Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 373/1984/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Розбій.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/373/85/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024111240000287

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 373/1984/24 
		Номер провадження 1-кп/373/85/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		04 березня 2025 року            Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі 
		головуючого - судді             ОСОБА_1 
		   з участю:
		   прокурора         ОСОБА_2 , 
		обвинуваченого     ОСОБА_3 ,
		захисника     ОСОБА_4 ,
		потерпілої                 ОСОБА_5 ,
		секретаря судових засідань         ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12024111240000287 за обвинуваченням  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, не працюючого, пільг не має, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		в скоєнікримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 187 КК України, 
		встановив:
		 
		18 липня 2024 року близько 17 год. 00 хв., в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї будинковолодіння по АДРЕСА_2 , яке розділене парканом між двома співвласниками, реалізуючи злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому, з корисливих мотивів, перестрибнувши через паркан, проник на територію домоволодіння, де розташована квартира ОСОБА_5 . Слідуючи подвір`ям, проник безпосередньо до приміщення будинку АДРЕСА_3 , та здійснив раптовий напад на ОСОБА_5 , яка перебувала у приміщенні кухні зазначеного будинку, та, погрожуючи застосувати насильство, яке є небезпечним для її життя та здоров`я в момент заподіяння, зокрема наставивши ніж в область живота, наказавши віддати грошові кошти, заволодів жіночою сумкою потерпілої ОСОБА_5 , у якій знаходилися грошові кошти в розмірі 270 гривень, після чого направився на подвір`я будинку, де був зупинений ОСОБА_5 , яка вихопила сумку зі своїми коштами. В подальшому ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину.
		По суті пред`явленого обвинувачення в скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.187 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 винним себе не визнав та показав суду наступне. 18 липня 2024 зранку пив пиво, почувався не дуже добре. Близько 17 години був на вулиці Нова в м. Переяслав, як туди дійшов, не пам`ятає, дуже хотів спати. Як опинився у будинку ОСОБА_5 , не пам`ятає, чи вимагав гроші та чи погрожував ножем, також не пам`ятає. Тільки пам`ятає, що ОСОБА_5 кричала, що викличе поліцію. Потім він вийшов на вулицю, далі не пам`ятає, куди пішов, і отямився вже на вулиці Сонячній, де живе ОСОБА_7 , бувший власник будинку в с. Циблі, якого вдома в той час не було. Він повертався від будинку ОСОБА_8 і біля лікарні його затримала поліція, повідомили, в чому він підозрюється, провели обстеження на стан сп`яніння в Бориспільській ЦРЛ. Розкладний ніж у нього був, він завжди його носив із собою, звичка з армії. Ножа забрали працівники поліції. Також зазначив, що потерпілу знає, оскільки певний час назад робив ремонт у іншій частині будинку, де вона проживає. Проблеми з пам`яттю в нього почалися після участі у бойових діях.
		 
		Не зважаючи на невизнання обвинуваченим під час судового розгляду своєї вини, подія кримінального правопорушення (злочину) та винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами. 
		Зокрема:
		- заявою ОСОБА_5 від 18 липня 2024 року про проведення огляду належного їй домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_3 (т.1, а.с.77);
		- протоколом огляду місця події від 18 червня 2024 року (т.1, а.с.78-90), в ході якого було оглянуте домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 (т.1, а.с.78-90);
		- протоколом слідчого експерименту від 18 липня 2024 року за участю потерпілої ОСОБА_5 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.93-97);
		- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 липня 2024 року (т.1, а.с.98-100);
		- протоколом пред`явлення речей (ножа) для впізнання від 19 липня 2024 року за участі потерпілої ОСОБА_5 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.101-109);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 19 липня 2024 року за участю підозрюваного ОСОБА_3 та відеозаписом до нього (т.1, а.с.111-115);
		- консультативним висновком спеціаліста № 73 від 19 липня 2024 року (т.1 а.с. 178), відповідно до якого ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння (0,86 пром.);
		- висновком експерта № СЕ-19/111-24/44176-БД від 07 листопада 2024 року (молекулярно-генетична експертиза) (т.1, а.с.202-218), відповідно до якого:
		   - встановлені генетичні ознаки букального епітелію підозрюваного ОСОБА_3 
		- генетичні ознаки клітин у змиві з ручки вхідних дверей збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_3 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_3 становить не менше , ніж 99,999999 %);
		- генетичні ознаки клітин у змиві з ручки жіночої сумки збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_3 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_3 становить не менше , ніж 99,999999 %);
		- генетичні ознаки клітин на клинку предмета, схожого на ніж, збігаються з генетичними ознаки підозрюваного ОСОБА_3 (ймовірність походження даних ДНК-профілів від підозрюваного ОСОБА_3 становить не менше , ніж 99,999999 %);
		- генетичні ознаки клітин на руків`ї предмета, схожого на ніж, є змішаними, не придатні для ідентифікації;
		- висновком судово-психіатричного експерта № 419/8 від 29 січня 2025 року (т.2, а.с. 58-59), відповідно до якого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час скоєння інкримінованих йому дій:
		- страждав на емоційний лабільний (астенічний) розлад органічного походження;
		- в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував;
		- міг усвідомлювати свої дії та керувати ними;
		- у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час проведеного обстеження виявлені ознаки емоційної лабільності (астенічного) розладу органічного походження;
		- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними;
		- застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не потребує.
		 
		   Потерпіла ОСОБА_5 показала суду наступне. 18 липня 2024 року близько 16 год. 50 хв. зайшла у будинок, пройшла у дальню кімнату, сіла в крісло та зателефонувала доньці. Потім побачила промінь світла від відкритих вхідних дверей. Не закінчуючи телефонну розмову, вийшла у кухню і побачила там ОСОБА_9 . Він був якийсь брудний та побитий, якийсь в не зовсім нормальному стані («якийсь неадекватний»), від нього був неприємний запах. В руках тримав ніж за лезо (вона бачила тільки лезо), який потім приставив їй до живота, не говорив, тільки сказав декілька раз «давай бабло». Вона злякалася, казала, « ОСОБА_10 , ти що…», просила, щоб він забрав ножа, що викличе поліцію. А ОСОБА_11 мовчав. Потім побачив жіночу сумку, яка висіла на ручці дверей, вибив телефон із її рук та відштовхнув її, внаслідок чого вона впала, схватив сумку та вибіг на вулицю. Вона піднялася та побігла за ним на вулицю. Козак не зміг перескочити її забор, вернувся до порогу її будинку та повз побіг у двір сусіда. Там намагався перескочити через ворота. Вона його наздогнала, вихватила сумку почала кричати, а він перескочив та кудись побіг. Сусіди вибігли вже тоді, коли ОСОБА_11 перескочив через забор та побіг у бік річки. В її сумці були документи на будинок, паспорт, ідентифікаційний код, банківські картки та 270 гривень. Їй 65 років, пенсіонерка. Живе вона у будинку сама з 2006 року. Будинок її поділений на дві половини: в одній живе вона, в іншій  сусід ОСОБА_12 , будинок повністю огороджено забором. ОСОБА_9 знала, бо він років 4 тому назад робив ремонт у її сусіда ОСОБА_12 , жив у нього приблизно 1 місяць. Тоді вони спілкувалися, вона пригощала його чаєм. Він знав, що вона живе сама, інколи приїздить донька. Розмову з ОСОБА_11 ніхто не чув, тільки частково донька по телефону. Вона і викликала поліцію. Ніж їй працівники поліції показували, серед чотирьох вона впізнала по лезу (колір і довжина) той, який тримав ОСОБА_11 . Загалом, вона дуже злякалася, і на зараз боїться.
		Свідок ОСОБА_13 показала суду наступне. 18 липня 2024 року була у матері по АДРЕСА_4 крики про допомогу, впізнала голос сусідки ОСОБА_14 . Вона вийшла на вулицю разом із сусідкою ОСОБА_15 , вони разом підійшли до хвіртки ОСОБА_16 , а тоді побачили, як із-за будинку з іншої його половини вибіг чоловік та почав тікати. Вони побігли за ним, кричали, щоб зупинився, але він втік. Тоді відразу ОСОБА_15 впізнала чоловіка як того, хто робив ремонт у сусіда ОСОБА_17 , звати ОСОБА_10 . На зараз свідок чітко бачить, що тим чоловіком був обвинувачений ОСОБА_18 . Вона бачила його метрів за 5. Також зазначила, що подвір`я ОСОБА_17 з подвір`я її матері не видно, а от з подвір`я ОСОБА_15 все видно добре.
		Свідок ОСОБА_19 показала суду наступне. Вона є дочкою потерпілою ОСОБА_5 18 липня 2024 року була на дачі в с. Положаї. Близько 17 години їй зателефонувала мати і воно просто розмовляли. Потім мама сказала, що ніби відкрилися вхідні двері. А потім вона чула лише уривки фраз: «Руслан, як ти зайшов сюди, вийди», потім чоловічий голос двічі «бабло давай», потім знову мама «Руслан, вийди», «прибери ножа», викличу поліцію». Потім зв`язок перервався. Вона злякалася, зателефонувала в поліцію назвала адресу та розповіла про те, що почула в телефоні. ОСОБА_11 раніше не бачила та не знає. Її мати живе сама з 2005-2006 рокую
		   Судом досліджено речовий доказ  сумку ОСОБА_5 бежевого кольору із коричневою каймою
		Від дослідження речового доказу ножа прокурор відмовився через його відсутність в його розпорядженні. Будь-яких клопотань з цього приводу не заявлялося.
		Від допиту свідка ОСОБА_20 прокурор відмовився через її відсутність (довготривало перебуває за кордоном).
		Свідок ОСОБА_21 , бувша дружина обвинуваченого ОСОБА_3 , викликана за клопотанням сторони захисту, показала суду наступне. Жили з ОСОБА_3 близько 12 років, мають двох дітей, які дуже люблять батька. ОСОБА_22  добра людина. Після військової служби почав інколи зловживати спиртними напоями, що й призвело до розлучення. Зі слів бувшого чоловіка знає, що в нього почалися проблеми з пам`яттю, він може не пам`ятати як опинився в тому чи іншому місці.
		Також, суду надано докази того, що з 14 березня 2022 року ОСОБА_3 прибув до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за мобілізацією, з 06 вересня 2022 року  в СЗЧ, 26 листопада 2022 року прибув із СЗЧ, у Краснопільському районному суді Сумської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 407 КК України (т.1 а.с. 30, 31, 32, 120-125, 129-134).
		 
		Щодо клопотання захисника ОСОБА_4 про визнання речового доказу (сумки жіночої) недопустимим, слід зазначити наступне.
		При дослідженні речового доказу  сумки жіночої, захисник ОСОБА_4 зазначив, що даний речовий доказ не відкривався стороні захисту (слідчий та прокурор не пропонували його оглянути) та не був оглянутий ним. Отже доказ є недопустимим.
		Прокурор ОСОБА_2 зазначив, що даний доказ є допустимим, при відкриття матеріалів досудового розслідування захиснику та обвинуваченому всі наявні матеріали були відкритті, в описі було зазначено про наявність речового доказу (сумки), однак захисник не заявив клопотання про його огляд, опис підписав, зауважень не висловив.
		Захисник ОСОБА_4 підтвердив, що на момент виконання вимог ст. 290 КПК України йому було відомо про наявність такого речового доказу як жіноча сумка, він особисто не заявляв клопотання про необхідність його огляду.
		Питання визнання доказу недопустимим суд вирішує у порядку ч. 1 ст. 89 КПК України, зважаючи на зміст клопотання про визнання доказів недопустимими, їх обгрунтування та норми ст.87 та ст. 89 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому кримінальним процесуальним кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Вирішуючи питання про застосування правил статті 87 КПК до наданих сторонами доказів, суд виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті. І вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору частини 1 статті 87 КПК, суд має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим
		Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Частина 3 статті 290 КПК України зобов`язує прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до приміщення або місця, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем держави, і прокурор має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді.
		На орган досудового розслідування покладено обов`язок надати сторонам майбутнього судового розгляду безперешкодно реалізувати їх можливість ознайомитися із речовими доказами (у разі виявлення ними бажання), однак він не зобов`язаний здійснювати таке ознайомлення в обов`язковому порядку за відсутності ініціативи сторони.
		На це вказав й Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 279/315/22.
		Судом встановлено, що захиснику ОСОБА_4 на час виконання вимог ст. 290 КПК України було відомо про наявність такого речового доказу як сумка жіноча, в описі наданих на ознайомлення на виконання ст. 290 КПК України документів зазначено про наявність постанови про визнання речових доказів (в тому числі й сумки), така постанова була дослідження й судом, в описі зазначено та посталено підпис підозрюваного та захисника про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі та без обмежень в часі, захисник не заявляв клопотання про надання йому для огляду наявних речових доказів, зокрема й сумки жіночої.
		За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом речового доказу  сумки жіночої.
		Клопотання захисника ОСОБА_4 щодо визнання недопустимим доказом протоколу пред`явлення речей (ножа) для впізнання від 19 липня 2024 року за участі потерпілої ОСОБА_5 з підстав не відкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України речового доказу ножа, на думку суду задоволенню не підлягає з вищезазначених підстав. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на момент ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження речовий доказ ніж перебував в розпорядженні експертів на підставі постанови слідчого про призначення експертизи. Після дослідження судом висновку молекулярно-генетичної експертизи 19 листопада 2024 року питання дослідження речового доказу  ножа ніким не ініціювалося.
		Речовий доказ ніж суду на дослідження не надавався. При визначенні судом порядку дослідження доказів у справі 30 вересня 2024 року прокурором було зазначено про необхідність дослідження речового доказу  сумки жіночої, питання дослідження речового доказу  ножа прокурором не ініціювалося та було зазначено, що він перебуває на експертизі. Після дослідження судом висновку молекулярно-генетичної експертизи 19 листопада 2024 року питання дослідження речового доказу  ножа ніким не ініціювалося. Суд вважає, що за відсутності клопотань сторін кримінального провадження норми статей 22, 23, 26 КПК порушено не було.
		Будь-яких інших клопотань щодо недопустимості чи неналежності доказів заявлено не було.
		Таким чином, дослідженні докази суд вважає належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність - достатньою та взаємозв`язаною для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час судового провадження було встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_3 , мало місце та містить склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України. Обставини вчинення злочину встановлені та підтвердженні матеріалами кримінального провадження. 
		При цьому показання потерпілої ОСОБА_5 суд вважає послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей. Підстав не довіряти їм у суду немає. Мотивів для обмови потерпілою обвинуваченого не встановлено й таких мотивів не навела сторона захисту в ході судового розгляду. 
		Щодо показань потерпілої ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_13 в частині часових проміжків подій, що на думку захисника ОСОБА_4 є неузгодженим та не досить реальним, слід зазначити наступне. Суб`єктивно час може тривати в кілька разів довше або коротше за об`єктивно виміряний. Суб`єктивна оцінка людиною інтервалів часу залежить від багатьох чинників, в тому числі й від віку особи, її емоційного стану та критичності ситуації, що склалася, наявних захворювань тощо. Враховую, що події, які відбувалися 18 липня 2024 року за участі ОСОБА_3 , не є повсякчасними та буденними, зокрема для потерпілої та свідка, їх емоційний стан при цьому, з врахуванням й інших особистісних чинників, також не був позитивним та звичним, суб`єктивне сприйняття ними часу могло бути таким, що не співпадає з об`єктивно наявним. Разом з тим, суд вважає, що такі обставини не впливають на належність, допустимість та достовірність таких показань в цілому.
		Неможливість з першого разу перелізти паркан потерпілої після вчинення злочину, що призвело до необхідності ОСОБА_3 бігти до територію сусіда ОСОБА_5 , за умови, що цей же паркан ОСОБА_3 перестрибнув до того, як зайшов у будинок, що на думку захисника ОСОБА_4 є нонсенсом, суд вважає таким, що ніяким чином не впливає на кваліфікацію дій обвинуваченого та на достовірність показань потерпілої. Обвинувачений ОСОБА_3 особисто показав, що 18 липня 2024 року вживав алкогольні напої та почувався не дуже добре. А, звичайно, стан здоров`я особи, алкогольне сп`яніння впливає на фізичні можливості людини, в тому числі й на подолання перешкод.
		Ту обставину, що потерпіла ОСОБА_5 догнала обвинуваченого ОСОБА_3 на вулиці та відібрала в нього сумку, що на думку захисника ОСОБА_4 є нереальним, зважаючи на її вік та стан здоров`я, суд вважає встановленим та можливим, зважаючи на наступне. Загальновідомим є факт, що під час стресової реакції внутрішні резерви організму активуються, тому підвищується м`язова сила, швидкість реакції, витривалість тощо. Поява у власному будинку чоловіка в не зовсім адекватному стані, який вимагав гроші, погрожуючи ножем, забрав певне майно та грошові кошти, звичайно є для потерпілої ОСОБА_5 стресовою ситуацією, реакція на яку могла дати можливість, не дивлячись на вік та стан здоров`я, вчинити дії для повернення свого майна.
		З приводу позиції захисника ОСОБА_4 щодо недоведеності умислу на вчинення ОСОБА_3 саме розбою, а не крадіжки чи грабежу, та недоведеності застосування ним для погроз ножа, слід зазначити наступне. 
		За загальним визначенням розбій, як злочин проти власності, це напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства.
		Отже, в разі вчинення розбою посягання відбувається на два об`єкти - власність та життя і здоров`я потерпілої особи.
		При грабежі, поєднаному із застосуванням насильства до потерпілого, основним об`єктом посягання виступає власність, і незважаючи на те, що у момент вчинення грабежу відбувається вплив на потерпілого, однак він є незначним, тому й не може бути мови про існування ще одного об`єкту - життя і здоров`я особи. При крадіжці  лише власність.
		Однією з характеризуючих ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність й спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу, є відмінною ознакою від грабежу.
		При розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали в результаті застосування насильства чи то погрози насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи.
		Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 405/3734/16-к.
		Крім того, Верховним Судом у справі № 686/4578/16 (постанова від 16 вересня 2020 року) роз`яснено, що якщо винного викрито і він припинив викрадення, то його дії кваліфікуються як замах на крадіжку за статтею 15 і відповідною частиною статті 185 КК, а у разі застосування ним насильства з метою звільнитися від затримання, то таке насильство не може бути підставою для кваліфікації вчиненого як грабежу чи розбою залежно від характеру насильства чи погроз. Заподіяна фактично шкода здоров`ю потерпілого за таких обставин утворює окремий злочин проти особи і кваліфікується за сукупністю злочинів.
		Кваліфікація за статтею 187 КК тих дій, які розпочинались як крадіжка, буде правильною за наявності двох умов:
		1) винний не дістав поки що можливості розпоряджатись майном чи користуватись ним на свій розсуд, тобто крадіжка є незакінченою;
		2) метою продовження дій, зокрема застосування насильства чи погроз, виступає не прагнення втекти й уникнути відповідальності за вчинене, а заволодіння майном чи його утримання.
		ОСОБА_3 , який відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 419/8 (пункт 22 Висновку) в період, до якого відносяться інкриміновані йому дії, будь-якого хворобливого тимчасового розладу психічної діяльності не виявляв, правильно орієнтувався у оточуючому, мав певну послідовність та цілеспрямованість дій, заходить у чужий будинок, де проживає одна особа пенсійного віку (достойменно знав, бо певний час прожив у сусідній квартирі та спілкувався із ОСОБА_5 ), двері якого не замкнено (отже, хтось є вдома), тримає в руці ніж, побачивши господарку, не покинув приміщення, тримав у руках ніж та вимагав гроші і після цього забрав сумку.
		Потерпіла під час допиту та при проведенні за її участю слідчого експерименту чітко і послідовно вказувала, що бачила в руці ОСОБА_3 ніж. Про це зазначено й у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення.
		Підстав сумніватися в показаннях потерпілої у суду не встановлено, показання є послідовними й узгоджуються між собою та з обставинами, встановленими у кримінальному провадженні.
		Безпосередньо сам ОСОБА_3 як підозрюваний під час проведення слідчого експерименту також показував на наявність у нього ножа, який він вийняв, щоб налякати потерпілу, а потім забрав її сумку.
		При цьому відсутність у рапорті чергового ВП, яким зафіксовано прийняття 18 липня 2024 року телефонного повідомлення про вчинення злочину від ОСОБА_19 (доньки потерпілої), вказівки на наявність зброї у чоловіка, який вимагає у матері заявниці гроші, не свідчить про відсутність такої зброї загалом, оскільки ОСОБА_19 не була очевидцем чи учасником таких події, сприймала такі події лише на слух по телефону, перебуваючи при цьому, звичайно, в стресовій ситуації (в стані, коли до рідної близької людини вчиняються неправомірні дії). При цьому, ОСОБА_19 повідомила, що їй не відомо, чи має чоловік зброю, а не що зброя відсутня.
		Щодо позиції захисника ОСОБА_4 з приводу відсутності належних та допустимих доказів перебування обвинуваченого під час скоєння інкримінованих йому дій в стані алкогольного сп`яніння, слід зазначити наступне.
		Приписами ст.91 КПК установлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню (серед іншого), подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують чи пом`якшують покарання.
		Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили (ст.94 КПК). Висновок експерта не має переваг перед іншими доказами, а кримінальний процесуальний закон, з огляду на положення ст.242 КПК, не пов`язує встановлення стану сп`яніння виключно із проведенням експертного дослідження.
		Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень стст.84, 92, 94 КПК, шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів.
		Обвинувачений ОСОБА_3 показав, що зранку 18 липня 2024 року вживав алкогольні напої (пиво), про вживання таких напоїв після події нічого не зазначав. Не свідчить про вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв після 17 години 18 липня 2024 року і хронологія вказаного ним особисто перебігу подій після втечі з будинку ОСОБА_5 («…він вийшов на вулицю, далі не пам`ятає, куди пішов, і отямився вже на вулиці Сонячній, де живе ОСОБА_7 , бувший власник будинку в с. Циблі, якого вдома в той час не було. Він повертався від будинку ОСОБА_8 і біля лікарні його затримала поліція, повідомили, в чому він підозрюється, провели обстеження на стан сп`яніння в Бориспільській ЦРЛ…»). Потерпіла ОСОБА_5 зазначила про неадекватність поведінки ОСОБА_3 в момент вчинення злочину. Неадекватність поведінки особи (поведінки, що не відповідає обстановці) є однією з ознак стану алкогольного сп`яніння особи. Судом досліджено Консультативний висновок Бориспільської БЛІЛ, яким констатовано факт перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння. Даний висновок під сумнів учасниками судового провадження не ставився, клопотань про його недопустимість заявлено не було.
		Отже, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд вважає, що вчинення ОСОБА_3 злочину в стані алкогольного сп`яніння є доведеним.
		Позицію обвинуваченого ОСОБА_3 щодо невизнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину суд розцінює як обраний спосіб захисту від обвинувачення з метою уникнення відповідальності за вчиненні дії, зважаючи на те, що вони є такими, що не відповідають встановленим обставинам справи, спростовуються наведеними вище доказами в сукупності (даними, здобутими в ході слідчих експериментів та огляду місця події, пред`явлення особи до впізнання, висновком молекулярно-генетичної експертизи, показаннями потерпілої та свідків). При цьому суд вважає, що неможливість ідентифікації генетичних ознак клітин на руків`ї ножа внаслідок їх змішаності не може бути підставою недоведеності вчинення ОСОБА_3 злочину з використанням ножа, зважаючи на наявність таких генетичних ознак клітин на його руків`ї з 99,9999% ймовірності їх походження від ОСОБА_3 , в сукупності з показаннями потерпілої ОСОБА_5 в частині того, як ОСОБА_3 ніж тримав ножа, та враховуючи, що й сам обвинувачений ОСОБА_3 зазначав про постійну наявність у нього ножа.
		Таким чином, злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст.187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, з проникненням у житло, в умовах воєнного стану.
		Обставин, що пом`якшують покарання, судом, з урахуванням норм ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 91 та ст. 92, п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України, ст. 66 КК України, висновків, викладених у постанові ВС від 12 грудня 2023 року, справа 127/10701/20, не встановлено.
		Обставинами, що обтяжують покарання, визнано вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше не судимий, посередньо характеризувався за місцем проходження служби, не одружений, не має постійного місця проживання (хоча має місце реєстрації), зважаючи на відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та наявність двох обставин, що його обтяжують, і приходить до висновку призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією майна. 
		У даному кримінальному провадженні до ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, тому строк відбування покарання йому слід рахувати з моменту затримання 18 липня 2024 року.
		Судові витрати за проведення експертизи слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
		Вирішуючи клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що такий запобіжний захід відносно до набрання вироку законної сили слід залишити, з метою виконання вироку, оскільки не зникли ризики, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання та продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого. враховуючи вимоги ст. ст. 176-178, 183 КПК України.
		Щодо наданого захисником ОСОБА_4 клопотання командира вч НОМЕР_2 про непозбавлення волі ОСОБА_3 , оскільки він має військово-обліковий фах, який є нагально необхідним, слід зазначити наступне. В клопотанні посилання йде на ч. 5 ст. 401 КК України як на підставу звільнення від кримінальної відповідальності для продовження проходження військової служби. Разом з тим, в межах розгляду кримінального провадження за ч. 4 ст. 187 КК України, вирішення питання звільнення особи від кримінальної відповідальності, нормами КК України не передбачено. Крім того, клопотання надано суду захисником, однак адресовано безпосередньо суду від командира військової частини, що свідчить про відсутність підстав для його розгляду по суті.
		Крім того, прокурор просив скасувати арешт, застосований на підставі ухвали слідчого судді від 22 липня 2024 року, а питання речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 174, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_3 рахувати з 18 липня 2024 року.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити до набрання вироком законної сили.
		Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення експертизи в розмірі 21049 (двадцять одна тисяча сорок дев`ять) гривень 23 копійок.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді від 22 липня 2024 року на жіночу сумку та ніж, вилучені 18 липня 2024 року в ході огляду місця події по АДРЕСА_3 та в ході проведення обшуку затриманого ОСОБА_3 відповідно, скасувати. 
		Після набрання вироком законної сили речові докази: 
		-CD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту за участі потерпілої ОСОБА_5 , з позначкою «слідчий експеримент ОСОБА_5 », - залишити в матеріалах кримінального провадження;
		-жіночу сумку, вилучену 18 липня 2024 року в ході огляду місця події по АДРЕСА_3 , яка передана на зберігання в кімнату зберігання речових доказів ВП № 1 Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області, - повернути потерпілій ОСОБА_5 ; ніж, вилучений 18 липня 2024 року в ході проведення обшуку затриманого ОСОБА_3 , - конфіскувати.
		Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...