Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 496/1662/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/496/97/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080030000192

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 496/1662/23
		Провадження № 1-кп/496/97/25
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 березня 2025 року Біляївський районний суд Одеської області в складі колегії: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участі: секретарів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		прокурора - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
		захисника - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка Одеської області в порядку спеціального (in absentia) судового провадження за відсутності обвинуваченого у кримінальному провадженні №62022080030000192 від 07.11.2022 року за обвинуваченням:  ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Генічеськ, Генічеського району, Херсонської області, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.111 Кримінального Кодексу України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		І. Історія провадження
		03.03.2023 року до Біляївського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього матеріалами в кримінальному провадженні №62022080030000192, відомості про яке внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 07.11.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
		Ухвалою суду від 06.03.2023 року у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 20.09.2023 року у даному кримінальному провадженні призначено судовий розгляд в порядку спеціального судового провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
		ІІ. Формування обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_11 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Генічеського районного відділу поліції, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема міста Генічеськ, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Херсонської області та, зокрема, м. Генічеськ, системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у період з середини березня 2022 року по теперішній час, під час проведення військових дій на території Херсонської області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації РФ та керівників підрозділів силових блоків, зокрема щодо виконання функції начальника відділу незаконного створеного правоохоронного органу, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України. Так, ОСОБА_11 за власної ініціативи з середини березня 2022 року по теперішній час, добровільно проходить «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації РФ, а саме у незаконно створеному органі - «народная милиция», а пізніше «Генический райотдел полиции ГУ МВД в Херсонской области» на посаді начальника відділу, чим порушив присягу працівника поліції, завдавши шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом особистої участі у діяльності незаконно створеного силового органу на території Херсонської області та зокрема в м. Генічеськ. Таким чином, ОСОБА_11 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду.
		ІІІ. Застосовані судом правові процедури.
		Оскільки судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), останній показань суду не надавав, при цьому заяв та клопотань на адресу суду також від останнього не надходило.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисників - адвоката ОСОБА_9 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області на стадії досудового розслідування та адвоката ОСОБА_10 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області на підставі ухвали суду. 
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_11 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самим захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_11 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останнього.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійснені всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_11 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_11 від правосуддя, колегія суддів оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		IV. Позиції сторін та інших учасників судового провадження
		Прокурор у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази, покази свідків підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_11 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість ОСОБА_11 поза розумним сумнівом. Відтак, прокурор просив суд визнати ОСОБА_11 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. Також позбавити спеціального звання «капітан поліції».
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_11 , який показань суду не надавав, та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Враховуючи неявку обвинуваченого у судові засідання, ухвалою колегії суддів Біляївського районного суду Одеської області від 20.09.2023 року клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження було задоволено та кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, призначено до судового розгляду в порядку спеціального судового провадження, у тому ж складі суду, у відкритому судовому засіданні.
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_11 , а також інформацію про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_11 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_11 від правосуддя, колегія суддів оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в Одеській області.
		Захисник обвинуваченого у судовому засіданні зазначила, що не має можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_11 під час судового розгляду та просила суд врахувати відсутність обвинуваченого у судового розгляді та виправдати його.
		V. Надані сторонами кримінального провадження і досліджені у судовому засіданні докази.
		Вина ОСОБА_11   у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України повністю підтверджується сукупністю досліджених у порядку, встановленому ст. 358 КПК України, та перевірених під час судового розгляду доказів, а саме:
		- ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.01.2023 року, якою клопотання слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_12 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування задоволено та надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_11 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України (т. 1 а.с. 65-68);
		- постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_13 , про доручення призначити адвоката для здійснення захисту за призначенням від 10.01.2023 року, що свідчить про те, що право на захист ОСОБА_11 в ході досудового слідства не були порушені, (т. 1 а.с. 69-71);
		- постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_14 , про розшук підозрюваного від 25.10.2022 року (т. 1 а.с. 74-76);
		- постановою старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук від 10.01.2023 року (т. 1 а.с. 77-79);
		- дорученням старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст.40 КПК України (т.1, а.с.80-81);
		- рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_15 , зі змісту якого вбачається, що на виконання доручення слідчого на проведення слідчих (розшукових) дій, за результатами вжитих заходів на виконання доручення щодо встановлення місця знаходження підозрюваного ОСОБА_11 , встановлено, що розшукуваний на теперішній час проживає та працює у тимчасово окупованому місті Генічевськ Херсонської області. Проживає він за адресою: АДРЕСА_1 . Працює у створеному окупаційною владою правоохоронному органі - «Генический райотдел полиции ГУМВД по Херсонской области», який фактично розташований в адміністративній будівлі Генічеського РВП ГУНП в Херсонській області. Крім того, отримано інформацію, що після оголошення ОСОБА_11 підозри у вчиненні державної зради згідно ч.2 ст.111 КК України та у зв`язку із контрнаступальними військовими діями ЗСУ у напрямку окупованої частини Херсонської області, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення державної зради, останній на теперішній час збирається та має намір виїхати з м. Генічевськ через ТОТ АР Крим до Грузії, а потім до держав Євросоюзу в якості біженця (т.1, а.с.83);
		- листом начальника відділу ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_16 від 01.05.2023 року № 17-04-4209/2023 щодо встановлення місцезнаходження ОСОБА_11 , зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_11 обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України з кінця вересня 2022 року по теперішній час постійно перебуває на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме у м. Генічеськ. Починаючи з 2022 року по теперішній час, перетин ОСОБА_11 державного чи адміністративного кордонів України Державною прикордонною служби України не фіксувався (т.1 а.с.85);
		- повісткою про виклик в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_11 , яка розміщена сайті Офісу генерального прокурора (т. 1 а.с. 91);
		- повісткою про виклик обвинуваченого ОСОБА_11 , розміщена у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» (т. 1 а.с. 92-93); 
		- витягом з ЄРДР за № 62022080030000192 від 07.11.2022 року, з якого вбачається, що 15.09.2022 року надійшли матеріли правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень про те, що 15.09.2022 року до третього СВ ТУ ДБР у м. Мелітополі надійшов рапорт оперуповноваженого 1 ОВ ТУ ДБР у м. Мелітополі, відповідно до якого старший інспектор з ювенальної превенції сектора превенції Генічеського районного відділу поліції ОСОБА_11 за власної ініціативи з середини березня 2022 року по теперішній час, добровільно проходить «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народная милиция», а пізніше «Генический райотдел полиции ГУ МВД в Херсонской области» на посаді начальника відділу, чим порушив присягу працівника поліції, завдавши шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній, та інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом особистої участі у діяльності незаконно створеного силового органу на території Херсонської області та зокрема в м.Генічеськ (т. 1 а.с. 121);
		- постановою керівника третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_17 про доручення проведення досудового розслідування та визначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 07.11.2022 та 09.07.2022 року (т. 1 а.с. 123-124);
		- постановою процесуального керівника - заступника начальника відділу Херсонської обласної прокуратури ОСОБА_18 про виділення матеріалів досудових розслідувань від 07.11.2022 року (т. 1 а.с. 127-130);
		- витягом з ЄРДР за № 62022080030000048 від 19.04.2022 року, з якого вбачається, що 18.04.2022 року надійшли матеріли правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень про те, що до 3 СВ ТУ ДБР у м. Мелітополі надійшли матеріали щодо можливої державної зради працівників Каховського РВ УПО в Херсонській області, яка виражається у переході на бік ворога, сприянні ворожій стороні у проведенні розвідувальної та підривної діяльності на території м. Генічевськ Херсонської області, вчиненні в умовах воєнного стану (т. 1 а.с. 131);
		- рапортом начальника першого оперативного відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі ОСОБА_19 від 15.09.2022 року, з якого вбачається, що отримано інформацію щодо державної зради в умовах воєнного стану з боку старшого інспектора з ювенальної превенції Генічеського районного відділу поліції (м. Генічеськ) ГУНП в Херсонській області, капітана поліції ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 132-133);
		- постановою процесуального керівника - прокурора відділу обласної прокуратури ОСОБА_20 про об`єднання матеріалів досудового розслідування (т.1 а.с. 141-142); 
		- витягом з наказу № 12 о/с від 19.01.2021 про особовий склад, зі змісту якого вбачається, що згідно з наказом Національної поліції України від 17.12.2020 року №991, призначено у зв`язку з реорганізацією штатів: капітана поліції ОСОБА_11 старшим інспектором з ювенальної превенції сектора превенції Генічеського районного відділу поліції у порядку переміщення, встановивши посадовий оклад 2500 гривень та щомісячну грошову надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 45%, увільнивши його з посади старшого інспектора з ювенальної превенції сектора превенції Генічеського відділу поліції (т.1, а.с. 151);
		- витягом з наказу №465 о/с від 22.06.2022 про особовий склад, відповідно до якого звільнено згідно з пунктом 6 частини першої ст.77 ЗУ «Про національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_11 старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Генічеського районного відділу поліції (т. 1 а.с. 152);
		- витягом з наказу №401 від 31.05.2022 про застосування дисциплінарного стягнення, відповідно до якого за результатами службового розслідування, призначеного наказом ГУНП від 10.05.2022 № 184, встановлено, що окремими працівниками ГУНП вчинено дисциплінарний проступок, що полягає в порушенні службової дисципліни, не виконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, в порушенні Присяги працівника поліції, не виконанні наказу начальника ГУНП від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин капітана поліції  ОСОБА_11 старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Генічеського районного відділу поліції. За грубе порушення службової дисципліни, невиконання обов`язків поліцейського, вимог частини 4 статті 8, пункту 1,2 частини 1 статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 статті 5 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, абзацу 1,2 Розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, ОСОБА_11 старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Генічеського районного відділу поліції звільнено зі служби в поліції (т. 1 а.с.153); 
		- характеристикою старшого інспектора з ювенальної превенції сектору превенції Генічеського РВП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 154);
		- листом вхідний №5180-22/мл від 19.09.2022 року, згідно якого ОСОБА_11 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , дата видачі 14.03.2011 року (т. 1 а.с. 157);
		- обліковою карткою на особу, (т. 1 а.с. 158);
		- вимогою УІА (ВІТ) від 01.12.2022р. №17-03-17205 про відсутність відомостей про притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності, з якої вбачається, що ОСОБА_11 раніше не судимий (т.1 а.с.159);
		- ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2022 року, якою надано дозвіл на затримання з метою приводу ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (т. 1 а.с. 173-175);
		- інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, відповідно до якої зареєстрованого права власності на нерухоме майно за ОСОБА_11 не зареєстроване, в тому числі і за частковим співпадінням (т.1 а.с. 176);
		- клопотанням старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_21 , про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 16.05.2022 року (т.1 а.с. 177-179);
		- ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 18.05.2022 року, якою надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1 а.с. 180-182);
		- дорученням старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_22 , про проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 23.05.2022 року (т.1 а.с.183-184);
		- ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 08.02.2023 року, якою надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні інформації, яка міститься у протоколі про проведення негласної слідчої (розшукової) дії №59/2/3-334т від 06.07.2022 та додатку до нього - DVD-R диск №59/2/3-78т від 06.07.2022, як доказу причетності ОСОБА_11 , отриманих і складених у рамках досудового розслідування кримінального провадження (т.1 а.с. 185-186);
		- листом Управління Служби безпеки України в Запорізькій області від 17.08.2022 року № 59/2/3-1244дск, щодо розсекречення матеріалів кримінального провадження (т.1 а.с.187);
		- протоколом про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 06.07.2022 року, додатоком до протоколу DVD-R диск №59/2/3-78 т від 06.07.2022 року, згідно якого було встановлено те, що ОСОБА_11 здійснив державну зраду та перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану (т.1 а.с. 188-200, 201);
		- повідомленням старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_14 , адресоване захиснику підозрюваного ОСОБА_11 - адвокату ОСОБА_9 про завершення досудового розслідування від 24.02.2023 року (т. 1 а.с. 202);
		- запитом в порядку ч.6 ст. 290 КПК України про повідомлення підозрюваному та його захиснику про завершення спеціального досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 24.02.2023 року (т. 1 а.с. 203);
		- протоколом старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Херсоні) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_14 , про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 24.02.2023 року (т.1 а.с.204);
		-        показами свідка у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_23 , який пояснив, що коли почалась окупація 24.02.2022 року в м. Генічеськ і працівники евакуйовувались, ОСОБА_11 не евакуювався. Обвинувачений міг виїхати неодноразово, але цього не зробив та добровільно перейшов на бік окупантів. Через деякий час в травні місяці ОСОБА_11 було запропоновано посаду начальника відділу по неповнолітнім, і він добровільно без будь-якого примусу надав свою згоду російській окупаційній владі на співпрацю. Де на даний час перебуває ОСОБА_11 та чи співробітничає надалі з окупаційною владою свідок не знає;
		-        показами свідка у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_24 , який пояснив, що ОСОБА_11 йому відомий по роботі і який по тривозі прибув до відділу поліції та отримав вогнепальну зброю. Обвинувачений спочатку, тиждень чи два, допомагав завантажувати кримінальні справи, зброю та комп`ютерну техніку на транспортний засіб та вивозити з райвідділу. В подальшому ОСОБА_11 проігнорував наказ виїхати до м. Херсон, та залишився в м. Генічевськ, а потім перейшов на бік Росії, показав окупантам місця, де вони ховали техніку з райвідділу. ОСОБА_11 добровільно без примусу залишився працювати на окупаційну владу на тій посаді, що і був у районному відділі поліції Херсонської області, старшим ювенальним інспектором. У ОСОБА_11 була можливість виїхати з окупованої території, однак він цього не зробив;
		-        показами свідка у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_25 який пояснив, що працює на посаді начальника відділу кадрового забезпечення в Генічеському підрозділі та знає ОСОБА_11 з 2015 року. На початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, він та інші поліцейські були зібрані по тривозі і тимчасово переміщені в м. Херсон. В подальшому від колег, свідок почав отримувати інформацію, що деякі співробітники в тому числі і ОСОБА_11 почали співпрацювати з окупаційною владою в м. Генічеськ, і про те, що ОСОБА_11 перейшов на бік окупантів в якості поліцейського у новостворений підрозділ, на яку саме посаду свідок точно не зміг повідомити, але на його думку, що на посаду на якій ОСОБА_11 працював в поліції України, старшим інспектором. Також він чув від людей, що обвинувачений повідомляв окупантам місця, де були сховані матеріальні цінності підрозділів поліції, якими в подальшому заволоділи окупанти. У ОСОБА_11 була можливість 100 відсотків виїхати з окупації, однак цього не зробив і залишився працювати на окупаційну владу;
		-        показами свідка у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку ОСОБА_26 , який пояснив, що після початку війни в 2022 році, він та інші співробітники в тому числі ОСОБА_11 , залишились на окупованій території до квітня місяця. За цей час вони передавали справи, комп`ютерну техніку. Після чого, свідок знайшов шляхи як виїхати з окупації, а ОСОБА_11 не захотів виїхати та залишився на окупованій території. В травні місяці, ОСОБА_26 телефонував своєму знайомому, який був співробітником поліції та який йому повідомив, що бачив ОСОБА_11 та що останній працює в поліції на окупаційну владу на посаді ювенальної превенції в тимчасово окупованому м. Генічеськ. Також повідомив, що ОСОБА_11 попривозив назад заховану ними техніку і автомобілі. Погроз в бік ОСОБА_11 жодних не було, часу було достатньо щоб виїхати, на його думку ОСОБА_11 добровільно залишився працювати на окупаційну владу.
		VI. Оцінка наданих сторонами кримінального провадження доказів
		Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ані підозра, ані обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Дослідивши у судовому засіданні надані докази, колегія суддів вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
		При цьому, сторона захисту не посилалася на недопустимість доказів, які надані стороною обвинувачення, на порушення порядку проведення досудового розслідування, як і прийняття певних процесуальних рішень, а отже, в силу положень ст.ст. 22, 26 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав визнавати докази недопустимими, оскільки вони зібрані у порядку, встановленому КПК України, та отримані без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, чи завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_11 , колегія суддів враховує, що державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, зокрема, шляхом надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Кваліфікуючою ознакою якої є вчинення цих дій в умовах воєнного стану.
		Неможливість проведення допиту обвинуваченого жодним чином не впливає на повноту судового розгляду і на переконання суду щодо доведеності «поза розумним сумнівом» винуватості обвинуваченого ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів прямо і опосередковано свідчить про вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.
		Всі докази, досліджені безпосередньо судом, у своїй сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_11 усвідомлював характер своїх суспільно небезпечних дій і бажав настання суспільно небезпечних наслідків.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		VII. Положення закону, яким керувався суд.
		Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
		Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Колегією суддів звертає увагу на правову позицію, яка відображена у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к згідно якої, кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
		Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона.
		Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
		Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України, державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану караються позбавленням волі на строк п`ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_11 колегія суддів вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява №39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		VIII. Висновки суду.
		Суд враховує, що дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження, згідно вимог ст. 323 КПК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia), що відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Відповідно до вимог ст. 374 КПК України, суд переконався, що стороною обвинувачення, під час здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia) були використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого. Також, суд пересвідчився, що існували процесуальні підстави для здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження, про що є відповідні рішення судів, в яких наведені належні мотиви і достатні обґрунтування. Також, судом забезпечено публікацію повісток про виклик обвинуваченого в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а копії процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому були вручені його захиснику. З урахуванням чого суд та сторона обвинувачення дотрималась усіх гарантій, встановлених КПК України для забезпечення правосуддя у межах розгляду даного кримінального провадження.
		Так, відповідно до вимог закону, обвинувачений ОСОБА_11  про час та дату всіх судових засідань повідомлявся у передбачений законом спосіб, через опублікування викликів у газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду. Інтереси ОСОБА_11 захищав адвокат, як на досудовому слідстві так і в суді, що свідчить про те, що права обвинуваченого в ході досудового слідства, а також у судовому засіданні порушені не були.
		Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Будь яких істотних порушень КПК України, під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані по справі докази, судом не встановлено.
		Зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судом враховується позиція Європейського суду з прав людини, відображені у п. 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
		Отже, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, вислухавши пояснення свідків, оцінивши вищезазначені дослідженні у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_11 мали місце, вина обвинуваченого ОСОБА_11 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 111 КК України, за кваліфікуючою ознакою: державна зрада, а саме діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинене в умовах воєнного стану.
		Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		У пункті 3 зазначеної постанови Пленуму ВСУ вказано, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї, його матеріальний стан, тощо.
		При призначенні ОСОБА_11 певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч. 2 ст. 111 КК України Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України віднесено до особливо тяжкого, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_11 , згідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_11 покарання слід ураховувати, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно з правовими орієнтирами, визначеними у ст. ст. 50, 65 КК України метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів, іншими особами у тому числі.
		Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації, визначених у ч. 1 ст. 1 КК України завдань закону про кримінальну відповідальність, - правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		Призначене покарання має відповідати характеру протиправного діяння, його небезпечності, даним, що всебічно характеризують особу винного й відображають його пост кримінальну поведінку як прояв ставлення до скоєного. Адже така співмірність є критерієм справедливості кримінальної відповідальності.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
		Враховуючи підвищену суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, який раніше не судимий, негативну характеристику за місцем служби, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обтяжують покарання і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також роль кари як мети покарання, колегія суддів дійшла висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави застосувати до ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі, з конфіскацією належному йому майна.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України, конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 54 КК України засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, а тому суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_11 спеціального звання «капітан поліції».
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_11 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття його затримання.
		IX. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_11 не обирався та заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арештів не застосовувалися.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази та судові витрати відсутні. 
		Керуючись ст. ст. 72, 100, 349, 367-368, 370-371, 373-376, 395, 532, 615 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у вигляді п`ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 54 КК України позбавити  ОСОБА_11 , спеціального звання «капітан поліції».
		Строк відбуття покарання  ОСОБА_11 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України колегія суддів обмежилася проголошенням резолютивної частини вироку з врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		 
		       
		Головуючий суддя:                                                                                       ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                              ОСОБА_2 
		 
		 
		                                                                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...