Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/21783/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 05.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: К/990/713/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 240/21783/21
		адміністративне провадження № К/990/713/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Шарапи В.М.,
		суддів - Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МО України) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року у складі судді Шимоновича Р.М. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Боровицького О.А. (головуючий), суддів: Курка О.П., Шидловського В.Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до МО України про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
		ОПИСОВА ЧАСТИНА          
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		1. Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправним і скасувати пункт 20 рішення МО України, оформленого протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 лютого 2021 року про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини;
		- зобов`язати відповідача призначити і виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та в Порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
		2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 31 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року, позов задовольнив.
		Визнав протиправним та скасував пункт 20 рішення МО України, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 лютого 2021 року, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини.
		Зобов`язав МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону № 2011-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), з урахуванням раніше виплачених сум.
		2.1 Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у разі встановлення військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у них виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується їм з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.
		Оскільки, на момент первинного встановлення відсотка непрацездатності строків реалізації права на одноразову грошову допомогу законодавством передбачено не було, то позивач має право на отримання вказаної допомоги без обмеження дворічним терміном після первинного встановлення відсотка непрацездатності.
		3. Суди попередніх інстанцій встановили:
		3.1 27 січня 2015 року ОСОБА_1 під час первинного огляду органами МСЕК було встановлено 5 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
		3.2 У подальшому при огляді позивача у грудні 2018 року йому встановлено 35 % втрати професійної працездатності і ІІІ групу інвалідності з 28 листопада 2018 року внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 101776 від 3 грудня 2018 року.
		3.3 Допомога у зв`язку з встановленням 5 % втрати працездатності і ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 440 500,00 грн.
		3.4 З 27 листопада 2020 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини, про що видано довідку МСЕК серії 12 ААВ № 294182 від 9 грудня 2020 року.
		3.5 ОСОБА_1 звертався до відповідача про виплату йому грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		3.6 Згідно із рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним в пункті 20 протоколу № 26 від 18 лютого 2021 року, позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 4 статті 16-3 3акону № 2011-XII та пунктом 8 Порядку № 975 у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Позивачу ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, тому немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Допомога у зв`язку з встановленням 5% втрати працездатності і ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 440 500,00 грн.
		3.7 Позивач, уважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, МО України звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
		4.1 На її обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувану постанову без врахування висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня, 2 грудня 2020 року, 21 березня 2023 року (справи №№ 240/10153/19, 1.380.2019.006957, 240/7411/21, відповідно).
		5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. На думку позивача рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
		Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
		6. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно яких Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.  
		7. Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		8. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом №2011-ХІІ.
		9. Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		10. Частиною другою статті 16 Закону №2011-ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога.
		11. Однією із підстав, відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, є встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		12. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
		13. Частинами другою, четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній на час первинного огляду позивача та встановлення відсотку втрати працездатності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		14. Згідно з частиною дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		15. Абзацом 2 пункту 3 Порядку № 975 встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 січня 2015 року ОСОБА_1 органами МСЕК було встановлено 5 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.
		У грудні 2018 року йому первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності і ІІІ групу інвалідності з 28 листопада 2018 року внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААБ № 101776 від 3 грудня 2018 року.
		З 27 листопада 2020 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини, про що видано довідку МСЕК серії 12 ААВ № 294182 від 9 грудня 2020 року.
		ОСОБА_1 звертався до відповідача про виплату йому грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		17. Таким чином, предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи, встановлену внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		18. Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		19. Надалі, Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (який набрав чинності з 1 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». 
		20. Абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
		21. Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
		22. Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
		23. Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи.
		24. Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у різний час отримав два окремі ушкодження здоров`я:
		(1) під час перебування в зоні АТО у 2014 році внаслідок отриманого вогнепального осколочного поранення йому з 27 січня 2015 року встановлено 5 % втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби
		(2) під час повторного перебування в зоні АТО у 2017 році, внаслідок отриманої травми ОСОБА_1  з 28 листопада 2018 року встановлено первинно ІІІ групу інвалідності, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		(3) 27 листопада 2020 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, ТАК, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		25. Таким чином, суд колегія суддів уважає, що комісія МО України не врахувала, що у 2017 році позивач під час обстрілу отримав травми, внаслідок яких позивачу 28 листопада 2018 року встановлено ІІІ групу інвалідності, яка не пов`язана із пораненням, отриманим позивачем у 2014 році за інших подій.
		Тобто звернувшись до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи, встановлену внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена з 28 листопада 2018 року, а ІІ група - з 27 листопада 2020 року. Між цими датами дворічний термін не сплинув.
		26. Визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров`я, а не внаслідок різних.
		27. Вказане підтверджується висновком Верховного Суду, висловленим у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року (справа 240/1623/20). Вказані висновки також відповідають позиціям Верховного Суду, на відповідність яким скаржник просив перевірити рішення суду апеляційної інстанції, висловленим у постанові від 15 липня 2020 року (справа №240/10153/19).
		28. Таку ж позицію підтримав Верховний Суд у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                10 грудня 2024 року (справа №240/19209/21).
		29. З урахуванням викладеного, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування пункт 20 рішення МО України, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини та зобов`язання МО України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності з 27 листопада 2020 року внаслідок травми, пов`язаної з захистом Батьківщини, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
		30. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що комісія МО України, відмовляючи позивачу у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, діяла всупереч нормам чинного законодавства, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		31. Колегія суддів уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права.
		32. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції і їм надана належна правова оцінка. Доводів, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій скаржником не наведено. 
		33. Ураховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		34. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення. 
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                          В.М. Шарапа
		Судді:                                                                                                              В.М. Кравчук                                                                                                                                  С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...