Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/34374/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 05.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: К/990/7664/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/34374/24
		адміністративне провадження № К/990/7664/25  
		 
		Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф., 
		суддів - Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 
		на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року (суддя: Хурса О.О.)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року (колегія у складі суддів: Ступакова І.Г., Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
		у справі №420/34374/24
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління ДПС в Одеській області
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		05 листопада 2024 року   ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач у справі, платник податків) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 1859517-2409-1509 від 07 квітня 2023 року, яким визначено суму податкового зобов`язання за 2022 рік з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 240259, 50 гривень.
		 
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
		 
		У вказаній ухвалі зазначено, що позивач достеменно був обізнаний про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 04 липня 2023 року, відтак суд першої інстанції позивачу запропонував протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		 
		27 листопада 2024 року позивачем подано клопотання про усунення недоліків позовної заяви, в якій ОСОБА_1 наголошувала на тому, що вона не отримувала спірного податкового повідомлення-рішення, а надане податковим органом поштове повідомлення не можна вважати належним, допустимим та достовірним доказом того, що ОСОБА_1 04 липня 2023 року, отримувала оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1859517-2409-1509 від 07 квітня 2023 року.
		 
		Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернуто позивачу.
		 
		Повертаючи адміністративний позов, суди звернули увагу на те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду.
		 
		Крім того, суди критично оцінили твердження позивача про те, що в рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення в графі «розписка про одержання» напис «ОСОБА_1» не є підписом позивача та свідчить про фальсифікацію цих документів,- оскільки позивачем не надано доказів, що нею вчинялись дії щодо встановлення факту підроблення її підпису та притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності (звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення).
		 
		Стосовно відсутності на офіційному веб-сайті АТ «УКРПОШТА» в розділі «трекінг відправлення» інформації про відправлення №№ « 6530003591000» та « 6760206722599», суди зазначили, що час зберігання даних про трекінг є обмеженим, у зв`язку з чим, суди вважають недоречними посилання позивача на відсутність таких даних щодо номерів тренінгів, час  створення яких становить понад 1 рік.
		 
		24 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі № 420/34374/24, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права, позивач просить скасувати ці судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
		 
		Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судами попередніх інстанції норм процесуального права обґрунтовані тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги ту обставину, що позивач дізналася про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 1859517-2409-1509 від 07 квітня 2023 року - 10 липня 2024 року засобами електронного зв`язку, лише після того, як податковий орган звернувся до суду з позовом про стягнення податкової заборгованості.
		 
		Позивач наголосила на тому, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було їй вручене.
		 
		Також ОСОБА_1 у касаційній скарзі звертає увагу на наступне:
		 
		- поштове повідомлення про вручення містить два номери відправлення замість одного, що вже ставить під сумнів допустимість цього доказу. За кодовим ідентифікатором (трекінгом) не можливо здійснити перевірку даного доказу. При цьому, у АТ «Укрпошта» відсутня будь-яка інформація щодо відправлень №« 6530003591000» та №« 6760206722599»;
		 
		- адреса, яка вказана у рекомендованому повідомленні не відповідає адресі, яка вказана у списку №05-02 від 16.01 за Формою 103 «Рекомендовані листи»;
		 
		- список №05-02 від 16.01 за Формою 103 «Рекомендовані листи», наданий відповідачем не може вважатися допустимим доказом з огляду на неналежність його оформлення;
		 
		- спірне податкове повідомлення-рішення було направлено за адресою за якою позивач не проживає і права власності на нерухомість не має;
		 
		- жодний наданий відповідачем доказ не містить інформації про те, що поштовим відправленням №« 6530003591000» або №« 6760206722599» надсилалось саме податкове повідомлення-рішення №1859517-2409-1509 від 07 квітня 2023 року;
		 
		- суди попередніх інстанцій застосували законодавство, яке було нерелевантним на момент виникнення спірних правовідносин і встановлювало можливість зробити напис на поштовому повідомленні прізвища одержувача представником поштового зв`язку, а не поставити особистий підпис одержувачем;
		 
		- суди не застосували у спірних правовідносинах Закон України «Про поштовий зв`язок», який встановлює обов`язок підписувати поштове повідомлення одержувачем, а не представником поштового зв`язку.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року відкрито провадження у справі №420/34374/24 та витребувано справу з судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		03 березня 2025 року справа №420/34374/24 надійшла на адресу Верховного Суду.
		 
		Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті. 
		 
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та доводам скаржника, Суд виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, суд касаційної інстанції переглядає рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
		 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом.
		 
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		 
		Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
		 
		Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Частиною другою цієї статті встановлено, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Стаття 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, зокрема, частинами першою і третьою цієї статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		 
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		 
		Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		 
		Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
		 
		Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		 
		Отже, вирішуючи питання про залишення позову в цій справі без розгляду, суди мають установити день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та відповідно визначити чи дотримано контролюючим органом порядок направлення спірних актів індивідуальної дії на адресу платника податку.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 07 квітня 2023 року, тоді як з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулася 05 листопада 2024 року, тобто з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом.
		 
		Позивачем не заперечується, що процесуальним законодавством встановлено шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом у цій справі.
		 
		В той же час позивач наголошує на тому, що їй не було відомо про наявність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки вона не отримувала його.
		 
		У відповідності до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, зокрема, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
		 
		Згідно з пунктом 70.7. статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		 
		За приписами пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
		 
		Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
		 
		Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
		 
		У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
		 
		З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що податкове повідомлення рішення, надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
		 
		Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суди попередніх інстанцій звернули увагу на наявність зворотнього поштового повідомлення, яке підтверджує факт отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення, в той же час судами не з`ясовувалося на яку саме адресу позивача було надіслано спірне податкове повідомлення-рішення, чи відповідає зазначена адреса місцезнаходженню платника податків, в даному випадку ОСОБА_1 .
		 
		Не з`ясування зазначеного питання унеможливлює встановлення факту належного повідомлення податковим органом позивача у справі про наявність спірного податкового повідомлення-рішення, відстав ставить під сумнів висновки судів попередніх інстанцій про ознайомлення ОСОБА_1 з вказаним рішенням у липні 2023 року, та, відповідно, про можливість звернення позивача до суду з цим позовом в межах шестимісячного строку, розраховуючи зазначений строк з липня 2023 року. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		 
		Враховуючи зазначене вище, Суд вважає за необхідне скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції. При цьому, Суд звертає увагу на необхідності при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду, з`ясувати куди саме було надіслано спірне податкове повідомлення-рішення, і чи  відповідає зазначена адреса місцезнаходженню платника податків, в даному випадку ОСОБА_1 .
		 
		В той же час, Суд вважає за необхідне звернути увагу на інших доводах позивача, викладених у касаційній скарзі.
		 
		Щодо посилання на список №05-02 від 16.01 за Формою 103 «Рекомендовані листи», створений податковим органом, то Суд звертає увагу на те, що вказаним списком податковий орган підтверджує надіслання відзиву на апеляційну скаргу позивачу у справі. Зазначений список не має жодного відношення до підтвердження надсилання податкового повідомлення-рішення № 1859517-2409-1509 від 07 квітня 2023 року позивачу у справі.
		 
		Стосовно відсутності на офіційному веб-сайті АТ «УКРПОШТА» в розділі «трекінг відправлення» інформації про відправлення №№ « 6530003591000» та « 6760206722599», Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що час зберігання даних про трекінг є обмеженим, що унеможливлює отримати інформацію по вказаним вище відправленням.
		 
		Щодо посилання позивача на те, що поштове повідомлення про вручення містить два номери відправлення замість одного, Суд звертає увагу на те, що при поверненні зворотнього поштового повідомлення, яке підтверджує отримання рекомендованого листа з повідомленням про вручення, поштове відділення, яке повертає зворотнє поштове повідомлення повинне вклеїти новий додатковий штрих-кодовий ідентифікатор у спеціально відведеному для цього місці, що свідчить про те, що в подальшому зворотнє поштове повідомлення матиме два штрих-кодових ідентифікатори.
		 
		З огляду на вказане зазначені доводи позивача не приймаються, проте за наявності підстав наведених у цій постанові, Суд дійшов до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року у справі №420/34374/24 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                          Р. Ф. Ханова
		 
		                                                                                          Л. І. Бившева
		 
		                                                                                          В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...