Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/595/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Надіслано судом: 07.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.

Номер судового провадження: 2-а/363/27/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		07.03.25 363/595/25
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		07 березня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Чіркова Г.Є., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення,
		встановив:
		представник ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, 21 січня 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №32 його без законних підстав притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн., а тому порушив питання про скасування даної постанови та закриття провадження у справі.
		Свої вимоги мотивувала тим, що направлена на адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 повістка №2/3/13 про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії о 09 год. 10 грудня 2024 року є безпідставною, оскільки він з 08 листопада 2024 року мав відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Більш того, 21 січня 2025 року працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 не пропонувалося ОСОБА_1 пройти військово-лікарську комісію та згідно вимог чинного законодавства не видано на неї направлення, яке в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію не зареєстровано, а належним чином оформлена відмова ОСОБА_1 від її проходження відсутня. Втім, всупереч зазначеного в оскаржуваній постанові вказано, що позивач о 13 год. 21 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 не пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби.
		До того ж, в справі відсутнє підтвердження, що ОСОБА_1 направлявся на військово-лікарську комісію та відмовився від її проходження, як і відсутня інформація щодо наявності підстав для її не проходження позивачем згідно вимог чинного законодавства.
		Зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		За вказаних обставин вважає вказану вище постанову необґрунтованою та складеною без дотримання вимог чинного законодавства, коли в діях ОСОБА_1 відсутні склад та подія правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		24 лютого 2025 року ухвалою суду у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відкрито провадження.
		Як вбачається з журналу реєстрації вихідної кореспонденції Вишгородського районного суду Київської області, вказану ухвалу про відкриття провадження з позовною заявою та додатками до неї відповідачем отримано 28 лютого 2025 року.
		Разом з тим, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано, а відтак, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до вимог ч. 6 ст.162 КАС України, в межах строку встановленого ч. 1 ст. 286 КАСК України.
		Враховуючи, що розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, то відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
		Із матеріалів справи встановлено, що 21 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 згідно ст. 284 КУпАП винесено постанову №32 про те, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації, а саме о 13 год. 21 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 не пройшов військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, чим порушив вимоги ч ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
		Підставою для винесення зазначеної постанови став протокол №39 від складений 21 січня 2025 року щодо ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
		Згідно даних військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП  НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов`язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 , ВОС  998, номер в реєстрі оберіг  110720231362880400010, дані уточнено 16 липня 2024 року, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку до 07 лютого 2025 року.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно зіст.7 КУпАП ніхтонеможе бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
		Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст.245 КупАП).
		Відповідно до зі ст.251 КУпАП, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
		Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
		Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.
		Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особидоадміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватоюдотих пір, поки її винанебуде доказана у встановленому законом порядку. Ніхтонезобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинуваченнянеможе ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
		У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивачадоадміністративної відповідальності.
		Крім того, відповіднодовимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані:
		з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
		надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
		проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.
		Як убачається із п. 9 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 (далі  Порядок №559), військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
		Відповідно до п. 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року (далі  Порядок №560), військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії.
		У разі ухвалення комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову на військову службу під час мобілізації, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.
		Військовозобов`язані, у яких строк дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не завершився, на медичний огляд не направляються, крім випадків, коли військовозобов`язані приймаються на військову службу за контрактом або самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
		Згідно абз. 1, 2 п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року, для формування направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду в електронній формі за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на таке направлення кваліфікований електронний підпис у день його формування.
		Направлення, сформоване за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздруковане. У такому разі його паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
		Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту, військовозобов`язаному під особистий підпис.
		Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
		 
		Так, судом встановлено, що згідно даних військово-облікового документу «Резерв +» ОСОБА_1 в період з 08 листопада 2024 року по 07 лютого 2025 року мав відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Проте, вказані обставини при винесені оскаржуваної постанови відповідачем не враховано і 21 січня 2025 року постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №32 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як такого, що порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме під час дії особливого періоду та проведення мобілізації не пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби.
		Оскільки позивач станом на 25 січня 2025 року мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, то останній згідно вимог п. 63 Порядку №560 направленню на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не підлягав, а відтак не міг бути притягнутим до адміністративної відповідальності за встановлених в оскаржуваній постанові обставин.
		Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що позивач в передбаченому п. 74 Порядку №560 отримав законне направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду й, будучи попередженим про вимоги законодавства, ухилився від проходження медичного огляду за обставин зазначених в оскаржуваній постанові. Отже, доводи представника позивача про це є слушними та заслуговують на увагу, коли твердження позову про це відповідачем згідно ст. 77 КАС України в суді не спростовано.
		Наявна в справі повістка №2/3/13 ІНФОРМАЦІЯ_4 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою уточнення даних та проходження військово-лікарської комісії на 09 год. 10 грудня 2024 року законність притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не підтверджує і події інкримінованого правопорушення 25 січня 2025 року не стосується.
		За таких обставин та оскільки оскаржувана постанова посилання на будь-які докази, що підтверджує факт вчинення ОСОБА_1 , інкримінованого правопорушення не містить, й такі докази суду не надано, а відомості про те, що позивач в період з 08 листопада 2024 року по 07 лютого 2025 року мав відстрочку, вказують на безпідставність оскаржуваної постанови і в суді відповідачем не спростовано. 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
		На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
		Будь-які докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови згідно ст.ст. 72-77 КАС України суду не надано.
		Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення,сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
		За таких обставин, сам лише факт складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не може слугувати доказом вини останнього.
		Отже, суд вважає, що в даній ситуації не знайшов свого підтвердження той факт, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що дає підстави стверджувати про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, коли всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь згідно ст. 62 Конституції України.
		Відповідачем не надано суду жодних доказів вини ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, що в свою чергу ставить під сумнів правомірність винесення оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
		Беручи до уваги викладене, за вказаних умов оскаржувану постанову не можна визнати законною, яка підлягає скасуванню, а позов про це задоволенню.
		Відтак судом встановлено підстави для задоволення позову і захисту прав позивача.
		Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
		На підставі викладеного та керуючись статтями 243, 246, 250, 286 КАС України,
		вирішив:
		адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати постанову №32 від 21 січня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діянні складу та події адміністративного правопорушення. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
		Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його підписання, шляхом подання апеляційної скарги через Вишгородський районний суд Київськоїобласті.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт НОМЕР_2 , виданого Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 14 січня 2004 року, РНОКПП  НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ  НОМЕР_3 .
		 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...