Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/181/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Незаконне переправлення осіб через державний кордон України.
Надіслано судом: 07.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/166/42/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12025030570000028

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		справа № 166/181/25
		провадження № 1-кп/166/42/25
		категорія: 279
		ВИРОК
		іменем України
		07 березня 2025 року                 смт.Ратне
		Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 ,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025030570000028, відомості про яке внесено до ЄРДР 20 січня 2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , який на час скоєння злочину фактично проживав на АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, з повною вищою освітою, одруженого, непрацюючого, особи з інвалідністю ІІ групи, учасника бойових дій, несудимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, 
		установив:
		ОСОБА_6 був обізнаний про те, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 4024-ІХ від 29.10.2024, продовжено на 90 діб. Крім цього, останньому, в силу введення воєнного стану, відомо про оголошення мобілізації в державі та запровадження обмеження виїзду за межі України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років.
		ОСОБА_6 , діючи умисно, в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконного переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України та розуміючи порядок перетину державного кордону України, всупереч вимог Закону України «Про Державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, без корисливої мети, вступив в злочинну змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадженню, вирішив сприяти незаконному переправленню двох громадян України через державний кордон України шляхом надання засобів, порад, вказівок щодо перетину державного кордону України за таких обставин.
		Так, ОСОБА_6 30 грудня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, дізнавшись від невстановленої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, про наміри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 незаконно перетнути державний кордон України, погодився надати їм засоби, поради, вказівки щодо незаконного перетину державного кордону України поза офіційним пунктом пропуску до Республіки Білорусь.
		Надалі ОСОБА_6 за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідуванням особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 30 грудня 2024 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, зустрів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у м. Львові, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, та в подальшому використовуючи власний автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до околиці села Жиричі Ковельського району Волинської області, де здійснив висадку пасажирів та вказав їм напрямок, в якому необхідно рухатися задля незаконного перетину кордону України.
		У подальшому 01 січня 2025 року, точний час досудовим розслідування не встановлено, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у районні прикордонних знаків 0255-0256 у межах ділянки відповідальності 6-ої прикордонної застави (н.м.д.н.п. Тур) здійснили незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску на територію Республіки Білорусь.
		Крім того, ОСОБА_6 у середині січня 2025 року, точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено, діючи повторно, дізнавшись від невстановленої особи, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, про наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_10 незаконно перетнути державний кордон України, вирішив сприяти їм засобами, порадами, вказівками щодо незаконного перетину державного кордону України поза офіційним пунктом пропуску до Республіки Білорусь.
		Так, ОСОБА_6 за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 18 січня 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, поїхав забирати ОСОБА_10 з м. Дніпра та ОСОБА_9 з м. Кропивницького, де вони проживали. 
		Під час зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надав їм вказівку сісти на заднє сидіння салону його автомобіля марки «Mercedes-Benz» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , після чого вирушив в напрямку Волинської області, плануючи доставити пасажирів у село Жиричі Ковельського району. Також ОСОБА_6 порадив Сілант`єву 0.0 та ОСОБА_10 у разі зупинки автомобіля по дорозі до кордону правоохоронними органами повідомляти, що вони є раніше знайомими особами, будівельниками та їдуть святкувати «Водохреще» у с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області за місцем проживанням ОСОБА_6 .
		У подальшому 19 січня 2025 року близько 21 години автомобіль ОСОБА_6 , марки «Mercedes-Benz» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зупинили на контрольно-прикордонному посту «Ратне», що неподалік сел. Ратне Ковельського району Волинської області, працівники ДПС України, де на задньому сидінні салону вказаного автомобіля виявили пасажирів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які мали намір незаконно перетнути державний кордон України.
		Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, дав показання про те, що у месенджері «Телеграм» він спілкування із незнайомою йому особою під прихованим ім`ям «Ким» про перевезення на територію Волинської області осіб чоловічої статі. Уперше таку поїзду він здійснив наприкінці грудня 2024 року. Тоді, рухаючись із м. Ірпеня до с. Хотешів Камінь-Каширського району, на прохання «Кима» він заїхав у м. Львів, де забрав двох осіб  Верещака і Вітера та мав відвезти їх у с. Жиричі Ковельського району, однак на прохання останніх провіз їх далі ближче до лінії державного кордону. При собі вказані особи мали рюкзаки, про їх намір незаконно перетнути державний кордон йому було відомо. Згодом у січні 2025 року він на прохання того ж «Кима» забрав у м. Дніпрі Вітера, у м. Кропивницькому Сілант`єва, яких мав намір також перевезти до державного кордону з метою незаконного перетину ними кордону, що на території колишнього Ратнівського району Волинської області, однак вони були зупинені на контрольно-пропускному посту «Ратне» працівниками ДПС України. Указав, що як такої корисливої мети не мав, йому було перераховано кошти на паливо для автомобіля в кількості, необхідній для поїздки, та незначні кошти на особисті потреби в дорозі; будь-яких інших коштів йому не надавали. Зазначив, що одразу він дав визнавальні показання, більш того розповів про перший епізод своєї злочинної діяльності, про який правоохоронцям не було відомо. У скоєному розкаявся, висловив жаль з приводу вчиненого діяння, запевнив про неприпустимість повторення протиправних дій у майбутньому. 
		Суд установив, що ніхто з учасників судового провадження не оспорює фактичні обставини справи, учасники правильно розуміють їх зміст, їм роз`яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Ураховуючи, що у суду не має жодних сумнівів у добровільності позиції учасників судового провадження, суд за їх згодою відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Таким чином, суд уважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України - сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, повторно.
		Призначаючи покарання, суд керується вимогами ст.ст. 50, 65 КК України, бере до уваги рішення Конституційного Суду України від 15 червня 2022 року (№ 4-р(II)/2022), який зазначив таке: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм праває не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
		Так, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65КК України враховуєхарактер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, учасником бойових дій, на спостереженні в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. 
		Обставинами, які пом`якшують покарання, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. 
		Так, про щирість каяття обвинуваченого свідчить його ставлення до скоєного, зокрема критична оцінка своєї протиправної поведінки, її осуд та готовність понести заслужене покарання й запевнення у неприпустимості скоєння подібних дій у майбутньому. Щирість каяття й активність сприяння розкриттю злочину підтверджується його визнавальними показаннями та самовикриттям у вчиненні злочину 30 грудня 2024 року, про який правоохоронцям не було відомо. Із реєстру матеріалів кримінального провадження та доводів прокурора у судовому засіданні установлено, що будь-які негласні слідчі розшукові дії у провадженні не проводилися, викриття останнього в часі злочину було випадковим, а першого злочину  тільки завдяки показанням ОСОБА_6 . Як пояснив прокурор, оперативне досудове розслідування та скерування обвинувального акту до суду стало можливим завдяки активній визнавальній позиції обвинуваченого, оскільки останній одразу ж зізнався у скоєному, детально розповів про обставини злочину, виявленого правоохоронцями, і того злочину, про який їм не було відомо. 
		Обставин, що обтяжують покарання, сторона обвинувачення в обвинувальному акті не зазначила. Однак суд, застосовуючи правовий висновок Верховного Суду, сформулюваний у постанові від 12 листопада 2019 року в справі №556/588/18, уважає за можливе й доцільне визнати такою, що обтяжує покарання, обставину, визначену п.11 ч.1 ст. 67 КК України, а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		У цьому кримінальному провадженні про вчинення злочинуз використаннямумов воєнногостану не було зазначено в обвинувальному акті в переліку обставин, що обтяжують покарання, однак про це було вказано при викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення. Обвинувачений у показанням ствердив, що метою перетину державного кордону осіб, яким він у цьому сприяв, було ухилення від мобілізації, оголошеної у зв`язку із запровадженням воєнного стану. Відтак, очевидним є вчинення злочину саме з використанням умов воєнного стану, адже в протилежному випадку в умовах мирного часу потреба у незаконному перетині державного кордону була б відсутня. 
		Як зауважив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Малофєєва проти Росії" (Malofeyeva v Russia, заява № 36673/04, рішення від 30 травня 2013 року, § 112) вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) є спеціальними аспектами права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. Відповідно до підпункту "a" пункту 3 статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Підпункт "b" пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому "достатній час і можливості для підготовки свого захисту" і, отже, передбачає, що суть діяльності щодо захисту його інтересів може включати все "необхідне" для підготовки до основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист відповідним чином і без обмеження можливості висувати всі доречні доводи захисту в суді першої інстанції і, таким чином, впливати на результат розгляду.
		Незазначення вказаної обтяжуючої обставини як такої в обвинувальному акті окремо від формулювання обвинувачення й фактичних обставин кримінального правопорушення жодним чином не обмежила спроможність обвинуваченого і його захисника будувати свою лінію захисту. Обвинувачений ще на стадії досудового розслідування був проінформований про характер і причини висунутого обвинувачення, мав час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. 
		За таких умов у зв`язку із визнанням судом обтяжуючою покарання обставиною скоєння злочину з використанням умов воєнного стану, доводи учасників про можливість призначення покарання із застосуванням ст. 69-1 КК України є безпідставними. 
		Суд за нормами кримінального закону вправі вибирати у визначених законом межах заходи примусу певного виду і розміру. Така дискреційна функція суду потребує взяття до уваги й оцінки усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
		Справедливість покараннямає визначатисяз урахуваннямінтересів усіхсуб`єктівкримінально-правовихвідносин,а такожінших осібз поглядупідвищення рівняїх безпекишляхом запобіганнявчиненню новихзлочинів інадання підставправомірно очікувативідповідну протиправномудіянню реакціюдержави,що єважливим чинником юридичної захищеності людини.
		Із врахуванням ст.ст. 50, 65 КК України суд з огляду на встановлені обставини уважає справедливим покарання у виді позбавлення на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 2 ст. 332 КК України. 
		Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням суд виходить із таких міркувань.
		За приписами ч. 1ст. 75 КК Україниякщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403,405,408,429цьогоКодексу,вчинене вумовах воєнногостану чив бойовійобстановці,порушення правилбезпеки дорожньогоруху абоексплуатації транспортуособами,які керувалитранспортними засобамиу станіалкогольного,наркотичного чиіншого сп`янінняабо перебувалипід впливомлікарських препаратів,що знижуютьувагу ташвидкість реакції,катування,передбачене ч.3ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Відтак, обов`язковою умовою застосування цієї норми є сукупність обставин, які б із достатньою переконливістю свідчили про можливість виправлення особи без відбування покарання.
		Оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд уважає, що установлені дані про особу обвинуваченого, пом`якшуючі покарання обставини, дають підстави для висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без реального його відбування, у зв`язку з чим уважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням із покладенням передбачених ст. 76 КК України обов`язків. 
		Санкція ч. 2ст. 332 КК Україниє кумулятивною, тобто передбачає наявність як основного, так і додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
		Прокурор клопотав перед судом призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права перевезення пасажирів, із чим не погодилася сторона захисту.
		Відповідно до роз`яснення, наданого у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 17 «Про практику призначення судами кримінального покарання» згідно ізст.55КК позбавленняправа обіймати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується як додаткове покарання лише в тихвипадках, коли вчинення злочинубуло пов`язане з  посадоюпідсудного абоіз заняттямним певноюдіяльністю. Якщо додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то воно застосовується лише до тих осіб, які обіймали посади чи займалися діяльністю, з якими було пов`язано вчинення злочину. До інших осіб, які були співучасниками злочину, не пов`язаного з їх діяльністю чи займаною посадою, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не застосовується з наведенням у вироку відповідних мотивів. У такому випадку посилатися на статтю 69 КК не потрібно.
		Ураховуючи, що скоєння обвинуваченим не було пов`язане із його діяльністю (наприклад, логістичною чи діяльністю, пов`язаною із перевезенням пасажирів тощо), будь-якої посади він не обіймав, відтак суд не призначає йому додаткове покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 332 КК України.
		Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, при цьому, вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти, які не є предметом кримінального правопорушення, слід повернути останньому.
		Процесуальні витрати в провадженні відсутні.
		Згідно з ухвалою слідчого судді Ратнівського районного суду від 24.01.2025 щодо обвинуваченого застосованого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання на строк до 19 березня 2025 року. Ураховуючи відсутність клопотання про продовження строку такого запобіжного заходу, беручи до уваги визначений законом максимальний строк такого заходу 60 днів, суд уважає такий захід діючим до 19 березня 2025 року. 
		Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд
		ухвалив:
		ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, та призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставіст.ст.75,76КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо вінпротягом однорічногоіспитового строкуне вчинитьнового кримінальногоправопорушення тавиконає покладеніна ньогообов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Речові докази:
		- мобільний телефон марки «Редмі», IMEI1 НОМЕР_2 , IMEI2 НОМЕР_3 , володільцем якого є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мобільний телефон марки «Самсунг», IMEI1 НОМЕР_4 , володільцем якого є ОСОБА_6 , мобільний телефон марки «Самсунг», IMEI1 НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «ZTE» чорного кольору, володільцем яких є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зберігаються у камері схову ВП №2 (сел.. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути їх володільцям;
		- грошові кошти, а саме 7 купюр номіналом по 20 гривень з наступними серійними номерами: 1) АП5262028, 2) АМ6656934, 3) ЮВ9556476, 4) ГМ1099917, 5) ЄВ0904281, 6) АЛ6125781, 7) ЄБ2498861, а також 2 купюри номіналом по 100 доларів США з серійними номерами: 1) FKO1184654B, 2)KB47444435С, володільцем яких є ОСОБА_6 , які зберігаються в АТ КБ «Приватбанк» м. Луцьк, - повернути ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
		- рюкзак чорного кольору з наявними в ньому речами, власником якого є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зберігається у камері схову ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_9 ;
		- рюкзак чорного кольору з наявними в ньому речами, володільцем якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зберігається у камері схову ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_10 ;
		- сумочку темного кольору з наявними в ній речами, володільцем якої є ОСОБА_6 , який зберігається у камері схову ВП №2 (сел. Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, - повернути ОСОБА_6 ,
		- автомобіль марки «Мерседес» з номерним знаком НОМЕР_1 , номером кузова НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_6 , який органом досудового розслідування переданий на відповідальне зберігання останньому, - залишити у власності ОСОБА_6 . 
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання уважати діючим до 19 березня 2025 року. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом. 
		Вирок може бути оскарженийдо Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьоїстатті 349 КПК України.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадженнякопію вироку мають право отримати в суді.
		 
		Суддя Ратнівського 
		районного суду                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...