Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/2787/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 03.03.2025
Номер судового провадження: 61-13669ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           
		 
		03 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа №  711/2787/23
		провадження № 61-13669св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алла Миколаївна, староста села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло Володимир Федотович, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Алла Миколаївна, староста села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло Володимир Федотович, про визнання заповіту недійсним
		 
		за касаційною скаргою адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича як представника ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси              від 16 травня 2024 року у складі судді Булгакової Г. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним заповіт, складений 08 лютого 2023 року ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений старостою села Попівка Черкаського району Черкаської області Вибивайло В. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 . Позивач є спадкоємцем всього майна за заповітом, складеним ОСОБА_4                  17 березня 2015 року.
		 
		ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, однак в кінці лютого               2023 року дізналась, що 08 лютого 2023 року ОСОБА_4 склала заповіт на ОСОБА_2 . Позивач вважає, що ОСОБА_4 під час складення оспорюваного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, оскільки з січня 2023 року стан психічного здоров`я ОСОБА_4 значно погіршився, а 24 січня 2023 року за результатами консультативного висновку лікарів КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» її було госпіталізовано до КНП «Черкаська обласна психіатрична лікарня Черкаської обласної ради». 06 лютого 2023 року ОСОБА_4 відмовилась від лікування                         і 07 лютого 2023 року з наявними психічними розладами із психіатричної лікарні її забрала ОСОБА_2 . Зазначені обставини вказують на той факт, що ОСОБА_4 під час складення оспорюваного правочину не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням від 16 травня 2024 року позов задовольнив. Визнав недійсним заповіт, складений 08 лютого 2023 року                 ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений старостою Попівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області Вибивайло В. Ф. та зареєстрований в реєстрі за № 2.  Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн і витрати на проведення судово-психіатричної експертизи у розмірі 61 803,60 грн, а всього 62 877,20 грн.
		Скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2023 року, а саме заборону приватному нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Степаненко Аллі Миколаївні видавати будь-кому свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 в момент складання заповіту 08 лютого 2023 року не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, що є підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Черкаський апеляційний суд постановою від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гаврилова Д. О. залишив без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року - без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивованазаконністю й обґрунтованістю рішення                  і додаткового рішення суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву, їх узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Гаврилов Д. О. як представник ОСОБА_2  просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року і справу направити на новий розгляд до Черкаського районного суду м. Черкаси за підсудністю.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції  застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених                                      у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 211/2682/16-ц,                      від 20 червня 2018 року у справі  № 161/17119/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 369/3186/17; справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;  суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги адвокат Гаврилов Д. О. як представник ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Позивач не є спадкоємцем     ОСОБА_5 , а тому не є особою, яка може оскаржувати заповіт.
		Справу розглянуто неуповноваженим складом суду та з порушенням правил територіальної юрисдикції, адже, враховуючи місце реєстрації відповідача, спір підсудний Черкаському районному суду Черкаської області.
		Висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки він суперечить іншим обставинам справи, зокрема заявам, написаним ОСОБА_4 при госпіталізації, і її медичній документації. На думку скаржника, експерт має родинні зв`язки із лікарем, яка приймала заяви ОСОБА_4 на госпіталізацію,  а тому є сумніви                     в його неупередженості. Крім того, судова експертиза проведена двома експертами, однак суд не призначав проведення комісійної чи комплексної експертизи.  
		Суд першої інстанції, закриваючи підготовче засідання до надходження висновку експерта, позбавив відповідача права на збирання та подання  додаткових доказів.
		ОСОБА_4 була протиправно госпіталізована до психіатричної лікарні. 
		 
		У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Степаненка О. М. як представника ОСОБА_1 , мотивований законністю й обґрунтованістю судових рішень.
		Оспорюваний заповіт порушує права позивача, оскільки фактично усуває її від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . Суд, постановляючи ухвалу про проведення експертизи, не визначав кількісний склад експертів, проведення судової експертизи двома експертами відповідає пункту 12 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи від 08 травня 2018 року і не є порушенням порядку виконання ували суду. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від26 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		12 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_4 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане 15 березня 1995 року органом приватизації Придніпровського райвиконкому м. Черкаси
		 
		У встановлений законом строк із заявами про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .  
		 
		17 березня 2015 року ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала заповіт, яким увсе своє майно заповіла ОСОБА_1 . Заповіт посвідчений державним нотаріусом Першої черкаської державної нотаріальної контори Лук`яновою Т. І.                     і зареєстрований в реєстрі за № 2-334.
		 
		08 лютого 2023 року ОСОБА_4 склала новий заповіт, яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2 . Заповіт посвідчений старостою Попівського старостинського округу Черкаського району Черкаської області Вибивайлом В. Ф.                     і зареєстрований в реєстрі за № 2.
		 
		Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_6 повідомив, що завозив ОСОБА_4 і ОСОБА_2 в сільську раду, ініціатива складання заповіту була ОСОБА_4 .
		 
		Допитаний в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_7 (лікар загальної практики сімейної медицини) повідомив, що ОСОБА_4 вперше побачив під час огляду 11 лютого 2023 року, когнітивних порушень вона не мала, бесіду вела спокійно, врівноважено, на галюцинації не скаржилась. У неї була нормальна поведінка літньої людини.
		 
		Допитана в суді першої інстанції як свідок ОСОБА_8 пояснила, що в 2023 році ОСОБА_4 разом із ОСОБА_2 приходила в старостинський округ складати заповіт. При спілкуванні ОСОБА_4 поводила себе нормально, сама прочитала заповіт і власноручно його підписала. Ніхто не повідомляв старосту про те, що ОСОБА_4 виписали з психіатричної лікарні.
		 
		Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 серпня 2023 року                            у справі призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Черкаської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків МОЗ України» (далі - ДУ «ІСПЕ МОЗ України»).
		 
		Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи від 04 квітня 2024 року               № 191, складеного експертами Черкаської філії судових експертиз ДУ «ІСПЕ МОЗ України», ОСОБА_4 на момент складання заповіту 08 лютого 2023 року на користь ОСОБА_2 виявляла ознаки психічних розладів психотичного рівня,                   а саме органічного психічного розладу з параноїдними, переважно маячними розладами та помірно-вираженими проявами когнітивної недостатності (зниження пам`яті, уваги, виснажуваність нервово-психічних процесів, сповільнення та конкретність мислення), що позбавило її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                           є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах, викладеного у постанові  Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в   межах   касаційної скарги, дійшов  висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх      у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.
		 
		Статтею 1247 ЦК України встановлено загальні вимоги до форми заповіту, за якими заповіт повинен складатися у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу). Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частини другої статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
		 
		За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина друга статті 1257 ЦК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, визначені у статті 225 ЦК України. Частинами першою, другою цієї статті встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
		 
		Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала                у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
		Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча             б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так                і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що           в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
		 
		Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц,                 від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.
		 
		Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду      у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження                № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним і не може ґрунтуватись на припущеннях.                               
		 
		Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.                                      
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних                       у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		Встановивши, що  ОСОБА_4 не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент вчинення оспорюваного заповіту 08 лютого 2023 року, що підтверджується висновком судової експертизи, відповідач не надала доказів на його спростування, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про задоволення позову. 
		 
		Аргументи касаційної скарги про порушення судом правил територіальної підсудності не можуть бути підставою для скасування судових рішень, адже відповідач при розгляді справи судом першої інстанції не заявляв про непідсудність цієї справи (частина друга статті 411 ЦПК України). Крім того, спір стосується спадкового майна, до складу якого входить нерухоме майно, тому справу розглянуто в порядку, передбаченому частиною першою статті 30 ЦПК України. 
		 
		Доводи касаційної скарги щодо недопустимості висновку судової експертизи                         є безпідставними. Наявність родинних зв`язків між лікарем психіатричного закладу, в якому перебувала ОСОБА_4 , і експертом, який проводив дослідження,                            є припущенням відповідача. Проведення експертизи двома експертами не суперечить ухвалі суду про призначення судової експертизи і відповідає положенням пункту 12 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи. 
		 
		Інші аргументи касаційної скарги висновків судів не спростовують, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який надав правову оцінку всім фактичним обставинам справи, що ґрунтується на вимогах законодавства, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		За таких обставин висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної  скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Гаврилова Дмитра Олексійовича як представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 травня 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                              А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                          Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...