Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2999/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Результат оскарження 21.05.2025 Верховний Суд: залишено постанову апеляційної інстанції без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/2999/24Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Аленіна О.Ю.
		суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
		секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
		 
		За участю представників учасників справи:
		від ДП "АМПУ" - Донченко Н.С. в порядку самопредставництва 
		від ТОВ "ТІС-Міндобрива" - адвокат Черкес В.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний)
		на рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 (суддя Цісельський О.В.)
		у справі №916/2999/24
		за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний)
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива"
		про стягнення 8 328 815,39 грн
		 
		ВСТАНОВИВ
		Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) (надалі  ДП "АМПУ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІС-Міндобрива" (надалі  ТОВ "ТІС-Міндобрива") про стягнення заборгованості у розмірі 8 328 815,39 грн.
		Позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням відповідачем прав та інтересів позивача у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань за договором, а саме, не своєчасній оплаті виставлених позивачем рахунків за користування причалом за червень-вересень 2023.
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 по цій справі у задоволенні позову відмовлено повністю.
		В мотивах оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач фактично був позбавлений можливості та не використовував причал за його цільовим функціональним призначенням у спірний період, зокрема через настання для відповідача форс-мажорних обставин, які підтверджені сертифікатом Херсонської торгово-промислової плати.
		Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 по справі №916/2999/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» про ухвалення додаткового рішення по справі задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС-Міндобрива» витрати на проведення судових експертиз у розмірі 90 000 грн 00 коп, та витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12 526 грн 00 коп.
		В мотивах оскаржуваного додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем доведено понесення ним судових витрат на проведення експертних досліджень та витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини, що підлягають відшкодуванню за рахунок позивача з урахуванням правил частини 4 статті 129 ГПК України.
		Не погодившись із даними рішеннями позивач звернувся з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду в якій просять скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 у цій справі та прийняти нове рішення, яким у повному обсязі задовольнити позовні вимоги, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у цій справі та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТІСМІНДОБРИВА» про ухвалення додаткового рішення у справі.
		Позивач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з неправильним застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне:
		- позивачем дійсно не заперечувався факт відсутності суднозаходів до морського порту Південний для виконання вантажних операцій біля причалу морського терміналу ТОВ «ТІС-Міндобрива» у спірний період. Поряд з цим, ані Адміністрацією, ані Державою не вчинялось дій відносно блокування або закриття морського порту Південний, навпаки, протягом спірного періоду, морський порт Південний, був відкритий та готовий для приймання та обробки суден;
		- суд першої інстанції зобов`язаний був окрім дослідження наявності/відсутності вини відповідача у порушенні зобов`язання, дослідити також питання наявності/відсутності вини позивача щодо блокування морського порту Південний та, як наслідок, відсутності суднозаходів до порту, у тому числі для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт біля причалу;
		- поза увагою місцевого господарського суду залишено те, що за умовами укладеного між сторонами договору, зобов`язання відповідача з оплати вставлених позивачем рахунків не пов`язано лише з фактичним користуванням причалом. При цьому, ані величина доходу, ані його відсутність, а також виникнення якихось обставин або їх сукупності не є підставою для звільнення відповідача від виконання свого обов`язку за договором;
		- апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховані ті обставини, що користування причалом здійснюється відповідачем не лише як фізичною річчю, а й реалізовується як право користування таким причалом;
		- на переконання скаржника, місцевим господарським судом безпідставно не було враховано ту обставину, що заявлені до стягнення кошти є матеріальною компенсацією за фактичну неможливість позивача реалізовувати свою правомочність щодо користування майном, що знаходиться у його господарському відданні та на його балансі, а їх стягнення підлягає на підставі та в порядку, передбаченому Договором, який укладений між сторонами та є обов`язковим до виконання;
		- відтак, як вважає скаржник, у такому випадку наявність або відсутність суднозаходів до морського порту для здійснення вантажних операцій, зокрема, біля причалу, не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплати коштів (здійснення матеріальної компенсації) за використання зазначеного причалу.
		Щодо незгоди з оскаржуваним додатковим рішенням, апелянт зазначає, що понесені відповідачем витрати на проведення судових експертиз та отримання сертифікату на посвідчення форс-мажорних обставин не були неминучими, а подання таких доказів відповідачем не було необхідним.
		На переконання апелянта, надані відповідачем експертні висновки не є належними доказами у даній справі та не відповідають на питання, що стосуються предмету спору, а розгляд справи можливо було здійснити за їх відсутності за допомогою інших засобів доказування.
		Щодо витрат на проведення судової комплексної будівельнотехнічної та земельно-технічної експертизи, апелянт зазначає, що аналогічний за змістом висновок вже надавався відповідачем в іншій справі, за участю тих самих сторін. Обидва висновки є ідентичними та відповідають на однакові питання.
		Відтак, на думку скаржника, проведення такої експертизи не було необхідним для встановлення істини у даному спорі. Поряд з цим, такі обставини вже були встановлені під час розгляду іншої судової справи.
		З приводу висновку економічної експертизи, то апелянт вважає його неналежним доказом у справі, адже він не відповідає на питання, що є предметом доказування у даній справі.
		Щодо витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини, на переконання апелянта, Сертифікат не може бути врахований судом як доказ відсутності у відповідача підстав для невиконання своїх зобов`язань за договором та, відповідно, звільнення від оплати виставлених позивачем рахунків. З огляду на що, позивач вважає, що витрати на замовлення Сертифікату не були неминучими та необхідними для розгляду справи, а тому покладання їх на позивача є неправомірним.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 26.02.2025.
		Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від відповідача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
		В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що у спірний період об`єктивно не мав можливості використовувати причал за цільовим призначенням, а відтак у відповідача не виник обов`язок з внесення плати за його користування відповідно до умов договору. В свою чергу позивач не мав підстав для виставлення рахунків та оформлення «Актів надання послуг», оскільки останньому було достеменно відомо, що в спірний період порт «Південний» було заблоковано, а користування причалом було неможливим.
		Відповідач вважає, що наявність незалежних від нього обставин, які унеможливили використання майна (причалу) звільняють його від обов`язку сплачувати за користування причалом за спірний період, коли таке користування було об`єктивно неможливим через обставини, за які ТОВ «ТІС-Міндобрива» не відповідає. 
		Факт неможливості для відповідача використовувати причал за цільовим призначенням у спірний період, як стверджує відповідач, підтверджується наявними матеріалами справи. 
		На думку позивача, місцевим господарським судом також, на підставі наданих та наявних у матеріалах справи доказів, встановлено розмір понесених відповідачем витрат, зокрема на проведення експертиз та отримання сертифікату ТТП, а тому прийнято обґрунтоване додаткове рішення.
		Під час судового засідання від 26.02.2025 апелянт підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. 
		Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
		Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні від 26.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
		Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2005 по справі № 15/254-05-7274 МТП "Южний" був зобов`язаний укласти з ТОВ "Трансінвестсервіс" договір про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс"  причалу № 17, який знаходиться на балансі МТП "Южний" в редакції ТОВ "Трансінвестсервіс" (т.с. 2, а.с. 50-53).
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 по справі № 15/254-05-7274 (залишена в силі Постановою ВГСУ від 28.02.2006) рішення Господарського суду Одеської області по справі № 15/254-05-7274 від 27.10.2005 було змінено і пункт 2 резолютивної частини доповнено словами, а саме: викладено текст Договору про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс"- причалу № 17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (у відповідності до вимог ст. 358 ЦК України) та Додатка № 1 до нього  Методики розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "Трансінвестсервіс". В решті рішення залишено без змін (т.с. 2, а.с. 54-62).
		06.12.2005 між ТОВ "Трансінвестсервіс" (правонаступником якого є ТОВ "ТІС-Міндобрива") та МТП "Южний" (правонаступником якого у спірних правовідносинах є ДП АМПУ в особі Південної філії) був укладений договір №К23У-44 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ "Трансінвестсервіс" - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту "Южний" (т.с. 1, а.с. 13-16).
		Відповідно до п.1.1 договору предметом даного договору є угода сторін про порядок володіння й використання цілісного майнового комплексу підприємства, що знаходиться в спільній частковій власності підприємства і Держави в особі порту, який має частину комплексу - причал №17 - на своєму балансі.
		Згідно з п.1.3 Договору №К23У-44 дана угода не змінює сформовані відносини між сторонами, при яких частина майнового комплексу підприємства - причал №17 - знаходиться на балансі порту.
		Пунктами 2.1, 2.4 Договору №К23У-44 передбачено, що при визначенні порядку користування й володіння єдиним майновим комплексом підприємства сторони враховують, що комплекс призначений для здійснення перевантаження вантажів із залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою (вагон-склад-судно й судно-склад-вагон). Комплекс не може бути використаний у цивільному обороті роздільно, оскільки буде втрачене його цільове призначення. З огляду на названі обставини й сформовану історію взаємин, сторони погодилися, що управляти комплексом як єдиним об`єктом і використовувати його за цільовим призначенням має підприємство. Підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору.
		У відповідності до п.3.1 Договору №К23У-44 підприємство щомісяця, до 15 числа місяця, наступного за звітним, зобов`язується перераховувати порту грошову суму за користування частиною майнового комплексу підприємства, визначену за Методикою розрахунку, що є додатком до даного договору (додаток №1).
		Згідно з п.п. 4.1-4.3 Договору №К23У-44 сторони відповідають за дотримання вимог даного договору згідно із чинним законодавством. За прострочення платежу, який передбачається за користування частиною комплексу підприємства, підприємство сплачує порту, у випадку прострочення більше 30-ти банківських днів, пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Крім сплати пені, порт має право вимагати від підприємства сплати штрафу у розмірі 3% від суми заборгованості у випадку прострочення з боку підприємства, починаючи з 18 банківського дня після закінчення звітного місяця.
		За приписами п.7.1 Договору №К23У-44 договір набуває чинності після його підписання сторонами й діє до його припинення у порядку, встановленому законодавством України.
		Додатком № 1 до Договору №К23У-44 сторони погодили Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "Трансінвестсервіс" (т.с.1, а.с 16).
		17.03.2006 сторонами Договору №К23У-44 з метою створення умов для виконання господарських зобов`язань належним чином та погашення кредиторської заборгованості підприємства перед портом, керуючись постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2005 по справі №15/254-05-7274, а також ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України, між його сторонами була укладена додаткова угода №1, зокрема, про: 1) сторони домовились встановити плату за користування частиною майнового комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порту, за період до 06.12.2005 (дня укладення договору згідно постанови суду) у розмірах, встановлених у постанові суду; 2) зважаючи на те, що постановою суду не врегульовано питання сплати підприємством порту компенсації за користування причалом №17, сторони звернулись до Одеського апеляційного господарського суду для отримання відповідного роз`ясненню щодо застосування розмірів плати за користування причалом №17 за період заборгованості до 06.12.2005, у зв`язку з цим розмір компенсації за користування причалом №17 може бути переглянутий сторонами після отримання та на підставі роз`яснення Одеського апеляційного господарського суду, що оформлюється додатковою угодою до договору (т.с. 1, а.с17).
		01.12.2008 між ТОВ "Трансінвестсервіс", МТП "Южний" та ТОВ "ТІС-Міндобрива", як правонаступником ТОВ "Трансінвестсервіс" була укладена додаткова угода №3 до договору №К23У-44 відповідно до якої до ТОВ "ТІС-Міндобрива" перейшли всі права та обов`язки за договором №К23У-44 (3003/12) від 06.12.2005 про порядок використання частини цілісного майнового комплексу ТОВ Трансінвестсервіс - причалу №17, що знаходиться на балансі Морського торгового порту Южний та всіма додатками до цього договору (т.с.1, а.с. 20).
		13.06.2013 між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода №9 до договору №К23У-44, за якою, у зв`язку з реорганізацією ДП "МТП "Южний" шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільчого балансу від 13.06.2013 та акту приймання-передачі від 13.06.2013 та утворення внаслідок виділу ДП АМПУ на виконання розпорядження КМУ від 04.03.2013 №133-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 №163, а також переходом зобов`язань за договором №К23У-44 від 06.12.2005 до правонаступника ДП "МТП "Южний"  ДП АМПУ, відповідно до якої були внесені зміни у назву та до преамбули Договору №К23У-44 (т.с. 1, а.с. 26,27).
		Додатковою угодою № 10 від 01.07.2013 до договору №К23У-44 були внесені зміни у Методику розрахунку плати за користування частиною цілісного майнового комплексу підприємства ТОВ "ТІС-Міндобрива" (додаток № 1 до Договору №К23У-44), відповідно до яких був погоджений новий порядок розрахунків за користування частиною цілісного майнового комплексу та визначено, зокрема, що: плата за користування частиною комплексу встановлюється сторонами залежно від кількості оброблюваного вантажу на частині комплексу, що іменується причал №17, у наступних розмірах: оброблено вантажів, тисячі тон - розмір оплати, долари США за одну тону: до 100 тн - 4,0 грн; до 120 тн - 3,6 грн; до 140 тн - 3,2 грн; до 160 тн- 2,8 грн; до 180 тн- 2,4 грн; до 200 тн- 2,0 грн; понад 200 тн- 1,6 грн; податок на додану вартість у таблиці не враховується й оплачується підприємством понад плату у відповідності до вимог чинного податкового законодавства України; за будь-яких обставин, сума плати за користування не може бути меншою, ніж встановлена за Методикою КМ України сума орендної плати за аналогічний об`єкт.
		Додатковою угодою № 13 від 18.07.2019 до договору №К23У-44 у п. 6.2 договору, були внесені зміни в частині зміни назви Южненської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація морського порту "Южний") на - Південна філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Південний) та, відповідно, назву ЮФ ДП "АМПУ" (Адміністрація МП "Южний") на - ПФ ДП "АМПУ (Адміністрація МП Південний).
		11.07.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1651/27-04-04/Вих, направило відповідачу рахунок № А4056 від 30.06.2023 на суму 2103731,11 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за червень 2023. (т.с. 1, а.с 33-36). 
		11.08.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1829/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40157 від 31.07.2023 на оплату 2091108,72 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за липень 2023. (т.с. 1, а.с 37-42). 
		11.09.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 1989/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40158 від 31.08.2023 на суму 2061833,20 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за серпень 2023 (т.с. 1, а.с 43-47). 
		11.10.2023 ДП АМПУ разом із супровідним листом № 2204/27-04-04/Вих, направив відповідачу рахунок № А40161 від 30.09.2023 на суму 2072142,36 грн для оплати за використання причалу № 17 разом із підписаним Актом надання послуг за вересень 2023 (т.с. 1, а.с 48-51). 
		Незгода відповідача оплачувати виставлені йому рахунки за користування причалом № 17 за період червень - вересень 2023, на переконання позивача, свідчить про порушення відповідачем умов Договору № К23У-44, внаслідок чого позивачем недоотримано плати за користування частиною майнового комплексу у розмірі 8 328 815,39 грн, що й стало підставою для його звернення до Господарського суду з відповідним позовом.
		Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні. 
		Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. 
		Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. 
		Відповідно до ч.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
		Як встановлено судом між позивачем та відповідачем 05.12.2005 був укладений Договір № К23У-44 (з наступними змінами та доповненнями) про порядок використання частини цілісного майнового комплексу відповідача  причалу № 17, що знаходиться на балансі позивача.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 5 ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
		За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
		Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
		Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно з ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Отже, у даному випадку першочерговим є встановлення факту (не)можливості користування вказаним об`єктом відповідачем, а якщо така можливість відсутня, то встановлення причин такої неможливості (об`єктивна чи суб`єктивна).
		У відповідності до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. 
		Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
		Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності. 
		Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
		Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21. 
		Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).
		Порядок видачі сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) визначено Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 року № 40 (5). 
		Відповідно до п.3.3 Регламенту, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
		24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу. 
		ТПП України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
		01.10.2024 Херсонською торгово-промисловою платою за наслідками розгляду, поданих ТОВ "ТІС-Міндобрива" документів, був виданий Сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (т.с.6, а.с. 99-102).
		У зазначеному Сертифікаті № 6500-24-1815 засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ "ТІС-Міндобрива", а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні; встановлення рівня охорони № у морських та річкових портах; блокування російською федерацією входу та виходу суден до морського порту "Південний" в рамках функціонування "Чорноморської зернової ініціативи" щодо обов`язку (зобов`язання), а саме користування (використання) частиною цілісного майнового комплексу терміналу - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП АМПУ, за цільовим призначенням для здійснення перевантаження вантажів з залізничного транспорту на морський і назад за затвердженою технологічною схемою за договором № К23У-44 від 06.12.2005 у період з 01.06.2023 по 30.09.2023.
		Колегія суддів також враховує наявність інших доказів, які достеменно свідчать про об`єктивну неможливість користування відповідачем частиною цілісного майнового комплексу терміналу - причалом № 17, що знаходиться на балансі ДП "АМПУ", за цільовим призначенням, а саме.
		17.04.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що виникла загроза зупинки "Зернової ініціативи" і рф знову почала блокувати інспекції суден в Босфорі, які прямують до українських портів.
		08.05.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що рф заблокувала реєстрацію та проведення інспекцій вхідного флоту.
		01.06.2023 на офіційному сайті Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України було розміщено інформацію про те, що "Зернова ініціатива" зупинена: рф заблокувала реєстрацію вхідного флоту до усіх портів України. 
		Листом від 15.06.2023 за № 1506/08 ТОВ "ТІС-Міндобрива" повідомило ДП АМПУ про настання форс-мажорних обставин та зазначило, що з 29.04.2023 внаслідок блокування рф заходу суден до порту "Південний" у вказаний період не було жодного суднозаходу до порту під вантажні операції до причалу, який використовує ТОВ "ТІС-Міндобрива", про що ДП АМПУ достеменно відомо як адміністрації морського порту "Південний", просило розглядати цей лист як вияв добросовісності щодо повідомлення співвласника технологічно неподільного комплексу та контрагента за Договором №К23У-44, що блокування вантажних суден, які прямують до порту "Південний", зокрема, до причалу № 17, безпосередньо призводить до неможливості користування причалом № 17 за його цільовим призначенням та неможливості в цілому функціонування морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива", дата припинення існування форс-мажорних обставин наразі не відома, а їх припинення не залежить від ТОВ "ТІС-Міндобрива", а тому з метою забезпечення подальшого взаємовигідного використання спільного майна, просило розглянути можливість тимчасового звільнення від сплати за Договором №К23У-44, зокрема за травень 2023.
		19.06.2023 ДП "АМПУ" у відповідь на запит ООД "Заря Трейд" листом за вих. №1907/19-03-09/Вих. повідомило заявника, зокрема про те, що рф вже більше місяця блокує вхід суден та їх відповідне завантаження у морському порту "Південний; що внаслідок деструктивних дій рф склалась ситуація, за якої морський порт "Південний" фактично виключений з "Чорноморської зернової ініціативи"; що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний", тощо.
		14.07.2023 листом за № 1407/10 ТОВ "ТІС-Міндобрива" звернулось до ДП АМПУ та із зазначенням, що його попередні листи залишені без відповіді, наголосило на тому що фактичного користування причалом № 17 за його цільовим призначенням протягом всього червня 2023 не відбувалось з незалежних від ТОВ "ТІС-Міндобрива" причин, оскільки відсутні суднозаходи до порту, відсутні вантажні операції на причалі № 17, відсутня об`єктивна можливість використовувати причал № 17 за його цільовим призначенням  перевалка вантажів на морські судна, а тому просило прийняти до уваги форс-мажорні обставини у вигляді чергового періоду блокування суднозаходів до порту, яке призводить до неможливості використання за цільовим призначенням причалу № 17 та вирішити питання про тимчасове звільнення ТОВ "ТІС-Міндобрива" від регулярних платежів за Договором № 23У-44 до моменту відкриття МТП "Південний" та відновлення суднозаходів в межах реалізації "Зернової ініціативи".
		09.08.2023 ТОВ "ТІС-Міндобрива" листом за № 0908/01 із посиланням на судову практику по спорам, що існували між попередниками позивача та відповідача відносно договірних відносин щодо використання спільного майна, зокрема, причалу № 17 та розбіжностей з тлумачення умов Договору № 23У-44, знов запропонувало повернутись до конструктивного діалогу між ДП АМПУ та ТОВ "ТІС-Міндобрива" на підставі визнання загальновідомих обставин блокування порту "Південний" та на базі взаємовигідних партнерських відносин як співвласників єдиного майнового комплексу.
		Тобто, відповідними доказами у даній справі доведено факт об`єктивної неможливості користування відповідачем частиною комплексу - причалом №17 у період з червня 2023 по вересень 2023 включно внаслідок незалежних від відповідача обставин, а саме через військову агресію рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану в Україні, блокування рф входу та виходу суден до морського порту "Південний" в рамках функціонування "Чорноморської зернової ініціативи" внаслідок чого морський порт "Південний" фактично був виключений з "Чорноморської зернової ініціативи" та жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний".
		За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ДП АМПУ неправомірно нарахувало відповідачу у заявлений період плату, що складає суму основного боргу у даній справі, оскільки наявні матеріли справи свідчать про наявність об`єктивних, не залежних від відповідача обставин, які унеможливили використання майна, що є предметом укладеного між сторонами договору. 
		Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ані Адміністрацією, ані Державою не вчинялось дій відносно блокування або закриття морського порту Південний, навпаки, протягом спірного періоду, морський порт Південний, був відкритий та готовий для приймання та обробки суден, оскільки такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Зокрема, у листі від 19.06.2023 ДП "АМПУ" у відповідь на запит ООД "Заря Трейд" листом за вих. №1907/19-03-09/Вих. повідомило заявника, зокрема про те, що рф вже більше місяця блокує вхід суден та їх відповідне завантаження у морському порту "Південний; що внаслідок деструктивних дій рф склалась ситуація, за якої морський порт "Південний" фактично виключений з "Чорноморської зернової ініціативи"; що починаючи з 02.05.2023 жодне судно не приймалося до завантаження в морському порту "Південний", тощо.
		Отже, дійсно, ані Адміністрацією, ані Державою не вчинялось дій щодо блокування роботи порту, такі дії були вчинені іншою стороною  рф, що є загальновідомим фактом та визначається обома сторонами. Саме внаслідок дій рф з блокування роботи та повноцінного функціонування порту, відповідач був позбавлений можливості користування майном, яке є предметом укладеного з позивачем договору. 
		Відхиляються колегією суддів й посилання апелянта на те, що за умовами укладеного між сторонами договору, зобов`язання відповідача з оплати вставлених позивачем рахунків не пов`язано лише з фактичним користуванням причалом, з наступних підстав.
		Як було встановлено у рішенні Господарського суду Одеської області від 15.09.2019 у справі №916/1602/18, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, за участю тих самих сторін та щодо договору №К-23У-44 від 06.12.2005, правовідносини сторін за цим договором не є відносинами з оренди державного майна, а тому порядок володіння та користування майном, що є спільною частковою власністю співвласників, визначається за їхньою згодою. Отже, плата за користування нерухомим майном (причал №17) за своєю правовою суттю не є орендною платою, розмір якої визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786. Крім того, виходячи з умов договору №К-23У-44 від 06.12.2005, плата за користування нерухомим майном не є фіксованим платежем, який прив`язаний до методики встановлення орендної плати, а визначається виходячи з кількості обробленого вантажу. Водночас, умова договору щодо застосування Методики Кабінету Міністрів України у даному випадку встановлена лише для визначення мінімального розміру плати за користування нерухомим майном за договором.
		Так, за положеннями п.2.4 договору (на який посилається позивач як на підставу своїх вимог), Підприємство зобов`язано незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу - причалом №17, що знаходиться на балансі порта, грошову суму, визначену у відповідності до п.3.1 договору.
		Отже, згідно з пунктами 2.4, 3.1 договору №К-23У-44 оплата з боку ТОВ ТІС-Міндобрива здійснюється за користування причалом №17. 
		При цьому, жодних умов щодо обов`язку внесення оплати за договором, у випадку об`єктивної неможливості користування причалом №17, ані договір №К-23У-44, ані додаткові угоди до нього, не містять. 
		Слід також зазначити, що даному випадку фактична неможливість реалізувати правомочність щодо користування майном склалась для обох сторін договору. А тому, оскільки у спірних правовідносинах сторони діють які рівноправні партнери, покладення всіх негативних фінансових наслідків лише на одну сторону, відповідача, не відповідає принципам розумності та добросовісності, закріпленим у ст. 3 ЦК України.
		Щодо посилання апелянта на те, що відповідач має відповідач зобов`язаний незалежно від доходу, отриманого від використання об`єкта, щомісяця перераховувати за користування частиною комплексу  причалом №17, що знаходиться на балансі Адміністрації, грошову суму, визначену у відповідності до п. 3.1 Договору, судова колегія наголошує на тому, що у даному випадку відповідач обґрунтовує свою правову позицію не відсутністю доходу, а об`єктивною неможливістю використання причалу №17 за його цільовим призначенням у спірний період. 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення. 
		З приводу оскаржуваного додаткового рішення, судова колегія зазначає таке. 
		Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, якеідлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
		У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
		3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов`язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
		Частиною 2 та 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов`язані зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		За приписами частин п`ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
		Так, відповідачем на підтвердження розміру понесених судових витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75000,00 грн було надано суду:
		- договір № SE/02/2407-06 від 17.07.2024 про надання послуг, укладений між ТОВ Київське бюро судових експертиз та досліджень Константа (виконавець) та ТОВ ТІС-Міндобрива (замовник), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання на предмет проведення судової економічної експертизи та складання висновку експерта за результатами дослідження матеріалів господарської справи № 916/2999/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області;
		- додаткову угоду № 1 від 7.07.2024 до договору № SE/02/2407-06 від 17.07.2024, згідно якої сторони виклали п. 6.1. договору у наступній редакції: За надані послуги замовник сплачує виконавцю наступну винагороду, під якою сторони розуміють вартість наданих послуг: вартість наданих послуг складає 75000,00 грн; податок на додану вартість складає: без податку на додану вартість..;
		- рахунок на оплату № SE/02/2407-06 від 17.07.2024, виставлений ТОВ Київське бюро судових експертиз та досліджень Константа на оплату ТОВ ТІС-Міндобрива за послуги з проведення судової економічної експертизи на суму 75000,00 грн.;
		- заключну виписку АТ КБ Приватбанк по рахунку ТОВ Київське бюро судових експертиз та досліджень Константа за 25.07.2024, яка підтверджує перерахування ТОВ ТІС-Міндобрива оплати за послуги з проведення судової економічної експертизи згідно договору № SE/02/2407-06 від 17.07.2024 по рахунку в розмірі 75000,00 грн;
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 05.08.2024 між Адвокатським об`єднанням Юрлайн (замовник) та ФОП Долгих М.Є. (виконавець), в якості судового експерта, був укладений договір № 05-08/24 на надання послуг з проведення експертизи, відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується провести судову комплексну будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи і підготувати висновок судового експерта з питань, які стосуються предмету доказування у судовій господарській справі № 916/2999/24, що перебуває в провадженні Господарського суду Одеської області, а замовник зі свого боку зобов`язується прийняти та оплатити цю роботу. Загальна вартість робіт є фіксованою та становить 15000,00 грн, без ПДВ, який не нараховується (п. 3.1. договору № 05-08/24 від 05.08.2024).
		ФОП Долгих М.Є. був виставлений рахунок за проведення експертизи від 05.08.2024 № 05-08/24 на сплату вартості експертизи в розмірі 15000,00 грн, без ПДВ.
		На підтвердження оплати за проведення експертизи за договором від 05.08.2024 № 05-08/24 відповідачем надано платіжну інструкцію №12063 від 21.08.2024 на суму 15000,00 грн.
		Проаналізувавши надані докази на підтвердження понесення витрат на проведення вищезазначених судових експертиз, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати відповідача на проведення судової економічної експертизи та судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цій справі у загальному розмірі 90000,00 грн пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та підтверджений належними доказами.
		Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. 
		У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
		У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Lavents v. Latvia" від 28 листопада 2002 року (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.
		Пунктом 1 частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.
		Частиною 3 ст. 98 ГПК України визначено, що висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
		Приписами ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза  це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
		Спеціальні знання  це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
		Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. 
		Так, колегія суддів зазначає, що на вирішення судової економічної експертизи були поставлені наступні питання: 1) чи підтверджуються документально факт та обсяги надання послуг виконавцем  ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ на користь замовника  ТОВ "ТІС - Міндобрива" за період з 01.06.2023 по 30.09.2023, що відображені в акті надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, в акті надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, в акті надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, в акті надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем?; 2) чи підтверджується документально розмір заборгованості замовника  ТОВ "ТІС - Міндобрива" перед виконавцем - ДП АМПУ в особі ПФ ДП АМПУ в загальній сумі 8 328 815,39 грн з урахуванням ПДВ, що визначена на підставі: акту надання послуг за червень 2023 від 30.06.2023, акту надання послуг за липень 2023 від 31.07.2023, акту надання послуг за серпень 2023 від 31.08.2023, акту надання послуг за вересень 2023 від 30.09.2023, складених виконавцем?
		Отже, у даному випадку на вирішення експерта були поставлені питання щодо обсягу наданих послуг та їх вартості. 
		Втім, як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідач не ставить під сумнів саму суму заборгованості, порядок її нарахування, період тощо, а заперечує проти її нарахування у зв`язку з неможливість користування майном, що є предметом укладеного з позивачем договору. 
		А тому, встановлення експертом обсягу та вартості наданих послуг не має жодного значення у цій справі, оскільки такі обставини не ставляться під сумнів сторонами по справі. 
		В свою чергу, неможливість користування відповідачем майном підтверджується іншими доказами по справі, а не вищевказаним висновком експерта. 
		Щодо проведеної на замовлення відповідача комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, колегія суддів зазначає таке. 
		На вирішення даної судової експертизи були поставлені наступні питання: 1) Чи є комплекс будівель та споруд в районі причалу № 17, що належить ТОВ "ТІС-Міндобрива" та гідротехнічна споруда  причал № 17, що знаходиться у господарському віданні ДП АМПУ, єдиним майновим комплексом?; 2) Чи є ТОВ "ТІС-Міндобрива" морським терміналом?; 3) Чи розташований морський термінал ТОВ "ТІС-Міндобрива" у межах морського порту "Південний"?; 4) Які є можливі шляхи підходу суден до причалу № 17 морського терміналу ТОВ "ТІС-Міндобрива"? Чи можливий підхід судна та постановка його під вантажні операції до причалу № 17 інакше, ніж захід судна до акваторії морського порту "Південний"?; 5) Чи можливе використання причалу № 17 за його цільовим функціональним призначенням без заходу морських суден до акваторії морського порту "Південний"?
		Як вже було вказано вище, предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за користування майном, в той же час поставленні на вирішення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи питання не входять до предмету доказування по цій справі.
		Питання поставленні на вирішення експерта не є спірними та не заперечувались і не ставились під сумнів ані позивачем, ані судом першої інстанції, а тому, проведення такої експертизи не було необхідним для встановлення істини у даному спорі.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що проведення вищевказаних експертних досліджень не було неминучим та необхідним в цій справі, оскільки поставленні на вирішення експертів питання не входять до предмету доказування по цій справі. 
		В свою чергу, неможливість використання відповідачем майна, заборгованість за користування яким є предметом даного спору, встановлена судом на підставі інших доказів по справі, зокрема сертифікатом про засвідчення форс-мажорних обставин, повідомленнями про блокування рф входу та виходу суден до морського порту "Південний" в рамках функціонування "Чорноморської зернової ініціативи" тощо.
		В свою чергу з`ясування таких обставин (неможливість користування відповідачем майном) не входило до переліку питань, що були поставлені на вирішення експертів. 
		Слід також відзначити, що у мотивувальній частині рішення від 13.11.2024 по цій справі, Господарський суд Одеської області не посилався ані на обставини встановлені у вищевказаних висновках експертів, ані на висновки експертів здійснені за результатами проведення експертних досліджень. 
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що витрати на проведення експертиз досліджень у розмірі 90000 грн, які були понесені відповідачем, не можуть вважатись фактичними і неминучими, а також такими, що пов`язані саме з розглядом цієї справи, а тому покладення таких витрат на позивача не є обґрунтованим. 
		Щодо витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про фарс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, колегія суддів зазначає таке.
		Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 року за №40(3) (з наступними змінами).
		Згідно з частиною 1 статті 14-1 Закону Про торгово-промислові палати в Україні визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом 7 днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.
		З викладеного вбачається, що прийняття рішення щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин є виключною компетенцією ТПП України або регіональної торгово-промислової палати, яке здійснюється за результатами розгляду заяви і наданих документів за наявності відповідних підстав.
		Надання сертифікату Торгово-промисловою палатою України, отриманого у встановленому законодавством порядку, є обов`язковою умовою, оскільки сам лише факт існування форс-мажорних обставин, або лист ТПП України, не звільняє від виконання зобов`язання автоматично. При видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але й їх безпосередній вплив на конкретне зобов`язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв`язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов`язань).
		Як вже було вказано вище, 01.10.2024 Херсонською Торгово-промисловою палатою за наслідками розгляду, поданих ТОВ ТІС-Міндобрива документів, був виданий сертифікат № 6500-24-1815 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), у якому були засвідчені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для ТОВ ТІС-Міндобрива.
		За видачу відповідного сертифікату, Херсонською Торгово-промисловою палатою був виставлений рахунок № 190 від 26.09.2024 на суму 12526,00 грн. Вказані кошти були сплачені ТОВ ТІС-Міндобрива в повному обсязі згідно платіжної інструкції № 14485 від 27.09.2024.
		Згідно із частинами першою третьою статті 128 ГПК України витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
		Особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
		Розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Отже, витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, є витратами, пов`язаними з розглядом справи.
		При цьому судова колегія зауважує, що вищевказаний сертифікат був врахованим судом, як доказ по справі, який свідчить про неможливість користування відповідачем майном, що в свою чергу призвело до прийняття рішення про відмову у задоволенні позову. 
		А тому, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що витрат на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12526,00 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
		Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що заява ТОВ ТІС-Міндобрива про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню частково. 
		Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. 
		По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення залишенню без змін, а додаткове рішення скасуванню в частині стягнення з позивача на користь відповідача витрат на проведення судових експертиз у розмірі 90 000 грн та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
		Розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції здійснено у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		1. Апеляційну скаргу задовольнити частково. 
		2. Рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 по справі №916/2999/24  залишити без змін. 
		3. Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 по справі №916/2999/24 в частині стягнення з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива витрат на проведення судових експертиз у розмірі 90 000 грн  скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, про відмову у задоволенні таких вимог. В решті додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 13.11.2024 по справі №916/2999/24 залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:
		« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/2999/24  задовольнити частково.
		2. Стягнути з Державного підприємства Адміністрація морських портів України в особі Південної філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України (Адміністрація морського порту Південний) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива витрати на оплату послуг Херсонської Торгово-промислової палати за розгляд документів та видачу сертифікату про форс-мажорні обставини у розмірі 12 526 грн 00 коп.
		3. В задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ТІС-Міндобрива про ухвалення додаткового рішення по справі № 916/2999/24 - відмовити».
		4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.
		Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
		Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2025.
		 
		Головуючий суддяАленін О.Ю.
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяПринцевська Н.М.
		 
		 
		 
		 
		 
		СуддяФілінюк І.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...