Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/8067/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 28.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-15197ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 760/8067/23
		провадження № 61-15197св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		головуючого -Луспеника Д. Д., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,Гулька Б. І., Лідовця Р. А., 
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банка «Укргазбанк» на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства акціонерного банка «Укргазбанк» (далі -
		АБ «Укргазбанк») про визнання протиправними та скасування наказу про відсторонення від роботи та змін до нього, стягнення середньомісячного заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 2015 року працювала в АБ «Укргазбанк» на посаді заступника директора департаменту по роботі з корпоративними
		VIP-клієнтами.
		Наказом відповідача від 07 жовтня 2022 року № 1058-П, в зв`язку з повідомленням 06 жовтня 2022 року про підозру у вчиненні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (далі - КК України) у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року, її було відсторонено з 10 жовтня 2022 року від виконання посадових обов`язків, до прийняття окремого рішення із збереженням посадового окладу.
		Наказом відповідача від 24 жовтня 2022 року № 1097-П внесено зміни до наказу від 07 жовтня 2022 року № 1058-П, а саме: слова «із збереженням посадового окладу» замінити на слова «без збереження заробітної плати». Установлено, що цей наказ застосовується з 10 жовтня 2022 року.
		Зазначала, що її відсторонення відбулося з грубим порушенням трудового законодавства, а протиправне позбавлення заробітної плати без повідомлення про вказані обставини порушує її конституційне право на працю, елементом якого
		є право на заробітну плату.
		Застосування до неї відсторонення та подальше позбавлення заробітної плати були абсолютно безпідставними. Під час відсторонення відповідач не зазначив, на підставі яких норм законодавства відбувалося відсторонення, належним чином не ознайомив її з наказом про відсторонення та взагалі не повідомив про позбавлення заробітної плати, протиправно прийнявши наказ про внесення змін до основного наказу та не ознайомивши її зі змістом цього наказу.
		Вважала, що навіть за наявності кримінального провадження, підозрюваною
		в якому є вона, не позбавляє її права на отримання заробітної плати. Для відсторонення у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), обов`язковою умовою є наявність ухвали слідчого судді. В цьому випадку ухвала слідчого судді щодо її відсторонення від посади не була постановлена.
		Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд:
		- у випадку встановлення обставин пропуску строку звернення до суду, поновити їй строк на оскарження наказу від 07 жовтня 2022 року № 1058-П та наказу
		від 24 жовтня 2022 року № 1097-П;
		- визнати протиправним та скасувати наказ від 07 жовтня 2022 року № 1058-П;
		- визнати протиправним та скасувати наказ від 24 жовтня 2022 року № 1097-П;
		- зобов`язати АБ «Укргазбанк» допустити її до роботи на посаді заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами;
		- стягнути з АБ «Укргазбанк» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
		- судові витрати покласти на відповідача.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня 2023 року
		у складі судді Українця В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, що передбачено частиною п`ятою статті 651 Закону України «Про запобігання корупції».
		Ураховуючи, що відсторонення від роботи особи, якій повідомлено про підозру
		у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, передбачене законом, суд першої інстанції вважав, що в діях відповідача щодо винесення оспорюваних наказів відсутні ознаки неправомірності.
		Вимоги позивачки про зобов`язання допустити до роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від первинних вимог про скасування наказів, а тому також не підлягають задоволенню.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року (з урахуванням ухвали цього суду від 13 листопада 2024 року про виправлення описки) представника ОСОБА_1 - адвоката Никифорова Д. О. задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 28 грудня
		2023 року скасовано та ухвалено номер рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано накази від 07 жовтня 2022 року № 1058-П та від 24 жовтня 2022 року № 1097-П. Стягнуто з АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із
		11 жовтня 2022 року до 18 червня 2023 року в розмірі 1 632 691,22 грн,
		з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та обов`язкових платежів. В решті позову відмовлено. Стягнуто з АБ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 38 918,00 грн.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив із того, що такої підстави відсторонення від роботи як мінімізація репутаційних ризиків роботодавця у зв`язку з пред`явленою працівнику підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, нормами
		статті 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не передбачено; матеріали справи не містять доказів того, що відносно ОСОБА_1 слідчим суддею під час досудового розслідування було прийнято рішення про її відсторонення від виконання повноважень на посаді у порядку статті 154 КПК України; оспорювані накази, винесені відповідачем без законних на те підстав, підлягають скасуванню.
		У зв`язку з тим, що незаконні дії відповідача призвели до порушення конституційного права ОСОБА_1 на одержання винагороди за працю, позовні вимоги про стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за висновком апеляційного суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		З урахуванням тієї обставини, що наказом від 08 червня 2023 року № 408-П ОСОБА_1 допущено до виконання посадових обов`язків заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами із 19 червня 2023 року, суд апеляційної інстанції вказав, що період, за який відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, належить визначити із 11 жовтня 2022 року до 18 червня 2023 року.
		Відповідно до довідки АБ «Укргазбанк» від 08 червня 2023 року № 515 заробітна плата позивачки за серпень 2022 року та вересень 2022 року складається з посадового окладу - 70 000,00 грн, доплати до цільового доходу - 80 000,00 грн, надбавки за досвід та професійність - 4 600,00 грн, надбавки за складність роботи - 50 000,00 грн, індексація - 626,60 грн, всього - 205 226,55 грн.
		Ураховуючи, що позивачка була відсторонена від роботи з жовтня 2022 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати необхідно обчислювати виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, тобто виплат за серпень (205 226,60 грн) та вересень 2022 року (205 226,60 грн), всього - 410 453,20 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів у серпні 2022 року становила 23 робочих дні, у вересні 2022 року - 22 робочих дні. Відповідно, кількість робочих днів за два місяці склала 45. Таким чином, середньоденна заробітна плата для обчислення вимушеного прогулу дорівнює (410 453,20 грн : 45 робочих днів) = 9 121,18 грн х 179 робочих днів = 1 632 691,22 грн (без урахування податків та обов`язкових платежів).
		Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача допустити ОСОБА_1 до роботи в АБ «Укргазбанк» з огляду на те, що позивачка з 15 липня 2024 року звільнена з роботи за угодою сторін
		(пункт 1 статті 36 КЗпП України).
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
		 
		АБ «Укргазбанк» у листопаді 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня
		2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Касаційна скарга містить також клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року.
		 
		Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник посилається на
		пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), зокрема відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 6 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у подібних правовідносинах.
		 
		У касаційній скарзі заявник також зазначає, що норми частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції» є нормами прямої дії, наразі немає окремого закону України, які б визначав порядок відсторонення особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності. Натомість суд апеляційної інстанції вирішив, що таке відсторонення мало відбуватись у порядку, встановленому КПК України.
		АБ «Укргазбанк» є банком з часткою держави у статутному капіталі у розмірі 94,9409 % в особі Міністерства фінансів України. Банк має стратегічне значення для економіки країни та входить до п`ятірки найбільших банків України за обсягом активів. У зв`язку з цим, для мінімізації репутаційних ризиків АБ «Укргазбанк», пов`язаних із кримінальним провадженням № 52019000000000143, що можуть призвести до ймовірного виникнення збитків, додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок несприятливого впливу на імідж банку, було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_1 , яка обіймає посаду заступника директора департаменту по роботі з корпоративними
		VIP-клієнтами від виконання повноважень з 10 жовтня 2022 року до прийняття окремого рішення. Ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/6118/22 про обрання підозрюваній ОСОБА_1 , запобіжного заходу
		у вигляді тримання під вартою, підтверджує, що у кримінальному провадженні № 52019000000000143 позивачці була пред`явлена обґрунтована підозра. Станом на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52019000000000143 завершено і триває ознайомлення з відкритими матеріалами кримінального провадження у порядку статті 290 КПК України.
		 
		Окрім цього, як стало відомо з позовної заяви, позивачка перебуває за межами України із 08 травня 2022 року, отже на порушення вказаної постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації роботи працівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки на період воєнного стану»
		від 26 квітня 2022 року № 481, ОСОБА_1 не повернулася з-за кордону та на робочому місці присутня не була.
		 
		За твердженням заявника, прийняття рішення про відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов`язків обумовлено повідомленням про підозру
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України, від 06 жовтня 2022 року у кримінальному проваджені № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року та спрямовано на мінімізацію репутаційних ризиків АБ «Укргазбанк», що можуть призвести до ймовірного виникнення збитків, додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок несприятливого впливу на імідж АБ «Укргазбанк».
		 
		Окрім цього, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу не відповідає чинному законодавству, оскільки доплата до цільового доходу, введена у банку згідно з протоколом № 25 засідання оперативного штабу АБ «Укргазбанк» від 22 березня 2022 року, встановлювалася з квітня 2022 року щомісяця при наявності коштів та за фактично відпрацьований час працівником. Вказана доплата до цільового доходу має разовий характер, встановлюється за працю в особливий період і не підлягає врахуванню при обчисленні середньої заробітної плати. Разовий характер цієї виплати підтверджується тим, що вона була у подальшому скасована у банку. За таких обставин вказана доплата не може враховуватися при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки.
		 
		У грудні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Пікалова Ю. М., подала до суду відзив на касаційну скаргу АБ «Укргазбанк», в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, позивачка просить касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки вона є законною.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду касаційну скаргу АБ «Укргазбанк» передано на розгляд
		судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої
		статті 389 ЦПК України), витребувано з Солом`янського районного суду м. Києва матеріали справи № 760/8067/23, клопотання АБ «Укргазбанк» про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року задоволено частково, зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в частині стягнення середньої заробітної плати, крім суми заробітної плати за один місяць, до закінчення її перегляду в касаційному порядку, та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 760/8067/23.
		Ухвалою від 03 лютого 2025 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
		Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів                  від 04 лютого 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Коломієць Г. В., Лідовець Р. А.,               Луспеник Д. Д. (головуючий).
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених             у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                 з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення,                                а оскаржувана постанова апеляційного суду - без змін, оскільки її ухвалено
		з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Наказом від 13 серпня 2015 року № 302-П ОСОБА_1 прийнято на посаду заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами
		АБ «Укргазбанк» із 14 серпня 2015 року.
		 
		Наказом від 15 липня 2022 року № 63-П ОСОБА_1 встановлено надбавку за складність та інтенсивність роботи із 13 липня 2022 року, з нарахуванням та виплатою пропорційно відпрацьованому часу, в розмірі 50 000,00 грн.
		 
		До Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені частиною другою статті 27, частиною п`ятою
		статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України
		у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року.
		 
		06 жовтня 2022 року старший детектив Національного антикорупційного бюро України листом № 0434-142/18794 направив на адресу АБ «Укргазбанк» для передачі ОСОБА_1 повідомлення про підозру від 06 жовтня 2022 року
		у вчиненні злочинів, передбачених другою статті 27, частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України
		у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року та пам`ятку про процесуальні права та обов`язки підозрюваного.
		 
		Наказом від 07 жовтня 2022 року № 1058-П, у зв`язку з повідомленням 06 жовтня 2022 року про підозру у вчиненні злочинів, передбачених КК України,
		у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року, відсторонено з 10 жовтня 2022 року від виконання посадових обов`язків
		ОСОБА_1 , заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами, до прийняття окремого рішення із збереженням посадового окладу.
		 
		Наказом від 24 жовтня 2022 року № 1097-П внесено зміни, зокрема, до наказу
		від 07 жовтня 2022 року № 1058-П, а саме: слова «із збереженням посадового окладу» замінити на слова «без збереження заробітної плати». Установлено, що цей наказ застосовується з 10 жовтня 2022 року.
		 
		Наказом від 08 червня 2023 року № 408-П ОСОБА_1 допущено до виконання посадових обов`язків заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами, з 19 червня 2023 року, за адресою робочого місця вул. Мечнікова, 2А, Печерський р-н, м. Київ, встановленого згідно з наказом
		від 14 січня 2022 року № 129-П.
		 
		Наказом від 15 липня 2024 року № 784-П ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами
		15 липня 2024 року за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України, з виплатою грошової компенсації за невикористані відпустки.
		Апеляційний суд при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1 виходив із того, що відповідно до довідки
		АБ «Укргазбанк» від 08 червня 2023 року № 515 заробітна плата позивачки за серпень 2022 року та вересень 2022 року складається з посадового окладу - 70 000,00 грн, доплати до цільового доходу - 80 000,00 грн, надбавки за досвід та професійність - 4 600,00 грн, надбавки за складність роботи - 50 000,00 грн, індексація - 626,60 грн, всього - 205 226,55 грн.
		Ураховуючи, що позивачка була відсторонена від роботи з жовтня 2022 року, розрахунок середньомісячної заробітної плати обчислювався апеляційним судом виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, тобто виплат за серпень (205 226,60 грн) та вересень 2022 року (205 226,60 грн), всього - 410 453,20 грн. Кількість відпрацьованих робочих днів у серпні 2022 року становила 23 робочих дні, у вересні 2022 року - 22 робочих дні. Відповідно, кількість робочих днів за два місяці склала 45. Таким чином, середньоденна заробітна плата для обчислення вимушеного прогулу дорівнює (410 453,20 грн :
		45 робочих днів) = 9 121,18 грн х 179 робочих днів = 1 632 691,22 грн (без урахування податків та обов`язкових платежів).
		Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		 
		Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		 
		Правові підстави відсторонення працівника від роботи роботодавцем визначені статтею 46 КЗпП України. Згідно з частиною першою цієї статті (у редакції, чинній для спірних правовідносин) відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
		 
		Відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових відносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю.
		 
		Відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин.
		 
		Як на підставу для відсторонення позивачки від роботи відповідач у наказі
		від 07 жовтня 2022 року № 1058-П посилався на повідомлення 06 жовтня
		2022 року про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених
		КК України у кримінальному провадженні № 52019000000000143 від 20 лютого 2019 року.
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 154 КПК України відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка підозрюється або обвинувачується
		у вчиненні злочину.
		 
		Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.
		 
		Право на звернення до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади має прокурор та слідчий за погодженням з прокурором (частина перша
		статті 155 КПК України).
		 
		У матеріалах справи немає відомостей про те, що стосовно ОСОБА_1 слідчим суддею або судом станом на 07 жовтня чи 10 жовтня 2022 року ухвалювалося рішення про відсторонення її від посади в порядку, передбаченому статтями 154, 155 КПК України, незважаючи на її статус підозрюваної у кримінальному провадженні № 52019000000000143.
		 
		Аналогічно не встановлено судами появи позивачки на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони.
		 
		Враховуючи відсутність підстав для відсторонення ОСОБА_1 від роботи, передбачених статтею 46 КЗпП України, і незастосування на той час такого відсторонення у межах кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що відсторонення позивачки від виконання обов`язків на посаді з 10 жовтня 2022 року є законним.
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що наказ про відсторонення позивачки від роботи від 07 жовтня 2022 року № 1058-П винесений відповідачем без законних на те підстав, у зв`язку з чим правильно його скасував (разом із пов`язаним наказом про внесення змін від 24 жовтня 2022 року № 1097-П), а також, враховуючи, що незаконні дії відповідача призвели до порушення конституційного права ОСОБА_1 на своєчасне одержання винагороди за працю, обґрунтовано поклав на відповідача обов`язок відшкодувати їй середній заробіток, період якого суд апеляційної інстанції визначив правильно,
		й доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують.
		 
		Оскільки відсторонення позивачки від виконання повноважень на посаді було проведено відповідачем з порушенням вимог закону та враховуючи встановлений факт вимушеного прогулу, висновок апеляційного суду про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.
		 
		Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року
		у справі № 299/4842/21 (провадження № 61-9428св23).
		Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції», підпункту 6 пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, у подібних правовідносинах, відхиляються Верховним Судом з огляду на таке.
		 
		Закон України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII доповнено статтею 651 згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо відновлення інституційного механізму запобігання корупції» від 15 грудня 2020 року № 1079-IX, згідно з частиною п`ятою якої особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.
		 
		Водночас аналіз цієї імперативної норми дозволяє дійти висновку, що таке відсторонення не є абсолютним, а має провадитися в порядку, визначеному законом. Оскільки окремого закону, який би регулював це питання наразі немає, відсторонення від виконання повноважень на посаді особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, провадиться у порядку, передбаченому КПК України, зокрема главою 14 КПК України.
		 
		Вимоги, закріплені у Законі України «Про запобігання корупції» сформульовані таким чином, що відсторонення особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, від посади має здійснюватися у обов`язковому порядку, тобто - носять імперативний характер. Застосування такої норми не може мати вибірковий характер, а є обов`язковим додатковим обмеженням для підозрюваного.
		 
		Враховуючи, що положення частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції» є спеціальною нормою по відношенню до
		статей 154-158 КПК України, відсилання у зазначеному законі до «порядку, визначеному законом» має застосовуватись наступним чином.
		 
		Питання відсторонення особи від посади має вирішуватися слідчим суддею під час досудового розслідування чи під час судового провадження в межах строку, визначеного частиною другою статті 154 КПК України, за наявності клопотання осіб, визначених у частині першій статті 155 КПК України. При цьому, коли вирішується питання про відсторонення від посади саме особи, якій інкримінується вчинення злочину у сфері службової діяльності, положення частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції» дозволяють обмежити предмет дослідження з`ясуванням питань щодо набуття особою статусу підозрюваного за вчинення злочину саме у сфері службової діяльності, обґрунтованість повідомленої підозри тією мірою, що обумовлює подальше розслідування, та чи існує безпосередній взаємозв`язок між займаною або іншою посадою такого рівня, що надає можливість перешкоджати кримінальному провадженню, з вчиненим злочином.
		 
		Разом з тим, як установлено судами та зазначено раніше, рішення слідчого судді чи суду щодо відсторонення від посади ОСОБА_1 в межах кримінального провадження № 52019000000000143 не приймалось, тому немає підстав вважати, що на спірні правовідносини щодо відсторонення позивачки розповсюджується норма частини п`ятої статті 651 Закону України «Про запобігання корупції». Окрім цього, АБ «Укргазбанк» не посилався на цю норму при прийнятті оскаржуваного наказу від 07 жовтня 2022 року № 1058-П.
		 
		Заявник посилається на те, що ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду у справі № 991/6118/22 про обрання підозрюваній ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підтверджує, що у кримінальному провадженні № 52019000000000143 позивачці була пред`явлена обґрунтована підозра. Водночас стаття 62 Конституції України закріплює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. У межах справи, що переглядається, Касаційний цивільний суд
		у складі Верховного Суду не уповноважений надавати оцінку досудовому розслідуванню Національного антикорупційного бюро України у межах кримінального провадження № 52019000000000143 стосовно ОСОБА_1 .
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що відсторонення позивачки мало місце з метою мінімізації репутаційних ризиків банка з часткою держави
		у статутному капіталі у розмірі 94,9409 % в особі Міністерства фінансів України,
		є суперечливими, оскільки наказом від 08 червня 2023 року № 408-П
		ОСОБА_1 допущено до виконання посадових обов`язків заступника директора департаменту по роботі з корпоративними VIP-клієнтами, тобто відповідач, допустивши позивачку до роботи після відсторонення, фактично визнав відсутність існування таких обставин.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що прийняття рішення щодо відсторонення позивачки від виконання посадових обов`язків було обумовлено повідомленням їй про підозру у вчиненні злочинів та спрямовано на мінімізацію репутаційних ризиків АБ «Укргазбанк», що можуть призвести до ймовірного виникнення збитків, додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок несприятливого впливу на імідж АБ «Укргазбанк», зводяться до припущень, тому відхиляються.
		 
		АБ «Укргазбанк» у касаційній скарзі посилається також на те, що позивачка перебувала за межами України, не повернулася з-за кордону та на робочому місці присутня не була, проте такі доводи не приймаються, оскільки роботодавець не визначив це підставою для прийняття оскаржуваного наказу для відсторонення. Питання відсутності позивачки на роботі не є предметом цього позову.
		 
		У контексті спірних правовідносин немає правового значення різниця між використаним у наказі АБ «Укргазбанк» формулюванням «відсторонення від виконання посадових обов`язків» та «відсторонення від роботи», передбачене статтею 46 КЗпП України, тому посилання відповідача на це є нерелевантним.
		 
		Доводи заявника про те, що доплата до цільового доходу має разовий характер, тому не враховується при обчисленні середньої заробітної плати, що свідчить про неправильність розрахунків суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, були предметом дослідження апеляційним судом, який надав їм належну правову оцінку, з чим колегія суддів Верховного Суду погоджується.
		 
		Так, статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		Поряд з цим, статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
		 
		Відповідно до статті 2 Закону № 108/95-ВР основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		 
		Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
		 
		Згідно з підпунктом «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
		 
		Відповідно до витягу з протоколу № 25 Засідання оперативного штабу
		АБ «Укргазбанк» від 22 березня 2022 року, враховуючи роботу персоналу в умовах впровадження воєнного стану в Україні, з метою забезпечення безперервної діяльності банку, збереження цільового доходу працівників в повному обсязі відповідно до встановлених рангів, встановлено окремий (додатковий до встановлених у колективному договорі) вид доплати - «доплата до рівня 100 % цільового доходу» працівникам банку, на яких розповсюджується дія Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників АБ «Укргазбанк» (протокол Правління від 22 березня 2018 року № 17) та Положення про оплату праці та матеріальне стимулювання працівників підрозділів з управління ризиками та підрозділу контролю за дотриманням норм (комплаєнс) АБ «Укргазбанк», затвердженого рішенням Наглядової ради АБ «Укргазбанк» від 15 квітня 2021 року (протокол № 10) з 01 квітня 2022 року на період дії воєнного стану в Україні. Доплату виплачувати працівникам за фактично відпрацьований час та при наявності коштів, що можуть бути спрямовані на такі виплати.
		 
		У подальшому ця доплата була скасована для всіх працівників банку (протокол № 144 засідання оперативного штабу АБ «Укргазбанк» від 02 вересня 2022 року).
		 
		Отже, доплата до рівня цільового доходу для певних категорій працівників банку,
		в тому числі позивачки, була встановлена щомісячно, починаючи із квітня
		2022 року та на період дії воєнного стану. Зазначене свідчить про те, що відповідна доплата не є одноразовою виплатою в розумінні підпункту «б» пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 100, що не враховується при обчисленні середньої заробітної плати. Відповідно, така складова заробітної плати, як доплата до цільового доходу, враховується при обчисленні середньої заробітної плати працівника у всіх випадках її збереження відповідно до положень Порядку № 100.
		 
		Посилання відповідача на те, що доплата до цільового доходу здійснювалась за фактично відпрацьований час за умови наявності коштів, що можуть бути спрямовані на такі виплати, та у подальшому була скасована, не спростовує того факту, що виплата такої доплати мала систематичний характер (виплачувалась неодноразово: за період травень, червень, липень, серпень та вересень 2022 року), що входить до періоду розрахунку.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення                 у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить
		з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як                           у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені                       у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду про часткове задоволення позову.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваного судового рішення, зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, чи ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленим судовим рішенням про часткове задоволення позову.
		 
		Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію                           про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи           (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення,
		а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Відповідно до статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Верховний Суд ухвалою від 26 листопада 2024 року зупинив виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року (в частині стягнення середньої заробітної плати, крім суми заробітної плати за один місяць) до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Зробивши висновок про залишення касаційної скарги банка без задоволення, а оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - без змін, Верховний Суд поновлює її виконання.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банка «Укргазбанк» залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 жовтня
		2024 року у зупиненій частині.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,                 є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийД. Д. Луспеник      Судді:І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць       Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...