Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/6045/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 06.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.03.2025.
Дата набрання законної сили: 06.03.2025
Номер судового провадження: К/990/40504/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 120/6045/24
		провадження № К/990/40504/24,  №К/990/34532/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Жука А.В.,
		суддів: Мельник-Томенко Ж.М.,    Мартинюк Н.М.
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
		за позовом  ОСОБА_1 до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення, провадження в якій відкрито
		за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року та на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, постановленими у складі колегії суддів: судді-доповідача - Сушка О.О., суддів: Мацького Є.М., Залімського І. Г., у справі №120/6045/24,
		ВСТАНОВИВ:
		І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		1. 08 травня 2024 року на адресу Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Хмельницький) про визнання протиправним та скасування рішення.
		2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024 позовну заяву повернуто особі, яка її подала.
		3. Не погодившись із указаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, зокрема, просила звільнити її від сплати судового збору.
		4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024 залишено без руху, запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
		5. 04 червня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги у якому зазначено, що позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» підлягає звільненню від сплати судового збору, оскільки вона є особою з інвалідністю другої групи; на підтвердження зазначеного долучено світлокопію довідки до акту МСЕК серії 10 ААА №675945 від 10.02.2012.
		6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду 05.07.2024 продовжено ОСОБА_1 термін для усунення недоліків апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року та запропоновано апелянту в строк 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
		7. Суд апеляційної інстанції вважав, що зазначена довідка до акту МСЕК не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Вважав, що документом, на підставі якого можуть бути надані пільги, є відповідне посвідчення.
		8. 23 липня 2024 ро до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій остання висловила незгоду із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2024.
		9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024.
		10. 22 серпня 2024 року ОСОБА_1 вдруге звернулася із апеляційною скаргою на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024 до суду апеляційної інстанції.
		11. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також надати оригінал документу про сплату судового збору.
		12. Суд апеляційної інстанції встановив, що текст оскарженої ухвали Вінницького окружного адміністративного суду складено 09 травня 2024 року, а з апеляційною скаргою позивач звернулася 22.08.2024, тобто з пропуском строку, при цьому клопотання про його поновлення не надала. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянтом подано заяву про звільнення від сплати судового збору, відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є особою з інвалідністю другої групи, на підтвердження зазначеного долучено світлокопію довідки до акту МСЕК серії 10 ААА №675945 від 10.02.2012.
		13. Суд апеляційної інстанції повторно вказав, що зазначена довідка до акту МСЕК не відповідає вимогам статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а документом, на підставі якого можуть бути надані пільги, є відповідне посвідчення.
		14. На виконання вимог ухвали, 13.09.2024 позивачем було надано заяву, у якій вона зазначила, що вважає строк не пропущеним, обґрунтовуючи тим, що первинна апеляційна скарга була подана у передбачений процесуальним законодавством строк. Зауважила, що в ухвалі Верховного Суду від 18.102021 у справі №146/561/21 йдеться про ту саму довідку МСЕК, що й у цій справі, та на підставі якої було відкрите касаційне провадження тощо.
		15. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024.
		16. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою своєчасно (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень; апелянтом у поданій заяві не наведено жодних доказів поважності причин для поновлення пропущеного строку, а також не надано посвідчення, на підставі якого можуть бути надані пільги.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		17. Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи скерувати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		18. Також, не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи скерувати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
		19. Позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вона має статус інваліда другої групи, а довідка до акту МСЕК є офіційним доказом її інвалідності, саме для підтвердження пільг на звільнення від сплати судового збору. Указує, що Закон України «Про судовий збір» чітко не вказує, який саме документ надає право на звільнення від сплати судового збору.
		20. Відзиву (заперечень) на касаційні скарги позивача до Суду не надходило, що не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень, виходячи зі змісту частини четвертої статті 338 КАС України.
		ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		21. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 до Верховного Суду надійшла 09.09.2024.
		22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Прокопенко О.Б., суддів: Радишевської О.Р., Соколова В.М.
		23. Ухвалою Верховного   Суду від 20.09.2024 касаційну скаргу скаржника залишено без руху, надавши строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом надання документа на підтвердження пільги щодо сплати судового збору або документа про сплату судового збору.
		24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30.09.2024 №1108, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
		25. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 заяву, подану ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали Верховного суду від 20.09.2024, повернуто без розгляду. Продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом: подання касаційної скарги в новій редакції з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №930/191/23; надання документа на підтвердження пільги щодо сплати судового збору або документа про сплату судового збору.
		26. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної    скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024у справі №120/6045/24 до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції. Відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 у справі №120/6045/24 (провадження №К/990/34532/24).
		27. Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 до Верховного Суду надійшла 23.10.2024.
		28. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.10.2024 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Жук А.В., судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
		29. Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2024 залишено без руху касаційну скаргу позивача, надавши строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної скарги в новій редакції з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №930/191/23 та надання документа на підтвердження пільги щодо сплати судового збору або документа про сплату судового збору.
		30. Ухвалою Верховного Суду від 24.12.2024 відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної    скарги на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №120/6045/24 до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції. Відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 у справі №120/6045/24 (провадження №К/990/40504/24).
		31. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 касаційні скарги об`єднано в одне касаційні провадження, підготовчі дії у справі закінчено, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		32. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		33. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		34. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційних скарг та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
		35. За приписами пункту 1 частини п`ятої, частини шостої статті 296 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору
		36. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), відповідно до частини першої статті 3 якого судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.
		37. Пільги щодо сплати судового збору визначені у статті 5 Закону №3674-VI, відповідно до пункту 9 частини першої якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		38. Заявляючи у суді апеляційної інстанції про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09.05.2024, позивач покликалася на довідку до акту МСЕК серії 10 ААА №675945 від 10.02.2012, згідно якої позивачу безтерміново присвоєно другу групу інвалідності.
		39. Аналізуючи Закони України «Про судовий збір» та «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-XII), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надана позивачем довідка до акту МСЕК серії 10 ААА №675945 від 10.02.2012 не відповідає вимогам статті 4 Закону №875-XII, що послугувало підставами для залишення апеляційних скарг позивача без руху, повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження.
		40. Колегія суддів Верховного Суду вважає помилковими указані висновки суду апеляційної інстанції.
		41. Закон №875-XII, згідно його преамбули, визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
		42. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №875-XII особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		43. Абзацами 1-2 статті 2 Закону №875-XII визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
		44. Відповідно до статті 3 Закону №875-XII інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Інвалідність дитині встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я за результатами проведеної медико-соціальної експертизи дитини у порядку, визначеному законодавством.
		45. Відповідно до статті 4 Закону №875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: 
		виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
		охороні здоров`я;
		соціальному захисті;
		забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю;
		наданні пристосованого житла;
		сприянні громадській діяльності.
		Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
		Пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію «дитина з інвалідністю» (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок оформлення та видачі відповідних посвідчень іноземцям, які відповідно до закону мають право на пільги, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
		Особам з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», пільги надаються на підставі довідки, що безоплатно видається структурними підрозділами соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами міських рад за місцем проживання, в якій зазначаються прізвище, ім`я, по батькові, група та причина інвалідності, а також у відповідних випадках - основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату). Порядок видачі такої довідки та її форма затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
		З метою реалізації особами з інвалідністю прав та свобод людини і громадянина під час розроблення державних соціальних стандартів та державних соціальних гарантій, національних стандартів, кодексів усталеної практики, стандартів, технічних умов, проведення дослідно-конструкторських, науково-дослідних робіт враховуються потреби осіб з інвалідністю та/або застосовуються принципи розумного пристосування та універсального дизайну.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
		46. Отже, відповідно до положень статті 4 №875-XII, на які покликається суд апеляційної інстанції, пільги особам з інвалідністю надаються на підставі посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», та в яких зазначено групу та причину інвалідності (для повнолітніх осіб), категорію "дитина з інвалідністю" (для дітей), а також у відповідних випадках вказано їх основні нозологічні форми захворювань (по зору, слуху та з ураженням опорно-рухового апарату).
		47. З наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що документом, на підставі якого можуть бути надані пільги, є відповідне посвідчення.
		48. Однак, судом апеляційної інстанції не взято до уваги те, що указаними положеннями передбачено надання пільг, передбачених саме Законом №875-XII, на підставі відповідного посвідчення, і перелік таких пільг не є вичерпним.
		49. Спеціальним законом, яким врегульовано підстави для звільнення від сплати судового збору, є саме Закон України «Про судовий збір» і він не містить приписів про те, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю, виключно на підставі відповідного посвідчення.
		50. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 «Питання медико-соціальної експертизи» затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
		51. Відповідно до пункту 1 Положення про медико-соціальну експертизу це Положення визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
		52. Згідно з абзацом першим пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		53. Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності (пункт 6 Положення про медико-соціальну експертизу).
		54. Відповідно до пункту 19 Положення про медико-соціальну експертизу Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
		55. Абзацом першим пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
		56. З наведених вище положень можна дійти висновків, що відомості щодо результатів експертного огляду особи і прийнятих рішень вносяться до акта огляду, та особі, яку визнано особою з інвалідністю, Комісія видає довідку.
		57. Отже, наявна в матеріалах справи довідка до акта огляду МСЕК, яка є придатною до читання і дозволяє встановити її зміст, дозволяла суду апеляційної інстанції визначитись з наявністю у позивача встановленої другої групи інвалідності, а відтак і пільг щодо сплати судового збору (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №215/1175/24).
		58. Інших недоліків апеляційної скарги при первинному зверненні до суду апеляційної інстанції виявлено не було, що свідчить про помилковість висновків суду апеляційної інстанції та відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху. За таких обставин, повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху також було безпідставним.
		59. Таким чином, ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 якою позивачу повернуто апеляційну скаргу, ухвалена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
		60. Залишаючи вдруге подану апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції також зауважив про необхідність поновлення процесуального строку на оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки текст ухвали Вінницького окружного адміністративного суду складено 09.05.2024 з апеляційною скаргою позивач звернулася 22.08.2024.
		61. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що та обставина, що апелянт звернувся з первинною апеляційною скаргою своєчасно (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.
		62. В контексті наведеного слід зазначити, що з огляду на відсутність інших недоліків апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду складено 09.05.2024 у справі №120/6045/24 та відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, конкретно в цій справи, своєчасне звернення позивача до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
		63. Більше того, судом апеляційної інстанції не проаналізовано з наявних у справі матеріалів дату отримання позивачем ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 та не встановлено дату направлення до суду апеляційної інстанції апеляційної скарги позивачем, яка надійшла до Сьомого апеляційного адміністративного суду 22.08.2024.
		64. Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо строку звернення до суду із апеляційною скаргою, викладені в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2024 про залишення без руху вдруге поданої апеляційної скарги та в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження, є передчасними.
		65. Враховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що перешкоджають подальшому провадженню у справі, беручи до уваги наведені вище висновки щодо наявності підстав для скасування ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024, колегія суддів Верховного Суду дійшла також висновків про необхідність скасування ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024.
		66. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		67. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		68. Оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновків, що касаційні скарги  підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Щодо звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційних скарг у цій справі.
		69. Звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційними скаргами, позивач клопотала про звільнення від сплати судового збору на підставі згаданої у цій постанові довідки до акту МСЕК серії 10 ААА №675945 від 10.02.2012, оскільки вона є особою з інвалідністю другої групи.
		70. З у рахуванням наведених вище висновків та беручи до уваги, що при відкритті касаційних проваджень позивачу відстрочено сплату судового збору за подання касаційних скарг до закінчення розгляду справи в суді касаційної інстанції, позивач звільняється від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
		Щодо заяви ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		71. 29 січня 2025 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій позивач просить передати цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у відповідності до частини п`ятої статті 346 КАС України, оскільки така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		72. Скаржник, окрім іншого, зазначає про те, що Закон України «Про судовий збір» чітко не вказує, який саме документ надає право на звільнення від сплати судового збору, а такого документа як «посвідчення, яке підтверджує відповідний статус інваліда 1 та 2 групи» в Україні не значиться. 
		73. Позивач звертає увагу на ухвалу Верховного Суду від 18.10.2021 у справі №146/561/21, де суд касаційної інстанції зазначив наступне: 
		«У касаційній скарзі ОСОБА_1 , міститься клопотання про звільнення її від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки вона є інвалідом другої групи, що підтверджується наданою   ОСОБА_1 копією довідки до Акта огляду МСЕК №675945.
		У відповідності до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
		Враховуючи вищевикладене,   ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за подачу касаційної скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16.09.2021».
		74. Також звертає увагу на зміст ухвали Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №146/1278/22, де суд касаційної інстанції дійшов аналогічних висновків щодо звільнення ОСОБА_1 , від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 1 Закону №3674-VI.
		75. Вирішуючи заяву позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів виходить з того, що відповідно до частини п`ятої статті 346 КАС України Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		76. Отже, висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду передує висновок Суду про наявність у спірних правовідносинах виключної правової проблеми.
		77. Суд касаційної інстанції, відповідно до статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
		78. До повноважень Верховного Суду, визначених КАС України, зокрема, належить вирішення питань про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, їх тлумачення при вирішенні юридичних спорів в адміністративних справах чи проблем щодо забезпечення захисту прав, свобод або інтересів. Реалізація таких повноважень пов`язана із наявністю правових проблем.
		79. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 26.03.2019 у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
		- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
		- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
		- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
		- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
		- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
		- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
		- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
		- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
		80. Колегія суддів вважає, що в контексті цієї справи відсутня виключна правова проблема, а справа може бути розглянута Касаційним адміністративним судом. При цьому, Судом не встановлено відсутності усталеної судової практики щодо застосування пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у випадках подання до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі довідки МСЕК.
		81. Більше того, довідка МСЕК, що підтверджує групу інвалідності особи, є достатньою підставою для звільнення особи від сплати судового збору за подання касаційної скарги на підставі наведеної норми також і в ухвалах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №240/35207/21, від 13.11.2024 у справі №215/1175/24, а також в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.07.2024 у справі №910/18526/21.
		82. Враховуючи наведене, відсутні підстави для направлення цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 346 КАС України. А тому, у слід відмовити у задоволенні такої заяви.
		83. Судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 242, 341, 345, 346, 349, 353, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про направлення на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи №120/6045/24.
		2. Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.
		3. Скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року та ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у справі №120/6045/24.
		4. Справу направити для продовження розгляд до суду апеляційної інстанції - Сьомого апеляційного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		...........................
		 
		 
		...........................
		 
		 
		..........................
		 
		А.В. Жук
		Ж.М. Мельник-Томенко
		Н.М. Мартинюк
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...