Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/5233/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/456/179/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141130000633

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/5233/24
		Провадження № 1-кп/456/179/2025
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		   04 березня 2025 рокуСтрийський міськрайонний суд Львівської області   вскладі:     головуючого судді         ОСОБА_1  
		за участю секретаря ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		захисника ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Стрий кримінальне провадження №12024141130000633 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комарів Стрийського району Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді сервісного інженера у ТзОВ компанія «Тепло Сервіс», проживаючого та зареєстрованого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
		   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   Так, відповідно дост. 17 Конституції Українизахист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Згідност. 65 Конституції Українизахист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		   Разом з цим,Указом Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який надалі Указами Президента продовжено востаннє, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб,.
		   Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №65/2022передбачено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на території України оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться протягом 90 діб, та яку востаннє продовженоУказом Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» від 05.02.2024 №50/2024, з 14 лютого 2024 року на 90 діб.
		   Згідно ст.ст.1,22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»особливий період - це період виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Окрім цього, громадяни України зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, а також під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).
		   16.04.2024 ОСОБА_5 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), де пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_4 за результатами проведення якого його визнано придатним до військової служби у військовий час, про що комісією складено довідку №1621 від 16.04.2024.
		   Того ж дня, 16.04.2024, працівники центру комплектування намагались вручити ОСОБА_5 повістку про виклик на 9:00 год. 17.04.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що по АДРЕСА_2 , з метою відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 на навчання, проте ОСОБА_5 від підписання та отримання даної повістки категорично відмовився. При цьому, 16.04.2024 останнього попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову за мобілізацією, та ознайомлено із положеннямист. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що надає право на відстрочку, права на яку ОСОБА_5 не має.
		   В подальшому, ОСОБА_5 будучи військовозобов`язаним та придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, не маючи правових підстав на відстрочку від призову відповідно дост. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, без поважних причин, умисно, від підписання та отримання повістки відмовився, хоча був ознайомлений із змістом такої, а відтак не прибув 17.04.2024 о 09.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що працівниками центру комплектування складено відповідний акт, тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину не визнав і показав, що 16.04.2024 р., він добровільно прийшов до ІНФОРМАЦІЯ_5 , щоб оновити свої військово-облікові дані. Того ж дня, повідомив працівникам ТЦК, що являється свідком ОСОБА_6 і військова служба для нього є неприйнятною. Того ж дня пройшов ВЛК, опісля йому вручили повістку на відправку у військову частину на 17.04.2024р.. Однак, того дня на відправку він не з`явився, а подав довідки, що являється свідком ОСОБА_6 , окрім того до ТЦК та військової адміністрації подав заяви про заміну військової служби на невійськову, однак відповіді на заяви не отримав. Вказав, що під час спілкування з працівниками ТЦК, останні пропонували йому службу не пов`язану з носінням зброї, а іншу, зокрема «роботу з документами». Однак, він відхилив такі пропозиції, оскільки його релігійні переконання, несумісні з будь-якою військовою службою. У військово-обліковій картці зазначено, що він знятий з військового обліку, проте у зв`язку з чим не пригадує. Законних підстав для відстрочки чи бронювання у нього немає. Раніше військову службу він не проходив. Доповнив, що є щирим у своїх релігійних переконаннях. Не вбачає своє вини та просить його виправдати.
		   Незважаючи на те, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину не визнав, його вина повністю доказана показами свідків, які є логічними і послідовними.
		   Свідок ОСОБА_7 , секретар ІНФОРМАЦІЯ_4 в судовому засіданні показав, що чітко пригадує особу ОСОБА_5 , який прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_6 , пройшов військово-лікарську комісію (ВЛК) та за результатами був визнаний придатним до військової служби. Рішення ВЛК, було підписано всіма членами комісії, зареєстровано у встановленому порядку і направлено на підпис начальнику ІНФОРМАЦІЯ_6 . Довідка про придатність ОСОБА_5 до військової служби, видавалась особі наручно, тобто про це він був поінформований. 
		   Свідок   ОСОБА_8 показав, що він працює на посаді лікара-невропатолога КНП ТМО СМОЛ, також являється заступником голови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 . Пригадує, як ОСОБА_5 прибув для огляду на лікарську комісію. Опісля огляду, всі члени комісії прийшли до висновку, що останній є здоровим та придатним для військової служби у військовий час. Жоден з членів комісії не мав зауважень чи заперечень, щодо придатності ОСОБА_5 до військової служби. За наслідками було складено довідку про придатність у двох примірниках, яка була підписана всіма членами комісії. 
		   Свідок ОСОБА_9 , головний спеціаліст мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 ,показав, що йому відома особа ОСОБА_5 , який прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_6 , був направлений для проходження ВЛК, за наслідками був визнаний придатним для проходження військової служби. Після чого, працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 , оголосили ОСОБА_5 зміст повістки, про необхідність прибути наступного дня для відправки у військову частину на навчання. Однак від отримання повістки ОСОБА_5 категорично відмовився, про що було складено письмовий Акт. Наступного дня, складено ще один Акт, про неявку ОСОБА_5 для відправки у військову частину, та неповідомлення про причини неявки. Також, безпосередньо ним готувалось подання у відділення поліції, про ухилення ОСОБА_5 від мобілізації.
		   Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданніпоказав, що працює оператором мобілізаційного відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також повідомив, що опісля того як ОСОБА_5 , згідно висновку ВЛК визнаний придатним для проходження військової служби, йому оголошено зміст повістки, про необхідність прибути наступного дня для відправки у військову частину для навчання. Повістку намагались вручити ОСОБА_11 під розписку, однак від отримання такої, останній відмовився, а тому ними складено Акт про відмову. ОСОБА_5 пояснював, що він являється віруючим церкви «свідки ОСОБА_6 », а відтак звільнений від проходження військової служби.
		   Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданніпоказав, що являється другом і співвіруючим ОСОБА_5 .. Так, 16.04.2024, вони удвох добровільно прибули до ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоб оновити свої військово-облікові дані. Однак їм відмовились це зробити, та запропонували пройти ВЛК. Вони пройшли ВЛК та були визнані придатними для проходження військової служби у військовий час. Після чого, їм виписали повістки про відправку у військову частину, які було їм оголошено, однак від отримання таких повісток, вони відмовились. При цьому, вони заявляли про свої релігійні переконання, які забороняють їм проходити військову службу, однак їх ніхто не слухав. Заяви про заміну проходження військової служби на альтернативну в ІНФОРМАЦІЯ_7 , в них не прийняли. Вони готові виконувати будь-яку роботу в статусі цивільної особи, але відмовляються проходити військову службу. А тому, наступного дня на відправку у військову частину, вони не прибули. Свої заяви, про бажання проходити альтернативну службу направили до ІНФОРМАЦІЯ_4 наступного дня поштою.
		   Крім показів, свідків, факт вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину підтверджується також письмовими матеріалами справи:
		- заявою-повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 30.04.2024, згідно з якою ОСОБА_5 без поважних причин, умисно відмовився від отримання та підписання повістки на дату зазначену в повістці не з`явився, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с. 66);
		- актом про відмову від отримання та підписання повістки на відправку, відповідно до якого 16.04.2024 ОСОБА_5 відмовився від отримання та підписання повістки про відправку у військову частину на навчання на 17.04.2024 на 9.00 год., зі змістом ст. 336 КК України ознайомлений (а.с. 67);
		- актом про неявку за повісткою на відправку, з якої вбачається, що військовозобов`язаному ОСОБА_5 , була виписана повістка про відправку у військову частину на навчання на 17.04.2024 на 9.00 год., однак ОСОБА_5 в назначений день та час до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_2 не з`явився, про причини неявки не повідомив (а.с. 68);
		- копією довідки ВЛК від 16.04.2024 №1621, згідно з якою ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби (а.с. 74);
		- копією картки обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного від 16.04.2024, відповідно до якої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , визнано придатним до військової служби;
		- копією облікової картки до військового квитка № НОМЕР_2 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 , згідно ВОС «електрозварник зварювальних робіт», придатний до військової служби, раніше не служив (а.с. 77);
		   Жоден із зазначених доказів сторона захисту не просила визнати неналежним чи недопустимим.
		   У суду немає підстав не довіряти зазначеним вище доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та в своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.
		   В свою чергу стороною захисту до матеріалів справи долучено:
		- довідку від 28.11.2023 №9029, з якої вбачається, що з 16.05.2004 ОСОБА_5 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. 30.01.2009 ОСОБА_5 призначений на посаду священнослужителя  старійшиною збору (а.с.93). 
		- лист повідомленням від 18.04.2024, згідно з яким ОСОБА_5 повідомляє, що не з`явився за повісткою до військкомату (ТЦК та СП), оскільки є свідком Єгови і просив усно та письмово про заміну військової служби на невійськову. Тому не може поїхати до військової частини (а.с 90).
		   Однак, такі доводи ОСОБА_5 про те, що він не міг проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями, суд вважає безпідставними у зв`язку з наступним.
		   Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		   Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		   Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
		   Відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
		   Статтею 1 цього Закону передбачено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		   Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.
		   Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби.
		   Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, Законом не встановлена.
		   Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 - на всій території України введено воєнний стан.
		   Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України - оголошено про проведення загальної мобілізації.
		   Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		   Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		   Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		   В свою чергу, міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожній людині право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів та вчень. Відступ від положень Пакту не допускається навіть під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою.
		   Згідно ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		   Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень ч. 2 цієї статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		   Відтак, усупереч доводів сторони захисту, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
		   При цьому жодна з норм Пакту, ані положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.
		   Судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби є переконанням, що досягає достатнього ступеня сили, серйозності, послідовності та важливості, щоб на нього поширювалися встановлені статтею 9 Конвенції гарантії, у випадках, коли така відмова мотивована серйозним і непереборним конфліктом між обов`язком служити в армії та совістю людини або її щирими та глибокими, релігійними чи іншими, переконаннями (Баятян проти Вірменії (Bayatyan v. Armenia), Папавасілакіс проти Греції (Papavasilakisv. Greece), Канатли проти Туреччини (Kanatliv. Turkiye).
		   При цьому, ЄСПЛ послідовно вказує, що коли особа, посилаючись на ст. 9 Конвенції, просить скористатися правом на сумлінну відмову від військової служби, вимоги компетентними органами держави певного рівня доказування для обґрунтування такого прохання і відмова у його задоволенні, якщо відповідні докази не надаються, не суперечать положенням цієї статті (Енвер Айдемір проти Туреччини (EnverAydemirv. Turkiye), Дягілєв проти Росії).
		   Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що держава може встановлювати процедури для оцінки серйозності переконань людини та запобігати спробам зловживання можливістю звільнення з боку осіб, котрі у змозі нести військову службу. Питання про те, чи підпадає відмова від проходження військової служби під дію положень статті 9 Конвенції та в якій мірі, має оцінюватися залежно від конкретних обставин кожної справи.
		   В даному випадку судом враховується й те, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни.
		   Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, будучи ознайомленим особисто з повісткою про необхідність явки для проходження військової служби, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , що по АДРЕСА_2 , з метою відправлення у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби в Збройних силах України за призовом під час мобілізації, на особливий період, чим ухилився від призову за мобілізацією.
		   Враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 336 КК України виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, проаналізувавши зібрані в справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		   Що стосується долучених стороною захисту, до матеріалів справи довідки від 28.11.2023 №9029, згідно якої ОСОБА_5 з 16.05.2004р. є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. 30.01.2009 ОСОБА_5 призначений на посаду священнослужителя  старійшиною збору (а.с.93), та листа-повідомлення від 18.04.2024, згідно з яким ОСОБА_5 повідомляє, що не з`явився за повісткою до військкомату (ТЦК та СП), оскільки є свідком Єгови і просив усно та письмово про заміну військової служби на невійськову. Тому не може поїхати до військової частини (а.с 90), то такі на думку суду, не можуть бути підставою для звільнення обвинуваченого від відповідальності, оскільки жодним Законом, не передбачено звільнення (відстрочка, бронь) від призову у зв`язку з певним віросповіданням. 
		   Посилання захисника обвинуваченого на рішення ЄСПЛ «Баятян проти Вірменії», «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану», «Адян та інщші проти Вірменії», є безпідставними, оскільки зазначені рішення стосувалися осіб, які ухилилися від призову на строкову військову службу, а не від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		   Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
		   За таких обставин, суд дії ОСОБА_5 кваліфікує за ст. 336 КК України, оскільки він вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		   При призначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є нетяжким, обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, офіційно працевлаштований, компрометуючими матеріалами відносно якого територіальна громада не володіє. 
		   Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду не встановлено.
		   Тому суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		   З урахуванням наведених вище всіх обставин і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі.
		   При цьому суд вважає, що звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останнього, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного, який не маючи передбачених законодавством підстав для відстрочки від призову чи інших поважних причин, у період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини під час військової агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а навпаки створить впевненість у безкарності за відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		   В даному випадку, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.11.2023 у справі №641/1067/23, відповідно до якої з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країнізбройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений умисний нетяжкий злочин, передбачений ст. 336 КК України, представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
		   Запобіжний захід ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався.
		Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішити згідно положень ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд-
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		    ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
		   Речові докази:завірену належнимчином копіюдовідки №1621від 16.04.2024р.військово-лікарськоїкомісії наім`я ОСОБА_5 ,в якійзазначено здоровийта визнанопридатним довійськової службиу воєннийчас напідставі графи2Розкладу хворобграфи 7ТДВ (Таблицямидодаткових вимогдо стануздоров`я) ОСОБА_13 ,підписана ГоловоюВЛК ОСОБА_14 та секретаремВЛК ОСОБА_15 ;завірену належнимчином копіюнаправлення намедичний оглядВЛК зметою визнанняпридатності довійськової служби№ 9214від 16.04.2024,на ім`ярядового запасу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_16 ;завірену належнимчином копіюобстеження тамедичного оглядуна ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,рядовий запасу,зі всімапідписами лікарівта членівВЛК;завірену належнимчином копіюобліково-послужноїкарти №26на ім`я ОСОБА_5 ,видана узв`язку звідсутністю бланківвійськових квитків;завірену належнимчином копіюаркуша ознайомленняіз ст.336та ст.337КК Українита ст.23ЗУ «Промобілізаційну підготовкута мобілізацію»;завірену належнимчином копіюоблікової картина ім`я ОСОБА_5 ,№ 26від 16.04.2024;оригінал розпискиу якійвказується команда№ НОМЕР_1 ,повістка навідправку наім`я ОСОБА_5 ,1982р.н.,вказана датаз`явитися 09:00год.,16.04.2024та одержав19:15год.,17.04.2024;завірену належнимчином копіюрозписки таповістки навідправку уякій вказуєтьсякоманда № НОМЕР_1 ,повістка навідправку наім`я ОСОБА_5 ,1982р.н.,вказана датаз`явитися 09:00год.,16.04.2024та одержав19:15год.,17.04.2024,підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_17 ,та проставленапечатка;завірену належнимчином копіюсторінки книгизапису психологічноговідбору уякій вказанийперіод часуз 15.04.2024по 17.04.2024р.та перелікгромадян  які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, залишити в справі. 
		   Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті. 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...