Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/15771/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 51-5340км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019090000000460

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		26 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/15771/19
		провадження № 51-5340км24
		 
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання        ОСОБА_4 ,
		прокурора                                            ОСОБА_5 ,
		захисника                                            ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), 
		виправданого                                     ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора 
		ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно 
		 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
		Згідно з обвинувальним актом,  ОСОБА_7 у 2008 році, діючи умисно, усвідомлюючи незаконний та протиправний характер своїх дій, порушуючи вимоги Положення про дозвільну систему та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і холощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, придбав у СП «Шмайсер Україна» карабін «Вулкан ТК», який переніс і зберігав за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 .
		10 травня 2019 року під час санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 був вилучений карабін «Вулкан ТК» промислового виробництва (ТОВ «Собр») під мисливські патрони 5,45х39 мм, до конструкції якого саморобним способом внесені конструктивні зміни (відсутність блокування запобіжником ударно-спускового механізму при складеному прикладі), у зв`язку з чим стало можливим виконання пострілів при складеному прикладі, що не передбачено виробником, і з урахуванням цих особливостей він не може бути віднесений до мисливської нарізної вогнепальної зброї, у якій така можливість виключена.
		Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 серпня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону і неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Істотним порушенням кримінального процесуального закону, на думку прокурора, є недотримання апеляційним судом вимог статей 370, 419 КПК, що призвело до прийняття незаконного рішення.
		 
		Представник публічного обвинувачення посилається на те, що апеляційний суд поверхово перевірив доводи в апеляційній скарзі прокурора, зокрема про те, що суд першої інстанції у вироку не навів підстав, з яких виправдав ОСОБА_7 .
		 
		Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що місцевий суд не дав належної оцінки висновкам судово-балістичних експертиз, які є суперечливими, у частині внесених змін у конструкцію зброї. Показання експертів, допитаних у суді, також мають розбіжності щодо внесення конструктивних змін до зброї. 
		 
		До того ж апеляційний суд не дав відповідної оцінки доводам у частині необґрунтованої відмови місцевим судом у задоволенні клопотання прокурора про призначення додаткової балістичної експертизи. Необхідність її виконання була обумовлена тим, що експерт, здійснював раніше в цьому провадженні експертизу, вказав на неповноту її проведення, оскільки не було дозволу від ініціатора експертизи на використання методів, які можуть призвести до повного або часткового знищення об`єкта експертизи або зміни його властивостей (проведення демонтажу та повне дослідження механізму блокування ударно-спускового механізму приклада).
		 
		Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні
		 
		Прокурор підтримав касаційну скаргу і просив її задовольнити, а кримінальне провадження направити на новий апеляційний розгляд. 
		 
		Захисник та виправданийпросили відмовити в задоволенні касаційної скарги представника публічного обвинувачення і залишити без зміни рішення суду апеляційної інстанції. 
		 
		Мотиви Суду 
		 
		Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора, думку захисника та виправданого, а також перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника публічного обвинувачення не підлягає задоволенню на таких підставах. 
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також достовірності фактичних обставин кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		 
		За ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. 
		 
		У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
		 
		Відповідно до положень ст. 419 КПК за наслідками перегляду в межах і порядку визначених статтями 404, 405 КПК, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а у разі залишення її без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, із наведенням відповідних мотивів.
		 
		Переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 апеляційний суд дотримався зазначених вимог процесуального закону.
		 
		Доводи прокурора про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення стосовно обставин, які мають істотне значення у цьому кримінальному провадженні є безпідставними з огляду на таке.
		 
		Апеляційний суд, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою представника публічного обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку, що викладені в ній доводи про безпідставне виправдання ОСОБА_7  є необґрунтованими, а виправдувальний вирок - законним і мотивованим. 
		Зокрема, суд перевіривши обґрунтованість доводів апелянта щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , та у своєму рішенні навів докладні мотиви спростування цих доводів. Водночас суд зазначив, що, виправдовуючи останнього, місцевий суд зробив ґрунтовний аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення. 
		Оцінюючи правомірність ухвали суду апеляційної інстанції з точки зору дотримання  процесуального закону, на чому наголошує прокурор у касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що, розглянувши кримінальне провадження, апеляційний суд постановив ухвалу, у якій навів детальні мотиви прийнятого рішення і яка повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду, який ураховуючи обставини справи, дослідивши та оцінивши зібрані у кримінальному провадженні докази, визнав ОСОБА_7 невинуватим у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
		 
		Такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні показань обвинуваченого ОСОБА_7 , фактичних даних, що містяться у висновках експертів та показань експертів ОСОБА_9   та ОСОБА_10 , якими були проведені експертизи по справі.
		 
		Так, допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що у 2008 році на підставі дозволу, через магазин придбав карабін «Вулкан ТК», який зберігав за місцем свого проживання. Будь-яких конструктивних змін до карабіну ним не вносилося. Крім того, з метою продовження дозволу на носіння і зберігання карабіну періодично здавав його на перевірку та відстріл до НДКЦ, де експерт ОСОБА_9 здійснював відстріл вказаної зброї. Будь-який зауважень до нього з боку державних органів не було. 
		     
		У касаційній скарзі касатор наголошує, що місцевий суд безпідставно залишив без задоволення клопотання прокурора про проведення додаткової експертизи, однак вказані доводи були предметом перевірки апеляційного суду, який визнав їх необґрунтованими і вказав, що з урахуванням пояснень експерта ОСОБА_9 , який повідомив, що під час проведення експертизи жодних видимих ознак втручання та перероблення досліджуваного карабіну він не побачив. Конструктивні зміни до карабіну можливо були внесені під час промислового виробництва самим виробником. Оскільки вказаний експерт частково не підтримав наданий ним висновок, місцевий суд за клопотанням прокурора  призначив повторну судово-балістичну експертизу. 
		 
		За результатами повторної експертизи встановлено, що карабін вилучений у 
		ОСОБА_7 виготовлений та перероблений промисловим способом. Проте, він не відповідає ГОСТУ 78-41-002-97 «зброя спортивна та мисливська». Деталі механізму блокування прикладу неправильно взаємодіють між собою, що дозволяє проводити пострілі зі складеним прикладом. Встановити причину неправильної взаємодії деталей експерт не зміг по причині відсутності письмового дозволу на використання методів дослідження, які можуть призвести до знищення об`єкту.
		 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий суд діючи в межах своїх повноважень, взяв до уваги, що експерт надав відповіді на всі запропоновані прокурором запитання, у своєму другому клопотанні про призначення додаткової експертизи прокурор пропонував поставити експерту аналогічні запитання, що в свою чергу і стало підставою для відмови стороні обвинувачення у задоволенні вказаного клопотання.  
		 
		Суд звертає у вагу, що в касаційній скарзі прокурор не наводить достатніх обґрунтувань, яким чином додаткова експертиза щодо конструктивних особливостей змін механізму карабіну вплине на висновок про наявність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення.
		 
		Так, ч. 1 ст. 263 КК передбачає кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. 
		 
		Із суб`єктивної сторони вказані дії можуть бути вчинені лише з прямим умислом.  Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. 
		 
		З матеріалів кримінального провадження та доводів касаційної скарги прокурора не вбачається беззаперечних даних, які спростовують показання ОСОБА_7 про те, що він не був обізнаний про конструктивні зміни карабіну. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_7 мав умисел на зберігання вогнепальної зброї, якою він володів як мисливською на законних підставах.
		 
		Вказані обставини також підтверджуються показаннями експертів про відсутність саморобних конструктивних змін в механізм карабіну ОСОБА_7 . 
		 
		Таким чином, Суд бере до уваги, що ОСОБА_7 систематично здавав належний йому карабін для відстрілу з метою продовження дозволу на носіння та зберігання мисливської зброї, що може свідчити про його необізнаність у наявності конструктивних змін, походження який не встановлено.
		 
		Також Суд звертає увагу, що ОСОБА_7 пред`явлено обвинувачення в придбанні вогнепальної зброї у 2008 році, водночас матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що на час придбання, обвинувачений розумів або міг усвідомлювати, що карабін, який він купує, є переробленим і пристосований для стрільби зі складеним прикладом, а в подальшому зберігаючи і носивши його усвідомлював, що робить це незаконно.
		 
		Згідно формулювання обвинувачення, ОСОБА_7 не пред`явлено незаконного виготовлення вогнепальної зброї, внесення в неї конструктивних змін або пособництво у вчиненні таких дій чи їх організації.
		 
		Колегія суддів акцентує, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів наявності прямого умислу у ОСОБА_7 на носіння, зберігання, придбання, а також переробку в будь-який спосіб вогнепальної зброї.
		 
		Підсумовуючи наведене, доводи представника публічного обвинувачення викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, і не містять вагомих аргументів, які би дозволили Верховному Суду дійти переконання, що оскаржуване судове рішення було прийнято з істотним порушенням норм кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що може поставити під сумнів його законність.
		 
		Переконливих доводів про наявність у матеріалах кримінального провадження достатніх доказів для доведення поза розумним сумнівом вчинення ОСОБА_7  кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК в касаційній скарзі не наведено.
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК.
		 
		 
		Інші доводи представника публічного обвинувачення, стосовно переоцінки фактичних обставин подій, повноти дослідження доказів та їх достовірності Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК.
		 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які б були підставами для скасування ухвали апеляційного суду, Верховний Суд не встановив.
		 
		Керуючись статтями 369, 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 серпня 2024 року у кримінальному провадженні стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 без задоволення. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                         ОСОБА_2                                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...