Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/4410/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 03.03.2025
Номер судового провадження: 61-4565ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 583/4410/23
		провадження № 61-4565св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		заявник -   ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кидонь Євгеній Вікторович,
		боржник - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за скаргою на дії щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, боржник - ОСОБА_2 ,
		 
		за касаційними скаргами Дніпровського відділу державної виконавчої служби                         у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції                    (м. Київ)  і адвоката Цуркана Віктора Івановича як представника ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 05 березня 2024 року                           у складі колегії суддів: Собини О. І., Філонової Ю. О., Рунова В. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Дніпровський ВДВС)  Кидоня Є. В. по виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження та скасувати вказану постанову від 01 вересня 2023 року.
		 
		На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що на примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1                        з примусового виконання виконавчого листа № 583/2211/20 від 16 лютого                        2021 року про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітніх дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних зустрічей з ними.
		 
		04 вересня 2023 року заявнику стало відомо про винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження як фактично виконаного, на підставі пункту 9 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник вважає постанову передчасною і протиправною.
		 
		Вжиті державним виконавцем заходи не були ефективними і жодного разу                                  не призвели до повноцінного проведення часу стягувача з дітьми. Зауваження стягувача, вказані в актах державного виконавця, не розглядались. Періодичні (систематичні) зустрічі щомісяця за місцем проживання дітей жодного разу не відбулись, фактично державний виконавець консультував боржника виводити дітей у під`їзд будинку для складання актів. Побачення протягом осінніх, зимових та літніх канікул не перевірялись, навіть після визнання бездіяльності державного виконавця в порядку судового контролю.
		Зауваження та прохання стягувача залучити психолога чи іншого спеціаліста, який сприятиме відновленню втраченого спілкування батька з дітьми, виконавець проігнорував, а зобов`язання в порядку судового контролю залучити психолога чи іншого спеціаліста не виконав.
		В оскаржуваній постанові не зазначено інформації про виконання рішення суду                       в повному обсязі, в тому числі про проведений час стягувача з дітьми протягом трьох днів під час осінніх, зимових і весняних канікул; протягом чотирьох тижнів безперервно у літній період, а також про надану психологічну допомогу стягувачу                і дітям для відновлення втраченого спілкування. Права стягувача на повноцінне спілкування з дітьми і возз`єднання з ними державним виконавцем не забезпечено, відповідно дії боржником не вчинені.
		 
		Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
		Охтирський міськрайонний суд Сумської області ухвалою від 17 жовтня 2023 року               у задоволенні скарги відмовив.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване необґрунтованістю та недоведеністю  вимог скарги. 
		Державний виконавець проводив комплекс дій для перевірки виконання рішення суду, що виражалися у виході на визначене місце зустрічі батька з дітьми                                   у визначений день та час.  Боржник добровільно виконує рішення суду, а державний виконавець позбавлений можливості вживати заходи примусу до дітей, забезпечуючи можливість батька на зустрічі та спілкування з ними.
		Постанова про закінчення виконавчого провадження, з підстав, передбачених пунктом  9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є законною і правомірною. 
		 
		Охтирський міськрайонний суд Сумської області додатковою ухвалою                                   від 17 листопада 2023 року  задовольнив заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Цуркана В. І. про ухвалення додаткового судового рішення. Стягнув                        з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 3 300 грн.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Сумський апеляційний суд постановою від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 17 жовтня 2023 року скасував та ухвалив нове рішення, яким скаргу задовольнив частково. Визнав неправомірною та скасував постанову головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кидоня Є. В. від 01 вересня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивованатим, що державний виконавець не вчинив усіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо виконання судового рішення про усунення перешкод для участі у вихованні дитини, зокрема, не вжив достатніх заходів щодо активної співпраці з представниками органу опіки та піклування і психологом, щодо  залучення їх до роботи з дитиною та тим із батьків, з яким дитина проживає, з метою налагодження стосунків та усунення ознак відчуження одного з батьків, тому постанова про закриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем передчасно та підлягає скасуванню.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг, відзиву, їх узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду від 05 березня 2024 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц, від 15 вересня 2023 року у справі № 551/920/22; відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах.
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги Дніпровський РВ ДВС у м. Києві зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		 
		Постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною, оскільки боржник добровільно виконує рішення суду, а державний виконавець вжив усіх заходів, спрямованих на виконання рішення суду.
		Висновок апеляційного суду про те, що державний виконавець не вживав дій для возз`єднання батька з дітьми, не відповідає дійсності. Виконавець залучив психолога та представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій. Однак Дніпровський районний в м. Києві центр соціальних служб повідомив про відсутність у штаті дитячого психолога і можливість запропонувати психолога, який працює з усіма віковими категоріями осіб для проведення зустрічей батька з дітьми в режимі робочого часу  в приміщенні центру. Водночас виконання рішення суду визначено у вихідний день, коли центр соціальних служб не здійснює своїх повноважень. ОСОБА_1 до Дніпровського районного в м. Києві центру соціальних служб для отримання допомоги психолога щодо налагодження стосунків із дітьми не звертався  і державного виконавця не повідомляв. Обов`язок щодо виховання та розвитку дітей покладено на батьків, а не на державного виконавця. 
		 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Цуркан В. І. як представник ОСОБА_2 просить скасувати постанову Сумського апеляційного суду                                від 05 березня 2024 року і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 вересня                     2020 року у справі № 824/308/20-а, від 19 листопада 2020 року у справі                                      № 620/3201/19,  від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15-ц, від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18,                           від 25 травня 2022 року у справі № 583/1254/21, від 15 вересня 2023 року у справі     № 551/920/22.
		 
		На обґрунтування вимог касаційної скарги представник ОСОБА_2 зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
		 
		ОСОБА_2 виконує рішення суду щодо визначення ОСОБА_1 способу участі батька у вихованні дітей шляхом систематичних зустрічей з ними відповідно до графіка без перешкод для стягувача і без обмежень. 
		Постанова про закінчення виконавчого провадження є законною, підстав для її скасування чи визнання протиправною немає. 
		ОСОБА_1 не звертався з вимогами про відновлення виконавчого провадження в порядку частини шостої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		У травні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Дніпровського ВДВС мотивований законністю і обґрунтованістю постанови апеляційного суду. 
		Під час вчинення виконавчих дій державний виконавець обмежився лише винесенням постанови про залучення представників органу опіки і піклування до участі у виконавчому провадженні. Стягувач неодноразово звертався до виконавця із проханням залучити дитячого психолога чи іншого спеціаліста для відновлення втраченого спілкування з дітьми, однак фактичної адресної допомоги не надано. Державний виконавець не вжив заходів для перевірки виконання боржником рішення у час та місці побачень, визначених рішенням суду, та дійшов висновку про виконання рішення суду боржником на підставі його заяв, тоді як заяви стягувача проігнорував.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Дніпровського ВДВС у місті Києві та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою адвоката Цуркана Віктора Івановича як представника ОСОБА_2 .
		 
		03 травня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами 
		На примусовому виконанні у Дніпровському ВДВС перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа                                 № 583/2211/20, виданого 16 лютого 2021 року Охтирським міськрайонним судом Сумської області про визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітніх дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                           і сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом систематичних зустрічей з ними: кожного першого і третього тижня щомісяця                       з 10:00  суботи до 15:00 неділі без виїзду з населеного пункту, де проживають діти              з матір`ю; кожні перші чи останні три дні осінніх, зимових, весняних шкільних канікул за домовленістю батьків; чотири тижні безперервно в літній період (під час канікул за домовленістю батьків для спільного відпочинку та оздоровлення дитини                              з правом виїзду за межі м. Охтирки в межах України, в тому числі за місцем проживання батька на АДРЕСА_1 .
		 
		19 липня 2022 року державний виконавець, виніс постанову про визначення часу та (або місце побачення стягувача з дитиною), якою постановлено: визначити місце та час побачення ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 і сином ОСОБА_4 , кожного першого та третього тижня місяця з 10:00 суботи до 15:00 неділі без виїзду                                з населеного пункту за адресою: АДРЕСА_2 (за заявою сторін виконавчого провадження з можливістю відвідувати разом з дітьми парки, кінотеатри та інші розважальні заклади). Щодо осінніх, зимових, весняних шкільних канікул, враховуючи заяви сторін та інтереси дітей, встановити місце побачення          у кв. АДРЕСА_3 перші три дні осінніх, зимових, весняних шкільних канікул. Чотири тижні безперервно в літній період 2022 року за заявами батьків для спільного відпочинку, встановити місце побачення у кв. АДРЕСА_3 , починаючи відлік з 04 липня 2022 року та до останнього дня канікул.
		 
		04 березня 2023 року о 10:01 - 10:17 год, 18 березня 2023 року об 11:01 - 11:08 год державний виконавець здійснив перевірку виконання рішення суду, про що складено акти, які підписані стягувачем і боржником.
		 
		Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2023 року зобов`язано державного виконавця Дніпровського ВДВС вжити заходів щодо забезпечення ефективної професійної адресної підтримки дітей, а саме: залучити дитячого психолога, службу у справах дітей Дніпровського району м. Києва, інших спеціалістів, які сприятимуть налагодженню втраченого контакту батька з дітьми.
		 
		30 березня 2023 року державний виконавець склав акт про забезпечення виконання рішення суду на підставі заяви боржника, яка повідомила, що на виконання постанови державного виконавця від 19 липня 2022 року відвезла дітей до стягувача в м. Охтирку, але оскільки діти не виявили бажання спілкуватися                              з батьком, вони повернулися додому в м. Київ.
		 
		12 квітня 2023 року державний виконавець виніс постанову про залучення служби у справах дітей Дніпровського району міста Києва для проведення виконавчих дій, які будуть проводитися 15 квітня 2023 року о 10:00 год за адресою:                                             АДРЕСА_4 .
		 
		Відповідно до акта державного виконавця від 14 квітня 2023 року представники служби у справах дітей та психолог на проведення виконавчих дій не з`явилися.
		 
		03 липня 2023 року державний виконавець на підставі заяви боржника від 30 червня 2023 року щодо побачення ОСОБА_1 з дітьми на літніх канікулах 2023 року склав акт, що 26 червня 2023 року ОСОБА_2 забезпечила явку дітей для зустрічі зі стягувачем за визначеним місцем зустрічі, але діти відмовились від проводження часу з батьком.
		 
		31 липня 2023 року до  Дніпровського ВДВС надійшла заява стягувача ОСОБА_1 , в якій він повідомив, що на цей час діти перебувають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де зможуть повноцінно провести визначений час в належних житлових умовах, що також підтвердила боржник, надавши державному виконавцю заяву від 05 серпня 2023 року.
		 
		01 вересня 2023 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40    Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено, що боржник ОСОБА_2 рішення суду повністю виконує, про що свідчать акти державного виконавця. 
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                           є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах, викладеного у постанові  Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в   межах   касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		 
		Згідно зі статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		 
		Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		 
		Згідно зі статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
		 
		Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення                у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
		 
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону.                                    У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
		 
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника                   у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.
		 
		У разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		 
		Якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 квітня 2021 року у справі № 638/12278/15 зазначив, що тлумачення наведеної норми права свідчить про те, що підставою для закінчення виконавчого провадження є виконання рішення боржником. Зазначене положення закону має застосовуватися не формально, а сутнісно, коли рішення суду реально й фактично виконано.
		 
		Забезпечення виконання судового рішення є обов`язком держави, яка повинна забезпечувати ефективні системи виконання судових рішень, а також функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалено обов`язкове судове рішення. 
		 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили (рішення Європейського суду з прав людини "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року, "Іммобільяре Саффі проти Італії" від 28 липня 1999 року).
		 
		Прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути наділені належною вагою, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з їхніми інтересами з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як ефективне надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай диктують, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року).
		 
		У рішенні від 07 жовтня 2021 року у справі «Вихованок проти України» ЄСПЛ зазначив, що під час здійснення виконавчого провадження втручання державних виконавців по суті зводилося лише до повідомлення про неуспішні спроби провести побачення та відмову дитини бачитися із заявником. Після скарг заявника національні суди розкритикували спосіб здійснення виконавчого провадження державними виконавцями. Суд вважав, що такий обмежений підхід державних виконавців був недостатнім. Ніщо не свідчить про те, що під час виконавчого провадження органи державної влади коли-небудь розглядали механізми добровільного виконання рішення, наприклад, шляхом розробки комплексної стратегії виконання, у тому числі цільової підтримки дитини, яка, вочевидь, проявляла ознаки відчуження одного з батьків. Залишається незрозумілим, наскільки до процесу могли бути залучені органи опіки та піклування, та чи могли бути використані які-небудь засоби врегулювання сімейних конфліктів. Суд повторив, що право дитини висловлювати власні погляди не слід тлумачити як таке, що фактично надає дітям беззастережне право вето без розгляду будь-яких інших факторів і здійснення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів; крім того, такі інтереси, як правило, передбачають підтримку зв`язків дитини із сім`єю за винятком випадків, коли подібне може зашкодити її здоров`ю та розвитку.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_2 не чинить перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з дітьми, що підтверджується, зокрема, актами державного виконавця, складеними 04 березня 2023 року, 18 березня 2023 року, 30 березня 2023 року, 06 травня 2023 року, 15 квітня 2023 року, 20 травня 2023 року, 17 червня 2023 року, 03 липня 2023 року.
		 
		Водночас, встановивши, що між ОСОБА_1 і його дітьми - дочкою ОСОБА_6                      і сином ОСОБА_7 - втрачено контакт, діти не виявляють бажання спілкуватися                з батьком, представники служби у справах дітей та психолог жодного разу не були присутні при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні, незважаючи на неодноразові звернення стягувача, а державний виконавець, обмежився лише складанням постанови про залучення представників органу опіки і піклування та психолога, не вчинив усіх передбачених законом заходів щодо виконання судового рішення, зокрема щодо активної співпраці з представниками органу опіки                              і піклування та психологом, залучення їх до роботи з дітьми і батьками з метою налагодження стосунків між ними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постанова про закінчення виконавчого провадження є передчасною              і тому підлягає скасуванню. 
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Разом  з цим переоцінка фактичних обставин справи, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_2 добровільно виконує рішення суду, не спростовує висновків апеляційного суду про передчасність винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, адже актами державного виконавця встановлено, що діти неодноразово відмовлялись від проводження часу з батьком, що не може свідчити про реальне і фактичне виконання рішення суду про  визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні малолітніх дітей і вжиття державним виконавцем усіх заходів, необхідних для цього.
		 
		Інші аргументи касаційних скарг висновків судів також не спростовують, зводяться до незгоди з ними та необхідності здійснення переоцінки фактичних обставин справи. Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.
		 
		Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційних  скарг без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)                                        і адвоката Цуркана Віктора Івановича як представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Сумського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,      є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                              А. Ю. Зайцев
		 
		                                                                                                          Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...