Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 930/623/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 04.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.02.2025
Номер судового провадження: 51-4297км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020070000316

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		27 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 930/623/22
		провадження № 51-4297км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання      ОСОБА_4 ,
		захисника                                          ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
		обвинуваченого                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		прокурора                                            ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 12021020070000316 за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 24 січня 
		2024 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 5 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. 
		2.       На підставі ст. 75 КК  ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням із іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
		3.       У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 відмовлено в повному обсязі.
		4.       Оскарженою ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 24 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК змінено. 
		5.       Виключено з мотивувальної частини вироку вказівку про обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286-1 КК. Із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, виключено кваліфікуючу ознаку - керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння (перебування в стані алкогольного сп`яніння). 
		6.       Початок іспитового строку постановлено рахувати з дня проголошення вироку. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, залишено без розгляду. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		7.       Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він 28 листопада 2021 року близько 16:40, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Jeep» моделі «Grand Cherokee», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Соборній у напрямку вул. Горького в м. Немирові Вінницького району Вінницької області, на відрізку автодороги неподалік буд. 104 порушив пункти 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), був неуважним, відповідно не зреагував на зміну дорожньої обстановки, не переконався, що це буде безпечно, не впорався із керуванням та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» моделі «21093», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження. Порушення ОСОБА_6 вимог пунктів 10.1, 11.3 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку із наслідками дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		6.       У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у цьому суді.Вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновками місцевого суду щодо перекваліфікації дій ОСОБА_6 з ч. 2 ст. 286-1 КК на за ч. 2 ст. 286 цього Кодексу та недопустимості як доказів постанови прокурора про відібрання у нього біологічних зразків для експертизи, протоколу отримання зразків та висновку судово-токсикологічної експертизи, яким встановлено наявність етилового спирту у крові ОСОБА_6 , що вказує на його перебування у стані алкогольного сп`яніння у момент ДТП. Стверджує, що всупереч положенням статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд апеляційної інстанції, відхиляючи апеляційну скаргу сторони обвинувачення, не перевірив із достатньою повнотою викладені у ній доводи та не навів у своїй ухвалі належних мотивів на їх спростування.
		Позиції інших учасників судового провадження
		7.      Від захисника ОСОБА_5 надійшло заперечення на касаційну скаргу прокурора. У засіданні суду касаційної інстанції обвинувачений та його захисник також заперечили проти касаційної скарги.
		8.      Прокурор касаційну скаргу підтримав і просив задовольнити. 
		Мотиви Суду
		9.       Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши думки учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		10.   За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		11.   Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		12.   Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим (ст. 370 КПК України). Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до 
		ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		13.   Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції.
		14.   У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не повною мірою дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
		15.   Так, не погодившись із вироком суду першої інстанції про засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 286 КК із застосуванням положень статей 75, 76 цього Кодексу, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд цей вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК, та призначити йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
		16.    Відхиляючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд дійшов висновку, що отримання біологічних зразків (крові) для проведення судово-токсикологічної експертизи з метою визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_6 до моменту реєстрації кримінального провадження в ЄРДР та наступне проведення експертизи на основі отриманих зразків тягне за собою визнання недопустимим доказом результатів відповідної експертизи. Також апеляційний суд вважав, що винесення неуповноваженим прокурором постанови про відбирання біологічних зразків для проведення експертизи до моменту реєстрації кримінального провадження та складення слідчим протоколу їх відбирання обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час проведення слідчої дії отримання зразків для експертизи, як таких, що зібрані слідчим, який не мав на те законних повноважень, під наглядом прокурора, який не мав на те законних повноважень.
		17.   З наведеними апеляційним судом мотивами визнання зазначених доказів недопустимими не погоджується колегія суддів касаційного суду. 
		Щодо отримання біологічних зразків у ОСОБА_6 до початку досудового розслідування
		18.   Згідно з ч. 2 ст. 214 КПК досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. За приписами ч. 3 ст. 214 КПК здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже законодавець пов`язує початок досудового розслідування із моментом внесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		19.   Як убачається з даних витягу із ЄРДР, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК, за результатами ДТП за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_6 , унаслідок якої водій іншого автомобіля ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження і був госпіталізований у лікарню, внесено до ЄРДР 28 листопада 2021 року о 19:08. Після цього о 19:20 ОСОБА_6 було доставлено до лікувального закладу, а о 19:55 складено протокол про отримання біологічних зразків для експертизи. У цей же день о 19:52 кримінальне провадження було зареєстроване в ЄРДР із присвоєнням номера 12021020070000316. Апеляційний суд зробив висновок про відбирання біологічних зразків у ОСОБА_6 до початку досудового розслідування, пов`язавши цей момент із часом реєстрації кримінального провадження в ЄРДР, а не з часом внесення до нього відомостей за повідомленням про кримінальне правопорушення, що є неправильним, суперечить вимогам частин 2, 3 ст. 214 КПК та свідчить про формальний підхід до розуміння вимог закону. Тобто процесуальні дії, спрямовані на відбирання біологічних зразків у ОСОБА_6 , вчинені у межах цього кримінального провадження після початку досудового розслідування у ньому, який слід пов`язувати з часом 19:08, коли було внесено відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
		Щодо допустимості доказів перебування ОСОБА_6 на момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння
		20.   При вирішенні цього питання судам попередніх інстанцій слід було враховувати положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція). Відповідно до п. 8 розділу І цієї Інструкціїв разі скоєння ДТП, унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я. Тобто згідно із вимогами зазначеного нормативного документу огляд водіїв учасників дорожньо-транспортної пригоди є обов`язковим і ця процедура не є такою слідчою дією, як освідування особи у розумінні ст. 241 КПК, що регулює порядок освідування особи, та ст. 245 цього Кодексу, яка вказує на необхідність дотримання вимог зазначеної статті в ході отримання біологічних зразків. Відповідну практику правозастосування сформував у своїх постановах Верховний Суд (справи №№ 601/1929/13-к, 678/1495/17, 730/52/22).
		21.   Згідно з пунктами 10, 13, 14 розділу ІІІ Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів у закладі охорони здоров`я, у якому проводився відбір біологічного середовища. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений.
		22.   У цьому кримінальному провадженні відбирання біологічних зразків (крові) для експертизи у ОСОБА_6 було здійснено у порядку ст. 245 КПК на підставі постанови прокурора, про що слідчим складено відповідний протокол. Згідно з даними висновку судово-токсикологічної експертизи № 3418 від 
		09 грудня 2021 року в крові ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт у концентрації 2,7 проміле.
		23. В основі встановлених кримінальним процесуальним законом правил допустимості доказів лежить концепція, відповідно до якої в центрі уваги суду повинні знаходитися права людини і виправданість втручання в них держави незалежно від того, яка саме посадова особа обмежує права. 
		24. Невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій, не в будь-якому випадку, а лише в разі, якщо вона призвела до порушення прав людини і основоположних свобод або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність і достовірність. Адже для прийняття законного й обґрунтованого рішення суд має отримувати максимально повну інформацію щодо обставин, які належать до предмета доказування, надаючи сторонам у змагальній процедурі достатні можливості перевірити й заперечити цю інформацію. 
		25. Таким чином, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, суд повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
		26.   Такі висновки сформувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 31 серпня 2022 року (справа № 756/10060/17, провадження № 13-3кс22), вказавши на те, що у разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося.
		27.   Оскільки, як уже було зазначене вище, за обставин цього кримінального провадження проведення огляду учасників ДТП на стан сп`яніння, який передбачає відбирання біологічних зразків, було обов`язковим відповідно до вимог нормативного акту, жодні права ОСОБА_6 у ході відбирання біологічних зразків порушено не було, відтак немає підстав, передбачених ст. 87 КПК, вважати висновок судово-токсикологічної експертизи за результатом їх дослідження недопустимим доказом.
		28.   Таким чином, рішення апеляційного суду у цьому кримінальному провадженні не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, а висновок про недоведеність вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння є передчасним.
		29.   За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК, колегія суддів 
		ухвалила:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити.
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...