Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/23547/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 04.03.2025
Номер судового провадження: 1961/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 березня 2025 р.Справа № 638/23547/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
		Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
		за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.01.2025, головуючий суддя І інстанції: Штих Т.В., м. Харків, по справі № 638/23547/24
		за позовом  ОСОБА_1 
		до  ІНФОРМАЦІЯ_1 
		про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
		ВСТАНОВИВ:
		У грудні 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту  позивач) звернувся до Дзержинського районного суду м.Харкова із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту  відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просив суд:
		- визнати протиправною та скасувати постанову №521 від 30 листопада 2024 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у сумі 17000,00 грн у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 січня 2025 року у справі № 638/23547/24 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
		Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 січня 2025 року у справі № 638/23547/24 виправлено описку в рішенні Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 січня 2025 року в справі № 638/23547/24 зазначивши прізвище та ініціали позивача в орудному відмінку: « ОСОБА_1 » в двадцять сьомому абзаці мотивувальної частини рішення суду.
		Позивач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення у справі, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 січня 2025 року у справі № 638/23547/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем приведено посилання на помилковість висновків суду першої інстанції про доведеність вини позивача у порушенні частини третьої статті 210-1 КУпАП, адже на думку позивача, відповідачем не надано доказів на підтвердження вчинення позивачем відповідного адміністративного правопорушення. Відтак, позивачем зауважено, що за даними витягу з Резерв+ позивач 20.05.2024 оновив свої дані, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, РНОКПП, категорію обліку, адресу проживання, номер в системі Оберіг. Вказані дані дійсні до 07.02.2025. Окрім того, вказаний витяг містить відомості про те, що ОСОБА_1 має відстрочку до 07.02.2025. Також витяг з Резерв+ містить адресу проживання. Таким чином, позивач вважає, що він оновив свої дані. Більш того, на переконання позивача, у випадку якщо Міністерство оборони України, як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів може отримати відомості про особу, шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не можу бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей. 
		Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 
		Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог поданої позивачем апеляційної скарги, виходячи з наступного. 
		Судом першої інстанції зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 803/6986 від 28 листопада 2024 року встановлено, що  ОСОБА_1 під його підпис було повідомлено дату і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також роз`ясненні його права, передбачені ст.268 КУпАП.
		30 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_1 була винесена Постанова №521 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
		Як вбачається з вище вказаної постанови, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, був належним чином оповіщений засобами поштового зв`язку про необхідність явки у строк до 31 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, але в зазначену дату та час ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, про причини неявки не повідомив, тобто своїми діями порушив вимоги ч.ч.1, 3 ст. 22, ч.2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення в особливий період, під час дії в державі правового режиму «воєнного стану», у зв`язку з чим законно притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП з накладенням штрафу у розмірі 17000 грн.
		Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірним, зважаючи на доведеність факту вчинення адміністративного правопорушення. Адміністративне стягнення накладено в межах санкції ст.210-1 ч.3 КУпАП начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має такі повноваження. У зв`язку з викладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, що у задоволенні позову про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення слід відмовити в повному обсязі.
		Переглядаючи оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
		Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту  Закон № 2232-XII).
		Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:
		- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
		- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;
		- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
		- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;
		- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
		Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, колегія суддів зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (30.11.2024) діяв особливий період.
		Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту  Закон № 3543-XII).
		Відповідно до абзацу 2 частини першої та частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
		Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту  Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.
		Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
		Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту  Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
		Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
		Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
		Колегією суддів встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, на підставі спірної постанови від 30.11.2024 № 521 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв`язку з неприбуттям позивача 31.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк і місце, зазначені в повістці №716371 (а саме, 31.10.2024) для уточнення даних.
		Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
		Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
		Положеннями статті 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Положеннями статті 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
		Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
		Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Як вбачається зі змісту позову, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 31.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з`ясування факту належного інформування позивача про обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		При цьому, відповідач наполягає на тому, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці 31.10.2024 об 11 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адже відповідна повістка повернулась з відміткою про неотримання «відсутність адресата за вказаною адресою».
		З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, до матеріалів справи надано: повістка №716371 від 18.10.2024 (а.с. 49 том 1); копія конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (ас. 51-52 том 1).
		Із матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 28.11.2024 начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_4 майором ОСОБА_3 складено протокол № 803/6986 про адміністративне правопорушення, за змістом якого 28.11.2024 о 17:40 год в м.Богодухів ході перевірки документів гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , було виявлено, що останній без поважних на те причин не з`явився за викликом у строк 31.10. 2024 на 11 годину 00 хвилин, зазначений у повістці №716371 для уточнення даних зареєстрованого місця проживання або фактичного місця проживання до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відтак, своєю бездіяльністю громадянин ОСОБА_1 порушив вимоги абзацу 2 частини першої, абзацу 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII, за що передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність. 
		Зі змісту протоколу вбачається, що громадянину ОСОБА_1 було повідомлено те, що розгляд справи відбудеться об 12:00 год 03.12.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет № 1.
		Тобто за даними протоколу № 803/6986 розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальної за вчинення правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП мав відбутися саме 03.12.2024.
		В той же час, оскаржувана у даній справі постанова №521 про притягнення позивача до адміністративної відповідальної складена 30.11.2024, тобто не у вказаний в протоколі № 803/6986 день (03.12.2024).
		Згідно з вимогами статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. 
		Однак, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про день та час розгляду справи саме на 30.11.2024. 
		Колегія суддів оцінюючи доводи позивача про його не обізнаності про існування повістки №716371 про його виклик до  ІНФОРМАЦІЯ_2 на 31.10.2024 для уточнення даних, наводить наступне. 
		Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 202 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
		Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту  Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
		Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
		Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
		1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
		2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
		- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
		Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
		Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 31.10.2024 для уточнення даних, відповідачем до суду подано копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (ас. 51-52 том 1).
		Слід зауважити, що адреса позивача куди було направлено повістку №716371 (а.с.49 том 1) збігається із адресою, яка вказана позивача у застосунку Резерв+ (а.с. 10 том 1). 
		Разом з цим, позивач доводячи свою необізнаність про надходження на його адресу повістки №716371 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , надав до суду копію листа Акціонерного товариства «Укрпошта» від 29.01.2025 №1853-Б-16877438-В (а.с. 108 том 1), з якого вбачається, що за повідомленням відповідного структурного підрозділу Харківського регіону Укрпошти поштове відправлення рекомендований лист з позначкою «Повістка ТЦК» №0600298670108, надалі по тексту  ПВ надійшов 23.10.2024 до відділення поштового зв`язку №61201, а оскільки на ВПЗ вакансія листоноші, у доставку ПВ не було видане Одночасно повідомлено, що проінформувати адресанта про надходження ПВ також не надавалось можливим, оскільки ПВ надійшло без вказання номеру телефона адресата. За закінченням терміну зберігання ПВ було повернуте відправнику.
		Колегія суддів дослідивши надані відповідачем копії конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (ас. 51-52 том 1) встановила, що вказаний на ньому номер відправлення (0600298670108), збігається із номером вказаним у листі Акціонерного товариства «Укрпошта» від 29.01.2025 №1853-Б-16877438-В.
		Таким чином, з приведеного вище вбачається, що відмітка відділення поштового зв`язку на листі №0600298670108 про «відсутність адресата за вказаною адресою» не відповідає дійсності, а тому позивач не був повідомлений про надходження на його адресу рекомендованого листа №0600298670108 з позначкою «Повістка ТЦК».
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що із незалежних ані від позивача, ані від відповідача причин, рекомендованій лист із повісткою про необхідність прибуття позивача на 31.10.2024 об 11 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_2 , не був отриманий отримувачем. Водночас відмітка про відсутність особи за адресою була проставлена не через фактичну відсутність адресату, а через неможливість поштового відділення забезпечити повідомлення особи про надходження такого листа. 
		З огляду на приведене вище, вбачається відсутність у даній справі оповіщення позивача про необхідність з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 31.10.2024 об 11 годині 00 хвилин, а конверт з повісткою з відміткою про «відсутність адресата за вказаною адресою» (ас. 51-52 том 1) з огляду на встановлені вище у даній справі обставини не може бути взятий до уваги за основу в якості підтвердження обставин вручення повістки.
		Між тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
		Як встановлено колегією суддів з матеріалів справи, а саме, за даними витягу з застосунку Резерв+ (а.с. 10 том 1) позивачем було уточнено дані 20.05.2024, про що міститься відповідна відмітка. Також вказаний витяг містить посилання на те, що на підставі пункту 3 частини першої статті 23 позивач мав відстрочку до 07.02.2025.
		Таким чином, з приведеного встановлено, що позивачем через застосунок Резерв+ було оновлено свої дані 20.05.2024.
		Натомість, з копії повістки №716371 (а.с. 49 том 1) вбачається, що позивача викликано до  ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних. 
		Між тим, ні в постанові, ні в повістці відповідачем не було конкретизовано які саме дані були відсутні у відповідача, у зв`язку з чим у відповідача була наявна необхідність викликати позивача для уточнення таких даних. 
		З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог абзацу 2 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП. 
		Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
		Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
		1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
		2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
		3) скасовує постанову і закриває справу;
		4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
		Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
		З огляду на викладене, враховуючи, що порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та не доведення факту вчинення адміністративного правопорушення, на яке послався заявник апеляційної скарги знайшло підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає, що рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 січня 2025 року у справі № 638/23547/24 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.
		Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частини сьома статті 139 КАС України).
		Матеріалами справи підтверджено, що згідно з наявними в матеріалах справи квитанціями № 0.0.4052297866.1 від 09.12.2024 (а.с. 17 том 1) ОСОБА_1 сплачено відповідно судовий збір за подання адміністративного позову у справі № 638/23547/24 у розмірі 610,00 грн та згідно квитанції №3758-0994-2965-7524 від 23.01.2025 (а.с.91 том 1) сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 січня 2025 року у справі № 638/23547/24 у розмірі 908,40 грн.
		Оскільки суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення суду першої інстанції, з прийняттям постанови про задоволення позову, то керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 1514,00 грн.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.01.2025 по справі № 638/23547/24 скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 № 521 від 30.11.2024 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення  закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги в загальній сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 (нуль) копійок. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді   С.П. Жигилій   Т.С. Перцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...