Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 545/71/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: 05.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 27.03.2025
Номер судового провадження: 2/545/572/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       Справа № 545/71/25 
		Провадження № 2/545/572/25 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   "25" лютого 2025 р.                                           м. Полтава
		 
		Полтавський районний суд Полтавської області у складі
		головуючого судді Зуб Т.О., 
		за участю секретаря Пінчук З.І.,
		позивачки ОСОБА_1 ,
		представника позивачки- адвоката Панченко О.О.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко Олена Олександрівна, до ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем та неприйняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно,-
		 
		                ВСТАНОВИВ: 
		ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко О.О., звернулася до суду з вищевказаною заявою, у якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .Позивачка звернуласядо нотаріусаіз заявоюпро видачуСвідоцтва проправо наспадщину зазаконом нанерухоме майно,а саме:земельну ділянкуплощею,0,21га,кадастровий номер5324082401:01:001:0069,цільове призначення:для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд(присадибнаділянка),та розташованийна нійжитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами заадресою: АДРЕСА_1 ,які належалиїї чоловіку ОСОБА_3 . Напідставі заяви ОСОБА_1 було заведеноспадкову справу17.04.2024року.Позивач надалаприватному нотаріусуПолтавського міськогонотаріального округуМедвєдєвій В.І.документи наспадкове майна,а такождовідку просклад сім`їабо зареєстрованиху житловомуприміщенні/будинкуосіб,видану Сем`янівськимстаростинським округомВиконкому Полтавськоїміської ради№ 01-16-037-05/35від 19.04.2024року,з якоївбачається,що намомент смерті ОСОБА_3 разоміз нимбула зареєстрованайого мати- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .14.10.2024року донотаріуса надійшлазаява від ОСОБА_2 провідому відприйняття спадщинина користьпозивачки,разом із паспортом громадина російської федерації останньої, в якому наявна відмітка про реєстрацію зазначеної особи за адресою: АДРЕСА_2 . Проте, постановою № 509/02-31 від 26.12.2024 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заява про відому від спадщини не є належно оформленою та не засвідчена справжність підпису заявниці ОСОБА_2 26.12.2024 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно з тих підстав, що при встановлені кола спадкоємців та наявності підстав для закликання до спадкоємства виявлено ще одного спадкоємця згідно до ст. 1261 ЦК України, який заявив про відмову від спадщини, та належним чином це не оформив. 
		Встановлення факту непроживання відповідачки зі спадкодавцем на момент його смерті необхідно ОСОБА_1 , для оформлення спадкових прав.
		Просить встановити факт непроживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; визнати за нею- ОСОБА_1 право власності на спадкове майно.
		Ухвалою судді Полтавського районного суду Полтавської області від 08.01.2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 03.02.2025 року підготовче провадження закрито та справу призначено досудового розгляду. 
		В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
		Представник позивача- адвокат Панченко О.О. також просила задовольнити позовні вимоги з викладених підстав.
		Відповідач ОСОБА_2 про час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином, в судове засідання двічі не з`явилася, причини неявки суду невідомі.
		Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання та не з`явився в судове засідання без поважних причин, відзив на позов до суду не надав, а також за наявності згоди позивача, суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
		Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, докази надані в їх обґрунтування, вважає, що зазначені в заяві вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши всі надані по справі докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, враховуючи визнання позовних вимог відповідачем, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.
		Згідно ст.13ч.1ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
		Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання
		У відповідності до вимог ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Частиною 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
		Згідно пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 (а.с. 22). ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 19). Останній на момент смерті проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,разом ізним булазареєстрована йогомати- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.21).Позивачка звернуласядо нотаріусаіз заявоюпро видачуСвідоцтва проправо наспадщину зазаконом нанерухоме майно,а саме:земельну ділянкуплощею,0,21га,кадастровий номер5324082401:01:001:0069,цільове призначення:для будівництваі обслуговуванняжитлового будинку,господарських будівельта споруд(присадибнаділянка),та розташованийна нійжитловий будинокз господарськимибудівлями таспорудами заадресою: АДРЕСА_1 ,які належалиїї чоловіку ОСОБА_3 .На підставізаяви ОСОБА_1 було заведеноспадкову справу17.04.2024року (а.с.20).14.10.2024року донотаріуса надійшлазаява від ОСОБА_2 провідому відприйняття спадщинина користьпозивачки (а.с.29),разом із паспортом громадина російської федерації останньої, в якому наявна відмітка про реєстрацію зазначеної особи за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 30). Проте, постановою № 509/02-31 від 26.12.2024 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки заява про відому від спадщини не є належно оформленою та не засвідчена справжність підпису заявниці ОСОБА_2 26.12.2024 року приватний нотаріус відмовила ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно з тих підстав, що при встановлені кола спадкоємців та наявності підстав для закликання до спадкоємства виявлено ще одного спадкоємця згідно до ст. 1261 ЦК України, який заявив про відмову від спадщини, та належним чином це не оформив (а.с. 17-18). 
		Для позивачки встановлення факту постійного непроживання відповідачки із спадкодавцем на час відкриття спадщини, має юридичне значення, оскільки дозволить реалізувати її право на прийняття спадщини у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно з ч. 1 ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.
		Згідно з ч. 1 ст.1222ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
		Виходячи з положень ч.ч. 1-2 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах- уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
		Згідно частини 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини. 
		Стороною позивача надана заява ОСОБА_2 про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 на корить його дружини- ОСОБА_1 (а.с. 29) та копію паспорта громадянки російської федерації на ім`я ОСОБА_2 , виданого окупаційною владою, з якого вбачається, що ОСОБА_2 19.09.2023 року зареєстрована за адресою (мовою оригіналу): « АДРЕСА_2 » (а.с. 30-31).
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, м. Маріуполь, Донецької області, Україна, є тимчасово окупованою територією України з 24 лютого 2022 року.
		Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
		Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ].
		Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
		Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про фактичне місце реєстрації та проживання відповідачки ОСОБА_2 виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів проживання особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування).
		Відповідно до довідки про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданої Сем`янівським старостинським округом Полтавської міської територіальної громади № 01-16-03.6-05/53 від 20.02.2025 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою не проживає (а.с. 86). Факт непроживання останньої за вказаною адресою також підтверджується актом про непроживання за місцем реєстрації від 17.02.2025 року (а.с. 88).
		Допитані у якості свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які є сусідками позивачки підтвердили факт, що відповідачка ОСОБА_2 у 2017 році виїхала на постійне місце проживання до м. Маріуполь до свого сина. До 2022 року раз на рік приїжджала до позивачки та її чоловіка. 
		Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині встановлення факту непроживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та доведені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.
		Відповідно до ч. 1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
		Згідно листа приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу № 35/02-14 від 14.02.2025 року, з заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 звернулася його дружина- ОСОБА_1 . Будь-які інші особи з метою прийняття спадщини до цього часу не зверталися (а.с. 85).
		Отже, суд прийшов до висновку, що відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є такою, що не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
		Щодо визнання права власності на спадкове майно, суд зазначає наступне.
		Відповідно ч. 1 ст.1297ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
		Пленумом Верховного Суду України у п. 23 постанови від 30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
		Однією з підстав для реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання права власності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень- це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Державна реєстрація не є способом набуття чи припинення права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року(зі змінами та доповненнями), для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення негосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: виписка із негосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об оптом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав. Для здійснення державної реєстрації права власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.
		Право власності на нерухоме майно, яке є об`єктом спадщини, в даному випадку житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями та земельна ділянка, підлягають державній реєстрації, у зв`язку з цим, відповідно до ст. 182 та ч. 2 ст. 331 ЦК України,- воно виникає з моменту такої реєстрації. 
		Отже, за рішенням суду може бути визнано за позивачем право власності на нерухоме майно, що є об`єктом спадщини, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що у подальшому позбавляє спадкоємця можливості здійснити реєстрацію власності й прийняти спадщину.
		Судом встановлено, що померлий ОСОБА_3 був власником:
		-земельної ділянки площею 0,21 га., кадастровий номер 5324082401:01:001:0069, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), на підставі договору дарування від 12.07.2017 року (а.с. 27). Право власності на земельну ділянку було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.07.2017 року (а.с. 28);
		-житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який складається в цілому з: житлового будинку (літ «А-1») житловою площею 37,4 кв.м., загальною площею 61,0 кв.м., літньої кухні (літ. «Б»), гаражу (літ «В»), сараю (літ. «в»), вбиральні (літ. «Г»), погребу (літ. «б»), колодязю (№ 1), воріт, хвіртки (№ 2), огорожі (№ 3), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . на підставі договору дарування від 12.07.2017 року (а.с. 25). Право власності на житловий будинок було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.07.2017 року (а.с. 26).
		Тобто, ОСОБА_3 набув право власності на вищевказане спадкове майно 12.07.2017 року, а саме- з моменту його державної реєстрації.
		Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
		Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує право власності.
		Постановою № 509/02-31 від 26.12.2024 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії- видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на нерухоме майно з тих підстав, що заява про відому від спадщини не є належно оформленою, не засвідчена справжність підпису заявниці ОСОБА_2 , тобто, при встановлені кола спадкоємців та наявності підстав для закликання до спадкоємства виявлено ще одного спадкоємця згідно до ст. 1261 ЦК України, який заявив про відмову від спадщини, та належним чином це не оформив, а не з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. 
		Вказані обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині, у зв`язку з тим, що її права щодо володіння, користування та розпорядження спадковим майном не порушуються, а тому не підлягають захисту відповідно до ст. 392 ЦК України, оскільки не оспорюються нотаріусом, що вбачається зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
		На підставі вимог ст. 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		З урахуванням наведеного, оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		Позовні вимоги  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Панченко Олена Олександрівна, до ОСОБА_2 , про встановлення факту постійного непроживання зі спадкодавцем та неприйняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно- задовольнити частково.
		Встановити факт непроживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із спадкодавцем- ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщина за адресою: АДРЕСА_1 , 
		Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що не прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
		В іншій частині позовних вимог- відмовити.
		Заочне рішення може бути переглянуте Полтавським районним судом Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
		На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст. 284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повний тест рішення складений 05.03.2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя:  Т. О.  Зуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...