Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/17472/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-3534ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 295/17472/23
		провадження № 61-3534св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Коломієць О. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст скарги 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про визнання рішення незаконним, дії, бездіяльності та відшкодування моральної шкоди.
		Позов обґрунтований тим, що під час розгляду її заяви від 10 лютого 2022 року Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради здійснено істотні порушення законодавства, чим порушено її цивільні права. 
		Порушення законодавства полягає: у незаконному порушенні строку, встановленого законодавством для розгляду заяви від 10 лютого 2022 року, оскільки проєкт рішення про відмову передано голові міської ради на розгляд 20 квітня 2022 року через 68 днів; незаконній відмові надати висновок, про що було зазначено у заяві від 10 лютого 2022 року; незаконному викладі висновку в листі від 20 вересня 2022 року № 25/Д-136із-1462; незаконному складанні проєкту рішення про відмову; незаконному внесенні на розгляд 20 сесії 8 скликання проєкту рішення про відмову з додатком «списки». 
		Внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 120 000,00 грн, оскільки вона зазнала погіршення стану здоров`я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.
		Позивач просила: визнати незаконними рішення, дії, бездіяльність Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при незаконній відмові мати не заборонені законом цивільні права при складанні проекту рішення про відмову; відшкодувати за рахунок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства у розмірі 120 000,00 грн; прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при розгляді заяви від 10 лютого 2022 року.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, відмовлено у відкритті провадження. Роз`яснено позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився апеляційний суд, мотивована тим, що спір у вказаній справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, оскільки стосується спору фізичної особи з органом місцевого самоврядування, предметом якого є перевірка законності дій та рішень чи бездіяльності такого органу, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, просить їх скасувати, змінити судове рішення не передаючи справу на новий розгляд; встановити юрисдикцію її позовної заяви.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження суди першої та апеляційної інстанцій порушили її цивільні права не заборонені законом та відмовили у доступі до правосуддя.
		Суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
		Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом. У частині першій статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. 
		Згідно з пунктом 7 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації. 
		У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. 
		При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. 
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. 
		Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин одна щодо іншої не є рівноправними, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншій стороні певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Ці функції суб`єкт владних повноважень повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір. Так, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник, зокрема між двома суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень. 
		Наведене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 та від 21 серпня 2019 року у справі № 362/5657/17. 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). 
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України «Про доступ до публічної інформації». 
		Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом (стаття 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). 
		Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації (стаття 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання. 
		У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2023 року у справі № 201/7758/23 (провадження № 61-14011св23) зазначено, що «відповідно до частини другої статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача (частина друга статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). У частині третій статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України». 
		Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження №11-1123апп19) сформульований висновок про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Суди встановили, що ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 10  лютого 2022 року відповідач не дотримався вимог чинного законодавства України. 
		Таким чином, перевірці підлягають обставин дотримання процедури розгляду заяви та прийнятого за її результатами рішення. При цьому, такі обставини не пов`язані між сторонами речовими приватноправовими відносинами.
		Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі, суди обґрунтовано керувалися тим, що при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду заяви.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним, дії, бездіяльності та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень.
		Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та усталеній судовій практиці.
		Щодо клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		Ураховуючи, що у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 295/7631/17 (провадження № 14-655цс18) Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах, правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 та передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		О. М. Ситнік
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...