Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/3081/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 26.02.2025
Номер судового провадження: 61-9648ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 307/3081/17
		провадження № 61-9648св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,  
		 
		учасники справи: 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: Тячівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Крец Марина Юріївна,
		особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Сетам»,   ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец Марини Юріївни про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року у складі судді Бобрушко В. І. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Готри Т. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили:
		- визнати недійсними електронні торги з реалізації однокімнатної квартири                     АДРЕСА_1 , які були проведені 11 вересня 2017 року Державним підприємством «Сетам» (далі - ДП «Сетам»); 
		- визнати недійсним та скасувати протокол ДП «Сетам» про проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року за № 284522 з реалізації спірної квартири; 
		- визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки                    від 27 вересня 2017 року у виконавчому провадженні серії ВП № НОМЕР_3, складений старшим державним виконавцем Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (далі - Тячівський РВ ДВС) Голубкою І. І., з примусового виконання виконавчого листа                                      № 711/9680/2012 щодо реалізації спірної квартири; 
		- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 вересня 2017 року, посвідчене та зареєстроване приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. (далі - приватний нотаріус Крец М. Ю.) у реєстрі за № 8707, згідно з яким власником спірної квартири є ОСОБА_3 ; 
		- визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу квартири                          від 06 листопада 2017 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 9776, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала спірну квартиру; 
		- скасувати рішення приватного нотаріуса Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяження за індексним номером 37959655                              від 06 листопада 2017 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - спірну квартиру; 
		- скасувати державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 .
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі посилалися на те, що вони,                   ОСОБА_7 і ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 
		 
		13 грудня 2017 року ОСОБА_2 у поштовій скриньці знайшов лист, адресований на ім`я ОСОБА_8 , з протоколом проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року № 284522, згідно з яким їхню квартиру продано на електронних торгах та відповідно до протоколу від 11 вересня 2017 року                     № 284522 покупцем квартири є ОСОБА_3 . Про прилюдні торги їх ніхто не повідомляв, вони не є боржниками у жодному виконавчому провадженні, тому їх незаконно позбавили права власності на їхню спільну власність.
		 
		14 грудня 2017 року від державних виконавців їм стало відомо про те, що один із співвласників квартири ОСОБА_8 (частка власності - 1/4)                                  є боржником у виконавчому провадженні, відповідно до якого з нього стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») заборгованість у розмірі 172 240,76 грн та 1 722,41 грн судових витрат.
		 
		11 вересня 2017 року відбулися електронні торги, об`єктом продажу яких                          є спірна квартира. Надалі право власності на їхню квартиру перереєстровано з ОСОБА_3 на ОСОБА_4 шляхом укладення договору купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року. Проведення прилюдних торгів та оформлення права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 та подальше відчуження її ОСОБА_4 є незаконними та такими, що підлягають визнанню недійсними і скасуванню.
		 
		Зазначали, що продавець квартири ДП «Сетам» не мало повноважень на продаж спірної квартири, оскільки вони (позивачі) не є боржниками                                    у жодному виконавчому провадженні та не існує будь-якого рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Спірна квартира відповідно до іпотечного договору від 30 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гундою А. М.,                            є предметом іпотеки, наданої на забезпечення кредиту в іноземній валюті. Державний виконавець, усупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів                            у іноземній валюті», без рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, без їхнього відома та повідомлення виставив предмет іпотеки на електронні торги, який реалізовано.
		 
		Державний виконавець не врахував, що боржник з виконавчого провадження володіє лише 1/4 частини квартири, а не квартирою в цілому, та грубо порушив норми законодавства. Відповідно до свідоцтва про право власності боржник ОСОБА_8 є лише співвласником спірної квартири. Його частка                        у спільній сумісній власності не визначалася та в натурі не виділялася, експертиза вартості його частки у спільній сумісній власності не призначалася.
		Оскільки, ОСОБА_8 є лише співвласником майна, то державний виконавець мав право накладати арешт виключно на майно, належне боржнику (тобто частку у власності, після її виділення). Дії державного виконавця щодо виставлення на прилюдні торги всієї квартири є незаконними та такими, що порушують право приватної власності, яке відповідно до імперативних норм Конституції України, є непорушним. Державному виконавцю було відомо про належність спірної квартири ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 .
		 
		Відповідно до звіту від 14 березня 2017 року № 01-03 про незалежну оцінку оцінювач ОСОБА_9 проводив оцінку ринкової вартості спірної квартири та зазначив лише одного співвласника - ОСОБА_1 , яка не є боржником                               у виконавчому провадженні. Державний виконавець та оцінювач не повідомляли ОСОБА_1 про проведення оцінки її власності та результати такої оцінки. Оцінка нерухомого майна мала здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», яким визначено загальні засади. Позивачі, як власники майна, не надавали доступу до своєї власності, оскільки їм взагалі не було відомо про проведення такої оцінки. Оцінювач ОСОБА_10 не проводив фактичне ознайомлення з об`єктом оцінки за місцезнаходженням майна, що є порушенням процедури оцінки майна. Тому непроведення суб`єктом оцінювання огляду (обстеження) об`єкта оцінки є доказом протиправної оцінки майна відповідно до звіту про незалежну оцінку. Звіт про оцінку майна є незаконно замовлений та складений, оскільки у звіті береться до уваги вся загальна площа квартири, а не її частина, на яку ОСОБА_8 як боржник у виконавчому провадженні має законне право.
		 
		Державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився                     24 січня 2014 року, також не отримав згоди органу опіки та піклування на продаж із торгів квартири, у якій постійно проживав неповнолітній                               ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Оскільки ОСОБА_3 набув право власності на спірну квартиру неправомірно, то подальше укладення ним договору купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_4 також є незаконним.
		 
		У зв`язку з цим позивачі просили позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня                   2020 року позов задоволено. Визнано недійсними електронні торги                                з реалізації однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,76 кв. м, які були проведені                 11 вересня 2017 року ДП «Сетам»; визнано недійсним та скасовано протокол ДП «Сетам» про проведення електронних торгів від 11 вересня 2017 року за               № 284522 з реалізації спірної квартири; визнано недійсним та скасовано акт про реалізацію предмета іпотеки від 27 вересня 2017 року у виконавчому провадженні серії ВП НОМЕР_2, складений старшим державним виконавцем Тячівського РВ ДВС Голубкою І. І. з примусового виконання виконавчого листа № 711/9680/2012 щодо реалізації спірної квартири; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28 вересня 2017 року, посвідчене та зареєстроване приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за № 8707, згідно з яким власником спірної є ОСОБА_3 ; визнано недійсним та скасовано договір купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2017 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Крец М. Ю. у реєстрі за  № 9776, згідно з яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 придбала спірну квартиру за ціною 48 598,00 грн; скасовано рішення приватного нотаріуса                              Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяження за індексним номером 37959655 від 06 листопада 2017 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно - спірну квартиру; скасовано державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 . 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що державний виконавець не вирішив питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами. На електронних торгах відчужено майно, яке, щонайменше, на 1/2 частки належало позивачам, а не боржнику, чим були порушені їхні права як співвласників. Державний виконавець під час організації та проведення електронних торгів не дотримався вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, внаслідок яких відбулося відчуження всього спірного нерухомого майна, зокрема, частки, яка належить позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , чим порушені їхні права, а тому такі електронні торги необхідно визнати недійсними. Також суд першої інстанції зазначив, що підлягають задоволенню всі інші позовні вимоги, які                                 є похідними.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 , як особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_4 , ДП «Сетам», Тячівський РВ ДВС та ОСОБА_3 звернулися з апеляційними скаргами на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року.
		 
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня                  2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції аргументована тим, що, пред`являючи позов, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили відповідачами Тячівський РВ ДВС, ДП «Сетам», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та приватного нотаріуса Крец М. Ю. Водночас оспорюваний договір купівлі-продажу від 06 листопада 2017 року укладений під час перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у шлюбі, а отже, набута за таким договором спірна квартира є фактично їхньою спільною сумісною власністю подружжя відповідно до статті 60 СК України. Тому визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу безперечно порушує права ОСОБА_5 як співвласника квартири. Суд апеляційної інстанції зазначив, що обов`язковим є залучення як співвідповідача                  ОСОБА_5 як особи, що набула майнових прав на квартиру на підставі оспорюваного правочину та реєстраційних дій. Невчинення судом першої інстанції зазначеної процесуальної дії призвело до порушення прав                      ОСОБА_5 , передбачених статтями 43, 49 ЦПК України.
		 
		Постановою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 постанову Закарпатського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Скасовуючи судове рішення апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , не врахував, що відсутність порушення оскаржуваним судовим рішенням прав особи, яка не брала участі у справі,                    є підставою для закриття апеляційного провадження за скаргою цієї особи. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування рішення суду першої інстанції з мотивів незалучення до участі у справі належних відповідачів та всупереч вимогам статті 367 ЦПК України не розглянув справу з урахуванням доводів апеляційних скарг ОСОБА_4 , ДП «Сетам», Тячівського РВ ДВС та ОСОБА_3 , які стосуються оскарження рішення суду першої інстанції по суті.
		 
		Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
		 
		При новому апеляційному розгляді справи постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року закрито. 
		 
		Апеляційні скарги ОСОБА_4 , ДП «Сетам», Тячівський РВ ДВС та                      ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року залишено без змін.
		 
		Враховуючи, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_5 не вирішувалося, апеляційний суд закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
		 
		У іншій частині апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним і обґрунтованим та не вбачав підстав для його скасування.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		26 червня 2023 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити.
		 
		У касаційній скарзі, обґрунтовуючи неправильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявниця, в аспекті підстав та випадків касаційного оскарження, посилається на неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14,                            у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі                                      № 653/1096/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц,                      від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року                    у справі № 522/7636/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,                  від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 19 травня 2020 року                            у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі                               № 200/606/18, від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (пункт                          1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
		 
		Зазначає, що апеляційний суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не звернув увагу на те, що підставою недійсності правочину є недотримання стороною чи сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. 
		 
		Однак ні з рішення суду першої інстанції, ні з оскаржуваної постанови не вбачається, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири                               від 06 листопада 2017 року було порушено вимоги, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Тому підстав для задоволення позовних вимог, в частині визнання договору купівлі-продажу від 06 листопада                     2017 року та скасування рішення про державну реєстрацію майна                                     і скасування реєстрації нерухомого майна не було.
		 
		Крім того, позивачі, які вважають себе володарем титульного права власності, з метою захисту порушеного права, повинні були звернутися до суду з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не з негаторним позовом.
		 
		Вирішуючи спір, суд зобов`язаний був виходити з того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі правовідносин, що виникли між сторонами. Обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, також обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позову.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів                                      від 11 липня 2023 року справу передано судді-доповідачеві ОСОБА_12 , судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В., Олійник А. С .
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_12 призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Червинській М. Є.; судді, які входять до складу колегії: Коротенко Є. В.,                     Коротун В. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року справу № 307/3081/17 призначено до судового розгляду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року зупинено касаційне провадження у справі № 307/3081/17 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року поновлено касаційне провадження у справі № 307/3081/17.
		 
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		 
		Суди встановили, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло                       № 907 , виданого представництвом Фонду державного майна Тячівського району 09 березня 1995 року, власниками квартири АДРЕСА_1 , були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 ,                           ОСОБА_7 
		 
		30 квітня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (далі - АКБ «Форум») та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір                                      № 0253/08/26-СL, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі                  16 485,00 дол. США з терміном повернення до 27 квітня 2018 року.
		 
		Цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № 0253/08/26-СL, між АКБ «Форум» як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 як іпотекодавцями був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гундою А. М.                            у реєстрі за № 1920, за умовами якого в іпотеку АКБ «Форум» передано квартиру АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2012 року у справі № 711/9680/2012 з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість у розмірі 172 240,76 грн за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № 0253/08/26-СL та 1 722,41 грн судових витрат.
		 
		На підставі зазначеного рішення виданий виконавчий лист та постановою державного виконавця від 01 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження серії ВП № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у розмірі 172 240,76 грн та 1 722,41 грн судових витрат.
		 
		01 квітня 2016 року державний виконавець у виконавчому провадженні серії ВП №5 0662563 виніс постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження та наклав арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_8 .
		 
		Відповідно до постанови від 24 листопада 2016 року державний виконавець описав та наклав арешт на майно боржника - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		29 травня 2017 року начальник Тячівського РВ ДВС Андрійцьо Р. В. звернувся до ДП «Сетам» із заявою про реалізацію арештованого майна (як предмета іпотеки), а саме: квартири АДРЕСА_1 , боржником-іпотекодавцем за якою є ОСОБА_8 . 
		 
		Згідно з протоколом ДП «Сетам» № 284522 про проведення електронних торгів, торги відбулися 11 вересня 2017 року з 09:00 год до 18:16 год, найменування майна іпотеки: однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , стартова ціна - 160 000,00 грн, ціна продажу - 207 300,00 грн, переможець торгів - ОСОБА_3 .
		 
		Актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 27 вересня 2017 року стверджується, що відбулися торги з реалізації предмета іпотеки - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до свідоцтва від 28 вересня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Крец М. Ю. та зареєстрованого у реєстрі за № 8707, ОСОБА_3 став власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 29,76 кв. м, яку він придбав за 207 300,00 грн.
		 
		23 листопада 2017 року державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження серії ВП № НОМЕР_3.
		 
		Згідно з договором купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Крец М. Ю. та зареєстрованим у реєстрі за № 9776, спірну квартиру ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_4 .
		 
		Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02 березня 2020 року № 202528688 власниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 29,76 кв. м, на момент її продажу на електронних торгах були ОСОБА_1 ,                    ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , у подальшому - на підставі рішення реєстратора приватного нотаріуса Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2017 року за № 37367735 - ОСОБА_3 .
		 
		На підставі рішення реєстратора - приватного нотаріуса Крец М. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 листопада 2017 року за                        № 37959655 власником вказаної квартири стала ОСОБА_4 .
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті                           394 ЦПК України).
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті                          1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно                    у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		 
		Підставою касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції  є посилання заявника на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,                   а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного                             у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі                                № 6-140цс14, у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі                      № 653/1096/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц,                       від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 15 травня 2019 року               у справі № 522/7636/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17,                   від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 19 травня 2020 року                         у справі № 916/1608/18, від 30 червня 2020 року у справі № 2020 року у справі                           № 19/028-10/13, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі                                № 200/606/18, від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20 (пункт                           1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Стосовно позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів
		 
		У справі, яка переглядається, позивачі просили, серед іншого, визнати недійсними електронні торги з реалізації спірної квартири, зокрема з тих підстав, що державний виконавець не врахував, що боржник з виконавчого провадження володіє лише 1/4 частини квартири, а не квартирою в цілому, та грубо порушив норми чинного законодавства;  дії державного виконавця щодо виставлення на прилюдні торги всієї квартири є незаконними та такими, що порушують право приватної власності; державний виконавець та оцінювач не повідомляли ОСОБА_1 про проведення оцінки її власності та результати такої оцінки; державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання закінчився 24 січня 2014 року, також не отримав згоди органу опіки та піклування на продаж з торгів квартири.
		 
		Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається                 в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
		 
		Відповідно до частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення звертається саме на майно боржника.
		 
		За змістом статей 48, 56, 57, 61 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		 
		Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає                   в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника торгів та складанні за результатами їх проведення акта про проведення торгів, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.
		 
		Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 вказано, що виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на торгах, яка полягає в продажу майна, тобто                                      в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення торгів, є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на торгах, тобто є правочином.
		 
		Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		 
		Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів.
		 
		За правилами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		 
		Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		 
		У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає                       у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності           є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
		 
		Згідно із частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 355 ЦК України майно, що                          є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.
		 
		Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна                              є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба (приватний виконавець) та організатор електронних торгів.
		 
		Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.
		 
		Отже, відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку                  з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).
		 
		Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 910/856/17.
		 
		Згідно із частиною третьою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
		 
		Виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з`ясувати, чи не володіє він цим нерухомим майном спільно з іншими особами, вирішити питання про необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
		 
		Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду                        від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 та від 05 квітня 2021 року                       у справі № 741/496/18.
		 
		У постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі                      № 668/5633/14-ц також викладено правовий висновок про те, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання торгів недійсними.
		 
		У цій справі суди встановили, що власниками спірної квартири були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_8 , ОСОБА_7 . 
		 
		Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2012 року у справі № 711/9680/2012 з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» стягнуто заборгованість у розмірі 172 240,76 грн за кредитним договором від 30 квітня 2008 року № 0253/08/26-СL та 1 722,41 грн судових витрат.
		 
		Постановою державного виконавця від 01 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження серії ВП № НОМЕР_3 щодо стягнення з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості у розмірі 172 240,76 грн та                            1 722,41 грн судових витрат.
		 
		Постановою про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні від 01 лютого 2017 року призначено ОСОБА_10 експертом у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа від 29 листопада 2012 року № 711/9680/2012 року. У зазначеній постанові вказано про те, звертається стягнення на спірну квартиру, яка належить ОСОБА_1 ,                       ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		 
		На момент передання спірного майна на реалізацію на електронних торгах,    а також під час їх проведення квартира залишалися у спільній власності      ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		 
		Згідно з частиною другою 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		 
		Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001).
		 
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
		 
		ЦК України визначена цивільно-правова відповідальність, основними ознаками якої є те, що підставою відповідальності учасника відносин                           є вчинене ним правопорушення.
		 
		Наведені норми визначають обов`язок особи самостійно нести відповідальність за взятими зобов`язаннями, хоча і передбачають можливість звільнення від відповідальності чи заміну зобов`язаної сторони.
		 
		Позивачі, будучи співвласником спірного майна, не були боржниками                            у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, в межах якого державний виконавець здійснив звернення стягнення на всю квартиру, незважаючи на те, що боржнику належала лише 1/4 її частина.
		 
		Таким чином, проведення торгів щодо спірного майна відбулося                                      з порушенням прав інших співвласників квартири, оскільки вони не були боржниками у виконавчому провадженні, і відповідно вони не повинні нести юридичної відповідальності за борги  ОСОБА_8 .
		 
		Зважаючи на ці обставини, місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення вимог позову про визнання електронних торгів недійсними.
		 
		Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини                                і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		 
		Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		 
		Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
		 
		Згідно зі сталою практикою Верховного Суду відчуження майна з електронних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, тому така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку.
		 
		З огляду на це безпідставним є доводи касаційної скарги про те, що належним способом захисту прав позивачів у цій справі, є виключно вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено                     з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення в частині вирішення вказаних вимог відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
		 
		Стосовно позовних вимог про визнання недійсним та скасування протоколу, акта про проведені прилюдні торги, свідоцтва про придбання майна                             з прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна
		 
		У постановах від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 35),                       від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 104), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.66) та інших Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки продаж майна на публічних торгах                   є правочином, то за певних умов (зокрема, у разі ефективності такого способу захисту для позивача) оскаржити можна саме такий правочин, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину. Вимоги ж про визнання недійсними протоколу проведення публічних торгів є неналежним               і неефективним способом захисту. Такий самий підхід слід застосовувати                    і щодо оскарження іншого документа - акта про проведені електронні торги.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів)                                       є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту.
		 
		Отже, у задоволенні вимог позивачів в частині визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна слід відмовити у зв`язку з обранням неефективного способу захисту порушеного права в цій частині.
		 
		Крім того, у цій справі суди встановили, що придбану не електронних торгах спірну квартиру,  ОСОБА_3 (переможець торгів) на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 листопада 2017 року відчужив на користь                         ОСОБА_4 .
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник                   з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (пункт 148 постанови Великої палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року, у справі № 359/3373/16, провадження                                 № 14-2цс21). При цьому для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не вважається ефективним способом захисту права власника, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада    2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження                                   № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі                         № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.
		 
		З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, є правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача (див. постанову Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/17757/19 (провадження                                        № 61-6815св22)).
		 
		Пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 23 листопада 2021 року № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 152),                                від 29 листопада 2023 року (провадження № 513/879/19 (провадження                            № 14-49цс22, пункт 55)).
		 
		Таким чином, у цій конкретній справі, вимоги позову про визнання недійсним та скасування протоколу, акта про проведені прилюдні торги, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу квартири, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна        є неефективними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
		 
		Стосовно позовних вимог заявлених до приватного нотаріуса
		 
		Позивачі визначили відповідачем за позовом також приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю., яка не є належним відповідачем у цій справі, з огляду на таке.
		 
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		 
		У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний                    з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі                   у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня                       2021 року у справі № 336/4662/19).
		 
		Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи свідчать про те, що спір у цій справі існує щодо порушення права власності позивача на спірне майно внаслідок дій ВДВС та ДП «Сетам» при проведенні електронних торгів, наслідком яких                       є реєстрація права власності на це майно за ОСОБА_3 , який, у свою чергу, відчужив його на користь ОСОБА_4 . Приватний нотаріус не є належним відповідачем у цій справі.
		 
		Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі                                       № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц,                                   від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року                         у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).
		 
		З урахуванням наведеного позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу Крец М. Ю. задоволенню не підлягають, тому рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині позовних вимог, заявлених до приватного, підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову у зв`язку з їх пред`явленням до неналежного відповідача.
		 
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		 
		З огляду на наведене оскаржувані судові рішення в частині вирішення вимог про визнання недійсними електронних торгів слід залишити без змін,                             а в частині вирішення інших вимог позову слід скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення, з підстав зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
		 
		Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня                    2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня                    2023 року в частині вирішення вимог про визнання недійсними електронних торгів заявлених до Тячівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 залишити без змін.
		 
		Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 квітня                    2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 25 травня                    2023 року в частині вирішення вимог про визнання недійсними та скасування протоколу проведення електронних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва про придбання нерухомого майна, договору купівлі-продажу нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію нерухомого майна та скасування реєстрації нерухомого майна скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог позову.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун  М. Ю. Тітов 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК України постанову оформив суддя Верховного Суду Зайцев А. Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...