Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/28746/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 05.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 04.03.2025
Номер судового провадження: 854/839/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		04 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28746/24
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді  Коваля М.П.,
		суддів  Осіпова Ю.В.,
		 Скрипченка В.О.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу адвоката Пуйда Євгена Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року, прийняте у складі суду судді Хурси О.О. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просив суд:
		- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа від 25.03.2024 вих. № С/3922/6, який став підставою для розшуку ОСОБА_1 протиправними;
		- зобов`язати Відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області виключити ОСОБА_1 з бази інформаційного ресурсу.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено повністю.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Пуйда Євген Юрійович звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано оцінку незаконним діям ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа від 25.03.2024 року. На думку апелянта, судом першої інстанції не надано оцінку факту, що позивач перебуває в системі поліції ІПНП незаконно, оскільки підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності відсутні, правила військового обліку він не порушував, не змінював свого місця проживання, жодної повістки від відповідача не отримував. Апелянт вказує, що відповідачами не було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та не надано доказів, які б підтверджували правомірність незаконного розшуку в системі ІПНП та направлення листа № С/3922/6 від 25.03.2024.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.03.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 на адресу Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області було направлено лист № С/3922/6, в якому, посилаючись на положення ст. 259 КУпАП, відповідач просив доставити до ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку, для складення протоколів про адміністративні правопорушення. У примітці вказано «Не проходив ВЛК останні 8 років».
		Зазначений лист від 25.03.2024 вих. № С/3922/6 надійшов на адресу Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, зареєстрований 18.04.2024 за № 8518.
		В подальшому, як свідчать відповіді Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області на адвокатські запити представника позивача, відомості про ОСОБА_1 внесено інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як про такого, що перебуває у розшуку.
		Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа від 25.03.2024 вих. № С/3922/6, який став підставою для розшуку ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
		Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був внести до інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України дані відносно позивача про порушення останнім законодавства про мобілізацію на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 18.04.2024 за № 8518, при цьому позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів через не вчинення відповідачем окремих дій чи прийняттям відповідних рішень.
		Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про Національну поліцію» поліція у процесі своєї діяльності взаємодіє з органами правопорядку та іншими органами державної влади, а також органами місцевого самоврядування відповідно до закону та інших нормативно-правових актів.
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення.
		Частиною третьою статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено, що органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Положеннями ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником. 
		Відповідно до абзацу 2 пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі  Порядок № 1487) Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ (додаток 20), яке може надсилатися в електронному вигляді засобами інформаційної взаємодії, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		Районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку (абзац 16 пункту 79 Порядку № 1487).
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України 03.08.2017 № 676, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.08.2017 за № 1059/30927, затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему Інформаційний портал Національної поліції України.
		Відповідно до пунктів 1, 2 розділу 1 цього Положення це Положення визначає основні завдання, призначення, суб`єктів та структуру інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, а також умови її функціонування.
		Інформаційно-комунікаційна система Інформаційний портал Національної поліції України (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно-аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).
		Відповідно до пункту 3 додатку № 1 до Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 № 100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за № 222/33194 (пункт 4 розділу I) уповноважена службова особа органу (підрозділу) поліції після отримання заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, зобов`язана внести відповідні відомості до інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України, а за відсутності технічних можливостей - до журналу єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події.
		Враховуючи викладене, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідний територіальний орган Національної поліції зобов`язаний був вести до інформаційно-комунікаційної системи Інформаційний портал Національної поліції України дані відносно позивача на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого 18.04.2024 за № 8518.
		Разом з тим, суд не звернув увагу, що правомірність дій відповідного територіальний орган Національної поліції України не є предметом заявленого позову ОСОБА_2 .
		Натомість, доводи позовної заяви ґрунтувались на незгоді позивача із правомірністю дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа від 25.03.2024 вих. № С/3922/6, який став підставою для розшуку ОСОБА_1 , однак вказаними доводам позовної заяви судом правовому оцінку надано не було.
		Системний аналіз вищезазначених положень ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення у сукупності із приписами Порядку № 1487 дозволяє стверджувати, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені відповідними повноваженнями звертатись до органів Національної поліції з приводу доставлення осіб, які порушують законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку, з метою примусової їх доставки до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складення протоколу про адміністративне правопорушення.
		Натомість, у разі оскарження таких дій відповідача, адміністративний суд зобов`язаний перевірити відповідне звернення (лист) на відповідність критеріям, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, зокрема в частині обґрунтованості висновків про порушення особою законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлені правила військового обліку.
		Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Водночас, матеріали справи свідчать, що докази порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також встановлених правил військового обліку в матеріалах справи відсутні.
		Зазначення у листі від 25.03.2024 № С/3922/6 про непроходження позивачем ВЛК на протязі 8 років, за відсутності доказів здійснення відповідачем викликів (сповіщень) позивача про необхідність проходження ВЛК не свідчить про порушення ним правил військового обліку, оскільки норми чинного законодавства не містять обов`язку військовозобов`язаного самостійно ініціювати процес проходження ВЛК, навіть у випадку закінчення терміну дії попереднього висновку. Крім того, твердження про непроходження позивачем ВЛК на протязі 8 років належними та допустимими доказами не підтверджено.
		У цьому контексті колегія суддів також враховує процесуальну поведінку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Так, незважаючи про обізнаність відповідача про розгляд даної справи та його належне сповіщення, що підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом на подання відзиву не скористався ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції.
		Колегія суддів наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує, якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		За змістом статті 210 КАС України, до процесуальних обов`язків адміністративного суду віднесено з`ясування обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються. У такий спосіб проявляється інформування учасників адміністративного процесу щодо порядку реалізації судового розгляду та змісту адміністративної справи. Ознайомлення зі змістом джерел доказів (засобів доказування) дає змогу належно встановити обставини адміністративної справи. Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
		Відповідно до вимог статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Виходячи зі змісту завдання адміністративного судочинства, принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та можливості виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень суд адміністративної юрисдикції зобов`язаний не лише формально розглянути заявлені позовні вимоги, а й у комплексі дослідити обставини справи, надати їм відповідну правову оцінку і, у випадку необхідності, захистити порушене право позивача.
		Про це неодноразово нагадував у своїх постановах Верховний Суд, зокрема в рішенні від 30 січня 2020 року (справа № 263/15399/16-а).
		Враховуючи викладені обставини, з метою повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 письмові пояснення та належним чином засвідчені копії документів на підтвердження інформації про порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, викладеної у зверненні від 25.03.2024 року за вих. № С/3922/6.
		Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету відповідача у підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд» 31.01.2025 о 19:00 год., та з урахуванням приписів п.5 ч.6 ст. 251 КАС України, вважається отриманою відповідачем 03 лютого 2025 року.
		Натомість, вказана ухвала апеляційного суду була також проігнорована відповідачем, витребувані судом письмові пояснення та копії документів до суду не надані, про поважність причин неподання суд не повідомлено.
		Згідно приписів ч.9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обставини порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, викладені у зверненні від 25.03.2024 року за вих. № С/3922/6 не доведеними, що в свою чергу свідчить про протиправність дій щодо складення та направлення вказаного листа та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
		Відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
		Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
		При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
		Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
		Колегія суддів наголошує, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що зобов`язання Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області виключити інформацію про ОСОБА_1 з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку, забезпечить ефективний захист порушеного права позивача та належне вирішення спору.
		Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Таким чином, оскільки судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
		Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається зокрема з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		Відповідно до положень частини 1, 3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Так, як встановлено судом, під час подання адміністративного позову до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн. За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1816,80 грн. Таким чином, загальний розмір судових витрат у вигляді судового збору, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі складає 3028,00 грн.
		 
		 
		 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Пуйда Євгена Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року  задовольнити. 
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії  скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
		Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо складання та направлення листа від 25.03.2024 вих. № С/3922/6, який став підставою для розшуку ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Відділ поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області виключити інформацію про ОСОБА_1 з бази інформаційного ресурсу Інформаційної підсистеми «Розшук» інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» як такого, що перебуває у розшуку.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
		 
		Головуючий суддя: М. П. Коваль
		 
		Суддя: Ю.В. Осіпов
		 
		Суддя: В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...