Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/59548/24-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 03.03.2025.
Дата набрання законної сили: 10.02.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа №757/59548/24-к                                                            Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/1223/2025                  Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді:                                ОСОБА_2 ,
		суддів:                                                   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання     -    ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами представника Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» - адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000001151,
		 
		за участю:
		прокурорів                                                                           ОСОБА_36 , ОСОБА_37 ,
		представника
		ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ»       ОСОБА_6 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000001151. 
		Накладено арешт шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га, яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979).
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.12.2024 року про арешт майна у справі № 757/59548/24-к та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
		 
		Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, представник ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» - адвокат ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, постановленою внаслідок неповного та необ`єктивного з`ясування обставин.
		 
		Зауважує, що згідно мотивувальної частини ухвали, арешт на майно було накладено з метою збереження речових доказів.
		Вказує на те, що заявляючи у своєму клопотанні про розтрату земельної ділянки площею 1,0739 га, орган досудового розслідування свідомо або внаслідок нерозуміння обставин справи, маніпулює фактами і документами.
		 
		Твердження органу досудового розслідування про те, що внаслідок укладення додаткового договору збільшилась площа земельної ділянки під забудову (із 0,7686 га до 1,8425 га) не відповідає дійсності і є протилежним до фактичних обставин справи.
		 
		Земельної ділянки, як такого об`єкту речових прав, площею 0,7686 га у даній справі ніколи не існувало - ані на момент укладення Договору від 26.07.2018 року, ані пізніше будь-коли, вона ніколи не була сформована чи зареєстрована за будь-яким кадастровим номером.
		Так, першопочатково земельною ділянкою, на якій здійснювалось будівництво являлась ділянка із кадастровим номером 4610136800:01:001:0010, площею 3,26 га.
		Саме ця земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:01:001:0010, площею 3,26 га, а не неіснуюча земельна ділянка площею 0,7686 га, й була предметом оцінки її вартості до моменту укладення Договору від 26.07.2018 року, про що додається Висновок про вартість земельної ділянки.
		У зв`язку із тим, що частина земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0010 (площею 3,26 га) була зайнята будівлями Інституту, а інша її частина повністю знаходилась в межах червоних ліній, то під час укладення Договору від 26.07.2018 року спеціалістами було проведено обчислення площі земельної ділянки, яка може бути безпосередньо піддана забудові та й лише в межах передбаченого ДБН відсотка щільності забудови (0,7686 га).
		Так, будівлями Інституту була зайнята площа 1,4175 га, а в межах червоних ліній знаходилась площа 1,0739 га.
		Також, як вірно зазначено у клопотанні слідчого і ухвалі слідчого судді, земельна ділянка (первинна і трансформована) належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України».
		Здійснюючи правомочності користувача земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0010 площею 3,26 га, Інститут здійснив її поділ на дві земельних ділянки, одна із яких так і залишилась під забудову, а інша залишена для потреб діяльності Інституту, а саме: 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га та 4610136800:01:001:0018 площею 1,4175 га.
		Ніякого дозволу, згоди чи будь-якої іншої ролі в поділі земельної ділянки ПрАТ "ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ "ЕКО-ДІМ" не відігравала і не могла брати в цьому участі.
		Оскільки після поділу земельна ділянка кадастровий № 4610136800:01:001:0010 площею 3,26 га припинила своє існування, як об`єкт цивільних прав, то логічно, що на момент видачі Містобудівних умов і обмежень 20.07.2020 року у проекті об`єкта будівництва згадується не вже неіснуюча ділянка кадастровий № 4610136800:01:001:0010, площею 3,26 га, а тим паче - не неіснуюча ніколи ділянка площею 0,7686 га, а саме новосформована, виділена земельна ділянка кадастровий № 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425, в межі якої входила все та ж територія забудови площею 0,7686 га.
		З юридичної, а не технічної, точки зору внаслідок укладення додаткових договорів після поділу земельної ділянки, площа земельної ділянки під будівництво об`єкту не збільшилась, а навпаки зменшилась. Адже спершу у договорі було прямо передбачено, що будівництво ведеться на ділянці 4610136800:01:001:0010 площею 3,26 га, а в подальшому після її поділу вже зазначено ділянку 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га.
		Твердження про розтрату земельної ділянки площею 1,0739 га (різниця між 1,8425 га і 0,7686 га) є безпідставним, оскільки ця ділянка як була, так і далі залишилась у власності Держави Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації та у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України»; як ніколи не була під забудовою, так і ніколи не була передана під забудову.
		До того ж, оскільки ДБН Б.2.2-1-01. «Містобудування. Планування і забудова населених пунктів» прямо передбачена імперативна норма, що в межах червоних ліній територія населеного пункту відноситься до територій загального користування, то висновок органу досудового розслідування і висновок слідчого про те, що внаслідок поділу земельної ділянки Інститутом і подальших додатків до Договору від 26.07.2018 року, ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» отримало під забудову збільшену площу земельної ділянки не ґрунтується ані на фактичних обставинах справи, ані на нормах законодавства.
		На підтвердження наведеного апелянт зазначає про те, що на вимогу Львівської міської ради ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» було організовано конкурс на благоустрій цієї території загального користування площею 1,0739 га, що знаходиться вся у червоних лініях в межах ділянки 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425.
		Після проведення конкурсу по благоустрою цієї території загального користування площею 1,0739 га, ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» на вимогу Львівської міської ради здійснило комплекс робіт на місцевості з приведення цієї території загального користування до належного стану. ПрАТ «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» ніколи не претендувала та й не могла претендувати на включення цієї частини земельної ділянки в прибудинкову територію збудованого житлового комплексу, а тим паче в площу забудови.
		Вищенаведені обставини є підставою для висновку, що в результаті накладення арешту було порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
		Звернувшись з апеляційними скаргами, які є тотожними за формою, доводами та обґрунтуванням, громадяни ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_38 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 просили поновити їм строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 від 18 грудня 2024 року про арешт майна та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна.
		Обгрунтовуючи доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апелянти у поданих ними скаргах посилались на те, що їм взагалі не було повідомлено про розгляд клопотання прокурора про арешт в тому числі їх майнових прав на квартири в суді першої інстанції.
		 
		Про накладення цього арешту скаржникам стало відомо із прес - конференції ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ», відеозапис якої було опубліковано 13 січня 2025 року на сторінці ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» в соціальній мережі Facebook.
		 
		При  цьому, копій оскаржуваної ухвали апелянти взагалі не отримували.
		 
		Обґрунтовуючи доводи поданих ними апеляційних скарг, власники майна посилались на те, що між ними та ТОВ «Фінансова компанія «ЕКО-ДІМ» були укладені договори про участь у фонді фінансування будівництва.
		Зазначали, що об`єктом будівництва за цим договором є - «Будівництво багатофункційного комплексу з міжшкільним ресурсним центром, офісною будівлею, об`єктами побутового обслуговування, житловими квартирами для працівників Академії наук України та підземним паркінгом на вул. Козельницькій, 4 у м. Львові».
		Забудовником щодо об`єкта будівництва за цим договором є Приватне акціонерне товариство «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ».
		Апелянти зазначають, що станом на сьогодні видано сертифікат про відповідність закінченого будівництвом об`єкта і готовність його до експлуатації на 90 квартир, з яких 58 належать приватним інвесторам. Загальна площа закінчених будівництвом квартир на сьогодні складає 5 415 кв. м.
		Посилаються на те, що в даному конкретному випадку заборона подальшого будівництва та заборона передачі інвесторам вже оплачених ними і введених в експлуатацію квартир спричиняє непоправну шкоду інвесторам цього будівництва. Загальна кількість квартир в об`єкті складає 144 квартири. При чому, сама законність будівництва цього об`єкту ніколи не ставилась під сумнів будь-якими дозвільними чи контролюючими органами.
		Апелянти зазначають, що накладена заборона проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі - продажу майнових прав, заборона їх відчуження порушує баланс між втручанням у права та свободи величезної кількості людей, та надуманими потребами досудового розслідування.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурорів ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу. 
		 
		Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
		 
		До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об`єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.       
		 
		Як вбачається з матеріалів провадження клопотання прокурора про накладення арешту на майно розглянуто за відсутності власників майна.
		 
		Як зазначено у поданих апеляційних скаргах, про накладення цього арешту скаржникам стало відомо із прес - конференції ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ», відеозапис якої було опубліковано 13 січня 2025 року на сторінці ПрАТ «Холдингова компанія «ЕКО-ДІМ» в соціальній мережі Facebook. При цьому, копій оскаржуваної ухвали апелянти взагалі не отримували.
		 
		З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими вказані доводи скарг власників майна про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2024 року, відтак пропущений апелянтами процесуальний строк підлягає поновленню.
		 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № №12024000000001151 від 17.06.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		Прокурор вказує, що у ході проведення досудового розслідування отримані дані щодо запровадження групою осіб протиправного механізму, спрямованого на привласнення майна установи Національної академії наук України під час реалізації інвестиційного договору з будівництва житлових будинків на земельній ділянці за адресою: м. Львів, вул. Козельницька, 4.
		Так встановлено, що у відповідності до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», НАН України наділена правом управління своєю діяльністю, володіє, користується і розпоряджається майном, що перебуває у державній власності та належить їй на правах господарського відання, відповідно до законодавства і Статуту НАН України. За ч.5 ст. 7 вказаного Закону землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок, у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законодавства, земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.
		У відповідності до ст. 5 ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності НАН України» відчуження нерухомого майна Національної академії наук України і організацій, що віднесені до її відання, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У відповідності до Порядку відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 6 червня 2007 року № 803, відчуження нерухомого майна можливе лише за умови додаткового погодження з Фондом державного майна.
		У відповідності до постанови Бюро Президії НАН України від 27.10.2017 № 280 «Про будівництво (реконструкцію) житла та інших об`єктів нерухомості в НАН України», науковим установам і підприємствам Академії рекомендовано вирішувати питання забезпечення житлом своїх працівників шляхом будівництва житла та інших об`єктів на можливих для забудови земельних ділянках із залученням суб`єктів господарювання приватного сектору економіки на підставі інвестиційних договорів. При цьому умови будівництва житла та інших об`єктів, укладання таких договорів установи і підприємства НАН України мають погоджувати з Президією НАН України.
		Так, встановлено, що на підставі Постанови Бюро Президії НАН України від 27.10.2017 №280 та від 04.07.2018 №214 директором ДУ «Інституту регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього» (далі по тексту Інститут) ОСОБА_45 укладено з ПрАТ «Холдингова компанія «Еко-Дім» (далі по тексту Інвестор) договір від 26.07.2018 №2-18.
		Предметом зазначеного договору є будівництво житлових будинків на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Інституту.
		Постановою Бюро Президії НАН України від 04.07.2018 № 214 погоджено пропозицію Державної установи «Інститут регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього НАН України» (далі - Інститут) щодо будівництва багатоквартирних житлових будинків з вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та підземним паркінгом на частині земельної ділянки площею 0,77 га по АДРЕСА_1 , зокрема визначено такі умови:
		- частка житла інституту має становити не менше 13% від загальної площі житлових та нежитлових приміщень в об`єкті у вигляді квартир;
		- загальна площа квартир має бути не менша 1954,00 кв.м.;
		- належні Інституту квартири мають бути із внутрішнім оздобленням та устаткуванням;
		- окрім житла Інститут має отримати 10 місць для зберігання транспортних засобів;
		- ринкова вартість майна, яке отримає Інститут, має бути не меншою ринкової вартості відведеної для будівництва земельної ділянки, визначеної за результатами незалежної оцінки на дату передачі майна.
		На підставі вищевказаної постанови між Інститутом та Інвестором укладено договір від 26.07.2018 №2-18, умовами якого визначено, зокрема, що:
		- орієнтовна площа земельної ділянки під будівництво Об?єкта - 0,7686 га.;
		- Інститут отримує квартири, загальна площа яких становить 13% від загальної площі житлових та нежитлових приміщень в Об?єкті, але не менше ніж 1954,0 кв.м. та 10 місць для зберігання транспортних засобів;
		- ринкова вартість майна, яке отримує Інститут не може бути нижчою за ринкову вартість земельної ділянки, що визначена за експертною оцінкою, яка надавалася для затвердження умов цього договору НАН України
		- 30% квартир від частки Інституту Інвестор має передати з власного житлового фонду протягом 45 днів після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт;
		- протягом 30 календарних днів після затверджених проектної документації сторони підписують додаткову угоду про порядок розрахунків та Протокол розподілу площ в Об?єкті;
		- загальний строк проведення будівельних робіт від для отримання дозвільних документів до прийняття Об?єкта в експлуатацію не може перевищувати 3-х років;
		- строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за договором.
		За результатами аналізу наданих сторонами Договору та НАН України документів встановлено, що Інститут без погодження з НАН України вчинив ряд правочинів та уклав 5 додаткових угод до Договору, якими, зокрема, змінив погоджені постановою Бюро Президії НАН України від 04.07.2018 № 214 істотні умови, а саме:
		- в 2018 році без погодження з НАН України Інститутом здійснено поділ земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0010 площею 3,26 га на дві земельних ділянки, одна із яких виділена під забудову, а інша для потреб діяльності Інституту, а саме: 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га. та 4610136800:01:001:0018 площею 1,4175 га.
		- додатковою угодою №2 від 09.09.2020 виключено умову договору (п.5.1.2.) щодо зобов`язання інвестора передати Інституту 30% житла від належної Інституту частки в об`єктах власного житлового фонду, що призвело до відстрочення отримання Інститутом відповідної частки квартир, яка мала б бути отримана Інститутом в липні 2021 року та більш ніж на два роки збільшило усі строки виконання етапів договору;
		- додатковою угодою №3-2021р. сторони договору збільшили площу земельної ділянки, на якій передбачається реалізація проекту будівництва з 0,7686 га до 1,8425 га (тобто на 1,0739 га) без збільшення частки Інституту в новоствореному об`єкті нерухомого майна та врахування в ній вартості додаткової площі вказаної ділянки на якій передбачається здійснення Інвестором впорядкування території, прокладка інженерних і транспортних комунікацій, пішохідних зв`язків, озеленення й освітлення вулиць пов`язане та є частиною реалізації проекту будівництва, тому додаткова частина земельної ділянки охоплюється поняттям «відведена для будівництва земельна ділянка». Відтак вартість зазначеної частини земельної ділянки має враховуватися в частці Інституту;
		- додатковою угодою №4 від 21.04.2023 внесено зміни до інвестиційного договору, які погіршили умови щодо внутрішнього облаштування квартир, які передаються Інституту, зокрема виключено ряд сантехнічного обладнання;
		- додатковою угодою №5 від 11.01.2024 з терміну «площа нежитлових приміщень в об`єкті» виключена площа машиномісць у підземному паркінгу (850 кв.м.), що зумовило зменшення частки Інституту (13%) на 110,5 кв.м. житла, змінено строки виконання етапів договору та загальний строк будівництва;
		- 25.08.2020 Актом приймання-передачі Інститутом передано Інвестору будівельний майданчик, що знаходиться на земельній ділянці площею 1,8425 га., а не 0,7686 га., як це передбачено Договором № 2-18.
		- підписано акт розподілу площ від 01.07.2024 передбачає передачу Інституту 35 квартир загальною площею 2077,44 кв. м. та 10 машиномісць, що складає 13,125 від загальної площі майна зазначеного в акті розподілу, однак відсутнє обґрунтування та посилання на основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва та підстави такого розподілу.
		За вказаних обставин, а також враховуючи ті факти, що Інститут ще у 2018р. здійснив поділ земельної ділянки та створив земельну ділянку під будівництво із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га. а не 0,7686 га, як це передбачено Договором, здійснив в 2020р. передачу Інвестору будівельного майданчика - фактично земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га. а не 0,7686 га. та те, що фактично у 2020 році Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив містобудівні умови та обмеження Об`єкта будівництва на земельній ділянці площею 1,8425 га., а не 0,7686 га. (Додаткова угода №3 до Договору, якою збільшено площу земельної ділянки під забудову підписана лише у 2021р.), то можна дійти висновку, що у Інституту та Інвестора намір незаконно забудувати більшу площу земельної ділянки, аніж та що зазначена Договором та погоджена постановою Бюро Президії НАН виник ще у 2018 році під час узгодження умов майбутнього Договору.
		Тому, з метою зменшення частки Інституту в новозбудованому об`єкті, шляхом зазначення в договорі меншої площі земельної ділянки виділеної під забудову, що прямо пропорційно впливає на частку Інституту, посадові особи Інституту та Інвестори, навмисно зазначили неправдиві відомості про площу земельної ділянки, яку Інститут надав під будівництво та таким чином зменшили частку Інститут у новозбудованому об`єкті нерухомого майна, чим вчинили розтрату земельної ділянки площею 1,0739 га та спричинили Державі в особі Львівської територіальної громади та ДУ «Інститутом регіональних досліджень ім. М.І. Долішнього» матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
		10.12.2024  року слідчим у кримінальному провадженні, враховуючи, те що земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га, є об`єктом вчинення кримінального правопорушення, а об`єкти завершеного та незавершеного будівництва, що ній збудовані та відомості, щодо площі та форми земельної ділянки, які містяться у відомостях Державного реєстру речових прав, містять в собі та є відомостями, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування та відповідно мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, винесено постанову про визнання земельної ділянки 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га. речовим доказом, який відповідає критеріям визначеним статтею 98 Кримінально процесуального кодексу України.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Інформаційна довідка № 407505577 від 11.122024) земельна ділянка із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га. на праві власності належить державі в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979).
		18.12.2024 року (клопотання датоване 17.12.2024 року) прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_46 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотання про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12024000000001151 шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га., яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979).
		В обґрунтування клопотання прокурор зазначив про те, що метою накладення арешту, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, є забезпечення збереження речових доказів.
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12024000000001151. 
		Накладено арешт шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції держаної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га., яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979).
		Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що вказане прокурором у клопотанні майно, а саме: земельна ділянка із кадастровим № 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га., яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979), відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та підлягає арешту з метою збереження речових доказів. 
		Крім того, слідчий суддя посилався напостанову старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу Управління розслідування особливо тяжких злочинів Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_47 від 10.12.2024 року, якою вищевказану земельну ділянку визнано речовим доказом.
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
		 
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
		 
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
		 
		У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
		 
		Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
		Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
		Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		 
		Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		 
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Однак зазначених вимог закону слідчий суддя не дотримався.
		На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про накладення арешту на вищезазначену  земельну ділянку шляхом заборони проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, вчинення будь-яких реєстраційні дій, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим № 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га, належним чином не перевірив та не обгрунтував в ухвалі мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів.
		Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом земельну ділянку з кадастровим номером № 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га.,яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979), в ухвалі слідчого судді не обґрунтовано жодним чином таку мету арешту земельної ділянки.
		Ухвала слідчого судді містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, без наведення обґрунтувань, які б давали розумні підстави вважати, що земельна ділянка з кадастровим № 4610136800:01:001:0019зберегла на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набута кримінально протиправним шляхом або є предметом кримінального правопорушення.
		Також, в самому клопотанні прокурора про арешт зазначеного майна та в постанові слідчого про визнання даного майна речовим доказом у кримінальному провадженні не приведено будь-якого обґрунтування, якому з критеріїв ч. 1 ст. 98 КПК України відповідає вказане нерухоме майно, а у цих процесуальних документах міститься лише твердження, що зазначене нерухоме майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні.
		Колегія суддів зауважує, що будь-яких даних, що вищевказана земельна ділянка була об`єктом кримінально - протиправних дій чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегла на собі його сліди або набута кримінально протиправним шляхом, в матеріалах провадження відсутні.
		З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні обґрунтовані підстави вважати земельну ділянку кадастровий № 4610136800:01:001:0019 речовим доказом, на який необхідно накласти арешт з метою збереження, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, та для досягнення цілей кримінального провадження.
		З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором під час звернення із вищевказаним клопотанням та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод, та у порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчим суддею належним чином не перевірено правову підставу для арешту такого майна з метою його збереження як речового доказу.
		Як клопотання прокурора, так і ухвала слідчого судді, містять лише опис фактичних обставин кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, та виклад положень ст. 170 КПК України, без належного обґрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вищевказані об`єкти нерухомого майна визнані речовими доказами.
		 
		З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали не перевірено вказані обставини, які свідчать про відсутність правових підстав для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, на яку посилається орган досудового розслідування.
		Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді користування та розпорядження щодо земельної ділянки кадастровий № 4610136800:01:001:0019 здійснено в порушення вимог закону. 
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі "Смирнов проти Росії "було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість використанні державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має бути очевидна істотна причина.
		 
		Разом із тим, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження прав інвесторів будівництва та безпосередньо забудовника завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для вказаних осіб.
		З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим № 4610136800:01:001:0019 за викладених в ухвалі слідчого судді обставин не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника майна та третіх осіб і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна та третіх осіб, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
		З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, орган досудового розслідування в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.
		 
		Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння та користування майном третіх осіб здійснено без законних на те підстав, про що обґрунтовано зазначили апелянти в своїх апеляційних скаргах.
		 
		Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційних скарг, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 в рамках кримінального провадження № 12024000000001151, про накладення арешту шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га, яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979).
		Керуючись ст.ст.170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		Поновити ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_48 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 срок на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року.
		Апеляційні скарги представника Приватного акціонерного товариства «ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ «ЕКО-ДІМ» - адвоката ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 - задовольнити. 
		Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 грудня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 , в рамках кримінального провадження № 12024000000001151, про накладення арешту шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га., яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979) - скасувати.
		Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_37 , в рамках кримінального провадження № 12024000000001151, про накладення арешту шляхом заборони будь-яким фізичним та юридичним особам проведення будівельних робіт, укладання будь-яких договорів купівлі-продажу майнових прав, заборони їх відчуження органами державної реєстрації прав, державними реєстраторами прав на нерухоме майно, у тому числі особами, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, зокрема Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно, в тому числі щодо укладання будь-яких договорів купівлі-продажу, оренди, іпотеки щодо земельної ділянки із кадастровим номером 4610136800:01:001:0019 площею 1,8425 га., яка на праві власності належить Державі Україна в особі Львівської обласної державної адміністрації (ЄДРПОУ 00022562) та перебуває у користуванні Державної установи «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього Національної академії наук України» (ЄДРПОУ 05539979) - відмовити.
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		                                                             Судді:
		 
		 
		 
		______________                       ________________                      __________________
		ОСОБА_2                            ОСОБА_3                                    ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...