Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 697/1498/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: 07.03.2025. Зареєстровано: 07.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: 2/697/114/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 697/1498/24 
		Провадження № 2/697/114/2025 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 березня 2025 року                        м. Канів
		 
		Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
		головуючого судді  Скирди Б.К.,
		за участю секретаря судового засідання  Васянович Ю.В.,
		прокурора  Лисенко К.М.,
		представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Бовшика М.Ю.,
		представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області  Васильченко Л.Р. (в режимі відеоконференції),
		представників третьої особи Шевченківського національного заповідника  ОСОБА_2 , адвоката Ткач В.О.
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевченківський національний заповідник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення, -
		 ВСТАНОВИВ:
		Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України звернувся до суду з позовом до Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевченківський національний заповідник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що Смілянською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави у сфері охорони культурної спадщини та земельних відносин.
		Так, згідно рішення Канівської міської ради від 30.11.2017 № 9-63 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у приватну власність» гр. ОСОБА_3 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 500 кв.м., кадастровий номер 7110300000:01:007:0428 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /02.01/ та передано ОСОБА_3 земельну ділянку у приватну власність за рахунок земель Канівської міської ради.
		У подальшому, 09.06.2020 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі  Договір). Відповідно до умов Договору, продавець продав та передав покупцю земельну ділянку площею 0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110300000:01:007:0428. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової та громадської забудови (п. 1 Договору).
		Згідно п. 2 Договору, відчужувана земельна ділянка належить продавцю на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 9-63, виданого Канівською міською радою Черкаської області 30.11.2017.
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки площею 0,0500 га, кадастровий номер 7110300000:01:007:0428 є ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09.06.2020 № 353 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 52566535 від 09.06.2020). Цільове призначення землі: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Згідно даних Державного земельного кадастру «Поземельна книга земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428», до якого органами прокуратури отримано доступ у встановленому законодавством порядку, поземельна книга відкрита 23.10.2017, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ; категорія земель  землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення  для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа  0,05 га. Запис про виникнення права приватної власності за ОСОБА_3 здійснений 13.12.2017 № 003, за ОСОБА_1  10.06.2020 № 004.
		Разом з цим, згідно з інформацією Міністерства культури та інформаційної політики України, Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації та відкритих джерел земельного кадастру, зазначена земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення  багатошарового городища «Пилипенкова гора», яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний номер 230010-Н.
		Відповідно до історичної довідки культурної пам`ятки, Городище розташоване на високому пагорбі, на правому березі Дніпра, в південно-східній частині м. Канів. Пам`ятка є залишками багатошарового городища, представленого наступними нашаруваннями: 1. Поселення доби неоліту (ІV-ІІІ тис. до н.е.) у східній частині Пилипенкової гори, площею близько 0,5 га; 2. Поселення доби бронзи (ІІІ тис. до н.е.) у східній частині Пилипенкової гори, площею близько 0,5 га; 3. Городище раннього залізного віку зарубинецької культури (ІІІ тис. до н.е.  ІІ ст.) на всій пласкій площі Пилипенкової гори близько 1,5 га. Загальна площа території пам`ятки близько 8,8411 га.
		Таким чином, передача у приватну власність ОСОБА_3 , а потім ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення з порушенням вимог чинного законодавства.
		У обліковій картці наведено опис меж території пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова гора», до якої потрапляє й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428, розташованої по АДРЕСА_1 .
		Правовий режим земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, залежить не від наявних відомостей Державного земельного кадастру, проекту землеустрою, рішень органу місцевого самоврядування тощо, а визначається фактом знаходження на ній пам`ятки.
		Перебування земельної ділянки в межах пам`ятки археології виключає можливість її перебування у комунальній або приватній власності.
		Умовою належності земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 по АДРЕСА_2 до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного ст.ст. 53, 54 Земельного кодексу України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова гора».
		Не приведення Канівською міською радою цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішенням органу місцевого самоврядування.
		Оскільки спірна земельна ділянка згідно з вимогами законодавства не може передаватись у приватну власність, договір купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2020 суперечить інтересам держави та порушує вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 17, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини», ч. 4 ст. 83, ч. 5 ст. 122 ЗК України.
		Беручи до уваги те, що рішення Канівської міської ради в частині передачі земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_3 не стосується ОСОБА_1 , як останнього набувача земельної ділянки, вимога про визнання його незаконним не є ефективним способом захисту, оскільки вказане не призведе до відновлення порушеного права держави.
		З огляду на особливу цінність земель історико-культурного призначення, з урахуванням вимог законодавства, ефективне поновлення порушеного права можливе при усуненні перешкод у користуванні спірною ділянкою шляхом скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі із цільовим призначенням, яке не відповідає цільовому призначенню під пам`яткою археології національного значення.
		У випадку скасування судом державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 ЗК України вона припинить своє існування як об`єкт цивільних прав, що у свою чергу дасть змогу запобігти можливим повторним порушенням природоохоронного і земельного законодавства.
		Крім цього, як зазначено прокурором, у питаннях судового захисту прав держави на землі історико-культурного призначення, які мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність (землі, на яких розташовані пам`ятки археології), слід застосовувати такий самий підхід, як і до земель природно-заповідного фонду.
		Отже, позов спрямований на захист порушених прав держави щодо користування та розпорядження пам`ятками археології та землями на яких вони розташовані, є негаторним.
		Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчиненні дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.
		Також, обґрунтовуючи порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором, зазначено, що необхідність подання цього позову зумовлена потребою у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю та археологічну пам`ятку, розташовану на ній, захист такого права шляхом повернення територіальній громаді землі, що незаконно вибула з такої власності.
		Перебування у приватній власності особливо цінних земель разом з пам`ятками археології національного значення позбавляє Український народ загалом можливості реалізовувати правомочності власника та створює загрозу втрати невідтворного джерела інформації про зародження та розвиток Української держави.
		Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді і його участь викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом.
		З огляду на вказані обставини, Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просить суд:
		- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;
		- усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: для житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:007:0428, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням всіх речових прав на землю.
		Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 09.08.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (т.1 а.с.177).
		26.08.2024 до суду від відповідача Канівської міської ради надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідачем зазначено, що дійсно, рішенням Канівської міської ради від 30.11.2017 № 9-63 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у приватну власність» гр. ОСОБА_3 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,05 га з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428.
		У власності держави Україна в особі Черкаської обласної військової адміністрації, де правокористувачем є Шевченківський національний заповідник, перебуває земельна ділянка площею 7,7674 га з кадастровим номером 7110300000:01:007:0043.
		У відповідності до публічної кадастрової карти, земельні ділянки з кадастровими номерами 7110300000:01:007:0043, площею 7,7674 га та 7110300000:01:007:0428, площею 0,05 га, не перетинаються між собою, а навпаки мають відстань приблизно 7 метрів.
		Згідно матеріалів справи, загальна площа пам`ятки (землі державної власності  історико-культурного призначення) близько 8,8411 га, що суперечить державному акту на право постійного користування землею, серія та номер: ІІ-ЧР № 002864, виданий 09.12.2003, видавник: Канівська міська рада, площею 7,7674 га.
		Таким чином, передача у приватну власність земельної ділянки гр. ОСОБА_3 з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 відбулась не за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення (т.1 а.с.203-204).
		09.09.2024 до суду від Міністерства культури та інформаційної політики України надійшли письмові пояснення у справі в яких представником зазначено, що Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» в урочищі Пилипенкова Гора у м. Каневі Черкаської області занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка археології національного значення (постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, ох. № 230010-Н).
		Також, відповідно до облікової картки на зазначену пам`ятку археології національного значення, виготовлену ТОВ «Міжнародний центр культурної спадщини та культурних цінностей» від 01.11.2020, земельна ділянка з кадастровими номером 7110300000:001:007:0428 знаходиться в межах пам`ятки «Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» у м. Каневі Черкаської області.
		З огляду за зазначене, земельні ділянки під пам`ятками археології мають належати до земель історико-культурного призначення та мати особливі режими використання, що покликані забезпечити збереження пам`ятки.
		Враховуючи вищевикладене, Міністерство культури та інформаційної політики України підтримує позовні вимоги в повному обсязі (т.1 а.с.206-207).
		Крім цього, 11.09.2024 до суду від відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву прокурора в якому відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на наступне.
		За даними державного земельного кадастру, земельну ділянку з кадастровими номером 7110300000:01:007:0428 віднесено до земель житлової та громадської забудови. Площа земельної ділянки  0,0500 га. Дану земельну ділянку внесено на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
		Розробником документації є Канівський міськрайонний відділ ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».
		Головним управлінням жодним чином не порушено права позивача, а лише присвоєно кадастровий номер земельної ділянки за наявними дозвільними документами.
		Обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам ефективності, тобто, не відповідає змісту порушеного права, та є таким, що не забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		З огляду на викладені у відзиві доводи, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області просить відмовити у задоволенні позову прокурора повністю (т.1 а.с.240-241).
		25.09.2024 до суду від третьої особи Шевченківського національного заповідника надійшли письмові пояснення щодо позову прокурора, в яких зазначено наступне.
		Пам`ятка археології «Багатошарове городище «Пилипенкова гора» було приєднано до складу заповідника у 2003 році, що безпосередньо відображено в Державному акті на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-ЧР № 002864 від 09.12.2003. Заповідником укладено відповідний охоронний договір № 947/10-2/01-19 від 27.12.2019 на вищевказану пам`ятку.
		Пам`ятка паспортизована із обов`язковими вичерпними схематично-графічними відомостями про розташування згідно з Паспортом індекс 1.1.633-2.23.7 від 01.04.1975, Паспортом об`єкта культурної спадщини 2005 р., Паспортом об`єкта культурної спадщини 2020 р. Також, археологічна пам`ятка додатково перебуває із графічно відображеними межами в Плані організації території Шевченківського національного заповідника, затвердженого наказом Мінкульту № 515 від 12.06.2013 із відображенням меж пам`ятки та її охоронних зон.
		Статус пам`ятки археології національного значення «Багатошарове городище «Пилипенкова гора», охоронний номер 230009-Н встановлений згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009.
		Враховуючи положення пам`яткоохоронного та земельного законодавства станом на день виникнення спірних правовідносин, третя особа Шевченківський національний заповідник підтримує позов прокурора (т.2 а.с.4-5).
		Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.2 а.с.39-40).
		Судові засідання неодноразово відкладалися та в судових засіданнях оголошувалися перерви.
		Прокурор Лисенко К.М. в судових засіданнях підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, які викладені в позовній заяві.
		Представники позивачів Черкаської обласної державної адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України в судові засідання не з`являлись, належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
		Представник відповідача  Канівської міської ради в судових засіданнях щодо позовних вимог прокурора заперечувала та просила в задоволенні позову прокурора відмовити повністю з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву, який подано представником Канівської міської ради.
		Представник відповідача ОСОБА_1  адвокат Бовшик М.Ю. в судових засіданнях щодо задоволення позову заперечував, оскільки у прокурора відсутні підстави для здійснення захисту інтересів держави в суді та відсутні обставини, які перешкоджають захисту таких інтересів безпосередньо Черкаською обласною військовою адміністрацією та Міністерством культури та інформаційної політики України та докази, які б підтверджували не здійснення чи здійснення неналежним чином такого захисту. Крім того, прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують місцезнаходження спірної земельної ділянки в межах Шевченківського національного заповідника, оскільки межі заповідника в натурі не винесені, межові знаки відсутні, що було обов`язковою умовою для виникнення прав на спірну земельну ділянку та віднесення її до земель історико-культурного призначення. Позовні вимоги, заявлені прокурором, фактично полягають у позбавленні права власності ОСОБА_1 на майно, яке вона придбала у ОСОБА_3 .. При цьому, право власності на спірне майно до його відчуження було зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення Канівської міської ради у визначеному законодавством на той час порядку. Витребування спірного майна у ОСОБА_1 призведе до того, що вона буде позбавлена як майна, яке вона придбала як добросовісний набувач, так і коштів, які вона витратила на його придбання, що є порушенням принципу пропорційності втручання у право на мирне володіння майном.
		Представник відповідача  Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в судових засіданнях щодо позовних вимог прокурора заперечував та просив в позові відмовити повністю з підстав, які зазначені у відзиві на позовну заяву, який подано представником Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.
		Представники третьої особи Шевченківського національного заповідника в судових засіданнях позов прокурора підтримали та просили задовольнити з підстав викладених у поданих до суду письмових поясненнях.
		Третя особа ОСОБА_3 в судові засідання не з`являвся, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення на адресу його реєстрації судових повісток та розміщення оголошення на сайті Судової влади України, про причини неявки суд не повідомив.
		Заслухавши в судових засіданнях доводи учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України «Про порядок безоплатної приватизації земельних ділянок», 10.11.2015 ОСОБА_3 звернувся до Канівської міської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (або технічної документації із землеустрою) для передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 500 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.32).
		Рішенням Канівської міської ради VII скликання від 01.12.2015 № 1  20 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» надано дозвіл гр. ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 500 кв.м. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі земельної ділянки у власність за рахунок земель Канівської міської ради (т.1 а.с.33).
		На підставі клопотання замовника ОСОБА_3 , ст.ст. 118, 121 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», рішення Канівської міської ради від 01.12.2015 № 1-20, Канівським міськрайонним відділом ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); місце розташування  АДРЕСА_1 та складено відповідний висновок про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 24.04.2017 № 283182-17 (т.1 а.с.34-49).
		Рішенням Канівської міської ради VII скликання від 30.11.2017 № 9-63 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у приватну власність» затверджено гр. ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 500,0 кв.м. кадастровий номер 7110300000:01:007:0428 по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /02.01/ та передано гр. ОСОБА_3 земельну ділянку у приватну власність за рахунок земель Канівської міської ради (т.1 а.с.50).
		09.06.2020 між ОСОБА_3 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого Продавець продав та передав Покупцю, а Покупець купив та прийняв від Продавця земельну ділянку площею  0,05 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110300000:01:007:0428. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Категорія земель: землі житлової та громадської забудови (т.1 а.с.51-52).
		Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.06.2020 № 211763664, а також Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.06.2024 № 384767212, земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га перебуває у приватній власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.53, 129-130).
		Також, як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0006184872020 від 17.12.2020, власником земельної ділянки кадастровий номер 7110300000:01:007:0428, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_1 (т.1 а.с.54-56).
		19.08.2020 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради відносно ОСОБА_1 винесено припис про термінове припинення проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428, розташованій по АДРЕСА_2 , які виконуються без дозвільних документів та несуть руйнівний характер пам`ятці археології національного значення  багатошаровому городищу «Пилипенкова Гора», що занесене до Державного реєстру пам`яток національного значення, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України». Проведення будь-яких робіт потребує обов`язкового отримання дозволу (т.1 а.с.61).
		Крім цього, 22.10.2020 відносно власника домоволодіння за адресою: район будинку АДРЕСА_1 , Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА винесено припис про зобов`язання зупинити будівельно-земляні роботи на земельній ділянці (кадастровий номер 7110300000:01:007:0428) в районі будинку АДРЕСА_1 , як такі, що руйнують пам`ятку археології національного значення  ранньослов`янське городище «Пилипенкова Гора» взятої на державний облік рішенням Черкаського облвиконкому від 28.09.1973 № 544, державний реєстраційний № 3. Зазначена пам`ятка входить до складу об`єктів Шевченківського національного заповідника і відповідно до укладеного охоронного договору між Заповідником та Міністерством культури України від 27.12.2019 № 947/10-2/01-19 існують обмеження щодо здійснення будівництва та проведення інших земляних робіт у межах ділянки (т.1 а.с.62).
		11.12.2020 ОСОБА_1 звернулася до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області із заявою про надання дозволу на будівництво будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110300000:01:007:0428 (т.1 а.с.57).
		11.01.2021 виконавчим комітетом Канівської міської ради та Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради на заяву ОСОБА_1 від 11.12.2020 надано відповідь про те, що дана земельна ділянка входить в межі охоронної зони музею-заповіднику. Також зауважено, що по цій земельній ділянці, Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації надсилало припис від 22.10.2020 за № 02/01-03-25/19169 щодо зупинення будівельно-земляних робіт, що руйнують пам`ятку археології національного значення  ранньослов`янське городище «Пилипенкова Гора», взятої на державний облік рішенням Черкаського облвиконкому від 28.09.1973 № 544, державний реєстраційний № 3. Зазначена пам`ятка входить до складу об`єктів Шевченківського національного заповідника і відповідно до укладеного охоронного договору між Заповідником та Міністерством культури України від 27.12.2019 № 947/10-2/01-19 існують обмеження щодо здійснення будівництва та проведення інших земляних робіт у межах ділянки. Тому відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону культурної спадщини» необхідно отримати погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території (т.1 а.с.58, 63).
		Як вбачається зі змісту наданої відповіді Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Канівської міської ради від 26.02.2021 № 60, на запит прокурора, Управління погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 500,0 кв.м., по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) /02.01/ відповідно до містобудівної документації. Зазначена земельна ділянка відповідно до внесення змін до генерального плану міста Канева Черкаської області потрапляє на територію садибної забудови. На момент прийняття рішення Канівської міської ради № 1-20 від 01.12.2015 управління не володіло інформацією щодо наявної пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Про існування пам`ятки на земельній ділянці стало відомо лише після отримання копії припису Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА № 02/01-03-25/19169 від 22.10.2020 (т.1 а.с.65).
		Крім цього, відповідно до відповіді Управління культури та охорони культурної спадщини від 22.04.2021 № 02/01-03-13/357/02/01-03-13/9033 на лист прокурора щодо наявності на земельній ділянці за кадастровим номером 7110300000:01:007:0428, яка знаходиться по АДРЕСА_1 пам`яток культурної спадщини, проінформовано, що у межах зазначеної земельної ділянки розташована пам`ятка археології національного значення  ранньослов`янське городище «Пилипенкова Гора», взята на облік рішенням виконавчого комітету Черкаської обласної ради народних депутатів від 28.09.1973 № 544. Зазначена пам`ятка входить до складу об`єктів Шевченківського національного заповідника і відповідно до укладеного охоронного договору між Заповідником та Міністерством культури України від 27.12.2019 існують обмеження щодо здійснення будівництва та проведення інших земляних робіт у межах ділянки (т.1 а.с.67).
		Також, згідно відповіді Шевченківського національного заповідника від 18.06.2021 № 221, наданої на запит прокурора, у 2003 році до складу Заповідника було приєднано Пилипенкову гору, на якій знаходиться визначна археологічна пам`ятка  Багатошарове городище «Пилипенкова Гора». Межі приєднаної ділянки визначено Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (ІІ-ЧР № 0022864 виданого рішенням Канівської міської ради від 27.11.2003. Пам`ятку внесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Ранньослов`янське городище «Пилипенкова Гора» взято на державний облік рішенням Черкаського облвиконкому від 28.09.1973 № 544 (т.1 а.с.69-74).
		Крім цього, Шевченківським національним заповідником надані:
		- акт технічного огляду пам`ятки археології національного значення поселення «Пилипенкова гора» м. Канів Черкаської області. Охоронний № 119; 633-2 від 03.11.2005 (т.1 а.с.75);
		- акт технічного обстеження пам`ятки археології національного значення городища IV-ІІ тис. до н.е., ІІІ ст. до н.е.  1 ст. н.е. м. Канів Черкаської області від 14.07.2012 (т.1 а.с.76);
		- акт технічного стану пам`ятки археології національного значення багатошарового городища «Пилипенкова гора» IV-ІІІ ст. до н.е. (енеоліт), ХХІІІ-ХІІ ст. до н.е. (доба бронзи), ІІІ ст. до н.е.  І ст. (зарубинецька культура). Охоронний № 230010-Н від 07.08.2019 (т.1 а.с.77-80);
		- акт стану збереження пам`ятки археології національного значення багатошарове городище «Пилипенкова Гора»; охоронний № 230010-Н від 27.09.2020 № 2020/1 (т.1 а.с.81-82).
		27.12.2019 між Міністерством культури України (Орган охорони) та Шевченківським національним заповідником (Правокористувач) укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 947/10-2/61-19, згідно якого Правокористувач бере на себе зобов`язання щодо охорони Багатошарового городища «Пилипенкова Гора» - пам`ятки археології національного значення, внесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009, охоронний № 230010-Н, що розташовується за адресою: Черкаська область, м. Канів, урочище Пилипенкова Гора. Термін дії Охоронного договору встановленого на період дії права користування пам`яткою (т.1 а.с.109-110).
		Крім цього, 24.11.2020 між ТОВ «Міжнародний центр культурної спадщини» (Виконавець) та Шевченківським національним заповідником (Замовник) укладено Договір про надання послуг № 55, відповідно до якого Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах договору надати послуги щодо коригування облікової документації на пам`ятку археології національного значення «Багатошарове городище «Пилипенкова гора» (IV-ІІІ тис. до н.е., ІХ ст. до н.е.  IV ст.), охоронний № 230010-Н (т.1 а.с.111-112).
		Як вбачається з матеріалів справи, прокурором було також надіслані запити про надання інформації щодо віднесення об`єкту культурної спадщини  Пилипенкова гора та земельної ділянки під ним до історико-культурної спадщини національного значення та чи знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 в межах зазначеного об`єкта культурної спадщини, а також чи приймалися Кабінетом Міністрів України рішення щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки (т.1 а.с.145-146, 148-150, 152-153).
		Так, за результатами розгляду листа прокурора, Управлінням культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА повідомлено, що земельна ділянка (кадастровий номер  7110300000:01:007:0428) площею 0,0500 га за адресою: вул. Роденська, 4, м. Канів, Черкаської області розташована в межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова гора», внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний номер 230010-Н (т.1 а.с.147).
		Також, листом Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 03.05.2024 повідомлено прокурора, що Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» в урочищі Пилипенкова Гора у м. Каневі Черкаської області занесене до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка археології національного значення (т.1 а.с.154).
		Згідно наданої відповіді секретаріату Кабінету Міністрів України на запит прокурора, Кабінетом Міністрів України рішення щодо земельної ділянки із зазначеним у запиті кадастровим номером, не приймалося (т.1 а.с.151).
		Виходячи з вищевикладених обставин, оскільки передача у приватну власність ОСОБА_3 , а в подальшому ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки відбулася за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення з порушенням вимог чинного законодавства, тому прокурор звернувся до суду з позовом для захисту відповідних публічних інтересів держави.
		 
		Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
		Щодо представництва прокурором інтересів держави, суд зважає на наступне.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною другою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
		Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
		Згідно з пунктом 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
		Так, п. 2 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України.
		Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
		Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
		Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
		З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести, крім наведеного, підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.
		Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.
		Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду уточнила свої висновки, зроблені в постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		У даній справі, прокурор зазначав, що підставою для представництва інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації та Міністерства культури та інформаційної політики України є неповідомлення ними про намір звернення з відповідним позовом до суду на здійснення захисту порушених інтересів держави, після повідомлення прокуратури про наявність таких порушень, а відкриті дані не свідчать про вжиття заходів реагування.
		Так, Смілянською окружною прокуратурою на адресу Черкаської ОВА скеровано листа № 52/2-3709 вих 24 від 04.06.2024 в якому викладено виявлені порушення в частині протиправного розпорядження Канівською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 та її незаконне перебування у приватній власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.162-163).
		Крім цього, листом від 18.06.2024 № 52/2-4064 вих24 окружною прокуратурою повідомлено Міністерство культури та інформаційної політики України про виявлені порушення в частині протиправного розпорядження Канівською міською радою земельною ділянкою з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 та її незаконне перебування у приватній власності ОСОБА_1 (т.1 а.с.165-166).
		Однак, Черкаською ОВА та Міністерством культури та інформаційної політики України у розумний строк у судовому порядку не вживались належні заходи щодо захисту порушених інтересів держави.
		Отже, прокурор дотримався передбачених ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вимог щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у суді у цій справі.
		Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти росії» (Menchinskaya v. russia), заява № 42454/02, § 35).
		Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що підставою подання цього позову стало те, що земельна ділянка державної власності історико-культурного призначення неправомірно передана у приватну власність.
		Отже, суд погоджується з доводами прокурора з приводу того, що звертаючись до суду з позовною заявою, органи прокуратури реалізують конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому, прокурор є особливим суб`єктом цивільного процесу і його участь у цивільному судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у передбачених законом випадках.
		 
		Щодо обґрунтованості позовних вимог та обраного прокурором способу захисту інтересів держави в суді, суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно положень статті 15 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
		Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
		Негаторний позов  це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.
		Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду. Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 (провадження № 61-8403св21), від 23 червня 2021 року в справі № 676/62/17 (провадження № 61-7083св19), від 20 вересня 2023 року в справі 712/4341/16-ц (провадження № 61-3302св22).
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Згідно з ст. 53 Земельного кодексу України (далі  ЗК України), до земель історико-культурного призначення належать землі, зокрема, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі).
		Землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель (пункт «г» ч. 1 ст. 150 ЗК України).
		Відповідно до пункту «г» частини четвертої статті 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідального фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
		Отже, землі історико-культурного значення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесено до категорії особливо цінних земель і такі землі за законом не можуть передаватись у приватну власність взагалі.
		Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.
		Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		Суд зазначає, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до таких осіб права володіння цими землями), є неможливим за законом. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника. Відтак, зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
		Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року справа № 557/303/21 (провадження № 61-3305св22), від 17 травня 2023 року справа № 748/1335/20 (провадження № 61-11516св22).
		Таким чином, власник земельної ділянки (держава), на якій розташовані пам`ятки археології, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, вимагаючи повернути таку ділянку у його володіння, що відповідає вимогам негаторного позову і є належним способом юридичного захисту інтересів держави.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини», пам`ятка археології - археологічний об`єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність
		Пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (абз. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка культурної спадщини»).
		Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.
		Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 927/1206/21, постанова від 12 березня 2024 року у аналогічній справі, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду враховує, що пам`ятки археології зазвичай знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, в зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно з Законом України «Про охорону культурної спадщини» не може перебувати в приватній чи комунальній власності. Статтею 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, земельна ділянка є такою, на якій розташовані пам`ятки археології. Як результат, ця земельна ділянка передана з державної власності протиправно. У зазначеній постанові також сказано, що стаття 54 ЗК України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель, як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини шостої статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави.
		Вивченням матеріалів справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення  багатошарового городища «Пилипенкова гора», яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний номер 230010-Н.
		Зазначене підтверджується інформацією Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської обласної державної адміністрації від 28.03.2024 № 02/01-05.01-09/158/02/01-05.01-09/8377 (т.1 а.с.147), про те, що земельна ділянка (кадастровий номер  7110300000:01:007:0428) площею 0,0500 га за адресою: вул. Роденська, 4, м. Канів, Черкаської області розташована в межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова гора», внесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 928, охоронний номер 230010-Н.
		Згідно інформації Департаменту пам`яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України викладеної в листі від 03.05.2024 № 06/15/4048-24, який наданий на запит прокурора вбачається, зокрема, що відповідно до облікової картки на зазначену пам`ятку археології національного значення, виготовлену ТОВ «Міжнародний центр культурної спадщини та культурних цінностей» від 01.11.2020 земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 знаходиться в межах пам`ятки «Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» у м. Каневі Черкаської області (т.1 а.с.154).
		Водночас, у обліковій картці наведено опис меж території пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова гора», до яких входить й спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428, розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.116).
		На вказані пам`ятку археології національного значення було виготовлено також паспорт (т.1 а.с.88), складений генплан з розташуванням пам`ятників археології (т.1 а.с.89-90), паспорт об`єкта культурної спадщини, в якому зазначені території пам`яток в користуванні Шевченківського національного заповідника, зокрема земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 (т.1 а.с.98-103) та облікову картку об`єкта культурної спадщини (а.с.114-128), якими визначено площу (охоронну зону та територію) та їх місце розташування. Крім того, зазначено характеристику (опис) об`єкта культурної спадщини  Багатошарового городища «Пилипенкова Гора» м. Канів, урочище «Пилипенкова Гора», територія Шевченківського національного заповідника.
		Також, 27.12.2019 між Міністерством культури України (Орган охорони) та Шевченківським національним заповідником (Правокористувач) укладено Охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 947/10-2/61-19, згідно якого Правокористувач бере на себе зобов`язання щодо охорони Багатошарового городища «Пилипенкова Гора» - пам`ятки археології національного значення, внесеної до Державного реєстру нерухомих пам`яток України постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009, охоронний № 230010-Н, що розташовується за адресою: Черкаська область, м. Канів, урочище Пилипенкова Гора. Термін дії Охоронного договору встановленого на період дії права користування пам`яткою (т.1 а.с.109-110).
		Таким чином, розташування спірної земельної ділянки в межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» виключає можливість її перебування у приватній власності.
		Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №751/1776/17.
		Умовою приналежності земельної ділянки, кадастровий номер 7110300000:01:007:0428, до категорії земель історико-культурного призначення є розташування на ній об`єкта, визначеного ст.ст. 53, 54 ЗК України, ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: пам`яток археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» ІV-ІІІ тис. до н.е..
		Неприведення цільового призначення цієї земельної ділянки у відповідність до дійсного цільового призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній пам`ятки, а не рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у п. 42 постанови від 31.07.2019 у справі №813/4701/16 та постанові від 11.10.2023 (справа №734/1560/20).
		Відповідно до принципу змагальності у цивільному судочинстві (ч. ч. 3, 4 ст. 2 ЦПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно із статтею 78 ЦПК України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Надані прокурором вищезазначені докази є належними, допустимими і достатніми доказами у справі. Натомість, відповідачами не доведено наявності розбіжностей чи суперечностей у зазначених документах, не спростований викладений у них факт розташування спірної земельної ділянки на землях пам`ятки археології національного значення.
		Таким чином, зібраними у справі доказами підтверджується, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» та не могла у зв`язку з цим бути передана у приватну власність.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22 червня 2022 року в справі № 676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. […] cуд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.
		В зазначеній справі, Канівська міська рада протиправно розпорядилась спірною земельною ділянкою, оскільки не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями історико-культурного призначення, а земельна ділянка із відповідним цільовим призначенням не може перебувати у приватній власності.
		Неправомірність рішення Канівської міської ради VII скликання від 30.11.2017 № 9-63 «Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки у приватну власність», яким затверджено проект землеустрою та передано ОСОБА_3 безоплатно в приватну власність земельну ділянку загальною площею 5000 кв.м. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер № 7110300000:01:007:0428, має наслідком незаконність подальшого оформлення на неї права власності ОСОБА_3 , а також її подальше відчуження на користь ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 09.06.2020.
		З урахуванням вищевикладеного, ефективним способом захисту порушеного права держави на спірну земельну ділянку є її повернення у власність держави від останнього набувача. Оспорення рішень органу місцевого самоврядування, а також правочину з відчуження земельної ділянки не є необхідним для ефективного способу захисту прав та інтересів держави.
		 
		Щодо дотримання добросовісності набувачів та правомірності втручання держави у право мирного володіння майном, суд зазначає наступне.
		Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).
		Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «"East/West Alliance Limited" проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
		Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. (п. 39-42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
		Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
		У даному випадку, порушення вищенаведених критеріїв не встановлено, втручання у право особи (відповідача ОСОБА_1 , як останнього набувача) на мирне володіння своїм майном є законним та переслідує легітимну мету, враховуючи що особливо цінні землі (як у даному випадку) не можуть перебувати у приватній власності за законом, тому їх повернення у власність держави, як таких, що незаконно вибули з її володіння, свідчить про перевагу суспільного інтересу над приватно-правовим.
		У випадку повернення земельної ділянки від кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Кінцевий набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав спірну земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-251015 (див. також постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункт 93), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15- (пункт 63), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 125.6.3)).
		Відповідач ОСОБА_1 у справі за прямою забороною закону не могла набути у приватну власність земельну ділянку історико-культурного призначення, про що вона мала би дізнатися перед таким набуттям, щонайменше, співвіднісши чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. За цієї ситуації, немає підстав вважати, що «помилки» мали місце лише з боку органу влади (міської ради), а також що перед безоплатним отриманням земельної ділянки первинний набувач ( ОСОБА_3 ), так і перед придбанням у нього цієї ділянки кінцевим набувачем ( ОСОБА_1 ), існували перешкоди самостійно чи з допомогою фахівця зробити висновки щодо режиму спірної земельної ділянки. З огляду на вказане, відповідач не могла не знати про те, де саме розміщена спірна земельна ділянка, і якими є її межі на місцевості. Тому немає жодних підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 діяла добросовісно та не могла співвіднести чіткі законодавчі заборони з конкретним об`єктом на місцевості. Крім того, законодавство України надає фізичним особам у такому випадку ефективні засоби відновлення їхніх прав, якими відповідач ОСОБА_1 на цей час, виходячи зі змісту матеріалів справи, не скористалася.
		Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
		Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
		Відповідно до п. 114 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 № 1051 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
		Таким чином, відновлення порушених прав можливе шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.
		Зважаючи на викладене, розташування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 у межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова Гора» перешкоджатиме у подальшому здійснити уповноваженим органом реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням  землі історико-культурного призначення та присвоєння цій землі відповідного кадастрового номеру.
		За таких обставин, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: для житлової та громадської забудови, підлягає скасуванню у відомостях Державного земельного кадастру з одночасним припиненням всіх речових прав на землю.
		 
		Висновки за результатами розгляду справи.
		Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
		За правилами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
		За таких обставин, саме на позивача покладається обов`язок доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
		Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
		Прокурором доведено належними та допустимими доказами, що земельна ділянка з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 розташована в межах пам`ятки археології національного значення Багатошарове городище «Пилипенкова Гора», яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та належить до земель, що мають особливий статус земель державної власності історико-культурного призначення.
		Також прокурором доведено факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з власності держави поза її волею, як власника, та наявність порушеного права, у виді перешкод у здійсненні Черкаською обласною військовою адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.
		З огляду на зазначене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора та ухвалення рішення про: - усунення перешкод Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації; - усунення перешкод Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: для житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:007:0428, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням всіх речових прав на землю.
		 
		Щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.
		При поданні позову прокурором було сплачено судовий збір в розмірі 6 056,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 1245 від 19.06.2024 (т.1 а.с.1) та заявлено до відповідачів дві позовні вимоги, які суд вважає за необхідне задовольнити.
		Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про задоволення обох позовних вимог прокурора, за які було сплачено судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. (3 028,00 грн. х 2 = 6 056,00 грн.), з відповідачів на користь Черкаської обласної прокуратури підлягають стягненню судові витрати у виді судового збору у розмірі по 2 018,66 грн. з кожного (6 056,00 / 3 = 2 018,66 грн.).
		Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -
		 ВИРІШИВ:
		Позовну заяву Заступника керівника Смілянської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної адміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Шевченківський національний заповідник, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою історико-культурного призначення  задовольнити.
		Усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.
		Усунути перешкоди Черкаській обласній військовій адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 площею 0,05 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7110300000:01:007:0428 у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), категорія земель: для житлової та громадської забудови, кадастровий номер земельної ділянки 7110300000:01:007:0428, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним припиненням всіх речових прав на землю.
		Стягнути з Канівської міської ради Черкаської області, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі по 2 018,66 грн. (дві тисячі вісімнадцять гривень, 66 копійок) з кожного.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст рішення суду складено 07.03.2025.
		Відомості про учасників справи:
		Позивач:
		Заступник керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави, місцезнаходження  вул. Юрія Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700; код ЄДРПОУ 02911119.
		Черкаська обласна військова адміністрація, місцезнаходження  бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 00022668.
		Міністерство культури та інформаційної політики України, місцезнаходження  вул. Івана Франка, 19, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 43220275.
		Відповідачі:
		Канівська міська рада Черкаської області, місцезнаходження  вул. Захисників України, 3, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, 19000; код ЄДРПОУ 33362991.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
		Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області  вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008; код ЄДРПОУ 39765890;
		Треті особи:
		Шевченківський національний заповідник, місцезнаходження  вул. Шевченка, 102, м. Канів, Черкаський район, Черкаська область, 19003; код ЄДРПОУ 02226180.
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
		 
		Головуючий                            Б . К . Скирда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...