Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/212/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 20.11.2024
Номер судового провадження: 61-2166ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		20 листопада 2024 року
		м. Київ
		Справа № 759/212/20
		Провадження № 61-2166св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
		відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - відповідач, банк),
		третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінілон» (далі - ТОВ «ФК «Фінілон», третя особа),
		про стягнення заборгованості за договорами банківського вкладу
		за касаційними скаргами позивачки та відповідача на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року, ухвалене суддею Кириленко Т. В., і постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І. 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           Протягом 2010 - 2014 років позивачка уклала з банком в Автономній Республіці Крим 11 договорів банківського вкладу. Дію тих договорів неодноразово продовжували. У 2014 році позивачка просила банк «перевести її депозити до міста Києва», а у вересні 2016 року - повернути належні їй кошти разом із процентами. Проте банк кошти не повернув, мотивуючи це заміною його як боржника у зобов`язанні на фінансову компанію. Позивачка вважала належним боржником саме банк, бо не погоджувала переведення боргу за вкладами на третю особу.Тому просила стягнути з банку: вклади та проценти за користування вкладами з лютого 2014 року до ухвалення рішення судом першої інстанції за процентною ставкою, яка визначена у договорах; три проценти річних за прострочення виконання боржником зобов`язання з вересня 2019 року до вересня 2021 року; пеню за останній рік, передбачену спеціальним законом для споживачів; відшкодування моральної шкоди.
		2.           Суд першої інстанції задовольнив позов частково: стягнув із відповідача на користь позивачки суми вкладів; проценти за період із лютого 2014 року до ухвалення рішення (за основу для обчисленні цих сум суд узяв: з лютого 2014 року до вересня 2016 року (момент розірвання договорів) - процентні ставки, які діяли на час укладення договорів; із жовтня 2016 року до листопада 2021 року - процентні ставки для виплат «на вимогу» згідно зіспеціальними наказами банку); три проценти річних за прострочення повернення вкладів з процентами за весь період затримки розрахунку (1 760 днів); неустойку,передбачену спеціальним законом для споживачів, у заявленому позивачкою розмірі; відмовив за необґрунтованістю у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди. У резолютивній частині рішення суд вказав, що сума процентів визначена без відрахування податків і зборів, які належить утримати у встановленому законом порядку. Вважав банк належним відповідачем, бо позивачка не надала згоду на заміну боржника у зобов`язанні за договорами банківського вкладу. 
		3.           Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про стягнення вкладів, процентів і неустойки за порушення прав позивачки як споживача банківських послуг; визнав обґрунтованими розрахунки вказаних сум. Навів свій розрахунок трьох процентів річних з урахуванням загальної позовної давності. Вирішив стягнути на користь позивачки 5 000,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок неповернення банківських вкладів.
		4.           Позивачка не погодилася з висновками судів щодо стягнення процентів за користування вкладами за період після розірвання договорів за ставками, нижчими, ніж визначені у договорах. Зауважила, що апеляційний суд необґрунтовано стягнув три проценти річних, урахувавши загальну позовну давність, і компенсацію моральної шкоди у меншому розмірі, ніж позивачка просила. 
		5.           Відповідач оскаржив судові рішення у частині задоволених вимог. Стверджував, що відбулася заміна боржника у зобов`язанні на фінансову компанію, яка повинна відповідати за виконання договорів банківського вкладу. Зазначив, що суди безпідставно стягнули проценти за користування вкладами та пеню за період після розірвання договорів, обчислили три проценти річних із урахуванням частини процентів, нарахованих після розірвання договорів. Вважав необґрунтованим висновок апеляційного суду про компенсацію моральної шкоди. 
		6.           Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: 1) чи є підстави для стягнення з банку суми вкладів позивачки? 2) чи обґрунтовано суди попередніх інстанцій стягнули з банку проценти за користування депозитами за період після розірвання договорів банківського вкладу? 3) чи поширюється позовна давність на вимогу про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання банком обов`язку видати вклад? 4) чи можна стягнути передбачену спеціальним законом для споживачів пеню за період після розірвання договорів банківського вкладу? 5) чи є підстави для компенсації моральної шкоди у заявленому позивачкою розмірі? 
		Вирішив, що банк є належним відповідачем у справі, бо позивачка не надала згоду на заміну боржника у зобов`язанні. Тому саме банк має повернути позивачці вклади, проценти за період з лютого 2014 року до розірвання договорів банківського вкладу та три проценти річних за період після розірвання цих договорів. На вимоги про стягнення трьох процентіврічних, нараховані та заявлені через невиконання обов`язку видати вклади, позовна давність не поширюється. Нарахування процентів за користування вкладами та неустойки (пені), передбаченої спеціальним законом для споживачів, за період після розірвання договорів не допускається. Відшкодування 5 000,00 грн моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, характеру правопорушення та не компенсує позивачці її душевні страждання і хвилювання, пов`язані з тривалою затримкою з виплатою вкладів і процентів за одинадцятьма договорами банківського вкладу. Позивачка належно обґрунтувала вимогу про стягнення 35 000,00 грн компенсації моральної шкоди. Відповідач не довів відсутності протиправності та вини у тривалому невиконанні обов`язку з виплати належних позивачці коштів.
		(2) Зміст позовної заяви
		7.           8 січня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь: 10 981,63 доларів США вкладу з урахуванням процентів; 7 925,30 євро вкладу з урахуванням процентів; 100 753,33 грн вкладів у гривні з урахуванням процентів; 56 804,96 грн як три проценти річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); 19 341,59 грн неустойки згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII); 35 000,00 грн компенсації моральної шкоди. Мотивувала так:
		7.1.       Протягом 2010 - 2014 років позивачка уклала з банком 11 договорів банківського вкладу у м. Феодосії на території Автономної Республіки Крим:
		(1) від 15 грудня 2011 року № SAMDN01000722187149 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 5 000,00 євро з процентною ставкою 6 % річних (далі - договір № SAMDN01000722187149);
		(2) від 17 травня 2010 року № SAMDN01000710515827 (вклад «Стандарт» зі щомісячною виплатою) на суму 5 000,00 доларів США з процентною ставкою 10,25 % річних (далі - договір № SAMDN01000722187149);
		(3) від 22 серпня 2012 року № SAMDN01000728102963 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 7 000,00 грн з процентною ставкою 17 % річних (далі - договір № SAMDN01000728102963);
		(4) від 23 листопада 2012 року № SAMDN01000730858329 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 1 000,00 грн з процентною ставкою 17 % річних (далі - договір № SAMDN01000730858329);
		(5) від 25 грудня 2012 року № SAMDN01000731747511 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 2 000,00 грн з процентною ставкою 17 % річних (далі - договір № SAMDN01000731747511);
		(6) від 18 березня 2013 року № SAMDN01000733865650 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 2 000,00 грн з процентною ставкою 16 % річних (далі - договір № SAMDN01000733865650);
		(7) від 17 червня 2013 року № SAMDN01000735936190 (вклад «Стандарт», 3 міс.) на суму 2 000,00 грн з процентною ставкою 16 % річних (далі - договір № SAMDN01000735936190);
		(8) від 17 липня 2013 року № SAMDN01000736581491 (вклад «Стандарт», 6 міс.) на суму 8 000,00 грн з процентною ставкою 17 % річних (далі - договір № SAMDN01000736581491);
		(9) від 27 вересня 2013 року № SAMDN01000738060145 (вклад «Стандарт», 6 міс.) на суму 2 500,00 грн з процентною ставкою 17 % річних (далі - договір № SAMDN01000738060145);
		(10) від 16 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070016470900 (вклад «Стандарт») на суму 2 000,00 грн з процентною ставкою 16 % річних (далі - договір № SAMDNWFD0016470900);
		(11) від 7 лютого 2014 року № SAMDNWFD0070072870100 (вклад «Стандарт») на суму 2 000,00 грн з процентною ставкою 18 % річних (далі - договір № SAMDNWFD0070072870100).
		7.2.       Дію вказаних договорів сторони неодноразово продовжували.
		7.3.       28 вересня 2016 року позивачка подала до банку заяву, у якій просила розблокувати її рахунки та повернути вклади. Проте банк залишив її вимогу про повернення коштів без виконання.
		7.4.       Позивачка навела такі розрахунки (уточнені) (т. 2, а. с. 9 - 10, 56 - 59):
		(1) за договором № SAMDN01000722187149 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 5 031,36 євро;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 6 % річних за період із 15 лютого 2014 року до 15 вересня 2021 року - 2 893,94 євро;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 7 925,30 євро згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 237,75 євро, що станом на 2 жовтня 2021 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 7 512,90 грн;
		-                  трьох процентів річних від 7 925,30 євро згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 15 вересня 2019 року до 15 вересня 2021 року - 704,15 євро, що станом на 28 вересня 2021 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 21 899,29 грн;
		(2) за договором № SAMDN01000710515827 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 5 060,05 доларів США;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 10,25 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 17 вересня 2021 року - 5 921,58 доларів США;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів річних від 10 981,63 доларів США згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 329,45 доларів США, що станом на 2 жовтня 2021 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 8 806,16 грн;
		-                  трьох процентів річних від 10 981,63 доларів США згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 975,71 доларів США, що станом на 28 вересня 2021 року згідно з курсом Національного банку України еквівалентно 25,953,89 грн;
		(3) за договором № SAMDN01000728102963 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 7 096,50 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 17 % річних за період із 22 лютого 2014 року до 22 вересня 2021 року - 18 443,05 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 25 539,55 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 766,18 грн;
		-                  трьох процентів річних від 25 539,55 грн згідно з частиною другої статті 625 ЦК України за період із 23 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року - 2 269,18 грн;
		(4) за договором № SAMDN01000730858329 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 1 013,80 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 17 % річних за період із 23 лютого 2014 року до 23 вересня 2021 року - 2 634,70 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 3 648,50 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 109,45 грн;
		-                  трьох процентів річних від 3 648,50 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 23 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року - 324,16 грн;
		(5) за договором № SAMDN01000731747511 заборгованість складається із: 
		-                  депозиту - 2 027,61 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 17 % річних за період із 25 лютого 2014 року до 25 вересня 2021 року - 5 269,43 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 7 927,04 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 218,91 грн;
		-                  трьох процентів річних від 7 927,04 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 25 вересня 2019 року до 25 вересня 2021 року - 648,33 грн;
		(6) за договором № SAMDN01000733865650 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 2 027,61 грн;
		-         процентів за користування депозитом за ставкою 16 % річних за період із 18 лютого 2014 року до 18 вересня 2021 року - 4 743,30 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 6 770,91 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 203,12 грн;
		-                  трьох процентів річних від 6 770,91 грнзгідно зі статтею 625 ЦК України за період із 18 вересня 2019 року до 18 вересня 2021 року - 601,59 грн;
		(7) за договором № SAMDN01000735936190 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 2 027,61 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 16 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 17 вересня 2021 року - 4 743,30 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 6 770,91 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 203,12 грн;
		-                  трьох процентів річних від 27 083,73 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 2 406,37 грн;
		(8) за договором № SAMDN01000736581491 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 8 110,46 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 17 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 17 вересня 2021 року - 18 973,27 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 27 083,73 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 812,51 грн;
		-                  трьох процентів річних від 6 770,91 грн згідно зі статтею 625 ЦК України за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 601,59 грн;
		(9) за договором № SAMDN01000738060145 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 2 532,60 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 17 % річних за період із 27 лютого 2014 року до 27 вересня 2021 року - 6 581,82 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 9 114,42 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 273,43 грн;
		-                  трьох процентів річних від 9 114,42 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 27 вересня 2018 року до 27 вересня 2021 року - 809,81 грн;
		(10) за договором № SAMDNWFD0070016470900 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 2 027,61 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 16 % річних за період із 16 лютого 2014 року до 16 вересня 2021 року - 5 756,49 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 6 770,91 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (з урахуванням спеціальної позовної давності) - 203,12 грн;
		-                  трьох процентів річних від 6 770,91 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 16 вересня 2019 року до 16 вересня 2021 року - 601,59 грн;
		(11) за договором № SAMDNWFD0070072870100 заборгованість складається із:
		-                  депозиту - 2 000,00 грн;
		-                  процентів за користування депозитом за ставкою 18 % річних за період із 7 лютого 2014 року до 7 вересня 2021 року - 5 756,49 грн;
		-                  неустойки у розмірі трьох процентів від 7 756,49 грн згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII за останній повний рік (із урахуванням спеціальної позовної давності) - 232,69 грн;
		-                  трьох процентів річних від 7 756,49 грн згідно з частиною другою статті 625 ЦК України за період із 7 вересня 2019 року до 7 вересня 2021 року - 689,16 грн.
		Вимогу про компенсацію моральної шкоди у розмірі 35 000,00 грн позивачка обґрунтувала тим, що з 2014 року вона багаторазово зверталася до банку із заявами про виплату процентів і повернення вкладів, повідомляла про те, що є пенсіонеркою, пенсія є її єдиним джерелом доходу, вона потребує кошти для задоволення базових потреб (зокрема для придбання продуктів харчування), на її утриманні перебував хворий батько, який згодом помер і на поховання якого необхідні були кошти. Проте відповідач проігнорував вимоги. Через таку бездіяльність позивачка тривалий час позбавлена можливості користуватися власними коштами.
		(3) Зміст відзиву відповідача 
		8.           Банк не погодився з позовними вимогами. Обґрунтував так:
		8.1.       У травні 2014 року окупаційна влада конфіскувала частину майнового комплексу відповідача, яку він використовував у банківській діяльності структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Філія). Зокрема мова йде про банківські та касові документи, договори, приміщення, банкомати, термінали, транспортні засоби тощо.
		8.2.       Згідно з Положенням про Філію, яке затвердило Правління банку (рішення від 15 грудня 2011 року № 50), Філія самостійно веде облік здійснюваних банківських й інших операцій, складає та подає звітність, передбачену чинним законодавством, забезпечує збереження документів. На цей час доступ до первинних документів Філії є обмеженим. 
		8.3.       17 листопада 2014 року банк уклав із третьою особою договір про переведення боргу, а 18 листопада 2014 року - додаткову угоду до нього, згідно з яким боржником, зокрема за всіма договорами банківського вкладу позивачки, стало ТОВ «ФК «Фінілон». Відповідну інформацію банк розмістив на своєму вебсайті. Позивачка у визначений строк до 15 лютого 2015 року не висловила жодних заперечень проти переведення боргу на нового боржника. Тому банк не є належним відповідачем у справі.
		8.4.       Позивачка навела неправильні розрахунки. Договори банківського вкладу не містять умов щодо розміру процентної ставки за користування коштами після закінчення строку дії цих договорів. Після їхнього розірвання для обчислення відповідних процентів у банку визначені спеціальні ставки: до 3 травня 2017 року - 1 % річних, а з 4 травня 2017 року - 0,01 % річних.
		8.5.       Відшкодування моральної шкоди за порушення умов договорів не передбачене чинним законодавством.
		8.6.       Позивачка розрахувала заборгованість без урахування приписів статті 256 і частини другої статті 258 ЦК України про те, що до вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність в один рік.
		(4) Зміст рішення суду першої інстанції
		9.           2 листопада 2021 року Святошинський районний суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким (із урахуванням ухвали цього суду від 15 листопада 2021 року про виправлення описки) позов задовольнив частково: стягнув із відповідача на користь позивача (1) за договором № SAMDN01000722187149 - 5 000,00 євро вкладу, 819,92 євро процентів, 837,31 євро як три проценти річних згідно зі статтею 625 ЦК України, а всього 6 657,23 євро; (2) за договором № SAMDN01000710515827 - 5 000,00 доларів США вкладу, 1 345,54 доларів США процентів, 917,93 доларів США як три проценти річних згідно зі статтею 625 ЦК України, а всього 7 263,47 доларів США; (3) за іншими договорами - 28 500,00 грн вкладів, 12 627,83 грн процентів, 5 949,45 грн як три проценти річних згідно зі статтею 625 ЦК України, а всього 47 077,28 грн; (4) 19 341,59 грн пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII; (5) 4 591,23 грн судового збору; відмовив у задоволенні інших вимог. Суму процентів зазначив без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку. Мотивував рішення так:
		9.1.       Позивачка довела, що вносила кошти на депозитні рахунки. Дію договорів банківського вкладусторони неодноразово продовжували. 
		9.2.       19 червня 2014 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про переоформлення вкладів (т. 1, а. с. 42), 20 травня 2014 року - із заявою про переведення вкладів (т. 1, а. с. 234 - 235), 28 вересня 2016 року, 26 січня 2017 року, 22 серпня 2017 року - із заявами про повернення депозитів (т. 1, а. с. 237 - 242).
		Заява від 28 вересня 2016 року про повернення депозитів була вимогою розірвати договори банківського вкладу, яку відповідач не виконав.
		9.3.       Згідно з пунктом 5 договорів банківського вкладу у сторін є право достроково розірвати договори, повідомивши один одного за два банківські дні до дати розірвання. Якщо договори розриваються до спливу строку вкладу, вкладнику повертається сума вкладу, за неповний строк вкладу проценти нараховуються та сплачуються за зниженою ставкою (пункт 6 договорів банківського вкладу). Розмір зниженої процентної ставки договорами не визначений.
		9.4.       Відповідач не виконав зобов`язання за договорами банківського вкладу, тому повинен повернути позивачці вклади з процентами, а також сплатити три проценти річних згідно зі статтею 625 ЦК України та неустойку, визначену приписами частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII.
		9.5.       Суд не погодився із розрахунками заборгованості позивачки та навів свої, у яких урахував, що:
		(1) договори банківського вкладу розірвані з 30 вересня 2016 року;
		(2) проценти за період після розірвання цих договорів із 20 червня 2014 року до 4 травня 2017 року треба було розраховувати за ставкою 1 % річних, а з 4 травня 2017 року - 0,01 % річних (такі процентні ставки банк визначив для виплат «На вимогу» та «До запитання»);
		(3) відповідач мав сплатити позивачці проценти за користування депозитами:
		за договором № SAMDN01000722187149: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 6 % річних - 788,00 євро (5 000,00 євро х 6 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 29,45 євро (5 000,00 євро х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 2,25 євро (5 000,00 євро х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 819,92 євро;
		за договором № SAMDN01000710515827: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 10,25 % річних - 1 345,54 доларів США (5 000,00 доларів США х 10,25 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 29,45 доларів США (5 000,00 доларів США х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 2,25 доларів США (5 000,00 доларів США х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 1 377,25 доларів США;
		за договором № SAMDN01000728102963: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 17 % річних - 3 126,60 грн (7 000,00 грн х 17 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 41,23 грн (7 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 3,15 грн (7 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 3 170,98 грн;
		за договором № SAMDN01000730858329: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 17 % річних - 446,66 грн (1 000,00 грн х 17 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 5,89 грн (1 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,45 грн (1 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 453,00 грн;
		за договором № SAMDN01000731747511: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 17 % річних - 893,32 грн (2 000,00 грн х 17 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 11,78 грн (2 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,90 грн (2 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 906,00 грн;
		за договором № SAMDN01000733865650: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 16 % річних - 840,77 грн (2 000,00 грн х 16 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 11,78 грн (2 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,90 грн (2 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 853,45 грн;
		за договором № SAMDN01000735936190: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 16 % річних - 840,77 грн (2 000,00 грн х 16 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 11,78 грн (2 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,90 грн (2 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 853,45 грн;
		за договором № SAMDN01000736581491: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 17 % річних - 3 573,26 грн (8 000,00 грн х 17 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 47,12 грн (8 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 3,60 грн (8 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 3 623,98 грн;
		за договором № SAMDN01000738060145: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 17 % річних - 1 116,64 грн (2 500,00 грн х 17 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 14,73 грн (2 500,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 1,13 грн (2 500,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 1 132,50 грн;
		за договором № SAMDNWFD0070016470900: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 16 % річних - 840,77 грн (2 000,00 грн х 16 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 11,78 грн (2 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,90 грн (2 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 853,45 грн;
		за договором № SAMDNWFD0070072870100: за період із 15 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року (959 днів) за ставкою 18 % річних - 945,86 грн (2 000,00 грн х 18 % х 959 / 365); за період із 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року (215 днів) за ставкою 1 % річних - 11,78 грн (2 000,00 грн х 1 % х 215 / 365); за період із 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року (1 644 дні) за ставкою 0,01 % річних - 0,90 грн (2 000,00 грн х 0,01 % х 1 644 / 365); всього 958,54 грн;
		(4) відповідач у визначені строки не виплатив позивачці проценти за користування депозитами та не повернув вклади, тому має сплатити три проценти річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України: 
		за договором № SAMDN01000722187149 - 837,31 євро (5 788,22 євро невиплачених коштів х 3 % / 365 х 1 760 днів затримки розрахунку);
		за договором № SAMDN01000710515827 - 917,63 доларів США (6 345,54 доларів США невиплачених коштів х 3 %/ 365 х 1 760 днів затримки розрахунку;
		за іншими договорами банківського вкладу у гривні - 5 844,36 грн (41 127,83 грн невиплачених коштів х 3 % / 365 х 1 760 днів затримки розрахунку).
		Ці суми визначені у межах позовної давності за період із 8 січня 2017 року до дня ухвалення рішення - 2 листопада 2021 року;
		(5) на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII банк повинен сплатити позивачці пеню в розмірі трьох процентів від суми утримуваних коштів за кожен день із моменту звернення позивачки з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. З урахуванням принципу диспозитивності (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)) на користь позивачки слід стягнути пеню у заявленому розмірі - 19 341,59 грн.
		9.6.       Інші вимоги позовної заяви є необґрунтованими.
		9.7.       Безпідставним є аргумент банку про те, що він є неналежним відповідачем. Договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який банк уклав із третьою особою, згідно з приписами частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України не створив для позивачки як сторони договорів банківського вкладу прав та обов`язків.
		(5) Зміст постанови апеляційного суду
		10.        22 січня 2024 року Київський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційні скарги позивачки та відповідача задовольнив частково: рішення суду першої інстанції (1) змінив у частині стягнення трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України, стягнувши з відповідача на користь позивачки 34 835,41 грн за договорами банківського вкладу; (2) скасував у частині відмови компенсувати моральну шкоду та стягнув із відповідача на користь позивачки 5 000,00 грн такої компенсації; (3) залишив без змін в іншій частині. Мотивував постанову так:
		10.1.    Суд першої інстанції правильно розрахував проценти за користування депозитами. Позивачка помилково вважає, що їх треба обчислювати за весь період затримки виплати за ставкою, визначеною у договорах банківського вкладу; після заяви про повернення вкладів проценти сплачуються у розмірі, який звичайно сплачує банк за вкладом на вимогу.
		10.2.    Суд оцінив заяву позивачки від 28 вересня 2016 року про повернення вкладів як заяву про розірвання договорів банківського вкладу, яку відповідач не виконав. 
		10.3.    Згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування коштами на рахунку клієнта банк сплачує у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно банк сплачує за вкладом на вимогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц). З огляду на це безпідставними є доводи позивачки щодо обов`язку відповідача виплатити проценти за ставками, що передбачені у договорах банківського вкладу, до моменту їх фактичного повернення. Після подання заяви про повернення вкладів проценти сплачуються у розмірі, який зазвичай банк сплачує за вкладом на вимогу. Проценти за період після розірвання договорів банківського вкладу за період з 20 червня 2014 року до 4 травня 2017 року треба розраховувати за ставкою 1 % річних, а з 4 травня 2017 року - 0,01 % річних.
		10.4.    Суд першої інстанції обґрунтовано виснував про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі статті 625 ЦК України, проте помилився у розмірі та періоді стягнення (за період, що перевищує трирічну позовну давність). Апеляційний суд навів свої розрахунки сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України:
		(1) за договором № SAMDN01000722187149 (в євро): для обчислення трьох процентів річних за основу слід брати суму депозиту з процентами (5 819,92 євро), що згідно з курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції еквівалентно 177 100,16 грн. Розрахунок трьох процентів річних:
		за період із 8 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року - 5 211,11 грн (177 100,16 грн х 3 % / 100 % х 358 днів / 365 днів); 
		за період із 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 5 313,00 грн (177 100,16 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року - 5 313,00 грн (177 100,16 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2020 року до 8 січня 2020 року - 116,13 грн (177 100,16 грн х 3 % / 100 % х 8 днів / 366 днів);
		всього - 15 953,24 грн;
		(2) за договором № SAMDN01000710515827 (у доларі США):для обчислення трьох процентів річних за основу слід брати суму депозиту з процентами (6 377, 25 доларів США), що згідно з курсом Національного банку України станом на день ухвалення рішення судом першої інстанції еквівалентно 168 486,94 грн. Розрахунок трьох процентів річних:
		за період із 8 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року - 4 957,67 грн (168 486,94 грн х 3 % / 100 % х 358 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 5 054,61 грн (168 486,94 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року - 5 054,61 грн (168 486,94 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період розрахунку із 1 січня 2020 року до 8 січня 2020 року - 110,48 грн (168 486,94 грн х 3% / 100 % х 8 днів / 366 днів),
		всього - 15 177,37 грн;
		(3) за іншими договорами банківського вкладу (у гривні): для обчислення трьох процентів річних за основу слід брати суму депозитів у гривні з процентами - 41 127,83 грн (депозити - 28 500,00 грн і проценти - 12 627,83 грн). Розрахунок трьох процентів річних:
		за період із 8 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року - 1 210,17 грн (41 127,83 грн х 3 % / 100 % х 358 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2018 року до 31 грудня 2018 року - 1 233,83 грн (41 127,83 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2019 року до 31 грудня 2019 року - 1 233,83 грн (41 127,83 грн х 3 % / 100 % х 365 днів / 365 днів);
		за період із 1 січня 2020 року до 8 січня 2020 року - 26,97 грн (41 127,83 грн х 3 % /100 % х 8 днів / 366 днів);
		всього - 3 704,80 грн.
		Загальна сума трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за всіма договорами банківського вкладу, становить 34 835,41 грн.
		10.5.    Суд першої інстанції правильно обчислив розмір пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII.
		10.6.    Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги про компенсацію моральної шкоди. З урахуванням критеріїв розумності та справедливості, характеру спірних правовідносин, строку невиконання зобов`язань банком, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 5 000 грн компенсації моральної шкоди.
		(6) Провадження у суді касаційної інстанції
		11.        13 лютого 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій просив: скасувати зазначені судові рішення у задоволеній частині й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову. 
		12.        4 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу відповідача без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. 
		13.        8 березня 2024 року адвокат в інтересах відповідача сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків.
		14.        12 березня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
		15.        30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу із суду першої інстанції.
		16.        6 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу позивачки без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Копію цієї ухвали позивачка отримала 18 липня 2024 року.
		17.        25 липня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків, до якої приєднала уточнену редакцію касаційної скарги. 
		18.        5 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив позивачці строк на касаційне оскарження та відкрив касаційне провадження за її касаційною скаргою.
		19.        7 жовтня 2024 рокуВерховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		20.        Відповідач мотивував касаційну скаргу так:
		20.1.    Апеляційний суд не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 і зазначених у ній постановах, від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 березня 2018 року у справі № 464/5089/15, від 8 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 922/4099/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року у справі № 908/1394/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2018 року у справі № 642/493/17-ц.
		20.2.    Підстав для задоволення вимог позивачки немає, бо зобов`язання за договорами, яких стосується спір, з 17 листопада 2014 року має виконувати третя особа, яка бере участь у справі, і з якою відповідач уклав договір про переведення боргу щодо «кримських» кредиторів. Такий договір відповідає вимогами статей 520 і 521 ЦК України та є дійсним.
		20.3.    Суди попередніх інстанцій не врахували доводи відповідача, що позивачка звернулася до нього з листом про розірвання депозитних договорів, який він отримав 29 травня 2014 року, та неправомірно стягнули на користь позивачки відсотки після цієї дати.
		20.4.    Оскільки відповідач не є належним, нарахування за депозитними договорами трьох відсотків річних згідно зі статтею 625 ЦК України є неправомірним. Також суди помилково взяли за основу розрахунку суму, яка складається з депозиту та відсотків.
		20.5.    Оскільки правовідносини сторін за договорами банківського вкладу 29 травня 2014 року припинилися, відсутні підстави для нарахування пені відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII.
		20.6.    Наявність моральної шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та нею суд мав встановити на підставі доказів, яких позивачка не надала. 
		21.        Позивачка мотивувала касаційну скаргу так:
		21.1.    Суди попередніх інстанцій помилково виснували про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів і пені у заявленому розмірі.
		21.2.    Суди не врахували висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 6-2558цс15, про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їхнім надавачем і несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII, а саме сплату пені у розмірі трьох процентів вартості послуги за кожний день прострочення.
		21.3.    За розрахунком позивачки розмір неустойки згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII становить 20 090,90 грн.
		21.4.    Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування приписів статті 651 ЦК України.
		21.5.    Необґрунтованим є висновок апеляційного суду про компенсацію 5 000,00 грн моральної шкоди. Ця компенсація є занадто малою. Суд належно не перевірив аргументів позивачки про те, що з 2014 року вона позбавлена можливості користуватися належними їй коштами. Банк проігнорував її чисельні заяви про виплату вкладів через гостру необхідність коштів для задоволення базових потреб, на лікування батька, а пізніше - на його поховання.
		(2) Позиції інших учасників справи
		22.        8 жовтня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» відзив, у якому просив залишити без задоволення касаційну скаргу позивачки та задовольнити його касаційну скаргу. Мотивував так:
		22.1.    3 жовтня 2024 року відповідач отримав копію ухвали про відкриття касаційного провадження від 5 вересня 2024 року разом із касаційною скаргою позивачки (поштове відправлення № 0600287216308).
		22.2.    Із 17 листопада 2014 року новим боржником за договорами банківського вкладу є третя особа, тому банк не є належним відповідачем. Договір про переведення боргу, який вони уклали, не є нікчемним. Банк на його вебсайті розмістив оголошення про право кредиторів до 15 лютого 2015 року подати заперечення проти переведення боргу на третю особу. Проте позивачка не скористалася таким правом, тобто надала мовчазну згоду на заміну боржника у зобов`язанні. 
		22.3.    Суди неправильно встановили дату розірвання договорів банківського вкладу. 29 травня 2014 року відповідач отримав від позивачки лист про розірвання цих договорів, тому саме з цієї дати припинили нараховувати відсотки за користування депозитами.
		22.4.    Суди обох інстанцій неправильно обчислили суму трьох процентів річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки взяли за основу розміри депозитів разом із неправильно визначеними відсотками за користування вкладами. 
		22.5.    Суди неправильно застосували приписи частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII та стягнули пеню за період після розірвання договорів банківського вкладу.
		22.6.    Апеляційний суд помилково стягнув із відповідача на користь позивачки компенсацію моральної шкоди. Позивачка не довела наявність такої шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю банку та її наслідком у вигляді завданої шкоди. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		23.        30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоювідповідача на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		24.        5 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргоюпозивачки на підставах, визначених у пунктах 1 і 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
		25.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		26.        Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		27.        З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але не обмежений ними тоді, коли, зокрема, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, який Верховний Суд сформулював у постанові після подання касаційної скарги.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи є підстави для стягнення з банку суми вкладів позивачки?
		28.        Позивачка протягом 2010 - 2014 років уклала з банком на території Автономної Республіки Крим 11 договорів банківського вкладу, строк дії яких сторони неодноразово продовжували. Банк не виконав вимогу позивачки про повернення вкладів. Тому вона просила стягнути з банку суми вкладів за цими договорами. Банк стверджував, що не є належним відповідачем, бо новим боржником є ТОВ «ФК «Фінілон», яке має відповідати за вимогами позивачки.
		29.        Суди першої й апеляційної інстанцій виснували про обґрунтованість вимоги про стягнення вкладів, оскільки позивачка належними доказами довела, що внесла кошти на депозитні рахунки, а банк на її вимогу вклади не повернув. Вважали банк належним відповідачем, бо немає доказів того, що позивачка надала письмову згоду на зміну боржника у зобов`язанні.
		30.        Відповідач з цим висновком судів не погодився. Зауважив, що з 17 листопада 2014 року новим боржником є саме третя особа, про що позивачка достовірно знала. Інформацію про зміну боржника відповідач оприлюднив на своєму вебсайті, де сповістив, що кредитори банку до 15 лютого 2015 року могли подати письмові заперечення (незгоду) щодо переведення боргу (коштів клієнтів) на ТОВ «ФК «Фінілон». На думку банку, позивачка надала мовчазну згоду на зміну боржника, який має повернути належні їй кошти.
		31.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає вказані доводи касаційної скарги відповідача необґрунтованими. Звертає увагу на те, що позивачка довела, що внесла кошти на депозитні рахунки, а заміну боржника у зобов`язанні письмово не погодила.
		32.        Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). 
		33.        За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
		34.        Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладувважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України). 
		35.        Факт укладення договорів банківського вкладу (депозитних договорів) може підтверджувати витяг з електронного додатка до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, який засвідчений печаткою АТ «КБ «Приватбанк» і підпис його головного бухгалтера; витяг з електронного додатка до договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року, що за юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) по всіх банківських договорах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20).
		36.        Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
		37.        Поняття «майно» у пункті 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права й інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися «майновими правами» і, відповідно, «майном» у розумінні цього положення (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України» (Suk v. Ukraine, заява № 10972/05), § 22).
		38.        Банківські вклади беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, тому заявники можуть забрати ці кошти разом із відповідними процентами, якщо забажають (див. рішення ЄСПЛ від 2 липня 2002 року у справі «Гайдук та інші проти України» (Gayduk and Оthers v. Ukraine), заяви № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00). 
		39.        За змістом частини другої статті 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
		40.        Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		41.        За змістом статті 629 ЦК України з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися у разі: (1) розірвання договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірвання договору в судовому порядку; (3) відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором і законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що визначені у главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності або визнання недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17).
		42.        Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).
		43.        Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		44.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі факти:
		44.1.    Позивачка уклала з відповідачем у місті Феодосії такі договори банківського вкладу: 
		(1) № SAMDN01000722187149, згідно з яким розмір депозиту становив 5 000,00 євро;
		(2) № SAMDN01000710515827, згідно з яким розмір депозиту становив 5 000,00 доларів США;
		(3) № SAMDN01000728102963, згідно з яким розмір депозиту становив 7 000,00 грн;
		(4) № SAMDN01000730858329, згідно з яким розмір депозиту становить 1 000,00 грн;
		(5) № SAMDN01000731747511, згідно з яким розмір депозиту становить 2 000,00 грн;
		(6) № SAMDN01000733865650, згідно з яким розмір депозиту становить 2 000,00 грн;
		(7) № SAMDN01000735936190, згідно з яким розмір депозиту становить 2 000,00 грн;
		(8) № SAMDN01000736581491, згідно з яким розмір депозиту становить 8 000,00 грн;
		(9) № SAMDN01000738060145, згідно з яким розмір депозиту становить 2 500,00 грн;
		(10) № SAMDNWFD0070016470900, згідно з яким розмір депозиту становить 2 000,00 грн;
		(11) № SAMDNWFD0070072870100, згідно з яким розмір депозиту становить 2 000,00 грн.
		44.2.    Внесення цих сум підтверджене вказаними договорами, платіжними дорученнями та квитанціями про внесення вкладів на депозитні рахунки банку (т. 1, а. с. 14 - 39). Апеляційний суд дослідив оригінали договорів, які надала позивачка. Крім того, у витягах з електронного додатку до реєстру кредиторів до договору про переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» від 17 листопада 2014 року банк зазначив усі вказані договори банківського вкладу з датами їхнього укладення, розмірами депозитів і процентів (т. 1, а. с. 85, 86, 125 - 127).
		44.3.    28 вересня 2016 року позивачка подала до банку заяву про повернення коштів за договорами банківського вкладу (т. 1, а. с. 237 - 238). 
		45.        Колегія суддів погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій про стягнення з банку на користь позивачки коштів, які вона внесла на виконання договорів банківського вкладу. Відповідач не довів, що повернув ці кошти на вимогу позивачки, а лише вказав, що перевів борг на ТОВ «ФК «Фінілон».
		45.1.    Необґрунтованим є аргумент банку про те, що він не є належним відповідачем, бо з 17 листопада 2014 року новим боржником за договорами банківського вкладує третя особа, і саме вона повинна повернути кошти позивачці. Відповідач помилково припускає, що заміна боржника у зобов`язанні могла відбутися за мовчазною згодою позивачки, яка до 15 лютого 2015 року не висловила заперечень щодо переведення боргу на третю особу.
		45.2.    Верховний Суд неодноразово виснував про те, що для переведення боргу використання принципу мовчазної згоди кредитора є неприпустимим, зокрема у справах про стягнення коштів за депозитними договорами, у яких відповідачем є банк, а третьою особою - ТОВ «ФК «Фінілон», які уклали договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року:
		(1) оскільки вкладники не надали згоду на переведення боргу від скаржника до ТОВ «ФК «Фінілон» за договорами депозитних вкладів відповідно до статті 520 ЦК України, договір про переведення боргу, який банк уклав із ТОВ «ФК «Фінілон», не створює юридичних наслідків для вкладників; тому саме банк, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20);
		(2) закон встановив обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має для кредитора істотне значення. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо). За змістом статей 520, 521 ЦК України у разі заміни боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим. Для того, щоб переведення боргу зумовило юридичні наслідки, необхідні дві складові: по-перше, укладення договору (двостороннього правочину) новим і первісним боржниками у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу. Відсутність цієї згоди не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу, а означає, що останній не зумовив юридичні наслідки для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року в справі № 321/1260/19, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 3 липня 2023 року в справі № 175/4639/19).
		Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2024 року у справі № 357/7395/20, від 29 травня 2024 року у справі № 757/36695/20-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2024 року у справі № 757/63039/21, від 7 серпня 2024 року у справі № 757/38290/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 червня 2024 року у справі № 757/23797/20-ц, від 12 червня 2024 року у справі № 757/509/21.
		Ця практика застосування норм права є усталеною. 
		45.3.    Суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що саме банк, а не ТОВ «ФК «Фінілон» є належним відповідачем. Такий висновок відповідає наведеним висновкам Верховного Суду.
		46.        З огляду на це рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині стягнення з відповідача на користь позивачки суми вкладів слід залишити без змін.
		(2.2) Чи обґрунтовано суди попередніх інстанцій стягнули з банку проценти за користування депозитами за період після розірвання договорів банківського вкладу?
		47.        Позивачка вважала, що має право отримати проценти за користування її вкладами за період із лютого 2014 року до ухвалення рішення суду. Суму процентів обчислила, взявши за основу процентні ставки, які визначені у відповідних договорах банківського вкладу. 
		48.        Суди обох інстанцій визнали частково обґрунтованими вимоги про стягнення процентів за користування депозитами та навели свої розрахунки, вказавши, що за період з 15 лютого 2014 року до дня розірвання вказаних договорів (30 вересня 2016 року) треба застосовувати процентну ставку, визначену цими договорами, а надалі - процентні ставки, встановлені спеціальними наказами банку, для виплат «на вимогу», а саме: з 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року - за ставкою 1 % річних, з 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року - за ставкою 0,01 % річних. У резолютивній частині рішення суд першої інстанції вказав, що сума процентів за користування вкладами зазначена без відрахування податків і зборів, які слід утримати у встановленому законом порядку.
		49.        Сторони не погодилися з розрахунками судів. Позивачка наголосила, що заборгованість за процентами слід розрахувати за весь час їх несплати за ставками, передбаченими у договорах банківського вкладу. Банк зауважив, що після розірвання цих договорів проценти не треба нараховувати. Вважав, що моментом розірвання договорів є 29 травня 2014 року - день отримання банком вимоги позивачки, а не 30 вересня 2016 року, як про це вказали суди. 
		50.        Верховний Суд вважає частково обґрунтованими аргументи відповідача та відхиляє доводи позивачки, оскільки після припинення дії договорів банківського вкладу проценти, які встановлені у цих договорах, не нараховуються. 
		51.        Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу (частина перша статті 1061 ЦК України).
		52.        Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти (частини п`ята - шоста статті 1061 ЦК України).
		53.        У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
		54.        У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).
		55.        Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності зумовлює необхідність з`ясовувати, чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18).
		56.        Сторони у договорі можуть визначити момент, з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від нього. Якщо сторони не встановили такий момент, то з урахуванням того, що вказаний односторонній правочин розрахований на його сприйняття іншими особами, зазначеним моментом має бути одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 199/10008/21).
		57.        Після розірвання договорів їхні умови припиняють діяти, а регулювання відносин сторін відбувається на законодавчих, а не на договірних підставах, бо розірвання договорів за змістом статей 598 і 651 ЦК України зумовлює припинення зобов`язання. Виплата визначених у договорах і передбачених у статтях 1061, 1070 ЦК України процентів відбувається лише у період дії договорів банківського вкладу. Після припинення останніх вказані проценти не нараховуються. У разі розірвання договору банківського вкладу на підставі судового рішення проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, зокрема з виплати процентів, припиняються. Повернення вкладу та нарахованих на нього процентів має відбуватися у тій валюті, яка була внесена на банківські рахунки. Якщо це була іноземна валюта, то для розрахунку трьох процентів річних слід брати за основу розмір заборгованості, визначений у цій іноземній валюті (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17).
		58.        Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).
		59.        У договорах банківського вкладу сторони виклали такі умови:
		59.1.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000722187149 становить6 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 5 000,00 євро).
		59.2.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000710515827 становить 10,25 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 5 000,00 доларів США).
		59.3.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000728102963 становить 17 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 7 000,00 грн).
		59.4.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000730858329 становить 17 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 1 000,00 грн).
		59.5.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000731747511 становить 17 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 2 000,00 грн).
		59.6.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000733865650 становить 16 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 2 000,00 грн).
		59.7.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000735936190 становить 16 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 2 000,00 грн).
		59.8.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000736581491 становить 17 % річних, строк - 6 місяців (вклад - 8 000,00 грн).
		59.9.    Процентна ставка за договором № SAMDN01000738060145 становить 17 % річних, строк - 6 місяців (вклад - 2 500,00 грн).
		59.10. Процентна ставка за договором № SAMDNWFD0070016470900 становить 16 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 2 000,00 грн).
		59.11. Процентна ставка за договором № SAMDNWFD0070072870100 становить 18 % річних, строк - 3 місяці (вклад - 2 000,00 грн).
		59.12. Виплата нарахованих процентів відбувається щомісячно.
		59.13. Якщо вкладник після закінчення строку вкладу не повідомив банк про відмову від продовження строку вкладу, такий автоматично вважається продовженим на строк, визначений у договорі. Строк вкладу продовжується неодноразово без явки вкладника до банку.
		59.14. У договорах № SAMDN01000710515827, № SAMDNWFD0070016470900,№ SAMDN01000736581491, № SAMDN01000735936190, № SAMDN01000738060145,№ SAMDNWFD0070072870100 сторони узгодили, що мають право достроково розірвати договори, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні.
		59.15. Договори № SAMDN01000722187149, № SAMDN01000728102963,№ SAMDN01000730858329, № SAMDN01000731747511, № SAMDN01000733865650 не містять умов, що визначають момент, з якого вони вважаються розірваними.
		60.        20 травня 2014 року позивачка надіслала відповідачу заяву, у якій просила «перевести її депозити, які були відкриті в Криму місто Феодосія в Приватбанку, до Києва», «прискорити процес переведення її депозитів до Києва». Вказала, що «розраховувала на проценти від депозитів, які вона не отримує». Банк отримав цю заяву 29 травня 2014 року (т. 1, а. с. 234 - 236).
		61.        28 вересня 2016 року позивачка подала до банку заяву, у якій просила «розблокувати її депозити, які були відкриті у Криму в місті Феодосії, оскільки вона хоче отримати свої кошти.… Висловила надію, що банк знайде можливість повернути її депозити» (т 1, а. с. 237 - 238).
		26 січня та 22 серпня 2017 року позивачка звернулася до банку із заявами подібного змісту, у яких просила повернути депозити (т. 1, а. с. 239 - 242).
		62.        Суди обох інстанцій обґрунтовано виснували, що саме у заяві від 28 вересня 2016 року позивачка виразила волевиявлення повернути кошти за банківськими вкладами, тобто розірвати договори банківського вкладу. Тому безпідставним є аргумент відповідача про те, що до уваги слід брати заяву позивачки від 20 травня 2014 року. Зміст останньої зводиться до прохання змінити місце обслуговування депозитних рахунків позивачки із Феодосії на Київ.
		63.        Суди попередніх інстанцій стягнули проценти за користування депозитами за період, починаючи з 15 лютого 2014 року до дня ухвалення рішення судом першої інстанції. Обчислили суму процентів за такими ставками: за період з 15 лютого 2014 року до розірвання договорів банківського вкладу (30 вересня 2016 року) - за ставками, визначеними цими договорами, а надалі - за ставками для виплат «на вимогу» (з 1 жовтня 2016 року до 3 травня 2017 року - за ставкою 1 % річних, з 4 травня 2017 року до 2 листопада 2021 року - за ставкою 0,01 % річних).
		64.        Верховний Суд вважає, що наведені судами розрахунки неповністю відповідають приписам статей 1061 ЦК України й умовам договорів банківського вкладу:
		64.1.    Розраховуючи заборгованість за процентами, суди не врахували, що після розірвання договорів банківського вкладу нарахування процентів є неможливим (див. пункт 57 цієї постанови).
		64.2.    Суди попередніх інстанцій помилково виснували, що з урахуванням подання 28 вересня 2016 року позивачкою до банку заяви про повернення депозитів днем розірвання цих договорів є 30 вересня 2016 року. Не звернули увагу, що умова про необхідність попередження відповідача про розірвання договорів за два банківські дні передбачена у таких шести договорах: № SAMDNWFD0070016470900, № SAMDN01000710515827, № SAMDN01000736581491, № SAMDN01000735936190, № SAMDN01000738060145, № SAMDNWFD0070072870100. Відповідно до статті 253 ЦК України з урахуванням отримання банком заяви позивачки 28 вересня 2016 року днем розірвання означених договорів є не 30 вересня, а 1 жовтня 2016 року (перший день після спливу двох банківських днів - 29 і 30 вересня 2016 року).
		Тоді як у договорах № SAMDN01000722187149, № SAMDN01000728102963, № SAMDN01000730858329, № SAMDN01000731747511, № SAMDN01000733865650 відсутні умови, які регламентують, з якого моменту вони вважаються розірваними. Тому днем розірвання перелічених договорів банківського вкладує день отримання банком заяви позивачки, а саме 28 вересня 2016 року (див. пункт 56 цієї постанови).
		64.3.    З урахуванням заявлених позовних вимог із відповідача на користь позивачки слід стягнути проценти за користування вкладами у таких розмірах:
		(1) за договором № SAMDN01000722187149 - за ставкою 6 % річних за період із 15 лютого 2014 року до 27 вересня 2016 року у розмірі785,14 євро (з 15 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 5 000,00 євро х 6 % х 685 днів  / 365 днів = 563,01 євро; з 1 січня 2016 року до 27 вересня 2016 року: 5 000,00 євро х 6 % х 271 день / 366 днів = 222,13 євро);
		(2) за договором № SAMDN1000710515827 - за ставкою 10,25 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі 1 342,68 доларів США (з 17 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 5 000,00 доларів США x 10,25 % x 683 дні / 365 днів = 959,01 доларів США; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 5 000,00 доларів США x  10,25 % x 274 дні / 366 днів = 383,67 доларів США);
		(3) за договором № SAMDN01000728102963 - за ставкою 17 % річних за період із 22 лютого 2014 року до 27 вересня 2016 року у розмірі 3,091,59 грн (з 22 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 7 000,00 грн х 17 % х 678 днів  / 365 днів = 2 210,47 грн; з 1 січня 2016 року до 27 вересня 2016 року: 7 000,00 грн х 17 % х 271 день / 366 днів = 881,12 грн);
		(4) за договором № SAMDN01000730858329 - за ставкою 17 % річних за період із 23 лютого 2014 року до 27 вересня 2016 року у розмірі 441,19 грн (з 23 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 1 000,00 грн х 17 % х 677 днів  / 365 днів = 315,32 грн; з 1 січня 2016 року до 27 вересня 2016 року: 1 000,00 грн х 17 % х 271 день /366 днів = 125,87 грн);
		(5) за договором № SAMDN01000731747511 - за ставкою 17 % річних за період із 25 лютого 2014 року до 27 вересня 2016 року у розмірі 880,52 грн (з 25 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 000,00 грн х 17 % х 675 днів / 365 днів = 628,77 грн; з 1 січня 2016 року до 27 вересня 2016 року: 2 000,00 грн х 17 % х 271 день / 366 днів = 251,75 грн);
		(6) за договором № SAMDN01000733865650- за ставкою 16 % річних за період із 18 лютого 2014 року до 27 вересня 2016 року у розмірі 834,86 грн (з 18 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 000,00 грн х 16 % х 682 днів  / 365 днів = 597,92 грн; з 1 січня 2016 року до 27 вересня 2016 року: 2 000,00 грн х 16 % х 271 день / 366 днів = 236,94 грн);
		(7) за договором № SAMDN01000735936190 - за ставкою 16 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі 838,36 грн (із 17 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 000,00 грн х16 % х 683 дні  / 365 днів = 598,79 грн; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 2 000,00 грн х 16 % х 274 дні / 366 днів = 239,56 грн);
		(8) за договором № SAMDN01000736581491- за ставкою 17 % річних за період із 17 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі3 563,02 грн (із 17 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 8 000,00 грн х 17 % х 683 дні  / 365 днів = 2 544,88 грн; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 8 000,00 грн х 17 % х 274 / 366 днів = 1 018,14 грн);
		(9) за договором № SAMDN01000738060145- за ставкою 17 % річних за період із 27 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі1 101,80 грн (з 27 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 500,00 грн х 17 % х 673 дні  / 365 днів = 783,63 грн; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 2 500,00 грн х 17 % х 274 дні / 366 днів = 318,17 грн);
		(10) за договором № SAMDNWFD0070016470900- за ставкою 16 % річних за період із 16 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі 839,23 грн (із 16 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 000,00 грн х 16 % х 684 дні  / 365 днів = 599,67 грн; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 2 000,00 грн х 16 % х 274 дні / 366 днів = 239,56 грн);
		(11) за договором № SAMDNWFD0070072870100 - за ставкою 18 % річних за період із 7 лютого 2014 року до 30 вересня 2016 року у розмірі 953,02 грн (з 7 лютого 2014 року до 31 грудня 2015 року: 2 000,00 грн х 18 % х 693 дні  / 365 днів = 683,51 грн; з 1 січня 2016 року до 30 вересня 2016 року: 2 000,00 грн х 18 % х 274 дні / 366 днів = 269,51 грн).
		65.        З огляду на наведене з відповідача на користь позивачки слід було стягнути проценти за користування вкладами у розмірі 785,14 євро, 1 342,68 доларів США та 12 543,59 грн (сума всіх процентів за вкладами у гривні).
		66.        Додатково Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює. Відповідні обов`язки визначені податковим законодавством. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду суми стягнення (зокрема, процентів за користування вкладами) з розмірами обов`язкових платежів до бюджету. Тому необґрунтованим є зазначення у шостому абзаці резолютивної частини рішення суду першої інстанції про те, що «сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку». Це є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, яке апеляційний суд залишив без змін, шляхом виключення з резолютивної частини зазначеного абзацу (див. близькі за змістом висновки, сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 461/2729/22).
		(2.3) Чи поширюється позовна давність на вимогу про стягнення трьох процентів річних за прострочення виконання банком обов`язку видати вклад?
		67.        Позивачка стверджувала, що банк на її вимогу від 28 вересня 2016 року про повернення грошей не виконав обов`язок виплатити вклади з процентами за користування коштами. Наголосила на необхідності стягнути з банку три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за прострочення боржника. Суму таких процентів обчислила за період із вересня 2019 року до вересня 2021 року.
		68.        Суд першої інстанції стягнув із банку три проценти річних, урахувавши, що періодом затримки виплати депозитів із процентами є 1 760 днів. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування припису статті 625 ЦК України до спірних правовідносин, але навів свій розрахунок цих сум у межах загальної позовної давності.
		69.        Позивачка наполягає на стягненні трьох процентів річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України у заявленому нею розмірі. Відповідач висловив незгоду із розрахунками цих процентів, які зробили суди попередніх інстанцій, через те, що вони нарахували такі проценти, зокрема, на проценти за користування вкладами за період після розірвання договорів банківського вкладу. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду частково погоджується з аргументами позивачки та відповідача. 
		70.        Позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу (пункт 2 частини першої статті 268 ЦК України).
		71.        Позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком, іншою фінансовою установою. Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред`явлення такої вимоги, розірвання договору банківського вкладу за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від такого договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором і законом, чи навіть недійсності цього договору (нікчемності або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 201/3716/13).
		72.        Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
		73.        У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (пункти 24-25, 44-45)).
		74.        На вимогу про стягнення трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, які нараховані та заявлені у зв`язку з невиконанням банком або іншою фінансовою установою обов`язку видати вклад, позовна давність не поширюється (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23).
		75.        Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
		76.        Беручи до уваги припис частини третьої статті 400 ЦПК України, колегія суддів враховує у цій справі сформульований у постанові від 4 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду щодо застосування у подібних правовідносинах приписів пункту 2 частини першої статті 268 (про непоширення позовної давності на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу) та частини другої статті 625 ЦК України.
		77.        Суди попередніх інстанцій, обчислюючи розмір трьох процентів річних за частиною другою статті 625 ЦК України, врахували частину процентів за користування вкладами за період після розірвання договорів банківського вкладу. Крім того, суд першої інстанції стягнув три проценти річних за прострочення банку впродовж 1 760 днів, але не обґрунтував, які саме періоди входять у ці 1 760 днів. А суд апеляційної інстанції обчислив три проценти річних за несвоєчасне повернення вкладів і процентів за вкладами у межах трьох років позовної давності. Не врахував, що до означеної вимоги позовна давність незастосовна. 
		78.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що згідно з принципом диспозитивності він обмежений вимогами заяви позивачки про збільшення розміру позовних вимог від 28 вересня 2021 року, зокрема вказаними у ній періодами, за які позивачка просила стягнути три проценти річних (т. 2, а. с. 9 - 10). Тому за прострочення виконання обов`язку з повернення вкладів із процентами за користування коштами відповідач повинен сплатити позивачці три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України згідно з такими розрахунками (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог):
		(1) за договором № SAMDN01000722187149 за період із 15 вересня 2019 року до 15 вересня 2021 року - 347,63 євро (з 15 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 5 785,96 євро х 3 % х 108 днів / 365 днів = 51,36 євро; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 5 785,96 євро х 3 % х 366 днів / 366 днів = 173,58 євро; з 1 січня 2021 року до 15 вересня 2021 року: 5 785,96 євро х 3 % х 258 днів / 365 днів = 122,69 євро);
		(2) за договором № SAMDN1000710515827 за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 381,08 доларів США (з 17 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 6 342,68 доларів США х 3 % х 106 днів / 365 днів = 55,26 доларів США; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 6 342,68 доларів США х 3 % х 366 днів / 366 днів = 190,28 доларів США; з 1 січня 2021 року до 17 вересня 2021 року: 6 342,68 доларів США х 3 % х 260 днів / 365 днів = 135,54 доларів США);
		(3) за договором № SAMDN01000728102963 за період із 23 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року - 606,52 грн (із 23 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 10 094,84 грн х 3 % х 100 днів / 365 днів = 82,97 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 10 094,84 грн х 3 % х 366 днів / 366 днів = 302,85 грн; з 1 січня 2021 року до 23 вересня 2021 року: 10 094,84 грн х 3 % х 266 днів / 365 днів = 220,70 грн);
		(4) за договором № SAMDN01000730858329 за період із 23 вересня 2019 року до 23 вересня 2021 року - 86,62 грн (із 23 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 1 441,65 грн х 3 % х 100 днів / 365 днів = 11,85 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 1 441,65 грн х 3 % х 366 днів / 366 днів = 43,25 грн; з 1 січня 2021 року до 23 вересня 2021 року: 1 441,65 грн х 3 % х 266 днів / 365 днів = 31,52 грн);
		(5) за договором № SAMDN01000731747511 за період із 25 вересня 2019 року до 25 вересня 2021 року - 173,12 грн (із 25 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 2 881,44 грн х 3 % х 98 днів / 365 днів = 23 21 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 2 881,44 грн х 3 % х 366 днів / 366 днів = 86,44 грн; з 1 січня 2021 року до 25 вересня 2021 року: 2 881,44 грн х 3 % х 268 днів / 365 днів = 63,47 грн);
		(6) за договором № SAMDN01000733865650 за період із 18 вересня 2019 року до 18 вересня 2021 року - 170,38 грн (із 18 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 2 835,73 грн x 3 % x 105 днів / 365 днів = 24,47 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 2 835,73 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 85,07 грн; з 1 січня 2021 року до 18 вересня 2021 року: 2 835,73 грн x 3 % x 261 день / 365 днів = 60,83 грн);
		(7) за договором № SAMDN01000735936190 за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 170,53 грн (із 17 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 2 838,36 грн x 3 % x 106 днів / 365 днів = 24,73 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 2 838,36 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 85,15 грн; з 1 січня 2021 року до 17 вересня 2021 року: 2 838,36 грн x 3 % x 260 днів / 365 днів = 60,66 грн);
		(8) за договором № SAMDN01000736581491 за період із 17 вересня 2019 року до 17 вересня 2021 року - 694,73 грн (із 17 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 11 563,02 грн х 3 % х 106 днів / 365 днів = 100,74 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 11 563,02 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 346,89 грн; з 1 січня 2021 року до 17 вересня 2021 року: 11 563,02 грн x 3 % x 260 днів / 365 днів = 247,10 грн);
		(9) за договором № SAMDN01000738060145 за період із 27 вересня 2018 року до 27 вересня 2021 року - 324,46 грн (із 27 вересня 2018 року до 31 грудня 2019 року: 3 601,80 грн x 3 % x 461 день / 365 днів = 136,47 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 3 601,80 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 108,05 грн; з 1 січня 2021 року до 27 вересня 2021 року: 3 601,80 грн x 3 % x 270 днів / 365 днів = 79,93 грн);
		(10) за договором № SAMDNWFD0070016470900 зі період із 16 вересня 2019 року до 16 вересня 2021 року - 170,59 грн (із 16 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 2 839,23 грн х 3 % х 107 днів / 365 днів = 24,97 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 2 839,23 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 85,18 грн; з 1 січня 2021 року до 16 вересня 2021 року: 2 839,23 грн x 3 % x 259 днів / 365 днів = 60,44 грн);
		(11) за договором № SAMDNWFD0070072870100 за період із 7 вересня 2019 року до 7 вересня 2021 року - 177,42 грн (із 7 вересня 2019 року до 31 грудня 2019 року: 2 953,02 грн x 3 % x 116 днів / 365 днів = 28,15 грн; з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2020 року: 2 953,02 грн x 3 % x 366 днів / 366 днів = 88,59 грн; з 1 січня 2021 року до 7 вересня 2021 року: 2 953,02 грн x 3 % x 250 днів / 365 днів = 60,68 грн).
		79.        З огляду на викладене на користь позивачки слід стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 347,63 євро, 381,08 доларів США та 2 574,37 грн (загальна сума трьох процентів річних за вкладами у гривні) за прострочення боржника у заявлені позивачкою періоди. Цей висновок не позбавляє останню можливості звернутися до суду з іншим позовом про стягнення з відповідача трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України за несвоєчасне повернення вкладів і процентів за користування ними за періоди, які не були охоплені заявою про збільшення розміру позовних вимог у цій справі.
		(2.4) Чи можна стягнути передбачену спеціальним законом для споживачів пеню за період після розірвання договорів банківського вкладу?
		80.        Позивачка зазначила, що оскільки вона є споживачем банківських послуг, а банк зобов`язання за договорами банківського вкладу не виконав, то повинен сплатити пеню у розмірі трьох процентів «у межах позовної давності за останній повний рік» (т. 2, а. с. 56 - 59). Суди обох інстанцій вважали обґрунтованою вимогу про стягнення пені згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII у заявленому розмірі за вказаний період.
		81.        Відповідач наголосив на недопустимості стягнення такої пені за період після розірвання договорів банківського вкладу. А позивачка у касаційній скарзі навела новий розрахунок пені, згідно з яким вона становить 20 090,90 грн. Колегія суддів відхиляє довід позивачки та погоджується з аргументом банку.
		82.        У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII).
		83.        Пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача. Після розірвання договорів банківського вкладу відносини сторін перестають бути споживчими, а за подальше прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення вкладів і процентів за користування коштами застосовується припис частини другої статті 625 ЦК України. Тобто з моменту розірвання договорів банківського вкладу на вказані правовідносини не поширюється дія Закону № 1023-XII, а тому зазначена пеня більше не нараховується (див. близький за змістом висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 щодо розірвання договору банківського вкладу за рішенням суду, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20, від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 522/9488/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 757/10991/19-ц, від 3 липня 2023 року в справі № 175/4639/19, від 13 березня 2024 року у справі № 199/10008/21 щодо розірвання договору банківського вкладу за заявою вкладника).
		84.        Позивачка звернулася з позовом у січні 2020 року та просила стягнути з відповідача 19 341,59 грн пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII «у межах позовної давності за останній повний рік», тобто після розірвання договорів банківського вкладу. З огляду на це немає підстав для задоволення вказаної вимоги. Крім того, Верховний Суд звертає увагу позивачки, яка у касаційній скарзі нарахувала 20 090,90 грн пені, на те, що збільшення розміру позовних вимог можливе виключно у суді першої інстанції.
		85.        Отже, рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині стягнення пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII слід скасувати й ухвалити у цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні такої вимоги.
		(2.5) Чи є підстави для компенсації моральної шкоди у заявленому позивачкою розмірі?
		86.        Необхідність компенсації моральної шкоди позивачка мотивувала тим, що вона тривалий час була клієнткою банку, внесла на його рахунки 11 вкладів і мала очікування отримати вигоду від розміщення цих депозитів у вигляді виплати процентів. Проте відповідач припинив виплачувати проценти за користування вкладами, не відреагував на неодноразові вимоги «перевести депозити з рахунків Автономної Республіки Крим до Києва», виплатити проценти та «повернути депозити». З огляду на ігнорування банком заяв позивачки про повернення коштів, що завдало їй душевних страждань, вона оцінила грошовий еквівалент моральної шкоди у 35 000,00 грн.
		87.        Суд першої інстанції вважав цю вимогу необґрунтованою. Апеляційний суд не погодився та стягнув на користь позивачки 5 000 грнкомпенсації моральної шкоди.
		88.        Позивачка поскаржилася на те, що присуджена компенсація є замалою та неспівмірною з тими стражданнями, які вона зазнала внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (неповернення їй коштів за 11 договорами банківського вкладу). На думку відповідача, позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю банку та цією шкодою. Верховний Суд відхиляє ці доводи банку та погоджується з позивачкою. Вважає, що заявлені до стягнення 35 000,00 грн мають компенсувати позивачці її моральні страждання, пов`язані з невиконанням банком його договірних обов`язків.
		89.        Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України).
		90.        Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої (пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України).
		91.        Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України).
		92.        Приписи статті 23 ЦК України поширюються на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі завдали моральну шкоду. За змістом частини першої цієї статті можливість стягнути компенсацію моральної шкоди залежить не від того, чи це передбачено у законі або договорі, а від наявності порушення цивільного права (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (пункти 49, 51, 92-94), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 522/5513/19).
		93.        Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала таку шкоду; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи та результатом цієї поведінки - моральною шкодою; вина завдавача такої шкоди. У разі встановлення особи, яка завдала моральну шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач має довести наявність цієї шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між нею та протиправною поведінкою її завдавача; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини з його боку. (див., наприклад, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Верховного Суду від 5 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
		94.        Починаючи з 2014 року, позивачка зверталася до банку із заявами про виплату їй процентів за користування вкладами, а з вересня 2016 року - вимагала повернути вклади та нараховані проценти. Банк ці вимоги не виконав:
		94.1.    20 травня 2014 року позивачка засобами поштового зв`язку подала банку заяву, у якій просила перевести її депозити, відкриті у місті Феодосії, до міста Києва. Вказала, що є пенсіонеркою, пенсія не забезпечує всіх її потреб, банк не виплачує процентів, заблокував усі депозити та зволікає з їхнім переведенням до столиці України (т. 1, а. с. 234 - 236).
		94.2.    19 червня 2014 року позивачка засобами поштового зв`язку надіслала відповідачу заяву, у якій просила надати відповідь, чому того дня працівник банку «відмовив їй перевести її депозити, які були відкриті у Криму, та запропонував їй умови, які суперечать законам України» (т. 1, а. с. 42 - 43). 
		94.3.    В адресованій позивачці відповіді від 20 червня 2014 року банк вказав, що 26 травня 2014 року від неї надійшов запит такого змісту: «Прошу розблокувати мої депозитні рахунки». Банк сповістив, що окупація Автономної Республіки Крим порушила роботу банківської системи в регіоні, що зумовило виникнення загрози для інтересів вкладників; відповідальність за всі незаконні дії несе держава, яка здійснює окупацію (т. 1, а. с. 46 - 48).
		94.4.    Аналогічного змісту відповідь банк надав у листі від 24 жовтня 2016 року № 20.1.0.0.0/7-20161003/2473 на запит № 130577 від 3 жовтня 2016 року (т. 1, а. с. 44 - 45).
		94.5.    28 вересня 2016 року позивачка подала до банку заяву, у якій просила «розблокувати її депозити», оскільки вона хоче отримати її кошти (т. 1, а. с. 237 - 238).
		94.6.    26 січня 2017 року позивачка подала заяву, у якій просила банк «вирішити питання щодо її депозитів, відкритих у Криму» (т. 1, а. с. 239 - 240).
		94.7.    30 серпня 2017 року позивачка знову звернулася до банку із заявою, у якій висловила заперечення проти переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» і «надію, що банк знайде можливість повернути належні їй кошти» (т. 1, а. с. 241 - 242).
		95.        З огляду на обставини цієї справи, які встановили суди попередніх інстанцій, колегія суддів вважає, що стягнення 5 000,00 грн компенсації моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, характеру правопорушення і вочевидь не компенсує позивачці втрати душевної рівноваги, її моральних страждань і хвилювань, пов`язаних із її багатьма незадоволеними впродовж тривалого часу проханнями до банку виплатити проценти та повернути вклади за 11 договорами. Тривале неповернення позивачці коштів дозволяє компенсувати моральну шкоду позивачці в еквіваленті 35 000,00 грн, тобто у розмірі, який остання заявила. Відповідач не довів відсутності протиправності та вини у тривалому невиконанні обов`язку з виплати належних позивачці коштів.
		96.        Отже, постанову апеляційного суду у частині стягнення компенсації моральної шкоди слід змінити, збільшивши розмір такої компенсації з 5 000,00 грн, які присудив апеляційний суд, до 35 000,00 грн. 
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		(3.1) Щодо суті касаційних скарг
		97.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
		98.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
		99.        Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
		100.     Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм права, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги позивачки та відповідача слід задовольнити частково: 
		-                   рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині стягнення сум вкладів залишити без змін; 
		-                   рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у частині стягнення процентів за користування вкладами та трьох процентів річних змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови, і в резолютивних частинах шляхом викладення їх у новій редакції - вказати, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути 785,14 євро, 1 342,68 доларів США та 12 543,59 грн процентів за користування вкладами, а також 347,63 євро, 381,08 доларів США і 2 574,37 грн як три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України;
		-                   рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду, змінити, виключивши з резолютивної частини шостий абзац про те, що «сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку»; 
		-                   рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині стягнення неустойки (пені) згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-XII скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги; 
		-                   постанову апеляційного суду у частині стягнення компенсації моральної шкоди змінити, збільшивши її розмір із 5 000,00 грн до 35 000,00 грн.
		(3.2) Щодо судових витрат
		101.     Суд першої інстанції стягнув з банку на користь держави 4 591,23 грн судового збору за розгляд справи у тому суді. Апеляційний суд судові витрати не розподілив. Вважав, що оскільки «частка зміненої суми стягнення в суді апеляційної інстанції не є значною, апеляційний суд не змінює розподіл судових витрат в суді першої інстанції та не здійснює такий розподіл за розгляд справи в апеляційному суді». Цей висновок є помилковим, оскільки не узгоджується з вимогами частини тринадцятої статті 141, підпунктів «б» і «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України. 
		102.     З огляду на те, що Верховний Суд частково задовольнив обидві касаційні скарги, частково скасувавши та змінивши судові рішення судів попередніх інстанцій, слід провести новий розподіл судових витрат. Для цього треба скасувати рішення суду першої інстанції у частині стягнення з банку на користь держави судового збору.
		103.     Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). 
		104.     Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
		105.     Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України). 
		106.     При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
		107.     За подання до суду: 
		-                   позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»);
		-                   апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону);
		-                   касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 вказаного Закону).
		108.     Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
		109.     При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
		110.     Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону № 1023-XII).
		111.     Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
		112.     На день подання позовної заяви Національний банк України встановив такий офіційний курс гривні щодо іноземних валют: 23,68 грн за 1 долар США та 26,39 грн за 1 євро. З урахуванням цього ціна позову у справі становила 681 093,55 грн ((10 981,63 дол. США х 23,68 грн) + (7 925,30 євро х 26,39 грн) + 100 753,33 грн + 56 804,96 грн + 19 341,59 грн + 35 000,00 грн), а судовий збір за подання позовної заяви - 6 810,94 грн (681 093,55 грн х 1 % / 100 %).
		113.     Позивачка у позовній заяві просила стягнути з банку: неповернуті депозити - 5 031,36 євро, 5 060,05 дол. США та 28 863,80 грн; відсотки за користування депозитами - 2 893,94 євро, 5 921,58 дол. США та 72 901,85 грн; три проценти річних - 56 804,96 грн (21 899,29 грн за депозитом у євро, 25 953,89 грн за депозитом у дол. США, 8 951,78 грн за депозитами у гривні) ; пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII - 19 341,59 грн; компенсацію моральної шкоди - 35 000,00 грн.
		Суд першої інстанції задовольнив позов частково: стягнув депозити - 5 000,00 євро, 5 000,00 дол. США та 28 500,00 грн; відсотки за користування депозитами - 819,92 євро, 1 345,54 дол. США та 12 627,83 грн; три проценти річних - 837,31 євро, 917,93 доларів США та 5 949,45 грн; пеню на підставі частини п`ятої статті 10 Закону № 1023-XII - 19 341,59 грн. Тому незадоволені вимоги, відповідно до розміру яких, позивачка подала апеляційну скаргу, становили 268 208,15 грн: незадоволені вимоги про стягнення депозитів (31,36 євро х 26,39 + 60,05 дол. США х 23,68 + 363,80 грн) + незадоволені вимоги про стягнення відсотків за користування депозитами (2 074,02 євро х 26,39 + 4 576,04 дол. США х 23,68 + 60 274,02 грн) + незадоволені вимоги про стягнення трьох процентів річних (4 224,41 + 3 002,33 грн) + незадоволені вимоги про компенсацію моральної шкоди (35 000,00 грн).
		Апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги позивачки та банку частково: змінив рішення суду першої інстанції у частині вимог про стягнення трьох процентів річних, стягнувши 34 835,41 грн; скасував це рішення у частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди й ухвалив нове - про стягнення 5 000,00 грн компенсації моральної шкоди; в іншій частині рішення залишив без змін. Тому незадоволені вимоги, відповідно до розміру яких, позивачка подала касаційну скаргу, становили 277 950,02 грн: незадоволені вимоги про стягнення депозитів (31,36 євро х 26,39 + 60,05 дол. США х 23,68+ 363,80 грн) + незадоволені вимоги про стягнення відсотків за користування депозитами (2 074,02 євро х 26,39 + 4 576,04 дол. США х 23,68 + 60 274,02 грн)  + незадоволені вимоги про стягнення трьох процентів річних (56 804,96 грн - 34 835,41 грн) + незадоволені вимоги про компенсацію моральної шкоди (35 000,00 грн - 5 000,00 грн).
		114.     З огляду на вимоги, у задоволенні яких суди попередніх інстанцій відмовили, позивачка, якби не була звільнена від сплати судового збору, мала би сплатити:
		за подання апеляційної скарги - 4 023,12 грн: 268 208,15 грн х 1 % / 100%  х 150 % / 100% ;
		за подання касаційної скарги - 5 559,00 грн: 277 950,02 грн х 1 % / 100%  х 200 %/ 100%.
		115.     Банк з огляду на позовні вимоги, які задовольнили суди попередніх інстанцій, мав сплатити судовий збір у такому розмірі:
		за подання апеляційної скарги - 6 211,53 грн: ((6 657,23 євро х 26,39 грн) + (7 263,47 дол. США х 23,68 грн) + 47 077,28 грн + 19 341,59 грн) х 1 % / 100%  х 150 % / 100%;
		за подання касаційної скарги через систему «Електронний суд» - 6 466,48 грн: ((5 819,92 євро х 26,39 грн) + (6 345,54 дол. США х 23,68 грн) + 28 500,00 грн  + 12 627,83 грн + 19 341,59 грн + 34 835,41 грн + 5 000,00 грн)) х 1 % / 100%  х 200 % / 100% х 0,8.
		116.     Банк сплатив 6 886,85 грн судового збору за подання апеляційної скарги (т. 2, а. с. 164) та 9 182,46 грн - за подання касаційної скарги. Тобто переплатив 675,32 грн та 2 715,98 грн судового збору за подання апеляційної і касаційної скарг відповідно. Тому за клопотанням має право повернути ці суми згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір». На час розгляду справи у Верховному Суді такого клопотання не було.
		117.     За наслідками касаційного перегляду судових рішень позовні вимоги задоволені на 58,7 %: ((5 000 євро + 785,14 євро + 347,63 євро) х 26,39 грн) + ((5000,00 дол. США + 1 342,68 дол. США + 381,08 дол. США) х 23,68 грн) + 28 500,00 грн + 12 543,59 грн + 2 574,37 грн + 35 000,00 грн) х 100% / 681 093,55 грн = 399 680,40 грн х 100% / 681 093,55 грн. Відповідно відмова у задоволенні вимог складає 41,3 %.
		118.     Беручи до уваги задоволення позовних вимог на 58,7 %, якби позивачка не була звільнена від сплати судового збору і сплатила його, банк мав би компенсувати їй 9 622,73 грн судового збору ((6 810,94 грн + 4 023,12 грн  + 5 559,00 грн) х 58,7 % / 100%). А банку слід би було компенсувати 41,3 % його судових витрат, тобто 8 048,94 грн ((6 810,94 грн + 6 211,53 грн  + 6 466,48 грн) х 41,3 % / 100%). З огляду на це, оскільки позивачка від сплати судового збору звільнена, то з банку на користь держави за розгляд справи у судах трьох інстанцій слід стягнути 1 573,79 грн (9 622,73 грн - 8 048,94 грн) судових витрат.
		119.     Отже, рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою апеляційного суду щодо стягнення з банку на користь держави 4 591,23 грн судового збору слід скасувати у вказаній частині та стягнути з банку на користь держави 1 573,79 грн судового збору.
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		п о с т а н о в и в:
		1.           Касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
		2.           Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року:
		-                  залишити без змін у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення вкладів за договорами банківського вкладу;
		-                  змінити у мотивувальних частинах щодо частково задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення процентів за користування вкладами та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, виклавши зазначені частини у редакції цієї постанови;
		-                  змінити у резолютивних частинах щодо визначення розміру задоволених позовних вимог про стягнення процентів за користування вкладами та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України, виклавши ці частин у такій редакції:
		«Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 проценти за користування банківськими вкладами у розмірі 785,14 євро, 1 342,68 доларів США та 12 543,59 гривень і три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України у розмірі 347,63 євро, 381,08 доларів США та 2 574,37 гривень»;
		-                  скасувати у частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення 19 341,59 грн неустойки (пені) згідно з частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» й ухвалити у цій частині нове про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		3.           Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 2 листопада 2021 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року:
		-                  змінити, виключивши з його резолютивної частини шостий абзац такого змісту: «Сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку»;
		-                  скасувати у частині стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь держави 4 591,23 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
		4.           Постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2024 року змінити у частині визначення розміру компенсації моральної шкоди, збільшивши компенсацію цієї шкоди з 5 000,00 гривень до 35 000,00 гривень.
		5.           Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код у ЄДР: 14360570; адреса: місто Київ, вулиця М. Грушевського, 1Д) на користь держави 1 573,79 грн судового збору.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...