Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/4152/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.

Номер судового провадження: 2/0203/169/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 203/4152/24
		Провадження № 2/0203/169/2025
		 
		 
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 лютого 2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		 
		головуючого судді Іваницької І.В.
		за участю секретаря судового засідання Кочевської В.Г.
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Дніпрі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області про позбавлення батьківських прав
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2024 року  ОСОБА_1  звернулася до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовним вимогами до  ОСОБА_2 , третя особа  Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області, якими просить позбавити  ОСОБА_2  батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що  ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_4 ) у період з 2008 по 2013 роки проживала в цивільному шлюбі з ОСОБА_2 ; від сумісного життя в них народилася дочка,  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; у 2013 році, у зв`язку з погіршенням відносин з відповідачем, позивачка разом з дочкою переїхала проживати до своєї матері, а в вересні 2016 року  в с. Ралівка Самбірського району Львівської області як внутрішньо переміщена особа; за рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області (справа №266/2471/14-ц) з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_3 в розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 23.06.2014 до досягнення останньою повноліття; відповідач участі в утриманні та вихованні дитини не брав, нею не цікавився, з 2021 року аліменти з відповідача не стягуються, оскільки місце перебування його невідоме; за останні десять років відповідач з дочкою не спілкувався, вихованням дитини займалася позивачка та її чоловік ОСОБА_6 , з яким вона уклала шлюб 22.02.2017. 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024, цивільну справу №203/4152/24, провадження №2/0203/1654/2024, було розподілено головуючому судді Іваницькій І.В., яка передана канцелярією суду  21.08.2024.
		В порядку ч.6 ст.187 ЦПК України з Єдиного державного демографічного реєстру надійшла відповідь №754097 від 26.08.2024 щодо зареєстрованого місця проживання відповідача-фізичної особи ОСОБА_2 , яке відповідає адресі, зазначеній у позовній заяві.
		26 серпня 2024 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від Міністерства соціальної політики України витребувано інформацію з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відносно відповідача, на виконання якої 03 жовтня 2024 року листом Міністерства соціальної політики України за вих. № 22097/0/2-24/3 від 25.09.2024 повідомлено, що станом на 24.09.2024 в ЄІБД ВПО інформація щодо запитуваної особи відсутня.
		Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, який визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого судового засідання у справі призначено на 05.11.2024.
		Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні, призначеному на 05.11.2024, був відкладений на 11.12.2024, у зв`язку з поданим представником позивача клопотанням про відкладення розгляду справи.
		11.12.2024 підготовне судове засідання у справі закрито, призначено справу до розгляду по суті на 21.01.2025, задоволено клопотання про допит у судовому засіданні в якості свідка неповнолітньої ОСОБА_3 , про що в судовому засіданні постановлено ухвалу. 
		У судовому засіданні 21.01.2025 позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, представник третьої особи проти задоволення позовних вимог не заперечувала, також була допитана в якості свідка ОСОБА_3 ; у судовому засіданні було оголошено перерву до 19.02.2025.
		У судове засідання 19.02.2025 сторони не з`явилися, від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника. 
		Відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада України», причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву, будь-які клопотання від нього до суду не надходили.
		З урахуванням цього, судом у відповідності до ч.3 ст.211, ст.223, ч.2 ст.247, ст.ст.280, 281ЦПК України було ухвалено про розгляд справи за відсутності сторін, в заочному порядку та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
		Перевіривши викладені в позовній заяві доводи, вислухавши пояснення позивачки, її представника та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. 
		Судом встановлено, що сторони являються батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 26.01.2009.
		У зареєстрованому шлюбі сторони не перебували, як зазначає позивачка, перестали проживати разом з 2013 року.
		Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області (справа №266/2471/14-ц) вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів доходів щомісячно, починаючи з 23.06.2014 до досягнення ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		Згідно довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.09.2016 №№ 1323000079, 1323000080  ОСОБА_5 та  ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи, фактичне місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
		Як зазначає позивачка, ОСОБА_2 до Львівської області з ними не переїжджав, залишився мешкати в м. Маріуполі.
		22.02.2017 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , її прізвище після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 22.02.2017, актовий запис №45, виданим Самбірським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області; від шлюбу народилася ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 11.09.2019, актовий запис №23, видане виконавчим комітетом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області). 
		Згідно довідки виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області №1041 від 29.07.2024 ОСОБА_1 разом з чоловіком ОСОБА_6 , дочками ОСОБА_8 та  ОСОБА_3 , а також братом чоловіка, свекром та свекрухою зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Ралівської сільськоїради Самбірськогорайону Львівськоїобласті за №1285/06-03 від 23.07.2024, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлено, що: 
		« ОСОБА_9 разом зі своєю дитиною ОСОБА_3 проживають у АДРЕСА_1 , які відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи з 14 вересня 2016 року (довідки N? 1323000079, N? 1323000080) переїхали як внутрішньо-переміщені особи з АДРЕСА_2 . Відповідно до характеристики від 08 липня 2024 року N? 06-03/164, виданої Ралівським опорним закладом загальної середньої освіти ім. Ів. Франка, ОСОБА_3 навчається у 9-А класі з 01 вересня 2016 року. За час навчання зарекомендувала себе як здібна, дисциплінована учениця, має навчальні досягнення достатнього рівня. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_2 , із дочкою не спілкується, з сім?єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв?язок не виходив, на батьківські збори не з?являється.
		На час обстеження умов проживання сім?ї 17 липня 2024 року, ОСОБА_9 , встановлено, що діти проживають з мамою у АДРЕСА_1 , з 2016 року, у квартирі створені всі належні умови для проживання та виховання дитини, ОСОБА_10 має окреме спальне місце, одяг чистий, у достатній кількості забезпечена продуктами харчування, одягом. В сім?ї ОСОБА_1 ще проживає її малолітня донька від другого шлюбу - 
		ОСОБА_8 , 2019 року народження. Теперішній чоловік на час обстеження був відсутній, оскільки він є військовослужбовцем і являється безвісті пропавшим.
		Відповідно до рішення Приморського районного суду м. Маріуполя від 14 липня 2014 року про стягнення аліментів ОСОБА_2 призначено аліменти на користь ОСОБА_11 на утримання ОСОБА_3 в розмірі частини від всіх видів доходів щомісячно і до досягнення ОСОБА_10 повноліття. Однак згідно довідки від 13 червня 2024 року N? 19541/17, виданої Кальміуським відділом державної виконавчої служби у м. Маріуполі Маріупольського району Донецької області, встановлено, що ОСОБА_2 з липня 2017 року по червень 2020 року та з листопада 2021 року по даний час не сплачував аліменти і має заборгованість по аліментах. Зі слів сусідів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 встановлено, що батько дитини ОСОБА_15 протягом 10 років ніколи не з?являвся по фактичному місцю проживання дитини, із дочкою не спілкується, ніякої участі у вихованні дитини не приймає, дитині фінансово не допомагає».
		З огляду на викладене, орган опіки та піклування Ралівської сільської ради вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Позивачка вважає, що відповідача, ОСОБА_2 , який не бере участі у вихованні дитини та тривалий час (більше десяти років) не цікавиться її життям, слід позбавити батьківських прав по відношенню до дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини)).
		Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частини друга та третя статті 51 Конституції України).
		Відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
		Частиною першою статті 8 Закону №2402-III передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
		Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону №2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, повагу до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
		Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (частини друга та третя статті 150 СК України).
		Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).
		Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 ЦК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
		Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).
		Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини (частини перша та четверта статті 169 СК України).
		Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
		Судова практика в цій категорії справ є сталою і підстави для відступлення від вказаних висновків відсутні, відмінність стосується лише фактичних обставин конкретної справи й доказування.
		Верховний Суд в оцінці обставин справи керується тим, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками(постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі №361/2014/22 (провадження №61-9249св24)).
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).
		Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Судом встановлено, що відповідач з неповнолітньою дочкою  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не проживає та не спілкується без поважних причин. Отже, свідомо не виконує свої батьківські обов`язки з виховання та утримання дитини, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, дитина не отримувала від батька жодної допомоги для морального та фізичного розвитку, батько свідомо відмовляється від спілкування з дитиною.
		В ході судового засідання було допитано дитину,  ОСОБА_3 , яка повідомила, що з батьком не спілкується з 2014 року, він їй не телефонує і не бачиться; з 2015 року по 2023 рік роль батька в її житті виконував вітчим, який проводив з нею час, допомагав у навчанні. 
		Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку дитини, матеріали справи не містять.
		Установивши викладене, суд дійшов висновку, що застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав буде спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання у права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав.
		Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду, сформульованою у справі №459/3411/18 від 29.09.2021, де суди вирішили позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітньої дочки, керуючись тим, що відповідач нехтує потребами своєї дочки, порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов`язків. Він не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування за нею, не спростував, що свідомо нехтував обов`язками батька щодо дочки.
		Із урахуванням наведених висновків Верховного Суду, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, за встановлених у цій справі фактичних обставин, зокрема, що відповідач тривалий час дійсного інтересу до доньки не проявляє, її життям не цікавився та участі у вихованні й утриманні не приймає, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		При ухваленні рішення суд проводить розподіл судових витрат між сторонами відповідно до ст.141 ЦПК України.
		У разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача (ч.1 ст.141 ЦПК України).
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа  Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області про позбавлення батьківських прав задовольнити. 
		Позбавити батьківських прав  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,(кодРНОКПП НОМЕР_4 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ) відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 66 від 26 січня 2009 року Іллічівського відділу реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.
		Стягнути з  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,(кодРНОКПП НОМЕР_4 ,зареєстрований заадресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (код РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збірза розглядпозовної заявив сумі1211,20грн (одну тисячу двісті одинадцять грн 20 коп.).
		 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Заочне рішення може бути оскаржено позивачем, третьою особою в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини заочного рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		Повний текст заочного рішення складений 03.03.2025.
		 
		 
		 
		Суддя                                         І.В. Іваницька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...