Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/7920/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 03.03.2025
Номер судового провадження: А/855/394/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 753/7920/24          Суддя (судді) суду 1-ї інст.: 
		          Каліушка Ф.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 березня 2025 року          м. Київ
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача          Сорочка Є.О.,
		суддів           Коротких А.Ю., 
		          Єгорової Н.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.04.2024 серії ЕНА № 1873832 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті  121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2024 позов задоволено.
		Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності є неправомірним.
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 10.04.2024 поліцейським взводу 2 роти 2 батальйону 1 Управління патрульної поліції у Чернігівській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 10.04.2024 серії ЕНА № 1873832 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.
		Вказана постанова мотивована тим, що в порушення вимог п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, позивач керував транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його заборонена.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом. 
		Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про протиправність та необґрунтованість постанови по справі про адміністративне правопорушення від 10.04.2024 серії ЕНА № 1873832, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн.
		Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
		Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
		Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, частини перша статті 121 .
		Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 121 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення.
		Як зазначалося, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП, яка передбачає, що керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до пункту 31.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
		Згідно пункту 6.1.2 ДСТУ 3649:2010 «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» не дозволено застосовувати зруйновані та з тріщинами на світловідбивальних поверхнях або розсіювачах ПЗС (прилад зовнішній світловий), установлювати будь-які пристрої, що обмежують їхню видимість, наносити покриви на ПЗС (тонування, фарбування тощо), що зменшує світлопропускання, змінює їхню силу світла, світлорозподіл або колір.
		Відповідно до пункту 31.4.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
		Згідно пункту 31.5 ПДР у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.
		Як вже зазначалося, приймаючи оскаржувану постанову, відповідач вказував про те, що позивач керував транспортним засобом, у якого задній правий покажчик повороту, задній габаритний ліхтар зруйновані. Натомість, позивач наполягав на тому, що вказане не відповідає дійсності.
		Відповідно до положень статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Надаючи оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів зазначає таке.
		Згідно наданих відповідачем матеріалів відеофіксації неможливо достовірно встановити факт знищення світлових приладів, про що вказує відповідач, або ж факт їх пошкодження. Натомість із вказаних матеріалів можливо припустити, що на ці прилади нанесена прозора клейка стрічка, що, однак, не створює складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до адміністративної відповідальності згідно оскаржуваної постанови.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.
		З цих підстав, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
		У свою чергу, мотиви, з яких виходив суд при прийнятті оскаржуваного рішення є помилковими. 
		Так, пунктом 7.1.1 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що відповідність вимогам 6.1.1- 6.1.5, 6.1.6.1- 6.1.6.3, 6.1.7.1- 6.1.7.3, 6.1.7.5, 6.1.7.6 перевіряють візуально. Тому, висновки суду першої інстанції про необхідність складення спеціального акту перевірки технічного стану колісного транспортного засобу є помилковим.
		Також суд першої інстанції помилково відхилив надані відповідачем відеозаписи у зв`язку із відсутністю посилання на відповідний знімальний прилад в оскаржуваній постанові. Колегія суддів наголошує на тому, що вказане порушення не є таким, що спростовує факт вчинення позивачем спірного порушення або ж позбавляє суд права врахувати такий доказ при офіційному з`ясуванні обставин справи.
		Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте з помилкових мотивів.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. 
		Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
		Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
		Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в мотивувальній частині.
		Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
		Змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2024 в мотивувальній частині.
		В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23.09.2024 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
		 
		 
		Суддя-доповідач          Є.О. Сорочко
		 
		Суддя          А.Ю. Коротких 
		 
		Суддя          Н.М. Єгорова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...