Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/515/20 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  911/515/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Письменна О. М., 
		 
		за участю представників:
		позивача - Штокала Т. В. (адвоката), 
		відповідачів - не з`явилися, 
		третіх осіб - не з`явилися,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мендельс"
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів: Корсак В. А. - головуючий, Коротун О. М., Алданова С. О.) та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 (суддя Шевчук Н. Г.) у справі
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мендельс"
		 
		до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланжерон", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крюківщина Преміум", 5)    ОСОБА_1 , 6) ОСОБА_2 , 7) ОСОБА_3 , 8) ОСОБА_4 , 9) ОСОБА_5 , 10) ОСОБА_6 , 11) ОСОБА_7 , 12) ОСОБА_8 , 13) ОСОБА_9 , 14) ОСОБА_10 , 15) ОСОБА_11 , 16) ОСОБА_12 , 17) ОСОБА_13 , 18) ОСОБА_14 , 19) ОСОБА_15 , 20) ОСОБА_16 , 21) ОСОБА_17 , 22) ОСОБА_18 , 23) ОСОБА_19 , 24) ОСОБА_20 , 25) ОСОБА_21 , 26) ОСОБА_22 , 27) ОСОБА_23 , 28) ОСОБА_24 , 29) ОСОБА_25 , 30) ОСОБА_26 , 31) ОСОБА_27 , 32) ОСОБА_28 , 33) ОСОБА_29 , 34) ОСОБА_30 , 35) ОСОБА_31 , 36) ОСОБА_32 , 37) ОСОБА_33 , 38) ОСОБА_34 , 39) ОСОБА_35 , 40) ОСОБА_36 , 41) ОСОБА_37 , 42) ОСОБА_38 , 43) ОСОБА_39 , 44) ОСОБА_40 , 45) ОСОБА_41 , 46) ОСОБА_42 , 47) ОСОБА_43 , 48) ОСОБА_44 , 49) ОСОБА_45 , 50) ОСОБА_46 , 51) ОСОБА_47 , 52) ОСОБА_48 , 53) ОСОБА_49 , 54) ОСОБА_50 , 55) ОСОБА_51 , 56) ОСОБА_52 , 57)    ОСОБА_53 , 58) ОСОБА_54 , 59) ОСОБА_55 , 60) ОСОБА_56 , 61)    ОСОБА_57 , 62) ОСОБА_58 , 63) ОСОБА_59 , 64) ОСОБА_60 , 65) ОСОБА_61 , 66) ОСОБА_62 , 67) ОСОБА_63 , 68) ОСОБА_64 , 69) ОСОБА_65 , 70) ОСОБА_66 , 71) ОСОБА_67 , 72) ОСОБА_68 , 73) ОСОБА_69 , 74) ОСОБА_70 , 75) ОСОБА_71 , 76) ОСОБА_72 , 77) ОСОБА_73 , 78) ОСОБА_74 , 79) ОСОБА_75 , 80) ОСОБА_76 , 81) ОСОБА_77 , 82) ОСОБА_78 , 83) ОСОБА_79 , 84) ОСОБА_80 , 85) ОСОБА_81 , 86) ОСОБА_82 , 87) ОСОБА_83 , 88) ОСОБА_84 , 89) ОСОБА_85 , 90) ОСОБА_86 , 91) ОСОБА_87 , 92) ОСОБА_88 , 93) ОСОБА_89 , 94) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віллас Крюківщина"
		 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, 3) приватного нотаріуса Броварського міського нотаріального округу Базир Наталії Михайлівни, 4) приватного нотаріуса Києво-Святошинського нотаріального округу Київської області Герасимів Юлії Вадимівни, 5) ОСОБА_90 ,
		 
		про визнання права вимоги за кредитним договором, визнання права вимоги та права іпотекодержателя на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними правочинів, визнання протиправними та скасування рішень та відповідних реєстраційних записів, переведення прав і обов`язків,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цих вимог
		 
		1.1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мендельс" (далі - ТОВ "ФК "Мендельс") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяв про зміну предмета позову) про визнання права вимоги за кредитним договором, визнання права вимоги та права іпотекодержателя на об`єкти нерухомого майна, визнання недійсними правочинів, визнання протиправними та скасування рішень та реєстраційних записів, переведення прав і обов`язків.
		 
		1.2. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у справі №   911/515/20 задоволено позов ТОВ "ФК "Мендельс".
		 
		1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у справі №   911/515/20 та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ТОВ "ФК "Мендельс". 
		 
		1.4. Постановою Верховного Суду від 19.07.2022 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021, а справу № 911/515/20 передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду. 
		 
		1.5. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2021 у справі № 911/515/20.
		 
		1.6. Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 22.01.2021, а справу № 911/515/20 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. 
		 
		1.7. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі № 911/515/20 позов ТОВ "ФК "Мендельс" задоволено частково. Вирішено визнати недійсним договір про внесення змін та доповнень № 3 до Іпотечного договору від 03.08.2006 № 328/ІП-2, укладений 28.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С., зареєстрований у реєстрі за № 1388. В іншій частині позовних вимог, зокрема, заявлених до фізичних осіб, відмовлено.
		 
		Зазначене рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2024 у справі №   911/515/20 в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
		 
		2. Короткий зміст клопотання про ухвалення додаткового рішення та судових рішень, ухвалених за результатами розгляду цього клопотання 
		 
		2.1. У липні 2024 року ОСОБА_91 (далі - ОСОБА_91 ) подав до Господарського суду Київської області клопотання, в якому просив ухвалити додаткове рішення у справі № 911/515/20 та стягнути з ТОВ "ФК "Мендельс" на його користь 49 280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1514,96 грн поштових витрат. 
		 
		2.2. Клопотання ОСОБА_91 обґрунтоване тим, що він скористався професійною правничою допомогою адвокатки, вартість якої за домовленістю сторін складає 49   280,00 грн. При цьому ОСОБА_91 зазначав про понесення поштових витрат у розмірі 1514,96 грн. Крім того, ОСОБА_91 зазначав, що за результатами розгляду справи він отримав позитивний для себе результат, а тому наведені судові витрати підлягають стягненню з позивача на його користь на підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Заявник також посилався на те, що у своєму відзиві на позовну заяву від 04.03.2024 він заявив про орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 112 923,00 грн та повідомив суд, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		2.3. Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 911/515/20, частково задоволено клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20. 
		 
		Вирішено стягнути з ТОВ "ФК "Мендельс" на користь ОСОБА_91 45 684,96 грн судових витрат. 
		 
		В іншій частині заяви ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення у справі №   911/515/20 відмовлено.
		 
		2.4. Частково задовольняючи клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20, господарський суд першої інстанції виходив із того, що докази, надані ОСОБА_91 , є достатніми для встановлення факту надання заявнику професійної правничої допомоги. Тому, за висновком місцевого господарського суду, витрати ОСОБА_91 на професійну правничу допомогу підлягають розподілу. Водночас господарський суд першої інстанції, вирішуючи питання про відшкодування ОСОБА_95 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 49 280,00 грн, за відсутності клопотання позивача про зменшення суми таких витрат, керуючись правилами, встановленими в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вирішив не покладати на позивача всі витрати ОСОБА_91 . Місцевий господарський суд установив, що ОСОБА_91 просить стягнути витрати на підготовку та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення щодо компенсації позивачем витрат на професійну правничу допомогу, підготовку звіту, підготовку опису виконаних робіт. Однак, за висновком суду, заява про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (такий висновок щодо застосування статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22). З урахуванням викладеного господарський суд першої інстанції, оцінивши складність справи №   911/515/20, враховуючи критерії реальності та розумності, обсяг матеріалів (28 томів справи) та проведеної роботи в межах справи, дійшов висновку про те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу, за виключенням підготовки заяви про ухвалення додаткового рішення, відповідають вимогам співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, а тому підлягають стягненню з позивача. Щодо поштових витрат, понесених заявником у зв`язку з відправленням копій відзиву позивачу та іншим відповідачам у справі № 911/515/20 на загальну суму 1 514,96 грн, то суд установив, що такі витрати підтверджуються фіскальними чеками, які містяться в матеріалах справи. При цьому господарський суд першої інстанції установив, що фіскальні чеки відповідають описам вкладень, які долучені до відзиву ОСОБА_91 як докази направлення копій відзиву учасникам справи. 
		 
		2.5. Апеляційний господарський суд, переглядаючи додаткове рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, констатував, що ТОВ "ФК "Мендельс" не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції в частині висновків про дотримання ОСОБА_91 строку на подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу. Водночас апеляційний господарський суд установив, що ОСОБА_91 подав 09.07.2024 до суду докази понесених судових витрат, тобто через п`ять днів після оголошення 04.07.2024 судового рішення. З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ОСОБА_91 подав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу з дотримання вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що ОСОБА_91 дотримався процедури, передбаченої статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання орієнтовного (попереднього) розрахунку таких витрат.
		 
		3. Короткий зміст касаційної скарги 
		 
		3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 та додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі № 911/515/20, до Верховного Суду звернулося ТОВ "ФК "Мендельс" з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_91  про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20.
		 
		3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ТОВ "ФК "Мендельс" зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. ТОВ "ФК "Мендельс", звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення норм процесуального права, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 401/1086/23, від 20.03.2024 у справі № 600/752/22-а, від 19.02.2020 у справі №   755/9215/15-ц.
		 
		3.4. Крім того, за доводами скаржника, адвокатка ОСОБА_91 безпідставно здійснювала представництво клієнта в Північному апеляційному господарському суді, оскільки договір про надання правничої допомоги, наданий апеляційному суду, обмежує повноваження адвокатки на надання правничої допомоги виключно в Господарському суді Київської області. 
		 
		3.5. 22.01.2025 Верховний Суд зареєстрував заяву ОСОБА_91 , яка сформована 22.01.2025 в системі "Електронний суд". У цій заяві ОСОБА_91 повідомляє про те, що адвокатка Шишка Ю. О. не уповноважена ОСОБА_91 на представництво його інтересів у Верховному Суді. 
		 
		4. Обставини, встановлені господарськими судами, та позиція Верховного Суду
		 
		4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		 
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		4.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке. 
		 
		4.3. Предметом касаційного перегляду є додаткове рішення господарського суду першої інстанції у справі №   911/515/20, яким частково задоволено клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення, та постанова апеляційного господарського суду, що ухвалена за результатами апеляційного перегляду цього додаткового рішення. 
		 
		4.4. Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. 
		 
		4.5. За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		4.6. Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		 
		4.7. Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		 
		4.8. Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
		 
		4.9. Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
		 
		4.10. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		 
		4.11. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
		 
		1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
		 
		2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
		 
		3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України). 
		 
		Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 20.01.2025 у справі №   910/12395/22, від 03.12.2024 у справі № 922/3448/23, від 24.09.2024 у справі №   910/13177/23. 
		 
		4.12. Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		 
		4.13. Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. 
		 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		 
		4.14. Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		 
		4.15. При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, 06.02.2024 у справі № 904/1270/22, від 30.04.2024 у справі № 922/1812/23. 
		 
		4.16. У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		4.17. У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		 
		4.18. Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте в частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/299/24, від 21.05.2024 у справі № 918/775/23, від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, від 04.07.2023 у справі № 924/295/22.
		 
		4.19. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 
		 
		4.20. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
		 
		4.21. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, в рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
		 
		4.22. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
		 
		4.23. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		 
		4.24. У такому випадку суд, керуючись частинами 5- 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі № 913/50/22, від 09.04.2024 у справі № 910/11443/22, від 14.03.2024 у справі № 904/141/20.
		 
		4.25. Господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, встановили, що ОСОБА_91 у відзиві на позовну заяву ТОВ "ФК "Мендельс" навів орієнтовний (попередній) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, який складав 112 923,00 грн. При цьому ОСОБА_91 зазначив, що докази понесення таких витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення у справі відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		4.26. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 09.07.2024 ОСОБА_91 подав до Господарського суду Київської області клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20, у якому просив ухвалити додаткове рішення у справі № 911/515/20 та стягнути з ТОВ "ФК "Мендельс" на його користь 49   280,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1514,96 грн поштових витрат.
		 
		4.27. Господарські суди зазначили, що ОСОБА_91 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20 подав копії: договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024, укладеного між адвокаткою Шишкою Ю. О. та ОСОБА_91 ; додаткової угоди від 24.01.2024 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024; опису виконаних робіт; звіту про хід та результати виконання доручення, підписаного 09.07.2024 між адвокаткою Шишкою Ю. О. та ОСОБА_91 .
		 
		4.28. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що за умовами договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024 адвокатка зобов`язалася надати клієнту правничу допомогу з питань захисту прав та інтересів ОСОБА_91 в Господарському суді Київської області у справі № 911/515/20, а клієнт зобов`язався виплатити адвокатці гонорар (винагороду) за надання правничої допомоги та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором (пункт 1).
		 
		4.29. Відповідно до умов додаткової угоди від 24.01.2024 № 1 до договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024 сторони домовилися про вартість послуг та форму їх розрахунків.
		 
		4.30. Згідно з розрахунком розміру винагороди за договором про надання правничої допомоги від 24.01.2024 розмір винагороди за представництво інтересів ОСОБА_91 склав: ознайомлення з матеріалами справи № 911/515/20 у Господарському суді Київської області - 8760,00 грн; усна консультація клієнта, узгодження правової позиції, підготовка адвокатського висновку за наслідками ознайомлення з матеріалами справи № 911/515/20 - 6570,00 грн; підготовка та подання відзиву на позовну заяву у справі № 911/515/20 у редакції від 19.10.2020 - 15   000,00 грн; підготовка та подання клопотання про продовження строку на подання відзиву від 19.02.2024 у справі № 911/515/20 у Господарському суді Київської області - 2190,00 грн; підготовка та подання клопотання про повернення без розгляду заяви позивача про зміну предмета позову від 18.01.2024 у справі № 911/515/20 в Господарському суді Київської області - 2190,00 грн; супровід судових засідань у справі № 911/515/20 у Господарському суді Київської області (29.02.2024, 14.04.2024) - 8000,00   грн; підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі представника відповідача-39 та про заперечення проти задоволення позовної заяви в повному обсязі у справі № 911/515/20 у Господарському суді Київської області - 1460,00 грн; підготовка та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі №   911/515/20 щодо компенсації позивачем витрат ОСОБА_91 на професійну правничу допомогу, підготовка звіту, підготовка опису виконаних робіт - 5110,00 грн; всього - 49   280,00 грн.
		 
		4.31. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20, дійшли висновку про наявність правових підстав для його часткового задоволення. 
		 
		4.32. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, оскільки доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. 
		 
		4.33. Водночас колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що відзив ОСОБА_91 від 04.03.2024 на позовну заяву ТОВ "ФК "Мендельс" не містив відомостей про те, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у справі № 911/515/20, оскільки у відзиві ОСОБА_91 від 04.03.2024 наведено попередній (орієнтований) розрахунок суди судових витрат та зазначено, що відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		 
		4.34. Крім того, Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи скаржника про те, що жодний доказ, поданий ОСОБА_91 на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, не є таким, який не міг бути поданий до закінчення судових дебатів у справі № 911/515/20, оскільки ОСОБА_91 , звертаючись до Господарського суду Київської області з клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі №   911/515/20, зокрема, додав до цього клопотання копї звіту про хід та результати виконання доручення (який за своєю природою є актом приймання-передачі виконаних послуг), підписаного 09.07.2024 між адвокаткою Шишкою Ю. О. та ОСОБА_91 , та опису виконаних робіт від 09.07.2024, в якому наведений детальний перелік робіт, виконаних адвокаткою Шишкою Ю. О. Отже, зазначені звіт про хід та результати виконання доручення від 09.07.2024 та опис виконаних робіт від 09.07.2024 складені після закінчення судових дебатів та після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог. Наведене відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.12.2024 у справі № 911/826/23.
		 
		4.35. Водночас господарські суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_91 подав 09.07.2024 до суду докази понесених судових витрат, тобто через п`ять днів після оголошення 04.07.2024 судового рішення. 
		 
		4.36. Наведеним спростовуються доводи скаржника про те, що ОСОБА_91 , звертаючись до Господарського суду Київської області з клопотанням про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20, пропустив строк на подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, передбачений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Тому колегія суддів не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20 необхідно було залишити без розгляду. 
		 
		4.37. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_91 подав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу з дотриманням вимог частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. При цьому колегія суддів визнає обґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_91 дотримався порядку, передбаченого статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, щодо подання орієнтовного (попереднього) розрахунку таких витрат.
		 
		4.38. Водночас колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не врахували висновки щодо застосування приписів статей 141, 246 Цивільного процесуального кодексу України, викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2024 у справі № 401/1086/23, від 20.03.2024 у справі № 600/752/22-а, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, оскільки висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник, а ОСОБА_91 в цьому випадку дотримався вимог  Господарського процесуального кодексу України при поданні клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/515/20 та доказів понесення таких витрат.
		 
		4.39. Крім того, матеріалами справи № 911/515/20 спростовуються доводи скаржника про те, що адвокатка ОСОБА_91 безпідставно здійснювала представництво клієнта в Північному апеляційному господарському суду, оскільки до відзиву ОСОБА_91 на апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Мендельс" додано копію ордера про надання правничої допомоги від 07.10.2024 серії АА № 147556, відповідно до якого у адвокатки Шишки Ю. О. були повноваження представляти інтереси ОСОБА_91 в Північному апеляційному господарському суді.      
		 
		4.40. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм права. Водночас ТОВ "ФК "Мендельс" у поданій касаційній скарзі не спростувало висновків господарських судів попередніх інстанцій та не довело порушення норм процесуального права цими судами як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		4.41. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень із цих підстав.
		 
		4.42. Верховний Суд також зазначає, що деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами під час розгляду клопотання ОСОБА_91 про ухвалення додаткового рішення, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання ОСОБА_91 та стягнення з позивача на його користь витрат на професійну правничу допомогу.  
		 
		5. Висновки Верховного Суду 
		 
		5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		5.2. Пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		5.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		5.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		6. Судові витрати 
		 
		Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, тому судом касаційної інстанції не розподіляється.
		 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд  
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мендельс" залишити без задоволення.  
		 
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 08.08.2024 у справі №   911/515/20 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                            Н. О. Багай
		 
		 
		Судді                                                                                                                        Т. Б. Дроботова
		                                                                                                            
		  
		           Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...