Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 914/1200/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Надіслано судом: 07.03.2025. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 25.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

"Укрексімбанк" та встановив  порушення керівником ТОВ "Райз-цукор" Дериведмідь В. А. вимог частини шостої статті 34 КУзПБ. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що станом на 01.02.2021 ТОВ "Райз-цукор" мало ознаки неплатоспроможності, коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призвело б до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (тобто ще за три місяці до звернення ТОВ "Спецагропроект" до суду із заявою про відкриття провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Райз-цукор"). Однак, в порушення вимог частини шостої статті 34 КУзПБ керівник ТОВ "Райз-цукор" Дериведмідь В. А. не виконав обов`язку щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Райз-цукор".
		8.3.          Суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків, зазначивши серед іншого про відсутність у справі доказів як бездіяльності керівника боржника, так і ознак неплатоспроможності ТОВ "Райз-цукор" станом на 01.02.2021, і як наслідок  відсутність підстав для притягнення керівника боржника до солідарної відповідальності.
		8.4.          АТ "Укрексімбанк" не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, зазначаючи про порушення судом норм процесуального права, а також неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування частини шостої статті 34 КУзПБ у подібних правовідносинах (пункт 5.2 цієї постанови).
		8.5.           Оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами у цій справі обставин, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
		8.6.          Згідно з абзацом першим частини шостою статті 34 КУзПБ (в редакції, чинній на дату звернення АТ "Укрексімбанк" до суду із заявою про покладення солідарної відповідальності) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
		8.7.          За приписами абзацу другого частини шостої статті 34 КУзПБ якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
		8.8.          Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
		8.9.          Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №    908/3236/21, висновки якої згідно з частиною четвертою статті 300 ГПК України враховуються при розгляді цієї справи, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
		8.10.          Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
		8.11.          Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв`язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
		8.12.          Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми. 
		8.13.          Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту. 
		8.14.          Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
		8.15.          У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №    908/3236/21).
		8.16.          Тож належним та ефективним способом захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності є пред`явлення вимог щодо встановлення порушення із покладенням за таке порушення солідарної відповідальності з одночасним стягненням із суб`єкта відповідної суми.
		8.17.          Правовий висновок подібного змісту наведений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2024 у справі № 924/784/23, від 19.11.2024 у справі № 910/3070/21, від 05.12.2024 у справі № 924/408/21, який підлягає врахуванню при розгляді цієї справи згідно з приписами частини четвертої статті 300 ГПК України. 
		8.18.          У справі, яка розглядається, АТ "Укрексімбанк" (кредитор) звернулося до суду у межах справи про банкрутство ТОВ "Райз-цукор" із заявою, в якій просило розглянути питання порушення керівником ТОВ "Райз-цукор" Дериведмідь В. А. вимог частини шостої статті 34 КУзПБ щодо строку подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство. Жодних інших вимог АТ "Укрексімбанк" заявлено не було.
		8.19.          Отже, з урахуванням наведених вище правових позицій, оскільки АТ "Укрексімбанк" у цій справі не заявляло вимогу про стягнення із суб`єкта солідарної відповідальності збитків, обраний ним спосіб захисту права не є ефективним, оскільки не призводить до захисту порушеного права та створює потребу у повторному зверненні до суду. 
		8.20.          Велика Палата Верховного Суду дотримується сталої позиції, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 (пункт 148)), що в свою чергу виключає відмову в задоволенні позову в зв`язку з його необґрунтованістю. 
		8.21.          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.01.2022 у справі № 910/10784/16 (п.8.54) виснувала, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		8.22.          Верховний Суд зауважує, що у цьому випадку самостійною та достатньою підставою для відмови в позові є неналежний спосіб захисту, який обраний АТ "Укрексімбанк". Обставини щодо наявності/відсутності у діях керівника порушень приписів КУзПБ можуть бути предметом дослідження господарськими судами під час розгляду позовних вимог, які відповідають закону та призводять до відновлення (захисту) порушених прав.
		8.23.          За таких обставин у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про покладення на керівника боржника солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника необхідно відмовити з підстав обрання заявником неналежного способу захисту, а не в зв`язку з необґрунтованістю заяви, як про це помилково зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.
		8.24.          Тож Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника, однак вважає правильною відмову виключно з мотивів, наведених у цій постанові.
		8.25.          Зважаючи на те, що наведене вище є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки Європейського суду з прав людини у справах "Проніна проти України", "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент), оскільки в такому разі прийняття рішення про відмову у задоволенні заяви про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника з підстав неефективності обраного заявником способу захисту не залежить від інших встановлених судом обставин.
		 
		9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		9.1.          Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.
		9.2.          Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		9.3.          За наведених обставин колегія суддів, виходячи з наданих процесуальним законом повноважень, вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
		9.4.          Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом вказаної статті судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		9.5.          Оскільки за наслідками розгляду касаційної скарги результат розгляду спору не змінився, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника. 
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.
		2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 914/1200/21 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		3. В решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 у справі № 914/1200/21 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                            О. В. Васьковський
		 
		Судді                                                                                К. М. Огороднік
		 
		                                                                                В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...