Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 157/1045/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Домашнє насильство.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/162/23/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023030530000241

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 157/1045/23
		                           Провадження № 1-кп/162/23/2025
		 
		ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 березня 2025 року                    селище Любешів
		Любешівський районний суд Волинської області в складі судді Глинянчука В.Д.,
		за участі секретаря судових засідань Смаль Т.П., 
		прокурора Багнюк О.В., 
		обвинуваченого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), 
		захисника Колєсніка Б.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023030530000241, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 06 квітня 2023 року, за статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі по тексту  КК) відносно
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, має шістьох дітей, на момент вчинення інкримінованих дій не судимого, відповідно до вироку Волинського апеляційного суду від 11 липня 2023 року судимого за частиною першою статті 121 КК до п`яти років позбавлення волі, 
		встановив:
		    ОСОБА_1 , попередньо: 12 жовтня 2022 року, 02 березня 2023 року, 06 березня 2023 року будучи притягнутим Камінь-Каширським районним судом Волинської області до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення відповідно 16 серпня 2022 року, 17 серпня 2022 року, 06 лютого 2023 року, 14 січня 2023 року домашнього насильства, приблизно о 19 годині 02 квітня 2023 року, перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , у порушення вимог статті 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично, на ґрунті особистих неприязних відносин вчиняв психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 : ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, вимагав залишити будинок, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.
		Крім цього, ОСОБА_1 приблизно о 15 годині 30 хвилин 23 квітня 2023 року, перебуваючи за місцем проживання по АДРЕСА_1 , у порушення вимог статті 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, систематично, на ґрунті особистих неприязних відносин вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо своєї дружини ОСОБА_2 : ображав нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, завдав один удар правою ногою у живіт потерпілої, здавлював руками за шию, що призвело до фізичних і психологічних страждань, розладу здоров`я, втрати працездатності та погіршення якості життя потерпілої.
		Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому дій заперечив повністю та показав, що 02 та 23 квітня 2023 року домашнього насильства не вчиняв, ініціатором конфліктів була ОСОБА_2 . Потерпіла сама часто вчиняла насильство щодо нього: не пускала у хату, викидала його одяг, била обвинуваченого, приставляла до горла ніж, створювала нестерпні умови життя. У зв`язку з такими діями потерпілої обвинувачений також неодноразово викликав поліцію. Відмову у притягненні до відповідальності потерпілої не оскаржував, бо не знав як і хотів зберегти сім`ю. ОСОБА_2 має стосунки з іншим чоловіком і в такий спосіб вирішила позбутися обвинуваченого. Це повний обман зі сторони потерпілої. 
		Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини домашнього насильства та показала, що обвинувачений зловживав алкоголем, на цьому ґрунті часто вчиняв сварки та дебоширив. Ввечері близько 19 години 02 квітня 2023 року ОСОБА_1 прийшов додому напідпитку. Вона попросила обвинуваченого попоратись по господарству. ОСОБА_1 почав сваритися, ображати її нецензурною лайкою, виганяти з будинку. Потерпіла злякалась та з метою уникнути подальшого конфлікту пішла ночувати до сестри. Після обіду у провідну неділю 23 квітня 2023 року ОСОБА_1 знову прийшов додому п`яний та ображав потерпілу нецензурними словами, погрожував. ОСОБА_2 штовхнула обвинуваченого, щоб він пішов в іншу кімнату. Натомість ОСОБА_1 завдав потерпілій один удар правою ногою у живіт, душив її за горло. Це бачив їх син ОСОБА_3 , з його телефону потерпіла подзвонила у поліцію. Їй болів живіт та ставало погано, у зв`язку з цим ОСОБА_2 викликала швидку медичну допомогу, кілька днів перебувала в лікарні. Внаслідок домашнього насильства з боку обвинуваченого ОСОБА_2 постійно відчувала тривогу та страх, боялася лягати спати, переживала за дітей тощо. 
		Свідок захисту ОСОБА_4 , рідний брат обвинуваченого, вважає обвинувачення надуманим, ОСОБА_2 скористалася тим, що ОСОБА_1 випиває. Потерпіла неодноразово безпричинно викликала поліцію. У зв`язку з такою її поведінкою ОСОБА_1 з метою припинити сварки йшов з дому, кілька разів ночував у свідка. Обвинувачений 02 квітня 2023 року був адекватним, приходив до ОСОБА_4 та жалівся, що дружина виганяє його з будинку. 
		Свідок захисту ОСОБА_5 , рідна сестра обвинуваченого, у суді показала, що саме потерпіла неодноразово вчиняла насильство щодо обвинуваченого. У кінці серпня 2021 року ОСОБА_6 та її сестра ОСОБА_7 побили обвинуваченого, він звертався у лікарню. Обвинувачений неодноразово дзвонив до ОСОБА_5 , повідомляв, що ОСОБА_2 вчиняла скандали, жалівся, не знав як жити далі. Обвинувачений неодноразово вмикав телефон на гучний зв`язок і вона чула скандали та лайку потерпілої. Безпосереднім очевидцем подій 02 та 23 квітня 2023 року ОСОБА_5 не була. 
		Неповнолітній свідок захисту ОСОБА_8 , син обвинуваченого та потерпілої, показав, що коли тато приходив додому п`яний, то між батьками часто відбувалися сварки. Під час конфлікту 23 квітня 2023 року він забрав найменшого брата з рук мами, бо тато бився, в прихожій кімнаті душив її за горло. Про події 02 квітня 2023 року свідок не пам`ятає, однак пригадав, що в цей день до мами приїжджала швидка допомога. 
		Малолітній свідок захисту ОСОБА_9 , син обвинуваченого та потерпілої, у суді показав, що 23 квітня 2023 року після відвідування цвинтаря тато пішов до дядька ОСОБА_10 . Згодом обвинувачений прийшов додому п`яний. Мама запитала де він так довго був, натомість тато почав сваритися та битися. Конфлікти між батьками траплялися і раніше, інколи їх починала мама. Були випадки коли тато бив маму. Про події 02 квітня 2023 року свідок не пам`ятає. 
		Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 квітня 2023 року потерпіла ОСОБА_2 повідомила поліцію про вчинення ОСОБА_1 в цей день психологічного насильства щодо неї, що виразилось в «образах нецензурними словами» (Т. 1 а.с. 116).
		Згідно з протоколом про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 23 квітня 2023 року потерпіла повідомила поліції про те, що ОСОБА_1 цього дня о 15 годині 30 хвилин вдарив її у живіт (ліва сторона) правою ногою, завдав одного удару правою рукою по голові та душив за шию. Очевидцем подій був син ОСОБА_3 (Т. 1 а.с. 117).
		Постановою Камінь-Каширського районного суду від 12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вчиненні 16 серпня 2022 року та 17 серпня 2022 року домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 118). 
		Постановами Камінь-Каширського районного суду від 02 березня та від 06 березня 2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення відповідно 06 лютого 2023 року та 14 січня 2023 року домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_2 (Т. 1 а.с. 119, 120). 
		Під час проведення слідчого експерименту 02 травня 2023 року у будинку у селі Видерта Камінь-Каширського району потерпіла ОСОБА_2 показала місце та спосіб як обвинувачений 23 квітня 2023 року душив її за шию, як заподіював удари рукою та ногою (Т. 1 а.с. 121-124). 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 70 від 09 травня 2023 року у потерпілої ОСОБА_2 будь-яких зовнішніх ушкоджень у вигляді синців, саден, ран та їх наслідків під час проведення експертизи не виявлено. Діагноз «Забій передньої черевної стінки» не враховується, оскільки він встановлений на основі суб`єктивних даних (Т. 1 а.с. 121-124). 
		На долучених стороною захисту фотознімках зображено ОСОБА_11 , який в руках тримає немовля та рукою показує непристойний жест. На фотографіях № 3, 4, 7 зображено потерпілу, на одній з них ОСОБА_2 також показує непристойний жест. На фотографіях № 5 та № 6 знято розкиданий одяг у будинку (Т. 1 а.с. 173-178).
		На аудіозаписі зафіксовано як ОСОБА_2 вимагає від обвинуваченого йти з хати, натомість хтось сторонній у ході телефонної розмови каже, що це будинок ОСОБА_1 і буде викликати поліцію. Обвинувачений жаліється, що потерпіла постійно виганяє його з будинку (Т. 1 а.с. 179). 
		Обвинувачений ОСОБА_1 двічі: 16 травня та 12 серпня 2023 року, звертався у поліцію з приводу вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 та вжиття щодо неї профілактичних заходів. За результатами розгляду його заяв дільничними інспекторами поліції було складено довідки про припинення перевірок та відсутність підстав для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності. 
		Оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд доходить таких висновків.
		Відповідно до частини першої статті 337 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Згідно з пунктами 3, 14, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
		Диспозиції статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі  КУпАП) у редакції закону на момент вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому дій, так і в редакції Закону України № 3733-IX від 22 травня 2024 року, містять норми про адміністративно каране домашнє насильство. При цьому передбачають повторність протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
		Кримінальна відповідальність за статтею 126-1 КК настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
		Стаття 126-1 КК не містить визначення «систематичності» домашнього насильства. 
		У постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 583/3295/19 Верховний Суд виснував, що словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
		Суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_1 двох епізодів систематичного домашнього насильства за викладених в обвинувальному акті обставин, а показання обвинуваченого з цього приводу неправдивими, з огляду на таке. 
		Обвинувачений, заперечуючи вчинення домашнього насильства щодо потерпілої, вказує, що він сам є жертвою від дій ОСОБА_2 , яка постійно вчиняла скандали та виганяла його з будинку. Натомість обвинувачений всіма силами намагався зберегти сім`ю. У ОСОБА_2 є особистий мотив обмовляти ОСОБА_1 . На підтвердження невинуватості обвинуваченого стороною захисту подавалась електронні докази: фотографії, уадіозапис розмови, а також допитувались свідки. 
		Кримінальне провадження розглядалось судом в межах висунутого ОСОБА_1 обвинувачення щодо подій 02 та 23 квітня 2023 року. У цьому контексті суд вважає за доцільне звернути увагу, що засудження ОСОБА_1 за статтею 126-1 КК не виключає можливості вчинення потерпілою домашнього насильства щодо обвинуваченого в інших випадках. 
		Між тим, в ході судового розгляду, не встановлено обставин, які б виключали кримінальну відповідальність ОСОБА_1 . 
		В суді з`ясовано, що по епізоду 02 квітня 2023 року як таких очевидців конфлікту між обвинуваченим та потерпілою не було. Допитані у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_8 та малолітній ОСОБА_9 не пам`ятають, що відбувалося в цей день. ОСОБА_8 при цьому пригадав, що до матері приїжджала швидка допомога. Між тим, діти описали події, які відбувалися 23 квітня 2023 року. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 показали, що батько в цей день був напідпитку, на зауваження матері зреагував агресивно. ОСОБА_8 забрав з рук мами найменшого брата, бо тато бився, в прихожій кімнаті душив маму за горло.
		Потерпіла ОСОБА_2 вперше вказала про випадки вчинення щодо неї домашнього насильства у протоколах прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 02 квітня та від 23 квітня 2023 року за кілька годин після подій. Під час слідчого експерименту 02 травня 2023 року потерпіла показала місце та спосіб як обвинувачений 23 квітня 2023 року її душив за шию, як заподіював їй удари рукою та ногою. Зафіксовані у протоколах обставини, в цілому відповідають показанням ОСОБА_2 у судовому засіданні, які вона надала 28 лютого 2024 року.
		Показання свідків захисту ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , досліджені у судовому засіданні фотографії, аудіозапис не спростовують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства 02 та 23 квітня 2023 року. 
		Про систематичність як обов`язкову ознаку кримінально караного домашнього насильства вказують постанови суддів Камінь-Каширського районного суду Волинської області відносно ОСОБА_1 за статтею 173-2 КУпАП, згідно з якими обвинуваченого притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення протягом року чотирьох епізодів домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .
		В суді встановлено, що психологічні страждання та погіршення якості життя потерпілої у зв`язку з домашнім насильством проявлялись у формі постійного відчуття тривоги та страху, надмірними переживаннями за дітей, потерпіла кілька днів після події 23 квітня 2023 року перебувала в лікарні. 
		Таким чином, винуватість ОСОБА_1 повністю доведено у ході судового розгляду, його дії підлягають кваліфікації за статтею 126-1 КК. 
		Відповідно до частини другої статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. 
		Згідно з частинами першою, другою статті 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. 
		Кримінальне правопорушення, передбачене статтею 126-1 КК, є нетяжким злочином. 
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
		Відповідно до обвинувального акта обставин, які б обтяжували покарання, немає. 
		Обвинувачений є багатодітним батьком, по місцю проживання характеризується посередньо (Т. 1 а.с. 128, 129).
		Аналізуючи наведене у сукупності, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, а також для звільнення від його відбування з випробуванням. Для забезпечення передбаченої частиною другою статті 50 КК мети обвинуваченому доцільно призначити покарання у мажах санкції статті 126-1 КК у виді позбавлення волі на визначений законом мінімальний строк.
		Вироком Камінь-Каширського районного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 157/149/23, який скасовано вироком Волинського апеляційного суду від 11 липня 2023 року в частині призначення покарання, ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною першою статті 121 КК у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 22 листопада 2022 року тяжких тілесних ушкоджень. Обвинуваченому призначено позбавлення волі на строк п`ять років (а.с. 148-151). 
		Злочин, передбачений статтею 126-1 КК, ОСОБА_1 вчинено до постановлення вироків у справі за частиною першою статті 121 КК. Починаючи з 08 серпня 2023 року обвинувачений відбуває покарання у виді позбавлення волі. 
		Отже, остаточне покарання ОСОБА_1 необхідно призначити за правилами, передбаченими частиною четвертою статті 70 КК, за сукупністю злочинів. Суд вважає за можливе застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим. 
		Процесуальні витрат у кримінальному провадженні немає. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжні заходи не застосовувались. 
		Питання про долю речового доказу підлягає вирішенню відповідно до статті 100 КПК. 
		Враховуючи наведене, керуючись статтями 373, 374 КПК, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
		На підставі частини четвертої статті 70 Кримінального кодексу України за сукупністю злочинів шляхом поглиненняменш суворогопокарання більшсуворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання за цим вироком та згідно з вироком Волинського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у справі № 157/149/23 за частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України  позбавлення воліна строк5(п`ять)років.  
		Початок строку відбування остаточного покарання рахувати з дати приведення вироків у кримінальному провадженні № 157/149/23 до виконання  з 08 серпня 2023 року. 
		Речовий доказ: медичну карткустаціонарного хворого№ 2447  залишити у повному розпорядженні потерпілої ОСОБА_2 .
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасникам судового провадження, які не були присутні під час проголошення вироку, надіслати його копію не пізніше наступного дня.
		На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення можуть бути подані апеляції до Волинського апеляційного суду. Для обвинуваченого, який перебуває під вартою, строк апеляційного оскарження відповідно до частини третьої статті 395 Кримінального процесуального кодексу України обчислювати з моменту вручення копії вироку.
		 
		Суддя                                 В.Д. Глинянчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...