Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/5363/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого.
Надіслано судом: 03.03.2025. Зареєстровано: 03.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 04.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/638/931/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221070003061

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/5363/24
		Провадження № 1-кп/638/931/25
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       03 березня 2025 року                                                                        м. Харків
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		захисників - ОСОБА_6 
		обвинуваченого- ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднане кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221070003061 від 31.12.2023 та № 12024221070000647 від 12.05.2024 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ізюм Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 
		-11 липня 2000 року Ізюмським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 140, частиною 1 статті 145, статті 42 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 45 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;
		- 24 липня 2001 року Ізюмським міським судом Харківської області за частиною 2 статті 206, частиною 2 статті 141, статті 42, 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 21 жовтня 2004 року умовно-достроково з невідбутим терміном 1 рік 19 днів;
		- 15 лютого 2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 355, частиною 2 статті 186, статтею 353, частиною 2 статті 296, статті 70 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 04 лютого 2013 року умовно-достроково з невідбутим терміном 1 місяць 12 днів;
		- 27 серпня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі;
		- 27 грудня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частина 4 статті 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27 червня 2018 року по відбуттю строку покарання;
		- 15 січня 2020 року Ізюмським міським судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі,звільнений умовно-достроково 20.10.2022 з невідбутим строком 4 місяці12 днів;
		у вчиненні кримінальних правопорушеннь -злочинів, передбачених ч. 4 ст. 186 КК україни, ч 3 ст. 297 КК України
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		29 грудня 2023 року приблизно 15:00 год.(точного часу встановити не вдалося можливим) ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, з корисливих мотивів, посягаючи на моральні засади в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, демонструючи своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері, вчинив наругу над меморіалом «Скорботної матері», що знаходиться на горі Крем?янець в м. Ізюм Харківської області, привласнивши собі 2 алюмінієві плити з надписами прізвищ тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни. Після чого з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду КП«Благоустрій» м.Ізюм, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи на суму 1271 гривень 14 копійок.
		Крім того, 31 грудня 2023 року, приблизно о 12:00 год. (точного часу встановити не вдалося можливим) ОСОБА_7 , діючи з прямим умислом, направленим на заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, з корисливих мотивів, посягаючи на моральні засади в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання, демонструючи своє негативне ставлення до суспільних принципів, які панують у цій сфері, вчинив наругу над меморіалом «Скорботної матері», що знаходиться на горі Крем?янець в м. Ізюм Харківської області, привласнивши собі 3 алюмінієвих плити з надписами прізвищ тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни. Після чого з місця скоєння злочину зник, в подальшому розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, чим завдав матеріальну шкоду КП «Благоустрій» м.Ізюм, згідно висновку судово - товарознавчої експертизи на суму 3177 гривень 85 копійок.
		Крім цього ОСОБА_7 будучи раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень-злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та знову вчинив кримінальне правопорушення при наступних обставинах, а саме: 15 травня 2024 року приблизно о 17:00 год. (точного часу встановити не вдалося можливим), перебуваючи з дозволу користувача будинку ОСОБА_8 , реалізовуючи раптово виниклий умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, відкрито викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi 10», який належить потерпілій ОСОБА_9 , після чого з викраденим майном вибіг з будинку не звертаючи уваги на вимоги потерпілої щодо припинення неправомірних дій, після чого з місця вчинення злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму відповідно висновку експерта № 3279/24 у розмірі 3566 грн, 50 коп.
		Відповідно до ч.1 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
		Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів відповідно до ч.2 ст. 84 КПК України.
		Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення частково, а саме: погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння за ч. 3 ст. 297 КК України, та непогодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння за ч. 4 ст. 186 КК України, та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення за вчинення кримінального правопорушення- злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану, та ч. 3 ст. 297 КК України, тобто наруга над могилою, іншим місцем поховання, незаконе заволодіння предметами, що знаходяться на могилі, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або з корисливих чи хуліганських мотивів, або щодо пам`ятника, спорудженого в пам`ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, жертв нацистських переслідувань, а також воїнів-інтернаціоналістів та миротворців, або поєднані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування.
		Під час допиту обвинувачений ОСОБА_7 надав наступні свідчення щодо обставин привласнення алюмінієвих плит. Зазначив, що взимку 2023 року збирав уламки алюмінієвих плит в районі меморіалу «Cкорботна матір» на грі Кремянець. Цілих плит після прильоту не було, лише уламки, він був не єдиним, хто збирав такі плити та здавав на металолом. Серед уламків, які були ним зібрані, було дві цілі плити, які, разом з уламками він відніс до пункту прийому металу, що розташований на вул.Соборна, точної адреси не пам`ятає, приймав метал ОСОБА_10 . Плити на метал здавав двічі, кожен раз після зважання отримував трохи більше 1000 грн. як за кольоровий метал- алюміній. Йому було невідомо і ніхто не казав, що такі плити неможна здавати на метал. Чи здавав хтось ще подібні плити, йому невідомо.
		Щодо обставин за заявою потерпілої ОСОБА_11 про пограбування, заначив, що навесні прийшов у гості до знайомого ОСОБА_12 , вдома у якого була ОСОБА_13 . Він спитав дозволу взяти телефон, подзвонити. Після чого спокійно вийшов на вулицю зателефонувати. Якийсь час біля будинку спілкувався із ОСОБА_14 . В подальшому телефон не повернув, а здав до ломбарду. Потерпіла бачила, що він забрав ї телефон, який лежав на столі, сама потерпіла йому телефон не віддавала. Просив суворо не карати.
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
		Незважаючи на те, що обвинувачений вину свою визнав частково, його винуватість підтверджується дослідженням в судовому засіданні доказами, а саме:
		-заявою заступника директора КП «Благоустрій міста Ізюма» від 05.01.2024;
		-довідкою КП «Благоустрій міста Ізюма», відповідно до якої на балансі КП «Благоустрій міста Ізюма» обліковується станом на 01.01.2024 Братська могила радянських воїнів (пам`ятник Скорботна мати), залишкова вартість зазначеного об`єкту складає 110553,75 грн.;
		-протоколом огляду місця події - розташування Братської могили радянських воїнів (пам`ятник Скорботна мати) від 05.01.2024 з фототаблицею, проведеного у період часу з 11 год 00 хв. до 11 год 15 хв., відповідно до якого зафіксовано відсутність плит із написами загиблих у кількості 8 шт.;
		- заявою ОСОБА_15 про добровільну видачу поліції п`яти меморіальних плит, які були йому продані ОСОБА_16 
		- протоколом огляду місця події від 05.01.2024 у період часу з 12 год 57 хв. по 13 год. 29 хв., проведеного за участі потерпілої ОСОБА_17 , проведеного поблизу будинку 36-а по вул.Соборній вм.Ізюм Харківської області, відповідно до якого ОСОБА_15 добровільно видав п`ять алюмінієвих плит розміром приблизно 1000х600 см з прізвищами та іменами загиблих, які були вилучені під час огляду.
		- розпискою ОСОБА_17 , представника потерпілого КП «Благоустрій міста Ізюма» щодо отримання на зберігання п`яти вилучених меморіальних алюмінієвих плит;
		- постановою про визнання речовими доказами від 05.01.2024;
		- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи від 24.01.2024 за № 439/24, відповідно до якого ринкова вартість п`яти алюмінієвих плит станом на 05.01.2025 становила 3177, 85 грн;
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2024, проведеного з 14год 30 хв. по 15 год 05 хв. у присутності понятих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_7 29.12.2023 знаходячись на горі «Кремянець», поблизу алеї танків збирав метал, назбиравши багато металу ОСОБА_7 пішов у бік кладовища, де знаходиться меморіал «Скорботна мати», проходячи повз нього він побачив, що поблизу меморіалу із землі старчить ракета та біля меморіалу на різних місцях знаходяться плити з надписами імен та прізвищ загиблих під час Другої світової війни, спочатку він побачив та положив до мішку одну плиту, а потім додав ще дві, які відніс до пункту прийому металу. В подальшому, 31.12.2023 року він знову прийшов до меморіалу, де побачив 3 зложені плити, які він поклав до мішку. Зрозумівши, що одному нести важко, він зателефонував знайомому ОСОБА_20 , за допомогою якого відніс плити до путу прийому, за що отримав приблизно 2000 грн. 
		- заявою від 16.05.2024 ОСОБА_21 про добровільну видачу телефону Redmi model НОМЕР_3;
		- протоколом огляду речей від 16.05.2024 телефону Redmi model НОМЕР_3;
		- постановою про визнання речовим доказом телефону Redmi model НОМЕР_3 від 16.05.2024, 
		- зберігальною розпискою ОСОБА_9 ;
		- протоколом пред`явлення предмету телефону Redmi model НОМЕР_3 для впізнання за фотознімками від 17.05.2024;
		- ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова справа № 638/8912/24 від 23.05.2024 про накладення арешту на телефон Redmi 10 model НОМЕР_3, IMEI 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, власником якого є ОСОБА_22 .
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що із ОСОБА_23 вона знайома, оскільки він декілька раз приходив у гості до її знайомого ОСОБА_24 . Десь наприкінці весни- початку літа ОСОБА_23 прийшов у гості до ОСОБА_12, де вона також знаходилась. ОСОБА_27 попросив телефон щоб комусь зателефонувати. Телефон стояв на зарядці та вона не заперечувала, щоб він зробив дзвінок. Оскільки додзвонитися він не зміг, оскільки ніхто не відповів, ОСОБА_23 повернув телефон. Згодом ОСОБА_23 зібрався уходити, схопив ї телефон із зарядки та вибіг з дому, не зважаючи на її заперечення. Вона сказала про це ОСОБА_25 , та він повернути телефон не зміг. Шкоди її здоров`ю діями ОСОБА_23 заподіяно не було. Після чого вона звернулася із заявою до поліцію Співробітники поліції згодом повернули телефон, у якого був розбитий екран, відсутній чохол та сім-картка.
		       Допитана в судовому засіданні представник потерпілого КП «Благоустрій міста Ізюма» ОСОБА_17 , зазначила, що із ОСОБА_7 не знайома. Пояснила, що на балансі КП «Благоустрій міста Ізюма» перебуває меморіал «Скорботна матір». За фактом крадіжки п`яти плит з цього меморіалу підприємство звернулося до поліції. Фотографування місця пригоди робилося співробітниками поліції під час огляду. Факту того, що за місцем розташування меморіалу мало місце влучання ракет, не заперечувала. В подальшому плити були повернуті підприємству під охоронну розписку. Ій відомо, що вони були вилучені у пункті приймання металобрухту.
		Показами свідків сторони обвинувачення.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_26 , непрацюючий, пенсіонер, надав наступні свідчення. Із ОСОБА_7 знайомий зі школи. ОСОБА_23 був трохи молодшим, разом навчалися. Взимку 2023 року зустрів ОСОБА_23 , коли той спускався з гори Кремянець та щось ніс у мішках. ОСОБА_23 попрохав його допомогти піднести мешки, які були не важкі. Разом дійшли десь до воріт пункту прийому металу. Що у мішках він у ОСОБА_23 не запитував. Хто приймав у ОСОБА_23 метал, йому невідомо.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_8 , непрацюючий,  надав наступні свідчення. Зазначив, що ОСОБА_27 є його знайомим. Десь навесні ОСОБА_23 прийшов до нього в гості, де також вже знаходилась ОСОБА_13 . ОСОБА_28 попросив телефон зателефонувати. Телефон стояв на зарядці та ОСОБА_29 не заперечувала, щоб він зателефонував. Потім ОСОБА_23 повернув телефон, але коли виходив схопив телефон із зарядки та вибіг з дому. ОСОБА_29 просила повернути телефон, проте він не повернувся. Також зазначив, що він вийшов на вулицю за ОСОБА_30 та намагався вмовити його повернути телефон, але йому це не вдалося. ОСОБА_23 пішов із телефоном ОСОБА_31 Наступного дня ОСОБА_31 звернулася до поліції із заявою про пограбування. Наскільки йому відомо, телефон згодом повернули співробітники поліції, але телефон був із розбитим екраном та без картки.
		Допитаний у якості свідка ОСОБА_15 , працюючий на пункті прийому металобрухту, надав наступні свідчення. Із ОСОБА_23 не знайомимий. Алюмінієві плити, які були здані на металобрухт ОСОБА_32 в подальшому були видані ОСОБА_33 співробітникам поліції. Всього було п`ять плит.
		Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
		При цьому суд враховує положення ч.3 ст. 26 КПК України, відповідно до якої суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Так, судовий розгляд проводився лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею ( ч.3 ст. 337 КПК України).
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто, грабіж, вчинений в умовах воєнного стану, та за ч. 3 ст. 297 КК України, тобто незаконному заволодінні предметами, що знаходяться на пам?ятнику, який споруджений в пам?ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни, з корисливих мотивів.
		Підстав для перекваліфікації злочину з ч.4 ст. 186 КК України на ст. 190 КК України судом не встановлено виходячи з наступного.
		Виходячи з положень статті 186 КК, грабіж це відкрите викрадення чужого майна. При цьому викрадення вважається відкритим, якщо воно вчинюється у присутності власника майна або особи, у віданні чи під охороною якої перебуває майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій. Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном і таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпоряджатися вилученим майном.
		Поряд з наведеним, відповідно до положень статті 190 КК шахрайство це заволодіння майном або набуття права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. Отже, предметом шахрайства є як чуже майно, так й право на нього. З об`єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов`язковості передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно.
		Тобто при шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи право на нього. При цьому, на відміну від відкритого викрадення майна (грабежу), закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачіїй майна або права на нього. При цьому обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.
		Якщо ж обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, то склад шахрайства відсутній, і такі дії потрібно кваліфікувати як грабіж.
		Відповідно до свідчень потерпілої, вона добровільно не передавала свій телефон обвинуваченому, що є обов`язковою ознакою шахрайства. Фактично обвинувачений використав обставини, що об`єктивно склалися намомент грабежу. То ж навіть імовірний обман потерпілої у конкретному випадку, а саме прохання надати телефон для здійснення дзвінку, був лише способом доступу до чужого майна, вилучаючи яке у потерпілої, засуджений розраховував на те, що його подальші дії не будуть сприйматися ним як протиправні.
		Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна, то вчинене засудженим суспільно небезпечне діяння не може утворювати шахрайства, а тому доводи захисника ОСОБА_6 щодо невірної кваліфікації складу кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 186 КК України, є безпідставними.
		Жодних підстав, передбачених ст. 284 КПК України для закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 297 КК України, як на це посилався захисник ОСОБА_6 , судом не встановлено.
		При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Ізюм Харківської області, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий 11 липня 2000 року Ізюмським районним судом Харківської області за частиною 3 статті 140, частиною 1 статті 145, статті 42 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі статті 45 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 24 липня 2001 року Ізюмським міським судом Харківської області за частиною 2 статті 206, частиною 2 статті 141, статті 42, 43 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 21 жовтня 2004 року умовно-достроково з невідбутим терміном 1 рік 19 днів; 15 лютого 2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 355, частиною 2 статті 186, статтею 353, частиною 2 статті 296, статті 70 КК України до 6 років позбавлення волі, звільнений 04 лютого 2013 року умовно-достроково з невідбутим терміном 1 місяць 12 днів; 27 серпня 2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 2 статті 185 КК України до 2 років позбавлення волі; 27 грудня 2016 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за частиною 3 статті 185, частина 4 статті 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 27 червня 2018 року по відбуттю строку покарання;
		15 січня 2020 року Ізюмським міським судом Харківської області за частиною 3 статті 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 20.10.2022 з невідбутим строком 4 місяці 12 днів, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, скарг за місцем мешкання не надходило.
		Обставин, які згідно зі ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
		Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення- особливо тяжкий злочин.
		Визначаючи вид та міру покарання суд керується положеннями частини 2 статті 50 КК України відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Враховуючи те, що відповідно до зазначеної норми Закону суд призначає більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений кримінального правопорушення лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальній правопорушень.
		Так, в справі "Скополла проти Італії" від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових кримінальних правопорушень. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Підстав для рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням судом не встановлено. 
		Покарання обвинуваченому повинно бути призначено за правилами ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу з метою забезпечення його виконання та уникнення ризиків ухилення від суду і продовження злочинної діяльності необхідно залишити без змін у виглдяі тримання під вартою.
		Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 в строк покарання  строк попереднього ув`язнення з 16.05.2024 року по набрання вироком законної сили, відповідно до ч.5 ст. 72 КК України.
		Цивільний позов заявлено не було.
		Витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту на майно підлягають скасуванню.
		Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст.26,182, 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним в скоєнні кримінальних правопорушень- злочинів, передбачених ч. 3 ст. 297, ч. 4 ст. 186 КК України та призначити йому покарання :
		-За ч. 4 ст. 186 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі: 
		-За ч. 3 ст. 297 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
		Відповідно до ч.1 статті 70 ч КК УК шляхом часткового складання покарань остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
		Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7  до набрання вироком чинності вважати продовженим і залишити без змін.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  рахувати з 16.05.2024.
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України,  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання за цим вироком зарахувати строк попереднього ув`язнення із 16.05.2024 року по набрання вироком законної сили із розрахунку 1 ( один) день попереднього ув`язнення за 1 ( один) день позбавлення волі.
		 
		Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 439/24 від 24.01.2024, які складають 260 (двісті шістдесят) грн 00 коп., судово - товарознавчої експертизи № 3279/24 від 28.06.2024 у сумі 340 (триста сорок) грн 00 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		 
		Скасувати арешт, накладений ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова справа № 638/8912/24 від 23.05.2024 на телефон Redmi 10 model НОМЕР_3, IMEI 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, власником якого є ОСОБА_9 .
		 
		Речові докази: - мобільний телефон Redmi 10 model НОМЕР_3, IMEI 1) НОМЕР_1 , 2) НОМЕР_2 в чохлі чорного кольору, власником якого є ОСОБА_9 , який передано на зберіганні у потерпілої ОСОБА_9 - залишити у останньої;
		-5 алюмінієвих плит розміром приблизно 1 метр в довжину та 60 см в ширину, на яких маються надписи прізвищ та ініціалів людей, які загинули під час Другої світової війни, які було передано під розписку представнику потерпілого ОСОБА_17 - повернути власнику КП «Благоустрій міста Ізюма».
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченими - в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя                                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...