Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/3083/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/367/24/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016110150000455

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                          Справа № 363/3083/16-к 
		                                                       Провадження по справі № 1-кп/367/24/2025
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі колегії суддів:
		головуючого судді                                          ОСОБА_1 
		суддів                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 , 
		захисника                                                  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого                                          ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ірпені Київської області кримінальне провадження, відомості щодо якого 24.04.2016 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016110150000455, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лісне Тарутинського району Одеської області, громадянина України, з повною середньою освітою, який має на утриманні малолітню дитину, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
		-22 вересня 2009 року Малиновським районним судом м. Одеси за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 07.04.2011 постановою Приморського районного суду м. Одеси скасовано іспитовий строк та направлено для відбування покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		-15 червня 2011 року Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано частину невідбутого покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 22.09.2009, остаточне покарання визначено у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць; звільнений з місця позбавлення волі 14.03.2014 по відбуттю строку покарання;
		-14 квітня 2015 року Вишгородським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; вирок набрав законної сили 15.05.2015;
		-14 листопада 2016 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.04.2015 у виді шести місяців обмеження волі, і визначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі; вирок набрав законної сили 13.07.2017;
		-18 квітня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; вирок набрав законної сили 23.05.2023;
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		24.04.2016 приблизно о 05 годині 30 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи в будинку за місцем проживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, тримаючи в обох руках кухонні ножі, знаходячись у положенні «один навпроти одного», з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс один удар зверху-вниз лезом ножа, який тримав у правій руці, в область черевної порожнини ОСОБА_8 , у результаті чого ОСОБА_8 отримав тілесне ушкодження у вигляді проникаючого ножового поранення черевної порожнини з пораненням правої та лівої долі печінки, скрізне поранення тонкої кишки, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
		       Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, а саме - заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
		       Окрім того, ОСОБА_7 14.05.2016 у темний час доби близько між 21 годиною 00 хвилин та 22 годиною 00 хвилин за озером «Волове», поблизу урочища «Плоске», біля зрошувального каналу на території с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області, з мотивів злості, виниклої внаслідок емоційної нестійкості, поєднаної з алкогольним та наркотичним сп`янінням, умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій та усвідомлюючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків, у положенні сидячи на землі із застосуванням фізичного насильства притиснув потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до свого правого плеча при цьому права рука охоплювала задню частину шиї, а ліва знаходилася на спині ОСОБА_9 . Через малий вік, а також різницю у вазі та розмірах тіла ОСОБА_9 не мала фізичної можливості вирватися із захвату ОСОБА_7 та дихальні шляхи останньої були перекриті для доступу повітря через їх затискання при контакті з тілом ОСОБА_7 . Після чого, ОСОБА_9 втратила свідомість, а ОСОБА_7 , упевнившись, що остання перебуває в безпорадному стані в зв`язку з втратою свідомості, з метою умисного вбивства малолітньої дитини, перетягнув потерпілу ОСОБА_9 до зрошувального каналу, що розташований на відстані близько одного метра, де занурив її у воду обличчям вниз, усвідомлюючи при цьому, що дані умови та середовище, в якому знаходилася ОСОБА_9 , призведуть до її смерті через фактичне утоплення. Знаходячись певний час (до 5-7 хвилин) поруч з ОСОБА_9 , намагаючись приховати сліди злочину, шляхом прикидання місця знаходження тіла ОСОБА_9 у воді зірваними рослинами очерету та впевнившись у доведенні свого злочинного наміру до кінця, тобто, переконавшись у тому, що ОСОБА_9 перебуває у воді обличчям вниз, без свідомості та не подає ознак життя протягом вищевказаного часу (5-7 хвилин), тобто в фактичному настанні смерті ОСОБА_9 внаслідок утоплення, залишив місце злочину.
		       Таким чином, своїми діями ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті малолітньої дитини.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 121 та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України не визнав та суду надав наступні показання.
		Так, щодо інкримінованого йому злочину за ч. 1 ст. 121 КК України обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що наприкінці весни 2016 року, точної дати обвинувачений не запам`ятав, але в судовому засіданні не заперечував, що події відбувалися 24.04.2016 приблизно о 06.00 годині ранку, він перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . У цей час він не спав, оскільки збирався поратися по господарству, перебував на кухні та варив собі каву. Вдома також були його син, дружина та батьки дружини. У цей час ОСОБА_7 побачив, як біля їх будинку зупинився автомобіль білого кольору, з якого вийшли два невідомих йому чоловіки (кремезної статури). Зазначені чоловіки почали його гукати на вулицю, кричали, що він їм винен гроші. Щоб з`ясувати, хто ці чоловіки та чому вони його гукають, ОСОБА_7 вийшов на подвір`я. На вулиці один з невідомих йому чоловіків, без пояснень, почав кидатися на ОСОБА_7 з кулаками, тому ОСОБА_7 забіг назад у будинок та одразу побіг у кімнату, де спали його дружина та син. Один з чоловіків, як пізніше йому стало відомо, потерпілий ОСОБА_8 , без дозволу забіг у дім за ОСОБА_7 . Від шуму прокинулися тесть та теща ОСОБА_7 , почали питати в ОСОБА_8 , хто він такий і чому зайшов до них у будинок. ОСОБА_8 відштовхнув тещу, після чого накинувся на ОСОБА_7 , який у той момент був у своїй кімнаті, та почав його бити. Після цього ОСОБА_8 наніс ОСОБА_7 удар головою та повалив його на підлогу. ОСОБА_7 , опинившись у положенні лежачи на спині біля ліжка, намагався захищатися. ОСОБА_8 , перебуваючи в положенні зверху прямо перед ОСОБА_7 , притиснув його коліном та заблокував праву руку ОСОБА_7 , після чого продовжив наносити удари правою рукою в ліву сторону обличчя ОСОБА_7 . Перебуваючи в положенні лежачи, ОСОБА_7 вільною лівою рукою почав шукати під ліжком щось для свого захисту, під руку йому потрапив ніж по типу пилочки, який саме ОСОБА_7 не запам`ятав, але цей ніж був схожий на кухонний не з гострим лезом, а з зубцями. Цим ножем, тримаючи його в лівій руці, ОСОБА_7 почав відмахуватися в повітрі від ОСОБА_8 . Після чого ОСОБА_8 відскочив від нього та, побачивши, що у нього тече кров, повідомив, що ОСОБА_7 його підрізав. Після цього ОСОБА_8 без взуття вибіг на вулицю, з іншим невідомим чоловіком, який приїхав з ним, сів у машину і вони поїхали. Обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що він тримав ніж у лівій руці, тому ймовірно удар прийшовся в правий бік ОСОБА_8 . При цьому, обвинувачений зауважив, що після того як ОСОБА_10 відскочив від нього, він не бачив на ньому жодного сліду крові, а на футболці ОСОБА_10 була лише якась темна пляма. За версією ОСОБА_7 сутичка між ним та ОСОБА_8 тривала від 5 до 10 хвилин. Після цієї події ОСОБА_7 залишився вдома, а орієнтовно через 40 хвилин до них додому приїхала поліція, яку викликала теща. Працівники поліції опитали всіх, хто був у будинку під час цієї події, та дуже ретельно оглянули будинок, але не знайшли жодного сліду крові. Окрім цього, ОСОБА_7 повідомив, що розборонити їх намагалася теща, а інший чоловік, який приїхав із ОСОБА_8 , не втручався та просто за всім спостерігав. Також, ОСОБА_7 зазначив, що у нього був лише один ніж у лівій руці, а в ОСОБА_10 нічого в руках не було, він бив його кулаками. Також, ОСОБА_7 повідомив суду, що після подій він більше не бачився з ОСОБА_8 , але в подальшому вони розмовляли по телефону, у той час, коли ОСОБА_7 вже перебував під вартою за підозрою у вбивстві.
		Таким чином, у судовому засіданні обвинувачений не оспорював, що під час нападу потерпілого на нього він, захищаючись, міг нанести ОСОБА_8 удар ножем, але вважав, що такі його дії були спрямовані на захист від протиправних дій потерпілого ОСОБА_8 . Просив суд у цій частині обвинувачення постановити законне та справедливе рішення.
		Щодо інкримінованого злочину за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що він у повному обсязі не визнає пред`явлене йому обвинувачення та даного злочину не вчиняв.
		Так, обвинувачений суду пояснив, що 14.05.2016 за місцем його фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , приблизно з 16.00 години відбувалося святкування дня народження його малолітнього сина. Протягом дня ОСОБА_7 вживав алкоголь (горілку з вином) десь 300-400 грам, але почував себе добре. На святкуванні були присутні приблизно до 15 осіб, а саме він, його дружина, її батьки, їх син, куми, друзі, друзі тестя, племінниця ОСОБА_11 , яка є донькою старшого брата його дружини та дівчина ОСОБА_12 . ОСОБА_13 часто залишали в них, оскільки її батьки працювали в поліції, а тому їх часто не бувало вдома, оскільки вони постійно були зайняті на роботі. Дівчинка ОСОБА_14 жила по сусідству, дружила з ОСОБА_15 , а тому неодноразово бувала в них у гостях, де діти разом гралися, їли, спали, робили зачіски. 14.05.2016 під час святкування дня народження ОСОБА_14 також приходила в гості до них додому до ОСОБА_16 . Точний час, коли саме до них прийшла ОСОБА_14 , обвинувачений повідомити не зміг, пояснив, що це було вже ввечері до 20.30 години, але на дворі у той час ще було світло. Діти разом гралися, а ОСОБА_7 у цей час займався своїми справами, смажив м`ясо, подавав на стіл їжу, приділяв увагу гостям. Також, ОСОБА_7 повідомив, що ввечері під час святкування його друзі пішли в баню, яку він завчасно для них розтопив. Під час перебування друзів у бані в ОСОБА_7 було 15-20 хвилин вільного часу, під час якого він грався з дівчатами ОСОБА_15 та ОСОБА_17 в хованки. Оскільки вже почало темніти, його дружина сказала дівчатам, що вже пізно і пора розходитися по домам. Після цього, точного часу він не пам`ятає, але приблизно о 21.00 години, ОСОБА_14 пішла від них. Обвинувачений бачив, як дівчинка вийшла з двору наліво в напрямку свого дому. На той час вже темніло, але на вулиці було ще достатньо видно. Після того як ОСОБА_14 пішла в бік свого дому він її вже не бачив. Також обвинувачений пояснив, що після цього він досмажив м`ясо, посидів ще 25-30 хвилин за столом із гостями та потім викликав таксі для своїх друзів та дружини, яка збиралася їхати погуляти в м. Вишгород. Таксист повідомив, що приїде до них за 30-35 хвилин. ОСОБА_7 суду пояснив, що не хотів щоб його дружина їхала до м. Вишгород, але з нею разом поїхати не міг, оскільки на цей час відносно нього було обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту за інкримінованим йому кримінальним правопорушенням за ч. 1 ст. 121 КК України і його постійно перевіряла поліція. Також, ОСОБА_7 пояснив, що того вечора вони з дружиною посварилися, дружина йому сказала, що це останній їх сумісний захід, та повідомила про свій намір розійтися з ним. Орієнтовно о 22.00 годині всі роз`їхалися, а теща, тесть, його малолітній син та племінниця ОСОБА_18 залишилися вдома. При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що матір ОСОБА_19 - потерпіла ОСОБА_20 поки він був вдома не приходила до них шукати свою доньку. Після того як всі роз`їхалися орієнтовно о 22.00 годині, коли на дворі буле вже темно, ОСОБА_7 з метою вчинення крадіжки пішов до чужого будинку, який розташований неподалік його будинку в протилежному від зрошувального каналу боці. Точну адресу та розташування цього будинку ОСОБА_7 повідомити суду не зміг. Разом із тим, в судовому засіданні при пред`явленні йому карти села зазначив, що крадіжку він вчинив у будинку АДРЕСА_3 . Також обвинувачений пояснив, що він розраховував на те, що у випадку прибуття до його будинку працівників поліції він міг за 2-3 хвилини повернутись до дому. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що умисел на вчинення крадіжки з цього будинку в нього виник за декілька днів до святкування, тому він чекав слушний момент. В день святкування він бачив як господарі цього будинку поїхали, тому, коли гості та його дружина поїхали, він пішов до цього будинку, з якого викрав електронну техніку: новий пилосос, маленький плазмовий телевізор орієнтовним розміром 30х15 см, багато різних іграшок, роботи на пультах, автомашинки, дриль, болгарку, багато алкоголю. Зазначив, що коли з викраденим уночі повертався додому, то побачив біля свого будинку поліцейську машину з мигалками, тому подумав, що це його приїхали перевіряти. Оскільки він ніс викрадені речі, то вирішив не йти додому, а залишився на подвір`ї будинку, з якого вчинив крадіжку, де пробув всю ніч, пив алкоголь, спав, та додому повернувся вже о 14.00 годині наступного дня. Раніше не повертався додому, бо чекав щоб поїхала поліція та закінчився дощ. ОСОБА_7 зазначив, що про вчинення крадіжки в ту ніч він заявляє вперше і до цього він нікому не повідомляв про її вчинення. Прийшовши додому о 14.00 годині, ОСОБА_7 розклав викрадені речі в будинку, теща сказала, що зникла сусідська дівчинка, а його дружина в поліції. Також, теща запитала в ОСОБА_7 , чи відомо йому щось з приводу зниклої дівчинки. Оскільки ОСОБА_7 з цього приводу нічого не знав, теща попросила його піти поратися по господарству та сказала, що зателефонує його дружині і повідомить про його повернення. Після цього, орієнтовно через 30 хвилин, десь о пів на третьої години дня, приїхала машина чорного кольору, з якої вийшло двоє чоловіків, один з них був з автоматом. ОСОБА_7 зазначив, що на нього направили автомат, повідомили про те, що він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому запропонували проїхати з ними. ОСОБА_7 зазначив, що він виклав пістолет, який був при ньому, та без супротиву погодився їхати з чоловіками. Також зазначені чоловіки йому повідомили, що в протилежному випадку вони його викинуть на вулицю, де над ним розправляться місцеві мешканці. При цьому, ОСОБА_7 зазначив, що його ніхто не бив, він сів у машину з цими чоловіками та вони поїхали в напрямку м. Вишгорода, але дорогою вони повернули до лісу. У лісі його прив`язали до дерева і почали бити, застосовувати тортури та погрожувати зброєю. ОСОБА_7 зазначив, що всі ці події в лісі відбували до темна, а оскільки над ним сильно знущалися та внаслідок фізичного безсилля, він погодився на все. Після цього йому повідомили, що його зараз відвезуть у відділок поліції в м. Вишгороді, де він має в присутності інших людей під відеозапис розказати все, що сказав у лісі. Також, ОСОБА_7 суду повідомив, що про знущання над ним одразу не розказував своєму захиснику, оскільки був фізично виснажений. Однак пізніше обвинувачений все розповів своєму захиснику, який сказав йому, що про ці обставини не потрібно нікому розказувати на досудовому розслідуванні, а потім їх буде потрібно повідомити в суді. Окрім того, ОСОБА_7 зазначив, що він повідомляв про обставини фізичного та психологічного впливу на нього з боку працівників поліції в судовому засіданні слідчому судді під час зміни йому запобіжного заходу в кримінальному провадженні за епізодом за ч. 1 ст. 121 КК України. Також, обвинувачений зазначив, що під час досудового розслідування, після того як був поміщений до слідчого ізолятора, подавав з цього приводу письмові заяви в прокуратуру. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 суду пояснив, що загибла ОСОБА_14 від їхнього будинку проживала на відстані приблизно 300-400 метрів, а зрошувальний канал, в якому потім знайшли її тіло, - на відстані приблизно 1,5 кілометрів. Після того, як ОСОБА_14 пішла з їхнього подвір`я він більше її не бачив, а про її зникнення дізнався лише наступного дня. У день зникнення ОСОБА_19 він не був біля зрошувального каналу, але ту місцевість добре знає, оскільки часто зі своїм тестем їздив повз нього на рибалку та останній раз там був близько місяця перед подіями. Окрім того, обвинувачений повідомив, що в день святкування він був одягнутий у джинсових шортах темно-синього кольору, синій кофтині типу мастерка, сірі кожані капці з перетинкою через палець. У цьому ж одязі він провів всю ніч у чужому будинку під час здійснення крадіжки і в цьому ж одязі його затримала поліція. Обвинувачений ОСОБА_7 пояснив суду, що не причетний до вбивства ОСОБА_19 , що він неодноразово судимий і йому відомо, що можуть зробити із особою, що вчинила вбивство дитини в місцях позбавлення волі, тому просив виправдати його за епізодом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим  ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність вини  ОСОБА_7  у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, його винність у їх вчинені підтверджується доказами, дослідженими судом.
		       
		1.Щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, судом досліджені такі докази.
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що з обвинуваченим раніше не був знайомий. Також, зазначив, що в квітні 2016 року він працював на заправці в с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області на посаді охоронця. На цій же заправці працювала касир ОСОБА_21 , прізвище якої він не пам`ятає. ОСОБА_8 зазначив, що 24.04.2016 він був на цій заправці, о 04.00 годині він вийшов на перекур, у цей час вибіг його напарник ОСОБА_22 , прізвище якого потерпілий також не пам`ятає, та дав йому телефон, бо до нього телефонувала касир ОСОБА_21 . ОСОБА_21 була в істериці та повідомила ОСОБА_8 , що, коли вона була відсутня в кімнаті, до їх будинку забралася чужа людина і лягла в ліжко до її дитини. Також, ОСОБА_21 повідомила ОСОБА_8 , що вона намагалася вигнати цю людину, але у відповідь та людина почала агресивно себе поводити, погрожувати їй вбивством та з вулиці кидала камінням по будинку. ОСОБА_8 разом з напарником ОСОБА_22 одразу сіли в машину та поїхали на допомогу ОСОБА_21 . Коли вони заїжджали на вулицю, де знаходиться будинок ОСОБА_21 , то побачили, що звідти тікає чоловік. ОСОБА_8 зазначив, що, прибувши з напарником до ОСОБА_21 , вона їм повідомила, що цей чоловік втік, оскільки вона йому сказала, що їй на допомогу їдуть хлопці. Додатково ОСОБА_21 повідомила, що нападник вкрав з будинку телефон, який лежав на тумбочці біля ліжка. Тому ОСОБА_8 , його напарник ОСОБА_22 та ОСОБА_21 поїхали слідом за нападником, дорогу до нього вказала ОСОБА_21 , оскільки його особа була їй відома. Повертаючи на вулицю, на якій жив нападник, ОСОБА_21 вказала на чоловіка, який у той момент забігав на подвір`я, та повідомила, що саме він забрався до неї в будинок. Під`їхавши до подвір`я, до якого забігав нападник, вони побачили жінку, яка повідомила їм, що вона живе в цьому будинку. ОСОБА_8 їй пояснив, що вони шукають людину, яка вкрала телефон та тільки-но забіг до її подвір`я, але жінка запевнила, що тієї людини в неї немає. Оскільки ОСОБА_8 особисто бачив, як нападник забіг саме на це подвір`я, то запитав дозволу в жінки оглянути її подвір`я та будинок. Жінка дозволила ОСОБА_8 оглянути подвір`я та її будинок. Зайшовши в будинок, ОСОБА_8 разом з жінкою з її дозволу одразу пішли до кімнати, де в цей час спала її донька. Виходячи з цієї кімнати, ОСОБА_8 побачив шафу. Відкривши з дозволу жінки шафу, ОСОБА_8 побачив чоловіка, в якому він впізнає обвинуваченого ОСОБА_7 . У шафі ОСОБА_7 був у трохи скрученому положенні. ОСОБА_8 спочатку запропонував ОСОБА_23 вийти самостійно та повернути телефон, на що той відмовився. У зв`язку з цим, ОСОБА_8 правою рукою схопив ОСОБА_7 за кофту в області плеча лівої руки. У цей момент ОСОБА_8 одразу відчув біль, тому зробивши один крок назад, наніс обома руками два удари ОСОБА_7 , один з яких прийшовся в область його обличчя. У цей момент ОСОБА_7 сказав ОСОБА_8 щоб той подивився на себе, після чого ОСОБА_8 виявив, що в нього розрізана кофта. ОСОБА_24 , який просто стояв у дверях, у цей момент сказав ОСОБА_8 , що в руках ОСОБА_7 ніж. Зрозумівши, що ОСОБА_7 наніс удар ножем, ОСОБА_8 вибіг босий на вулицю, залишивши взуття в будинку. На вулиці ОСОБА_8 повідомив про необхідність викликати поліцію, після чого вони сіли в машину та поїхали на заправку. Дорогою вони викликали швидку на заправку. ОСОБА_8 додав, що ОСОБА_25 заподіяв йому лише одне ножове поранення, внаслідок якого в нього було пошкоджено печінку, тонку кишку, але точного переліку ушкоджень потерпілий не пам`ятає. ОСОБА_8 зазначив, що внаслідок отриманого поранення він лікувався три місяці. Також, ОСОБА_8 зазначив, що коли перебував у лікарні, до нього приходила ОСОБА_21 та більш детально повідомила обставини нападу на неї. Зі слів ОСОБА_21 , зранку вона вийшла до туалету, а коли повернулася в кімнату, то не виявила свою дитину. У цей час, як ОСОБА_21 повідомила ОСОБА_8 , її дитина перебувала в кімнаті у бабусі в істериці та казала, що до неї в ліжко заліз якийсь дядько. Після цього, ОСОБА_21 одразу побігла до кімнати її брата, який проживав з ними разом, де виявила ОСОБА_7 . ОСОБА_21 почала виганяти з будинку ОСОБА_7 , у відповідь на що ОСОБА_7 агресивно відреагував, погрожував їй вбивством та обкидав будинок камінням.
		Вказані показання потерпілого, являються логічними та послідовними, в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ніколи не були особисто знайомі та не перебували в будь-яких відносинах, за таких підстав суд не вбачає підстав для визнання даних показань недостовірними та неправдивими.
		На підставі наведеного, суд визнає показання потерпілого достовірними, належними та допустимими, оскільки: 1) вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні в цій частині обвинувачення, зокрема осіб, які були присутні разом з потерпілим ОСОБА_8 у день та безпосередньо під час вчинення відносно нього злочину, дату, час та місце вчинення злочину, мотиви; 2) отримані в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України; 3) не суперечать показанням допитаних свідків та дослідженим письмовим і речовим доказам.
		Окрім показань потерпілого ОСОБА_8 вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями свідків, яких судом було допитано безпосередньо у судовому засіданні, в тому числі проведено їх додатковий допит за клопотанням сторони захисту.
		Так, свідок ОСОБА_26 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_7 відомий їй лише наглядно як чоловік сусідки ОСОБА_27 . Потерпілий ОСОБА_28 раніше працював разом з нею на заправці, яка від її будинку знаходиться на відстані близько 150 метрів. Потерпілий ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_7 між собою знайомі не були. Свідок повідомила, що 24.04.2016 орієнтовно о 05.00 годині вона була вдома за адресою: АДРЕСА_4 . У цей час вона вийшла надвір до туалету, повернувшись до будинку, вона попрямувала на другий поверх до кімнати, де вона проживала разом зі своєю малолітньою донькою. Побачивши, що її донька відсутня в ліжку, ОСОБА_26 одразу пішла до розташованої поруч кімнати, в якій проживала її матір. У цій кімнаті донька ОСОБА_26 сиділа на руках її матері, вся в сльозах та повідомила, що до неї в ліжко забрався чужий чоловік та сказав їй що він є другом її дядька, після чого її донька, злякавшись, одразу побігла в кімнату до своєї бабусі. Донька повідомила свідку, що чоловік, що забрався до неї в ліжко, забіг до кімнати, де жив брат ОСОБА_26 . Почувши таке, ОСОБА_26 побігла до сусідньої кімнати, в якій жив її брат, двері кімнати були зачинені на клямку, тому вона почала стукати в двері та кричати. Після цього, її брат відкрив двері своєї кімнати, у цій кімнаті був ще ОСОБА_7 , і ОСОБА_26 повідомила брату, що ОСОБА_7 заліз у ліжко до її доньки. Після цього, брат ОСОБА_26 виштовхав ОСОБА_7 з будинку та зачинив двері. Але ОСОБА_7 не залишив їх подвір`я, поводив себе агресивно та камінням жбурляв у вікна та двері їхнього будинку. У зв`язку з цим, ОСОБА_26 зателефонувала ОСОБА_8 , який в цей час був на роботі на заправці і знаходився дуже близько, та повідомила про всі ці події. За декілька хвилин ОСОБА_8 разом зі своїм другом на автомобілі приїхали додому до ОСОБА_26 і вона розповіла їм, що трапилося. У цей час ОСОБА_7 ще не встиг втекти з їх вулиці, тому ОСОБА_26 , ОСОБА_8 та його товариш сіли до автомобіля, щоб наздогнати ОСОБА_7 . Свідок також зазначила, що ОСОБА_7 жив неподалік від її дому по вул. Бендика, тому вона вказала куди потрібно їхати. ОСОБА_26 зазначила, що вони бачили як ОСОБА_7 забігав до себе на подвір`я. Під`їхавши до будинку ОСОБА_7 , вона та товариш ОСОБА_8 , який був за кермом, залишилися в автомобілі, а ОСОБА_8 направився за ОСОБА_7 . Зі слів потерпілого ОСОБА_8 свідку відомо, що двері будинку, в якому жив ОСОБА_7 , відкрили батьки дружини обвинуваченого. Що відбувалося в будинку ОСОБА_26 не бачила, зазначила, що ОСОБА_8 перебував у будинку не більше 10 хвилин, після чого вибіг на вулицю босий з ножовим пораненням живота. У зв`язку з цим вони одразу викликали швидку та поліцію та поїхали на заправку. Також, свідок зазначила, що ОСОБА_8 у той момент їм повідомив, що ОСОБА_7 його підрізав, але не встиг розповісти їм детальних обставини подій, що відбувалися в будинку, оскільки втратив свідомість. 
		Також, допитана судом свідок ОСОБА_29 зазначила, що ОСОБА_7 був співмешканцем її доньки ОСОБА_27 , між нею та ОСОБА_7 були гарні відносини. 24.04.2016 орієнтовно о 05.00 годині вона перебувала на подвір`ї, у цей час до їх будинку підійшли двоє невідомих хлопців, які шукали ОСОБА_7 , на що свідок повідомила цим хлопцям, що його немає. Ці хлопці повідомили, що бачили як ОСОБА_7 зайшов до її подвір`я, у зв`язку з цим ОСОБА_29 дозволила їм зайти та пошукати ОСОБА_7 самостійно. Один з цих хлопців з дозволу ОСОБА_29 зайшов з нею разом до будинку. Вони разом прослідували до кімнати, в якій у цей час спала донька свідка - ОСОБА_27 . Свідок ОСОБА_29 зазначила, що, побачивши, що ОСОБА_27 спить, хлопець вибачився, розвернувся і хотів вийти з кімнати, але в цей час побачив, що в шафі кімнати суміжної із спальною кімнатою дочки перебуває ОСОБА_7 . Після цього хлопець підійшов до шафи та відкрив її двері, на що ОСОБА_7 попередив хлопця, що якщо він його буде чіпати, то ОСОБА_7 його заріже. Свідок також зазначила, що ОСОБА_7 дійсно перебував у шафі, але в цей момент огляд їй закривали відчинені двері шафи, тому безпосередньо самого ОСОБА_7 у шафі вона бачити не могла. Також, свідок зазначила, що після слів ОСОБА_7 на адресу хлопця, останній наніс удар рукою ОСОБА_7 , куди саме вона не бачила через обмежений огляд, та одразу вибіг з будинку. Після цього свідок підійшла до ОСОБА_7 , який на той момент ще перебував у шафі, побачила в обох його руках по одному ножу невеликого розміру, один з яких коричневий з дерев`яною ручкою, а інший вона не запам`ятала, та попросила ОСОБА_7 віддати їй ці ножі. На пропозицію свідка ОСОБА_7 одразу ці ножі не віддав, оскільки був знервований, але все ж таки потім погодився їх віддати, після чого свідок забрала ці ножі та сховала їх у духовці. Причина цього конфлікту свідку невідома. Також, свідок зазначила, що після цих подій до них додому приїжджала поліція, яку ймовірно викликав хтось інший, заховані нею ножі вона віддала поліцейським.
		Також, судом допитано свідка ОСОБА_27 , яка повідомила, що ОСОБА_7 був її співмешканцем та є батьком її дитини. Свідок зазначила, що зранку приблизно о 06.00 годині 24.04.2016 вона перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_2 , та спала зі своєю дитиною в своїй спальній кімнаті. Вона прокинулася від того, що до її кімнати зайшов невідомий чоловік, який протягом декількох секунд оглянув її кімнату та одразу вийшов до суміжної кімнати, де почав когось шукати. Спочатку свідок подумала, що це можливо друг ОСОБА_7 . Але, перебуваючи в своїй кімнаті, почула звук від удару дверцят шафи, тому попрямувала до сусідньої кімнати швидше. Зайшовши до сусідньої кімнати, ОСОБА_27 побачила як невідомий чоловік вже вибігав з будинку, залишивши своє взуття. ОСОБА_27 зазначила, що не бачила подій у сусідній кімнаті, не встигла нічого з`ясувати в невідомого чоловіка та чому він втікав також не бачила. Також, свідок ОСОБА_27 зазначила, що в суміжній кімнаті також був ОСОБА_7 , вона намагалася з`ясувати в нього, що сталося, але ОСОБА_7 не надав чіткої відповіді з цього приводу. Окрім того, ОСОБА_27 повідомила, що до цих подій вона з ОСОБА_7 посварилася. Також, свідок пояснила суду, що незнайомця завела до її кімнати матір. Крім того, свідок пояснила суду, що коли побачила ОСОБА_30 у сусідній кімнаті, у нього був ніж, але в якій руці він його тримав, вона не запам`ятала.
		Так, аналізуючи зміст показань свідків, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні в частині обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, та обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Проаналізувавши показання свідків кожні окремо, а також в їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку з показаннями потерпілого, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, суд дійшов висновку, що вони підтверджують обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку суду.
		Так, показання свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_29 та ОСОБА_27 , проаналізовані судом в їх нерозривному зв`язку, свідчать про те, що саме обвинувачений ОСОБА_7 24.04.2016 приблизно о 05 годині 30 хвилин, перебуваючи в будинку за місцем свого фактичного проживання, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , наніс потерпілому удар ножем, що не заперечував в судовому засіданні і сам обвинувачений ОСОБА_7 та про що стверджував потерпілий ОСОБА_8 ..
		Разом із тим, суд вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_7 щодо причин нанесення такого удару ножем потерпілому та механізм нанесення спростовується показаннями потерпілого та допитаних свідків, які були очевидцями цієї події, з таких підстав.
		Так, обвинувачений в судовому засіданні стверджував, що не наносив цілеспрямованих ударів ножем потерпілому, а лише відбивався від його ударів, хаотично розмахуючи ножем у відповідь.
		Втім, свідки ОСОБА_29 та ОСОБА_27 , які перебували неподалік обвинуваченого та потерпілого, зазначили кожен окремо, що не бачили та не чули звуків завдання потерпілим ОСОБА_8 численних ударів обвинуваченому.
		Крім того, і потерпілий і свідок ОСОБА_29 суду пояснили, що конфлікт фактично між обвинуваченим та потерпілим проходив, коли обвинувачений перебував у шафі, а не на підлозі кімнати. Жодних насильницьких дій з боку потерпілого, про які зазначав обвинувачений в своїх показаннях, а саме нанесення потерпілим удару головою, від якого обвинувачений впав на підлогу, нанесення обвинуваченому численних ударів потерпілим руками в обличчя, знаходження потерпілого в положенні зверху над обвинуваченим та притискання його коліном із блокуванням його правої руки, свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні не підтвердила. Крім того, пояснення обвинуваченого про те, що конфлікт тривав 5-8 хвилин між ним та потерпілим також спростовуються показаннями свідка ОСОБА_27 , яка майже одразу вийшла за потерпілим з кімнати та не бачила ніякої боротьби між ними, а вже побачила потерпілого, який вибігав з кімнати, та ОСОБА_7 з ножем в руці.
		Щодо показань обвинуваченого про те, що ніж в руці у нього був один, суд вважає, що вони також спростовані у судовому засіданні свідком ОСОБА_29 , яка в судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, суду пояснила, що одразу після того як потерпілий вдарив ОСОБА_7 і вибіг з кімнати вона підійшла до шафи, де перебував ОСОБА_7 весь цей час та побачила в його руках два ножа, які хоч і не одразу, але забрала у нього та сховала у духовій шафі. 
		Крім того, суд вважає, що показання потерпілого щодо нанесення ним рукою двох ударів обвинуваченому лише після того, як обвинувачений завдав йому удар ножем, від чого останній відчув біль, та після чого він одразу залишив будинок з метою отримання медичної допомоги, не були спростовані в судовому засіданні допитаними свідками та є повністю логічними та послідовними.
		Відповідно до частини 1 статті 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання. 
		Для правильного визначення, чи діяла особа в стані оборони та чи залишалися її дії в межах необхідності для оборони або перевищили ці межі, суд має оцінити наявність чи відсутність суспільно небезпечного посягання і, в разі його наявності, - якщо характер посягання не підпадає під ознаки, зазначені у частині 5 статті 36 КК, - оцінити відповідність захисту небезпечності посягання.
		Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. 
		Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		При розгляді справ даної категорії суди також повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалась, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної й достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.
		Оцінивши показання потерпілого та допитаних свідків, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_7 на момент початку конфлікту з потерпілим не перебував в умовах необхідної оборони у зв`язку із відсутністю з боку потерпілого будь якого суспільно небезпечного посягання. Передумовою конфлікту між потерпілим та обвинуваченим стала саме неправомірна поведінка обвинуваченого. Крім того, заздалегідь взявши в руки ножі і сховавшись у шафі від потерпілого, обвинувачений заздалегідь мав намір погрожувати потерпілому, що і зробив коли останній його там знайшов, що підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 .. 
		Окрім показань потерпілого ОСОБА_8 та допитаних у цій частині обвинувачення свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_29 та ОСОБА_27 , вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується наступними письмовими доказами.
		Згідно із Витягом з кримінального провадження № 12016110150000455, до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.04.2016 у зв`язку з надходженням до Вишгородського ВП повідомлення від чергової Вишгородської ЦРЛ було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відповідно до фабули якого ОСОБА_8 , 1989 р.н., звернувся для надання медичної допомоги з діагнозом: «проникаюче поранення печінки та кишечника», яке отримав від ОСОБА_7 в с. Н.Дубечня Вишгородського району (ЖЕО 4161) (т. 3 а.с. 41).
		У постанові Верховного Суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020, суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
		Відповідно вказаний витяг, долучений прокурором до матеріалів кримінального провадження, суд вважає електронною базою даних, даний витяг засвідчує факт внесення відомостей до ЄРДР і належність та допустимість доказів, отриманих після внесення вказаних відомостей до реєстру.
		Відповідно до рапорту старшого інспектора-чергового Вишгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_31 , зареєстрованого 24.04.2016 в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за № 4181, 24.04.2016 до чергової частини Вишгородського ВП ГУ Національної поліції в Київській області по телефону надійшло повідомлення від чергової медичної сестри приймального відділення Вишгородської ЦРЛ про доставлення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з діагнозом «Колото-різана рана правого підребер`я», тілесне ушкодження отримано в с. Н.Дубечня по вул. Бендика (т. 3 а.с. 45).
		Згідно постанов Верховного Суду у справі №606/1634/15-к від 12.04.2019 та Верховного Суду у справі №225/1952/17 від 15.10.2020 рапорт немає самостійного значення, однак оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі, а відтак вказаний рапорт, долучений прокурором до матеріалів кримінального провадження береться судом до уваги.
		Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, 25.04.2016 було прийнято усну заяву від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з приводу нанесення йому 24.04.2016 близько 06.00 години невідомою особою, яку він бачив та зможе впізнати, у с. Н.Дубечня по вул. Бендика тілесних ушкоджень із застосуванням предмету, схожого на кухонний ніж (т. 3 а.с. 46).
		Відповідно до протоколом огляду місця події від 24.04.2016, 24.04.2016 слідчим СВ Вишгородського ВП ОСОБА_32 у період часу з 07 години 20 хвилин до 08 години 10 хвилин з письмового дозволу власника ОСОБА_29 (а.с. 47) проведено огляд одноповерхового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду кухні, розташованої у вказаному будинку, було виявлено та вилучено 5 кухонних ножів, а саме: 1) біля раковини - ніж з коричневою пластиковою рукояткою з лезом 20-25 см; 2) у духовці газової плити - ніж з дерев`яною рукояткою з лезом 10 см, ніж з пластиковою рукояткою синього кольору з лезом з зубцями 10 см, ніж з дерев`яною рукояткою коричневого кольору та лезом 12 см, ніж з дерев`яною рукояткою коричневого кольору з лезом 10-12 см (т. 3 а.с. 48-49). 
		Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення № 1859/647, наданої Вишгородською ЦРЛ, потерпілий ОСОБА_8 у період часу з 24.04.2016 по 29.04.2016 перебував на стаціонарному лікуванні в зв`язку з проведеним оперативним втручанням за діагнозом: «Проникаюче ножове поранення черевної порожнини з пораненням правої та лівої часток печінки, пораненням тонкого кишечнику» (т.3 а.с. 60).
		Висновком судово-медичної експертизи № 96/Д-2016, проведеної КЗ КОР «Київське обласне бюро судово-медичної експертизи» у період з 17.06.2016 по 22.06.2016, згідно якого із наданої медичної документації відомо, що ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Вишгородської ЦРЛ з 24.04.2016 по 30.04.2016 та на амбулаторному лікуванні з діагнозом: «Проникаюче ножове поранення в черевну порожнину з пораненням правої та лівої частки печінки, наскрізне поранення тонкої кишки», який підтверджується даними в наданій медичній документації. Такого характеру тілесне ушкодження могло виникнути від дії гострого предмету (типу клинок ножа), з колюче-ріжучою дією, у строк і за обставин, викладених у постанові про призначення експертизи, та відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя. Виключається можливість утворення зазначеного тілесного ушкодження в результаті удару ножем знизу вверх (згідно запису від 24.04.2016 06-45 за середньостатистичною лінією у 8-му міжреберї різана рана з раневим каналом в направленні пупка) (т. 3 а.с. 61-62).
		Вищевказаний висновок експерта доводить факт отримання ОСОБА_8 одного ножового поранення від дії гострого предмету (типу клинок ножа) з колюче-ріжучою дією, при цьому експерт виключив версію щодо можливості заподіяння такого тілесного ушкодження в результаті удару ножем знизу вверх, що в свою чергу спростовує версію сторони захисту, що ОСОБА_7 міг нанести потерпілому ОСОБА_8 удар ножем, перебуваючи в положенні лежачі, у той час як потерпілий ОСОБА_8 за версією ОСОБА_7 перебував у положенні зверху над ним.
		Таким чином, досліджений судово-медичний висновок, повністю узгоджується із показаннями потерпілого щодо обставин та механізму завдання йому обвинуваченим під час конфлікту удару ножем, який спричинив тяжкі тілесні ушкодження та повністю спростовую показання обвинуваченого щодо можливого механізму нанесення тілесного ушкодження знизу вверх із положення лежачи. 
		Відповідно до протоколу огляду предмету від 14.06.2016 (т.3 а.с. 63) та розписки ОСОБА_8 від 14.06.2016 (т.3 а.с. 64), 14.06.2016 у присутності потерпілого ОСОБА_8 було оглянуто його особисті речі, а саме: спортивні кросівки синього кольору з маркуванням на шнурівках білого кольору, 43 розміру; футболку синього кольору, на спині якої мається напис «Інтер», розмір 48, на футболці маються пошкодження у вигляді розрізу в передній частині по всій площині, з правого боку маються плями бурого кольору, яку було порізано медичними працівниками Вишгородської ЦРЛ під час надання медичної допомоги. Після огляду зазначені речі було передано потерпілому ОСОБА_8 .
		Крім того, судом також було досліджено висновок експерта від 16.05.2016 № 4-03/667, складеного за результатом проведеної дактилоскопічної експертизи, відповідно до якого на слідосприймаючих поверхнях п`яти предметів, схожих на ножі, наданих на дослідження, не було виявлено слідів папілярних узорів (т. 3 а.с. 53-59). Разом з тим, суд не покладає в основу вироку та визнає неналежним цей доказ оскільки жодних даних про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, вищевказаний доказ не містить. 
		Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 12 червня 2018 року у справі № 712/13361/15, провадження №51-1604км18, обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується: дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками.
		Із суб`єктивної сторони діяння характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винувата особа усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст. 24 КК України).
		Кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 121 КК України настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь- якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.
		Для притягнення до відповідальності за заподіяння тілесного ушкодження необхідним є встановлення причинного зв`язку між діянням винного і шкідливими наслідками, що настали для здоров`я потерпілого. Для відповідальності за тілесне ушкодження необхідно, щоб заподіяння шкоди здоров`ю іншої людини було протиправним.
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, колегія суддів встановила, що поведінка обвинуваченого до, під час та безпосередньо після вчинення злочину, свідчить про наявність у нього умислу на спричинення потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, яке було небезпечним в момент його заподіяння, та доводить те, що він діяв з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю потерпілого, а тому повинен нести відповідальність за фактично заподіяні наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень.
		З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до впевненого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення викладеного у вироку суду доведена поза розумним сумнівом та його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки він своїми умисними діями спричинив потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		 
		2.Щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, судом досліджені такі докази.
		       Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_20 пояснила, що у 2011 році вона з доньками ОСОБА_122 та ОСОБА_73 і чоловіком переїхали з Дніпропетровської області до матері її чоловіка ОСОБА_33 . З того часу вони всі разом проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначила, що вона дуже оберігала дітей, їх завжди проводжали до школи та зустрічали, вони не залишалися без нагляду і нікуди далеко самостійно не ходили. По сусідству на цій же вулиці за адресою: АДРЕСА_2 , проживали ОСОБА_34 , її чоловік ОСОБА_35 , їх донька ОСОБА_36 та її співмешканець ОСОБА_7 , а також їх малолітній син. Потерпіла зазначила, що до родини ОСОБА_37 постійно приїжджала їх онука ОСОБА_18 , з якою її діти мали дружні відносини. Вони постійно ходили один до одного в гості, оскільки потерпіла ніколи не відпускала своїх дітей далеко гуляти. Більше з ОСОБА_15 дружила її молодша донька ОСОБА_14 , оскільки вони були майже однолітками. Потерпіла ОСОБА_20 повідомила, що вперше ОСОБА_7 вона побачила орієнтовно в 2015 році, коли черговий раз йшла з донькою ОСОБА_17 на заняття з вокалу і з її донькою привітався якийсь дорослий незнайомий їй чоловік. Дочка їй пояснила, що цей чоловік - ОСОБА_38 , який є співмешканцем тітки її подруги ОСОБА_16 . Крім того, потерпіла ОСОБА_20 повідомила, що вони неоднарозово зустрічали з донькою ОСОБА_7 , який постійно вітався з її донькою. Така безпідставна увага обвинуваченого до її малолітньої доньки ОСОБА_19 потерпілій не подобалася. Вона пояснювала своїй доньці, що це ненормально, коли дорослий чоловік звертає якусь особливу увагу до маленьких дівчаток. Також доньки розповідали потерпілій, що вдома в ОСОБА_39 з ними іноді грається разом ОСОБА_40 в хованки, в бої з подушками. Окрім того, потерпіла зазначила, що за пару місяців до вбивства її доньки були в гостях у ОСОБА_16 , а коли повернулися були сильно схвильовані, бо ОСОБА_18 їм розказала, що ОСОБА_7 проявляє до неї незвичну увагу - обнімає її, цілує в губи, пропонує їй щось купити. Після такої розповіді потерпіла дуже злякалася та розпитала, чи не проявляє ОСОБА_7 такої уваги до них, на що діти сказали, що до них він такої уваги не проявляв. Після цього ОСОБА_20 попросила своїх доньок не ходити в гості до ОСОБА_16 , особливо, коли там немає когось з інших дорослих членів родини. Також, ОСОБА_20 повідомила, що 16.04.2016 її донька ОСОБА_14 перед виступом пішла до ОСОБА_41 , яка працювала перукарем, зробити зачіску перед виступом, а коли повернулася, то розповіла їй, що ОСОБА_36 вся в синцях, наче її побили. Після цього ОСОБА_20 заборонила своїм дітям ходити додому до ОСОБА_37 . 
		Крім того, потерпіла ОСОБА_20 повідомила, що 11.05.2016 вона, перебуваючи разом з донькою ОСОБА_17 в м. Вишгород, побачили ОСОБА_7 біля авто мийки, поряд із ним була поліцейська машина, в якій плакала якась жінка. У цей момент ОСОБА_20 побачила, що обвинувачений дивиться на її доньку «наче на здобич», його вигляд був дуже зухвалий. Від погляду ОСОБА_7 у потерпілої ОСОБА_20 виник панічний страх, вона схопила доньку за руку і вони швидко пішли звідти. Після цього в потерпілої ОСОБА_20 виникла тривога і вона вирішила на декілька днів залишити доньку вдома.
		День суботи 14.05.2016 потерпіла дуже добре запам`ятала. Цього дня зранку вона провела старшу доньку на шкільну екскурсію до м. Умані, ввечері потерпіла мала зустріти її з автобуса. У цей же день близько 12.30 години ОСОБА_20 , повертаючись додому з магазину, на їх вулиці зустріла ОСОБА_7 з дитячою коляскою, вони з ним привіталися і їй здалося, що ОСОБА_7 був в якомусь незрозумілому стані. В обід до них додому приходила ОСОБА_18 , запитала, чи піде гуляти ОСОБА_14 та попросила, щоб її бабусі зателефонувала свекруха потерпілої ОСОБА_42 . Потерпіла не відпустила ОСОБА_43 гуляти. Після цього, о 13.00 годині ОСОБА_44 вийшла з кімнати та повідомила, що дзвонила бабуся ОСОБА_16 - ОСОБА_34 та запросила її та дівчат на пікнік. Під час їхньої розмови прийшло повідомлення на телефон від вчительки по вокалу, в якому вона повідомляла про перенесення репетиції, яка мала відбутися цього дня, з 16.00 години на 14.30 годину. Тому потерпіла та її донька швидко зібралися та поїхали у м. Вишгород на репетицію. Додому вони повернулися у проміжку часу між 18.30-18.50 години. ОСОБА_14 перевдягнулася, зробила собі чай, взяла печиво та сіла відпочивати. О 19.20 годині потерпіла разом зі своїм чоловіком ОСОБА_45 пішли на город підгортати картоплю. Перед виходом на город ОСОБА_20 телефонувала своїй старшій донці ОСОБА_123, щоб дізнатися, коли вони повертаються з екскурсії, щоб зустріти її. Проте, донька ОСОБА_124 не взяла слухавку, тому ОСОБА_20 залишила телефон донці ОСОБА_46 та сказала їй, щоб вона, коли буде телефонувати ОСОБА_124, з`ясувала в неї час її повернення Потерпіла сказала ОСОБА_47 , що зустрічати старшу сестру вони підуть удвох. Після цього ОСОБА_20 разом з чоловіком пішли на город, а в будинку залишалася донька ОСОБА_48 та ОСОБА_44 , яка відпочивала в своїй кімнаті. Пізніше до них на город вийшла ОСОБА_42 . О 20.50 години ОСОБА_20 разом з чоловіком повернулися до будинку. Цей час вона запам`ятала, оскільки в будинку на вході висів годинник і, заходячи в будинок, вона одразу глянула на нього. Чоловік одразу пішов у душ, а ОСОБА_20 залишалися на порозі, оскільки була брудна, але одразу відкрила двері до кімнати, де до цього залишалася її донька ОСОБА_48 . У кімнаті було темно, доньки там не було і ОСОБА_20 подумала, що можливо донька лягла спати. Також, ОСОБА_20 зазначила, що з телефону, який вона залишила ОСОБА_47 , вона зателефонувала своїй старшій доньці, але вона знову не відповіла. ОСОБА_20 почала шукати свою молодшу доньку ОСОБА_43 , у будинку, на подвір`ї, на вулиці, але доньки ніде не було. ОСОБА_20 знову зайшла в будинок та зателефонувала на номер ОСОБА_16 , але вона не взяла слухавку. Тому, ОСОБА_20 почала телефонувати ОСОБА_49 , але слухавку замість неї взяла її онука ОСОБА_11 . Потерпіла запитала, чи не знає ОСОБА_11 , де її донька ОСОБА_48 , на що ОСОБА_18 коротко відповіла, що ОСОБА_50 немає та поклала слухавку, потерпіла навіть не встигла запитати, чи взагалі приходила ОСОБА_48 до них. У цей час до будинку повернулася ОСОБА_44 та повідомила, що ОСОБА_48 пішла до будинку ОСОБА_37 . Після цього ОСОБА_20 та ОСОБА_44 разом пішли до ОСОБА_37 . Прибувши до будинку ОСОБА_37 у проміжку часу з 21.30 години до 22.00 години, вони побачили на вулиці біля воріт автомобіль світлого кольору, біля цього автомобіля були невідомі люди до 5 осіб, які збиралися їхати. На ганку будинку стояла співмешканка ОСОБА_7 - ОСОБА_36 та ще одна невідома потерпілій жінка. Також була подружка її доньки - ОСОБА_18 . Вони повідомили потерпілу, що її донька вже пішла додому. ОСОБА_18 також повідомила, що після того, як від них пішла ОСОБА_14 , вона бачила як збоку її будинку в бік лісу, тобто у протилежний бік від маршруту, де пізніше буде знайдено її доньку, проїхав чорний автомобіль. Також, потерпіла повідомила, що у цей час, коли вона шукала свою доньку на подвір`ї в ОСОБА_37 , ОСОБА_7 був відсутній. Зрозумівши, що ОСОБА_48 вже пішла від ОСОБА_37 , потерпіла знову побігла додому, щоб перевірити, чи не повернулася її донька. У цей час, ОСОБА_44 залишилися біля будинку ОСОБА_37 та викликала поліцію. Потерпіла дуже швидко побігла додому, але ОСОБА_48 туди не повернулася, про зникнення доньки потерпвла повідомила свого чоловіка ОСОБА_51 і вона разом з ним поїхали на зупинку, оскільки в них була надія, що ОСОБА_48 пішла зустрічати старшу сестру після екскурсії. На зупинці інші батьки очікували своїх дітей з екскурсії, але ОСОБА_50 там не було і ніхто її там не бачив. Потерпіла попросила знайому забрати її старшу доньку ОСОБА_52 та повідомила, що зникла її молодша донька ОСОБА_48 , яку вони зараз шукають. Потерпіла зазначила, що вони шукали ОСОБА_53 скрізь, особливу увагу приділили місцю, на яке вказала ОСОБА_18 , куди начебто поїхав чорний автомобіль. На допомогу в пошуку дитини підключилися й інші мешканці села, але родина ОСОБА_37 у пошуках доньки особливої допомоги їм не надали, що здивувало потерпілу. Також, потерпіла зазначала, що її доньку шукала поліція, на пошук підключали службового собаку, але доньку вони не знайшли. Наступної доби зранку після 09.00 години доньку потерпілої знайшли в зрошувальному каналі мертвою. Також, потерпіла зазначила, що 18.05.2016 вона стала випадковим свідком проведення слідчої дії за участі ОСОБА_7 , під час якого він впевнено все розповідач та показував, швидко всіх вів у бік місця, де знайшли тіло її доньки.
		Вказані показання потерпілої ОСОБА_20 являються логічними та послідовними, у судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_20 та ОСОБА_7 були особисто знайомі та до загибелі доньки потерпілої не перебували в будь-яких конфліктних відносинах, за таких підстав суд не вбачає підстав для визнання даних показань недостовірними та неправдивими.
		Окрім того, показання потерпілої ОСОБА_20 не суперечать показанням свідків, дослідженим письмовим та речовим доказам, за таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання показань потерпілої недопустимими та неправдивими.
		З огляду на викладене, суд визнає показання потерпілої достовірними, правдивими, належними та допустимими, оскільки вони підтверджують: обставини, що підлягають доказуванню в кримінальному провадженні в цій частині обвинувачення, а саме - дату події кримінального правопорушення, а також обставини, що мають значення для кримінального провадження, а саме те, що ОСОБА_7 був добре знайомий з її донькою ОСОБА_9 , яка дуже часто бувала за місцем його постійного проживання, де проводила своє дозвілля, те, що ОСОБА_7 , не дивлячись на значну різницю у віці, проявляв відносно ОСОБА_9 знаки уваги, а тому ОСОБА_9 мала достатній ступінь довіри до ОСОБА_7 і не сприймала його як сторонню людину; отримані в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України; не суперечать показанням допитаних свідків та дослідженим письмовим і речовим доказам.
		Окрім того, вина обвинуваченого  ОСОБА_7  у вчиненні злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України за наведених у вироку обставин, підтверджується показаннями свідків, які, будучи безпосередньо допитані в судовому засіданні у відповідності до вимог положень § 3 Глави 28 КПК України, зокрема, з урахуванням положень ст. 352 КПК України, та будучи попередженими про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання, підтвердили обставини, які підлягають встановленню відповідно до змісту ст. 91 КПК України, у тому числі й в частині дати, часу, місця, мотиву вчинення кримінального правопорушення, особи, що вчинила вказаний злочин, та обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують покарання. Так, аналізуючи зміст показань свідків у частині обставин, які вони сприймали особисто, суд визнає їх належними, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в наведеній вище частині обвинувачення в цьому кримінальному провадженні, та обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
		Так, свідок ОСОБА_44  суду пояснила, що потерпіла  ОСОБА_20  є дружиною її сина,  ОСОБА_14  є донькою потерпілої, з обвинуваченим  ОСОБА_7  свідок проживала по сусідству за декілька будинків. Свідок зазначила, що між нею та обвинуваченим не було ніякого спілкування та сварок. Свідок зазначила, що потерпіла зі своїми доньками та її сином проживали разом з нею за однією адресою. Також, свідок зазначила, що ОСОБА_14 дружила з сусідською дівчинкою ОСОБА_15 - онукою її сусідки ОСОБА_29 . Свідок зазначала, що ОСОБА_29  є матір`ю співмешканки обвинуваченого. Свідок суду повідомила, що 14.05.2016 вона погано себе почувала, тому майже весь день провела в своїй кімнаті. Того дня о 13.00 годині їй зателефонувала ОСОБА_29  та запросила її та доньок потерпілої  ОСОБА_20  на святкування дня народження її маленького онука, сина обвинуваченого. Свідок повідомила  ОСОБА_29 , що старша донька потерпілої була на екскурсії, а молодша - ОСОБА_14 збирається зі своєю матір`ю на репетицію, а тому вони не прийдуть на святкування. Після повернення  ОСОБА_19  з репетиції того ж дня о 19.35 годині їй повторно зателефонувала  ОСОБА_29  та запитала дозволу на те, щоб її онука ОСОБА_18 прийшла до них в гості погратися, на що свідок надала згоду. Свідок зазначила, що ОСОБА_18 часто приїжджала до свої бабусі, а тому дівчата постійно ходили одна до одної в гості додому. Поки вона з ОСОБА_54  була в будинку, її син та невістка були на городі біля дому та підгортали картоплю. Свідок зазначила, що після дзвінка ОСОБА_18 майже одразу прийшла до будинку  ОСОБА_55 , де дівчата ще нетривалий час гралися, у тому числі разом з нею в настільну гру. Також,  ОСОБА_44  повідомила, що після цього на прохання ОСОБА_19 вона відпустила її разом з  ОСОБА_15  в гості до будинку  ОСОБА_37 . Після чого,  ОСОБА_44  одразу пішла на город допомагати сину та невістці. Також, свідок зазначила, що вона одразу не повідомила невістку та сина про те, що вона відпустила ОСОБА_53  до будинку  ОСОБА_37 . Через нетривалий час орієнтовно о 21.00 годині свідок повернулася з городу до будинку, після чого пішла до своєї кімнати дивитися телевізор. Під час того, як ОСОБА_44  перебувала в своїй кімнаті її невістка виявила відсутність вдома доньки  ОСОБА_50 і свідок повідомила їй, що вона відпустила ОСОБА_43 в гості до  ОСОБА_37 . Після цього, не пізніше 22.00 години ОСОБА_44  та ОСОБА_20  попрямували до будинку ОСОБА_37 . Біля подвір`я  ОСОБА_37 стояв автомобіль, на території були гості, зайшовши на подвір`я до  ОСОБА_37 ,  ОСОБА_44  побачила ОСОБА_56 , співмешканку ОСОБА_7 , з якоюсь дівчиною. Всі присутні були нетверезі. Свідок запитала  ОСОБА_56 , де ОСОБА_14 , на що та повідомила, що дівчинка вже пішла додому. Почувши це, потерпіла ОСОБА_20 побігла назад додому, а ОСОБА_44 залишилася на подвір`ї ОСОБА_37 . Також, ОСОБА_44 зазначила, що на подвір`ї також була ОСОБА_29 та ОСОБА_18 , які підтвердили ту обставину, що ОСОБА_14 пішла додому. Також, ОСОБА_18 повідомила свідку, що вони з ОСОБА_17 та ОСОБА_7 гралися в хованки, показала їй місця, де вони ховалися. ОСОБА_44 оглянула все подвір`я та будинок у надії знайти ОСОБА_43 . Оскільки на подвір`ї не було ОСОБА_7 , то ОСОБА_44 почала з`ясовувати, де він перебуває, але ніхто з присутніх не знав цього. Зрозумівши, що ОСОБА_14 зникла і їй загрожує небезпека, ОСОБА_44 викликала поліцію. Свідок зазначила, що ОСОБА_43 шукали всю ніч, знайшли наступного дня в зрошувальному каналі, до якого від місця проживання ОСОБА_7 йти пішки орієнтовно 10 хвилин. Також свідок зазначила, що вона спостерігала за слідчим експериментом за участі ОСОБА_7 , під час якого він самостійно, швидко та без примусу довів всіх до місця виявлення тіла ОСОБА_19 , де в подальшому за допомогою манекена відтворив обставини, за яких було вбито дівчинку.
		Свідок ОСОБА_57 суду пояснив, що потерпіла ОСОБА_20 є його дружиною, обвинувачений ОСОБА_7 йому був відомий наглядно, оскільки він жив по сусідству, жодних відносин між свідком та обвинуваченим не було. Свідок суду повідомив, що 14.05.2016 ввечері він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_2 . У цей же день орієнтовно о 19.30 годині він з дружиною пішов на город біля дому підгортати картоплю. ОСОБА_14 залишалася в будинку дивитися телевізор, у будинку також залишалася його матір ОСОБА_42 . Трохи пізніше, не раніше 20.00 години їм на допомогу вийшла ОСОБА_42 . Близько 21.00 години вони повернулися до будинку, по черзі прийняли душ та виявили, що ОСОБА_14 відсутня вдома. Зрозумівши, що ОСОБА_14 пішла до будинку ОСОБА_37 , його жінка та матір пішли до них, але там дівчинки не було. Після чого, свідок шукав ОСОБА_43 спільно з дружиною та своєю матір`ю, зазначив, що він також ходив до будинку ОСОБА_37 та не бачив серед присутніх ОСОБА_7 . Окрім того, свідок зазначив, що спостерігав за проведенням слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 , який самостійно, без тиску та примусу всіх повів до того місця, де до цього знайшли тіло ОСОБА_19 . Також, ОСОБА_57 підтвердив суду те, що ОСОБА_14 дружила з ОСОБА_15 , вони часто ходили одна до одної в гості.
		       Свідок ОСОБА_27 суду пояснила, що обвинувачений ОСОБА_7 був її співмешканцем та є батьком її дитини. 14.05.2016 на подвір`ї їхнього будинку за адресою: АДРЕСА_2 , відбувалося святкування дня народження її сина. На святі, окрім неї, були присутні: її співмешканець ОСОБА_7 , її батьки ОСОБА_35 та ОСОБА_34 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 та її чоловік ОСОБА_60 , також на святкування приходила подружка її батьків ОСОБА_61 . Весь час ОСОБА_27 проводила з гостями, всі присутні того вечора вживали алкогольні напої. З ОСОБА_7 свідок майже не спілкувалася, оскільки була ображена на нього, до того ж у цей вечір ОСОБА_27 повідомила ОСОБА_7 про те, що розриває з ним відносини. Свідок суду повідомила, що їй невідомо, чи вживав ОСОБА_7 наркотичні засоби, але вона підозрювала його в цьому, оскільки ОСОБА_7 завжди уникав таких розмов. До того ж, ОСОБА_27 повідомила, що раніше ОСОБА_7 проявляв до неї агресію. Також свідок повідомила суду, що на святкуванні також була присутня її племінниця ОСОБА_18 , яка часто приїжджала до них додому. Свідок зазначила, що ОСОБА_18 дружила з сусідською дівчинкою ОСОБА_17 , дівчата постійно ходили одна до одної в гості. Також, свідок підтвердила суду, що ОСОБА_14 була знайома з ОСОБА_7 , оскільки ОСОБА_14 часто бувала в них дома, але вона не помічала, щоб він проявляв увагу до дівчинки. Окрім того, свідок пояснила, що за проханням ОСОБА_16 на свято запросили ОСОБА_43 , дівчинка прийшла до них, коли на вулиці було ще світло. Оскільки на дворі вже темніло орієнтовно о 21.00 годині ОСОБА_27 звернула увагу дівчат, що ОСОБА_46 вже час йти додому, після чого свідок бачила як ОСОБА_18 провела ОСОБА_43 до хвіртки в їхньому дворі і та одна пішла в бік свого дому, але чи зайшла дівчинка до свого подвір`я свідок не бачила. Де в цей момент був ОСОБА_7 свідок повідомити не змогла. Окрім того, ОСОБА_27 зазначила, що їй відомо, що того вечора ОСОБА_7 та ОСОБА_58 збиралися йти до бані, яку перед цим було розтоплено, проте рушник для бані взяв лише ОСОБА_58 , а ОСОБА_7 відмовився брати рушник. Чи заходив ОСОБА_7 до бані свідок не бачила, але з бані ОСОБА_58 вийшов без ОСОБА_7 ОСОБА_27 поцікавилася в ОСОБА_62 , де подівся її чоловік, на що ОСОБА_63 повідомив, що ОСОБА_7 у баню з ним не пішов. Куди подівся ОСОБА_7 свідок також не знала, вона намагалася до нього зателефонувати, але їй це не вдалося. Також, свідок зазначила, що вона разом ОСОБА_64 , ОСОБА_65 та її чоловіком збиралися їхати до м. Вишгород на автомобілі, який приїхав за ними не пізніше 23.00 години. У цей час до їх подвір`я прийшла ОСОБА_44 разом ОСОБА_20 та ОСОБА_45 і повідомили, що ОСОБА_14 не повернулася додому. Свідок суду повідомила, що її племінниця ОСОБА_18 повідомила всім присутнім, що через декілька хвилин, як ОСОБА_14 від них пішла, з боку дому її подружки проїхав темний автомобіль у бік лісу, який знаходиться в протилежному боці від місця виявлення тіла ОСОБА_19 . ОСОБА_27 зазначила, що вдома ОСОБА_7 з`явився лише наступного дня 15.05.2016, у цей час свідок перебувала в поліції, а про прихід ОСОБА_7 їй телефоном повідомила матір. Також, свідок зазначала суду, що після зникнення ОСОБА_7 напередодні вона більше його не бачила. Коли ОСОБА_27 повернулася з поліції, то виявила вдома чужі речі (пилосос, іграшки), які, зі слів її матері, приніс ОСОБА_7 . Чи вчинялися в ніч з 14 на 15 травня 2016 року крадіжки в будинках по сусідству ОСОБА_27 невідомо. ОСОБА_27 зазначала. Також, ОСОБА_27 суду зазначала, що була свідком побиття ОСОБА_7 , але не змогла пригадати жодної обставини цього.
		       Свідок ОСОБА_29 суду повідомила, що 14.05.2016 її родина на подвір`ї свого вдома святкували день народження її онука, який є сином її доньки ОСОБА_41 та ОСОБА_7 . ОСОБА_59 з чоловіком, кум ОСОБА_66 з м. Вишгорода та його дружина ОСОБА_11 , ОСОБА_61 , яка зі святкування пішла до приходу ОСОБА_19 . Також, на святкуванні був обвинувачений ОСОБА_7 , який займався смаженням шашлику та топив того вечора баню. Свідок суду повідомила, що вона точно не пам`ятає, в що того вечора був одягнутий ОСОБА_7 , але цей одяг був блакитних (синіх) тонів, також на ОСОБА_7 були шорти та якісь темні шльопанці ОСОБА_29 зазначила, що під час святкування всі присутні вживали алкогольні напої. Також, ОСОБА_29 пояснила суду, що під час святкування вона наглядала за своїм маленьким онуком. Окрім того, свідок зазначила, що на святкуванні була присутня її онука ОСОБА_18 , на прохання якої вона зателефонувала ОСОБА_67 , щоб запросити до них ОСОБА_43 , яка є донькою невістки ОСОБА_33 . ОСОБА_29 зазначила, що її онука ОСОБА_18 та ОСОБА_14 дружили, а тому ОСОБА_14 до цього вечора часто бувала в них у гостях, у тому числі, коли вдома був ОСОБА_7 . Свідок зазначила, що вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_7 колись проявляв особливу увагу до ОСОБА_19 . Окрім того, спочатку ОСОБА_29 стверджувала суду, що вона не може назвати таку годину, о котрій до них прийшла ОСОБА_14 , потім свідок зазначила, що дівчинка прийшла до них у гості десь о 21.00 годині. Разом з цим, ОСОБА_29 зазначила суду, що ОСОБА_9 прийшла до них ввечері, побула в них недовго, діти разом гралися, а після того як дівчата поїли ОСОБА_29 перебувала в будинку та практично не виходила на вулицю. В якийсь момент, її попросили поставити чай і вже коли свідок вийшла на вулицю, то почула як її донька казала, що ОСОБА_46 вже час йти додому. Свідок бачила як її онука ОСОБА_18 провела до хвіртки їхнього будинку ОСОБА_43 , після чого ОСОБА_29 бачила як ОСОБА_14 пішла в бік свого будинку, але в зв`язку з обмеженням огляду, вона не бачила, чи зайшла ОСОБА_14 на своє подвір`я, до якого з моменту обмеження огляду залишалося близько 5 метрів. Також, свідок ОСОБА_29 суду повідомила, що вона не звертала уваги, де в цей момент перебував ОСОБА_7 , але вона пам`ятає, що за столом у цей час сиділи її донька ОСОБА_68 , ОСОБА_59 зі своїм чоловіком. Окрім того, свідок не пам`ятає, де в цей час був кум ОСОБА_66 з м. Вишгорода та ОСОБА_69 . Відповідаючи на запитання щодо того, коли вона в останній раз того вечора бачила ОСОБА_7 , свідок не змогла надати однозначної відповіді та повідомляла суду, що вона пам`ятає, як вони мали робити спільне фото, також пам`ятає, як ОСОБА_7 мав намір придбати сигарети, але вона його не пустила. ОСОБА_29 також пояснила суду, що в той час, коли гості збиралися їхати додому у проміжку часу з 22.30 години до 24.00 години, до них прийшли ОСОБА_44 з невісткою та сином, вони шукали ОСОБА_43 . У судовому засіданні свідок не пригадала, чи бачила вона ОСОБА_7 після того, як ОСОБА_14 пішла додому, але зазначила, що у той момент, коли родичі ОСОБА_19 прийшли в її пошуках до їхнього подвір`я, то ОСОБА_7 вдома вже не було і він був відсутній вдома всю ніч. Свідок зазначила суду, що ніхто не знав, де може перебувати в цей час ОСОБА_7 . Також, свідок суду повідомила, що її онука ОСОБА_18 повідомила всім присутнім, як вона бачила, що ОСОБА_14 дійшла до місця, яке вона ще могла візуально спостерігати (до входу на подвір`я залишалося не більше 5 метрів), але не бачила, чи зайшла ОСОБА_14 до свого подвір`я, після цього ОСОБА_18 повідомила всім, що бачила як через декілька хвилин з боку будинку, де жила ОСОБА_14 , виїхав якийсь автомобіль темного кольору. Також, ОСОБА_29 суду повідомила, що після зникнення ОСОБА_7 повернувся додому вже наступного дня 15.05.2016 орієнтовно в обід, під час того як вона вкладала свого онука спати. ОСОБА_29 зазначила, що додому ОСОБА_7 прийшов у чужому одязі червоно-жовтого кольору та шльопанцях з матеріалу під змію, а також приніс із собою пилосос та дитячі речі. ОСОБА_29 поцікавилася в ОСОБА_7 , звідки ці речі та де він був усю ніч, на що він їй відповів, що всю ніч допомагав на дачі своєму другу, ім`я якого не повідомив. Після цього, ОСОБА_29 зателефонувала своїй подружці ОСОБА_70 , для того щоб вона викликала поліцію. Працівникам поліції, які приїхали затримувати ОСОБА_7 , останній опір не чинив, поводив себе спокійно. Разом з цим, ОСОБА_29 суду зазначала, що вона бачила як 3-4 особи в форменому одязі руками та ногами сильно били ОСОБА_7 , проте не змогла повідомити кількість та механізм нанесення цих ударів, оскільки це відбувалося поза межами двору. Свідок зазначила, що побиття ОСОБА_7 також бачила її подруга ОСОБА_61 .
		       Допитана судом свідок ОСОБА_18 зазначила, що обвинувачений ОСОБА_7 є батьком її двоюрідного брата, який є сином її тітки ОСОБА_27 , з ним вона ніяких відносин не підтримує. Потерпіла їй знайома як матір дівчинки ОСОБА_50 , з якою вона раніше товаришувала. У 2016 році, день та місяць ОСОБА_18 не пам`ятає, вона приїхала до с. Нижча Дубечня до своїх бабусі ОСОБА_71 та дідуся ОСОБА_72 на святкування дня народження її двоюрідного брата. На святкуванні, окрім неї, бабусі та дідуся, були присутні тітка ОСОБА_36 , ОСОБА_7 та інші гості, хто саме вона не пам`ятає. Свідок зазначила, що в день святкування дня народження вона, як завжди раніше, пішла в гості до своєї подружки ОСОБА_50 , яка жила поруч. Перебуваючи в гостях у ОСОБА_50 , дівчата разом з бабусею ОСОБА_50 гралися в настільні ігри, після чого ОСОБА_48 відпросилася в бабусі піти в гості до будинку ОСОБА_16 . ОСОБА_18 зазначила суду, що вона з ОСОБА_73 пішли до неї додому, де вони разом гралися в різні ігри. Також свідок ОСОБА_18 зазначила, що в той вечір до їх гри долучався також ОСОБА_7 . Коли почало темніти ОСОБА_14 пішла додому сама, ОСОБА_18 спостерігала за тим як ОСОБА_48 йшла в бік свого дому, але в зв`язку з обмеженим оглядом тієї місцевості не бачила, чи зайшла ОСОБА_48 до себе на подвір`я. Де в цей момент був ОСОБА_7 свідку невідомо. ОСОБА_18 зазначила, що через декілька хвилин, як пішла ОСОБА_48 , по вулиці з боку дома ОСОБА_50 проїжджав автомобіль темного кольору. Після того, як ОСОБА_48 пішла в бік свого дому, ОСОБА_18 більше ні її, ні ОСОБА_7 не бачила. Після того, як пішла ОСОБА_48 , орієнтовно через 5 хвилин зателефонувала мама цієї дівчинки та запитала, де її донька, на що ОСОБА_18 сказала їй, що ОСОБА_48 пішла додому. Пізніше батьки ОСОБА_50 прийшли до них додому та повідомили, що ОСОБА_48 додому не приходила. ОСОБА_18 зазначила, що в день святкування дня народження, вона залишалася на ночівлю в будинку бабусі та дідуся, наступного дня її відвезли додому, до її від`їзду ОСОБА_7 вдома не було. Також, ОСОБА_18 зазначала, що ОСОБА_48 до цього дня часто до них приходила в гості, оскільки дівчата дружили та завжди ходили одна до одної в гості.
		       Допитана судом свідок ОСОБА_74 суду пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_7 вона знайома, оскільки є подружкою його тещі ОСОБА_29 у те, що він міг вчинити вбивство дитини вона не вірить, оскільки ОСОБА_7 добре ставився до дітей. З потерпілою ОСОБА_20 свідок знайома як односельчанка, зазначила, що її онук раніше ходив в один клас з загиблою ОСОБА_19 . ОСОБА_74 суду повідомила, що 14.05.2016 вона була присутня на святкуванні дня народження онука ОСОБА_71 , яке відбувалося на подвір`ї будинку родини ОСОБА_89 по АДРЕСА_2 . На дні народженні також був присутні ОСОБА_34 та її чоловік ОСОБА_35 , їх онука ОСОБА_18 , ОСОБА_36 та її співмешканець ОСОБА_7 . Свідок зазначала, що того вечора ОСОБА_7 смажив шашлик, вона не помічала ніякої неадекватної поведінки за ОСОБА_7 , але повідомила, що того вечора він постійно робив не те, про що його просять. Також, ОСОБА_74 зазначала, що вона ніколи не бачила щоб ОСОБА_7 вживав наркотичні засоби, але слухи щодо вживання ним наркотиків ходили по селу. Зазначила, що під час святкування вона як і всі інші вживала алкогольні напої. Коли вона була присутня на святкуванні, то ОСОБА_14 не приходила. Але вона була свідком того, що ОСОБА_18 просила свою бабусю ОСОБА_75 , щоб та зателефонувала та запросила ОСОБА_43 . Про зникнення ОСОБА_19 свідок дізналася зранку наступного дня від ОСОБА_71 . Зранку свідок приїздила до ОСОБА_71 додому, у той час ОСОБА_7 там не було. Також, свідок зазначила, що в цей же день ближче до вечора вона була присутня при затриманні ОСОБА_7 за місцем його проживання, оскільки саме вона за проханням ОСОБА_71 , яка в той момент перебувала одна з маленьким онуком вдома, викликала поліцію після того, як ОСОБА_7 повернувся додому. Поки їхала поліція за її викликом ОСОБА_74 на велосипеді поїхала до будинку ОСОБА_37 , дорогою зустріла поліцейську машину. Вони разом прибули до будинку ОСОБА_7 , де він без супротиву погодився їхати з ними. При затриманні ОСОБА_7 повідомляв, що вночі здійснював крадіжки в селі, на підтвердження чого демонстрував пилосос, дитячі іграшки. Також, свідок зазначала, що на ОСОБА_7 надягнули кайданки, а коли він з поліцейським виходили з подвір`я, вона побачила як з`їхалося ще п`ять автомобілів та 5-6 людей в цивільній формі почали його бити. Цих людей ОСОБА_74 сприймала як працівників поліції, бо вони приїхали на поліцейському атомобілі. Також, ОСОБА_74 не змогла повідомити суду, хто в момент побиття ОСОБА_7 перебував поряд з нею. Свідок суду повідомила, що ОСОБА_7 протягом 5 хвилин сильно били, від чого той просто крутився в повітрі, тому вона розштовхала осіб, яких вона сприймала як поліцейських, та сіла зверху на ОСОБА_7 , щоб його більше не били. Окрім того, свідок зазначила, що їй відомо про те, що ОСОБА_14 до цього вечора часто бувала в будинку, де проживала родина ОСОБА_37 , оскільки вона дружила з онукою ОСОБА_41 - ОСОБА_15 . У тому числі, свідок ОСОБА_74 зазначила, що вона також була присутня в гостях в ОСОБА_71 у той час як там перебувала ОСОБА_14 , яка приходила гратися з онукою ОСОБА_37 . Свідок зазначала, що вона ніколи не бачила, щоб ОСОБА_7 проявляв агресивну чи іншу дивну поведінку відносно дітей, а навпаки добре до них ставився та іноді з ними грався в хованки і карти. За твердженням ОСОБА_74 у день святкування дня народження ОСОБА_7 був у шортах.
		       Свідок ОСОБА_76 суду пояснила, що 14.05.2016 о другій половині дня вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_77 були присутні на святкування дня народження сина її подружки ОСОБА_41 та обвинуваченого ОСОБА_7 , яке відбувалося за місцем їх проживання в с. Нижча Дубечня Вишгородського району. Свідок зазначала, що під час святкування всі вживали алкогольні напої. На святкуванні також був присутній ОСОБА_7 . Також, свідок зазначила, що пізніше на святкування прийшла сусідська дівчинка ОСОБА_48 , яка була подружкою племінниці ОСОБА_41 - ОСОБА_16 . Орієнтовно о 20.00 годині дівчинка ОСОБА_48 сама пішла в бік дому. Після чого, орієнтовно о 22.00 годині, як зрозуміла свідок, дівчинку ОСОБА_53 прийшли шукати її мама та бабуся. Також, свідок повідомила суду, що ОСОБА_7 разом зі своїм кумом ОСОБА_78 ввечері цього дня збиралися йти до бані, проте з бані повернувся лише кум ОСОБА_79 . Про те, що кум ОСОБА_79 був у бані свідчило те, що він на вигляд був розпарений. Свідок повідомила, що ОСОБА_27 поцікавилася у ОСОБА_80 , куди подівся її чоловік, на що той сказав, що ОСОБА_7 не пішов з ним паритися. Після цього, ОСОБА_7 вона більше не бачила. Зі святкування ОСОБА_76 поїхала орієнтовно о 23.00 годині, разом зі своїм чоловіком та ОСОБА_81 вони поїхали до м. Вишгорода.
		       Свідок ОСОБА_82 суду пояснив, що з ОСОБА_7 був співмешканцем подруги його дружини, він бачив його декілька разів. З потерпілою ОСОБА_20 бачився в суді. Свідок суд повідомив, що 14.05.2016 він разом зі своєю дружино ОСОБА_76 були присутні на святкування дня народження сина подружки його дружини - ОСОБА_41 та обвинуваченого ОСОБА_7 . Святкування відбувалося у с. Нижча Дубечня Вишгородського району за місцем проживання ОСОБА_41 та ОСОБА_7 . Йому відомо, що за у вказаному будинку, окрім ОСОБА_7 та ОСОБА_41 , також проживали батьки останньої. Свідок суду повідомив, що під час святкування всі вживали спиртні напої. Також, свідок зазначив, що пізніше до них прийшла сусідська дівчинка ОСОБА_48 , яка гралася з племінницею ОСОБА_41 - дівчинкою ОСОБА_11 . Зазначив, що ОСОБА_48 пішла додому орієнтовно о 20.00 годині. Де був у цей час ОСОБА_7 свідок не повідомив. Також, свідок пояснив, що пізніше, точний час не пригадав, на подвір`я, де відбувалося святкування, прийшли родичі дівчинки ОСОБА_50 та шукали її, оскільки та зникла. Свідок суду підтвердив, що в цей час ОСОБА_7 вдома не було.
		       Свідок ОСОБА_83 суду пояснив, що на час подій він працював на посаді сільського голови Ніжчедубечанської сільської ради. Обвинуваченого ОСОБА_7 та потерпілу ОСОБА_20 наглядно знає як односельчан. Йому відомо, що 14.05.2016 сталося вбивство дівчинки, яка мешкала в селі. За його участі проводився огляд місця події, під час якого в каналі у воді, що знаходиться в бік озера Волове, було виявлено тіло зниклої дівчинки та чоловічі резинові капці. Також, свідок бачив як у день виявлення тіла дівчинки затримували ОСОБА_7 за місцем його проживання. Свідок зазначив, що під час затримання ОСОБА_7 на запитання поліції повідомляв, що весь час він був вдома. При затриманні ОСОБА_7 ніхто не бив, навпаки працівники поліції були стурбовані в тому, щоб місцеві мешканці не вчинили над ОСОБА_7 розправи, тому вони посадили його в службовий автомобіль та поїхали. Також, свідок ОСОБА_83 зазначив, що він спостерігав за проведенням слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 , який самостійно всіх вів до місця виявлення тіла дівчинки, але трохи помилився, пройшовши далі орієнтовно на 15 метрів, де потім детально відтворив на манекені всі дії, які він вчиняв відносно загиблої дівчинки. Під час слідчого експерименту на тілі та обличчі ОСОБА_7 він не бачив слідів фізичного насильства, будь-якого примусу чи іншого виду тиску до нього ніхто не застосовував.
		       Також, судом допитано свідка ОСОБА_84 , який повідомив суду, що йому відомий обвинувачений ОСОБА_7 , оскільки свідок був учасником слідчої дії за його участі. ОСОБА_85 повідомив, що навесні 2016 року він брав участь у слідчій дії за участі обвинуваченого ОСОБА_7 . Вказана слідча дія розпочиналася в Вишгородському райвідділку поліції та потім продовжилася в с. Нижча Дубечня. Свідок зазначив, що під час цієї слідчої дії обвинувачений ОСОБА_7 самостійно все показував, він був спокійним, на ньому не було ніяких тілесних ушкоджень, він не бачив, щоб відносно ОСОБА_7 застосовувався якийсь тиск, фізичне насилля або на нього хтось впливав чи надавав вказівки.
		       Окрім того, судом допитано свідка ОСОБА_86 , який суду повідомив, що з обвинуваченим ОСОБА_7 він близько не знайомий, але знає його візуально. Потерпілу ОСОБА_20 він знає, оскільки знайомий з її чоловіком, з яким раніше вчився. Свідок зазначив, що у 2016 році, точної дати він не пам`ятає, був учасником слідчої дії за участі обвинуваченого ОСОБА_7 , який проводився в с. Нижча Дубечня Вишгородського району. Свідок зазначив, що під час слідчого експерименту ОСОБА_7 не був заляканим, поводив себе спокійно та свідок не бачив на обвинуваченому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень. ОСОБА_7 під час слідчої дії самостійно все розповідав, показував напрямок руху та довів всіх до місця, яке він вважав місцем вчинення злочину. Проте, свідок зазначив, що ОСОБА_7 , привівши всіх на місце, помилився орієнтовно на 20 метрів. 
		       До того ж, судом в якості свідка допитано ОСОБА_87 , який зазначив, що ОСОБА_7 він не знає, з потерпілою перебуває в сусідських відносинах. Свідок зазначив, що його дачний будинок розташований за адресою: АДРЕСА_2 . На пропозицію суду свідок продемонстрував розташування цього будинку на долученому графічному зображенні села. Свідок суду повідомив, що з його будинку в 2016 році не було вчинено крадіжки. Також, свідок зазначив, що про загибель сусідської дівчинки він дізнався наступного дня, після її зникнення, але дати цієї події свідок повідомити не зміг.
		       Також, допитаний судом свідок ОСОБА_63 суду повідомив, що є кумом ОСОБА_7 , з потерпілою в цьому кримінальному провадженні він не знайомий. ОСОБА_63 зазначив, що був присутній під час святкування дня народження сина ОСОБА_7 , хресним батьком якого він є. Точної адреси ОСОБА_63 не знає, але зазначив, що зазначене святкування відбувалося вдома у ОСОБА_7 у с. Нижча Дубечня Вишгородського району, де він проживав зі своєю дружиною ОСОБА_88 та її батьками. На святкування ОСОБА_63 приїхав близько 18.00 години. Зазначив, що під час святкування гості вживали алкогольні напої. Описуючи послідовність своїх дій після прибуття в гості до ОСОБА_7 на святкування дня народження, ОСОБА_63 не зміг конкретно повідомити часу кожної з них, але зазначив, що спочатку вони з ОСОБА_7 після його приїзду підкидали дрова в бані, потім вони сиділи за святковим столом, після чого він разом з ОСОБА_7 пішли до приятеля останнього, який проживав недалеко від будинку ОСОБА_89 та точної адреси проживання цього приятеля свідок назвати не зміг, але зазначив, що після повернення від цього друга він та ОСОБА_7 вжили амфетамін, після чого нетривалий час близько 30 хвилин ОСОБА_63 посидів за столом, де вживав алкоголь. У цей час коли він сідав за стіл, він побачив двох маленьких дівчат, імен яких він не знав, одну з цих дівчат він раніше бачив вдома у ОСОБА_7 , іншу, якій на вигляд було 9-10 років, свідок бачив уперше. Ці дівчата були поряд з ним та грали в карти. Зазначених дівчат ОСОБА_63 бачив того вечора лише один раз, коли сидів за столом. Посидівши за столом, ОСОБА_63 пішов сам у баню, яку завчасно було розтоплено, оскільки ОСОБА_7 з невідомих свідку причин відмовився йти з ним. ОСОБА_63 зазначив, що не бачив, де перебували дівчата в той момент, коли він сам пішов до бані. У бані ОСОБА_63 пробув близько 15 хвилин, оскільки самому йому там було сумно, а коли вийшов з бані, то ОСОБА_7 кудись зник. Дружина ОСОБА_7 не знала, де подівся її чоловік. Того вечора ОСОБА_63 вже не бачив ОСОБА_7 , він намагався зателефонувати йому, але з ОСОБА_7 не було зв`язку. Після того, як ОСОБА_63 повернувся з бані, ще трохи посидів за столом та після чого було викликано таксі та він разом з ОСОБА_65 , її чоловіком і дружиною ОСОБА_7 поїхали до м. Вишгорода. Також свідок зазначив, що перед тим як вони поїхали, до будинку ОСОБА_37 приходили невідомі йому люди та шукали якусь дівчинку, у пошуках дитини ОСОБА_63 не допомагав, оскільки ця місцевість була йому не знайома. Про смерть дівчинки, яку шукали того вечора, ОСОБА_63 дізнався із засобів масової інформації.
		       При повторному здійсненні частини процесуальних дій щодо повторного допиту свідків судом вичерпані всі можливості щодо виклику зазначеного свідка та встановлення його місця знаходження.
		       Так, оцінюючи показання свідка ОСОБА_80 за критеріями належності та допустимості суд виходить з такого.
		       За приписами ч. 1 ст. 95 КПК України показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		       Відповідно до вимог ч. 4 ст. 95 КПК України (у редакції, чинній на момент прийняття судом рішення про повторне здійснення частини процесуальних дій) суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		Так, у постанові ККС ВС від 19.11.2019 (справа № 750/5745/15-к) виснував, що положення «суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання» (перше речення частини 4 статті 95 КПК), не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі. Суд також вважає, що показання під час минулого розгляду за своїми правовими властивостями і наслідками подібні до тих, що отримані в порядку статті 225 КПК. Дійсно, стаття 225 КПК передбачає в певних випадках можливість судового допиту особи під час досудового розслідування, і такі показання є допустимими за умови дотримання порядку, передбаченого цим положенням. Найбільш істотними складовими цього порядку є здійснення допиту перед суддею в судовому засіданні, участь сторін та дотримання правил допиту, передбачених для судового розгляду. Суд зауважує, що стаття 6 Конвенції не встановлює будь-яких правил допустимості доказів, які є перш за все предметом регулювання національного закону. Тому практика ЄСПЛ, яка визнає прийнятним використання показань, що надавалися поліції, не може бути використана судом для обґрунтування використання позасудових показань, недопустимих відповідно до другого речення частини 4 статті 95 КПК. Але Суд використовує підходи, розроблені ЄСПЛ, для аналізу можливості використання показань, наданих під час минулого судового розгляду. 
		Застосовуючи такий висновок у цьому кримінальному провадженні, судом ураховано, що його було зроблено Верховним Судом, ще до внесення змін до частини 4 ст. 95 КПК України в редакції Закону № 2201-ІХ від 14.04.2022.
		Разом з тим, внесення змін до ч. 4 ст. 95 КПК України не змінює змісту зазначеного висновку Верховного Суду, оскільки такі зміни стосувалися визначення особливостей порядку отримання показань з урахуванням особливостей режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану, що визначені ст. 615 КПК України, а тому зазначений висновок є релевантним до визнання прийнятним використання показань свідка ОСОБА_80 , наданими ним до зміни головуючого судді у вказаному кримінальному провадженні з дотриманням порядку та способу їх отримання, а тому суд визнає їх належними та допустимими.
		Окрім того, за клопотання потерпілої судом допитано свідка ОСОБА_90 , яка повідомила, що з обвинуваченим ОСОБА_7 та потерпілою ОСОБА_20 знайома не була. ОСОБА_90 пояснила, що 14.05.2016 ввечері вона разом з дітьми після 20.00 години перебувала на подвір`ї свого будинку за адресою: АДРЕСА_5 . Свідок ОСОБА_90 зазначила, що зазвичай її діти в цей час вже готувалися до сну, але оскільки це була субота, то вона з дітьми цього дня довше гралися на подвір`ї, в якийсь момент вона зайшла до свого будинку, щоб перевірити час, на годиннику, який розташований у неї на кухні, відображався час 20.26 годин. При повторному допиті судом ОСОБА_90 точного часу вже не пригадала, але зазначила, що ці події відбувалися після 20.00 години. Після цього, ОСОБА_90 повернулася до своїх дітей. Перебуваючи далі на подвір`ї, ОСОБА_90 , почувши гавкіт свого собаки, піднялася на дитячу гірку, яка стояла в її дворі, щоб подивитися, хто йде. ОСОБА_90 зазначила, що живе на самій околиці села, біля їх будинку дуже рідко ходять люди, особливо у такий пізній час. У цей момент, ОСОБА_90 побачила, як дорогою, яка знаходиться на відстані близько 30 метрів від її будинку, у напрямку лісу швидко йде молодий чоловік, а поруч з ним, намагаючись не відстати, швидко йшла дівчинка, якій на вигляд було близько 9 років. ОСОБА_90 здивувала така ситуація, оскільки вона не розуміла, ким приходяться ці двоє один одному, та в цій частині села рідко ходять люди, а тим паче в такий пізній час. Свідок ОСОБА_90 суду пояснила, що її увагу привернуло те, що молодий чоловік, незважаючи на прохолодну погоду, був легко одягнутий у шорти та взутий у капці на босу ногу, як виглядали ці капці свідок не роздивлялася. Також, оскільки на вулиці вже темніло увагу свідка привернуло те, що дівчинка йшла в яркій рожевого кольору кофтинці, також вона запам`ятала, що на дівчинці були вдягнуті лосини темного кольору, взуття дівчинки вона не розгледіла, але стверджувала, що воно було закритого типу. Свідок зазначила, що вона змогла розгледіти зовнішність молодого чоловіка, оскільки він постійно озирався, та зазначила, що в того чоловіка був темний колір волосся, злегка стирчали вуха, худорлявої статури та невисокого зросту. Зовнішність дівчинки свідок не розгледіла, оскільки дівчинка йшла ближче до лісу, але зазначила, що в неї точно не світлий колір волосся. ОСОБА_90 бачила, як чоловік та дівчинка зайшли до лісу. Чи поверталися вони назад ОСОБА_90 не бачила, тому її не покидала думка про те, що молодий чоловік та дівчинка можуть робити в лісі в такий пізній час і куди вони далі пішли. Зранку близько 07.00 години з вікна свого будинку ОСОБА_90 побачила на вулиці озброєних поліцейських, вона вийшла на двір з`ясувати, що сталося. Поліцейські повідомили ОСОБА_90 , що вони шукають якогось чоловіка, та розпитували в неї, чи не переховується цей чоловік у них вдома. Інших обставин поліцейські не повідомили, тому про випадок ввечері свідок не розповідала. Пізніше свідок дізналася, що в зрошувальному каналі було знайдено мертву дівчинку з їхнього села. ОСОБА_90 нікому не повідомляла про те, що вона бачила ввечері 14.05.2016 чоловіка та дівчинку, оскільки селом ширилася інформація, що чоловіка, причетного до смерті дитини, піймали, а потім за декілька днів з підозрюваним проводилися слідчі дії, під час яких той у всьому зізнавався, про що їй повідомили люди, які спостерігали за цими діями. У судовому засіданні свідок ОСОБА_90 пояснила, що вона повністю впевнена, що обвинувачений ОСОБА_7 є тим молодим чоловіком, який 14.05.2016 ввечері після 20.26 години йшов разом з дівчинкою, одягнутою в рожеву кофтинку, повз її дім у бік лісу, оскільки в той момент свідок бачила його в обличчя, добре розгледіла його зовнішній вигляд та статуру.
		       Так, оцінюючи показання свідка ОСОБА_90 за критеріями належності та допустимості суд виходить з того, що зміст її показань, наданих у судовому засіданні, як очевидця, який особисто бачив як ОСОБА_7 йде до лісу в бік зрошувального каналу з маленькою дівчинкою, де наступного дня було виявлено тіло малолітньої ОСОБА_19 , повністю кореспондується в даному випадку з сукупними показаннями потерпілої ОСОБА_20 та допитаних свідків, узгоджується з письмовими та речовими доказами, дослідженими судом, при цьому, судом не встановлені обставини, визначені ст.ст. 96, 97 КПК України, тому визнає їх допустимими, прийнятними та належними.
		Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України, щодо показань свідка ОСОБА_90 під час судового розгляду встановлено не було, такий висновок суду також ґрунтується на тому, що стороні захисту двічі було забезпечено право на перехресний допит цього свідка. Також, стороною захисту не було надано даних, передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, відносно допитаного під час судового розгляду свідка ОСОБА_90 для доведення недостовірності її показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останньої.
		Ураховуючи викладене, суд визнає показання свідка ОСОБА_90 належними та допустимими оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, та обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
		Також, судом допитано свідка ОСОБА_91 , яка повідомила, що була присутня при слідчому експерименті, який проводився з обвинуваченим у 2016 році в якості судово-медичного експерта. Зазначила, що ОСОБА_7 у відділку поліції не бачила, вперше побачила на місці проведення слідчого експерименту, приїхали одночасно, на місці було багато працівників поліції для забезпечення безпеки, проводилася постійна відеозйомка. При цьому пояснила, що обвинувачений під час слідчого експерименту поводив себе спокійно і трохи пригнічено, тілесних ушкоджень на обвинуваченому вона не бачила, обвинувачений розповідав обставини вчиненого ним злочину та послідовність своїх дій самостійно, дорогу до місця злочину показував сам, він був прикутий до працівника поліції, але йшов перший, а всі присутні йшли за ним. Свідок зазначила, що як судово-медичний експерт, задавала обвинуваченому питання під час слідчого експерименту, на які він нормально відповідав, надавав конкретні відповіді, відтворював всі свої на макеті людини, і на уточнюючі питання ще раз повторював всі дії. Також зазначила, що звичайній сторонній людині, яка не причетна до цього злочину, було б складно відповісти на питання, які вона задавала обвинуваченому щодо послідовності його дій. Зокрема, як зазначила свідок, ОСОБА_7 розповідав що дівчинку притиснув до себе, та на її запитання як, пояснив, якою частиною руки, та якою частиною тіла дівчинки він притиснув її до себе, як довго це тривало, потім пояснював, що він робив, коли дівчинка перестала рухатись, тобто помістив її до води, говорив, що повністю занурив дівчинку у воду передньою поверхнею тіла до води, спиною до верху, тобто глибини там вистачало, ще якийсь час постояв, подивився, чи вона не подає ознак життя і ніяких рухів, прикидав її травою, і потім пішов з місця події. Жодних вказівок обвинуваченому про те, як все потрібно показувати, ніхто із присутніх не надавав.
		Аналогічного висновку суд дійшов щодо показань інших допитаних судом свідків, оскільки вони також підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні, та обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також не вбачає підстав для визнання їх недостовірними та недопустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленому КПК України.
		Проаналізувавши показання свідків у їх сукупності та нерозривному взаємозв`язку із показаннями потерпілої, які є процесуальним джерелом доказів, у розумінні ст. 84 КПК України, суд дійшов висновку, що вони в сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, викладеного в даному вироку суду, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Крім показань потерпілої ОСОБА_20 та свідків вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, а саме:
		- відомостями з протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.05.2016, згідно з яким слідчим Вишгородського ВП було прийнято усну заяву від ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідної якої 14.05.2016 близько 19 години 00 хвилин її донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пішла до подруги та не повернулася (т. 3 а.с. 74-75);
		- відомостями з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого 15.05.2016 у зв`язку з надходженням до Вишгородського ВП 14.05.2016 повідомлення від ОСОБА_20 було внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, відповідно до фабули якого її донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 14.05.2016 пішла до подруги, після чого не повернулася додому. У розділ «Особа, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї» внесено відомості щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Кримінальному провадженню присвоєно № 12016110150000545 (т. 3 а.с. 40);
		- відомостями з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого об`єднаному кримінальному провадженню за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 121 та п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України присвоєно реєстраційний номер 12016110150000455 (т. 3 а.с. 38-39);
		- відомостями з копії свідоцтва про народження від 10.08.2005 серії НОМЕР_1 та копії свідоцтва про шлюб від 01.08.2008 серії НОМЕР_2 , відповідно до яких ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір`ю є ОСОБА_92 , яка в зв`язку з укладенням шлюбу змінила прізвище ОСОБА_93 на ОСОБА_20 (т. 3 а.с. 131, 132);
		- фактичними даними протоколу огляду від 15.05.2016, згідно з яким 15.05.2016 слідчим Вишгородського ВП ОСОБА_94 у період часу з 00 години 30 хвилини до 01 години 20 хвилини в присутності понятих зі згоди ОСОБА_20 було проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було виявлено та вилучено належні її доньці ОСОБА_9 предмети гігієни, а саме гребінець та зубна щітка. Під час огляду не було виявлено пошкоджень вхідних дверей, вікон, обстановка в будинку була не порушена (т. 3 а.с. 76, 77-78);
		- актом про застосування службового собаки від 15.05.2016, який є додатком до протоколу огляду від 15.05.2016, згідно з яким рядовий поліції ОСОБА_95 у складі СОГ Вишгородського ВП виїхав за адресою: с. Нижча Дубечня, вул. Бендика, 8, зі службовим собакою за кличкою «Зара», за результатом застосування якого собака взяла слід від парадних воріт будинку АДРЕСА_2 та, дійшовши до будинку 8 по вул. Бендика, втрачає його. Згідно протоколу собака працював в умовах сирості, при температурі повітря 15 градусів Цельсія, з асфальтованим дорожнім покриттям та інтенсивним рухом транспорту (т. 3 а.с. 79);
		- протоколом огляду місця події від 15.05.2016, проведеного слідчим СВ Вишгородського ВП ГУНП в Київській області капітаном поліції ОСОБА_32 , планом-схемою доріжки слідів босих ніг та ілюстративною таблицею, відповідно до яких 15.05.2016 у період часу з 10 години 49 хвилин до 15 години 30 хвилин у присутності понятих, за участю голови сільської ради ОСОБА_96 , спеціаліста ОСОБА_97 проведено огляд місця події, за результатом якого на території с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області за озером «Волове», поблизу урочища «Плоске», у зрошувальному каналі було виявлено тіло ОСОБА_9 , яка була одягнута, зокрема, у кофту з капюшоном червоного кольору, лосини чорного кольору, та взута в резинові чобітки. Тіло ОСОБА_9 було розміщено у воді обличчям униз та прикрите гіллям зірваного очерету, контури тіла розміщені від лівого берега на відстані 80 см на 45?С. Оглядом встановлено, що на трупі маються тілесні ушкодження: на переніссі забійна рана, забійна рана на слизовій оболонці верхньої губи зліва, на голові трупа волосся темне, коротке, пряме. При детальному огляді перенісся забійна рана виключається. Пальці рук трупа зжаті в кулак. При перенесенні огляду до ґрунтової дороги на покритті виявлено доріжку слідів від босих ніг 28,5смх95мм, між проміжком 60 см, ширина п`яти 70 мм. Також, під час вказаного огляду в напрямку вулиць Київська, Бендика на піщаній дорозі в напрямку села з лівого боку дороги на схилі зрошувального каналу було виявлено шльопанці чорного кольору 44-45 розміру зі слідами піску, поруч з якими на відстані 6 метрів виявлено два недопалки від сигарет. При продовженні огляду за маршрутом пошукової собаки по вул. Бендика с. Нижча Дубечня по піщаній дорозі поруч домоволодіння розміщено недобудоване підсобне приміщення, на відстані 2-х метрів від якого виявлено слід босої ноги 72 мм п`ята, довжиною 29 см. При продовженні огляду поруч СТ «Морське» на відстані 25 м поруч з електроопором розміщено слідові доріжку з характерними ознаками босої стопи довжиною 28 см, шириною 100мм, 75 мм п`ята. За наслідками огляду вилучено тіло ОСОБА_9 , шльопанці, недопалки, зліпки слідів ніг (т. 3 а.с. 80-117);
		- відомостями з рапорту слідчого СВ Вишгородського ВП ГУ Національної поліції в Київській області капітана поліції ОСОБА_32 від 30.06.2016, відповідно до якого 15.05.2016 під час огляду трупа ОСОБА_9 вилучено гумові дитячі чоботи, кофту рожеву на застібці з капюшоном, дитячу футболку червоного кольору з візерунком попереду, лосини чорного кольору, труси білого кольору, шкарпетки (т. 3 а.с. 118);
		- висновком судово-токсилогічної експертизи № 1471 від 25.05.2016, відповідно до якого в крові трупа ОСОБА_9 метиловий, етиловий спирти, а також пропілів, бутиловий, аміловий спирти та їх ізомери не виявлені (т. 3 а.с. 128);
		- висновком судово-токсикологічної експертизи № 1472 від 02.06.2016, згідно з яким у тканині печінки та нирки трупа ОСОБА_9 не виявлено барбамілу, етаміналу натрію, морфіну, кодеїну, алкалоїдів групи опію, героїну, кокаїну, промедолу, ефедрону (т. 3 а.с. 124-125);
		- висновком судово-медичної експертизи № 677 гістологічних препаратів ОСОБА_9 від 10.06.2016, згідно з яким у шкірі з області шиї справа наявні морфологічні ознаки здавлювання з повнокров`ям ряду судин, одиничні дрібноочагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У м`яких тканинах сонної артерії крупно- і очагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У м`яких тканинах в області лівої сонної артерії крупно- і очагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У м`яких тканинах шиї справа одиничні очагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У надгортаннику одиничні очагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У стінці стравоходу одиничні мілкоочагові крововиливи з одиничними лейкоцитами по периферії. У ділянці шкіри в області живота справа (місце укусу п`явки) одиничний мілкоочаговий крововилив без перифокальної клітинної реакції. У навколишніх м`яких тканинах щитоподібної залози одиничні мілкоочагові крововиливи. Ділянки гострої альвеолярної емфіземи нечисленні внутрішньо альвеолярні крововиливи, осередковий інтерстиціальний набряк у легенях. Ознаки спазму артерій, осередкова фрагментація, осередок гіпоксичної дистрофії в міокарді. Периваскулярний і перицеллюлярний набряк головного мозку з одиничними навколо судинними крововиливами в субепендимарній зоні та стовбурі. Паренхиматозна дистрофія печінки, нирки. Одиничні осередкові крововиливи у корковому стовбурі (в одному зі срізів), делипидизація спонгиоцитів у наднирниках з осередковими крововиливами в жировій тканині, прилеглої до капсули (т. 3 а.с. 126-127);
		- висновком судово-медичної експертизи № 6 від 31.05.2016, відповідно до якого при мікроскопічному дослідженні об`єктів від трупа ОСОБА_9 у мікропрепаратах- мінера лізатах з тканини нирки виявлені панцири діамантових водостей рр. Циклотела, Мелозира , Фрагиларія і Навікула більше 7 штук. (т. 3 а.с. 129);
		- висновком судово-медичної експертизи № 37-ТР від 20.07.2016, відповідно до якого: 1) смерть ОСОБА_9 наступила від механічної асфіксії в результаті утоплення у воді, на що вказує наявність видових ознак утоплення: дрібно пухирчата біла піна в дихальних шляхах (ознака Крушевського); бліді, розпливчасті крововиливи на поверхні легень (плями Рассказова-Лукомського); наявність рідини в пазусі клиноподібної кістки (ознака Свешнікова); рідка, світло-червона кров у судинах й у порожнинах серця (ознака Каспера І.Л. ); наявність води у тонкій кишці (ознака Моро); почервоніння і набрякання слизової оболонки дихальних шляхів, збільшення і емфізема легень, сліди відбитки ребер на поверхні легень; збільшення печінки і наявність планктону у нирці у сукупності з ознаками перебування тіла у воді: «гусяча шкіра», зморщування сосків та навколососкових кружал, мацерація шкіри стоп і кистей, а також наявність загальноасфіктичних ознак: набряк головного мозку та легень, різке венозне повнокров`я внутрішніх органів, крапкові крововиливи на поверхні серця та мисках нирок; 2), 3) при судово-медичній експертизі трупа виявлені наступні тілесні ушкодження: А) рани: в області перенісся (1), у ділянці верхньої повіки правого ока (1), у верхній та середній третині шиї (відповідно по одній), у ділянці попереку справа по навколо хребтовій лінії (три), які утворилися після настання смерті від дії п`явок; Б) в області шиї: садно смугастої форми в верхній третині справа на рівні нижнього краю щитоподібного хряща та відповідні крововиливи в м`яких тканинах у нижній третині в місці проекції сонних артерій і щитоподібної залози; садно смугастої форми в ділянці кінчика носа зліва, які утворилися від дії (стиснення) тупим (-ими) предметом (-ами) та мають ознаки легких тілесних ушкоджень і не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті. 4) При судово-токсилогічному дослідженні тканини печінки та нирки від трупа ОСОБА_9 не виявлено: барбамілу, етаміналу натрію, морфіну, кодеїну, алкалоїдів групи опію, героїну, кокаїну, промедолу, ефедрону. При судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_9 метиловий, етиловий спирти, а також пропиловий, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери не виявлені. Таких висновків експерт дійшов, у тому числі, за результатом проведення: 1) зовнішнього дослідження трупу ОСОБА_9 , на якому знаходився вологий правильно надягнений одяг, без пошкоджень; під час якого, у тому числі, встановлено довжину тіла ОСОБА_9 , що на момент вимірювання складала 140 см; виявлені ушкодження; 2) внутрішнього дослідження трупу ОСОБА_9 . Під час проведення вказаної експертизи 16.05.2016 було видано лікарське свідоцтво про смерть № 37. (т. 3 а.с. 119-123);
		- відомостями з копії лікарського свідоцтва про смерть № 37 від 16.05.2016, відповідно до якого зазначено дату смерті ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5 , смерть на ступила від механічної асфіксії внаслідок утоплення у воді (Т75.Х), утоплення у воді (Y 21.8) та зазначено приблизну дату отримання такого ушкодження - 14.05.2016 (т. 3 а.с. 134);
		- копією свідоцтва про смерть ОСОБА_9 від 18.05.2016 (а.с. 133);
		- відомостями з характеристики ОСОБА_9 від 18.05.2016 № 65, видАної директором Нижчедубечанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та класним керівником, відповідно до якої ОСОБА_9 зарекомендувала себе з позитивної сторони, була скромною, товариською, стриманою, підтримувала дружні стосунки з багатьма учнями (т. 3 а.с. 135);
		- протоколом огляду місця події від 15.05.2016, відповідно до якого 15.05.2016 слідчим Вишгородського ВП ОСОБА_94 у період часу з 13 години 20 хвилин до 14 години 20 хвилин з письмового дозволу власника ОСОБА_100 (а.с. 138) проведено огляд території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 . Під час огляду було виявлено та вилучено належні ОСОБА_7 речі, а саме: пара чоловічих мокасин чорного кольору; зубну щітку біло-зеленого кольору (т. 3 а.с. 139-142);
		- протоколом отримання зразків для експертного дослідження від 15.05.2016, відповідно до якого в присутності понятих ОСОБА_101 та ОСОБА_102 слідчим Вишгородського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_32 у приміщенні Вишгороського ВП ГУНП в Київській області для проведення молекулярно-генетичної експертизи було на ватні медичні палички було відібрано в ОСОБА_7 зразки слини, зазначений протокол підписано без зауважень понятими та ОСОБА_7 (т. 3 а.с. 145);
		- висновком експерта від 17.05.2016 № 6-01/485, складеного за результатом судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого на дослідження було надано полімерні палички з ватними тампонами на обох кінця, які були вмістом пакування засвідченого 15.05.2016 понятими ОСОБА_103 та ОСОБА_104 , а також ОСОБА_7 , слідчим ОСОБА_105 . За результатами зазначеного експертного дослідження встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка слини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1) (т. 3 а.с. 147-149);
		- висновком експерта від 17.05.2016 № 6-01/484, складеним за результатом судової молекулярно-генетичної експертизи, згідно з яким на дослідження було надано пару шльопанців із полімерного матеріалу чорного кольору, вилучених 15.05.2016 під час огляду місцевості в с. Нижча Дубечня по факту БЗ ОСОБА_9 у присутності понятих ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , спеціаліста ОСОБА_108 . З метою пошуку клітин експертом були зроблені змиви з верхньої частини підошви (об`єкт № 1) та з внутрішньої сторони верхньої перетинки (об`єкт № 2) шльопанця на праву ногу, а також - зроблені змиви з верхньої частини підошви (об`єкт № 3) та з внутрішньої сторони верхньої перетинки (об`єкт № 4) шльопанця на ліву ногу. За результатом експертизи встановлено, що на наданих на дослідження парі шльопанців (об`єкт № 2) знайдені напівзруйновані клітини, в об`єктах №№ 1, 3, 4 знайдені поодинокі напівзруйновані клітини. У результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки (ДНК-профіль) напівзруйнованих клітин на шльопанці на праву ногу (об`єкт № 2), які належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі. Генетичні ознаки поодиноких напівзруйнованих клітин на шльопанці на праву (об`єкт № 1) та на шльопанці на ліву ногу (об`єкти №№ 3, 4) не встановлені (т. 3 а.с. 155-159);
		- висновком експерта від 17.05.2016 № 6-01/486, складеним за результатом судової молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до якого порівняльним дослідженням встановлено, що генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка слини ОСОБА_7 (об`єкт № 1 у висновку від 17.05.2016 № 6-01/485) збігаються з генетичними ознаками напівзруйнованих клітин на шльопанці на праву ногу (об`єкт № 2 у висновку від 17.05.2016 № 6-01/484), при цьому експертом установлено, що сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у один з вісімнадцяти секстиліонів (1,8х10·??) осіб (т. 3 а.с. 151-153);
		- висновком судово-психіатричного експерта № 246, який складено 22.06.2016 за результатом амбулаторної комісійної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : 1) під час скоєння інкримінованих йому дій та на час проведення експертного дослідження страждає на розлади особистості по емоційно-нестійкому типу (психопатію); 2) під час скоєння інкримінованих йому дій не перебував у будь-якому тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності (стані патологічного афекту, стані патологічного сп`яніння, сутінковому розладі свідомості, у нього не було реакції «короткого замикання»), а перебував у стані наркотичного та алкогольного сп`яніння; 3) під час скоєння інкримінованих йому дій та на час проведення експертного дослідження міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; 4) застосування примусових заходів медичного характеру не потребує; 5) під час інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту та в іншому вираженому афективному стані не перебував (т. 3 а.с. 165-166);
		- фактичними даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_7 від 18.05.2016 та долученим до нього відеозаписом цієї слідчої дії, відповідно до яких 18.05.2016 у період часу з 07 години 42 хвилини до 09 години 23 хвилини ОСОБА_7 детально відтворив обставини, за яких він вчинив вбивство малолітньої ОСОБА_9 у с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області. Так обвинувачений ОСОБА_7 показав напрямок свого руху разом з ОСОБА_9 зі слів підозрюваного 14 чи 15 числа 2016 року близько 21.30 години, він показав як з перехрестя вулиць Бендика та Київська він з ОСОБА_9 попрямували до лісу, рухаючись дорогою в лісі ОСОБА_7 повідомив, що в той вечір він був одягнений: у блакитну спортивну кофту марки «Адідас», сині джинсові шорти, чорні тряпчані закриті капці. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_7 також повідомляв, що 14.05.2016 вони святкували день народження його сина, вживали спиртні напої, він вживав наркотичний засіб «Амфетамін», від чого в нього щось трапилося з головою. Під час слідчої дії ОСОБА_7 зазначив, що ОСОБА_9 , яка того вечора перебувала в нього вдома, самостійно покинула територію подвір`я, а він її наздогнав. Також, ОСОБА_7 показав як він рухався дорогою в лісі, самостійно чітко зазначав напрямок їх руху разом з ОСОБА_9 . Зазначив, що дорогою він з ОСОБА_9 постійно про щось розмовляли. Після цього, ОСОБА_7 привів всіх на місце, яке він вказав як місце вчинення ним злочину, та зазначив, що це місце приблизне, оскільки було темно, але зазначив, що це було біля самої води. Також, озираючись по бокам, зазначив, що недалеко виднілося узлісся лісу. На цьому місці, ОСОБА_7 зайняв позу сидячи на землі та за допомогою манекена він детально, послідовно показав всі дії, які він вчиняв з ОСОБА_9 . Так, перебуваючи в положенні сидячи на землі, ОСОБА_7 взяв до рук манекен, обличчям до себе. Притиснувши манекен до себе, ОСОБА_7 розмістив голову манекена на своєму правому плечі, розвернувши голову манекена від себе в правий бік. При цьому, ОСОБА_7 свою праву руку розмістив позаду в області шиї манекена, ліва рука ОСОБА_7 знаходилася на спині манекена, і він обома руками притискав манекен до себе. ОСОБА_7 показав за допомогою манекена, як, отямившись, відкинув тіло дівчинки на землю в положення на спину. У цей момент ОСОБА_7 , зрозумівши що ОСОБА_9 не дихає, показав на манекені як він почав бити дівчинку по щокам, щоб привести її до тями. Після чого, ОСОБА_7 показав на манекені як він намагався привести до тями ОСОБА_9 , бризкаючи їй в обличчя водою з каналу. Після цього, ОСОБА_7 продемонстрував на манекені як він міряв ОСОБА_9 пульс, перебуваючи в положенні над нею та тримаючи дівчинку своїми руками за її руки. ОСОБА_7 повідомив учасникам слідчої дії, що не відчув пульс у ОСОБА_9 , та показав на манекені, яким чином він встановлював відсутність дихання в ОСОБА_9 . Під час слідчого експерименту ОСОБА_7 зазначав, що перевіряти пульс його вчили в школі. ОСОБА_7 також повідомив, що оскільки в ОСОБА_9 був відсутній пульс, вона не дихала, була нерухома та не реагувала на його дії. ОСОБА_7 повідомив, що в той момент він злякався, у нього почалася параноя, страх, він зрозумів, що накоїв, думав, що в той момент за ним хтось слідкує, тому кинув тіло ОСОБА_9 у воду. Після цього, ОСОБА_7 , перебуваючи зліва від манекена, демонструє за допомогою цього манекена, як він, взявшись правою рукою за шию ОСОБА_9 , перехиляє її тіло у воду. На уточнююче запитання експерта щодо положення тіла ОСОБА_9 у той момент, поки ОСОБА_7 ще сидів на землі, він за допомогою манекена повторно продемонстрував ідентичні попереднім рухи. Після цього, ОСОБА_7 детально описав розташування тіла ОСОБА_9 у воді та зазначив, що дівчинка у воді розташовувалася головою від берега, обличчям донизу, демонструючи своєю рукою кут, за яким тіло було розташовано у воді, головою вліво від берега. Також, ОСОБА_7 зазначив, що тіло ОСОБА_9 повністю занурилося у воду, над водою трохи виступав одяг дівчинки, зверху тіло дівчинки ОСОБА_7 прикрив зірваним ним очеретом, показавши на манекені як зірваний очерет був розташований над тілом дівчинки. ОСОБА_7 повідомив, що зануривши тіло ОСОБА_9 у воду, він ще 5-6 хвилин зачекав та дивився, чи не подасть дівчинка ознак життя. Переконавшися, що ОСОБА_9 не реагує, ОСОБА_7 почав тікати з цього місця. На уточнююче запитання ОСОБА_7 зазначив, що розумів те, що вода є несприятливим середовищем для життя, та те, що без кисню люди не живуть, зазначив, що нікого на допомогу він не кликав та розумів, що на ньому труп дівчини. Після цього, ОСОБА_7 продемонстрував, куди почав тікати з того місця, показавши зворотній напрямок вздовж каналу, та зазначив, що потім він тікав по «опушці», був босим, а куди поділося його взуття не пам`ятає. Показати свій повний маршрут повернення ОСОБА_7 відмовився, оскільки не хотів йти через село, де перебувають його рідні та близькі. Зазначив, що вже була ніч, часу він не знає, біг він 15-20 хвилин, добіг до «Швейцарського села» у межах Нижчодубечанської сільської ради, де деякий час він відпочивав. Також, ОСОБА_7 далі повідомляв подальший хід своїх дій та зазначив, відпочивши, він вирішив йти додому, добігши до краю села по вул. Бендика присів біля насипу березових дров, неподалік недобудованого будинку, де викурив сигарету, поступово приходячи до тями, ОСОБА_7 заснув на цьому ж місці, а проснувся від чоловічих голосів. Після цього, ОСОБА_7 повідомив, що знайшов неподалік гамак та ліг там спати до самого ранку. ОСОБА_7 зазначив, що проснувся він від дощу, тому попрямував додому, де перевдягнувся, оскільки його одяг був весь брудний в болоті, речі залишив у прибудові біля входу в будинок. Під час слідчого експерименту ОСОБА_7 зазначав, що повідомив про свій прихід тещу, яка в цей момент вкладала спати його сина, повідомила йому, що його дружина в поліції та попросила допомогти по господарству. Після чого ОСОБА_7 на попутках попрямував до м. Києва, де придбав пилосос та пару дитячих іграшок, та з цими речами на попутному автомобілі білого кольору, марку він не запам`ятав, повернувся додому (т. 3 а.с. 171-175);
		- графічним зображенням с. Нижча Дубечня за підписом сільського голови ОСОБА_96 , на якому зображено розташування вулиць селища, у тому числі, вулиці Бендика із зазначенням номерів будинків родини ОСОБА_37 та ОСОБА_109 , вулиць Київської та Соснової, а також - розташування зрошувального каналу, в якому виявлено тіло ОСОБА_9 (т. 2 а.с. 122);
		- відомостями з рапорту т.в.о. начальника СПД Вишгородського ВП ОСОБА_110 від 15.05.2016, згідно якого 15.05.2016 о 00.45 годині ОСОБА_7 був відсутній за адресою свого місця постійного проживання: АДРЕСА_2 , тобто під час дії відносно нього домашнього арешту в нічний час доби, застосованого за підозрою в іншому злочині за ч. 1 ст. 121 КК України (т. 3 а.с. 68).
		Крім того, вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України також підтверджується речовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні, а саме:
		- дитячими речами: резиновими чобітками, кофтою рожевого кольору, футболкою, нижньою білизною, штанами та шкарпеткою, дослідженням яких встановлено, що вони були вилучені під час огляду трупа ОСОБА_9 , перебувають у брудному стані зі слідами піску, що підтверджує в сукупності з протоколом огляду місця події від 15.05.2016, а також з описом цих речей судово-медичним експертом при проведенні зовнішнього дослідження трупу ОСОБА_9 , який зазначив, що зазначені речі на момент проведення дослідження були вологими, за таких обставин ці речові докази додатково в сукупності з іншими доказами підтверджують, що тіло ОСОБА_9 було виявлено в воді.
		Ці досліджені безпосередньо судом письмові та речові докази суд оцінює кожен окремо та в їх сукупності за критеріями належності та допустимості.
		Статтею 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, ОСОБА_11 , заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Також, відповідно до положень ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Досліджені письмові та речові докази покладаються судом у основу даного вироку суду щодо визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки вони є достовірними та належними, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме часу, місця і способу вчиненого кримінального правопорушення, тяжкі та непоправні наслідки, які від нього настали, а також інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, такі як поведінка обвинуваченого під час та після вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до вчиненого правопорушення. Суд вважає, що досліджені в даному вироку письмові та речові докази зібрані стороною обвинувачення відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, а тому є належними та допустимими доказами.
		До такого висновку суд дійшов, у тому числі, надаючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування відносно нього недозволених методів фізичного та психологічного примусу під час здійснення в кримінальному провадженні за фактом вбивства ОСОБА_9 досудового розслідування, а також - щодо наявності в нього алібі, оскільки того вечора, за версією ОСОБА_7 , він перебував у іншому місці та здійснював крадіжку, після чого відпочивав у тому ж місці.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 стверджував, що озброєні працівники поліції прибули до місця його проживання 15.05.2016 приблизно о 14.30 годині та повідомили його про те що він підозрюється у вчиненні «тяжкого злочину». ОСОБА_7 стверджував, що також мав при собі зброю (пістолет), яку добровільно видав, та добровільно без супротиву поїхав з працівниками поліції, у тому числі в зв`язку з тим, що йому погрожували розправою з боку мешканців села. Також, ОСОБА_7 повідомив суд, що після його затримання та до його доставлення до відділення поліції працівники поліції на території лісу, до якого його завезли дорогою до відділку поліції, застосовували до нього недозволені методи розслідування, які виражені в застосуванні фізичного насильства та психологічного примусу. ОСОБА_7 зазначив, що такі дії відбувалися дотемна, а тому внаслідок сильного знущання та фізичного безсилля він оговорив себе та надав неправдиві показання під час його допиту в якості підозрюваного та проведення за його участі слідчого експерименту. ОСОБА_7 зазначав, що про такі події він повідомляв захиснику, слідчому судді при зміні відносно нього 16.05.2016 запобіжного заходу за підозрою у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України, а також - під час досудового розслідування після поміщення його до слідчого ізолятора шляхом подання письмової заяви прокурору. До того ж, обвинувачений суду зазначав про те, що 18.05.2016 під час слідчого експерименту він також себе оговорив та зміг вказати маршрут до місця вчинення злочину та відтворити на манекені дії, які призвели до смерті ОСОБА_9 , оскільки про такий маршрут та деталі йому було повідомлено завчасно працівниками поліції, до того ж на шляху слідування до місця виявлення тіла ОСОБА_9 було виставлено «коридор» з працівників поліції, а тому він точно знав, куди потрібно всіх привести.
		При вирішенні питання судом щодо допустимості доказів наданих стороною обвинувачення, колегією суддів було перевірено доводи сторони захисту щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 недозволених методів фізичного та психологічного примусу під час здійснення в цьому кримінальному провадженні за фактом вбивства ОСОБА_9 досудового розслідування, а саме, після його затримання 15.05.2016, проведенні за участі ОСОБА_7 слідчих дій, у тому числі, слідчого експерименту від 18.05.2016, за результатами такої перевірки судом встановлено їх безпідставність, враховуюче наступне.
		Так, виходячи зі змісту статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування.
		Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з`ясувати те, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12 червня 2008 року), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12 березня 2009 року), «Олексій Михайлович Захарків проти України» (рішення від 24 червня 2010 року), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року).
		До того ж, згідно з практикою Європейського суду з прав людини допустимість як доказів свідчень, отриманих за допомогою катувань, з метою встановлення відповідних фактів у кримінальному провадженні зводить нанівець саму суть права обвинуваченого не свідчити проти себе та призводить до несправедливості кримінального провадження в цілому.
		Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов`язковим.
		Судом виконано обов`язок забезпечення перевірки заяви ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів під час досудового розслідування шляхом ініціювання проведення уповноваженим органом офіційного розслідування за такою заявою щодо можливих порушень прав людини, а саме - прав людини обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Так, 20.04.2020 судом надіслано до Бучанської окружної прокуратури повідомлення про можливе вчинення злочину, в якому повідомлялося, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 стверджував про застосування відносно нього під час досудового розслідування кримінального провадження № 12016110150000455, в якому ОСОБА_7 обвинувачено у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції (т. 3 а.с. 206).
		За вказаним повідомленням про злочин Бучанською окружною прокуратурою 29.04.2021 внесені відомості про вчинення відносно ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, кримінальному провадженню присвоєно № 42021112320000030, у подальшому матеріали кримінального провадження були скеровані до другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, для здійснення досудового розслідування (т. 3 а.с. 217-223).
		Для здійснення об`єктивного, повного та всебічного досудового розслідування кримінального провадження № 42021112320000030 судом надано запитувані органом досудового розслідування матеріали, а саме - журнал та технічний запис судового засідання від 20.04.2021, в якому обвинувачений зазначав про те, що він себе оговорив, копію обвинувального акта та копію протоколу затримання ОСОБА_7 (т. 4 а.с. 4).
		За результатами досудового розслідування постановою Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, від 02.08.2022 кримінальне провадження № 42021112320000030 від 29.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито в зв`язку з відсутністю в діянні слідчих Вишгородського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_32 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , інших працівників Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області та прокурорів Вишгородського відділу Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (т. 4 а.с. 106-111).
		Таким чином, судом було забезпечено проведення уповноваженим органом офіційного розслідування перевірки доводів обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування до нього недозволених заходів примусу під час досудового розслідування. Під час судового розгляду сторона захисту не вказувала на неефективність або неповноту такої перевірки та не надала доказів про скасування наведеної судом постанови з цих підстав, хоча постанова про закриття кримінального провадження № 42021112320000030 від 29.04.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, була долучена та досліджена за участі захисника та обвинуваченого в судовому засіданні, яке відбувалося 12.10.2022.
		До того ж, надаючи оцінку доводам обвинуваченого ОСОБА_7 щодо його жорстокого катування одразу після його затримання 15.05.2016 з метою зізнання у вчиненні вбивства дитини, судом приймається також до уваги відомості, що зафіксовані на відеозаписі, який здійснювався 18.05.2016 під час проведення слідчого експерименту, який розпочинався зі службового кабінету слідчого Вишгородського ВП ГУНП в Київській області у присутності понятих, експерта, представника територіальної громади, за участі захисника, особу якого встановлено слідчим, які постійно слідували разом зі всіма учасниками слідчої дії до самого її завершення. Так, на вказаному відеозаписі жодних заяв з боку обвинуваченого чи його захисника щодо неправомірної поведінки працівників поліції не зафіксовано.
		При цьому, суд враховує, що зазначена слідча дія проводилася через дуже незначний проміжок часу після затримання ОСОБА_7 , при належному денному освітленні, а отже на відеозаписі добре видно зовнішній вигляд обвинуваченого ОСОБА_7 та відсутність на його обличчі та тілі, основні ділянки якого було відкрито (обличчя, руки, стопи та ноги вище колін), явних ознак фізичного насилля та побиття, які мали б залишитися після описаних ОСОБА_7 та свідками ОСОБА_74 (від побиття «вертівся в повітрі») дій працівників поліції за умов їх вчинення.
		Окрім того, суд вважає необхідним надати оцінку показанням ОСОБА_7 з приводу того, що він боявся повідомляти про вчинене над ним насильство до та під час проведення слідчого експерименту за його участі, та повідомлення про такі факти лише після поміщення його до слідчого ізолятора, звідки він, за його версією, письмово повідомив про застосування до нього недозволених методів, оскільки такі показання є непослідовними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Як вже зазначалося, ОСОБА_7 під час його допиту суду повідомляв, що про застосування відносно нього недозволених методів досудового розслідування він повідомляв захисника, а також - слідчого суддю при зміні відносно нього запобіжного заходу за підозрою у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 121 КК України
		Разом з тим, судом встановлено, що захисника ОСОБА_7 призначено 16.05.2016, питання щодо зміни запобіжного заходу відносно нього вирішувалося слідчим суддею також 16.05.2016.
		Відтак, ураховуючи показання ОСОБА_7 щодо повідомлення ним 16.05.2016 захисника та слідчого судді про застосування до нього недозволених методів досудового розслідування, суд вважає нелогічними його показання про те, що 18.05.2016 під час слідчого експерименту він продовжував себе оговорювати з цих підстав.
		До того ж, оцінюючи в сукупності показання свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_74 , які вказували про побиття ОСОБА_7 працівниками поліції 15.05.2016 під час затримання останнього за місцем проживання, суд вважає їх непослідовними та такими, що суперечать показанням самого ОСОБА_7 , відповідно до яких він добровільно, без застосування сили поїхав з працівниками поліції та що недозволені методи до нього застосовувалися вже в лісі, до якого його завезли дорогою до відділення поліції. Втім, вищезазначені свідки суду стверджували, що побиття ОСОБА_7 відбувалося під час його затримання за місцем проживання обвинуваченого.
		Такі показання свідків ОСОБА_29 та ОСОБА_74 спростовуються також показаннями свідка ОСОБА_96 , який на той час був головою сільської ради та був присутній під час того як ОСОБА_7 затримували за місцем проживання останнього та повідомив, що працівниками поліції навпаки вживалися заходи безпеки з метою недопущення розправи над ОСОБА_7 з боку місцевих жителів села.
		У свою чергу, свідок ОСОБА_27 (співмешканка обвинуваченого) не могла бачити 15.05.2016 фактичне затримання ОСОБА_7 , оскільки такі її показання не узгоджуються з її ж показаннями з приводу того, що вона 15.05.2016 весь день перебувала у відділку поліції, та з показаннями свідка ОСОБА_74 , яка суду зазначала, що саме вона повідомила ОСОБА_27 про повернення ОСОБА_7 додому для того щоб вона повідомила цю інформацію поліції, а сама ОСОБА_74 у цей час вирушила до будинку ОСОБА_89, оскільки в той час її подруга ОСОБА_29 перебувала там одна з маленьким онуком. 
		Окрім того, суд вважає недоведеним застосування недозволених методів розслідування до підозрюваного ОСОБА_7 під час проведення 18.05.2016 слідчого експерименту за його участі, під час якого також був присутній захисник ОСОБА_116 .
		Такий висновок суду, окрім постанови про закриття кримінального провадження від 02.08.2022, ґрунтується також на відомостях, отриманих судом при дослідженні протоколу слідчого експерименту та доданому до нього відеозапису, здійснюваного 18.05.2016 під час слідчого експерименту, та при допиті судом присутніх при його проведенні інших учасників цієї слідчої дії, а саме - судово-медичного експерта відділу експертизи трупів обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_91 , понятих ОСОБА_86 , ОСОБА_84 , а також інших осіб, які безпосередньо, на незначному віддалені від офіційних учасників цієї дії, спостерігали за тим, що відбувається.
		Так, експерт та поняті надали логічні та послідовні показання, які відповідають зафіксованим у протоколі та відеозаписі слідчого експерименту обставинам, з приводу того, що ОСОБА_7 у присутності свого захисника самостійно, впевнено, без вказівок та без підказок, без будь-якого примусу, спокійно та послідовно показував на місцевості його маршрут слідування разом з ОСОБА_9 до місця виявлення її тіла, детально не обдумуючи та без затримки демонстрував всі свої дії, надаючи чіткий їх опис, при цьому він детально показував на манекені положення тіла ОСОБА_9 , розташування її частин тіла як до поміщення дівчинки у водойму, так і після цього. До того ж, допитана експерт ОСОБА_91 зазначила, що на уточнюючі запитання ОСОБА_7 повторював свої дії, а з дослідженого відео вбачається, що ОСОБА_7 завжди однаково демонстрував свої дії на манекені.
		До того ж, досліджуючи відеозапис слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 , судом встановлено, що він самостійно та швидко веде всіх учасників слідчої дії в напрямку місця виявлення трупа ОСОБА_9 .
		Доводи сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_7 розумів, куди йому потрібно йти, оскільки маршрут слідування йому позначено шляхом розставляння осіб у форменому одязі в напрямку місця вчинення злочину, суд відхиляє.
		Так, при дослідженні цього відеозапису судом встановлено, що на початку слідчого експерименту ОСОБА_7 самостійно визначає початковий напрямок руху, у тому напрямку руху жодні інші особи відсутні, при цьому, дійсно на шляху слідування учасниками слідчого експерименту на досить віддалених відрізках шляху, огляд яких обмежений відстанню та наявними в лісі деревами, трапляються особи у форменому одязі. Разом з тим, суд зауважує, що до вказаних осіб ОСОБА_7 завжди самостійно, без зволікання та підказок вказує необхідний напрямок руху. Як правило, після подолання ОСОБА_7 певного відрізку шляху, на якому в подальшому йому трапляються невідомі особи в форменому одязі, яких за твердженнями ОСОБА_7 він начебто сприймав як умовні позначення необхідного напрямку слідування, лісова дорога має лише один напрямок для руху. До того ж, суд зауважує, що оскільки маршрут учасників слідчого експерименту пролягає по ґрунтовим лісовим дорогам, то на шляху в ОСОБА_7 траплялися роздоріжжя лісових доріг, на яких відсутні будь-які об`єкти, які б ОСОБА_7 міг сприйняти як умовні позначення необхідного напрямку руху, проте в цих випадках ОСОБА_7 самостійно та без жодного зволікання, не обдумуючи свої подальші дії, обирає ті лісові доріжки (приклад - другий файл відеозапису, починаючи з 07.47 хвилина), які складають повний маршрут його слідування до місця вчинення злочину. До того ж, сукупний маршрут, за яким ОСОБА_7 вів всіх, складається як з прямих доріг, так і з доріг з поворотами (вліво, вправо), а тому з урахуванням того, що до місця, де було знайдено тіло ОСОБА_9 , є достатньо ускладненим, не слідуючи ним раніше особисто, запам`ятати його досить складно. Окрім того, суд зауважує, що додаткове залучення до цієї слідчої дії осіб у форменому одязі було пов`язано із забезпеченням безпеки самого ОСОБА_7 , у зв`язку з тим, щоб не допустити вчинення протиправних дій з боку мешканців села, які внаслідок резонансу з огляду на вбивство маленької дівчинки, також мешканки цього села, могли бути направлені на розправу з ОСОБА_7 за вчинення непоправного, в чому він у цей момент зізнавався. Підтвердженням цього є різні фрагменти відео, на яких ОСОБА_7 у момент зупинок намагаються оточити більшою кількістю людей, щільно вишикуючи їх навколо нього.
		До того ж, на допустимість цього доказу не впливає та обставина, що в протоколі слідчого експерименту не проставлено підпис захисником, оскільки згідно долученого відеозапису він постійно слідував за ОСОБА_7 .
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що доводи обвинуваченого ОСОБА_7 щодо застосування до нього недозволених заходів примусу під час досудового розслідування всебічно перевірені, оскільки щодо таких фактів проведено ефективну перевірку як уповноваженим на це органом офіційного розслідування, так і безпосередньо судом, і стороною захисту не вказано на неефективність або неповноту такої перевірки.
		Ураховуючи викладене, суд вважає спростованими доводи сторони захисту щодо застосування недозволених заходів досудового розслідування відносно ОСОБА_7 у цьому кримінальному провадженні, а тому визнає допустимими, отримані після його затримання досліджені судом докази, у тому числі - протокол слідчого експерименту від 18.05.2016 за участі ОСОБА_7 .
		Оскільки судом встановлено, що днем фактичного затримання ОСОБА_7 є 15.05.2016, оскільки саме цього дня він прослідував разом з працівниками поліції до відділення поліції, та в цей же день за його участі в приміщенні Вишгородського ВП ГУНП в Київській області здійснювалися слідчі дії, суд з метою перевірки належності та допустимості отриманих за результатом проведення таких дій зважає на таке.
		Так, судом встановлено, що 15.05.2016 у ОСОБА_7 , який на той час не мав процесуального статусу в кримінальному провадженні за фактом вчинення вбивства малолітньої ОСОБА_9 , у приміщенні Вишгородського ВП ГУНП в Київській області при денному освітлені в присутності понятих було відібрано зразки слини для експертного дослідження. Зазначений протокол підписано слідчим, понятими та безпосередньо ОСОБА_7 , зауважень у вказаному протоколі учасниками слідчої дії та безпосередньо ОСОБА_7 не зазначено. Під час відібрання біологічних зразків слини в ОСОБА_7 захисник був відсутній, у протоколі відсутні будь-які письмові зауваження ОСОБА_7 , у тому числі, щодо необхідності отримання в нього таких зразків у присутності захисника, будь-яких зауважень понятих у вказаному протоколі також не викладено.
		Оцінюючи зазначений доказ за критерієм належності та допустимості, колегія суддів ураховує, що хоча в ч. 3 ст. 245 КПК України і зазначено про те, що відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу, проте ця норма закону не містить обмежень щодо кола осіб, в яких такі зразки можуть бути відібрані, а тому отримання біологічних зразків можливе від будь-якої особи, навіть такої, що не має жодного процесуального статусу.
		Також, системний аналіз положень ст. 245 КПК України дає підстави вважати, що зразки для експертизи у кримінальному провадженні можуть бути відібрані у тієї особи, яка фактично володіє ними, незалежно від того, чи є ця особа стороною кримінального провадження.
		Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.07.2023, ухваленої за наслідком касаційного провадження в справі № 470/27/21.
		До того ж, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкової участі захисника під час всіх, без винятку, процесуальних дій у межах кримінального провадження, зокрема і під час відібрання біологічних зразків (слини), така слідча дія за відсутності захисника не може свідчити про порушення права на захист, оскільки вона пов`язана з необхідністю отримання доказів, які носять об`єктивний характер, що не можуть позначитися на змісті цієї інформації, а тому вона не може розглядатися як така, що порушує право особи зберігати мовчання.
		Такі висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду, які зроблені в постановах від 02.04.2020 у справі № 415/1864/14-к, від 26.10.2022 у справі № 317/3345/20, від 16.10.2023 у справі № 212/7057/18.
		За таких обставин, з огляду на те, що судом вже встановлено недоведеність застосування до ОСОБА_7 недозволених методів досудового розслідування з моменту його затримання та під час проведення слідчого експерименту, а також з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження фактичних даних, які б свідчили про примусове відібрання в ОСОБА_7 біологічних зразків слини, добровільність надання ОСОБА_7 біологічних зразків слини фактично стороною захисту не оспорювалася, ураховуючи те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні фактичні дані щодо недотримання порядку проведення вказаної слідчої дії, суд визнає протокол отримання у ОСОБА_7 біологічних зразків для експертного дослідження від 15.05.2016 належним та допустимим доказом, як визнає належними та допустимими отримані стороною обвинувачення висновки експертиз, в яких було використані отримані в ОСОБА_7 біологічні зразки слини, які носять об`єктивний характер, що не може позначитися на змісті цієї інформації.
		До того ж, зазначений доказ не є єдиним доказом у цьому кримінальному провадженні, що доводить причетність ОСОБА_7 до вчинення вбивства ОСОБА_9 за встановлених судом обставин, а тому він сукупно з іншими доказами, які судом визнано належними та допустимими, покладається судом в основу даного вироку суду щодо визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Також, обвинувачений, заперечуючи свою причетність до загибелі ОСОБА_9 , фактично посилався на наявне в нього алібі.
		У своїх показаннях, наданих суду, обвинувачений фактично стверджував, що 14.05.2016 він особисто викликав для своїх друзів та співмешканки таксі, на якому вони орієнтовно о 22.00 годині поїхали всі разом до м. Вишгорода. При цьому, ОСОБА_7 зазначав, що він залишився вдома, а до того моменту, як він провів своїх гостей та співмешканку, потерпіла ОСОБА_20 з метою пошуку ОСОБА_19 до них додому не приходила. У свою чергу, ОСОБА_7 стверджував, що того вечора, після того як всі розійшлися, він взагалі був у іншому місці, неподалік від дому (за декілька будинків), де вчиняв крадіжку, про що також свідчать чужі речі, які він приніс наступного дня додому. 
		Обвинувачений ОСОБА_7 стверджував, що, здійснивши крадіжку, він мав намір повернутися додому, але, вийшовши з викраденими речами на вулицю, він побачив біля свого будинку «машину з мигалками», а тому вирішив повернутися, та залишився на подвір`ї того будинку з ночівлею, там він вживав алкогольні напої та згодом ліг спати, а додому повернувся лише о 14.00 годині наступного дня.
		Разом з тим, такі показання обвинуваченого ОСОБА_7 суд вважає нелогічними.
		По-перше, такі показання не узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , які на той час були членами його родини, показаннями свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_76 , ОСОБА_117 , свідків ОСОБА_55 , ОСОБА_51 , а також безпосередньо показаннями потерпілої ОСОБА_20 , які суду підтвердили, що на той момент, коли виявили зникнення малолітньої ОСОБА_19 , у зв`язку з чим родичі дівчинки прибули до подвір`я будинку ОСОБА_37 , де перед цим гостювала дівчинка, то ОСОБА_27 та гості, які були присутні на святкуванні, окрім свідка ОСОБА_74 , яка пішла ще до приходу дівчинки, ще не поїхали до м. Вишгорода, як планували, при цьому, ОСОБА_7 , згідно показань цих свідків та потерпілої, на території подвір`я вже не було.
		По-друге, ОСОБА_7 у своїх показаннях зазначав, що будинок, де він начебто вчиняв крадіжку, знаходиться за декілька будинків від місця його проживання, тому у випадку приїзду поліції, з метою перевірки дотримання ним умов застосованого до нього запобіжного заходу в частині покладеного на нього обов`язку не залишати місце свого проживання в нічний час доби, ОСОБА_7 планував одразу повернутися, зазначаючи, що шлях додому в цьому випадку в нього зайняв 2-3 хвилини. Відтак, повідомлена ОСОБА_7 версія, що він злякався, тому не пішов додому не відповідає його ж показанням, наданим суду, адже він мав можливість залишити викрадене майно та швидко повернутися до будинку, а тому показання в цій частині суд вважає неправдивими та такими, що спрямовані на створення фіктивного алібі.
		До того ж, та обставина, що обвинувачений не зміг повідомити точної адреси будинку, де він вчиняв крадіжку, не узгоджується з його показаннями з приводу того, що зазначену крадіжку ОСОБА_7 завчасно планував та спостерігав за тим, коли звідти поїдуть господарі. За таких умов, на переконання суду, ОСОБА_7 точно мав запам`ятати адресу цього будинку, але в судовому засіданні ОСОБА_7 , коли йому демонстрували графічне зображення села, спочатку підтвердив, що це будинок АДРЕСА_3 , на якій також знаходиться будинок, де він проживає, а коли судом було допитано свідка ОСОБА_118 , який повідомив, що саме його родина проживає в цьому будинку та крадіжки майна з домоволодіння в той період не було, сторона захисту не підтвердила попередні показання обвинуваченого в цій частині, та зазначили, що крадіжка начебто вчинена ОСОБА_7 зовсім за іншою адресою.
		Разом з тим, суд зауважує, що протягом судового розгляду сторона захисту так і не надала суду будь-яких доказів та не повідомила будь-яких фактичних даних, які можливо було перевірити в установленому законом порядку, що підтвердили б адресу будинку, де за версією ОСОБА_7 він перебував всю ніч, або що така крадіжка дійсно була ним вчинена.
		За таких обставин суд вважає спростованою версію сторони захисту щодо наявності в ОСОБА_7 алібі за наведених ним обставин.
		Аналізуючи наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
		Частиною 1 статті 115 КК України визначено, що вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		У свою чергу, у ч. 2 ст. 115 КК України законодавцем наведено перелік кваліфікованих видів умисного вбивства, серед яких окремим видом визначено умисне вбивство малолітньої дитини (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
		Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
		З об`єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, а у випадку кваліфікації дій особи за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, у тому числі, у вигляді посягання на життя малолітньої дитини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
		Так, з встановлених судом обставин, вбачається, що 14.05.2016 не пізніше 21.00 години малолітня ОСОБА_14 зникла, прямуючи додому з будинку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 , і додому більше не поверталася.
		При цьому, ОСОБА_14 до 14.05.2016 неодноразово гостювала вдома у родини ОСОБА_37 , де на той час також проживав обвинувачений ОСОБА_7 , де ОСОБА_14 спільно проводила свій час з подружкою ОСОБА_15 , у тому числі в присутності ОСОБА_7 , де вона їла, робила зачіски, гралася зі своєю подругою, а іноді - до таких ігор дітей долучався особисто ОСОБА_7 , а тому ОСОБА_14 мала до нього достатній ступінь довіри та не сприймала обвинуваченого як сторонню людину, якій не можна довіряти або яку їй потрібно остерігатися, оскільки він добре ладнав з дітьми та безпосередньо ОСОБА_17 . До того ж, ОСОБА_7 розумів, що ОСОБА_14 є малолітньою дитиною.
		Сукупною оцінкою показань свідків підтверджується те, що у той час, коли ОСОБА_14 пішла з подвір`я родини ОСОБА_37 , де також постійно проживав обвинувачений ОСОБА_7 , останній також зник з місця свого проживання, не дивлячись на те, що в цей вечір його родина святкувала день народження його маленького сина, та на те, що в цей час відносно нього діяв запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту, про місце його знаходження та причини його зникнення не було відомо жодному члену його родини та присутнім у цей час гостям, у цей час з ним не було зв`язку та він був відсутній за місцем свого проживання до обіду наступного дня, тобто до 15.05.2016.
		За встановлених судом обставин, 14.05.2016 після 20.26 години ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_17 прямували разом у бік лісу, де знаходиться той зрошувальний канал, у воді якого наступного дня було виявлено вже мертву дівчинку, що підтверджено показаннями свідка ОСОБА_90 , яка останньою бачила ОСОБА_7 разом з ще живою ОСОБА_17 .
		До того ж, наступного дня - 15.05.2016 під час огляду місця події за озером «Волове», поблизу урочища «Плоске», у зрошувальному каналі на території с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області, у воді виявлено труп ОСОБА_9 , також під час огляду місця події, серед іншого було виявлено шльопанці чорного кольору 44-45 розміру зі слідами піску, які в подальшому було вилучено, що підтверджується протоколом огляду місця події від та додатками до нього.
		У свою чергу, висновком судової молекулярно-генетичної експертизи від 17.05.2016 № 6-01/484 встановлено, що генетичні ознаки напівзруйнованих клітин, виявлені на одному з вилучених 15.05.2016 під час огляду місця події шльопанці, а саме на шльопанці на праву ногу (об`єкт № 2 у висновку від 17.05.2016 № 6-01/484) збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профіль) зразка слини ОСОБА_7 (об`єкт № 1 у висновку від 17.05.2016 № 6-01/485). При цьому експертом установлено, що сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у один з вісімнадцяти секстиліонів (1,8х10??) осіб.
		При цьому, цей висновок жодним чином не спростовує та обставина, що під час судового розгляду при дослідженні речових доказів судом обвинувачений ОСОБА_7 заявляв, що того дня він був у зовсім іншому взутті, а саме - у темних шльопанцях 43 розміру, оскільки його показання не виключають того, що в той вечір він міг бути в шльопанцях чорного кольору 44-45 розміру, які 15.05.2016 вилучені слідчим під час огляду місця події та на одному з яких під час експертного дослідження було виявлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка слини ОСОБА_7 .
		До того ж, під час здійснення провадження в кримінальному провадженні ОСОБА_7 постійно змінював свою позицію в цій частині, а саме - він на різних етапах провадження зазначав, що в ту ніч він був у мокасинах (слідчий експеримент), у сірих шкіряних капцях з перетинкою через палець (допит обвинуваченого судом), у темних шльопанцях 43 розміру (дослідження речових доказів).
		Суд переконаний, що такі непослідовні показання обвинуваченого ОСОБА_7 свідчать про те, що він не щирий, а такі його показання спрямовані на спотворення дійсних обставин кримінального провадження, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.
		Окрім того, відомостями, які містяться в протоколі слідчого експерименту та доданому до нього відеозапису цієї слідчої дії, а також показаннями допитаних в якості свідків понятих ОСОБА_86 , ОСОБА_84 та судово-медичного експерта відділу експертизи трупів обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_91 , які були офіційними учасниками цієї слідчої дії, підтверджується те, що ОСОБА_7 самостійно вказував маршрут, місце, де він перебував з ОСОБА_17 , яка ще була жива, а також детально відтворив всі свої дії, які він у подальшому з нею вчинив і які призвели до її смерті.
		Та обставина, що він незначно міг помилився в місці (не більше 20 метрів), де тіло ОСОБА_9 було виявлено, як про це зазначив свідок ОСОБА_83 , який 15.05.2016 був учасником огляду місця події, під час якого було виявлено труп ОСОБА_19 , не спростовують причетності до її смерті ОСОБА_7 , оскільки в момент розвитку цих подій та в момент смерті ОСОБА_19 з огляду на час доби надворі вже була недостатня видимість, місцевість, де знайшли тіло ОСОБА_9 не має виразних індивідуальних ознак, окрім того що це зрошувальний канал з однотипним берегом, як це вбачається з відеозапису слідчого експерименту, на якому сам ОСОБА_7 заявляє, що не може вказати точне місце, оскільки вже було темно, але зазначає, що події відбувалися поблизу цього місця на самому схилі зрошувального каналу біля води. 
		За фактичних обставин, які суд вважає встановленими і такими, що підтверджені належними і допустимими доказами, смерть ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_6 у темний час доби близько між 21.00 годиною та 22.00 годиною за озером «Волове», поблизу урочища «Плоске», у зрошувальному каналі на території с. Нижча Дубечня Вишгородського району Київської області від механічної асфіксії в результаті утоплення у воді. Така смерть ОСОБА_46 була їй протиправно заподіяна діями ОСОБА_7 , який у положенні сидячі на землі із застосуванням фізичного насильства притиснув ОСОБА_119 до свого правого плеча при цьому права його рука охоплювала задню частину шию ОСОБА_19 , а ліва його рука знаходилася на спині дівчинки, через що внаслідок малого віку, який також обумовлював суттєву різницю у вазі та розмірах тіл 10-річної дівчинки та дорослого 25-річного чоловіка, ОСОБА_14 не мала фізичної можливості вирватися із захвату ОСОБА_7 , що призвело до перекриття дихальних шляхів дівчинки для доступу повітря через їх затискання при контакті з тілом ОСОБА_7 та подальшої втратою свідомості ОСОБА_17 , наявність тілесних ушкоджень на шиї дівчинки підтверджується висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 , що узгоджується також із механізмом злочину в цій частині, який демонстрував ОСОБА_7 на слідчому експерименті.
		У подальшому безпорадне тіло ОСОБА_19 було перетягнуто ОСОБА_7 до зрошувального каналу, що розташований на відстані близько одного метра, після чого він занурив ОСОБА_43 у воду обличчям вниз, що призвело до її подальшого утоплення.
		Враховуючи викладене, за фактичних обставин, які суд вважає встановленими, допустити інший розвиток подій, які призвели до смерті ОСОБА_9 , за участі інших осіб, часу та обставин суд вважає неможливим, оскільки такі фактичні обставини підтверджені належними і допустимими доказами, а тому не викликають жодного сумніву в їх істинності.
		Окрім того, Верховний Суд України в своїх рішеннях (справи № 5-10кс14, № 5-32кс14) неодноразово вказував, що вирішуючи в справах про злочини проти життя та здоров`я особи питання про те, з прямим чи непрямим умислом діяв винуватий, суд має виходити із сукупності всіх обставин справи й ураховувати не тільки поведінку винуватого, потерпілого і їх взаємостосунки до злочину, під час і після його вчинення, але й спосіб учинення злочину, застосовані засоби і знаряддя, сам характер заподіяних потерпілим поранень. Про наявність саме прямого умислу можуть свідчити, зокрема, діяння винуватого, які завідомо для нього повинні були потягти смерть потерпілого і не призвели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі. 
		У даному кримінальному провадженні про направленість умислу обвинуваченого ОСОБА_7 на вбивство малолітньої ОСОБА_19 переконливо свідчить сукупність всіх фактичних обставин вчиненого ним діяння, зокрема - форма вина у виді прямого умислу, мотив вчинення злочину, його емоційний стан.
		Так, на переконання суду ОСОБА_7 , завівши малолітню ОСОБА_43 в безлюдне місце пізно ввечері, переважаючи її фізично, застосував проти дитини таку перевагу та щільно притиснув її до свого тіла, шляхом охоплення своєю правою рукою її задньої частини шиї та лівою - в області спини дівчинки, у зв`язку з цим ОСОБА_14 не мала фізичної можливості вирватися із захвату ОСОБА_7 , а тому її дихальні шляхи фактично були перекриті для доступу повітря через їх затискання при контакті з тілом ОСОБА_7 , від чого ОСОБА_14 втратила свідомість. Незважаючи на такий стан дівчинки, ОСОБА_7 помістив непритомну від його дій ОСОБА_43 до несприятливого для дихання та життя середовища. Так, ОСОБА_7 добре розумів, що у воді ОСОБА_14 не зможе дихати, а тому її занурення без свідомості обличчям вниз у воду, де її тіло повністю занурилося у воду, неминуче призведе до її смерті в зв`язку з асфіксією внаслідок утоплення. При цьому, ОСОБА_7 передбачливо 5-7 хвилин чекав, щоб пересвідчитися в тому, що ОСОБА_14 більше не подає жодних ознак життя, при цьому він з метою приховання наслідків слідів вчиненого ним злочину прикидав місце знаходження тіла ОСОБА_19 у воді зірваними рослинами очерету, після чого залишив місце вчинення злочину та намагався залишатися не викритим, переховуючись в іншому місці.
		Вказані обставини переконують суд, що обвинувачений умисно позбавив життя малолітню ОСОБА_43 , при цьому, використовуючи свою явну фізичну перевагу над нею, яка обумовлена різницею у віці, статі та фізичній силі.
		На переконання суду, усі дії ОСОБА_7 вказують на те, що він усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, які він вчиняв відносно малолітньої ОСОБА_19 , передбачав суспільно небезпечні наслідки таких дій у виді її смерті та бажав їх настання. На це вказує те, що ОСОБА_7 добре розумів, що поміщення до води малолітньої ОСОБА_19 , яка перебувала в цей момент у безпорадному стані внаслідок втрати свідомості через застосування фізичного насильства в наведений вище спосіб, тим паче обличчям донизу, позбавляє її можливості дихати та потягне за собою смерть останньої.
		Установлюючи мотив вчинення ОСОБА_7 вбивства малолітньої ОСОБА_19 , суд виходить із того, що між ним та ОСОБА_73 не було конфліктів, про що свідчить й те, що незадовго до вбивства дівчинка деякий час добровільно прямувала за ОСОБА_7 у бік лісу. 
		Разом з тим, судом установлено, що обвинувачений ОСОБА_7 у вечір перед вбивством ОСОБА_19 дізнався про кардинальні зміни в своєму сімейному житті, які були ініційовані його співмешканкою, з якою останнім часом вони були у сварці та яка саме в той вечір повідомила про те, що вони розходяться. За таких обставин ОСОБА_7 діяв з мотивів злості на фоні алкогольного та наркотичного сп`яніння того вечора та з урахуванням емоційної нестійкості, яка підтверджена висновком комплексної судово-психіатричної експертизи № 246 від 22.06.2016, відповідно до якої під час скоєння вбивства малолітньої ОСОБА_19 він страждав на розлади особистості по емоційно нестійкому типу (психопатію).
		До того ж, судом ураховується, що ОСОБА_7 , вчинивши злочин, певний час спостерігав за ОСОБА_9 , щоб пересвідчитися в досягненні суспільно небезпечного наслідку своїх дій у виді її смерті, приховував труп ОСОБА_19 зірваними рослинами очерету, що ускладнювало її пошук, оскільки контури її тіла на поверхні води менше проглядалися, залишив місце злочину та після чого переховувався, намагався створити собі уявне алібі, а його поведінка жодним чином не виказувала співчуття потерпілій ОСОБА_20 щодо такої непоправної втрати.
		З урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до впевненого висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, викладеного у вироку суду, доведена поза розумним сумнівом та його дії суд кваліфікує за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне вбивство малолітньої дитини - ОСОБА_9 .
		Крім того, судом встановлено, що не всі надані прокурором докази є належними. 
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Так, стороною обвинувачення було надано протоколи отримання зразків для експертного дослідження від 16.05.2016 (т.3, а.с.160, 161), згідно яких відібрано біологічні зразки з слизових оболонок тіла та зрізи нігтів з правої та лівої рук ОСОБА_9 , заяву ОСОБА_7 від 15.05.2016 щодо добровільного надання натільної білизни (т.3, а.с.162), протокол огляду від 16.05.2015, в якому зафіксовані відомості при проведенні огляду натільної білизни ОСОБА_7 (т.3, а.с.163-164), досліджений судом речовий доказ - тканинні мокасини, проте, дані письмові та речовий докази не підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, у зв`язку із чим, суд визнає вказані докази неналежними.
		Згідно висновку службового розслідування від 03 серпня 2022 року, затвердженого начальником Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_120 , на час проведення службового розслідування не встановлено місцезнаходження наступних речових доказів: пари резинових шльопанців темного кольору, на протекторі із позначенням 44-45; два недопалки із написом «LM»; зліпок сліду босої ноги 28,5 см (ширина п`ятки 700 мм); зліпок з протектору взуття, які виявлено та вилучено слідчим 15.05.2016 під час огляду місця події (територія поблизу озера «Волове» та зрошувального каналу в с. Нижча Дубечня Вишгородського району, Київської області), джинсові шорти синього кольору, застібка на ґудзиках з ременем світлого кольору, светер (кофта) спортивна світлого кольору із написом «adidas» із темно-синіми смужками на рукавах; футболку чорного кольору із лейбом «Пума» із смужкою м`ятного кольору на рукавах 44/46 розміру, натільна білизна, а саме: труси у вигляді шортів жовтого кольору з візерунком чорного кольору на резинці чорного кольору із написом у вигляді літер жовтого кольору, які виявлено та вилучено слідчим 16.05.2016, конверт зі зразками слини ОСОБА_7 , конверт зі зрізами нігтьових пластин ОСОБА_9 , конверт із марлевим бинтом із слідами крові ОСОБА_9 .
		Враховуючи, що місцезнаходження вказаних речових доказів на момент постановлення вироку невідоме, суд відповідно до ст. 100 КПК України не вирішує питання щодо даних речових доказів.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу обвинуваченого та його відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;  відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;  враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Суд зазначає, що згідно положень статей 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		Кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, а саме таким, що відповідає як тяжкості скоєного кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості засудженого. 
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справі «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
		Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
		Відповідно до ст. 3 Загальної Декларації прав людини кожна людина має право на життя, свободу та особисту недоторканність. Згідно з положеннями ст. 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на життя є невід`ємним правом людини, яке охороняється законом. Зазначені положення міжнародних правових стандартів мають універсальний характер і відображені в Конституції України. Зокрема, у ст. 3 Конституції України закріплено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до ст. 27 Конституції України кожна людина має невід`ємне право на життя, ніхто не може бути свавільно позбавлений життя, а обов`язок держави захищати життя людини. Формою державного захисту життя та особистої недоторканності людини є встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти життя і здоров`я.
		Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким умисним злочином проти здоров`я людини та особливо тяжким умисним злочином проти життя людини, який посягнув на найвищу в Україні соціальну цінність, гарантовану ст. ст. 3, 27 Конституції України, тяжкість непоправних наслідків у вигляді смерті людини - малолітньої ОСОБА_9 , дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до висновку комісійної судово-психіатричної експертизи № 246 від 22.06.2016, страждає на розлади особистості по емоційно-нестійкому типу (психопатію), раніше неодноразово судимий, вказані злочини вчинив час іспитового строку, будучи звільненим від відбування покарання з іспитовим строком вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.04.2015 за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто висновків із попереднього засудження судом для себе не зробив, на момент затримання офіційно не працював, має малолітню дитину, а також позицію потерпілої ОСОБА_20 , яка просила призначити обвинуваченому довічне позбавлення волі.
		Судом також враховуються наслідки вчинених злочинів, поведінка під час та після вчинення злочинних дій, відсутність самокритики й співчуття до потерпілих, відсутність каяття, невизнання вини, обвинувачений не намагався відшкодувати завдану потерпілим шкоду та не попросив пробачення за вчинене. 
		Суд звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений не намагався виправити наслідки ситуації, в якій опинився потерпілий ОСОБА_8 внаслідок дій обвинуваченого, не намагався надати йому допомогу самостійно. 
		Також, колегія суддів враховує фактичні обставини вчинення ОСОБА_7 вбивства малолітньої ОСОБА_9 , а саме, що обвинувачений ОСОБА_7 , вивівши дівчинку за село, в безлюдне місце, з мотивів злості, внаслідок емоційної нестійкості, поєднаної з алкогольним та наркотичним сп`янінням, вчинив вбивство малолітньої дівчинки, якій на момент злочину було 10 років, та яка за своїми фізичними показниками, а саме внаслідок різниці у вазі та розмірах тіла з обвинуваченим, не мала фізичної можливості вирватись із захвату обвинуваченого після того, як останній перекрив її дихальні шляхи для доступу повітря.
		Суд враховує, що обвинувачений не надав будь-якої допомоги малолітній потерпілій ОСОБА_9 після втрати нею свідомості внаслідок його протиправних дій, не звернувся за допомогою до інших осіб, не викликав швидку медичну допомогу, а навпаки, умисно занурив повністю обличчям донизу потерпілу ОСОБА_9 , яка перебувала у безпорадному стані без свідомості, у середовище, несприятливе для життя - воду, у результаті чого остання померла внаслідок утоплення. Після чого обвинувачений, розуміючи, що вчинив вбивство, намагався приховати злочин та накрив місце, де перебувало тіло у воді, листям очерету.
		ОСОБА_7 , будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, безжально вбив малолітню дівчинку, яка не створювала для нього ніякої небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору. Вбиваючи потерпілу ОСОБА_9 , діяв цинічно та зухвало, чим поставив її життя нижче від своїх емоцій та бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями.
		Судом враховується поведінка обвинуваченого в суспільстві напередодні вчинення вбивства малолітньої ОСОБА_9 , який, перебуваючи за рішенням суду під домашнім арештом із забороною залишення постійного місця проживання з 18:00 год. до 08:00 год. наступної доби за підозрою у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, знехтував встановленими йому обмеженнями, та, залишивши місце проживання в вечірній час, будучи звільненим від відбування покарання з іспитовим строком вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.04.2015 за ч.2 ст.125 КК України, під час іспитового строку здійснив вбивство малолітньої дитини.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що наслідки даного злочину є тяжкими та незворотними. Згідно із позицією, викладеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 (Справа № 439/397/17, провадження № 13-66кс18): «Позбавлення життя людини є наслідком, що має незворотний характер. Це також випливає з законодавчого визначення смерті відповідно до статті 52 Закону України від 19 листопада 1992 року №2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я», за якою моментом незворотної смерті людини є момент смерті її головного мозку або її біологічна смерть. У випадку вчинення кримінального правопорушення зі смертельними наслідками, потерпілого в кримінально-правовому розумінні на момент вирішення питання про відшкодування шкоди фізично вже не існує. Втрата життя людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони, не підлягає відшкодуванню. Життя людини не може бути відновлене через незворотність смерті.
		Також, судом враховується поведінка обвинуваченого після вчинення вбивства малолітньої ОСОБА_9 , який під час утримання в ДУ «Київський слідчий ізолятор» вчинив умисний тяжкий злочин, передбачений ч. 3 ст. 369 КК України, що встановлено вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2023, який набрав законної сили 23.05.2023. 
		З урахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, а також вчинив злочин навіть під час перебування в місці попереднього ув`язнення, вказані обставини свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення злочинів.
		Зазначені обставини в сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать про особливу небезпечність обвинуваченого для суспільства. 
		Судом не встановлено обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України.
		Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.
		Разом із тим колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання може бути рецидив злочину. Судом встановлено, що обвинувачений вчинив нові умисні злочини, передбачені ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, викладені в даному вироку суду, до погашення судимості за вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.06.2011, яким ОСОБА_7 був засуджений за умисний злочин за ст.ст. 185 ч. 2, 71 КК України до трьох років одного місяця позбавлення волі, та звільнений по відбуттю покарання 14.03.2014. Разом із тим, така обтяжуюча обставина не була інкримінована обвинуваченому органом досудового розслідування при складанні обвинувального акту. Враховуючи положення ст. 337 КПК України, суд не зазначає таку обтяжуючу обставину в даному вироку суду з наведених підстав.
		Так, у справі «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
		Згідно ч. 1 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
		Суд вважає, що за досліджених обставин будь-яке інше покарання ніж найсуворіше визначене законодавством України не може бути застосовано до винуватої особи. Саме таке покарання, на думку суду, перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому, досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, 1950 року.
		Колегія судів приходить до переконання, що покарання ОСОБА_7 у виді довічного позбавлення волі, відповідає вимогам справедливості при застосуванні покарання і відображає співмірність злочину та кари, і тільки таке покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. На думку колегії суддів, призначення покарання у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
		Підстави для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, в даному конкретному випадку, відсутні.
		На підставі викладеного, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 : за ч. 1 ст. 121 КК України покарання у виді позбавлення волі в максимальних межах санкції даної статті; за п. 2 ч. 2 ст.115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Судом встановлено, що ОСОБА_7 засуджений 18 квітня 2023 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. Вказаний вирок набрав законної сили 23 травня 2023 року. ОСОБА_7 на час ухвалення даного вироку відбуває покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2023 за ч.3 ст.369 КК України, проте, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2023 року залишено ОСОБА_7 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду Ірпінським міським судом Київської області даного кримінального провадження.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, до постановлення попереднього вироку Шевченківським районним судом м. Києва від 18 квітня 2023 року за ч. 3 ст. 369 КК України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. 
		Згідно із ч. 2 ст. 70 КК України, при складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.
		Враховуючи викладене, суд вважає правильним призначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими ч. 2 ст. 70 КК України, а саме шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року, довічним позбавленням волі, призначеним за даним вироком суду, та остаточно визначити ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, під час іспитового строку, встановленого вироком Вишгородського районного суду Київської області 14 квітня 2015 року за ч. 2 ст. 125 КК України.
		У подальшому, ОСОБА_7 було засуджено 14 листопада 2016 року Печерським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Вишгородського районного суду Київської області від 14.04.2015 у виді шести місяців обмеження волі, і визначено остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі, вирок набрав законної сили 13.07.2017.
		Станом на момент постановлення даного вироку суду, покарання за вироком Печерського районного суду м. Києва від 14 листопада 2016 року за ч.1 ст. 289 КК України, з урахуванням вироку Вишгородського районного суду Київської області від 14 квітня 2015 року за ч. 2 ст. 125 КК України, ОСОБА_7 відбуте повністю, а тому відсутні підстави для застосування ст. 71 КК України чи ч. 4 ст. 70 КК України стосовно вказаних вироків.
		Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Частиною 3 цієї статті передбачено, що часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		За ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року № 13-31кс18 (справа № 663/537/17), у разі якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIIІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» (далі - Закон № 2046-VIII), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIIІ. У такому разі цей Закон має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК не допускається.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 1 Закону України від 30 червня 1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув`язнення» попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Попереднє ув`язнення у розумінні положень ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року № 3352-XII закінчується з моменту набрання вироком законної сили.
		Частиною 5 ст. 72 КК України у редакції Закону № 838-VІІІ було визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Згідно з п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VІІІ у строк попереднього ув`язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
		Буквальний зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII указує на те, що ця норма визначає правила зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення, яке мало місце саме в межах відповідного кримінального провадження, а не іншого.
		При цьому вказівка в п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VIII указує на те, що у строк попереднього ув`язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, котра відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув`язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі у слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили.
		Для застосування п. «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України має бути встановлено, що обвинувачений, який одночасно є засудженим в іншій справі і відбуває покарання, згідно з вимогами ст. 90 КВК України у порядку, встановленому КПК України, був тимчасово залишений у слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора для проведення слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв`язку з розглядом справи в суді. У цьому випадку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не є умовою, з якою законодавець пов`язує можливість зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення.
		Таким чином, оскільки ОСОБА_7 вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст.115 КК України, у період чинності редакції ч. 5 ст. 72 КК, передбаченої Законом України № 838-VIII, з огляду на ст. 5 КК зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання має здійснюватися відповідно до вказаної норми закону.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» у даному кримінальному провадженні в наступні періоди: з 16 травня 2016 року по 12 грудня 2018 року; з 05 червня 2020 року по 31 жовтня 2023 року.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2018 року ОСОБА_7 тимчасово залишено в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду даної справи у суді, оскільки по іншому кримінальному провадженню набрав законної сили вирок Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289, ст. 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі.
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 01 листопада 2023 року залишено ОСОБА_7 у ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду Ірпінським міським судом Київської області даного кримінального провадження, оскільки по іншому кримінальному провадженню набрав законної сили вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2023, яким ОСОБА_7 засуджений за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
		Отже, ОСОБА_7 , відбуваючи покарання за вироками Печерського районного суду м. Києва від 14.11.2016 та Шевченківського районного суду м. Києва від 18.04.2023, утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на підставі ухвал суду про залишення його в установі попереднього ув`язнення на час розгляду даного кримінального провадження з 13 грудня 2018 року по 04 червня 2020 року та з 01 листопада 2023 року до моменту постановлення даного вироку суду.
		Таким чином, період попереднього ув`язнення ОСОБА_7 відповідно до вищезазначених положень кримінального процесуального закону слід обчислювати з 15 травня 2016 року (день фактичного затримання ОСОБА_7 ) до дня набрання даним вироком суду законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		З огляду на викладене, приймаючи до уваги наявність ризиків передбачених п. п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, тяжкість покарання, призначеного обвинуваченому даним вироком суду, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці проживання, суд приходить до висновку про необхідність обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання вироку.
		Щодо заявленого цивільного позову колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства (ч. 4 ст. 128 КПК).
		Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч. 1 ст. 129 КПК).
		Отже, вирішуючи цивільний позов суду слід перевірити, чи пред`явлено позов до початку судового розгляду, чи відповідає форма та зміст позовної заяви вимогам, встановленим законом, та чи доведено підстави та розмір позову.
		Потерпіла ОСОБА_20 подала цивільний позов у кримінальному провадженні, в якому просила стягнути із обвинуваченого ОСОБА_7 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 33 880 гривень та моральну шкоду в розмірі 1 000 000 гривень. Обґрунтовуючи позов, потерпіла зазначає, що на поховання та поминальні обіди було витрачено 33 880 гривень, що підтверджується чеками та рахунками. Одразу після вбивства обвинуваченим її малолітньої дитини, потерпіла впала у тяжку депресію, лікування від депресії включає комплекс медичних заходів та процедур. Окрім матеріальної шкоди, неправомірними суспільно небезпечними діями обвинуваченого також завдано потерпілій немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті потерпілої: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій з другою донькою, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні, важкість виконання повсякденних обов`язків, психологічний дискомфорт, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності. У момент, коли потерпіла дізналась про вбивство своєї дитини, вона перенесла неймовірний жах та біль, пережила емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. Наслідки перенесеної травми призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін: порушення сну, швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, нервозність, дратівливість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, емоційна напруга, насторога, невпевненість, відчуття власної неповноцінності, тривога з приводу майбутнього. Були порушені актуальні життєві плани, стало неможливим побудувати та реалізувати нові життєві перспективи. Потерпіла зазначає, що дотепер продовжуються проблеми зі здоров`ям у вигляді періодичних болів у серці, підняття тиску, що підтверджується доданим консультативним медичним висновком, виданим медичним центром «Аміда» від 11.11.2016. Наслідки події, що склалася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу (на лікування, проведення правових заходів), обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, дотепер вимагають компенсаторних можливостей задля їх подолання. У обґрунтування понесених матеріальних витрат потерпіла ОСОБА_20 надала документи, які підтверджують факт понесення матеріальних витрат на поховання та поминальний обід, а саме:
		- копію довідки від 18.05.2016 №177, виданої головою Нижчедубечанської сільської ради Київської області про те, що ОСОБА_20 похоронила доньку ОСОБА_9 за власний рахунок;
		- копію рахунку №8/11 від 16.05.2016, відповідно до якого замовником оплачено ритуальні товари та послуги на суму 8140 грн.: труна, набір, покривало, автобус, погрузка, табличка, вінки, стрічки, свічки, хустки, доставка труни до моргу;
		- копію накладної від 16.05.2016, відповідно до якого замовником оплачено ритуальні товари на суму 2340 грн.: стрічка, квіти, хустка, вінок, фата, букет, сукня;
		- копію видаткової накладної №27 від 17.05.2016, виданої ФОП ОСОБА_121 , згідно якої ОСОБА_20 оплатила поминальний обід на суму 14 400 гривень;
		- копію видаткової накладної №40 від 27.07.2016, виданої ФОП ОСОБА_121 , згідно якої ОСОБА_20 оплатила поминальний обід на суму 9000 гривень.
		Вказані докази були досліджені судом.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_20 підтвердила обставини, викладені в цивільному позові, просила задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
		Обвинувачений ОСОБА_7 заявлений потерпілою ОСОБА_20 цивільний позов не визнав, так як в цілому заперечував свою причетність до вбивства малолітньої ОСОБА_9 .
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Згідно із ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_20 у частині стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню, оскільки потерпілою надано належне документальне підтвердження понесених матеріальних витрат.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Щодо відшкодування моральної шкоди, то розмір такого грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілої, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		При визначенні розміру грошового стягнення в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій ОСОБА_20 , суд ураховує характер і тривалість страждань потерпілої, яка втратила найдорожче - малолітню доньку, тяжкість вимушених змін в її житті, керуючись принципом розумності та справедливості, вважає, що заявлений потерпілою ОСОБА_20 розмір моральної шкоди на суму 1 000 000 гривень відповідає вимогам розумності і справедливості, а тому цивільний позов потерпілої ОСОБА_20 підлягає задоволенню.
		Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Долю речових доказів суд вважає за необхідне вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 100, 129, 369, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів
		 
		У Х В А Л И Л А :
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання:
		- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років;
		- за п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі.
		На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання довічним позбавленням волі, ОСОБА_7 визначити покарання у виді довічного позбавлення волі. 
		На підставі ч.ч. 2, 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року, довічним позбавленням волі, призначеним за даним вироком суду, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили. 
		Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року), строк попереднього ув`язнення з 15 травня 2016 року до дня набрання даним вироком суду законної сили включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів.
		Цивільний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, - задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 33 880 (тридцять три тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000 (один мільйон) грн. 00 коп.
		Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , судові витрати на користь держави на залучення експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення експертиз у кримінальному провадженні № 12016110150000455 від 24.04.2016 у загальному розмірі 5334 (п`ять тисяч триста тридцять чотири) гривень 42 копійок.
		Речові докази в кримінальному провадженню - тканинні мокасини, п`ять ножів різного розміру та рукоятками поміщені до спеціального пакету №1706428, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів, - повернути власникам.
		Речові доказі в кримінальному провадженні - резинові чобітки, кофту рожевого кольору, футболку, нижню білизну, штани та шкарпетки - знищити.
		Речові докази по кримінальному провадженню - сережки округлої форми з жовтого металу, передані на зберігання ОСОБА_20 - залишити законному володільцю ОСОБА_20 .
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий:                                                         ОСОБА_1 
		 
		Судді:                                                                 ОСОБА_2 
		 
		                                                                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...