки за позовом правонаступника орендодавця). 
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційних скарг у справі №    911/1581/23 та у справі №    911/1580/23, Верховний Суд дійшов висновків про залишення в силі рішень суду першої інстанції про стягнення заборгованості з орендної плати. 
		 
		5.35. За таких обставин доводи скаржника, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися. 
		 
		5.36. Щодо клопотання Томашівської сільської ради про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно із частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.
		 
		З огляду на викладені критерії Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми, повинен обґрунтувати її наявність за кількісним та якісним вимірами, зокрема: навести інші справи різних юрисдикцій, у яких мала місце зазначена правова проблема, наявність різної судової практики її вирішення тощо.
		 
		Клопотання Томашівської сільської ради мотивоване тим, що колегія суддів Верховного Суду в постанові від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, на думку скаржника, відступила від сталої правової позиції Верховного Суду про те, що імперативний характер пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України є підставою для внесення відповідних змін до умов укладеного договору оренди землі. Натомість, за твердженням скаржника, така правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23, суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 18.09.2019 у справі №    904/3712/18, від 29.10.2019 у справах № 904/5628/18, від 15.10.2019 у справі № 904/5630/18, від 16.07.2019 у справі №    904/3720/18, від 08.08.2019 у справі №    904/3706/18, від 27.08.2019 у справі № 904/3718/18, від 11.09.2019 у справі №    904/5638/18, від 24.09.2019 у справі № 904/5636/18, від 22.10.2019 у справі №    904/5639/18, від 09.02.2022 у справі № 904/4748/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 921/530/18, про застосування норм Податкового кодексу України у спорах щодо оренди землі комунальної чи державної власності. 
		 
		Водночас, як вже зазначалося, вказані постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, стосуються правовідносин щодо внесення змін до існуючого договору оренди землі, натомість спірні правовідносини у справі №    911/1584/23, що розглядається, виникли у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для стягнення заборгованості з орендної плати. Тому правовідносини у справах № 904/3714/18, №    904/3712/18, № 904/5628/18, № 904/5630/18, № 904/3720/18, №    904/3706/18, № 904/3718/18, №    904/5638/18, № 904/5636/18, №    904/5639/18, № 904/4748/20, № 921/530/18 не є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається. Крім того, в постанові від 16.09.2024 у справі №    911/1583/23 Верховний Суд виснував про наявність підстав для використання податкової пільги для гірничодобувних підприємств з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії, втім не вирішував питання щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки. 
		 
		Відтак клопотання Томашівської сільської ради не містить виключної правової проблеми і обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, тому колегія суддів вважає, що немає підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		5.37. Колегія суддів зазначає, що інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		6. Висновки Верховного Суду
		 
		6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		 
		6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		6.5. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.
		 
		7. Судові витрати
		 
		Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Томашівської сільської ради залишити без задоволення. 
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 у справі №911/1584/23 залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                             Н. О. Багай
		 
		Судді                                                                                                          Т. Б. Дроботова  
		                                                                                                                      
		                                                                                                                   Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...