Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/2320/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:; усунення перешкод у користуванні майном.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 61-12367ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 203/2320/21
		провадження № 61-12367св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року в складі судді Єдаменко С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні приміщенням магазину загальною площею 202,6 кв. м, що знаходиться на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
		На обґрунтування позову зазначала, що на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року вона є власником частини приміщення спірного магазину. Власником іншої частини зазначеного приміщення є відповідач.
		З 2012 року по 2021 рік вона неодноразово зверталась до відповідача щодо визначення спільного порядку користування вищезазначеним приміщенням, проте вони не досягнули домовленості з цього питання.
		Відповідач одноособово користується приміщенням магазину, чим порушує її права. Зокрема, 06 квітня 2021 року ОСОБА_2 обмежив їй доступ до спірної нерухомості.
		Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року, позов задоволено.
		Зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні приміщенням магазину загальною площею 202,6 кв. м - нежитлові приміщення № № 41, 42, 55, 56 на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 шляхом надання доступу до приміщення.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач надала докази створеннявідповідачем перешкоду доступі до спірного приміщення магазину, що є підставою длязадоволення позову.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
		У серпні 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 562/1120/13- ц, від 18 жовтня 2018 року в справі № 756/9713/16-ц, від 28 листопада 2018 року в справі № 607/14971/13-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Позивач не навела пропозиції щодо конкретного способу користування спірним нежитловим приміщенням пропорційно часткам співвласників, і усунули їй перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом надання доступу до всього приміщення вцілому, чим фактично порушили його права на мирне володіння його 152/200 часток приміщення магазину.
		Суди не врахували, що правнича допомога, надана позивачу, не була необхідною, оскільки у період складання позовної заяви в судах вирішувалось питання про визнання за ОСОБА_1 права власності на частину спірного приміщення. Після визнання за позивачем права власності лише на 48/200 частин приміщення магазину, її представник подав заяву про залишення позовних вимог про встановлення порядку користування частиною спірної нерухомості без розгляду, відтак звернення до суду з цим позовом було недоцільним.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано її матеріали з Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.
		31 жовтня 2023 року справа № 203/2320/21 надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Встановлено, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року позов   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задоволено, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на  ідеальну частку в приміщеннях магазинузагальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку    АДРЕСА_1 за кожним.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на 48/200 частин приміщення магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , та визнано за ОСОБА_2 право власності на 152/200 частин приміщення магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
		06 квітня 2021 року відповідачем було обмежено доступ ОСОБА_1 до спірного приміщення магазину, що підтверджується відповідним листом ГУ НП в Дніпропетровській області № 43/4662ж від 08 квітня 2021 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.
		Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.
		Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
		За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).
		Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
		При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.
		Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга статті 386 ЦК України).
		Встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить 48/200 частин приміщення магазину загальною площею 202,6 кв. м, розташованого на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні приміщенням магазину, надавши докази того, що 06 квітня 2021 року відповідачем їй було обмежено доступ до спірної нерухомості.
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		Установивши, що позивач надала належні та достатні докази на підтвердження того, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні приміщенням магазину, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що в подальшому сторони не позбавлені можливості розділити майно в натурі відповідно до належних їм часток або визначити порядок користування майном. 
		Доводи касаційної скарги про недоцільність стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є аналогічними доводам апеляційної скарги, яким апеляційний суд надав належну оцінку, та які не спростовують висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 червня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		    Головуючий    М. Є. Червинська  СуддіА. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...