Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/2742/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/347/80/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023090000000161

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/2742/23
		Провадження № 1-кп/347/80/25
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"06" березня 2025 р.                        м.Косів
		Косівський районний суд ІваноФранківської області в складі:
		головуючої судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря  ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора  ОСОБА_3 
		адвокатів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження відомості про яке внесено в ЄРДР за №12023090000000161 від 31.03.2023 року відносно обвинувачених:
		- ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця
		с. Хороцеве, Верховинського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого
		АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , офіційно не працюючого, з середньою освітою, одруженого, на утриманні дві малолітні дитини, громадянина України, українця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,-
		- ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_3 , офіційно не працюючого, з середньою освітою, одружений, на утриманні 1 малолітня дитина , громадянина України, українця, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , раніше не судимого,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
		 
		                 в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується, організували незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керували такими діями, сприяли їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів за наступних обставин : 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні. У відповідності до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 273800-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. В подальшому у відповідності до Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Так, п. 6 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, щов Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов`язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.
		Частиною 1 ст. 15 згаданого Закону встановлено, що Військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п. 1 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»», оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
		Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України  без дозволу відповідного керівника).
		Частина 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону вказує, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі  громадяни призовного віку); граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві  п. 2. ч. 2 ст. 28 Закону) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу  до 60 років.
		Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі  пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 
		Окрім вказаного, п. 2-1 вище наведеною постановою КМУ визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи, зазначені у пунктах 2-1 та 2-2, а також інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		У той же час, у березні 2023 року в ОСОБА_6 якому були відомі маршрут руху через лінію державного кордону поза пунктами пропуску та інформація про місця можливої відсутності прикордонних нарядів, в умовах дії правового режиму воєнного стану виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений, всупереч п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України, з метою незаконного збагачення.
		З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України в обхід пунктів пропуску в березні 2023 року ОСОБА_9 вступив у злочинну змову з ОСОБА_7 якому також були відомі маршрути руху через лінію державного кордону поза пунктами пропуску, інформація про місця можливої відсутності прикордонних нарядів, а також ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), який повинен був підшукувати військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений, всупереч п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України, організовувати їх збір та отримувати грошові кошти за вказані дії.
		У другій половині березня 2023 року ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується) та ОСОБА_7 порушуючи суспільні відносини щодо охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, організував незаконне переправлення ОСОБА_10 за грошові кошти в сумі 2300 доларів США та 1200 євро, а також інших осіб через державний кордон України, здійснював керівництво такими діями, сприяв їх вчиненню порадами, вказівки та усуненням перешкод. 
		Так, 26.03.2023, приблизно о 10 год 00 хв, ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), з метою організації незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України зустрівся з останнім на АЗС в смт. Кути Косівського району Івано-Франківської області, де обговорив умови незаконного перетину державного кордону.
		27 березня 2023 року, у період часу з 02 год 00 хв по 02 год 50 хв, ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), організував збір та перевезення на невстановленому автомобілі ОСОБА_10 , а також інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роздоріжжя с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області, з метою їх подальшого руху в пішому порядку до українсько-румунського кордону. 
		В той час ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_10 гроші в сумі 2300 доларів США та 1200 євро за організацію незаконного його переправлення через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, надання засобів та усунення перешкод.
		Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_8 , (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), відповідно до попередньої домовленості та виконуючи заздалегідь обумовлені ролі щодо незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 та інших осіб, вийшли з автомобіля на роздоріжжі с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району, Івано-Франківської області і розпочали переведення в пішому порядку вказаних осіб до лінії державного кордону України поза пунктами пропуску, через місця відсутності прикордонних нарядів, в бік території Румунії.
		Дорогою до українсько-румунського кордону в ОСОБА_10 погіршилося самопочуття, у зв`язку з чим він не зміг продовжувати рух у зазначеному напрямку. 27.03.2023, приблизно о 22 год 30 хв, ОСОБА_6 залишився разом з ОСОБА_10 для проведення його додому, заночувавши у покинутому приміщенні в урочищі Мокрин, с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області. У свою чергу ОСОБА_7 продовжив переведення інших осіб до лінії державного кордону України поза пунктами пропуску, через місця відсутності прикордонних нарядів, в бік території Румунії.
		28 березня 2023 року, приблизно о 09 год 00 хв, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 розпочали повертатись до роздоріжжя с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області. Перебуваючи в урочищі Мокрин, за географічними координатами 47.885454,24793433, в с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_10 помер в наслідок загального переохолодження тіла.
		Таким чином ОСОБА_6 організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керував такими діями, сприяв їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що статтею 1 Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні. У відповідності до Указу Президента України від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні»,затвердженого Законом України від 16.11.2022 № 273800-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. В подальшому у відповідності до Указу Президента України від 06.02.2023 № 58/2023 «Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні»,затвердженого Законом України від 07.02.2023 № 2915-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
		Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб врегульовано положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Так, п. 6 та 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, щов Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, пов`язані із встановленням у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеженням свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів.
		Частиною 1 ст. 15 згаданого Закону встановлено, що Військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Законами України «Про оборону України», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, п. 1 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»», оголошено та впроваджено проведення загальної мобілізації.
		Згідно з ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у воєнний час забороняється виїзд призовників, військовозобов`язаних та резервістів з місця проживання без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України  без дозволу відповідного керівника).
		Частина 1 ст. 15, п. 7 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону вказує, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі  громадяни призовного віку); граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві  п. 2. ч. 2 ст. 28 Закону) встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу  до 60 років.
		Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі  пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну. 
		Окрім вказаного, п. 2-1 вище наведеною постановою КМУ визначено,що у разівведення натериторії Українинадзвичайного абовоєнного стануперетинати державнийкордон маютьправо особи, зазначені у пунктах 2-1 та 2-2, а також інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому  восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		У той же час, у березні 2023 року в ОСОБА_6 якому буливідомі маршрутруху через лінію державного кордону поза пунктами пропуску та інформація про місця можливої відсутності прикордонних нарядів, в умовах дії правового режиму воєнного стану виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення через державний кордон України військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений, всупереч п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», поза пунктами пропуску через державний кордон та поза пунктами контролю, без документів, що дають право на виїзд з України, з метою незаконного збагачення.
		З метоюреалізації свогозлочинного умислу,діючи умисно,з корисливихмотивів,з метоюорганізації незаконногопереправлення осібчерез державнийкордон Українив обхідпунктів пропуску в березні 2023 року ОСОБА_9 вступив у злочиннузмову з ОСОБА_7 якому такожбули відомімаршрути рухучерез лініюдержавного кордонупоза пунктамипропуску,інформація промісця можливоївідсутності прикордоннихнарядів,а також       ОСОБА_8 , (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), який повинен був підшукувати військовозобов`язаних чоловіків віком від 18 до 60 років, виїзд яких з території держави під час дії правового режиму воєнного стану обмежений, всупереч п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» для подальшого їх незаконного переправлення через державний кордон України, організовувати їх збір та отримувати грошові кошти за вказані дії.
		У другій половині березня 2023 року ОСОБА_6 , діючиумисно,з корисливихмотивів,за попередньоюзмовою групоюосіб з ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), та ОСОБА_7 порушуючи суспільні відносини щодо охорони суверенітету України, цілісності й недоторканості її кордонів, організував незаконне переправлення ОСОБА_10 за грошові кошти в сумі 2300 доларів США та 1200 євро, а також інших осіб через державний кордон України, здійснював керівництво такими діями, сприяв їх вчиненню порадами, вказівки та усуненням перешкод. 
		Так,26.03.2023,приблизно о10год 00хв, ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), з метою організації незаконного переправлення ОСОБА_10 через державний кордон України зустрівся з останнім на АЗС в смт. Кути Косівського району Івано-Франківської області, де обговорив умови незаконного перетину державного кордону.
		27березня 2023року,у періодчасу з02год 00хв по02год 50хв, ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), організував збір та перевезення на невстановленому автомобілі ОСОБА_10 , а також інших осіб, які мали намір незаконно перетнути державний кордон України, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до роздоріжжя с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області, з метою їх подальшого руху в пішому порядку до українсько-румунського кордону. 
		В той час ОСОБА_8 , (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_10 гроші в сумі 2300 доларів США та 1200 євро за організацію незаконного його переправлення через державний кордон України, керівництво такими діями, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, надання засобів та усунення перешкод.
		Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_8 , (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується), відповідно до попередньої домовленості та виконуючи заздалегідь обумовлені ролі щодо незаконного переправлення через державний кордон України ОСОБА_10 та інших осіб, вийшли з автомобіля на роздоріжжі с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району, Івано-Франківської області і розпочали переведення в пішому порядку вказаних осіб до лінії державного кордону України поза пунктами пропуску, через місця відсутності прикордонних нарядів, в бік території Румунії.
		Дорогою до українсько-румунського кордону в ОСОБА_10 погіршилося самопочуття, у зв`язку з чим він не зміг продовжувати рух у зазначеному напрямку. 27.03.2023, приблизно о 22 год 30 хв, ОСОБА_6 залишився разом з ОСОБА_10 для проведення його додому, заночувавши у покинутому приміщенні в урочищі Мокрин, с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області. У свою чергу ОСОБА_7 продовжив переведення інших осіб до лінії державного кордону України поза пунктами пропуску, через місця відсутності прикордонних нарядів, в бік території Румунії.
		28 березня 2023 року, приблизно о 09 год 00 хв, ОСОБА_6 та 
		ОСОБА_10 розпочали повертатись до роздоріжжя с. Пробійнівка та с. Грамотне Верховинського району Івано-Франківської області. Перебуваючи в урочищі Мокрин, за географічними координатами 47.885454,24793433, в с. Зелене Верховинського району Івано-Франківської області ОСОБА_10 помер в наслідок загального переохолодження тіла.
		Таким чином ОСОБА_7 організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керував такими діями, сприяв їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України.
		21 січня 2025 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні- прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю адвоката ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.
		Згідно вказаної угоди ОСОБА_6 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України ізобов`язався беззастережновизнати обвинуваченняв обсязі підозри у судовому провадженні.
		Окрім того,сторонипогодилися напризначення покарання ОСОБА_6 за ч.3ст.332КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 13000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		У судовому засіданні,обвинувачений ОСОБА_6 підтримавши угоду про визнання винуватості, повністю визнав свою вину увчиненнікримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК Українитапояснив, щовін повністюрозумієправа, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості,характеробвинувачення, щодо яких він визнає себе винним, вид покарання, якийбуде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтакпросить затвердити угоду.
		Захисник, що представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_4 підтримала укладену між ними угоду про визнання винуватості яку просила затвердити.
		Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди, дотримані вимогиКПК України та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_6 узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
		21 січня 2025 року між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні- прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю адвоката ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.
		Згідно вказаної угоди ОСОБА_7 повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК України ізобов`язався беззастережновизнати обвинуваченняв обсязі підозри у судовому провадженні.
		Окрім того, сторонипогодилися на призначення покарання ОСОБА_7 за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 13000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		У судовому засіданні,обвинувачений ОСОБА_7 підтримавши угоду про визнання винуватості, повністю визнав свою вину увчиненнікримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 332 КК Українитапояснив, щовін повністюрозумієправа, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості,характеробвинувачення, щодо яких він визнає себе винним, вид покарання, якийбуде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, відтакпросить затвердити угоду.
		Захисник, що представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_7  адвокат ОСОБА_4 підтримала укладену між ними угоду про визнання винуватості яку просила затвердити.
		Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди, дотримані вимогиКПК України та КК України, просив дану угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_7 узгоджену міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
		Обвинувачений ОСОБА_8 (щодо якого розгляд кримінального провадження продовжується) та його захисник адвокат ОСОБА_5 вважають укладені угоди обвинуваченими ОСОБА_11 та ОСОБА_12 такими, що не підлягають до задоволення, оскільки затвердження таких угод вплине на повноту судового розгляду кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 . 
		Суд вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, вважає, що угоди про визнаннявинуватості підлягають дозатвердження, виходячи з наступного:
		Ст. 468 КПК Українипередбачено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Відповідно до ч. 2ст.469 КПК Україниугода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора чи обвинуваченого.
		Частиною четвертоюст.469 цього ж Кодексу,угода про визнання винуватостіміж прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		Таким чином суд оцінюючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні ними інкримінованих діянь і їхумисні дії, що виразились в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями, сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, усуненням перешкод, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, що передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
		Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.332 КК України, визнали себе винними, відповідно дост.12 КК Українивідносяться до категорії тяжких злочинів.
		Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчоїкімнати для ухвалення вироку.
		Судомвстановлено,що обвинувачені в справі, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 цілком розуміють те, що вонимають правона судовий розглядпід час якого прокурор зобов`язанийдовести кожну обставину щодо кримінального правопорушенняу вчиненні яких вони обвинувачуються, а також мають права визначеніпунктом першимч. 4 ст. 474 КПК Українитарозуміютьнаслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, зокрема: про характер обвинуваченнящодо якого визнають кожен зокрема себе винуватим, вид покарання, а також інші заходиякі будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом та що вони цілкомрозуміють свої правапередбачені ч. 5 ст. 474 КПК України.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 67 КК України не встановлено.
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, слід віднести щире каяття та активне сприяння у розкриттю злочину. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України сторони погоджуються до обставин, що пом`якшують покарання останнього віднести також відсутність потерпілих від кримінального правопорушення, відсутність матеріальних та моральних збитків, завданих діями обвинуваченого.
		Окрім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_6 за місцем проживання характеризується позитивно, підтвердженням чого є характеристика Хороцівського старостинського округу Білоберізької сільської ради за № 190 від 13.05.2024 р, одружений та має не утриманні двоє малолітніх дітей підтвердженням чого є долучені до справи копії свідоцтв про їх народження, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. Відповідно до довідки Сторожинецького лісового фахового коледжу №772 від 19.09.2024 р ОСОБА_6 навчається на І курсі денної форми навчання по спеціальності  лісове господарство з 01.09.2024 року по 30.06.2027 року. 
		Також судом враховано пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 який в судовому засіданні ствердив, щоукладення угоди з його сторони є добровільним, оцінюючи викладені обставинипровадження у їх сукупності суд приходить до висновкупро те, що укладення угоди сторонами є добровільним іне є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Враховуючи викладене, на підставі ст. 69 КК України сторони, погодили на призначення ОСОБА_6 більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України у вигляді штрафу в розмірі 13000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		Виходячи з наведеного, приймаючидо уваги,що умови даної угоди відповідають вимогам ст.472 КПК УкраїнитаКК України,судприходить до висновку пронеобхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_6 і призначення останньому узгодженої сторонами міру покарання.
		Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 67 КК України не встановлено.
		До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 66 КК України, слід віднести щире каяття та активне сприяння у розкриттю злочину. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 66 КК України сторони погоджуються до обставин, що пом`якшують покарання останнього віднести також відсутність потерпілих від кримінального правопорушення, відсутність матеріальних та моральних збитків, завданих діями обвинуваченого.
		Окрім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 за місцем проживання характеризується позитивно, підтвердженням чого є характеристика Розтоківського старостинського округу за № 57/14-11/3 від 31.08.2023 р, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, одружений та має на утриманні одне неповнолітню дитину, підтвердженням чого є долучена до матеріалів справи копія свідоцтва про народження, офіційно не працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягався. 
		Також судом враховано пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 який в судовому засіданні ствердив, щоукладення угоди з його сторони є добровільним, оцінюючи викладені обставинипровадження у їх сукупності суд приходить до висновкупро те, що укладення угоди сторонами є добровільним іне є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Враховуючи викладене, на підставі ст. 69 КК України сторони, погодили на призначення ОСОБА_7 більш м`якого виду основного покарання, не передбаченого ч. 3 ст. 332 КК Україниу вигляді штрафу в розмірі 13000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		Виходячи з наведеного, приймаючидо уваги,що умови даної угоди відповідають вимогам ст.472 КПК УкраїнитаКК України,судприходить до висновку пронеобхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_7 і призначення останньому узгодженої сторонами міру покарання.
		Відповідност.475 КПК України, у випадку якщо суд переконається,що угода може бути затверджена,він ухвалює вирокяким затверджуєугоду і призначає узгоджену сторонамиміру покарання.
		Обвинуваченим в справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 роз`яснені і ними зрозумілі наслідки невиконанняугоди, встановленіст.476 КПК України.
		Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Ареш майна не застосовувався.
		Під час досудового розслідування відносно обвинувачених у справі, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ухвалами слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 08.09.2023 року було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зі строком дії ухвали по 14.10.2023 року. На цій стадії судового розгляду відсутні підстави для обрання обвинуваченим запобіжних заходів.
		Керуючись ст.ст.314, 370, 373, 374, 469, 472-475, п.15 ст.615 КПК України,суд ,-
		 
		 У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 21.01.2025 року, укладену між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні- прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_6 за участю адвоката ОСОБА_4 .
		Визнати винуватим ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
		На підставі угоди про визнання винуватості, призначити  ОСОБА_6  узгоджене сторонами покарання за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 13 000 ( тринадцяти тисяч ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень (двісті двадцять одну тисячу гривень 00 копійок), з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 21.01.2025 року, укладену між прокурором, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальному провадженні- прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_7 за участю адвоката ОСОБА_4 .
		Визнати винуватим ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.
		На підставі угоди про визнання винуватості, призначити  ОСОБА_7  узгоджене сторонами покарання за ч.3 ст.332 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 13 000 ( тринадцяти тисяч ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 221 000 гривень (двісті двадцять одну тисячу гривень 00 копійок), з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях державної чи комунальної форми власності на строк три роки, без конфіскації майна.
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
		Речові докази : пневматичну гвинтівку з маркуванням « MODEL В1.177 CAL (4.5mm) SN: 20190700016» , що зберігається в камері зберігання речових доказів відділу СУ ГУНП в Івано- Франківській області  конфіскувати в користь держави.
		Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити засудженим та їх захиснику, прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Івано-Франківської обласної прокуратури- ОСОБА_3 .
		Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту відносно обвинувачених закінчився 14.10.2023 року, підстави для його обрання - відсутні.
		Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених ч.4 ст. 394 КПК України до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		           
		Суддя:                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...