Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3377/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано судом: 04.03.2025. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/3377/22 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я., 
		секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
		представники учасників справи:
		позивача - Курлович О. О., 
		відповідача - Панчошак О. Д.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 (судді: Таран С. В. - головуючий, Богатир К. В., Поліщук Л. В.) 
		у справі за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
		до Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія"
		про стягнення 1 471 154,27 грн, розірвання договору та виселення,
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст і підстави позовних вимог та заперечень на них 
		1.1. У грудні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі - Департамент комунальної власності) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія" (далі - ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" ) про:
		- стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1 471 154,27 грн, з яких: 1 266 349,76 грн заборгованість з орендної плати та 204 804,51 грн - пеня за несвоєчасну сплату орендної плати; 
		- розірвання укладеного між сторонами договору оренди № 11/53 у редакції від 29.06.2016, який зареєстровано в реєстрі за № 1414 (далі - договір № 11/53 у редакції від 29.06.2016/спірний договір);
		- виселення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" з нежитлових приміщень, першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 м2, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93 (далі - спірні приміщення) на користь Департаменту комунальної власності.
		1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 526, 625, 651, 762, 785 Цивільного кодексу України, статей 174, 193 Господарського кодексу України та статей 17, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтовані наявністю станом на 28.11.2022 у відповідача заборгованості з орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання з виселенням відповідача зі спірних приміщень.
		1.3. ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" у відзиві на позовну заяву просила відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2022 № 96-VІІІ "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" (далі - рішення Одеської міської ради від 29.06.2022) встановлено, що на період дії воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна, укладеними до 24.02.2022, звільнено від орендної плати орендарів, які є, зокрема, громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями.
		Відповідач вказував на те, що він направляв позивачу звернення щодо звільнення від орендної плати відповідно до рішення Одеської міської ради від 29.06.2022, відповіді на які не отримав, у зв`язку з чим відповідач вказував на протиправну бездіяльність позивача та невиконання ним рішення Одеської міської ради від 29.06.2022.
		2.  Короткий зміст судових рішень у справі
		2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.06.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позов задоволено частково, стягнуто відповідача заборгованість з орендної плати у сумі 271 903,06 грн та пеню у розмірі 36 829,75 грн пені, а в решті позову відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 06.12.2023 судові рішення скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		2.2. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 у задоволенні позову відмовлено.
		Суд першої інстанції посилався на звільнення відповідача від сплати орендних платежів на період воєнного стану, що свідчить про відсутність у останнього відповідної заборгованості за спірним договором, що зумовлює неправомірність нарахування пені і відсутність правових підстав для розірвання договору з подальшим виселенням ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" зі спірних приміщень.
		2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме: стягнуто з ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" на користь Департаменту комунальної власності 994 446,70 грн заборгованості з орендної плати, 167 913,85 грн пені та судові витрати; розірвано договір оренди № 11/53 у редакції від 29.06.2016, укладений між Департаментом комунальної власності та ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія";  виселено ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" зі спірних нежитлових приміщень.
		Суд апеляційної інстанції виходив із доведення позивачем позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати, наявності заборгованості, а отже і підстав для розірвання договору та виселення відповідача з приміщень.
		3.  Короткий зміст вимог касаційної скарги
		3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду 30.10.2024, ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 18.07.2024 залишити в силі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		3.1.1. Скаржник зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про відсутність доказів звернення відповідача до позивача щодо звільнення від орендної плати, вказуючи на те, що такі висновки не відповідають матеріалам справи, оскільки відповідач у 2022 році двічі звертався до позивача з приводу звільнення від орендної плати відповідно до нормативних актів та рішення Одеської міської ради від 29.06.2022. 
		Проте позивач протиправно обмежив права відповідача та відповідний наказ не видав, відповіді на листи відповідача на його звернення не направив. 
		Отже, ураховуючи вказане рішення Одеської міської ради від 29.06.2022, яким без будь-яких умов або застережень визначено, що громадські об`єднання та благодійні організації, які орендують комунальне майно, звільнені з 24.02.2022 від орендної плати, а також те, що звільнення громадських організацій від орендної плати є безумовним, оскільки в цій частині стосується суб`єкта орендних відносин, а не об`єкта оренди, не може залежати від одноособового рішення - наказу директора Департаменту комунальної власності, який протиправно не видається вже тривалий час, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з 24.02.2022 є неправомірними.
		Заявник касаційної скарги також звертає увагу на те, що він звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом про зобов`язання Департаменту комунальної власності звільнити ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 у редакції від 29.06.2016 починаючи з 24.02.2022 на період воєнного стану та до його припинення (скасування) і у справі № 916/4577/24 відкрито провадження, що не взято судом до уваги.
		Скаржник вказує на те, що відповідач є добросовісним орендарем, про що свідчать проведені платежі з орендної плати, у тому числі, з переплатою, не отримував жодного листа/відповіді від позивача щодо відмови у звільненні від орендної плати, а відсутність такого листа-повідомлення про заперечення у задоволенні заяви про звільнення від орендної плати кваліфікується як "мовчазна згода".
		Скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22 стосовно звільнення орендаря від орендної плати та залишення поза увагою звернення відповідача про звільнення від орендної плати та не прийняття відповідного рішення.
		Також, суд апеляції інстанції не врахував висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 173/1056/20, щодо принципу заборони суперечливої поведінки, у той час як позивач в цій справі тривалий час проявляє бездіяльність або ухиляється від підписання/видання наказу в будь-якій редакції, у тому числі про відмову в задоволенні заяви орендаря, що було б негайно оскаржено.
		3.1.2. Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо порушення процедури позивачем (який є суб`єктом владних повноважень) при отриманні заяви від орендаря та не розгляді цієї заяви належним чином орендодавцем (не виданні наказу про звільнення від орендної плати або про відмову у звільненні від орендної плати)
		Заявник касаційної скарги вважає, що ця проблема пов`язана з отриманням відповідей на такі правові питання: 1) чи допускає законодавство України в орендних правовідносинах таку поведінку суб`єкта владних повноважень, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і проявляється у тому, що поведінка цієї сторони не відповідає статтям Конституції України та власного Положення або поведінці? 2) чи можливо застосування "мовчазної згоди" до спірних правовідносин.
		3.2. У відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, Департамент комунальної власності зазначав, зокрема, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач здає орендоване приміщення в суборенду з метою здійснення підприємницької діяльності та отримує кошти у період воєнного стану, при цьому вказаний факт скаржником приховується та подається недостовірна інформації про використання об`єкта оренди, що призводить до заниження орендної плати, а тому орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату у повній сумі відповідно до пункту 7.12 договору. Отже, відповідач продовжує заробляти кошти, а до місцевого бюджету орендна плата за користування об`єктом комунальної власності не надходить взагалі.
		4.  Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
		4.1.  Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
		Статтею 300 Господарського процесуального кодексу України визначені межі розгляду справи судом касаційної інстанції та передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог  касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження,  та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого  доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в  суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що  територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності належить об`єкт нерухомого майна, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93, та складається з нежилих приміщень першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу № 501, загальною площею 1790,9 м2, відображених у технічному паспорті від 24.09.2003, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії від 15.10.2003, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради.
		Також суди установили, що 31.08.2015 між Департаментом комунальної власності (орендодавець) та ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 11/53, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування спірні нежилі приміщення терміном до 31.08.2018.
		29.06.2016 між Департаментом комунальної власності та ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" було укладено договір оренди № 11/53 у новій редакції, який нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 1414, згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування спірне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу №501 загальною площею 1790,9 м2, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93 та право комунальної власності на які зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 15.10.2003 в книзі 28неж на сторінці 8 під № 3195.
		29.06.2016 право власності на об`єкт оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 958139551101, номер запису про право власності: 15151569.
		26.11.2019 між Департаментом комунальної власності та ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" було укладено договір про внесення змін до нової редакції договору оренди № 11/53 від 31.08.2015, яким абзац 5 пункту 1.1 вказаного договору викладено у такій редакції: "Ринкова вартість об`єкта оренди згідно з висновком про ринкову вартість нежитлових приміщень 1-го, 2-го, 3-го, 4-го поверхів та підвалу № 501 загальною площею 1790,9 м2, що заходяться за адресою:  м. Одеса, вул. Канатна, 93, який був виконаний суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "СОЛАР НОВА" станом на 08.10.2019 становить 13707000 грн (без урахування податку на додану вартість)".
		Термін дії договору № 11/53 у редакції від 26.11.2019 сторонами встановлено до 01.01.2019 (пункт 1.3 договору).
		Згідно з положеннями пунктів 2.1 та 2.2 договору оренди № 11/53 у редакції від 26.11.2019 передбачено, що орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4214-VII "Про затвердження Методики розрахунку орендної плати за майно комунальної власності територіальної громади м. Одеси". За орендовані нежилі приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший місяць після підписання нової редакції договору оренди 77196,52 грн (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць (розрахунок орендної плати додається). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.
		Відповідно до пунктів 2.3-2.5 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою та інші послуги, які надаються спеціалізованими організаціями. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. Розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради, що набрали чинності, в порядку, передбаченому чинним законодавством.
		У пунктах 3.3, 3.4 договору передбачено, що орендодавець має право виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі. Передача об`єкта оренди здійснена згідно з вимогами чинного законодавства України за актом приймання-передачі.
		Згідно з пунктом 4.1 договору оренди приміщення передаються орендарю виключно для розміщення громадської організації інвалідів.
		Відповідно до пункту 4.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно вносити орендну плату.
		Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю нежитлові приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7 договору).
		Пунктами 4.8, 4.9 договору передбачено, що орендар має право передавати частину орендованих нежитлових приміщень в суборенду іншим особам чи організаціям лише за письмовим погодженням орендодавця. У 5-денний термін з дати отримання дозволу на суборенду орендар зобов`язаний надати до Департаменту комунальної власності копію договору суборенди. В іншому разі дозвіл втрачає силу. Орендар не має права без згоди орендодавця передавати нежитлові приміщення у користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно об`єкту оренди будь-які цивільно-правові правочини, у тому числі попередні договори та передавання будь-яким шляхом право оренди іншим особам.
		У пунктах 5.2, 5.3 договору визначено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов`язку припиняється через один рік з дня, коли обов`язок повинен був бути виконаний. У разі невнесення орендарем орендної плати протягом 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об`єкта оренди. Також орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем нежитлових приміщень за їх профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонту в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору останній є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
		Зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами протягом 20 днів та підлягають нотаріальному посвідченню. Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди (пункти 7.5, 7.6 договору). 
		Відповідно до пункту 7.11 договору його дія припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; продажу об`єкта оренди за участю орендаря; загибелі об`єкта оренди; достроково за згодою сторін або рішенням господарського суду; банкрутства або ліквідації орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
		4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що Департамент комунальної власності у претензії від 07.10.2022 № 01-13/1363 посилаючись на неналежне виконання ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" зобов`язань за договором оренди від 31.08.2015 № 11/53 (у редакції від 26.11.2019) щодо сплати орендних платежів, вимагав погасити існуючу заборгованість з орендної плати та сплатити пеню, нараховану у зв`язку з простроченням вказаних платежів.
		Також суд апеляційної інстанції установив, що 02.11.2022 працівниками Департаменту комунальної власності проведено обстеження спірних нежитлових приміщень, за результатами якого складено акт обстеження від 02.11.2022 б/н, в якому зафіксовано, що на момент огляду приміщення зачинено, доступ в середину відсутній.
		4.4. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога Департаменту комунальної власності про стягнення з ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди та виселення відповідача зі спірних приміщень.
		4.5. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		За змістом статті 509 вказаного Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини 1 статті 759 та частини статті 762 зазначеного Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
		Відповідно до частини першої статті 638 цього ж Кодексу істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Орендна плата з урахуванням її індексації є однією з істотних умов договору оренди (частина перша статті 284 Господарського кодексу України.
		Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у редакції, чинній на час укладення договору оренди від 31.08.2015 № 11/53 (у редакції від 26.11.2019) було встановлено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата з урахуванням її індексації. 
		Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (частина 3 статті 26 цього Закону у вказані редакції).
		01.02.2020 введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 (за виключенням окремих зазначених норм) за змістом частини 1 статті 17 якого  плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. 
		Згідно з частиною 2 статті 24 вказаного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
		У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (частина 1 статті 25 цього Закону).
		Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.
		Відповідно до частин першої, другої статті 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		4.6. У пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 зазначено, що  Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватноправових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання. Судова практика у розумінні поняття "систематичність" у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23 та інші).
		У пунктах 88-93 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду зазначено таке:
		"88.  Головна ідея, на якій ґрунтується правило частини другої статті 651 ЦК України, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.
		89.  Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.
		90.  Ураховувати істотність порушення важливо, оскільки протилежне тлумачення норм права може призвести до того, що управнена сторона договору, яка має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке становище є неприпустимим, оскільки може порушити стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності між тяжкістю порушення договірних умов і відповідальністю, яка застосовується за таке порушення. Незастосування критерію істотності порушення позбавляє зобов`язану сторону договору можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує управнену сторону відмовлятися від договору (розривати його) за найменшого порушення.
		91.  Одним із факторів, що може братися до уваги під час оцінки істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання, є те, наскільки зобов`язана сторона, яка порушила договір, реально заінтересована у збереженні договору, а також те, чи не спричинить розірвання договору для неї значної шкоди.
		92.  Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
		93.  Отже, законодавство в питанні розірвання договору дбає не лише про інтереси управненої сторони, а й про інтереси зобов`язаної сторони, оскільки розірвання договору може завдати значних збитків стороні, яка допустила незначне порушення, тобто законодавець прагне досягти справедливого балансу між інтересами сторін договору".
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 виснувала, що у контексті частини другої статті 651 Цивільного кодексу України систематична несплата може підтверджувати ненадійність контрагента і те, що кредитор не може бути впевнений у належному виконанні договору в майбутньому, і такий висновок не спростовується подальшим погашенням заборгованості (пункт 102).
		4.7. Відповідно до Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX (який набрав чинності 13.04.2022 та діє під час дії воєнного стану та протягом одного року з дня припинення чи скасування дії воєнного стану) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (від 03.10.2019 № 157-ІХ) доповнено пунктом 6-1, за змістом якого під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, щодо, зокрема можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати.
		У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" установлено, що: 
		1) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але у будь-якому разі до 31 грудня 2022 р., за договорами оренди державного і комунального майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна :
		фізичні особи та фізичні особи-підприємці, які були призвані або прийняті на військову службу після оголошення воєнного стану;
		які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану (Донецька область; Запорізька область в межах Бердянського, Василівського, Мелітопольського, Пологівського районів; Луганська область; Миколаївська область в межах Баштанського, Вознесенського районів (крім селищ міського типу Доманівка, Братське, м. Южноукраїнська), Миколаївського району (крім м. Миколаєва); Харківська область в межах Богодухівського району (крім мм. Валків, Богодухова, смт Краснокутськ), Ізюмського району, Куп`янського і Харківського районів (крім м. Мерефи, смт Нова Водолага, м. Харкова), Чугуївського району (крім м. Змієва); Херсонська область; Автономна Республіка Крим; м. Севастополь) (далі - визначені території);
		2) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 вересня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене:
		на територіях Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Запорізької, Миколаївської областей і м. Києва (крім адміністративно-територіальних одиниць на визначених територіях);
		у закладах культури і освіти, якщо об`єкт оренди було передано в оренду на погодинній основі;
		3) на період воєнного стану, але у будь-якому разі не довше ніж до 30 травня 2022 р., за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розміщене на територіях Кіровоградської, Дніпропетровської, Житомирської, Одеської областей;
		4) на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше:
		орендарям єдиних майнових комплексів (їх структурних підрозділів), крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 75 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);
		орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації);
		орендарям на територіях, визначених у підпунктах 2 і 3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації) після 30 вересня 2022 р. і 30 травня 2022 р. відповідно і до закінчення строку, визначеного в абзаці першому цього підпункту;
		5) звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту здійснюється без окремого рішення орендодавця.
		У пункті 12 зазначеної постанови визначено, що органи місцевого самоврядування можуть додатково приймати рішення з питань, визначених пунктом 1 цієї постанови, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
		Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22 зазначено, що у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" чітко визначено коло орендарів, яким надаються орендні знижки або звільнення на період воєнного стану за договорами оренди державного та комунального майна, а також визначено дати, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення. При цьому урегульовано, що питання звільнення або перерахунок орендної плати відповідно до цього пункту постанови здійснюється без окремого рішення орендодавця.
		Також постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 містить положення (пункт 12), за якими органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" додатково можуть приймати рішення з питань, визначених у пункті 1 цієї постанови Кабінету Міністрів України.
		4.8. Суд апеляційної інстанції установив, що 29.06.2022 відповідно до Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про правовий режим воєнного стану", з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", з метою підтримки орендарів комунального майна територіальної громади м. Одеси шляхом зниження фінансового навантаження, враховуючи необхідність врегулювання питання внесення орендної плати у період воєнного стану, Одеська міська рада прийняла рішення від 29.06.2022 № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану", відповідно до пункту 1 якого вирішено на період воєнного стану та до його припинення (скасування) за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, звільнити від орендної плати орендарів, які:
		- за погодженням з орендодавцем використовують орендоване майно для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги;
		- є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями;
		- орендують нерухоме комунальне майно закладів освіти комунальної власності територіальної громади м. Одеси, але не користуються ним у зв`язку із обмеженням доступу;
		- є суб`єктами господарювання, що надають освітні послуги та не здійснюють діяльність у зв`язку з введенням воєнного стану;
		- використовують нерухоме комунальне майно, що перебуває в управлінні Виконавчого комітету Одеської міської ради, та не здійснюють діяльність в орендованому об`єкті у зв`язку з введенням воєнного стану;
		- орендують комунальне майно Комунального підприємства "Міжнародний аеропорт Одеса", але не використовують його у зв`язку з введенням воєнного стану.
		У пункті 2 цього рішення визначено, що на період воєнного стану та протягом 30 календарних днів після припинення чи скасування його дії в установленому порядку за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, орендарям (за виключенням орендарів, вказаних у пункті 1 цього рішення, та орендарів єдиних майнових комплексів) орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договорами оренди (з урахуванням її індексації).
		Згідно з рішенням Одеської міської ради від 28.09.2022 № 987-VIII "Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29 червня 2022 року № 969-VIII "Про орендну плату за використання комунального майна територіальної громади м. Одеси у період дії воєнного стану" доповнено пунктом 3 наступного змісту: " 3. Орендодавцям комунального майна територіальної громади м. Одеси забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з цим рішенням, починаючи з 24 лютого 2022 року, за виключенням орендарів, зазначених в другому абзаці пункту 1 цього рішення, яким нарахування орендної плати відповідно до цього рішення забезпечити з дня погодження орендодавцем використання майна для розміщення гуманітарних штабів, складів, центрів волонтерської допомоги».
		Зміст рішення Одеської міської ради від 29.06.2022 № 969-VIII свідчить про те, що за договорами оренди комунального майна територіальної громади м. Одеси, укладеними до 24.02.2022, зокрема орендарі такого майна, які є громадськими об`єднаннями та благодійними організаціями, на період воєнного стану та до його припинення (скасування) звільняються від орендної плати.
		Водночас зазначене рішення не містить положень щодо порядку, за яким здійснюється реалізація звільнення або перерахунку орендної плати для певної категорії орендарів, у тому числі, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця, а також не визначає дат, з яких у відповідних випадках надаються такі орендні знижки або звільнення.
		Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 06.12.2023 у справі, що розглядається, а також у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22.
		4.9. Разом з цим питання, у тому числі порядок реалізації надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, у зв`язку з подіями, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, урегульовано положеннями Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483). 
		Відповідно до пункту 129-1 Порядку № 483 якщо у зв`язку із змінами у соціально-економічному становищі в країні або в окремих її регіонах внаслідок економічної кризи, стихійного лиха, запровадження карантинних обмежень або інших подій, які можуть негативно вплинути на здатність орендарів продовжувати сплачувати орендну плату за укладеними договорами оренди, Кабінет Міністрів України або представницький орган місцевого самоврядування ухвалили рішення про надання орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, визначеними у такому рішенні, то підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. Орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця. Припинення застосування знижки або звільнення відбувається з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування) або в наказі орендодавця. Зміни до договору оренди про початок або припинення застосування знижки або звільнення у такому випадку не вносяться.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.09.2022 № 1026 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 "Деякі питання оренди державного та комунального майна" та від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та, зокрема, у першому реченні пункту 129-1 порядку № 483 слова "орендних знижок або звільнень" замінено словами "орендних знижок, звільнень", а після слів "на якого вони поширюються" доповнено словами " крім випадків, коли у рішенні Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування зазначається про те, що знижки або звільнення застосовуються без окремого рішення орендодавця".
		Отже, положеннями пункту 129-1 Порядку № 483 конкретизовано порядок застосування орендних знижок або звільнень від сплати орендної плати за договорами оренди певного майна або за договорами оренди майна, яке використовується за певними цільовими призначеннями, за яким відповідно до рішення Кабінету Міністрів України або представницького органу місцевого самоврядування, ухваленого з відповідного питання, підставою для застосування таких звільнень або знижок є наказ орендодавця, прийнятий на підставі звернення орендаря, на якого вони поширюються. При цьому орендні знижки або звільнення у таких випадках надаються з дати, визначеної у рішенні Кабінету Міністрів України (рішенні представницького органу місцевого самоврядування), або якщо у відповідному рішенні дата початку застосування знижки або звільнення не визначена, - то з дати, визначеної у наказі орендодавця.
		4.10. Верховний Суд у постанові від 06.12.2023 у справі, що розглядається, скасовуючи судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав на те, що суди попередніх інстанцій обмежилися лише посиланням на факт звільнення відповідача від сплати орендної плати на період дії воєнного стану відповідно до рішення Одеської міської ради від 29.06.2022, позаяк не встановили та не зазначили, чи дотрималися сторони порядку застосування такого звільнення, а саме чи звертався орендар та чи прийняв орендодавець наказ на підставі такого звернення.
		4.11. Суд апеляційної інстанції, здійснюючи перегляд судового рішення місцевого суду, ухваленого за результатами нового розгляду справи, виходив з того, що ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" не надано до суду першої інстанції доказів дотримання процедури, передбаченої пунктом 129-1 Порядку № 483, а саме: доказів звернення ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" до Департаменту комунальної власності щодо звільнення від орендної плати за договором оренди від 31.08.2015 № 11/53 (у редакції від 29.06.2016) та прийняття Департаментом комунальної власності відповідного наказ.
		4.12. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як свідчать матеріали справи, ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" було надіслано Департаменту комунальної власності лист від 17.10.2022 вих. № 17.10/22 (який отримано адресатом 19.10.2022), в якому організація просила на період воєнного стану (з 24.02.2022 та до його припинення) звільнити від орендної плати орендаря - ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" та включити в перелік об`єктів, звільнених від орендної плати на час воєнного стану об`єкт за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 93.
		Отже, висновок суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем доказів звернення до позивача є передчасними.
		Водночас, вказане звернення направлено відповідачем 17.10.2022, у той час як заборгованість з орендної плати ГО Центр сприяння інвалідам "Надія", яка є предметом розгляду у справі, виникла за період з грудня 2021 року по 28.11.2022.
		Вказане свідчить про безпідставність доводів ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" щодо відсутності правових підстав для нарахування заборгованості з орендної плати, пені, а також розірвання договору та виселення відповідача, про що зазначено судом апеляційної інстанції. 
		Крім того з позовом про зобов`язання Департамент комунальної власності вчинити дії, а саме звільнити ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" від орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 11/53 у редакції від 29.06.2016 починаючи з 24.02.2022 на період воєнного стану та до його припинення (скасування) ГО Центр сприяння інвалідам "Надія" звернулася до суду наприкінці жовтня 2024 року (ухвала Господарського суду Одеської області від 29.10.2024 про відкриття провадження у справі № 916/4577/24), у той час як заборгованість з орендної плати, як вже зазначалося, нарахована за період з грудня 2021 року по 28.11.2022, а провадження у справі про стягнення такої заборгованості у справі № 916/3377/22 відкрито у грудні 2022 року згідно з ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.12.2022.
		4.13. Оскаржуючи постанову суду апеляційної інстанції з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ГО "УТОПІК" вказує на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22 та постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 173/1056/20.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України  оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від    23.06.2020 у справі №  696/1693/15-ц).
		При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від    12.10.2021 у справі №  233/2021/19).
		Колегія суддів також зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення/цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. 
		Крім того посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
		4.14. Так, у справі № 173/1056/20 (постанова Верховного Суду від 15.02.2023) предметом позову були вимоги виконувача обов`язків керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі та поновлення договору відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі".
		У справі, що розглядається, позовні вимоги стосувалися стягнення заборгованості з орендної плати, пені, розірвання договору оренди нерухомого майна та виселення відповідача через порушення умов договору щодо сплати орендних платежів.
		З огляду на обставини справи, яка розглядається, встановлені судом апеляційної інстанції, та обставини, встановлені судами у справі, на неврахування висновку в якій посилається скаржник у касаційній скарзі, правовідносини у цих справах не є подібними, а застосування судами норм матеріального права було різним та здійснено виходячи із встановлених обставин кожної конкретної справи на підставі оцінки судами всіх доказів щодо наявності/відсутності підстав для задоволення позовних вимог, а тому колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 916/3377/22.
		Посилання заявника касаційної скарги на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 916/3587/22 (за позовом Департаменту комунальної власності до ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" про розірвання договору, виселення, стягнення 992  094,14 грн, правовідносини в якій є тотожними правовідносинам, які виникли між тими ж сторонами у справі, що розглядається) не знайшли підтвердження та є такими, що не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення, яке апеляційним судом ухвалено як з урахуванням висновків Верховного Суду у вказаній справі, так і висновків, викладених у постанові Верхового Суду від 06.12.2023 у справі, яка розглядається.
		4.15. Посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду викладених у наведених  касаційній скарзі постановах щодо застосування статей 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що такі висновки за своїм змістом є загальними вимогами процесуального та матеріального законодавства, певним алгоритмом дій суду та мають бути дотримані судами при розгляді будь-якого судового спору. Однак у кожній з наведених справ, які переглядались Верховним Судом, ці норми та принципи застосовані з урахуванням конкретних обставин справи та поданих сторонами доказів в межах конкретного предмету доказування. При цьому Верховний Суд зазначає, що цитування скаржником окремих висновків, наведених у вказаних постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а зміст зазначених скаржниками постанов не свідчить про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.
		У справі, в якій подано касаційну скаргу, фактичні обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням вимог законодавства, яке регулює спірні правовідносини, свідчать про наявність підстав для задоволення позовних вимог через встановлення обставин про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо сплати орендної плати, натомість відповідно до імперативних положень частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).
		У свою чергу, Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18). 
		4.16. Щодо оскарження судового рішення з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо порушення процедури позивачем (який є суб`єктом владних повноважень) при отриманні заяви від орендаря та не розгляді цієї заяви належним чином орендодавцем (не виданні наказу про звільнення від орендної плати або про відмову у звільненні від орендної плати) та необхідністю отримання відповідей на питання про те, чи допускає законодавство України в орендних правовідносинах таку поведінку суб`єкта владних повноважень, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці і проявляється у тому, що поведінка цієї сторони не відповідає статтям Конституції України та власного Положення та чи можливо застосування "мовчазної згоди" до спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
		За змістом пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
		Основним елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
		Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
		З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
		Проте звертаючись з касаційною скаргою ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія" не навело норму матеріального права щодо якої відсутній висновок Верховного Суду та обґрунтувань щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування такої норми, а зміст касаційної скарги зводиться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням та здійснення переоцінки доказів у справі.
		5.  Висновки Верховного Суду
		5.1.  Згідно зі статтею  236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване у справі судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ГО "Центр сприяння інвалідам "Надія", відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судових рішень, визначених заявником - залишити постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 916/3377/22 без змін.
		6. Розподіл судових витрат
		6.1.  Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.
		Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі № 916/3377/22, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити. 
		2. Касаційну скаргу Громадської організації "Центр сприяння інвалідам "Надія" залишити без задоволення.
		3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 у справі                        № 916/3377/22 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не  підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                           Т. Б.  Дроботова
		   
		Судді                                                                                                           Н. О. Багай
		 
		                                                                                                                Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...