Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/1096/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння, боєприпасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ чи інших утворених відповідно до ЗУ військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/639/220/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024220000001093

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		04.03.2025
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №639/1096/25
		Провадження №1-КП/639/220/25
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04 березня 2025 року Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 
		обвинуваченого ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР 16.10.2024 року за №22024220000001093 за обвинуваченням  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Зверненням Верховної Ради України до Організації Об?єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації (далі - рф) державою-агресором, затвердженим постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 №129-VIII, рф визнано державою-агресором.
		22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи план розв`язання та ведення агресивної війни та військового конфлікту на території України, діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), направив до Ради Федерації звернення про використання збройних сил російської федерації за межами рф, яке було задоволено.
		24.02.2022 о 05:00 годині, за наказом президента рф, російська федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи збройні сили рф, федеральну службу військ національної гвардії рф, та інші військові та незаконні збройні формування.
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаагськими конвенціями 1907 року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв?язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною та РФ (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		24.02.2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв?язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжено по теперішній час.
		Так, встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 14.10.2024, перебуваючи на території м. Харкова, більш точне місце не встановлено, виник кримінальний протиправний умисел спрямований на поширення в умовах воєнного стану інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України та іншими уповноваженими державними органами.
		Реалізуючи вказаний кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_5 , 14.10.2024, більш точний час не встановлено, діючи умисно, шляхом власного спостереження здійснив збір інформації на території м. Харкова про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, а саме місця розташування військовослужбовців Збройних Сил України в районі буд. 14 по вул. Свободи м. Харкова.
		Продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, ОСОБА_5 , 14.10.2024, в період часу з 13 год. 28 хв. по 16 год. 47 хв., перебуваючи за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи обліковий запис (акаунт) месенджера «Телеграм» з ім?ям користувача ОСОБА_6 (нік нейм ОСОБА_7 ) та ID користувача НОМЕР_1 , зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , у особистому листуванні з особою, яка використовує обліковий запис (акаунт), підписаний у месенджері «Телеграм», як « ОСОБА_8 », ID НОМЕР_3 , зареєстрований за номером оператору мобільного зв`язку « НОМЕР_4 », здійснив поширення зібраної інформації, а саме місця розташування військовослужбовців Збройних Сил України в районі буд. 14 по вул. Свободи м. Харкова.
		Відповідно до відомостей оперативного-тактичного угруповання «Харків» тактичної групи «Слобода» № 17 від 15.01.2025 в районі адреси: 
		АДРЕСА_2 , у вказаний період, зокрема 14.10.2024 перебували підрозділи Сил оборони України.
		Вищезазначені відомості щодо розміщення, переміщення особового складу Сил оборони України, використання об`єктів для потреб Сил оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України чи Міністерством оборони України у відкритому доступі не розміщувалась.
		Крім того, 27.01.2024, більш точний час не встановлено, ОСОБА_5 діючи умисно, шляхом власного спостереження здійснив збір інформації на території м. Харкова про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, із можливістю їх ідентифікації на місцевості, та яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, Міністерством оборони України або іншими уповноваженими державними органами, а саме місця розташування військовослужбовців Збройних Сил України в районі АДРЕСА_3 .
		Того ж дня, 27.01.2025 в період часу з 11 год. 20 хв. по 17 год. 00 хв., ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінального протиправного умислу, перебуваючи за місцем фактичного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , використовуючи обліковий запис (акаунт) месенджера «Телеграм» з ім?ям користувача ОСОБА_6 (нік нейм ОСОБА_7 ) та ID користувача НОМЕР_1 , зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , у особистому листуванні з особою, яка використовує обліковий запис (акаунт), підписаний у месенджері «Телеграм», як « ОСОБА_8 », ID НОМЕР_3 , зареєстрований за номером оператору мобільного зв`язку « НОМЕР_4 », здійснив поширення зібраної інформації, а саме місця розташування військовослужбовців Збройних Сил України в АДРЕСА_4.
		Відповідно до відомостей оперативного-тактичного угруповання «Харків» тактичної групи «Слобода» № 23 від 28.01.2025 в районі адреси: 
		АДРЕСА_3 , у вказаний період, зокрема у період з 01.01.2025 по 27.01.2025 перебували військовослужбовці бойових підрозділів Збройних сил України.
		Вищезазначені відомості щодо розміщення, переміщення особового складу Сил оборони України, використання об`єктів для потреб Сил оборони України, Генеральним штабом Збройних Сил України чи Міністерством оборони України у відкритому доступі не розміщувалась. 
		Такі умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано як поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану, тобто 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України.
		В судовому засіданні встановлено. 
		Під час досудового розслідування між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури  ОСОБА_3 , який, на підставі ст. 37 
		КПК України, наділений повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні № 22024220000001093 від 16.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого 
		ч. 2 ст. 114-2 КК України, з однієї сторони, та підозрюваним в цьому провадженні ОСОБА_5 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 (свідоцтво № 2331 від 09.10.2018) з другої сторони, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно з угодою ОСОБА_5 під час досудового розслідування беззастережно та повністю визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, в обсязі і за обставин, викладених у повідомленні про підозру від 03.02.2025, обвинувальному акті та пункті другому Угоди, які є істотними для даного кримінального провадження, та зобов`язується беззастережно визнати свою винуватість в обсязі висунутого обвинувачення. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 114-2 КК України, згідно ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів. Шкода не матеріального характеру від даного правопорушення, завдана лише державним та суспільним інтересам, потерпілих у даному кримінальному проваджені немає. Матеріальна шкода злочином не заподіяна.
		ОСОБА_5 , укладаючи угоду про визнання винуватості зобов`язується: визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України; 
		Угодою також визначені обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , якими є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Сторони угоди прийшли до наступного, що приймаючи до уваги дані про особу ОСОБА_5 , тяжкість інкримінованого йому злочину, наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, що у сукупності істотно знижує ступень тяжкості вчиненого злочину, вчинення злочину вперше, є достатні підстави вважати, що виправлення обвинуваченого не можливе без реального відбуття покарання, та сторони пропонують суду призначити покарання у виді позбавлення волі. 
		Сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 за 
		ч. 2 ст. 114-2 КК України покарання у вигляді позбавлення волі строком на 
		5 років.
		Наслідки укладання та затвердження угоди, а також наслідки її невиконання роз`ясненні та зрозумілі сторонам кримінального провадження. 
		Під час підготовчого судового засідання прокурор, обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості.
		Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали, суд приходить до наступних висновків.
		Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного. 
		Згідно з вимогами ч. 5 ст. 469 КПК України укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Відповідно до ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно ч. 2 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора підозрюваного або обвинуваченого. 
		Частина 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів. 
		Судом встановлено, що сторонам угоди роз`яснено та є зрозумілим ч. 2 ст. 473 КПК України, а саме наслідки укладення та затвердження такої угоди (наслідком укладення
		та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їх права оскарження вироку згідно
		з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного
		чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами першим та четвертим пункту 1 частини четвертої статті 474 цього Кодексу); ч. 4 ст. 394 КПК України, а саме особливості апеляційного оскарження окремих судових рішень. (Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі
		не роз`яснення йому наслідків укладення угоди); ч. 3 ст. 424 КПК України, а саме судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. (Вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені
		в касаційному порядку: засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого
		на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. 4-7 ст. 474 цього Кодексу, у тому числі не роз`яснення засудженому наслідків укладення угоди); ст. 474 КПК України. Загальний порядок судового провадження на підставі угоди.
		Також сторонам відомі наслідки укладання та затвердження угоди, наслідки невиконання умов угоди відповідно до ст. 476 КПК України, а саме у разі невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості потерпілий чи прокурор відповідно мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, розглядається в судовому засіданні за участю сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження. Відсутність інших учасників судового провадження не є перешкодою для судового розгляду.
		Злочин у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим віднесений, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжкого злочину, а отже угода відповідає вимогам закону.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 2 ст. 114-2 КК України, тобто поширення інформації про розташування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, за можливістю їх ідентифікації на місцевості, яка не розміщувалася у відкритому доступі Генеральним штабом Збройних Сил України, або іншими уповноваженими державними органами, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до вимог, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України не встановлено.
		Укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону.
		Умови угоди не суперечать вимогами КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
		Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.
		Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення ч. ч. 4, 5 ст. 474 КПК України. 
		Обвинувачений в судовому засіданні визнав себе винуватим в повному обсязі, надавши відповідні свідчення. 
		Судом, шляхом надання учасниками судового засідання та дослідженням кримінального провадження встановлено, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Для з`ясування добровільності укладання угоди судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, зокрема, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості. 
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, задовільно характеризується.
		Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення - злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
		З огляду на викладене, суд призначає ОСОБА_5 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком на п`ять років. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України скасувавши арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді згідно вимог ч. 4 ст. 174, п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України. 
		Стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		Угоду про визнання винуватості від 17 лютого 2025 року за обвинувальним актом по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР 16.10.2024 року за №22024220000001093 за обвинуваченням  ОСОБА_5 укладену міжпрокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 , який, на підставі ст. 37 
		КПК України, наділений повноваженнями прокурора у кримінальному провадженні № 22024220000001093 від 16.10.2024, з однієї сторони, та підозрюваним в цьому провадженні ОСОБА_5 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 (свідоцтво № 2331 від 09.10.2018) з другої сторони, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України - затвердити.
		Визнати ОСОБА_5 винуватим за ч. 2 ст. 114-2 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 03 лютого 2025 року.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України №2046-VIII від 18.05.2017) з 03.02.2025 року по дату набрання вироком законної сили обвинуваченому ОСОБА_5 зарахувати в строк покарання строк ув`язнення, із розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі. 
		Після набрання цим вироком законної сили, скасувати арешт майна, накладений ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.02.2025, а саме: з мобільного телефону Redmi 12С, в корпусі чорного кольору в чохлі-книжці, імеі1: НОМЕР_5 , імеі2: НОМЕР_6 , з сім картою мобільного оператора Київстар з номером НОМЕР_2 та Водафон з номером НОМЕР_7 , який визнано речовими доказами, та конфіскувати в дохід держави. 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений:
		1) обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення наслідків укладення угоди;
		2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
		У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		       Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...