Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/542/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-12357ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа № 733/542/23
		провадження № 61-12357св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач)
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року у складі судді Карапиш Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2024 року у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Євстафіїва О. К., Скрипки А. А.
		у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Прилуцького районного нотаріального округу Варзагер Сергій Володимирович, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності,
		ухвалив постанову про таке:
		I. Вступ
		1.           У квітні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності.
		2.           Відповідач проти позову заперечувала.
		3.           Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
		4.           Позивач оскаржив судові рішенняв касаційному порядку. Підставами касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі. Разом з тим, позивач вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм процесуального права в частині можливості врахувати письмові пояснення свідка, як доказ по справі. Крім того, зазначив, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, встановив обставини справи на підставі доказу, зібраного з порушенням процесуального закону, який є недопустимим доказом.
		5.           Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у зв`язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		ІІ. Короткий зміст позовних вимог
		6.           Позов обґрунтований тим, що:
		-                   ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, після смерті якої відкрилася спадщина на 1/2 частку в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. На день смерті померла була зареєстрована одна;
		-                   ІНФОРМАЦІЯ_2 померла склала заповіт, яким все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_3 , який фактично прийняв спадщину, оскільки на день смерті матері проживав із нею, що підтверджується Актом обстеження від 23 лютого 2023 року. За життя ОСОБА_3 не встиг оформити спадкове майно належним чином, заяву про відмову від прийняття спадщини, до нотаріальної контори не подавав;
		-                  брат позивача ОСОБА_3 на момент смерті був зареєстрований з ним за однією адресою, тому він є єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата;
		-                  вважав, що у зв`язку з цим успадкуванню підлягає майно, яке заповіла ОСОБА_4 своєму синові ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частка в праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами;
		-                  вказував, що оформити вказане вище спадкове майно він не має можливості, оскільки приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну частину будинку з погосподарськими спорудами, на ім`я ОСОБА_2 , яка є рідною сестрою померлої;
		-                  вважав, що ОСОБА_2 не мала права на спадкування за померлою сестрою, оскільки спадкоємцем за заповітом, який фактично прийняв спадщину, був син померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 .
		7.           З урахуванням викладеного, позивач просив:
		-                  встановити факт постійного проживання спадкоємця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини; 
		-                  визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 лютого 2022 року, видане приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагером С. В. на ім`я ОСОБА_2 ;
		-                  скасувати державну реєстрацію права власності на 1/2 частку в праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8.           Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
		9.           При відмові у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що:
		-         позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постійного проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на день смерті останньої, заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини, відповідно до частини першої статті 1271 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), до нотаріальної контори він не подав, а тому відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК ОСОБА_3 вважається таким, що не прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 ;
		-         свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_2 без порушенням процедури встановлення кола спадкоємців та не порушує права позивача, а тому відсутні законодавчо визначені підстави для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним та скасування державної реєстрації права власності.
		IV. Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		10.        Постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року залишено без змін.
		11.        Ухвалюючи постанову, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції та вказав, що:
		-                  висновки суду першої інстанції відповідають приписами законодавства та матеріалам справи.
		-                  доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції встановив обставини на недопустимому доказі, а саме, письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 , оскільки відповідно до процесуальних норм, показання свідків не можуть бути замінені їх письмовими поясненнями, не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки цим письмовим поясненням суд надав оцінку як окремому письмовому доказу;
		-                  інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки матеріали справи не містять доказів, з урахуванням приписів статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), на підтвердження того, що ОСОБА_3 на час смерті ОСОБА_4 постійно проживав зі спадкодавцем.
		V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		12.        У касаційній скарзі позивач просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		13.        Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
		-                     суд першої інстанції встановив обставини на підставі доказу, зокрема письмових показань свідка ОСОБА_5 , який зібраний з порушенням процесуального закону та є недопустимим; 
		-                     хоча позивач і вказував на необхідність дослідження показань свідків, суд апеляційної інстанції в порушення процесуального закону докази не досліджував, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм;
		-                     апеляційним судом не було розглянуто клопотання позивача про приєднання і дослідження нових доказів;
		-                     позивач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вийшов на відеозв`язок з судом, проте зв`язок був розірваний саме по причині того, що суд втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, тому суд мав відкласти розгляд справи на інший день.
		VІ. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		14.        26 листопада 2024 року відповідач подала відзив та навела такі мотиви для відмови в задоволенні касаційної скарги:
		-                  суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову;
		-                  доводи касаційної скарги щодо розірвання відеозв`язку з позивачем в односторонньому порядку, а саме апеляційним судом, не відповідає дійсності, доказів того, що апеляційний суд втратив технічну можливість проведення відеоконференції, а представник позивача мав таку технічну можливість, до касаційної скарги не додано;
		-                  доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом не було розглянуто клопотання позивача про приєднання і дослідження нових доказів не відповідає дійсності, оскільки представник відповідача висловлювала свої заперечення проти задоволення клопотання, що підтверджується звукозаписом судового засідання та яке було обґрунтовано не прийнято судом;
		-                  вважає, що письмові пояснення свідка ОСОБА_5 не були єдиним доказом, на підставі якого було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судами попередніх інстанцій була надана оцінка вказаним поясненням разом з іншими доказами у справі.
		15.        06 грудня 2024 року позивач подав заперечення на відзив відповідача, у яких, зазначає, що твердження відповідача про необхідність застосування висновків Верховного Суду, викладених у справі № 442/3434/21 є безпідставними, оскільки вказана справа не є подібною із розглядуваною справою, оскільки застосування норм права у справі № 442/3434/21 стосувались випадку, коли свідки не з`явились в судове засідання у кримінальній справі у зв`язку з перебуванням в Збройних Силах України, але їх було допитано під час досудового слідства. Вказує, що норми кримінального процесуального кодексу України відрізняються від цивільного процесуального кодексу України в частині допиту свідків.
		VІІ. Рух справи в суді касаційної інстанції
		16.        17 серпня 2024 року позивачзвернувся із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
		18.        11 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		19.        Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		VІІI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		20.         ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 . 
		21.        Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1 . ОСОБА_4 є його матір`ю.
		22.        Після смерті  ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/2 частку житлового будинку з житловими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 .
		23.        14 квітня 2008 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагер Л. Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 1896, яким все своє майно заповіла своєму синові - ОСОБА_3 .
		24.        Згідно із довідкою, виданою виконавчим комітетом Ічнянської міської ради Чернігівської області від 03 липня 2018 року № 2285, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті за вказаною адресою ніхто не був зареєстрований.
		25.        Відповідно до копії спадкової справи № 6/2022, заведеної до майна померлої ОСОБА_4 , до приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагера С. В. із заявою про прийняття спадщини, на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 29 листопада 2021 року № 733/1255/21 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, звернулася рідна сестра спадкодавиці - ОСОБА_2 . Інші спадкоємці, у встановлений строк із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не зверталися.
		26.        Довідкою від 09 лютого 2022 року № 44/07.1-15, виданою відділом «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області підтверджується, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована в АДРЕСА_1 . На день її смерті та протягом шести місяців з дня смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 (сестра), ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		27.        Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом 
		від 22 лютого 2022 року, виданого приватним нотаріусом Ічнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Варзагером С. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 84, спадкоємцем 1/2 частки в праві власності на житловий будинок з відповідними житловими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , є рідна сестра померлої - ОСОБА_2 , це також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 
		від 22 лютого 2022 року № 300768689.
		28.        З копії акту обстеження будинку в АДРЕСА_1 , складеного 23 лютого 2023 року депутатом Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області Кібільдас Н. В. за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , вбачається, що станом на день обстеження та на день смерті ОСОБА_4 , зі слів свідків (сусідів), у будинку за вищевказаною адресою проживав без реєстрації, починаючи з 1976 року по 2010 рік, син померлої - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		29.        Згідно копій свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вбачається, що вони є рідними братами.
		30.         ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 . 
		31.        Відповідно до копії довідки, виданої відділом «Центр надання адміністративних послуг» Ічнянської міської ради Прилуцького району Чернігівської області № 158/07.1-15 від 10.04.2023, на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_2 . На день його смерті та протягом шести місяців з дня смерті за вказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_10 (інша особа), ОСОБА_1 (брат).
		32.        Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_5 , завірених державним нотаріусом Ічнянської державної нотаріальної контори Шарою В. В. 28 лютого 2024 року, реєстр № 376, ОСОБА_5 зазначає, що на даний час перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , в зв`язку з чим не має можливості з`явитися в судове засідання для надання пояснень особисто. В письмових поясненнях вказує, що з 2001 по 2018 роки він працював у Ічнянському РВ УМВС в Чернігівській області та був звільнений в зв`язку з виходом на пенсію. У 2007-2009 роках він обіймав посаду оперуповноваженого карного розшуку Ічнянського РВ УМВС в Чернігівській області та пам`ятає ОСОБА_3 , так як відносно останнього, приблизно у 2007 році було розпочато кримінальне провадження за частиною першою статті 307 КК України та розшукова справа в зв`язку з його переховуванням від слідчих органів. Він, ОСОБА_5 , особисто приймав участь у таких розшукових заходах та здійснював неодноразові виїзди за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою останній був відсутній. Під час опитувань та розвід бесід з оточенням ОСОБА_3 було отримано інформацію про те, що останній залишив межі України та знаходиться на території російської федерації та протягом тривалого часу, мабуть, більше року, місце його перебування було невідоме, по АДРЕСА_1 останній був відсутній. Він пам`ятає, що взимку 2009 року до райвідділу надійшло повідомлення з прикордонної служби про те, що в межах розшукової справи на кордоні з російською федерацією був затриманий ОСОБА_3 , котрий в подальшому був доставлений конвойною службою до Ічнянського районного відділу УМВС в Чернігівській області.
		IX. Позиція Верховного Суду
		33.        Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
		34.        Цей спір стосується захисту спадкових прав позивача (див. пункт 6).
		35.        Позивач заявив такі вимоги (див. пункт 7):
		-                     про встановленням факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини;
		-                     визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом;
		-                     скасування державної реєстрації права власності на 1/2 частку в праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		Щодо способів захисту
		36.        Відповідно до норм статей 16, 386 Цивільного кодексу України 
		(далі - ЦК) власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
		37.        Позивач, звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що він 
		є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері, а тому 1/2 частка в праві власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами перейшло у власність відповідача незаконно.
		38.        Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		39.        Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
		40.        Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права [1]. 
		41.        Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам [2].
		42.        Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин [3].
		43.        Верховний Суд сформував підхід про те, що вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний належний захист прав у спірних правовідносинах, а є лише підставою для вирішення спору між спадкоємцями щодо їх часток у спадковому майні. Вимога про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем не 
		є належним способом судового захисту позивачки у розумінні 
		статті 16 ЦК [4-5].
		44.        Такий підхід є релевантним до спірних правовідносин в частині встановлення юридичного факту, і суди попередніх інстанцій повинні були його врахувати.
		45.        Верховний Суд зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту щодо скасування державної реєстрації не призведе до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу щодо об`єкта нерухомого майна у спірних правовідносинах.
		46.        Таким чином, у задоволенні позовних вимог про встановлення юридичного факту та скасування державної реєстрації права власності належало відмовити саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в їх задоволенні, помилились в мотивах такої відмови, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення в цих частинах необхідно змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом 
		47.        Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом 
		(стаття 1301 ЦК).
		48.        Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва) [6]. 
		49.        Касаційний суд зауважує, що:
		-                  свідоцтво про право на спадщину по своїй суті не є правочином. Як наслідок до конструкції недійсності свідоцтва про право на спадщину положення ЦК та інших законів про правочини, зокрема й норми як § 1, так 
		і § 2 глави 16 ЦК, не можуть бути застосовані;
		-                  недійсність документа (свідоцтва про право на спадщину) як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність документа (свідоцтва про право на спадщину) не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим[7].
		50.        За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину (стаття 1300 ЦК).
		51.        Передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання свідоцтва про право на спадщину» є різними. Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду. У ЦК не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК). Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним [8].
		52.        Як на підставу для визнання недійсним вказаного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане відповідачу, позивач посилався, зокрема на те, що вказаним свідоцтвом порушено його право, оскільки він є таким, що прийняв спадщину після смерті матері і брата у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 проживав з  ОСОБА_4 за однією адресою на час відкриття спадщини.
		53.        Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		54.        Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК).
		55.        Відповідно до статті 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		56.        Встановивши, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем на день її смерті, заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з часу відкриття спадщини відповідно до частини першої статті 1271 ЦК до нотаріальної контори він не подав, суди дійшли правильного висновку, що відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК позивач вважається таким, що не прийняв спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 .
		57.        Тому підстави для недійсності свідоцтва про право на спадщину, яке видане відповідачу, відсутні, так як і порушені права позивача, у зв`язку з чим суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.
		58.        Проте, колегія суддів звертає увагу, що апеляційний суд як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання спадкоємця помилково послався на статтю 6 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки факт відсутності реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що вони не проживали разом на час відкриття спадщини (див., наприклад, [9]), тому це посилання підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови апеляційного суду.
		Інші доводи касаційної скарги
		59.        Верховний Суд раніше робив висновки, що правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства [10].
		60.        Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки втративши технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції, мав відкласти розгляд справи на інший день, 
		є безпідставними, виходячи з такого.
		61.        Відповідно до частини п`ятої статті 212 ЦПК ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву, крім випадку коли суд після призначення судового засідання чи під час такого засідання втратив технічну можливість забезпечити проведення відеоконференції.
		62.        Згідно з довідкою від 31 липня 2024 року, складеною секретарем судового засідання Шапко В. М., зі змісту якої 31 липня 2024 року відбувся розгляд справи № 733/542/23. Секретарем проведено всі необхідні дії для підключення відеоконференцзв`язку відповідно до Інструкції щодо роботи 
		з технічними засобами фіксування судового засідання. Профіль користувача 
		в підсистемі відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua - адвоката Фесика І. А. 
		о 10 год 05 хв 31 липня 2024 року, знаходився в режимі онлайн, адвокат був запрошений на трибуну, проте розпочати конференцію не вдалося, внаслідок виявлення несправності системи адвоката Фесика І. А.: було відсутнє відтворення зображення та звуку представника позивача Фесика І. А . При перевірці обладнення Чернгівського апеляційного суду технічних несправності в ньому не знайдено.
		Ураховуючи наведену норму та зважаючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вийшов на відеозв`язок 
		з судом, проте зв`язок був розірваний з причин втрати позивачем технічної можливості участі у відеоконференції, колегія суддів дійшла правильного висновку про можливість розгляду справи без участі представника позивача, що не суперечить частині п`ятій статті 212 ЦПК.
		63.        Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення апеляційною інстанцією клопотання про приєднання доказів (див. пункт 13), оскільки відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		64.        Врахування судами попередніх інстанцій письмових поясненнях свідка ОСОБА_5 не призвело до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, оскільки на підставі досліджених доказів у їх сукупності, суди попередніх інстанцій зробили правильні висновки про відмову в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, а тому відповідні доводи касаційної скарги відхиляються.
		Х. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		65.        Таким чином, у задоволенні позовних вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і скасування державної реєстрації права власності належало відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав. Суди попередніх інстанцій відмовляючи в їх задоволенні помилились в мотивах такої відмови, що є підставою для зміни оскаржуваних судових рішень.
		66.        За результатами розгляду касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що судові рішення необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, що відповідатиме статтям 410, 412 ЦПК.
		67.        Оскільки касаційний суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
		 
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2.           Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		[1] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі 
		№ 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/76474144
		[2] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-84гс20) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439652
		[3] Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/106558719
		[4] Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		від 04 листопада 2024 рокуу справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/123081805
		[5] Постанова Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 (провадження 
		№ 61-12472св22) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/113324385
		[6] Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження № 61-9916сво21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/106533153
		[7] Постанова Верховного Суду від11 грудня 2024 року у справі № 209/1235/20 (провадження 
		№ 61-4279св23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/123948750
		 
		[8] Постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		від 04 листопада 2024 року в справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/123081805
		[9] Постанова Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/90202225
		[10] Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) // https://reyestr.court.gov.ua/Review/104086146
		 
		Головуючий Судді:  В. І. Крат Д. А. Гудима  І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...