Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/18185/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано судом: 03.03.2025. Зареєстровано: 04.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/243/494/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024050000001168

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 243/1592/24
		Провадження номер 1-кп/243/546/2024
		 
		В И Р О К
		Іменем України
		 
		03 березня 2025 року місто Слов`янськ
		       Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		головуючий суддя                                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		прокурора                                         ОСОБА_3 , 
		захисника адвоката ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого                                 ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 22024050000001168 від 18 квітня 2024 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженця м.Краматорська Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, який має на утриманні малолітню доньку ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого водієм КС СМР «Сервіскомунбуд», раніше не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1142 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено "Акт проголошення незалежності України", яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
		Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
		Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час представники влади РФ, діючи всупереч вимог п.п.1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, Принципом заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжуються по теперішній час та призводять до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 указом Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено воєнний стан на всій території України, який діє до теперішнього часу.
		Громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, використовуючи власний мобільний телефон марки ZTE моделі ZTE 2050, IMEI: НОМЕР_2 , за допомогою встановленого додаткового програмного забезпечення, використовуючи аккаунт месенджеру Viber, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , під час листування із раніше знайомою громадянкою України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом пересилання текстових повідомлень на її аккаунт під назвою «Лина», зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , знаходячись на території м.Слов`янська Краматорського району Донецької області (більш точне місце не встановлено), не санкціоновано поширив наступні відомості:
		1)13.03.2024 о 15-44 год. про місце зведення взводного опорного пункту ЗС України за GPS-координатами 49.027075, 37.590222 та 49.025603, 37.581343;
		2)13.03.2024 о 15-44 год. (15-49 год.) про місце зведення взводного опорного пункту ЗС України між вул.Лісова с.Тетянівка Святогірської ТГ та берегом річки Сіверський Донець;
		3)13.03.2024 о 20-26 год. про місце розквартирування особового складу ЗС України на території домоволодінь АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 .
		Крім того, о 09-56 год. 15.03.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, знаходячись на території м.Святогірська Краматорського району Донецької області (більш точне місце не встановлено), використовуючи власний мобільний телефон марки ZTE моделі ZTE 2050, IMEI: НОМЕР_2 , за допомогою встановленого додаткового програмного забезпечення, використовуючи аккаунт месенджеру Viber, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , під час листування із раніше знайомою громадянкою України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом пересилання текстових повідомлень на її аккаунт під назвою «Лина», зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , знаходячись на території м.Слов`янська Краматорського району Донецької області (більш точне місце не встановлено), не санкціоновано поширив відомості про місце розквартирування особового складу ЗС України на території домоволодінь АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 ;
		В подальшому, о 16-07 год. 17.03.2024 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, знаходячись на території с.Тетянівки Святогірської ТГ Краматорського району Донецької області (більш точне місце не встановлено), використовуючи власний мобільний телефон марки ZTE моделі ZTE 2050, IMEI: НОМЕР_2 , за допомогою встановленого додаткового програмного забезпечення, використовуючи аккаунт месенджеру Viber, зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , під час листування із раніше знайомою громадянкою України - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом пересилання текстових повідомлень на її аккаунт під назвою «Лина», зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , знаходячись на території м.Слов`янська Краматорського району Донецької області (більш точне місце не встановлено), не санкціоновано поширив відомості про місце взведення взводного опорного пункту ЗС України в районі аеродрому на території селища Тетянівки Святогірської ТГ Краматорського району Донецької області, за GPS координатами 49.025268, 37.592024.
		Вказана інформація про місце розташування особового складу ЗС України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України, Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України на офіційних сторінках, інших медіа-ресурсах або ЗМІ.
		Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться стосовно ОСОБА_5 лише в межах висунутого йому обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті від 28 листопада 2024 року.
		В судовому засіданні  ОСОБА_5  свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 3 ст. 114-2 КК України, визнав повністю та пояснив, що у нього була сусідка ОСОБА_8 , яка у 2022 переїхала до РФ. Зазначені в обвинувальному акті відомості він їй повідомляв чи у телефонній розмові, чи у листуванні. Жодної вигоди від цих дій він не мав. Він просто розповідав їй про життя села, розповідав про те, що бачив. Він значно ображений на ЗС України, оскільки бачив багато поганого, що вони робили, тому і повідомляв ці відомості. Він дійсно розповідав, де мешкали військові, але не за номерами будинків, а за прізвищами господарів. Місця розташування військових споруд також повідомляв у вигляді відомих їм з ОСОБА_9 орієнтирів - біля переправи, на території аеродрому. Щиро розкаюється у вчиненому.
		Приймаючи до уваги, що обвинуваченим не оспорюються викладені в обвинувальному акті обставини скоєння злочинів, враховуючи, що учасники судового провадження проти цього не заперечують, та немає сумнівів у тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і роз`яснення суду щодо позбавлення у даному випадку права їх оскарження у апеляційному порядку, добровільності такої позиції, суд у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України визнає недоцільним дослідження зазначених обставин у кримінальному провадженні, тому вважає необхідним обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних щодо його особи.
		Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 1142 КК України, - поширення інформації про розташування Збройних Сил України за можливості їх ідентифікації на місцевості, якщо така інформація не розміщувалась у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5  у відповідності до ст. 65 КК України суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (вчинений злочин віднесений до категорії тяжких злочинів), сукупність усіх обставин вчинених кримінальних правопорушень, характер, ступінь його суспільної небезпеки; відомості про особу обвинуваченого (за медичною допомогою психіатра та нарколога не звертався, раніше не судимий, за місцем мешкання характеризується посередньо). 
		Згідно досудової доповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі окремих осіб, оцінюється як середній. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, що виявилося участі у слідчому експерименті.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлено.
		Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої, складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним (справа «Скополла проти Італії» від 17.09.2009 року). Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не ставити особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року).
		Судом не приймаються доводи захисника в тій частині, що ОСОБА_5 є особою з інвалідністю, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 мав 3 групу інвалідністю строком до 01.07.2021, інших відомостей матеріали кримінального провадження не містять. При призначенні покарання судом враховується і стан здоров`я обвинуваченого, зокрема, перенесення ним субарахнодального крововиливу. 
		Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що виправлення ОСОБА_5 буде досягнуто при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст. 1142 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Суд не вбачає підстав для застосування положень ст.75 КК України, оскільки досягти мети покарання, виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших правопорушень, з огляду на кількість та зміст переданої ним інформації, з урахуванням також його особи, без ізоляції останнього від суспільства не можливо.
		Процесуальні витрати за проведення експертизи у відповідності до ст.124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, з метою виконання вироку та запобіганню спробам обвинуваченого ухилитися від суду, строк тримання ОСОБА_5 під вартою має бути продовжений до набранням вироком законної сили.
		У відповідності до положення ч. 4 ст. 174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам слід скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 06.09.2024 на вилучений в ході обшуку мобільний телефон. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Долю речових доказів вирішити згідно положень ст.100 КПК України. 
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В: 
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1142 КК України, і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту набрання вироком законної сили, зарахувавши ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 05.09.2024 року з розрахунку 1 день попереднього ув?язнення дорівнює 1 дню позбавлення волі.
		До набрання вироком законної сили обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДУ "Дніпровська УВП № 4" залишити без змін.
		Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 06.09.2024 на мобільний телефон марки ZTE моделі ZTE 2050, IMEI: НОМЕР_2 . 
		Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведення комп`ютерно-технічної експертизи у сумі 11938,50 грн. на користь держави.
		Речові докази: мобільний телефон марки ZTE моделі ZTE 2050, IMEI: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_5 та зберігається в камері схову речових доказів СВ 2 управління (з дислокацією у м.Маріуполь) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за квитанцією № 240 - конфіскувати у власність держави.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов?янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...