Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12172/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 761/12172/22                                                                                   Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/824/3335/2025                                                        Доповідач в суді ІІ інстанції ? ОСОБА_2 
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ   АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД
		 
		 
		У Х В А Л А
		І м е н е м   У к р а ї н и
		 
		20 лютого 2025 року                                                                                        м. Київ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
		ОСОБА_2  (головуючий),  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю секретарки:  ОСОБА_5 ,
		учасників судового провадження:
		обвинуваченого (в режимі відеоконференції)  ОСОБА_6 , 
		захисника  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року,-
		в с т а н о в и л а :
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року, ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 05 квітня 2025 року із визначеним розміром застави - 17 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 51 476 000 грн.
		Дане рішення мотивовано тим, що ризики, які були констатовані при застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою не припинили свого існування, а саме, ризики передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судом при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу було враховано тяжкість і обставини кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим. Крім того, судом враховано, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, що є умислим особливо тяжким злочином, пов`язаним із державною зрадою, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом надання представникам іноземної організації - ФСБ РФ допомоги в проведенні підривної діяльності, що в контексті повномасштабної збройної агресії РФ свідчить про надзвичайно високий рівень суспільної небезпеки таких дій.Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який судом не встановлено.
		В апеляційній скарзі захисника вказано на незаконність та необгрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обгрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що ризики можливої неналежної процесуальної поведінки ОСОБА_6 відсутні, а пред`явлена йому підозра й остаточне обвинувачення не відповідають фактичним обставинам справи та не мають належного доказового обґрунтування, що в сукупності свідчить про наявність підстав для зміни запобіжного заходу. Захисник зазначив, що досудове розслідування відносно ОСОБА_6 проводилось незаконно, через порушення ст. 214 КПК України, з урахуванням чого його затримання, вручення йому підозри та, як наслідок обрання йому запобіжного заходу, здійснено незаконно, у зв`язку з чим він має бути звільнений з-під варти. Крім того, вручена ОСОБА_6 підозра та спрямоване до суду обвинувачення не відповідають ані вимогам законодавства, ані фактичним обставинам справи. Крім того, апелянт зазначив, що під час досудового розслідування мав місце факт незаконного затримання ОСОБА_6 та застосування до нього неналежного поводження, у тому числі заподіяння фізичних та моральних страждань внаслідок непропорційного застосування сили під час обмеження його свободи, що призвело до фальсифікації відомостей, зазначених у протоколі його затримання, що є показовим та основним доказом у вказаному кримінальному провадженні. Захисник звернув увагу, що висновки про можливість ухилення ОСОБА_6 від органів прокуратури та суду є необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, оцінюючи можливість існування такого ризику, судом не врахована позиція ЄСПЛ, відповідно до якої ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. Натомість прокурором під час триваючого з липня 2022 року судового провадження не було надано, а судом досліджено жодного доказу, який би хоч якось давав підстави дійти висновку, що ОСОБА_6 і справді має намір переховуватися від органів судової влади. Отже, існування цього ризику повністю унеможливлюється через запровадження на всій території України воєнного стану, що істотно обмежує можливість виїзду за її межі чоловіків призовного віку, а тим більше, ризику переховування додатково можна запобігти шляхом покладення на ОСОБА_6 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Щодо ризику вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, захисник вказав, що сторона обвинувачення відмічається, що вказаний ризик підтверджується бажанням доведення злочинних намірів до кінця та вчинення ним інших протиправних дій, які необхідні для передання представникам спецслужб РФ відомостей, що можуть бути використані на шкоду Україні, а також взагалі перехід на бік ворога. На думку захисника, зазначений ризик не підтверджується жодним доказом, прокурором не представлені, а в матеріалах судового провадження відсутні докази, які б підтверджували наміри обвинуваченого довести злочинні дії до кінця або вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, захисник вказав, що про надмірність застави, яка в 20 рази більше розміру застави, що визначався тим самим судом при значно менших термінах його ув`язнення та наявності більшої кількості ризиків можливого невиконання процесуальних обов`язків, що є нелогічним. Апелянт вказав, що така застава, встановлена без урахування майнового та сімейного стану ОСОБА_6 в непомірних розмірах, перетворює її із неізоляційного запобіжного заходу в безальтернативне тримання під вартою, що виключає будь-яку можливість її внесення, а також реалізувати переважне право обвинуваченого залишитись на свободі. Просив ухвалу скасувати та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме продовжити ОСОБА_6 запобіжний захід до 05.04.2025 у виді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 . Із покладанням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України. У разі відмови в задоволенні апеляційної скарги в частині зміни запобіжного заходу просив зменшити розмір застави, визначивши його розмір 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. 
		Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
		захисника, який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
		обвинуваченого, який підтримав подану захисником апеляційну скаргу, підтвердив її доводи та просив скаргу задовольнити;
		вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
		Колегія суддів зважає на те, що питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 було вирішене на стадії судового провадження. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обгрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судовими інстанціями на стадії досудового розслідування неодноразово визнавалась обгрунтованість підозри, що давало підстави для ухвалення як рішення про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так і під час продовження строку тримання під вартою. Відповідні ухвали слідчих суддів не були змінені чи скасовані. Обгрунтованість обвинувачення перевіряється судом який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою на стадії судового провадження та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є з`ясування питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
		Оцінюючи рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції при вирішенні зазначеного вище питання були враховані тяжкість вчиненого злочину, суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину. Ці обставини привели суд першої інстанції до обгрунтованого переконання про наявність ризику того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду. У зв`язку із цим, суд першої інстанції із підстав, передбачених законом ухвалив рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, належним чином його мотивувавши. Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає засадам законності, обгрунтованості та вмотивованості, із цим рішенням колегія суддів погоджується у повному обсязі. 
		Апеляційна скарга захисника не містить доводів, які би указували на незаконність та не обгрунтованість ухвали суду першої інстанції.
		Так, висновок суду першої інстанції про доведеність ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду грунтується на даних про особу обвинуваченого із урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення. Матеріали судового провадження не містять даних про наявність у обвинуваченого соціальних зв`язків такої міцності, які можуть запобігти ризику переховування обвинуваченого від суду.
		Із урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обставин його вчинення, кількості процесуальних дій, необхідних для проведення розслідування та судового розгляду сумарний строк протягом якого обвинувачений тримається під вартою не можливо визнати таким, який відповідає критерію надмірності. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що є доведеним існування ризику ухилення обвинуваченого від суду. В умовах суспільно-політичної обстановки у державі, введення воєнного стану та існування непідконтрольних державі територій ступінь ризику ухилення обвинуваченого від суду є надзвичайно високим, а існування цього ризику достатнім для продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою.
		Доводи апеляційної скарги в частині надмірності визначеної ОСОБА_6 застави у якості альтернативного запобіжного заходу, не визнаються переконливими колегією суддів. Ступінь констатованих ризиків, тяжкість та фактичні обставини кримінального правопорушення, поставленого у вину ОСОБА_6 , не дають підстав для висновку про надмірність визначеного розміру застави.
		Наведене указує на необгрунтованість доводів апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення. 
		Ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її скасування чи зміни колегія суддів не знаходить, у зв`язку із чим залишає ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 4221 КПК України, колегія суддів, -
		у х в а л и л а :
		Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2025 року щодо про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 05 квітня 2025 року залишити без змін.
		Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
		СУДДІ
		 
		          ____________                              ______________                          ______________
		           ОСОБА_2                                    ОСОБА_3                                ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...