Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/3617/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 03.03.2025
Номер судового провадження: 61-7416ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа №  752/3617/22
		провадження № 61-7416св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
		 
		за касаційною скаргою адвоката Максимова Миколи Ігоровича як представника ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року у складі судді Мазура Ю. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Журби С. О.,         Писаної Т. О., Приходька К. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила                в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ; в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Як на обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 07 грудня                  2021 року шлюб між сторонами розірвано рішенням Голосіївського районного суду м. Києва.  У період шлюбу сторони за спільні кошти придбали спірну квартиру, право власності на яку за згодою позивача зареєстровано за відповідачем. Позивач зазначає, що із серпня 2010 року  до декретної відпустки по догляду за дитиною вона працювала в АТ «ВТБ Банк» на посаді начальника сектору Управління по роботі з проблемною заборгованістю Департаменту банківських ризиків, а тому мала можливість заощадити суму коштів, необхідну для придбання квартири.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 11 жовтня 2023 року позов задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири             АДРЕСА_1 .
		Визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину цієї квартири. 
		Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 246,20 грн 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира є об`єктом спільної сумісної власності, що не спростовано відповідачем.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Київський апеляційний суд постановою від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення                  суду першої інстанції.
		Відповідач не надав суду першої інстанції доказів придбання квартири за кошти, отримані ним в подарунок від батька. Докази подані до суду апеляційної інстанції із порушенням встановленого процесуального порядку. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Максимов М. І. як представник ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Голосіївського районного суду      м. Києва від 11 жовтня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити                         в повному обсязі.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 червня                   2020 року у справі № 320/2294/17-ц, від 14 червня 2018 року у справі                                             № 753/21049/16-ц, від 18 лютого 2019 року у справі № 314/6930/16-ц.
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги   зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на відсутність доказів набуття квартири за спільні сумісні кошти подружжя. Скаржник звертає увагу на те, що спірна квартира придбана через півроку після укладення шлюбу за ціною більше ніж 150 000,00 дол. США, і сторони самостійно її не могли придбати. 11 січня 2012 року між відповідачем і його батьком ОСОБА_4   укладено договір дарування грошових коштів у розмірі 1 400 000,00 грн для купівлі відповідачем нерухомого майна. Фактична передача коштів підтверджується розпискою. Ці кошти ОСОБА_4 отримав унаслідок продажу корпоративних прав товариства за місяць до придбання спірної квартири.
		Відповідач надавав докази на спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, однак суди відмовили у їх прийнятті. Через протиправну бездіяльність адвоката відповідача докази не були подані до суду першої інстанції.
		 
		В липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Щиглова Є. О. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю  судових рішень.
		Під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири позивач надала заяву про згоду на укладення договору, що підтверджує факт придбання нерухомого майна за спільні кошти подружжя.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		 
		24 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		07 травня 2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 укладено шлюб. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_2 .
		 
		07 грудня 2021 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано.
		 
		В шлюбі у сторін народилась  донька - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 лютого 2022 року квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .
		 
		Згідно з висновком експерта від 15 травня 2023 року № 5597/23-42 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість спірної квартири  становить 4 834 652 грн.
		 
		Позивач із серпня 2010 року постійно працювала в АТ «ВТБ Банк» на посаді начальника сектору Управління по роботі з проблемною заборгованістю Департаменту банківських ризиків.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                           є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах, викладеного у постанові  Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно зі частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в  межах   касаційної скарги, дійшов  висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		За правилами статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Згідно з статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		 
		Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		 
		Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт,                       у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
		 
		Згідно зі стяттями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		 
		Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.  Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Встановивши, що спірна квартира придбана у період шлюбу сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що це майно є спільним майном подружжя, а тому підлягає поділу між ними в рівних частинах, оскільки презумпція спільності права власності подружжя на це майно відповідачем не спростована. Разом  з цим переоцінка фактичних обставин справи, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України), а тому Верховний Суд не може вважати доведеним факт придбання спірного майна за особисті кошти відповідача.
		 
		Доводи касаційної скарги щодо протиправності неприйняття судами доказів, поданих відповідачем на спростування презумпції спільної власності подружжя, не заслуговують на увагу, оскільки суди відмовили у їх прийнятті відповідно до положень процесуального законодавства. 
		 
		Не можуть бути підставою для скасування судових рішень аргументи скаржника щодо належності йому на праві приватної власності спірної квартири, адже такі обставини відповідач не довів. 
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, зводяться до незгоди  з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи, фактично є аналогічними доводам апеляційної скарги, що були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який надав   фактичним обставинам справи відповідну правову оцінку.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		 
		Висновки судів у цій справі з урахуванням встановлених фактичних обставин не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної  скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Максимова Миколи Ігоровича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2023 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                              А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                          Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...