Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/152/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право оренди.
Надіслано судом: 03.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 лютого 2025 року Справа № 903/152/21 
		 
		Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Філіпова Т.Л. 
		секретар судового засідання Ткач Ю.В. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21 (суддя Вороняк А. С. ) 
		за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави
		до відповідачів: 1) Городищенської сільської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка"
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Луцька районна державна (військова) адміністрація Волинської області
		про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта
		за участю представників сторін:
		прокурор - Сачук І.Р.;
		відповідача - 1 - Мохнюк М.В.;
		відповідача - 2 - Гаврищук А.О.
		третьої особи - не з`явився;
		ВСТАНОВИВ:
		У березні 2021 заступник керівника Луцької місцевої прокуратури (змінили найменування на Луцьку окружну прокуратуру) в інтересах держави звернувся із позовом до Городищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (далі  ТОВ "Захід-Сітка") про:
		- визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 №10/6 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/4 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/6");
		- визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/7 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/3 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/7"); 
		- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.02.2017 № 1542, укладеного між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка"; 
		- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 07.02.2017 № 1543, укладеного між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка"; 
		- визнання недійсним договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, укладеного між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка"; 
		- зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради земельні ділянки площею 111,8848 га та 123,2362 га;
		- зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 20, 207 ГК України, у Несвічівської сільської ради були відсутні правові підстави для укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та водний об`єкт, оскільки законодавством не передбачена можливість надання територій природно - заповідного фонду в оренду з метою ведення аквакультури, без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно - заповідних територій та відповідних положень про них, тому останні підлягають визнанню недійсними як такі, що не відповідають закону та підлягають визнанню незаконними рішення ради ,на підставі яких укладались договори. 
		Прокурор вважає, що оскільки ТОВ "Захід-Сітка" право користування на спірні земельні ділянки зареєструвало у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише відповідно до ст. 16 ЦК України шляхом визнання недійсними договорів оренди землі та рішень сільської ради. Крім того, прокурор зазначає, що зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства слід розглядати як негаторний позов (не пов`язаний з позбавленням володіння права власності держави) та просить повернути спірні земельні ділянки та водний об`єкт Городищенській сільській раді.
		 
		Рішенням Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 (суддя Вороняк А. С.) позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/6 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/4 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/6"); визнано незаконним та скасовано рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/7 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/3 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/7"); визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.02.2017 № 1542, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.02.2017 № 1543, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка"; визнано недійсним договір оренди водного об`єкту від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою та ТОВ "Захід-Сітка"; зобов`язано ТОВ "Захід-Сітка" повернути земельні ділянки, кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та кадастровий номер 0722884000:01:001:1543 площею 123,2362 га, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради; зобов`язано ТОВ "Захід-Сітка" повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав, що у Несвічівської сільської ради були відсутні правові підстави для укладення договорів оренди на спірні земельні ділянки та водного об`єкта, останні підлягають визнанню недійсними в судовому порядку як такі, що не відповідають закону та підлягають визнанню незаконними рішення ради, на підставі яких укладались договори, а об`єкти оренди підлягають поверненню.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Захід-Сітка" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
		 
		 
		Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
		- прокурор, подаючи позов, не зазначив орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, в інтересах якого здійснюється представництво в суді. Компетентними органами в даній справі є Державна екологічна інспекція у Волинській області та Луцька районна державна адміністрація. Жодних доказів бездіяльності зі сторони Державної екологічної інспекції та Луцької районної державної адміністрації матеріали судової справи не містять;
		- прокурор, звертаючись до суду із позовом, не обґрунтував та не довів підстави для представництва в порушення вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України. Прокурор не звертався перед поданням заяви до суду до вказаного компетентного органу та не повідомляв про намір здійснювати представництво інтересів в суді; суд першої інстанції залишив дані доводи поза увагою та не залишив позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури без розгляду, чим порушив вимоги ст. 226 ГПК України;
		- місцевий господарський суд помилково ототожнив рибогосподарську технологічну водойму з рибогосподарським водним об`єктом (водосховища, ставки, озера та замкнені природні водойми), а відтак не вірно застосував ст. 51 ВК України; можливість організовувати рекреаційну діяльність у сфері любительського та спортивного рибальства з дозволу та на умовах орендаря технологічної водойми не заборонена ні паспортом рибогосподарської технологічної водойми, ні договором оренди, ні вимогами чинного законодавства України. Висновок суду щодо даного питання є невірним та суперечить дійсним обставинам справи.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Городищенська сільська рада звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21 та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.
		Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
		- прокурор не надав суду затверджену у встановленому законом порядку документацію із землеустрою щодо організації і встановлення меж території об`єкту природно-заповідного фонду;
		- з матеріалів справи вбачається, що Несвічівська сільська рада Луцького району та Луцька районна державна адміністрація, яким на ці об`єкти природно-заповідного фонду видано охоронне зобов`язання, та які були відповідальними за збереження режиму охорони його території не забезпечили проведення робіт з винесення меж заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків" та закріплення їх в натурі (на місцевості);
		- прокурор не надав жодних доказів, що підтверджують факт перебування орендованих земельних ділянок в межах заказника; відсутні підстави стверджувати про перебування орендованих земельних ділянок в межах заказників, так як межі останніх на сьогодні не визначені;
		- прокурор не зазначив, яким чином оскаржувані договори оренди порушують публічний порядок; не надав жодних доказів, які могли б підтверджувати вину відповідачів в намірі порушити публічний порядок шляхом укладення спірних договорів оренди земельних ділянок; обрав неналежний та неефективний спосіб захисту у вигляді пред`явлення негаторного позову;
		- звертає увагу суду на пропуск прокурором строку позовної давності для звернення до суду.
		 
		На адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Луцької окружної прокуратури, в яких прокурор з підстав, викладених у них, просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21, а апеляційні скарги ТОВ "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради - без задоволення.
		 
		На адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшли відзиви Волинської обласної прокуратури, в яких з підстав, викладених у них, прокурор просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21, а апеляційні скарги ТОВ "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради - без задоволення.
		Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 скасовано, позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Городищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди землі, водного об`єкта, повернення земельних ділянок та водного об`єкта залишена без розгляду.
		Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, не встановив обставин представництва прокурором інтересів держави, не дослідив чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, а також обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.
		 
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 зупинено касаційне провадження у справі № 903/152/21 за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 року у справі № 903/152/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №925/1133/18. 
		 
		Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.08.2024 поновлено провадження за касаційною скаргою заступника керівника Волинської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 903/152/21.
		 
		Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2024 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2021 у справі №903/152/21 скасовано, направлено дану справу до Північно-західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
		Постанову мотивовано тим, що прокурор належним чином обґрунтував звернення до суду з цим позовом за захистом інтересів держави без зазначення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, а отже дотримався вимог законодавства. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18, колегія суддів погодилася з доводами скаржника про те, що прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави, і в такому випадку процедура попереднього повідомлення не застосовується. За таких обставин, Верховний Суд повважав, що наявні підстави для задоволення касаційної скарги прокурора, скасування постанови суду апеляційної інстанції та направлення цієї справи для продовження розгляду.
		 
		08.10.2024 до суду надійшли матеріали справи.
		 
		Розпорядженням керівника апарату суду від 14.10.2024 № 01-05/891 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії у даній справі - Маціщук А.В., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Бучинська Г.Б.
		Ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 відкрито провадження за апеляційними скаргами ТОВ "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21. Об`єднано до спільного розгляду апеляційну скаргу Городищенської сільської ради та ТОВ "Захід-Сітка" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21. Розгляд справи призначено на 19.12.2024 о 15:00 год. із урахуванням ухвали про виправлення описки від 22.11.2024.
		Розпорядженням керівника апарату суду від 18.12.2024 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії у даній справі - Бучинської Г.Б., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у судовій справі.
		Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Філіпова Т.Л.
		Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2025 прийнято апеляційні скарги ТОВ "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21 до провадження у новому складі суду.
		Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 залучено до участі у даній справі Луцьку районну державну (військову) адміністрацію Волинської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Відкладено розгляд справи на 23.01.2025 о 15:00 год.
		Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.02.2025 о 14:10 год.
		 
		Луцька районна державна (військова) адміністрація Волинської області надіслала до суду письмові пояснення, в яких заперечує проти позовних вимог та при розгляді справи покладається на розсуд суду. 
		 
		Заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав до суду заперечення, в яких прокурор з підстав, викладених у них, вважає пояснення Луцької РДА безпідставними.
		 
		Заступник керівника Луцької окружної прокуратури надіслав до суду клопотання, в якому просить замінити учасника справи Городищенську сільську раду на правонаступника - Луцьку районну державну (військову) адміністрацію в частині позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути земельні ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 площею 123,2362 га територіальній громаді в особі Луцької районної державної адміністрації та в частині позовної вимоги про зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Луцької районної державної адміністрації.
		Дане клопотання мотивоване із посиланням на вимоги ст. 52 ГПК України тим, що на момент пред`явлення позову в 2021 році Луцькою місцевою прокуратурою власником (розпорядником) земельних ділянок була Городищенська сільська рада Луцького району. Предметом даного позов є взаємопов`язані та такі, що перебувають у нерозривному зв`язку вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Несвічівської сільської ради про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), визнання недійсним договорів оренди земельних ділянок та договору оренди водного об`єкту, укладених між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід - Сітка", повернення земельних ділянок та водного об`єкта територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради. У вказаній справі позовну заяву прокурором подано до належного відповідача і така обставина не перестала існувати, оскільки договори оренди не розірвано. В той же час, за час розгляду судом справи, в силу змін законодавства, на підставі статтей 117, 122 ЗК України та звернення Луцької районної державної адміністрації, Городищенською сільською радою на підставі рішення сільської ради № 34/22 від 04.12.2023 та акту приймання-передачі земельних ділянок від 22.12.2023 передано в державну власність Луцькій районній державній (військовій) адміністрації. У зв`язку зі зміною розпорядника земельної ділянки, та на виконання розпорядження Луцької районної державної (військової) адміністрації № 6 від 23.01.2024, було укладено додаткові угоди від 24.01.2024 до договорів оренди земельних ділянок, якими замінено сторону орендодавця з Несвічівської сільської ради на Луцьку районну державну (військову) адміністрацію.
		Отже, враховуючи встановлені вище обставини та наведені положення законодавства, права та обов`язки Городищенської сільської ради перейшли до Луцької районної державної (військової) адміністрації, а тому із урахуванням того, в ході триваючого судового розгляду правомочності розпорядження землями водного фонду в силу вимог Закону перейшли до Луцької районної державної адміністрації, яка на даний час є розпорядником спірних земельних ділянок, виникла необхідність заміни учасників судового розгляду.
		Прокурор посилається на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.12.2020 по справі №805/4361/17-а.
		 
		Розглянувши клопотання прокурора колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Статтею 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
		 
		Колегія суддів вказує, що в обгрунтування підстав для заміни Городищенської сільської ради на Луцьку районну державну (військову) адміністрацію прокурор доводить те, що, у даному випадку, відбулося публічне правонаступництво. При цьому, в обґрунтування своєї позиції посилається на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.12.2020 по справі №805/4361/17-а.
		 
		Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказує, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
		У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
		Правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15.
		Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.
		У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
		При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.
		Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.
		 
		Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта, або перехід повністю чи частково його функцій (адміністративної компетенції) до іншого суб`єкта. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що Городищенська сільська рада не перебуває в процесі припинення або ліквідації. Також суд звертає увагу, що сільська рада є органом місцевого самоврядування, а Луцька районна державна (військова) адміністрація органом державної влади, що виключає підстави для публічного правонаступництва.
		 
		За таких обставин, у задоволенні клопотання прокурора про заміну Городищенської сільської ради на правонаступника - Луцьку районну державну (військову) адміністрацію в частині позовних вимог, слід відмовити.
		 
		При цьому посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.12.2020 по справі №805/4361/17-а, в даному випадку, є безпідставним, оскільки фактичні обставини у вказані справі відрізняються від обставин у справі № 903/152/21.
		 
		В судових засіданнях представники відповідачів та третьої особи підтримали доводи апеляційних скарг, просять задоволити їх вимоги.
		Прокурор в судових засіданнях заперечив доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, заслухавши в судовому засіданні присутніх представників сторін та прокурора, зазначає наступне.
		 
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/6 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 111,8848 га" (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/4 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 №10/6") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 111,8848 га ТОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме: Несвіч головний (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ684) та обводний канал НГ (реєстровий номер 25592421.15.АА ЕЖАГ611), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТОВ "Захід- Сітка" згідно з договором оренди від 18.11.2016.
		 
		07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1542 (далі  договір №1542), за умовами якого:
		- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, розташовану на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (пункт 1);
		- в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 111,8848 га, кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 (пункт 2);
		- строк дії договору 15 років (пункт 5);
		- земельна ділянка передається для ведення аквакультури (пункт 10);
		- цільове призначення - землі водного фонду (пункт 11).
		 
		Рішенням Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/7 "Про затвердження технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 123,2362 га (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/3 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/7") надано в оренду строком на 15 років земельну ділянку загальною площею 123,2362 га ТОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури, розміщену під гідротехнічними спорудами ставів, а саме зимувальні (6 шт), що перебувають в оренді між регіональним відділенням ФДМ України по Волинській області та ТОВ "Захід-Сітка" згідно з договором оренди від 18.11.2016.
		 
		07.02.2017 між Несвічівською сільською радою Луцького району (орендодавець) та ТОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки № 1543, за умовами якого: 
		- орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення аквакультури, розташовану на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області (пункт 1);
		- в оренду передається земельна ділянка під гідроспорудами, сінокосами, пасовищами загальною площею 123,2362 га, кадастровий номер 0722884000:01:001:1543 (пункт 2); 
		- строк дії договору 15 років (пункт 5);
		- земельна ділянка передається для ведення аквакультури (пункт 10);
		- цільове призначення - землі водного фонду (пункт 11).
		 
		Право власності на земельні ділянки, кадастрові номери 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та 0722884000:01:001:1543 площею 123,23 62 га, зареєстровано за територіальною громадою в особі Несвічівської сільської ради, а право користування  за ТОВ "Захід-Сітка" (рішення про державну реєстрацію права власності від 27.03.2017).
		 
		Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру зазначені земельні ділянки відносяться до категорії земель водного фонду.
		 
		18.04.2017 між Несвічівською сільською радою (орендодавець) та ТОВ "Захід - Сітка" (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водні об`єкти для ведення аквакультури - рибогосподарську технологічну водойму, загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташовану на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту.
		 
		Об`єктом оренди за цим договором є вода (водний простір) водного об`єкта 1554,045 тис. м3, 147,253 га земельна ділянка під водними об`єктами, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 17,7911 га, під болотами - 69,2369 га, у тому числі: земельна ділянка під водними об`єктами - 95,8756 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,8677 га, під гідроспорудами - 12,5033 га, під болотами - 13,9896 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1543; земельна ділянка під водними об`єктами - 51,3497 га, під гідроспорудами - 5,2878 га, під болотами - 55,2473 га, кадастровий номер земельної ділянки 0722884000:01:001:1542.
		Відповідно до пункту 8 договору оренди водного об`єкта договір укладено на 10 років.
		 
		В ході досудового розслідування кримінального провадження №42018031010000098, внесеного до ЄРДР 24.07.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Несвічівської, Чаруківської сільських рад та Заборольської ОТГ (Шепельська сільська рада) при передачі суб`єктам господарювання земельних ділянок водного фонду та водних об`єктів, які розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха", "Чаруків", на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.08.2020 у справі № 161/13472/20, слідчим у кримінальному провадженні із залученням спеціалістів проведено огляд земельних ділянок, кадастрові номери 0722884000:01:001:1542 та 0722884000:01:001:1543, що використовуються (орендуються) ТОВ Захід-Сітка, на підставі якого встановлено, що орендовані земельні ділянки розташовані в межах орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків".
		 
		Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Лобаниха" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 15.09.2014 цей заказник створений рішенням Волинської обласної ради від 16.12.2003 № 9/12 з метою збереження цінного природного комплексу заплави річки Чорногузка, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.
		Пунктом 1.3 зазначеного Положення встановлено, що заказник, площею 232 га, розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області.
		Згідно з охоронним зобов`язанням від 15.09.2014 №178 орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха", Несвічівській сільській раді Луцького району передано під охорону та дотримання встановленого режиму території цього заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду.
		Відповідно до Положення про орнітологічний заказник місцевого значення "Чаруків" Луцького району Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської облдержадміністрації від 12.05.2015, цей заказник створений розпорядженням Волинської обласної ради від 26.05.1992 № 132 з метою збереження природних умов заплави річки Полонка з каскадом розміщених на ній рибоводних ставків і цінних рослинних угрупувань, входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання.
		Пунктом 1.3 зазначеного Положення встановлено, що заказник, площею 375 га, розташований на території Чаруківської, Несвічівської та Городищенської сільських рад Луцького району Волинської області.
		Згідно з охоронним зобов`язанням від 12.05.2015 № 195 орнітологічного заказника місцевого значення "Чаруків" Луцькій районній державній адміністрації передано під охорону та дотримання встановленого режиму території даного заказника та зобов`язано землевласника дотримуватись встановленого режиму для території природно-заповідного фонду; не здійснювати у межах території природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності; дотримуватись вимог щодо використання території природно-заповідного фонду.
		 
		Обґрунтовуючи звернення з позовом в інтересах держави, прокурор зазначив, що в цьому випадку порушення інтересів держави полягає у недодержанні встановленого чинним законодавством порядку набуття прав на земельні ділянки та водні об`єкти, що призвело до передачі ТОВ "Захід-Сітка" земельних ділянок з розташованими на них водними об`єктами. Прокурор зазначив, що відповідно до статей 116, 122 ЗК України саме до повноважень Городищенської сільської ради (на момент звернення до суду з позовом) належить розпорядження спірними земельними ділянками комунальної власності, однак відповідний орган визначений співвідповідачем, оскільки до нього пред`явлено вимогу про визнання незаконними рішень про передачу земельних ділянок та визнання недійсними договорів оренди, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач.
		 
		Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.
		 
		Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та Господарського процесуального кодексу України.
		Прокурор у цій справі звернувся до суду з позовом в інтересах держави як самостійний позивач.
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
		Конституційний Суд України зазначив, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99).
		Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
		Відповідно до абзаців 1 - 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до абзацу 2 частини 5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).
		Верховний Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та зазначає, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність уповноваженого органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони"), оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними. Процедура, передбачена абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		 
		Як установлено судом, прокурор у позові зазначив про те, що порушення інтересів держави відбулося внаслідок передачі органом місцевого самоврядування в оренду ТОВ "Захід-Сітка" земельних ділянок з розташованими на них водними об`єктами. У зв`язку з чим прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, а Городищенську сільську раду визначив одним з відповідачів.
		 
		Колегія суддів зазначає, що у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18.
		 
		Отже, прокурор заявив позов до Городищенської сільської ради та ТОВ "Захід-Сітка" і на виконання вимог частини 4 статті 53 ГПК України, частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тексті позовної заяви обґрунтував відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах (тобто, навів підставу для представництва інтересів держави), а також обґрунтував, у чому, з погляду прокурора, полягає порушення цих інтересів (тобто навів підстави позову).
		 
		Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 921/504/20 за позовом заступника прокурора Тернопільської області до Тернопільської міської ради, Обслуговуючого кооперативу "Вінд" про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки: "Держгеокадастр не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом про скасування рішень органів місцевого самоврядування щодо надання в оренду земельних ділянок комунальної власності. Держгеокадастр здійснює лише функцію контролю, а не захищає порушене право, отже не має права ініціювати судовий захист поза межами повноважень, які надані йому законом". 
		В контексті застосування наведених положень частини 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", частин 3-5 статті 53 ГПК України, правовідносини у справі № 921/504/20 та у справі № 903/152/21, яка розглядається, є подібними.
		 
		Колегія суддів також зазначає, що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
		Основними завданнями Держекоінспекції є, зокрема, реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду тощо.
		 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував звернення до суду з цим позовом за захистом інтересів держави без зазначення органу, уповноваженого на захист інтересів держави, а отже дотримався вимог законодавства. Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.09.2024 у даній справі №903/152/21.
		 
		А відтак, доводи відповідачів, викладені у апеляційних скаргах в цій частині є безпідставними.
		 
		Щодо суті позовних вимог то суд зазначає наступне.
		 
		Прокурор у позовні заяві просить визнати незаконними та скасувати рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/6 (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/4 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/6") та рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/7 (зі змінами згідно з рішенням від 06.02.2017 № 11/3 "Про внесення змін в рішення сесії від 23.12.2016 № 10/7").
		 
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України). 
		Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, пункт 5.5). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).
		Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (пункт 63 постанови від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), пункті 6.13 постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20).
		Серед способів захисту порушених прав та інтересів законодавець у пункті 10 частини другої статті 16 ЦК України розрізняє визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
		Згідно зі статтею 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
		Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
		Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою цивільного права.
		За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц). Вимога ж про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (постанови від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21).
		 
		Із матеріалів справи слідує, що спірні рішення Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 №10/6 (зі змінами) та від 23.12.2016 № 10/7 (зі змінами) фактично вже є виконаними, оскільки земельні ділянки площею 111,8848 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 та площею 123,2362 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1543 є сформованими, відомості про них внесені до Державного земельного кадастру.
		 
		Тому за встановлених судом обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту порушеного права та законного інтересу шляхом визнання недійсними та скасування спірних рішень сільської ради не відповідає критерію ефективності, оскільки такий спосіб захисту не призведе до ефективного поновлення порушених прав, так як спірні рішення вичерпали свою дію виконанням.
		 
		А відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про визнання недійсними та скасування рішень Несвічівської сільської ради від 23.12.2016 № 10/6 (зі змінами) та від 23.12.2016 № 10/7 (зі змінами) підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
		 
		Щодо позовних вимог прокурора про визнання недійсними договорів оренди від 07.02.2017 № 1542 та від 07.02.2017 № 1543 та договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, укладених між Несвічівською сільською радою Луцького району та ТОВ "Захід-Сітка", то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		 
		Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.
		Відповідно до п. в ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угод недійсними.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).
		Зміст ст. ст. 203, 215 ЦК України свідчить, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів, зокрема дефектів (незаконності) змісту, форми, суб`єктного складу, волевиявлення тощо.
		Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін і яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Оспорювати правочин можуть не лише сторони, а й заінтересована особа, яка не була його стороною, проте її власний інтерес полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.
		Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		Згідно зі ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.
		За ст. 3 Закону України "Про оренду землі", об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
		Статтею 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
		На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. 
		Відповідно до ст. 9 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Встановлені частиною 1 цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.
		Згідно укладених договорів між сторонами, метою використання спірних земельних ділянок є - ведення аквакультури.
		Згідно з ч. 5 ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов`язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно - заповідного фонду.
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 150 ЗК України до особливо цінних земель відносяться, зокрема, землі природно-заповідного фонду.
		Статтею 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об`єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і економічну цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об`єктом природно-заповідного фонду України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, заказники.
		Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
		Згідно ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
		Відповідно до ст. ст. 3, 4 ВК України усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: поверхневі води, природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки); і канали; інші водні об`єкти: підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.
		До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		З вказаних статей вбачається, що водні об`єкти та землі водного фонду є національним багатством держави і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно - гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в водних ресурсах.
		Усі водні об`єкти та землі водного фонду на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони протікають, та незалежно від права власності на них, становлять водний фонд та землі водного фонду України і перебувають під охороною держави. Водні об`єкти та землі водного фонду, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на землі водного фонду здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Статтею 51 ВК України передбачено, що водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
		Згідно ст. 51 ВК України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
		Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
		Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".
		Статтею 14 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.
		Відповідно до ст. 12 Закону України "Про аквакультуру" до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України.
		Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про аквакультуру" аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.
		За напрямами діяльності аквакультура може здійснюватися з метою: отримання товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації (товарна аквакультура); штучного розведення (відтворення), вирощування водних біоресурсів; надання рекреаційних послуг. Основними напрямами отримання товарної аквакультури може бути випасна, ставкова та індустріальна аквакультура. Для здійснення ставкової аквакультури використовуються рибогосподарські технологічні водойми, руслові, балочні та одамбованірибницькі ставки, штучно відокремлені від материнських водних об`єктів (їх частин), обводнені торфові кар`єри в умовах рибницьких господарств (риборозплідники, нерестово-вирощувальні, товарні, повносистемні господарства). Ставкова та індустріальна аквакультура передбачає вирощування об`єктів аквакультури у штучно створених, повністю або частково контрольованих умовам з використанням напівінтенсивної та інтенсивної форм аквакультури. Для здійснення випасної аквакультури використовуються рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), рибогосподарські технологічні водойми при цьому не використовуються. Випасна аквакультура здійснюється за екстенсивною формою за відсутності негативного впливу на навколишнє природне середовище. Для надання рекреаційних послуг у сфері аквакультури з метою оздоровлення, відпочинку, екологічного виховання населення суб`єкт аквакультури визначає місця у межах наданих у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм (ст. 13 зазначеного Закону).
		 
		Як встановлено апеляційним судом, земельні ділянки з кадастровими номерами 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та 0722884000:01:001:1543 площею 123,23 62 га передано в оренду ТОВ "Захід-Сітка" для ведення аквакультури без розроблення проекту землеустрою для цілей.
		 
		Згідно Паспорта рибогосподарської технологічної водойми орендаря ТОВ "Захід-Сітка" загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташованої на території Несвічівської сільської ради Луцького району в межах населеного пункту, розробленого до укладення договору оренди водного об`єкту (14.04.2017), рибогосподарські ставки Несвічівської сільської ради складають цілісну систему вирощування товарної риби від вирощування рибопосадкового матеріалу. В господарстві є 4 нагульних, 7 вирощувальних, 6 зимувальних та 2 нерестових ставків загальною площею водного дзеркала 147,2253 га. Основним напрямком ведення рибництва в господарстві є вирощування товарної риби та рибопосадкового матеріалу. Загальне водокористування на ставовому товарному рибному господарстві ТОВ "Захід-Сітка" згідно ст. 47 Водного кодексу України обмежується, а саме забороняється любительське і спортивне рибальство тощо.
		 
		Отже, враховуючи те, що за паспортом рибогосподарської технологічної водойми, заборонено любительське і спортивне рибальство, колегія суддів вважає, що вказане виключає використання об`єкту орендарем для потреб рекреаційної аквакультури.
		 
		Окрім того, суд звертає увагу на те, що в порушення вказаних норм законодавства умовами договору оренди водного об`єкту від 18.04.2017 не обмежено право орендаря використовувати об`єкт оренди для рибогосподарських потреб, чим порушується статус заказників.
		 
		Також колегія суддів встановила, що спірні земельні ділянки та водний об`єкт, розташовані на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області та знаходяться в межах території об`єктів природно-заповідного фонду, а саме орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків", переданий в оренду ТОВ "Захід-Сітка" без розроблення проекту землеустрою для цілей, що суперечать вимогам законодавства про охорону природно - заповідних територій та відповідних положень про них, а його надання в користування здійснено Несвічівською сільською радою із порушенням вимог ч. 1 ст. 14 Закону України "Про аквакультуру", ст. 51 ВК України, ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", оскільки земельні ділянки та водний об`єкт природно-заповідного фонду (заказники) фактично надано для інших цілей, ніж ведення аквакультури, які негативно вплинуть на стан природоохоронних комплексів та унеможливлять їх використання за цільовим призначенням, що суперечить інтересам держави та суспільства в одержані сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття.
		 
		Із урахуванням викладеного, у Несвічівської сільської ради, правонаступником прав та обов`язків якої є Городищенська сільська рада, були відсутні правові підстави для укладення спірних договорів оренди земельних ділянок від 07.02.2017 № 1542 та від 07.02.2017 № 1543 та договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, а тому останні підлягають визнанню недійсними в судовому порядку як такі, що не відповідають закону із урахуванням вимог ст. ст. 203, 215 ЦК України.
		 
		Окрім того, колегія суддів із матеріалів справи встановила знаходження спірних земельних ділянок та водного об`єкта в межах саме заказників "Чаруків" та "Лобаниха", а доводи відповідачів про протилежне не знайшли свого підтвердження в процесі розгляду справи, із урахуванням наступного.
		 
		Так, наявність охоронних зобов`язань № 195 від 12.05.2015 та № 178 від 15.09.2014 орнітологічних заказників місцевого значення "Чаруків" та "Лобаниха" підтверджують належність вказаних територій до об`єктів природно - заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16).
		 
		При цьому, суд звертає увагу на відповідь ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яка містить графічне відображення - Схему меж заказника та спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 та дає можливість для візуально доступного сприйняття факту накладення межі вказаної орендованої ділянки на об`єкт природно-заповідного фонду - орнітологічний заказник місцевого значення "Лобаниха".
		 
		Даний доказ є належним та допустимим доказом у даній справі, оскільки в Державному реєстрі сертифікованих інженерів - землевпорядників (т. 1, а. с. 165) міститься інформація про те, що дія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника Мацюка М.Г. призупинена 10.04.2021. Тобто, інженер-землевпорядник Мацюк М.Г., на момент складення схеми розміщення земельних ділянок, мав відповідні повноваження.
		 
		Окрім того, у матеріалах справи наявне викопіювання з Плану землекористування Несвічівської сільської ради "Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха" у масштабі 1 до 14000, яке використане ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" при відображені меж вказаного заказника в ході формування згаданої вище Схеми.
		 
		Також згідно Наукового обґрунтування про необхідність створення орнітологічного заказника "Чаруків" Луцького району, даний заказник пропонувалось розмістити в заплаві р.Полонки в Луцькому районі від с. Григоровичі- с. Загаї (Горохівський район) до с. Несвіч (дамба-шосе), з усіма ставками та прилеглою охоронною зоною усіх акваторій. Проектна площа заказника 375 га. Проектна довжина заплави заказника 7,5 км, середня ширина 0,5 км. В даному обґрунтуванні зазначено: "враховуючи, що основу проектної території складають стави та заболочені ділянки, канали, р. Полонка, які підпорядковані Рибцеху с.Несвічі, кооперативно-державного об`єднання "Волиньриба", створення заказника буде лише поєднувати природоохоронну і господарську діяльність. Саме завдяки створенню заказника буде зменшено факти браконьєрства, які на жаль мають місце круглорічно (рибальства з застосуванням "верш", "остів", сіток, а також полювання весною, влітку і осінню, навіть у робочі дні".
		 
		Окрім того, суд вказує, що згідно акту вибору земельної ділянки для створення орнітологічного заказника "Чаруків" Луцького району Волинської області від 20.08.1996, комісія провела в натурі вибір земельної ділянки для створення орнітологічного заказника "Чаруків" від с. Григоровичі - с. Загої (Горохівський район) до с. Несвіч (дамба шосе), з усіма ставками та прилеглою охоронною зоною усіх акваторій.
		 
		Також відповідно до п. 3 рішення Волинської обласної ради від 16.12.2003 №9/12 "Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області", на території області утворено нові об`єкти природно-заповідного фонду місцевого значення згідно з переліком, що додається. Під номером 5 Переліку зазначено орнітологічний заказник місцевого значення "Лобаниха", площею 232 га, що розташований в с. Несвіч Луцького району та переданий під охорону Несвічівської сільської ради.
		 
		Разом з тим, суд вказує, що згідно обґрунтування для створення орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха" вказано, що на території Несвічівської сільської ради нижче за течією р. Полонки від центральної греблі, по якій проходить шосе, розташований комплекс ставів вздовж річки Полонки із заплавними луками та заболоченими ділянками. Цей комплекс, незважаючи на антропогенне походження є одним із найбільш цінних для збереження біорізноманіття Луцького району, зокрема для оселення різних видів птахів і проходження їх масових міграцій. Вздовж річки Полонки та комплексу ставів проходять щорічні масові міграції птахів, загальна чисельність яких оцінюється у 12-15 тисяч. Це місце є одним з ключових територій для проведення кільцювання птахів.
		 
		Відтак, наявний у справі, погоджений головою Несвічівської сільської ради, Проект створення орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха", матеріали створення орнітологічного заказника "Чаруків" із врахуванням положень ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" є належним доказом у справі, яким визначені межі вказаного об`єкта природно-заповідного фонду.
		Також у відповідності до п. 45 договору оренди водного об`єкта невід`ємною частиною є паспорт рибогосподарської технологічної водойми.
		 
		Так, згідно з паспортом рибогосподарської технологічної водойми орендаря - ТОВ "Захід-Сітка" загальною площею водного дзеркала 147,2253 га, розташованої на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області в межах населеного пункту, що є невід`ємною частиною договору оренди водного об`єкта, не зазначено надання водойми для рекреаційних послуг у сфері аквакультури, як стверджують представники відповідачів.
		 
		Більше того, згідно з п. 7 паспорту рибогосподарської технологічної водойми, забороняється любительське і спортивне рибальство та забороняється плавання на човнах, за винятком човнів рибного господарства, що використовуються для технологічних процесів (годівля, внесення добрив, вилов риби).
		 
		Відповідно до відповіді № 547/1-11 від 02.09.2020 Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" межа орнітологічного заказника "Лобаниха" була визначена графічним способом за допомогою викопіювання з плану землекористування Несвічівської сільської ради проекту створення орнітологічного заказника місцевого значення "Лобаниха", а межі земельної ділянки були отримані за допомогою функціоналу Публічної кадастрової карти України.
		 
		Із урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що не знайшли свого підтвердження доводи відповідачів про те, що спірні земельні ділянки та водний об`єкт не знаходяться в межах заказників "Чаруків" та "Лобаниха".
		 
		Щодо позовних вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради земельні ділянки площею 111,8848 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 та площею 123,2362 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1543, а також водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, то суд зазначає наступне.
		 
		Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (подібний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
		 
		Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).
		Володіння земельними ділянками водного фонду має свої особливості. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 50 - 52) зазначила таке:
		"Велика Палата Верховного Суду нагадує про свої висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки водного фонду, право власності на яку неправомірно зареєстровано за фізичною чи юридичною особою, або якщо земельна ділянка зайнята такою особою.
		Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц; від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц; від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц). Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. 
		Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11. 2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц".
		 
		Як встановлено апеляційним судом, із змісту договорів оренди земельних ділянок від 07.02.2017 № 1542 та від 07.02.2017 № 1543 та договору оренди водного об`єкта від 18.04.2017, які в судовому порядку визнанні недійсними, у користуванні ТОВ "Захід-Сітка" перебувають земельні ділянки площею 111,8848 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 та площею 123,2362 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1543, а також водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, які розташовані на території села Несвіч Луцького району Волинської області.
		 
		У справі, що переглядається, прокурор зазначає, що зайняття земельних ділянок з обмеженим оборотом (землі водного фонду, лісогосподарського призначення, природо-заповідного фонду) з порушенням вимог чинного законодавства слід розглядати як негаторний позов (не пов`язаний з позбавленням володіння права власності держави) та просить повернути спірні земельні ділянки та водний об`єкт Городищенській сільській раді з посиланням на вимоги ст. 391 ЦК України.
		 
		 
		Колегія суддів встановила, що спірні земельні ділянки та водний об`єкт розташовані в межах території об`єктів природно-заповідного фонду, а саме орнітологічних заказників місцевого значення "Лобаниха" та "Чаруків".
		 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Захід-Сітка" повернути територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради земельні ділянки площею 111,8848 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1542 та площею 123,2362 га кадастровий номер 0722884000:01:001:1543, а також водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області.
		 
		Щодо заяви відповідачів про застосування позовної давності до спірних правовідносин, то суд зазначає наступне.
		 
		Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність  це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 268 ЦК України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.
		У пункті 36 постанови від 17.10.2018 у справі №362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (ст. 268 ЦК України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. 
		При цьому зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).
		 
		Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання незаконними і скасування рішень, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок і водного об`єкту є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення результату у вигляді усунення власнику перешкод щодо належного користування та розпорядженням спірними земельними ділянками.
		 
		В той же час, власник майна має право захищати своє порушене право на користування ним, спростовуючи факт прийняття рішень, укладання договорів у негаторному позові та виходячи зі справжнього змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним користуванням цими землями.
		 
		З огляду на викладене, враховуючи правову природу спірних правовідносин, а також триваючий характер правопорушення, суд констатує, що позовна давність не пропущена.
		 
		Щодо доводів відповідачів про те, що власником (розпорядником) спірних земельних ділянок та їх орендодавцем за договорами оренди вже є Луцька районна державна (військова) адміністрація, а не Городищенська сільська рада Луцького району, то суд зазначає наступне.
		 
		Відповідно до частин 1-5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Стаття 269 ГПК України визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції. Частиною 1 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Колегія суддів наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції надає оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення станом на момент його ухвалення.
		 
		Так, на момент пред`явлення позову Луцькою місцевою прокуратурою в 2021 році та ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції, власником (розпорядником) земельних ділянок була Городищенська сільська рада Луцького району, яка є правонаступником прав та обов`язків Несвічівської сільської ради, що вбачається із п. 2 рішення Городищенської сільської ради від 14.11.2017 № 30/1/13.
		 
		Тобто, у вказаній справі позовну заяву прокурором подано до належного відповідача - Городищенської сільської ради Луцького району.
		 
		В той же час, вже під час розгляду судом справи (в суді касаційної інстанції), Городищенською сільською радою Луцького району передано в державну власність Луцькій районній державній (військовій) адміністрації спірні земельні ділянки, та відповідно замінено сторону орендодавця у спірних договорах оренди з Несвічівської сільської ради на Луцьку районну державну (військову) адміністрацію.
		 
		Суд звертає увагу на те, що ч. ч. 1, 3, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
		Виходячи із системного аналізу змісту положень частин 1, 2, 4 ст. 48 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені процесуальні норми дозволяють суду першої інстанції залучити до участі в справі співвідповідача (співвідповідачів) або замінити первісного відповідача належним відповідачем, причому вказані процесуальні дії суд має право вчиняти лише за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження. Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №902/1331/22.
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів, враховуючи те, що суд апеляційної інстанції надає оцінку законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення станом на момент його ухвалення, вважає безпідставними посилання відповідачів (як підставу для скасування рішення суду) на те, що власником (розпорядником) спірних земельних ділянок та їх орендодавцем за договорами оренди вже є Луцька районна державна (військова) адміністрація, а не Городищенська сільська рада Луцького району, як визначено прокурором у позові.
		 
		Судом першої інстанції вирішено спір між сторонами (належним відповідачем) та прийнято відповідне рішення, з урахуванням позовних вимог, за встановлених судом першої інстанції обставин та на підставі поданих сторонами доказів.
		 
		В той же час, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1, 2 ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
		Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто в процесі правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
		З урахуванням викладеного, сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець не позбавлені права звернутися до суду у даній справі, в порядку ст. 334 ГПК України, для заміни сторони виконавчого провадження.
		 
		Беручи до уваги викладене, суд вказує, що в порушення вимог ст. ст. 76, 77 ГПК України, відповідачами висновків суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та водного об`єкту, а також повернення земельних ділянок та водного об`єкту, не спростовано, а їх посилання, викладені в апеляційних скаргах є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
		 
		Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
		 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі № 903/152/21 скасуванню в частині задоволення позову про визнання недійсними та скасування рішень Несвічівської сільської ради з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові; в решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
		 
		Щодо розподілу судового збору.
		 
		Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		 
		Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення вимог апеляційних скарг відповідачів, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційних скарг.
		 
		Також суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 по даній справі зазначив, що з огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа  передачі для продовження розгляду по суті до Північно-західного апеляційного господарського суду, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
		 
		За подання касаційної скарги прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 31 780 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05.10.2021 (т. 3, а. с. 46). 
		 
		З огляду на вимоги ст. 129 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку покласти вказані витрати на відповідачів у рівних частках. 
		 
		Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" та Городищенської сільської ради задоволити частково.
		 
		2. Рішення Господарського суду Волинської області від 05.07.2021 у справі №903/152/21 скасувати частково.
		 
		Викласти резолютивну частину рішення суду першої інстанції в наступній редакції:
		"1. Позов задоволити частково.
		2. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1542 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".
		3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1543 від 07.02.2017, укладений між Несвічівською сільською радою Луцького району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".
		4. Визнати недійсним договір оренди водного об`єкту від 18.04.2017, укладений між Несвічівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка".
		5. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, с. Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) повернути земельні ділянки з кадастровим номером 0722884000:01:001:1542 площею 111,8848 га та кадастровим номером 0722884000:01:001:1543 площею 123,2362 га територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		6. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, с. Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) повернути водний об`єкт площею водного дзеркала 147,2253 га, який розташований на території Несвічівської сільської ради Луцького району Волинської області, територіальній громаді в особі Городищенської сільської ради.
		7. В решті позовних вимог прокурора відмовити.
		8. Стягнути із Городищенської сільської ради (Волинська область, Луцький район, с. Городище, код ЄДРПОУ 04590530) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 5 675 грн судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.
		9. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, с. Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 5 675 грн судового збору, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ".
		 
		3. Стягнути Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Городищенської сільської ради (Волинська область, Луцький район, с. Городище, код ЄДРПОУ 04590530) 6 810 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		 
		4. Стягнути Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, с. Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) 6 810 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
		 
		5. Стягнути із Городищенської сільської ради (Волинська область, Луцький район, с. Городище, код ЄДРПОУ 04590530) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 15 890 грн судового збору за розгляд касаційної скарги, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ.
		 
		6. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Сітка" (вул. Центральна, 30, с. Несвіч, Луцький район, Волинська область, 45652, код ЄДРПОУ 35419101) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 02909915) 15 890 грн судового збору за розгляд касаційної скарги, зарахувавши його на р/р UA138201720343140001000004945, МФО 820172, ДКСУ м. Київ".
		 
		7. Видачу судових наказів доручити Господарському суду Волинської області.
		 
		8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
		 
		9. Справу повернути до Господарського суду Волинської області.
		 
		Повний текст постанови складений 28 лютого 2025
		 
		Головуючий суддя Олексюк Г.Є. 
		 
		Суддя Гудак А.В. 
		 
		Суддя Філіпова Т.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...