Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/2709/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/953/437/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023222010000261

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/2709/24 
		н/п 1-кп/953/437/25 
		ВИРОК 
		        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		       
		"06" березня 2025 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого-судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду в м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, Донецької області, українця, громадянина України, з вищою освітою, лікаря  офтальмолога, завідувача третього відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф.. Л. Гіршмана» ХМР, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,     
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ст. 336 КК України,-
		встановив:
		 
		ОСОБА_6 , працюючи лікарем-офтальмологом 2 відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР , хоча і був завідувачем 3 відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР , яке на момент скоєння кримінального проступку не працювало тобто будучи працівником юридичної особи, яка надає публічні послуги , скоїв кримінальний проступок за наступних обставин : 
		25.07.2023, приблизно об 11 годині, більш точного часу не встановлено, до КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження обстеження, у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період.
		Для проходження обстеження ОСОБА_7 був спрямований працівниками приймального відділення до лікаря-офтальмолога ОСОБА_6 .
		У період проходження зазначеного обстеження, а саме з 25.07.2023 по 27.07.2023, ОСОБА_7 звернувся з проханням до лікаря-офтальмолога ОСОБА_6 з проханням внести завідомо недостовірні данні щодо стану свого здоров`я , а саме щодо наявності вад зору, які унеможливлюють проходження ним військової служби, на що ОСОБА_6 погодився.
		Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи про відсутність захворювань чи вад зору, які б могли стати перешкодою у проходженні служби за призовом під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_7 , маючи на меті вчинення дій, направлених на складання та видачу завідомо підроблених офіційних документів, а саме виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акту дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), знаходячись на своєму робочому місці, а саме у робочому кабінеті на другому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР за адресою м. Харків, вул. Олеся Гончара, 5, 27.07.2023, більш точного часу не встновлено, відобразив у вищевказаній медичній документації завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , а саме щодо наявності вад зору та захворювання, які в подальшому можуть впливати на обов`язки ОСОБА_7 щодо проходження військової служби та мобілізації. Так, ОСОБА_6 у медичній документації ОСОБА_7 зазначено наступній діагноз: периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика» правого ока; дірчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин лівого ока; периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.10.2023 № 09-1429/2023, встановлено, що у ОСОБА_7 , відсутня периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика» правого ока; відсутній дірчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин лівого ока; відсутня периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці.
		Таким чиним ОСОБА_6 склад та видав ОСОБА_7 завідомо підроблені документи , а саме виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акту дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800).
		Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому , що він , працюючи лікарем-офтальмологом та будучи посадовою особою КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, відповідно до своїх посадових обов`язків, маючи права та обов`язки, як завідуючого третього відділення лікаря-офтальмолога вищої категорії, визначені посадовою інструкцією від 05.01.2022, з якою останній ознайомлений під підпис та відповідно до якої на нього покладені наступні права та обов`язки, передбачені п. 2.1, п. 2.12, п. 2.18, а саме:
		2.1  здійснює керівництво відділення, відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров`я та договору з НСЗУ;
		2.12  здійснює контроль за роботою ординаторів відділення, за вірністю діагнозів, якістю лікування, якістю ведення медичної документації, лікарняним та хірургічним навантаженням;
		2.18  вирішує питання виписки хворих з відділення, підписує історії хвороби, що виписались, а також при переводі хворих у інші відділення.
		25.07.2023, приблизно об 11 годині, більш точного часу не встановлено, до КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.07.2023 звернувся ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження обстеження, у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період.
		Для проходження обстеження ОСОБА_7 був спрямований працівниками приймального відділення до лікаря-офтальмолога ОСОБА_6 .
		У період проходження зазначеного обстеження, а саме з 25.07.2023 по 27.07.2023, ОСОБА_7 звернувся з проханням до лікаря-офтальмолога ОСОБА_6 з проханням внести завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_9 , а саме щодо наявності вад зору, які унеможливлюють його проходження військової служби, на що ОСОБА_6 погодився.
		Так, ОСОБА_8 , достовірно знаючи про відсутність захворювань чи вад зору, які б могли стати перешкодою у проходженні служби за призовом під час мобілізації, в особливий період ОСОБА_7 , маючи на меті вчинення дій, щодо сприяння та пособництва ОСОБА_7 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, діючи з прямим, єдиним умислом, направленим на складання та видачу неправдивих офіційних документів, а саме виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акту дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), знаходячись на своєму робочому місці, а саме у робочому кабінеті на другому поверсі КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР за адресою м. Харків, вул. Олеся Гончара, 5, 27.07.2023, більш точного часу не встновлено, відобразив у вищевказаній медичній документації завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , а саме щодо наявності вад зору, які унеможливлюють проходження ОСОБА_7 військової служби. Так, ОСОБА_6 у медичній документації ОСОБА_7 зазначено наступній діагноз: периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика» правого ока; дірчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин лівого ока; периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.10.2023 № 09-1429/2023, отриманого під час досудового розслідування, встановлено, що у ОСОБА_7 , відсутня периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика» правого ока; відсутній дірчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин лівого ока; відсутня периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ст. 336 КК України не визнав, пояснивши суду, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 до КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана» на обстеження був направлений ОСОБА_7 . При обстежені ОСОБА_10 на переферії очного дна він виявив переферійну дегенерацію з можливим розривом. У зв`язку з наявністю у ОСОБА_10 крововиливу в очах він міг помилитися, однак ця помилка не несе в подальшому ніякої шкоди. Після обстеження він заповнив виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 7943, акт № 287, медичну карту стаціонарного хворого № 7943, та підписав їх як лікар. Згідно виписки ОСОБА_10 було рекомендовано диспансерний нагляд офтальмолога за місцем помешкання, відокремлююча лазеркоагуляція сітківки на обох очах. Вказана патологія не є підставою зняття з військового обліку та визнання непридатним до військової служби. ОСОБА_10 , після отримання акту дослідження та виписки із медичної карти, він більше не бачив. Ніяких контактів ОСОБА_10 у нього не було, ніяких пропозицій ОСОБА_10 йому не висловлював. Ніяких перемовин з ОСОБА_10 щодо пособництва йому ухилитись від проходження військової служби не було. На момент видачі виписки він займав посаду завідуючого 3 відділення, яке у зв`язку з військовим станом не працювало. ОСОБА_10 проходив обстеження у 2 відділенні. Завідуючим 2 відділення був ОСОБА_11 , а він працював там лише як лікар. Обстеження ОСОБА_10 він проводив не як завідуючий відділенням, а як лікар. У зв`язку з тим, що на той час завідуючий 2 відділення ОСОБА_12 був відсутній, фактично його обов`язки виконував він, підписуючи виписки, але ніякого наказу не було.
		На запитання прокурора обвинувачений відповів, що у виписці хвороби не зазначаються відомості про наявність можливої хвороби, або вона є, або її нема. Коли до лікарні госпіталізують пацієнтів за направленням ВЛК, які не потребують лікування, оформлюється історія хвороби із зазначенням стаціонарного лікування.
		На запитання захисника обвинувачений відповів, що ОСОБА_10 звернувся до лікарні за направленням ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому вже був зазначений діагноз переферійної дегенерації очей. Цей діагноз завжди насторожує лікарів-офтальмологів, оскільки хворий має ризик відшарування сітківки. ОСОБА_10 скарг на погіршення стану зору не заявляв, повідомив лише про наявність «мушок» у полі зору обох очей. Зір у нього був нормальний, але для патології, зокрема, переферійної дегенерації очей, це норма. У ОСОБА_10 був крововилив в очах, який він сприйняв як розрив сітківки, йому було призначено консультацію в лазерному центрі. Повторно ОСОБА_10 до лікарні не звертався. При обстеженні ОСОБА_10 , він бачив червони плями в очах, та вносити не правдиві відомості до виписки у нього не було підстав. Ані ОСОБА_10 , ані хто інший не просив його вносити ці відомості до медичних документів.
		Прокурором надані докази, які зібрані органом досудового слідства та досліджені в судовому засіданні, а саме: 
		-рапорт від 05.10.2023 прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_13 на ім`я керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_14 , в якому зазначено, що у нього на розгляді перебуває заява ОСОБА_7 щодо можливих, протиправних дій лікаря-офтальмолога КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана» ОСОБА_6 . Опрацюванням зазначеного звернення встановлено, що ОСОБА_6 на прохання осіб, які проходять обстеження стану зору для проходження ВЛК, здійснює внесення завідомо недостовірних даних до медичної документації зазначених осіб, внаслідок чого останні визнаються непридатними для проходження військової служби. Враховуючи викладене, в діях ОСОБА_15 вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. 336, ч. 1 ст. 366 КК України. (а.с. 67);
		-заява ОСОБА_7 керівнику Київської окружної прокуратури м. Харкова від 04.10.2023, в якій повідомлено, що на початку липня 2023 року, він звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем свого мешкання для уточнення даних щодо перебування на військовому обліку. Під час візиту до ТЦК його направили для проходження медичного огляду стану зору до лікарні № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана. Під час проходження зазначеного огляду лікар ОСОБА_6 заніс до медичних документів завідомо неправдиві данні щодо стану його здоров`я, що у подальшому надало йому можливість отримати висновок про часткову непридатність для проходження військової служби. Також, йому відомо, що зазначений лікар, неодноразово здійснював аналогічні дії та вносив завідомо недостовірні данні до медичних документів щодо осіб, що проходили обстеження зору за направленнями з ТЦК. (а.с. 68);
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.11.2023, відповідно до якого у період часу з 13-50 до 14-01 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.11.2023, вилучено особову справу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с. 73-81);
		-облікова картка до військового квитка від 08.07.2004, відповідно до якої, рядовий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призовною комісією Московського району м. Харкова признаний непридатним до військової служби в мирний час, зарахований у запас за станом здоров`я 10.04.2004, визнаний обмежено придатним у воєнний час за гр.1 ст. 54В/1, 55Б/2. (а.с. 89);
		-довідка (військовий квиток) № 1134, видана ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призовною комісією зарахований у запас 10.04.2004 на підставі протоколу № 9 за станом здоров`я. 10.04.2004 медичною комісією визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час за гр.1 ст. 54В/1, 55Б/2, без військової підготовки придатний до нестройової служби. Взятий на облік 06.07.2001, знято з військового обліку 14.02.2010.(а.с. 90);
		-заява від 15.08.2023 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про видачу (обміну) військового квитка (тимчасового посвідчення) у зв`язку з заміною старого зразка на новий.(а.с. 91);
		-анкета від 15.08.2023 для постановки на військовий облік, поновлення облікових даних, рядового та сержантського складу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с 102);
		-тимчасове посвідчення військово зобов`язаного, видане ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в/звання: рядовий, військово-облікова спеціальність: 733256, придатність до проходження військової служби за станом здоров`я: ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.07.2023  ст. 27-Б, гр. ІІ нак. 402-2008  обмежено придатний до військової служби.(а.с. 86);
		-направлення ІНФОРМАЦІЯ_7 № 011650 від 24.07.2023, відповідно до якого, солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлено до ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період.(а.с 87);
		-результати медичних обстежень. (а.с. 93-100);
		-виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 19253 КНП «Міська багатопрофільна лікарня № 18» ХМР, відповідно до якої, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заходився на обстеженні в гастроентерологічному відділенні КНП «МБЛ № 18» ХМР з 30.06.2023 по 10.07.2023. Діагноз: ГЕРХ з езофагітом ст. А на тлі грижи СОД. Ерозивний гастродуоденіт не асоційований з Нр. Виразкова хвороба 12 палої кишки, рубцева деформація. ЖКХ, відключений жовчний міхур. Хрон. Холецистит. Хрон. Панкреатит. НАЖХП: жировий гепатоз без ознак фіброзу.(а.с. 101);
		-виписка № 7943 від 27.07.2023 КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка підписана лікуючим лікарем ОСОБА_6 та завідувачем відділення ОСОБА_11 , відповідно до якої, повний діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці. 
		У п. 7, 8 Виписці зазначені короткий анамнез, діагностичні дослідження, перебіг хвороби, проведене лікування, стан при направленні, при виписці, а саме: скарги на наявність плаваючих темних «цяточок» у полі зору обох очей. Анамнез захворювання: Вказані скарги турбують на протязі останніх двох-трьох років, до офтальмолога не звертався. Шпиталізований для обстеження по скеруванню РВК. Офтальмологічний статус: Гострота зору правого ока  1,0. ВОТ = 21 мм.рт ст. Поле зору додається. Праве око спокійне, рухливість очного яблука у повному обсязі. Рогівка прозора на усьому протязі. Передня камера середньої глибини, волога її прозора. Райдужка спокійна. Зіниця округлої форми, у центрі, фотореакції збережені, жваві. Кришталик прозорий. Помірна нитчаста деструкція склистого тіла. Очне дно  лиск зорового нерву блідо-рожевий, кордони його чіткі. Артерії помірно звужені. Центральні відділи сітківки без вогнищевих змін. Контактна біомікроскопія  в екваторіальній зоні  периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика». Гострота зору лівого ока  1.0. ВОТ = 21 мм рт ст. Поле зору додається. Ліве око спокійне, рухливість очного яблука у повному обсязі. Рогівка прозора на усьому протязі. Передня камера середньої глибини, волога її прозора. Райдужка спокійна. Зіниця округлої форми, у центрі фотореакції збережені жваві. Кришталик прозорий. Помірна нитчаста деструкція склистого тіла. Очне дно  диск здорового нерву блідо-рожевий кордони його чіткі. Артерії помірно звужені. Центральні відділи сітківки без вогнищевих змін. Контактна біомікроскопія  в екваторіальній зоні  дирчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин; лікувальні і трудові рекомендації: Диспансерний нагляд офтальмолога за місцем помешкання. Відокремлююча лазеркоагуляція сітківки на обох очах. Заповнено акт до РВК.(а.с. 82);
		-акт дослідження стану здоров`я № 287, відповідно до якого ОСОБА_7 , 1983 року народження, перебував за направленням військового комісаріату (ВЛК) на стаціонарному обстеженні у КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР у період з 25.07.2023 по 27.07.2023. Діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці. Акт підписано лікарем ОСОБА_6 , головним лікарем ОСОБА_16 (а.с. 85);
		-висновок лікаря офтальмолога від 28.07.2023 щодо призовника ОСОБА_7 , 1983 року народження, відповідно до якого, Діагноз: Периферійна хоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей з розривом на лівому оці. Висновок лікаря про придатність до військової служби: На підставі ст. 27б визнаний обмежено придатним згідно наказу згідно наказу № 402-08 зі змінами.(а.с. 83);
		-картка обстеження та медичного огляду № 7132-2104-0369-9366 від 31.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_7 , 1983 року народження, в якій зазначено результати обстеження спеціалістів: терапевта, хірурга, невропатолога, офтальмолога, ЛОР, дерматовенеролога, психіатра, стоматолога. Діагноз та постанова ВЛК: Периферійна хоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей з розривом сітківки на лівому оці. На підставі ст 27б графи ІІ Розладу хвороб, таблиці додаткових вимог визнаний обмежено придатним до військової служби згідно наказу № 402-08 МО України. (а.с. 84);
		-довідка № 9/402 військово-лікарської комісії, відповідно до якої, солдату ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведено медичний огляд ВЛК 31.07.2023, Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: Периферійна хоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей з розривом сітківки на лівому оці. На підставі ст 27б графи ІІ Розладу хвороб, таблиці додаткових вимог визнаний обмежено придатним до військової служби згідно наказу № 402-08 МО України.(а.с. 88);
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 17.11.2023, відповідно до якого у період часу з 14-23 до 14-40 у приміщенні КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2023, вилучено медичну картку стаціонарного хворого № 7943 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .(а.с. 103-110);
		- медична карта стаціонарного хворого № 7943 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з направленням № 287 ВЛК, випискою стаціонарного хворого № 7943, актом дослідження стану здоров`я до неї. Діагноз при госпіталізації: Периферична ретинальная дегенерація, Н35.4, Заключний діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей, Н35.4. Результат лікування: без змін. Медична карта підписана лікарем ОСОБА_6 , завідувачем відділення ОСОБА_11 (а.с. 111-119);
		-висновок експерта ХОБСМЕ № 09-1429/2023, при проведенні судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка почата 06.10.2023 та закінчена 13.10.2023, відповідно до якого, на дослідження надано: виписку із медичної карти № 136338 медичного центру «офтальміка» відділення офтальмології від 03.10.2023 на ім`я ОСОБА_7 , з якої відомо, що «Обстеження: гострота зору на обидва ока  1.0. Очне дно на праве та ліве око: ДЗН блідо-рожевий, межі чіткі. Калібр судин нерівномірний, вени помірно розширені. Макула без особливостей. На периферії очного дня  без патології». 09.10.2023 ОСОБА_7 був обстежений консультантом-офтальмологом, який має вищу медичну освіту, вищу кваліфікаційну категорію за фахом «офтальмологія», головним позаштатним спеціалістом ДОЗ ХОДА по офтальмології, завідуючим офтальмологічним відділенням КНП ХОР «ОКЛ», к.м.н. ОСОБА_17 . Підсумки: «гр. ОСОБА_7 обстежено за направленням ХОБСМЕ по заданим питанням: периферійної вітреохориоретинальної дистрофії типу «слід равлика» правого ока не виявлено; дірчастого розриву сітківки в меридіані 12 годин лівого ока не виявлено; на обох очах наявні локальні ділянки хореоретинальної дистрофії без німих розривів». ПІДСУМКИ: На момент проведення судово-медичної експертизи даних за зниження гостроти зору у гр. ОСОБА_7 не встановлено. Відповідно до офтальмологічного обстеження гр ОСОБА_7 від 09.10.2023: Периферійної вітреохориоретинальної дистрофії типу «слід равлика» правого ока не виявлено. Дірчастого розриву сітківки в меридіані 12 годин лівого ока не виявлено. Периферійної вітреохориоретинальної дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці не виявлено.(а.с. 71-72);
		-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 01.03.2024, відповідно до якого у період часу з 10-07 до 10-20 у приміщенні КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 09.02.2024, вилучено статут КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, наказ про призначення ОСОБА_6 , посадову інструкцію.(а.с. 144-154);
		-статут КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, затверджений 20.12.2021. (а.с. 155-171);
		-наказ № 116/к від 01.10.1996 КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, відповідно до якого лікаря лазерного центру ОСОБА_6 з 01.10.1996 призначено тимчасово завідуючим 3 відділення.(а.с. 172);
		-посадова інструкція завідуючого 3 відділення лікаря-офтальмолога вищої категорії ОСОБА_6 . (а.с. 173-174).
		В судовому засіданні були допитані експерти ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які повідомили суду, що ними було складено висновок № 09-1429/2023, при проведенні судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даний висновок підтверджують в повному обсязі. Для експертного дослідження було надано виписку із медичної карти № 136338 медичного центру «офтальміка» відділення офтальмології від 03.10.2023 на ім`я ОСОБА_7 , та 09.10.2023 ОСОБА_7 був обстежений консультантом-офтальмологом, який має вищу медичну освіту, вищу кваліфікаційну категорію за фахом «офтальмологія», головним позаштатним спеціалістом ДОЗ ХОДА по офтальмології, завідуючим офтальмологічним відділенням КНП ХОР «ОКЛ», к.м.н. ОСОБА_17 . Огляд ОСОБА_10 проводився лише за питаннями, які були поставлені слідчим. Вітреохориоретинальна дистрофія  це хронічне захворювання щодо стану сітківки ока. Незважаючи на те, що ОСОБА_17 вказав, що на обох очах наявні локальні ділянки хореоретинальної дистрофії без німих розривів, у підсумках ними вказано, що периферійної вітреохориоретинальної дистрофії обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці не виявлено, оскільки при проведенні експертизи експерт відповідає лише на ті питання, які поставлені слідчим, а «німого» розриву сітківки Мірошником встановлено не було.
		За клопотанням сторони захисту був допитаний в якості свідка ОСОБА_17 , який повідомив суду, що має вищу медичну освіту, вищу кваліфікаційну категорію за фахом «офтальмологія», є головним позаштатним спеціалістом ДОЗ ХОДА по офтальмології, завідуючим офтальмологічним відділенням КНП ХОР «ОКЛ». При проведенні експертизи його було залучено у якості консультанта. При огляді ОСОБА_10 ним було встановлено на обох очах наявність локальних ділянок хореоретинальної дистрофії без «німих» розривів, висновок лікаря про розрив сітківки не підтвердився. Розрив сітківки встановлюється спеціальним обстеженням. 
		На запитання обвинуваченого свідок відповів, що невеликий крововилив у оці може бути сходим на розрив сітківки, однак крововилив розсмоктується, а розрив залишається.
		За клопотанням захисника до матеріалів кримінального провадження долучено постанову слідчого від 13.03.2024 про виділення матеріалів кримінального провадження, та витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження № 12024221130000454 від 13.03.2024.
		За клопотанням захисника до матеріалів справи долучено характеризуючи документи щодо ОСОБА_6 , зокрема, почесні грамоти, подяки. 
		На запит суду до матеріалів кримінального провадження надано інформацію про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , відповідно до якої, відносно ОСОБА_6 скеровано до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024221130000454 від 13.03.2024, щодо притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності відомості відсутні. 
		Так, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		За ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою ( рішення у справах" Ірландія проти Сполученого Королівства","Яременко проти України", "Йонкало проти України", "Кобець проти України").
		Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого , прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву, щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
		Норми ст.22КПКУкраїни визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст. 9 КПК України.
		Так, відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		За ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6(mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Частиною 1ст. 94 КПК Українивизначено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Відповідно дост.85 КПК України- належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно дост.86 КПКУкраїни- доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідност.87 КПК України- недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема,здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не булаповідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отриманняз порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнанийпідозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Отже, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст.ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі письмові та речові докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні речові докази, документи відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами відповідно, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів у суду. Порушень вимог КПК України, які б могли спростувати висновки суду під час розгляду справи, судом встановлено не було.
		Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідка ОСОБА_17 та експертів ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.
		Свідок був попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, експерти були попереджені за завідомо неправдивий висновок і підстав сумніватися у показах свідка та експертів суд не вбачає.
		Підстави ставити під сумнів вказані вище показання, речові докази, документи - відсутні, всі вони узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними доказами, та не викликають сумнівів у суду.
		Свідок обвинувачення ОСОБА_7 в судові засідання не з`являвся, будучі повідомленим належним чином.
		Разом з цим, одним із принципів національного кримінального процесу є змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості(п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України).
		Реалізуючи вказаний принцип законодавець зобов`язав суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч. 6 ст. 22 КПК України).
		Однак, як вбачається із змісту вказаної норми згаданий обов`язок не носить абсолютного характеру та містить обмеження, які полягають у збереженні судом об`єктивності і неупередженості.
		Положеннямич. 1 ст. 92 КПК України,обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,  на потерпілого.
		Одночасно згідноч. 3 ст. 23 КПК Українисторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Відповідні висновки викладені у Постанові Верховного суду від 11.08.2020 у справі № 288/113/15-к. 
		Так, 09.04.2024 до Київського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42023222010000261 від 05.10.2023, який протоколом автоматизованого розподілу судових справ розподілено с. ОСОБА_1 .
		Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування свідком у кримінальному проваджені значиться ОСОБА_7 .
		Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2024 призначене підготовче судове засідання.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.05.2024 призначено судовий розгляд кримінального провадження.
		В судовому засіданні 10.05.2024 встановлено порядок дослідження доказів: дослідити письмові докази, допитати свідка, допитати обвинуваченого.
		В судове засідання 03.06.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		В судовому засіданні 28.06.2024 були досліджені письмові докази, надані прокурором, свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		В судове засідання 07.08.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		В судове засідання 28.08.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28.08.2024, доручено ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області встановити місцезнаходження свідка ОСОБА_7 та здійснити його привід в судове засідання, призначене на 26.09.2024.
		В судове засідання 26.09.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		26.09.2024 до суду надійшов рапорт ДОП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, в якому зазначено, що під час виконання ухвали про привід свідка ОСОБА_7 , здійснювався виїзд за адресою його місцеперебування: АДРЕСА_3 . Під час виїзду за вказаною адресою двері квартири ніхто не відчинив, встановити місцезнаходження ОСОБА_20 не надалось можливим.
		В судове засідання 10.10.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 10.10.2024, доручено ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області здійснити привід свідка ОСОБА_7 в судове засідання, призначене на 12.11.2024.
		В судове засідання 12.11.2024 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		11.11.2024 до суду надійшов рапорт ДОП ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, в якому зазначено, що під час виконання ухвали про привід свідка ОСОБА_7 , здійснювався виїзд за адресою його місцеперебування: АДРЕСА_3 . Під час виїзду за вказаною адресою двері квартири ніхто не відчинив, встановити місцезнаходження ОСОБА_20 не надалось можливим.
		В судове засідання 04.12.2024, 27.02.2025 свідок ОСОБА_7 не з`явився, повідомлявся належним чином.
		Тобто, суд, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		За приписами ч. 1 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження повинно здійснюватися в розумні строки.
		Так, матеріали кримінального провадження доводять, що суд створив усі необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення, так і стороною захисту процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Таким чином, суд вважає, що сприяв виклику вищевказаного свідка, а не забезпечення його явки та/або участі в судових засіданнях в режимі відео конференції, та невиконання ухвал суду спрямовано на штучне створення прокурором тяганини по справі.
		Крім того, суд зауважує, що відомості про вчинення кримінального правопорушення внесені до ЄРДР за рапортом прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_13 на підставі заяви саме ОСОБА_7 , який в подальшому за викликами до суду не з`являвся.
		Статтею 2 КК України встановлено, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом злочину.
		Склад злочину це сукупність встановлених у кримінальному законі об`єктивних та суб`єктивних ознак, які визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин. У складі злочину виділяють чотири його обов`язкові елементи (кожен з яких охоплює відповідну групу ознак, що його характеризують): а) об`єкт складу злочину; б) об`єктивну сторону складу злочину; в) суб`єкт складу злочину; г) суб`єктивну сторону складу злочину. 
		При вирішенні питання про винуватість ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 366 КК України, суд виходить з наступного.
		Так, предметом злочину за ст. 366 КК України є офіційний документ, визначення якого наведено у примітці до ст. 358 КК, згідно з якою офіційним визнається документ, який відповідає таким ознакам: 1) змістом такого документа повинна бути певна інформація (дані, відомості, свідоцтва, показання); 2) ця інформація має бути зафіксована на будь-якому матеріальному носії (папері, магнітній, кіно-, відео- або фотоплівці, дискеті тощо); 3) документ, який містить таку інформацію, повинен складатися з дотриманням визначених законом форм (довідка, наказ, розпорядження, протокол, постанова тощо) і мати передбачені законом реквізити (бланк, штамп, печатка, підпис тощо); 4) інформація, яка міститься в документі, повинна підтверджувати чи посвідчувати певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, або може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності; 5) документ має бути складеним, виданим чи посвідченим повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів.
		Об`єктивна сторона злочину за ст.366 КК України характеризується активною поведінкою - діями, які полягають у перекручуванні винним істини в офіційних документах чи у видачі неправдивих офіційних документів шляхом використання для цього свого службового становища.
		За частиною 1 ст. 366 КК карається злочин із формальним складом, який визнається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з таких альтернативно передбачених у диспозиції дій,незалежно від того, чи спричинили ці дії які-небудь наслідки і чи був використаний підроблений документ, як: а) складання неправдивого офіційного документа; б) видача неправдивого офіційного документа; в) внесення до офіційного документа неправдивих відомостей; г) інше підроблення офіційного документа .
		Такий злочин виявляється тільки в активній поведінці службової особи і може бути вчинений однією з декількох альтернативно передбачених у ч. 1ст. 366 КК Українидій.
		На ознаки складу цього злочину в діях обвинуваченого вказують вчинення підпису під заздалегідь для обвинуваченого неправдивої інформації, що містить ознаки внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Видача неправдивих документів означає надання (передачу) його фізичним або юридичним особам або випуск для використання такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності і який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою.
		Видача неправдивого документа матиме місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним чи юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ.
		Кримінальне правопорушення вважається закінченим при видачі документа - з моменту його передачі зацікавленій особі.
		Суб`єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин.
		Якщо дії, зазначені у ст. 366 КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК України.
		В даному випадку предметом злочину є виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 та акт дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800.
		Форма №027/озаповнюється лікарямизакладів охорониздоров`я,які надаютьамбулаторно-поліклінічнудопомогу,при направленніхворого наконсультацію вінші закладиохорони здоров`я,на стаціонарнелікування талікарями стаціонарівпри виписціабо увипадку смертіхворого. Вонапризначена длявзаємообміну інформацієюамбулаторно-поліклінічнихі стаціонарнихзакладів охорониздоров`я щододіагнозу,перебігу захворювання,стану хворогопри направленні(виписці),проведенні досліджень,консультацій вінших закладахохорони здоров`я,лікування,диспансерного спостереженнята іншихрекомендацій хворому. Форма № 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров`я, який направляв хворого.
		Додатком 10 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України встановлено форму Акту дослідження стану здоров`я, який підписується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу та подається у військовий комісаріат.
		Тобто, інформація, що міститься в обох документах, посвідчує факти, що здатні спричинити наслідки правового характеру, а саме можливість реалізації особою її прав у сфері охорони здоров`я, а тому виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о та акт дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України є офіційними документами.
		Як зазначає сторона обвинувачення, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о та акт дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України є завідомо неправдивими офіційними документами, оскільки у вищевказаній медичній документації вказані завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , а саме, зазначено діагноз: периферійна вітреохориоретинальна дистрофія типу «слід равлика» правого ока; дірчастий розрив сітківки в меридіані 12 годин лівого ока; периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці, який, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 13.10.2023 № 09-1429/2023, у ОСОБА_7 відсутній.
		Так, судом встановлено, що 24.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_6 солдата ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , направлено до ВЛК для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, в особливий період.
		П. 3.11 наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800) передбачено, що у разі коли лікарям ВЛК військового комісаріату важко остаточно визначити стан здоров`я військовозобов`язаного, він направляється на амбулаторне або стаціонарне обстеження у лікувально-профілактичний заклад МОЗ України з подальшим оглядом ВЛК військового комісаріату. Якщо обстеження проводилось у військовому лікувальному закладі, то огляд проводиться госпітальною (гарнізонною) ВЛК.
		У зв`язку зі скаргами ОСОБА_7 щодо наявності плаваючих темних «цяточок» у полі зору обох очей, останнього направлено на обстеження до КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР.
		З медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 7943 вбачається, що 25.07.2023 ОСОБА_7 було госпіталізовано для проведення обстеження з діагнозом: Периферична ретинальная дегенерація, Н35.4. Заключний діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей, Н35.4. Результат лікування: без змін. Медична карта містить підписи лікаря ОСОБА_6 , завідуючого відділення ОСОБА_11 .
		Після проведення обстеження було складено виписку № 7943 від 27.07.2023 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012, яка підписана лікуючим лікарем ОСОБА_6 та завідувачем відділення ОСОБА_11 , відповідно до якої, повний діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці. 
		В подальшому, на підставі виписки № 7943 від 27.07.2023 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , було складено акт дослідження стану здоров`я № 287, за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, відповідно до якого ОСОБА_7 , 1983 року народження, перебував за направленням військового комісаріату (ВЛК) на стаціонарному обстеженні у КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР у період з 25.07.2023 по 27.07.2023. Діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці, який на підставі наказу Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, передано у військовий комісаріат на розгляд призовної комісії (комісії з питань приписки).
		Так, ст. 27б графи ІІ Додатку 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України розладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, визначено, що громадяни, яки мають хворобу: відшарування та розрив сітківки Н33, будь-якої етіології на одному оці, вважаються непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час.
		Таким чином, на підставі виписки № 7943 від 27.07.2023 із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012, та акту дослідження стану здоров`я № 287, за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, складено висновок лікаря офтальмолога від 28.07.2023 щодо призовника ОСОБА_7 , 1983 року народження, відповідно до якого, Діагноз: Периферійна хоріоретинальна дистрофія сітківки обох очей з розривом на лівому оці. Висновок лікаря про придатність до військової служби: На підставі ст. 27б визнаний обмежено придатним згідно наказу згідно наказу № 402-08 зі змінами.
		Після чого, на підставі вказаного висновку, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 видане тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, із зазначенням придатності до проходження військової служби за станом здоров`я: ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.07.2023  ст. 27-Б, гр. ІІ нак. 402-2008  обмежено придатний до військової служби.
		Разом з цим, згідно висновку експерта ХОБСМЕ № 09-1429/2023, при проведенні судово-медичної експертизи щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при офтальмологічному обстеженні гр. ОСОБА_7 від 09.10.2023: Периферійної вітреохориоретинальної дистрофії типу «слід равлика» правого ока не виявлено. Дірчастого розриву сітківки в меридіані 12 годин лівого ока не виявлено. Периферійної вітреохориоретинальної дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці не виявлено.
		Тобто, на підставі досліджених судом доказів, які суд вважає належними та допустимими, вбачається, що ОСОБА_8 , діючи с прямим умислом свідомо вніс до офіційних документів, які передані в подальшому юридичній особі, а саме ВЛК, завідомо неправдиві відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , зазначивши діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву сітківки на лівому оці, 
		Дані висновки суду підтверджуються також, свідченнями експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які даний висновок підтвердили в повному обсязі та показами свідка ОСОБА_17 , який має вищу медичну освіту, вищу кваліфікаційну категорію за фахом «офтальмологія», є головним позаштатним спеціалістом ДОЗ ХОДА по офтальмології, завідуючим офтальмологічним відділенням КНП ХОР «ОКЛ», та який повідомив, що при огляді ОСОБА_10 ним було встановлено на обох очах наявність локальних ділянок хореоретинальної дистрофії без «німих» розривів, а висновок лікаря ОСОБА_6 про розрив сітківки не підтвердився. 
		Крім того, сам обвинувачений повідомив суду, що при обстежені ОСОБА_10 на переферії очного дона він виявив переферійну дегенерацію з можливим розривом та у зв`язку з наявністю у Григорова крововиливу в очах він міг помилитися, однак ця помилка не несе в подальшому ніякої шкоди.
		Встановлюючи наявність повноважень та обов`язків ОСОБА_6 , як службової особи, а саме, завідуючого третього відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, суд зазначає наступне.
		Сторона обвинувачення, посилається, що ОСОБА_6 відобразив у медичній документації, а саме виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974) та акті дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), завідомо недостовірні данні щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , будучи при цьому посадовою особою КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана», завідуючим третього відділення.
		Поняття «посадова особа» і «службова особа» використовуються вКонституції України, а саме в Законі України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від30.09.2016р., підстава 1401-VIII(статті 19, 40, 56), івзаконодавчих актах України, таких, зокрема, як Кодекс України проадміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України, Закони України «Продержавну службу», «Прослужбу ворганах місцевого самоврядування».
		Кримінальний кодекс України оперує поняттям«службова особа», згідно зі ст. 18КК,службовими особамивизнаються особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальними повноваженнями здійснюють функції представників влади або місцевого самоврядування, а також постійно або тимчасово займають в органах держвлади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, якими особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління зі спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом).
		Так, наказом № 116/к від 01.10.1996 КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, лікаря лазерного центру ОСОБА_6 з 01.10.1996 призначено тимчасово завідуючим 3 відділення.
		З посадовою інструкцією завідуючого 3 відділення лікаря-офтальмолога вищої категорії ОСОБА_6 був ознайомлений 05.01.2022.
		Відповідно до медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , № 7943, 25.07.2023 його було госпіталізовано до КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР для проведення обстеження, яке проводилось у ІІ відділенні лікарні.
		Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив суду, що на момент видачі виписки він займав посаду завідуючого 3 відділення, яке у зв`язку з військовим станом не працювало. ОСОБА_10 проходив обстеження у 2 відділенні. Завідуючим 2 відділення був ОСОБА_11 , а він працював там лише як лікар. Обстеження ОСОБА_10 він проводив не як завідуючий відділенням, а як лікар. На той час завідуючий 2 відділення Омельяненко був відсутній, але ніякого наказу на призначення його на посаду завідуючого відділенням замість ОСОБА_12 не видавалось.
		Дані свідчення, стороною обвинувачення спростовані не були
		Зі змісту виписки № 7943 від 27.07.2023 КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , убачається, що вона містить підписи ОСОБА_6 , як лікуючого лікаря, та завідувача відділення ОСОБА_11 та зі змісту акту дослідження стану здоров`я № 287, за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, убачається, він містить підписи ОСОБА_6 , як лікуючого лікаря, та головного лікаря ОСОБА_16 .
		Крім того, акт дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженою наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, підписується головним лікарем лікувально-профілактичного закладу та подається у військовий комісаріат та не потребує додаткових підписів лікарів або завідуючих відповідних відділень.
		При цьому, саме стороною обвинувачення в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_6 був посадовою особою та для проходження обстеження ОСОБА_7 був спрямований працівниками приймального відділення до лікаря-офтальмолога ОСОБА_6 .
		Тобто, ОСОБА_6 , діючи с прямим умислом свідомо внес до офіційних документів завідомо неправдиві відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , зазначивши діагноз: Периферійна вітреохориоретинальна дистрофія обох очей з наявністю «німого» розриву, не будучи при цьому службовою особою.
		Разом з цим, посилання ОСОБА_6 , на те що він помилився при встановленні повного діагнозу ОСОБА_7 суд розцінює як спосіб уникнути кримінальної відповідальності, оскільки дана помилка спростовується висновком судово медичної експертизи та показаннями головного позаштатного спеціаліста ДОЗ ХОДА по офтальмології, завідуючим офтальмологічним відділенням КНП ХОР «ОКЛ», к.м.н. ОСОБА_17 , при цьому крововиливи в очах завжди розсмоктуються , а розрив сітківки ні , і крововилив не є характерною ознакою щодо встановлення такого діагнозу , крім того судом враховується виключно позитивні фахові характеристики ОСОБА_6 та стаж його роботи за фахом біля 40 років. 
		Згідно із ч. 1 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 24 листопада 2016 року (№ 5-328кс16), під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, а фабула обвинувачення виступає фактично моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
		Наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності повинні давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу злочину, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, у зв`язку з чим конкретність викладення фактичних обставин у кримінальному провадженні, а отже, і обвинувачення особи, не повинно викликати сумнівів.
		У викладі фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення мають міститися дані щодо кожної події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад конкретного кримінального правопорушення. Якщо обвинуваченому інкримінується вчинення кількох кримінальних правопорушень (злочинів), формулювання обвинувачення у вироку суду повинні викладатися окремо по кожному з них.
		Суд зобов`язаний виявити, встановити і навести у вироку всі без винятку обставини кримінального правопорушення та його кваліфікуючі ознаки, що містять об`єктивну сторону злочину, передбаченого відповідною частиною статті КК України.
		Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи (стаття 337 КПК).
		Отже, значення обвинувального акту як процесуального рішення сторони обвинувачення, полягає у тому, що він формалізує правову позицію обвинувачення, ініціює судовий розгляд і тим самим відкриває доступ особи до правосуддя.
		Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (пункт 5 частини 2 статті 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.
		Так, суб`єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин.
		При цьому, працівники підприємств, установ, організацій, що виконують професійні (адвокат, лікар, учитель тощо), виробничі (наприклад, водій) або технічні (друкарка, охоронник тощо) функції, можуть визнаватися службовими особами лише за умови, що водночас із цими функціями вони виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов`язки.
		Так, судом встановлено, що ОСОБА_6 , був призначений на посаду завідуючого ІІІ відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, але у ІІ відділенні, де проходив обстеження ОСОБА_7 , він, підписуючи медичну документацію, офіційні документи, виконував професійні функції лікаря-офтальмолога, не виконуючи при цьому водночас функціїзавідуючого ІІІвідділення,пов`язані зорганізаційно-розпорядчимичи адміністративно-господарськимиобов`язками,а томув даномувипадку вінне може визнаватися службовою особою.
		Якщо дії, зазначені у ст. 366 КК, вчиняє приватна особа, відповідальність настає за ст. 358 КК України.
		З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 366 КК України слід кваліфікувати як кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 358 КК України.
		Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 358 КК України, а саме складання та видача працівником юридичної особи завідомо підроблених офіційних документів.
		При вирішенні питання про винуватість ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України, суд виходить з наступного.
		Об`єктивна сторона злочину заст.336КК України виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, на особливий період.
		Безпосереднім об`єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил , на які відповідно до ч.2ст. 17 Конституціїпокладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову. 
		Суб`єктивна сторона - прямий умисел. Мотиви на кваліфікацію не впливають.
		Суб`єкт - особа що підлягає мобілізації. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це: військовозобов`язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).
		Співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
		Співучасть у кримінальному правопорушенні є однією із форм злочинної діяльності. Її специфіка полягає у тому, що: участь у вчиненні кримінального правопорушенні повинна брати участь дві або більше кількість осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку; склад кримінального правопорушення виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників, у діяннях же окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки кримінального правопорушення, вказані у статті Особливої частиниКК України.
		Вчинення окремих видів кримінальних правопорушень можливе лише у співучасті (наприклад, участь у банді чи вчинюваному нею нападі при бандитизмі, керівництво злочинною організацією.
		Законодавче визначення поняття "співучасть" включає в себе такі ознаки: наявність двох чи більше суб`єктів кримінального правопорушення, які беруть участь у вчиненні одного й того самого умисного кримінального правопорушення; спільність їх участі у кримінальному правопорушенні; умисний характер діяльності співучасників. Перші дві ознаки характеризують об`єктивну (особливий спосіб вчинення кримінального правопорушення, який характеризується спільністю дій), а остання - суб`єктивну сторону співучасті (умисна форма вини).
		Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення передбачає: об`єднання окремих зусиль кожного співучасника у взаємообумовлену злочинну діяльність усіх співучасників; те, що вчинюваний співучасниками кримінальне правопорушення є єдиним для них усіх; спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату кримінального правопорушення; причинний зв`язок між діями співучасників і наслідками, що настали є необхідною умовою відповідальності за співучасть. Спільна участь у вчиненні кримінального правопорушення може проявитися як у дії, так і в бездіяльності.
		Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності із вчинення кримінального правопорушення. Вони діють разом, роблячи кожний свій внесок у вчинення кримінального правопорушення. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення дій (бездіяльності) іншим співучасником, а, зрештою, - необхідною умовою настання спільного результату. Прагнення досягти різні результати є підставою для невизнання співучастю у кримінальному правопорушенні участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
		З суб`єктивної сторони співучасть характеризується умисною формою вини, що передбачає: наявність умислу кожного із учасників стосовно їх власних дій (бездіяльності); наявність умислу стосовно діянь інших співучасників, у т. ч. виконавця чи співвиконавця; єдність наміру всіх співучасників вчинити одне і той саме кримінальне правопорушення; єдність інтересу для всіх співучасників, тобто спрямованість їх умислу на досягнення загального результату. У своїй сукупності зазначені ознаки утворюють спільність психічної діяльності співучасників.
		Особливістю інтелектуального моменту умислу співучасників є те, що ним охоплюється усвідомлення кожним з учасників не лише суспільно небезпечного характеру особисто вчинюваного діяння, а й факту вчинення всіма співучасниками одного й того самого кримінального правопорушення, характеру дій інших співучасників, можливості діяти спільно з ними, наявності умислу в їхніх діях, спрямованості їхніх дій (бездіяльності) на досягнення загального результату тощо, тобто усвідомлення обставин, які стосуються всіх елементів складу кримінального правопорушення. Таке усвідомлення має бути взаємним - кожний із співучасників повинен усвідомлювати той факт, що він вчиняє кримінальне правопорушення спільно з іншими його учасниками (при цьому таке усвідомлення не обов`язково передбачає особисте знання співучасниками один одного). Лише факт усвідомлення цих обставин дає підстави для притягнення до кримінальної відповідальності учасника не лише за конкретне діяння, вчинене ним особисто, а й за результат діяльності всіх співучасників вчинення кримінального правопорушення. Тому не можуть визнаватися співучастю дії або бездіяльність, які об`єктивно сприяли вчиненню кримінального правопорушення і настання суспільно-небезпечного результату, але не охоплювались умислом співучасників як вчинені спільно.
		Вольовий момент умислу передбачає бажання всіх співучасників діяти спільно для досягнення єдиного результату.
		Єдність наміру всіх співучасників щодо спільності їхніх дій і єдиного результату не означає обов`язкового збігу їх мотивів: злочинна діяльність кожного із співучасників може бути викликана різними спонуканнями.
		Закон прямо вказує на те, що співучасть можлива лише у вчиненні умисного кримінального правопорушення. Така вказівка виключає співучасть у вчиненні необережного кримінального правопорушення.
		Співучасниками кримінального правопорушення є: виконавець, організатор, підбурювач та пособник.
		Пособникомє особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення іншими співучасниками.
		Відповідно доч. 5 ст. 27 КК Українипособником визнається особа, яка сприяла вчиненню кримінального правопорушення: порадами чи вказівками; наданням засобів чи знарядь; усуненням перешкод, - а так само особа, яка заздалегідь обіцяла: переховування особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, знаряддя чи засоби вчинення кримінального правопорушення, сліди кримінального правопорушення чи предмети, здобуті кримінально протиправним шляхом; придбати чи збути такі предмети; сприяти приховуванню кримінального правопорушення.
		Об`єктивні ознаки пособництва, сприяння вчиненню злочину порадами, вказівками полягає в наданні іншій особі тієї чи іншої інформації щодо найбільш прийнятних способів, прийомів і засобів учинення злочину, а також місця, часу, обставин та об`єктивної обстановки його вчинення. Причому ці поради і вказівки надаються особі, яка вже має намір учинити злочин. Надання засобів чи знарядь кримінального правопорушення полягає у передаванні іншим співучасникам різних предметів матеріального характеру, за допомогою яких вони можуть здійснювати вплив на потерпілого, предмет кримінального правопорушення чи іншим чином полегшити досягнення злочинного результату (зброя, засоби зв`язку, транспорт, документи, наркотичні засоби тощо).
		Діяння, яке утворює пособництво, може бути виконане до вчинення кримінального правопорушення, в процесі його вчинення або після його вчинення іншими співучасниками. 
		Фізичне пособництво полягає у наданні засобів чи знарядь вчинення кримінального правопорушення або усуненні перешкод.
		Із суб`єктивної сторони пособництво характеризується умисною формою вини - пособник усвідомлює, що він сприяє вчиненню злочину іншому співучаснику і бажає цього чи свідомо допускає.
		Так, згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 звернувся із заявою до керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова від 04.10.2023, в якій повідомив, зокрема, що на початку липня 2023 року, під час візиту до ТЦК його направили для проходження медичного огляду стану зору до лікарні № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана де лікар ОСОБА_6 заніс до медичних документів завідомо неправдиві данні щодо стану його здоров`я, що у подальшому надало йому можливість отримати висновок про часткову непридатність для проходження військової служби. 
		На підставі заяви ОСОБА_7 за рапортом прокурора Київської окружної прокуратури ОСОБА_13 , до ЄРДР внесені відомості відносно ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, зокрема за ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України. 
		Тобто, зі змісту заяви ОСОБА_21 вбачається, що він фактично повідомляє орган досудового розслідування про ухилення ним будь-яким способом від призову за мобілізацією, на особливий період.
		Разом з цим, матеріали кримінального провадження не містять відомостей щодо притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за ст.. 336 КК України, що виключає таку форму злочинної діяльності, як співучасть ОСОБА_6 (пособництво) у кримінальному правопорушенні, передбаченому ст. 336 КК України, оскільки співучастю у кримінальному правопорушенні є умисна спільна участь декількох суб`єктів кримінального правопорушення у вчиненні умисного кримінального правопорушення.
		Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 була якась домовленість та вони мали бажання діяти спільно для досягнення єдиного результату.
		Таким чином, посилання сторони обвинувачення на те, що ОСОБА_8 , вчиняв дії, щодо сприяння та пособництва ОСОБА_7 в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, які сторона обвинувачення вважала доведеними, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені та спростовуються дослідженими матеріалами справи в їх сукупності, та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України.
		При цьому, не надаючи оцінку діям ОСОБА_7 , суд зауважує, що після проходження ОСОБА_7 у період з 25.07.2023 по 27.07.2023 обстеження у КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф. Л. Гіршмана» ХМР, 27.07.2023 були оформленні виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 7943 за формою первинної облікової документації № 027\о затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 (Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 та акт дослідження стану здоров`я № 287 за формою, додатку № 10 до Положення про військову-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженої наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, на підставі яких 31.07.2023 складено довідку ВЛК про обмежену придатність до військової служби ОСОБА_7 , що не скасовувало обов`язок останнього до проходження військової служби, а до органів прокуратури ОСОБА_7 звернувся тільки 04.10.2023.
		Інші, надані стороною обвинувачення докази, самі по собі, за відсутності інших належних доказів не є достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України.
		Відповідно дост. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		В силу вимог частин 1, 3ст. 373 КПК Українивиправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Стаття 17Закону України«Провиконаннярішень тазастосуванняпрактикиЄвропейського Судузправлюдини» від23.02.2006року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип призумції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України ( конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов"язок доведення вини особи покладається на державу.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Відповідно дорішення Конституційного суду України №12 рп\2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.п. 18 та 19 своєїПостанови № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суди при розгляді кримінальних справ мають суворо додержуватись закріпленого у ч. 1 ст. 62 Конституціїпринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Визнати особу винною у вчиненні злочину можливо тільки за умови доведеності її вини. При цьому необхідно мати на увазі, що в силуст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, проаналізувавши в сукупності всі докази досліджені в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, враховуючи положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини заст. 17 КПК України, а саме, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи; положенняст. 62 Конституції України, та положення ст. 5 «Право на свободу та особисту недоторканість» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України необхідно виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України через недоведеність що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України.
		Вивченням особиобвинуваченого встановлено,що ОСОБА_6 , є осудним, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, одружений, з вищою освітою, працюючий лікарем  офтальмологом, завідувач третього відділення КНП «Міська клінічна лікарня № 14 ім. проф.. Л. Гіршмана» ХМР, має почесні грамоти та подяки. 
		До суду з Салтівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області надано досудову доповідь щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у висновках якої зазначено: Дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання/навчання/роботи, умов її життєдіяльності, відносини в суспільстві, середній рівень ризику вчинення нею повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства, свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби), у випадку прийняття судом рішення про призначення покарання у виді пробаційного нагляду, вважаємо доцільним крім обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1, покласти на особу додатковий обов`язок, передбачений ч. 3 цієї статті, зокрема: виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «Зміна про кримінального мислення». У разі прийняття рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважаємо доцільним, крім обов`язків, передбачених с. 1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема: виконати заходи, передбачені апробаційною програмою «зміна про кримінального мислення»; не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, за ч. 2 ст. 358 КК України, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, за ч. 2 ст. 358 КК України відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , у вчинені кримінального проступку, передбаченому ч. 2 ст. 358 КК України, суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, сукупність вищезазначених обставин, враховуючи особу обвинуваченого, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, та вважає, за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкціїст. 358 ч. 2 КК України, у вигляді штрафу.
		Суд звертає увагу, що судовий розгляд проведено у відповідності з вимогами ст. 337 КПК України, усі клопотання учасників судового розгляду розглянуто у відповідності до вимог КПК України, при цьому суд зберігав об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Суд, відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		За приписами ч. 1 ст. 28 КПК України, кримінальне провадження повинно здійснюватися в розумні строки.
		Таким чином, наведені вище матеріали кримінального провадження доводять, що суд створив усі необхідні умови для реалізації стороною обвинувачення, так і стороною захисту процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 100, 370-371, 373-374, 376 КПК України, суд,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винним у вчиненні кримінальногопроступку, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК Українита призначити покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 3400 (три тисячі чотириста) грн. 00 коп.
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України, визнати невинним та по суду виправдати у зв`язку з не доведеністю того, що в діяннях обвинуваченого  ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ст. 336 КК України.
		Речові докази: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A10» Imei1: НОМЕР_1 , Imei2: НОМЕР_2 з сім картою з номером мобільного телефону НОМЕР_3 , та флеш накопичувач «Verbatim» з серійним номером YN16G6411000506DTL, які передані на зберігання ОСОБА_6 , залишити в його розпорядженні.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя    ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...