Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/649/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.02.2025
Номер судового провадження: 61-16432ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 385/649/24
		провадження № 61-16432св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року у складі судді Гришака А. М. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року 
		у складі колегії суддів: Голованя А. М., Дуковського О. Л., Письменного О. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2024 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав.
		 
		Позов мотивовано тим, що під час спільного проживання з відповідачем без реєстрації шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії 
		НОМЕР_1 , де батьком записано ОСОБА_1 , а матір`ю записано ОСОБА_5 
		 
		31 липня 2017 року між сторонами зареєстровано шлюб. Після реєстрації шлюбу відповідач змінила своє прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
		 
		14 грудня 2020 року рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області шлюб між сторонами розірвано.
		 
		Позивач зазначав, що з самого народження та до жовтня 2020 року їх малолітній син постійно проживав з ним та відповідачем на 
		АДРЕСА_1 . У жовтні 2020 року відповідач виїхала з їхнього місця проживання, а син залишився проживати разом із ним та його матір`ю (бабусею дитини) 
		ОСОБА_8 за вказаною адресою.
		 
		01 вересня 2022 року син пішов до школи № 334 Дарницького району м. Києва, до якої ходить до цього часу.
		 
		Вказував, що з жовтня 2020 року і до дня звернення до суду (квітень 
		2024 року) із позовом відповідач жодного разу не цікавилася їх сином, його здоров`ям та розвитком, не приїздила до нього, не намагалася з ним поспілкуватися та погуляти; не вітала сина зі святами та днями народження, не дарувала ніяких подарунків чи іграшок; не телефонувала сину, не зв`язувалася 
		з ним за допомогою інших засобів зв`язку; не піклувалася про фізичний 
		і духовний розвиток малолітньої дитини, не дбала про його нормальне самоусвідомлення та його здоров`я; добровільно не надавала матеріальної допомоги на утримання дитини.
		 
		Вважав, що вказані обставини свідчать про те, що їх син фактично не знає своєї рідної матері, яка повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків та свідомо ухиляється від обов`язків щодо виховання та утримання дитини, що є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
		 
		ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_9 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Попереджено ОСОБА_9 про необхідність зміни ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_4 та піклування про нього та покладено на орган опіки та піклування Заваллівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
		 
		Суд дійшов висновку, що з наданих позивачем доказів не вбачається наявності підстав, передбачених статтею 164 СК України, для позбавлення батьківських прав, а тому застосування до відповідача такого виняткового заходу як позбавлення батьківських прав, суд вважав недоцільним та таким, що буде суперечити найкращим інтересам дитини.
		 
		Суд не погодився з висновком органу опіки та піклування, яким визначено доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки щодо її дитини, оскільки він не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки має виключно інформативний характер і, на відміну від рішень органу опіки та піклування, має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка 
		в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений.
		 
		Взявши до уваги всі встановлені судом обставини, належність, допустимість 
		і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, врахувавши норми законів, суд дійшов висновку про попередження ОСОБА_9 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , поклавши при цьому на орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Завалівської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		03 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року 
		і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій, встановивши факт ухилення відповідача (матері) від виконання батьківських обов?язків протягом тривалого часу, фактично переклавши виховання та догляд за дитиною на позивача, безпідставно відмовили в задоволенні позову, що суперечить вимогам закону. Вказує, що позивач не чинив і не чинить жодних перешкод у спілкуванні відповідача із сином, натомість відповідач не вчиняє жодних спроб побачитись із своєю дитиною. Вказує, що відповідач надала органу опіки та піклування заяву про те, що вона не заперечує та надає свою згоду на позбавлення її батьківських прав. Відповідач в судові засідання не з?являлась, відзиви на позов і апеляційну скаргу не подавала. Вона також не з?являлась на засідання органу опіки та піклування щодо вирішення питання про позбавлення її батьківських права, що свідчить про необхідність вжиття щодо неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Гайворонського районного суду Кіровоградської області.
		 
		20 січня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , батьком якого є ОСОБА_1 , 
		а матір?ю ОСОБА_10 
		 
		31 липня 2017 між ОСОБА_1 і ОСОБА_11 зареєстровано шлюб. ОСОБА_11 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».
		 
		Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2020 року у справі № 385/1448/20 шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_9 розірвано.
		 
		Згідно з висновком комісії із захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді щодо питання позбавлення батьківських прав від 25 червня 2024 року під час бесіди, проведеної у телефонному режимі, з ОСОБА_9 з`ясовано, що вона не проживає за місцем реєстрації, адресу свого фактичного місця проживання відмовилася повідомляти, повідомила лише те, що вона проживає у м. Києві. ОСОБА_9 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , так як вона не допомагає утримувати сина матеріально, не піклується про його здоров`я, навчання, виховання. Для підтвердження викладеного надіслала до органу опіки та піклування письмову згоду на позбавлення її батьківських прав (завірену нотаріально).
		 
		Комісія з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно малолітньої дитини ОСОБА_4 .
		 
		Згідно з копією нотаріально завіреної заяви ОСОБА_12 (до реєстрації 12 серпня 
		2023 року шлюбу з ОСОБА_13 - прізвище ОСОБА_7 ) від 21 червня 2024 року, 
		ОСОБА_9 не заперечує та надає свою згоду на позбавлення її батьківських прав відносно свого малолітнього сина ОСОБА_4 .
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
		 
		Згідно з частиною другою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 
		20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист 
		і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
		 
		Статтею 9 Конвенції покладено на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		 
		Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		 
		Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, враховуючи об`єктивні обставини спору, а тільки потім права батьків.
		 
		У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		 
		Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться 
		з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.
		 
		Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		 
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		 
		Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		 
		Верховний Суд з огляду на положення статті 166 СК України неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено 
		в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі 
		№ 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі 
		№ 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
		 
		У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява 
		№ 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів, і залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
		 
		Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
		 
		Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків на краще неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.
		 
		Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, зокрема, того, що позивач не надав достатніх, належних і допустимих доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками щодо сина, а також 
		з огляду на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Крім того, суди обґрунтовано, відповідно до приписів частини шостої статті 19 СК України, не погодилися з висновком комісії з захисту прав дитини при Заваллівській селищній раді щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її сина, оскільки він не є достатньо об`єктивним та обґрунтованим, не містить відомостей, які об`єктивно характеризують відповідачку як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків. Орган опіки та піклування не надав оцінки причинам ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків. 
		 
		Розглядаючи цей спір, суди попередніх інстанцій правильно визначилися 
		з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази 
		і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		 
		Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на нормах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, наведених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої і апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє 
		в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 
		06 листопада 2024 року- без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1 - ОСОБА_3  залишити без задоволення.
		 
		Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 серпня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 листопада 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...