Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/1641/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 03.03.2025. Зареєстровано: 04.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/497/52/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024166270000099

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		28.02.2025 
		Справа №497/1641/24   
		Провадження №1-кп/497/52/25
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       28.02.2025 року Болградський  районний суд Одеської області у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		за участю: прокурорів ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		                   обвинуваченого   ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
		законного представника малолітньої потерпілої - ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Болград обвинувальний акт у кримінальному провадженні за №12024166270000193 від 24.12.2024 року відносно
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зі слів - з середньою освітою, офіційно непрацевлаштований, періодично працює за наймом у приватних осіб, проживає з гр. ОСОБА_8 у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу, в якої є двоє старших дітей і їх спільна - третя дитина, відносно якої він батьківство не встановлював, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , особа встановлена за пасп.НОМЕР_2, вид.05.09.2002р. органом 5129 і дійсн. до 16.01.2022, РНОКПП         НОМЕР_1 , не судимий,
		- який обвинувачується за ст.125ч.1 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		       04 липня 2024 року приблизно о 12:00 годині (більш точного часу не встановлено), у селі Калчева Болградського району Одеської області, обвинувачений ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого фактичного проживання - у домоволодінні АДРЕСА_3 - де проживає у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу з ОСОБА_8 та її малолітніми дочками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , реалізуючи свій намір на спричинення малолітній потерпілій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тілесних ушкоджень з мотивів особистих неприязних відносин, що виникли в нього раптово з-за того, що трирічна дитина плакала і цим дратувала його, умисно - передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків в результаті своїх дій та бажаючи їх досягнення, у присутності малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , схопив лівою рукою за одяг малолітню потерпілу ОСОБА_12 та наніс не менше трьох ударів долонями правої руки по її обличчю, в результаті чого вона впала на підлогу. 
		       Далі, без перерви в часі, діючи з тих же мотивів, обвинувачений ОСОБА_6  умисно наніс не менше трьох ударів своєю правою рукою по спині малолітньої потерпілої ОСОБА_13 - діючи у порушення вимог ст.28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», - в результаті чого спричинив малолітній потерпілій ОСОБА_10 тілесні ушкодження у виді синця на обличчі навколо лівого ока з садном на фоні сінця в ділянці нижнього віка лівого ока, садна на обличчі в ділянці чола праворуч на межі росту волосся, синця на обличчі у зовнішнього кута правого ока, садна на обличчі в ділянці спинки носа, садна на обличчі в ділянці кінчика носа з розповсюдженням на праве крило носа, синця на обличчі у лівій передвушній ділянці, 14-ті синців на спині в верхній і середній частині на рівні 3-го грудного хребця - 1-го поперекового хребця на площі 16x13 см між правою лопаткою і лівою задньою пахвиною лініями, синця з садном на задній поверхні правого ліктя, - які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		       Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_6 скоїв кримінальне правопорушення, що передбачене ст.125ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: умисне легке тілесне ушкодження. 
		       У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним в повному обсязі та пояснив суду, що він дійсно приблизно півтора роки проживає однією сім`єю у фактичних шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу з ОСОБА_14 та її малолітніми дітьми: 10-тирічною ОСОБА_15 та трирічною ОСОБА_16 у своєму селі у будинку, що належить ОСОБА_17 ; тепер в них народилася ще спільна дочка, якій три місяці. 
		       В той день - 04.07.2024р. - він зранку вжив приблизно два літри домашнього вина і приблизно о 12-й годині дня перебував у стані алкогольного сп`яніння вдома, на кухні, а його дружина (співмешканка) пішла до сусідки, залишивши разом з ним вдома малолітніх дітей - 10-тирічну Еву і трирічну ОСОБА_18 . Дружини вдома не було приблизно годину і маленька ОСОБА_18 почала плакати, що його, обвинуваченого, роздратувало, тому він, зайшовши до кімнати, де на ліжку сиділа ОСОБА_18 , тричі вдарив її долонями в обличчя, а потім, коли вона сповзла на підлогу, нахилившись, ще кілька разів вдарив долонею правої руки по її спині - приблизно теж три рази; на запитання прокурора, чому синців так багато, пояснив, що, можливо, від пальців, але точно він не пам`ятає, оскільки був у стані алкогольного сп`яніння. Він дуже жалкує про те, що накоїв - це було вперше, він раніше не бив дітей і тепер не ображає, вважає, що все так сталося через алкоголь, тому він вже більше трьох тижнів не вживає і має намір більше ніколи не вживати алкогольні напої, оскільки дорожить сім`єю.
		       Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_10 - її мати - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , будучи допитаною в ході судового засідання, пояснила суду, що вона родом з Донецької області - з міста Каменське, що раніше мало назву Дніпродзержинськ, де наразі проживає її матір. З обвинуваченим ОСОБА_19 вона познайомилася кілька років тому в соцмережі Тік-Ток, і переїхала з двома своїми дочками, батьки кожної з яких померли, - до ОСОБА_20 (обвинуваченого) у село Калчево. Спочатку вони проживали у будинку матері ОСОБА_20 , а потім вона, представник, придбала власний будинок за кошти, що отримала від продажу своєї квартири в Каменському, що залишилася їй у спадщину від її бабусі. Обвинувачений ОСОБА_19 добре ставився до її дітей, але коли був у стані алкогольного сп`яніння - міг підняти на неї, представника руку, проте дітей не чіпав. Вона навіть одного разу після сварки, коли він підняв на неї руку - сильно штовхнув - збиралася від нього піти і збирала речі, але її вмовила залишитися свекруха і все було добре, але ОСОБА_21 продовжував зловживати вином. 
		       В той день - 04.07.2024р. - ближче до обіду - її покликала сусідка допомогти в городі, і вона, незважаючи на те, що вже була вагітна третьою дитиною, пішла до сусідки на допомогу, і не було її вдома приблизно годину, - як до них з сусідкою прибігла її, представника, старша дочка - 10-тирічна ОСОБА_27 з молодшою - ОСОБА_22 - на руках - в молодшої все обличчя було синє, вона плакала, а ОСОБА_27 була перелякана і повідомила, що ОСОБА_18 побив ОСОБА_21 . Сусідка сказала, що потрібно викликати поліцію і вона, представник, погодившись, викликала поліцію. Наразі ОСОБА_21 (обвинувачений) вже не вживає алкоголь, вибачився, розкаюється, вона йому повірила, що він більше не вживатиме алкоголь, бо він дійсно вмовляв її на колінах не йти від нього, адже він бажає бути батьком і чоловіком, а коли він не п`є - він дійсно гарний чоловік, піклується про родину, зокрема, дітей. Вона, представник потерпілої, пробачила його, переконана, що він більше не буде загрозою для дітей, діти вже все забули і довіряють йому, він до дітей і до неї ставиться добре, тому вона просить не призначати обвинуваченому занадто суворого покарання.
		       Таким чином, поясненнями обвинуваченого та представника малолітньої потерпілої були підтверджені час, місце та спосіб вчинення кримінального правопорушення, що відповідає обставинам, викладеним в обвинувальному акті та які підтверджені наданими прокурором письмовими доказами, що були зібрані в ході досудового розслідування.
		       Прокурор, стверджуючи, що вина обвинуваченого та кваліфікація його дій доведена узгодженими між собою доказами - поясненнями у судовому засіданні та належними письмовими доказами, вважаючи, що обставиною, яка пом`якшує покарання є визнання обвинуваченим вини, просив призначити обвинуваченому ОСОБА_6  покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що передбачено санкцією статті 125ч.1 КК України - враховуючи наявність обтяжуючої обставини - скоєння правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та стосовно малолітньої дитини, а також - стосовно особи, що є членом його родини - що відносить правопорушення до категорії правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, але, з-за відсутності достатніх кваліфікуючих ознак це правопорушення неможна кваліфікувати за ст.126-1 КК України як домашнє насильство, але є підстави для призначення обвинуваченому обмежувальних заходів, тому просить призначити такі, що передбачені ч.ч.1,3,5 ст.91-1 КК України.
		       Прокурор, на підтвердження вини і кваліфікації дій обвинуваченого надав суду письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, і які були досліджені в ході судового засідання, а також матеріали, що характеризують обвинуваченого:
		- витяг з кримінального провадження про внесення відомостей про злочин до ЄРДР 04.07.2024р. за заявою ОСОБА_8 ; 
		- рапорт працівника поліції на ім`я начальника Болградського РВП ГУНП в Одеській області про реєстрацію в журналі ЄО 04.07.2024р. о 12:03 повідомлення зі служби 102 про те, що надійшла заява ОСОБА_8 про те, що її чоловік побив заявницю та її дитину, 2-х з половиною років; 
		- письмову заяву ОСОБА_8 про скоєння правопорушення її співмешканцем ОСОБА_6 , який побив її малолітню дитину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 
		- заяву ОСОБА_8 від 05.07.2024р. про притягнення її до участі у кримінальному провадженні в якості законного представника потерпілої;
		- постанову про притягнення ОСОБА_8 до участі у кримінальному провадженні в якості законного представника малолітньої потерпілої;
		- копію паспорта ОСОБА_8 ;
		- свідоцтво про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого ОСОБА_8 є її матір`ю;
		- висновок експерта №10 від 05.07.2024, згідно якого в ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було виявлено тілесні ушкодження, які могли утворитися 04.07.2024р. шляхом дії твердих тупих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися, ступінь тілесних ушкоджень - відносяться до легких; 
		- постанови від 09.07.2024р. про визнання ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , потерпілою - як малолітнього свідка кримінального правопорушення та визнання її матері - ОСОБА_8 - її законним представником у кримінальному провадженні; 
		- свідоцтво про народження ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого ОСОБА_8 є її матір`ю;
		- копії паспорту, військового квитка та обліково-послужної картки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		- згідно вимоги з відділу поліції ОСОБА_6 не притягувався до кримінальної відповідальності;
		- згідно довідки лікарів нарколога і психіатра - ОСОБА_6 на обліку не перебуває;
		- довідки про місце проживання, склад сім`ї та позитивну характеристику ОСОБА_6 , згідно якої він у травні 2024р. демобілізувався зі строкової служби, скарг від односельців щодо нього не надходило;
		- ці та інші докази, що були зібрані в ході досудового засідання, надані суду прокурором і досліджені в ході судового засідання, - узгоджуються між собою та з показами обвинуваченого і представника малолітніх потерпілих.
		       Учасники судового засідання не заперечували, що докази, зібрані і встановлені в ході досудового та судового розслідування кримінального провадження є належними та допустимими, відмовилися від допиту свідків у судовому засіданні, пояснивши це тим, що обвинувачений вину свою визнає в повному обсязі, сам обвинувачений стверджував, що скарг на органи досудового розслідування не має, захисник йому не потрібен, бажає примирення з потерпілою, усвідомив свої дії, має бажання змінитися, покінчити з вживанням алкогольних напоїв, оскільки бажає спілкуватися з дітьми.
		       Оцінюючи докази, досліджені в ході судового засідання у сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях обвинуваченого  ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого інкримінованою йому статтею 125ч.1 КК України, та дійшов висновку, що вина обвинуваченого доведена поясненнями самого обвинуваченого у судовому засіданні, поясненнями представника малолітніх потерпілих ОСОБА_8 , а також дослідженими судом письмовими доказами - що повністю узгоджуються між собою; кваліфікація дій обвинуваченого за ст.125ч.1 КК України, - як умисне спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій - є правильною.
		       Санкцією ч.1ст.125 КК України передбачено покарання у виді штрафу "до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року". 
		       Крім того, згідно ч.2ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим, є кримінальним проступком - це передбачене Кримінальним кодексом України діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51000 грн.) або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.
		       Ст.91-1 КК України регламентовано обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство: ч.1 - "в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною в разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників"; а ч.2 - "заходи, передбачені ч.1 цієї статті, можуть застосовуватися на строк від 1 до 3-х місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців".
		       Згідно висновку ОП ККС ВС, яка, аналізуючи комплексний характер домашнього насильства і підкреслюючи неправильність його звуженого тлумачення, колегією суддів в своїй лінії аргументації зазначає: «… поняття домашнє насильство має комплексний характер, регламентується у різних сферах суспільних відносин, а тому при встановленні змісту поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки дій винуватця. З огляду на це, а також зважаючи на юридичну техніку приписів ст.284 КПК України при визначенні підстав для закриття кримінального провадження, формулювання «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід визнати оціночним поняттям, а не відсилочною нормою лише до ст.126-1 КК України» (ухвала ВС від 28.11.2019р., спр.№453/225/19, провадж.№51-4000км19).
		       Відповідно до Закону України від 06.12.2017 р. № 2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами». Цей закон став частиною комплексу законів, присвячених впровадженню гендерних політик у національний правовий простір, які треба осмислювати у їхніх системних зв`язках та взаємодії (ЗУ №2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017р.; ЗУ №2866-IV «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 08.09.2005р. в редакції від 07.01.2018р.; ЗУ від 06.12.2017р. №2227-VIII «Про внесення змін до деяких законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами»; ЗУ №2334-VIII від 14.03.2018р. «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації»).
		        ОСОБА_23 , кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри кримінального права №1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та Іван Тітко, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри кримінального права та кримінально-правових дисциплін Полтавського юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у своїй статті "Юрлізі" в січні 2020р. "Науковці стривожені останньою практикою ВС відмовляти в касаційних поданнях прокурорів щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством, тож надали практичні поради правникам", зазначили наступне.
		       "Необхідно розуміти, що базовою дефініцією, яка є ядром законодавчих змін, спрямованих на імплементацію вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції), є «гендерне насильство». 
		       Стамбульська конвенція передбачає широкий спектр політик, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством. Це гнучкий набір інструментів, який забезпечує ефективний захист прав людини і реалізується державами під час формування таких політик на національному рівні.
		       Коли ми говоримо про домашнє насильство, треба розуміти, що мова йде не стільки про дім у фізичному сенсі цього слова, місце постійного перебування особи, скільки про певний символічний простір, де «домашність» виводиться через окреслення кола осіб, на яких поширюється дія законодавства про домашнє насильство. Ч. 2, 3 ст. 3 Закону України від 07.12.2017 р. «Про запобігання та протидію домашньому насильству» окреслюють коло осіб, на яких поширюється законодавство про запобігання та протидію домашньому насильству. Це означає, що зв`язка «спеціальний суб`єкт - спеціальний потерпілий» для злочинів, пов`язаних з домашнім насильством, стає конститутивним акцентом та визначається за допомогою ст. 3 згаданого закону. Відтак, український законодавець створив варіативну (плюральну) модель реагування на домашнє насильство:
		1) сконструював у Кримінальному кодексі України ст. 126-1 «Домашнє насильство»;
		2) в деяких складах злочинів передбачив кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах»;
		3) передбачив у ст. 67 КК України обтяжуючу обставину «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК) та розширив зміст п. 6 ч. 1 ст. 67 КК за рахунок «вчинення злочину… у присутності дитини»;
		4) створив інститут обмежувальних заходів для осіб, які вчинили домашнє насильство (ст. 91-1 КК України);
		5) передбачив у ст. 76 КК України «Обов`язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням» можливість застосування до таких осіб, що засуджені за злочини, пов`язані з домашнім насильством, обмежень та заборон, передбачених у ст. 91-1 КК України;
		6) сконструював ст. 390-1 КК України «Невиконання обмежувальних заходів, або обмежувальних приписів, або непроходження програми для кривдників». З цього випливає, що зміст поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» значно ширший, ніж суто «Домашнє» насильство» як склад злочину, передбачений ст. 126-1 КК.
		       Злочин, пов`язаний з домашнім насильством - це:  злочин, передбачений ст.126-1 КК України, або такий, що містить кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах», а також - злочин, поєднаний з обтяжуючою обставиною, передбаченою у п. 6-1 ч.1 ст.67 КК «вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах» та п.6ч.1ст.67 КК в частині «вчинення злочину… у присутності дитини». Тому, як наприклад у справі, направленій на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, якщо діяння винного може бути описане формулою «ч.2ст.125 КК, п.6-1 ч.1 ст.67 КК», оскільки злочин вчинявся щодо «спеціальної потерпілої», - це відображує зміст поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством». Саме цю гнучкість і закладав законодавець, щоб забезпечити комплексне реагування на домашнє насильство, адже інноваційність Стамбульської конвенції полягає у тому, що її рамкова дія заснована на чотирьох стовпах (the Four Pillars) - 4-P:
		- Prevention (попереджати усі форми насильства проти жінок)
		- Protection (захищати від усіх форм насильства проти жінок)
		- Prosecution (переслідувати усіх, хто звинувачується у вчиненні актів насильства проти жінок)
		- Policy integration (інтегрувати політики, тобто протидіяти насильству щодо жінок завдяки комплексним інтегрованим механізмам).
		       Порівняно з попереднім «3-P»-підходом включення ще однієї «P» (інтеграція політик) до рамки Стамбульської конвенції стало її безперечною перевагою, адже інтеграція політик дає можливість множинності бачення правових ситуацій, гнучкого реагування на змінюваність сучасного світу та потребу у комплексному захисті від гендерного насильства.
		Звужене ж тлумачення і зведення поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» виключно до ознак складу злочину, передбаченого ст. 126-1 КК, не дає можливості використовувати комплекс механізмів для захисту жертв домашнього насильства, зокрема, застосовувати термінові заборонні приписи, обмежувальні приписи, обмежувальні заходи тощо.
		       Що стосується аргументу суду про те, що «при встановленні змісту поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» слід виходити із конкретних фактичних обставин вчиненого насильства щодо особи, а не юридичної оцінки (кваліфікації) дій винуватця», відзначимо, що дане питання стосується етапів кримінально-правової кваліфікації, їх взаємозв`язку та юридичного закріплення результатів кваліфікації. Перший етап кваліфікації - це встановлення всіх фактичних (об`єктивних і суб`єктивних) обставин вчиненого діяння, які мають кримінально-правове значення. Другий етап - встановлення кримінально-правової норми, яка найбільш повно й точно передбачає вчинене особою діяння. Третій етап кримінально-правової кваліфікації - це констатація тотожності ознак вчиненого діяння (фактичних обставин справи) ознакам елементів складу злочину, або ознакам діяння, яке не є злочинним, або ознакам посткримінальної поведінки особи, передбаченим кримінально-правовою нормою, та закріплення такого висновку у відповідному процесуальному документі" В цій же статті науковці визначили правила кваліфікації злочинів, пов`язаних з домашнім насильством;
		"1) якщо домашнє насильство полягає в діянні, яке співпадає з ознаками іншого злочину, але потерпілий - спеціальний (ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), насильство носить систематичний характер і максимум санкції за цей інший злочин нижче чи рівний санкції, передбаченій ст. 126-1 КК - кваліфікація відбувається за ст. 126-1 КК (наприклад, якщо домашнє насильство полягає в систематичному заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, - вчинене потребує кваліфікації за ст. 126-1 КК);
		2) якщо потерпілий спеціальний, але немає систематичності - кваліфікація за відповідною статтею КК України та п.6-1ч.1ст.67 КК (наприклад, ч.1ст.125, п.6-1 ч.1ст.67 КК). Якщо домашнє насильство вчиняється щодо спеціального потерпілого у присутності дитини - враховується і п.6 ч.1ст.67 КК;
		3) якщо санкцією ст.126-1 КК (за наявності ознак діяння, передбаченого у цій статті) не охоплюються інші злочини, що становлять зміст насильства, - вони потребують додаткової кваліфікації за іншими статтями, відповідно, кваліфікація відбуватиметься за сукупністю ст.126-1 КК та інших статей КК, що передбачають ці злочини (наприклад, ст.126-1 КК та ч.1 ст.122 КК);
		4) якщо спеціальний потерпілий передбачений як кваліфікуюча ознака певного складу злочину - кваліфікація відбувається за тією частиною статті, де передбачена ця ознака (наприклад, ч.2 ст.152 КК «Згвалтування» в оновленій редакції передбачає зґвалтування, вчинене щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах).
		       Що ж до визнання поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» оціночним, то з цього приводу необхідно відзначити, що оціночним поняттям слід визнавати суспільну небезпечність злочину, пов`язаного з домашнім насильством. Зміст же поняття «злочин, пов`язаний із домашнім насильством» чітко визначений і окреслений вище. З урахуванням сказаного варто підкреслити, що не кожна сварка у сім`ї є домашнім насильством і не кожен акт домашнього насильства є злочином. Для визнання певного правопорушення злочином необхідно говорити про достатньо високий ступінь суспільної небезпечності, тривалість, інтенсивність, можливо, комбінування декількох форм насильства тощо. Очевидно, що вирішити проблему домашнього насильства можна лише за умови консолідованого фронту боротьби з ним, з`ясування переваг у використанні спеціалізованих контекстів перед загальними підходами. Домашнє насильство актуалізує пошук балансу між кримінальним та іншими галузями права. Бачення того, що боротьба з домашнім насильством потребує забезпечення як негайного захисту, так і довгострокового, артикулює необхідність пошуку оптимальних правових рамок для зниження рівня розповсюдженості насильства, визначає потребу в інших правових інтервенціях, окрім кримінально-правової. Пропорційність кримінально-правової «відповіді» на домашнє насильство вимагає встановлення розумного співвідношення між метою, яка має бути досягнута, та засобами її досягнення. В цьому контексті розроблений в доктрині та практиці ЄСПЛ тест на пропорційність втручання держави в реалізацію прав особи є надзвичайно важливим у справах про домашнє насильство для практики національних судів. Не менш значущим в частині визначення пропорційності є також і балансувальний тест, який передбачає судовий розгляд, при якому суддя оцінює відносну важливість різноманітних факторів, що мають значення для вирішення справи... Оскільки Стамбульська конвенція є лише частиною розгалуженої системи міжнародних механізмів захисту прав людини, звернемо також увагу на деякі інші кращі міжнародні стандарти захисту від домашнього насильства. Серед базових рішень Європейського Суду з прав людини («landmark desicions») у даному аспекті варто виділити рішення у справі Opuz v. Turkey (Application № 33401/02 від 9 червня 2009 р., де - вперше у справі про домашнє насильство - Суд установив порушення ст. 14 (заборона дискримінації) у поєднанні з порушеннями ст. 2 і 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 р., оскільки насильство щодо жінок базувалося на гендерних ознаках (Суд підкреслив, що домашнє насильство здійснюється у більшості випадків щодо жінок і заохочується дискримінаційною правовою пасивністю). В даному рішенні Суд визнав, що домашнє насильство щодо жінок є системною проблемою і відображає фундаментальний дисбаланс влади у суспільстві. І хоча індивідуальні акти насильства вчиняються у приватній сфері, насильство щодо жінок, як правило, продовжується через чоловіче домінування в правоохоронних та судових інституціях. Рішення Суду встановило суворе зобов`язання держави захистити жінок від домашнього насильства. Дана справа продемонструвала, що права людини можуть мати не тільки «вертикальний», а і «горизонтальний ефект», тобто на державу покладається зобов`язання гарантувати дотримання прав людини між приватними особами. Важливо, що у даному рішенні Суд визнав наявність  ОСОБА_24  ефекту своїх рішень, тобто вказав на необхідність брати до уваги його висновки навіть у рішеннях щодо інших держав-учасниць (оскільки Суд надає остаточне авторитетне тлумачення прав і свобод, визначених у розділі 1 Конвенції, він розглядає, чи прийняли національні органи влади достатньою мірою принципи, що випливають з його рішень щодо аналогічних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав).... Комплексний характер захисту жертв домашнього насильства забезпечується вимогами Стамбульської конвенції про зміну концепції проваджень приватного обвинувачення в такий спосіб, щоб держави запровадили заходи, які могли б розірвати «замкнене коло» домашнього насильства.
		       Дослідження в області домашнього насильства довели, що воно зазвичай складається з трьох фаз: 1) фаза будівництва напруги (поступова ескалація напруженості, окремі спалахи образ);
		       2) фаза насильницького епізоду (втрата контролю над діями кривдника, виявлення агресії в найбільш негативній формі, заподіяння шкоди жертві);
		       3) фаза щирого каяття («медового місяця») (осуд кривдником своєї поведінки, намагання зберегти відносини з потерпілою особою, обіцянки більше не повторювати насильства). На жаль, природа насильства циклічна і як правило насильство повторюється знов і знов. Щоб розірвати цикл насильства, розробники Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами передбачили певні правові інструменти.
		       Так, ч.1ст.55 Стамбульської конвенції вимагає, щоб розслідування або кримінальне переслідування правопорушень, встановлених відповідно до ст.ст.35,36,37,38,39 Конвенції, не залежали цілком від повідомлення або скарги, поданої жертвою, і щоб провадження могло продовжуватися, навіть якщо жертва відкликала заяву або скаргу.... Друга ж частина вимоги, закріпленої у ч.1ст.55 Стамбульської конвенції, реалізована у п.7ч.1ст.284 КПК України, де передбачено, що правило про можливість потерпілої особи відмовитись від обвинувачення у провадженнях приватного обвинувачення більше не стосуватиметься випадків, у яких злочин пов`язаний із домашнім насильством.
		Вбачається, такий крок є необхідним і виправданим для запобігання ситуаціям впливу кривдника на потерпілу, залякування її, примушення відмовитися від обвинувачення, та розірванню злочинного циклу домашнього насильства".
		       Таким чином, враховуючи вищевикладене, ретельно перевіривши докази у цьому кримінальному провадженні, уважно вислухавши пояснення учасників судового засідання та врахувавши думку потерпілої, яка не бажає продовжувати спілкування з обвинуваченим, вважаючи його поведінку поведінкою кривдника, та, враховуючи, що вищевказане правопорушення  ОСОБА_6 вчинено у присутності двох малолітніх дітей, що підтверджується належними і допустимими та достатніми доказами, - суд дійшов висновку, що правопорушення, інкриміноване обвинуваченому  ОСОБА_6 - є таким, що пов`язане з домашнім насиллям, адже воно вчинене ним стосовно малолітніх потерпілих  ОСОБА_9  та ОСОБА_10  - що є малолітніми дочками ОСОБА_8  - його співмешканки, і вони всі проживають разом тривалий час однією сім`єю, і навіть вже мають спільну дитину, якій на момент розгляду цього обвинувального акту вже виповнилося три місці, - тобто, проживають у фактичних шлюбних стосунках, але обвинувачений дозволив собі застосувати фізичне насилля щодо однієї - наймолодшої - дитини своєї співмешканки, та й ще у присутності іншої дитини - що підтверджується поясненнями як представника малолітніх потерпілих, наданих в ході судового засідання, так і самим обвинуваченим, та які не спростовані наданими суду і дослідженими доказами, а тому, - суд дійшов висновку, що обвинувачений вчинив правопорушення, пов`язане з домашнім насиллям.
		       Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого нею правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченої, яка характеризується негативно, її матеріальний стан, та, враховуючи наявність обставин, що пом`якшують покарання - визнання обвинуваченою вини, суд дійшов висновку, що доцільним є призначення ОСОБА_6 покарання у виді штрафу - в межах санкції інкримінованої їй статті 125ч.1 КК України.
		       Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України, - вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та відносно малолітньої дитини та у присутності малолітньої дитини.
		       Так, Законом України від 06.12.2017 року №2227-VІІІ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу  з цими явищами» доповнено Кримінальний кодекс України (далі - КК України) новими положеннями, в яких передбачено, зокрема, такі склади кримінальних правопорушень, як домашнє насильство, а також внесені відповідні зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).  Зокрема, у ч.1ст.67 КК України доповнено перелік обтяжуючих обставин новим пунктом 6-1, відповідно до якого, обставиною, що обтяжує покарання, є вчинення злочину щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах». У Постанові об`єднаної палати ККС ВС від 12.02.2020р. у справі №453/225/19 (провадження №51-4000кмо19) йдеться про те, що, з огляду на вищевказаний ЗУ від 06.12.2017 року №2227-VІІІ та на п.«b» ст.3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) - формулювання поняття «злочин, пов`язаний з домашнім насильством» є ширшим за поняття «домашнє насильство» у нормі ст.126-1 ККУ і може полягати не лише у вчиненні цього злочину, а й в інших суспільно небезпечних діяннях, які мають ознаки домашнього насильства. У контексті зазначеного «злочином, пов`язаним із домашнім насильством» слід вважати будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять хоча б один з елементів, перелічених у ст.1 ЗУ №2229-VIII, незалежно від того, чи вказано їх у відповідній статті (частині статті) КК як ознаки основного або кваліфікованого складу злочину.
		       Таким чином, оскільки судом під час розгляду даного кримінального провадження встановлено, що обвинуваченим вчинені дії щодо дитини співмешканки, з якими він проживає - фізичне насилля у формі нанесення ударів, з огляду на перелічені у ст.1 ЗУ №2229-VIII елементи, які характеризують домашнє насильство, а саме, - п.2,3,6,8,14,17 частини 1 цієї статті, суд дійшов висновку, що дане правопорушення є таким, що пов`язане з домашнім насильством.
		       Визначаючи вид і міру покарання обвинуваченому  ОСОБА_6 , суд враховує суспільну небезпеку і характер вчиненого ним правопорушення, тяжкість скоєного, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, неодружений, та, хоча і має двох неповнолітніх дітей та працює - має постійне місце роботи, - однак за місцем проживання характеризується негативно.
		       Суд також враховує наявність обставин, що пом`якшують покарання - визнання обвинуваченим вини, наявність постійного місця роботи, та наявність обставин, що обтяжують покарання. Тому суд, враховуючи позицію потерпілої, дійшов висновку, що доцільним є призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу - у межах санкції інкримінованій йому статті 125ч.1 КК України.
		       Обставинами, що обтяжують покарання  ОСОБА_6 , відповідно до ст.67 КК України, - суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та у присутності малолітньої дитини, з якою винний проживав разом - фактично, у сімейних стосунках.
		       Обставинами, що пом`якшують покарання  ОСОБА_6 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає те, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійні місце роботи та проживання, співпрацював з органом досудового розслідування, визнав свою вину, стверджує, що розкаюється, оскільки розповів про обставини правопорушення, надавши добровільно в ході досудового розслідування та суду відповідні пояснення, що узгоджуються з іншими доказами, дослідженими судом, потерпіла претензій матеріального характеру до нього не має.
		       З урахуванням усіх вищевикладених встановлених в ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, тому він підлягає притягненню до покарання, що запропоноване прокурором і визначене санкцією відповідної статі КК України - до штрафу, що є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним інших правопорушень.
		       Крім того, оскільки кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим - є таким, що пов`язане з домашнім насильством, та у присутності малолітньої дитини, суд дійшов висновку, що обвинувачений  ОСОБА_6 за наслідками вчиненого ним правопорушення - є кривдником, а потерпілі - постраждалими особами від домашнього насильства відповідно до п.6ч.1ст.1 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", згідно якого "Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі", а "Особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі".
		       Згідно ст.28 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству", суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. Кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством. Кривдник повинен мати можливість відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі. У разі неявки кривдника для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. Притягнення кривдника до відповідальності за непроходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму. У разі притягнення кривдника, зокрема дитини-кривдника, до кримінальної відповідальності судом на нього може бути покладено обов`язок пройти пробаційну програму відповідно до п.4ч.2ст.76 Кримінального кодексу України.
		       Тому, враховуючи думку потерпілої, - суд дійшов висновку, що  ОСОБА_6 , як кривднику, необхідно призначити обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, у т.ч. - виконання програми для кривдників. 
		       Відповідно до Наказу МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», кривдник має перебувати на обліку відповідного органу НП України, а, згідно ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та Наказу Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 «Про затвердження Типової програми для кривдників» і ч.5розд.1 «Типової програми для кривдників» - організацію та виконання цієї Типової програми, її проходження кривдниками забезпечують місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування відповідно до вимог ст.28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому копія вироку для виконання підлягає направленню до Болградського РВП ГУНП в Одеській області та до Болградської державної адміністрації Одеської області і Болградської міської ради Одеської області - як органу місцевого самоврядування.
		       Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні. Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався, підстави для його обрання судом наразі також відсутні, оскільки він дотримується вимог КПК України щодо процесуальної поведінки. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		       Згідно ст.615ч.15 КПК України, в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		       Враховуючи викладене, керуючись ст.125ч.1 КК України, 368,369ч.1, 373ч.2-3, 374, 392, 393, 395, 615ч.15 КПК України, Наказом МВС №124 від 25.02.2019р. «Про затвердження Порядку взяття на профілактичний облік, проведення профілактичної роботи та зняття з профілактичного обліку кривдника уповноваженим підрозділом органу Національної поліції України», ст.ст.2,28 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Наказом Мінсоцполітики №1434 від 01.10.2018 Про затвердження Типової програми для кривдників», суд     
		       Враховуючи викладене, керуючись ст.125ч.1 КК України, 368,369ч.1, 373ч.2-3, 374, 392, 393, 395, 615ч.15 КПК України, суд     
		УХВАЛИВ:
		                ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним  у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ст.125ч.1 КК України, і на підставі санкції цієї статті призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50-ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень (на рахунок UA808999980313080106000015662, отримувач - ГУК в Одеській області/с.Василівка, ЄДРПОУ 37607526, банк - Казначейство України (ЕАП), код банку -899998, код класифікації доходів бюджету  -21081100).
		       Призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обмежувальні заходи що передбачені ст.91-1 КК України, строком на 1 (один) місяць:
		1) заборонити йому перебувати в місці спільного проживання з малолітньою потерпілою, яка постраждала від домашнього насильства - з ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		2) обмежити спілкування з дитиною, у присутності якої вчинено домашнє насильство - з ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
		5) направити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для проходження програми для кривдників.
		               Запобіжний захід   ОСОБА_6  - не обирати.
		               Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Болградський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення та набирає законної сили по закінченню цього строку в разі, якщо він не оскаржений.
		       Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                                    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...