Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/22497/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: 61-3157ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 березня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 686/22497/21
		 
		провадження № 61-3157 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 , 
		третя особа - ОСОБА_3 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Оксани Михайлівни на постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року у складі колегії суддів: П`єнти І. В., Корніюк А. П., Талалай О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		Позовна заява обґрунтована тим, що йому та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка, площею 0 ,0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, розташована по АДРЕСА_1 . Власником суміжної земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, є ОСОБА_2 .
		Незважаючи на визначення меж вказаних земельних ділянок, ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна, в тому числі, на території належної йому земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, у зв`язку з чим порушено його право на користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою. 
		Ураховуючи викладене,  ОСОБА_1  просив суд зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на території земельної ділянки,                                     площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з розташуванням найбільш виступної конструкції стіни такого об`єкта не менше одного метра до межі земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. 
		Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини нерухомого майна об`єкта, що знаходиться на території земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з розташуванням найбільш виступної конструкції стіни такого об`єкта не менше одного метра до межі земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та виходив з того, що при визначенні розміру земельної ділянки для обслуговування житлового будинку необхідно виходити з чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, враховувати у кожному окремому випадку відповідні критерії розміщення житлового будинку, його характеристики, проектну документацію міста, району міста тощо, але в будь-якому випадку такий розмір не може бути меншим, ніж один метр до бічної межі ділянки від найбільш виступної конструкції стіни будівлі.
		Той факт, що частина конструкції з будівництва, що здійснюється на території належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, розташована на території земельної ділянки,                                    площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, яка належить ОСОБА_1 , підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 1/01/23, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана її представником ОСОБА_4 , задоволено. 
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. 
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, щообраний позивачем спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права. Позивачем не доведено, що порушення меж належної йому земельної ділянки з боку суміжного землевласника ОСОБА_2 внаслідок проведеної нею реконструкції житлового будинку, частина конструкції якого розташована на території належної позивачу земельної ділянки, призвело до порушення прав останнього на використання землі відповідно до її цільового призначення, а саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), з урахуванням того, що об`єкт незавершеного будівництва на належній йому земельній ділянці вже зведений (40 % готовності).
		Також позивачем не доведено, що демонтаж частини житлового будинку, реконструкція якого здійснюється відповідачкою, не вплине на конструктивну схему та його несучу спроможність. 
		Суд зауважив, що проведення відповідачкою реконструкції житлового будинку на частині належної позивачу земельної ділянки, площею 0, 0004 га (довжиною 9 м, шириною від 0, 33 м до 0,61 м), з урахуванням загальної площі усієї земельної ділянки, яка складає 0, 0377 га, не є безумовною підставою для демонтажу будівництва, враховуючи незначну площу самозахвату. Водночас сторони не позбавлені можливості вирішити питання щодо встановлення оплатного земельного сервітуту, усунувши таким чином негативні наслідки самозахвату.
		Також судом враховано, що реконструкція житлового будинку проводиться відповідачкою з дотриманням вимог законодавчих актів у сфері містобудування та архітектури; ОСОБА_2 подала до Управлінні державної інспекції архітектури та містобудування України у Хмельницькій області повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції частини житлового будинку, яке зареєстровано інспекцією 02 травня 2019 року за № ХМ081191220523.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Савченко О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року й залишити в силі рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2020 року у справі № 363/5144/15, від 14 березня 2019 року у справі № 757/55244/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідження зібраних у справі доказів, ненадання їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 686/22497/21, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У квітні 2024 року матеріали цивільної справи № 686/22497/21 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. М. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, встановши порушення прав позивача в результаті здійснення відповідачкою самочинного будівництва на частині належної позивачу земельної ділянки, безпідставно відмовив у задоволенні позову про зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 земельною ділянкою, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, шляхом демонтажу частини об`єкта нерухомого майна, що знаходиться на території належної ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з розташуванням найбільш виступної конструкції стіни такого об`єкта не менше одного метра до межі земельної ділянки позивача.
		Водночас суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам і обставинам справи, врахував ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до яких при розміщенні об`єктів будівництва на земельних ділянках відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни повинна становити не менше 1, 0 м, встановив, що будівництвом на території земельної ділянки позивача порушуються права останнього, ухвалив  законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції. 
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому посилається на те, що підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 17 січня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу                                   Байрачним А. І., зареєстрованим в реєстрі за № 85, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 набули у спільну часткову власність земельну ділянку, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 . У пункті 6 вказаного договору зазначено, що земельна ділянка вільна від забудови, оскільки квартира, яка знаходилась в одноповерховому житловому будинку (що була його частиною), який розташований на відчужуваній земельній ділянці, знищена шляхом руйнування, право власності на квартиру припинено (а. с. 6, 8-9, т. 1).
		 
		Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належать кожному                                    по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, яка розташована по АДРЕСА_1 (а. с. 8, 9, т. 1).
		 
		ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 119401 від 08 жовтня 2004 року та квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 12 вересня 2000 року (а. с. 11, 59, т. 1).
		 
		Належні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельні ділянки утворилися і були сформовані в результаті поділу земельної ділянки, площею 0, 0907 га, між власниками квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 . Одна з меж земельних ділянок проходила по капітальній стіні будинку, яка розділяла квартири (а.с. 72, т. 1).
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками (по 1/2 частки кожен) незавершеного будівництва 40 % готовності по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129 (а. с. 109-110, т. 1).
		 
		18 вересня 2018 року Хмельницькою міською радою затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва для ОСОБА_2 на реконструкцію частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (а. с. 68-69, т. 1).
		 
		02 травня 2019 року в Управлінні державної інспекції архітектури та містобудування України у Хмельницькій області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), відповідно до якого по АДРЕСА_1 здійснюється реконструкція частини житлового будинку з надбудовою та прибудовою нежитлових приміщень та реконструкція господарських споруд (а. с. 64-66, т. 1).
		 
		Згідно з довідкою ТОВ «Добробут-земвпоряд» від 07 вересня 2021 року № 91, інженером-землевпорядником здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , та в результаті обстеження встановлено, що за вказаною адресою розташований об`єкт незавершеного будівництва 40 % готовності, який знаходиться на території земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, по АДРЕСА_1 . Суміжна земельна ділянка, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, належить на праві власності ОСОБА_2 . Обстеженням встановлено, що на території земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, здійснюється будівництво об`єкта нерухомого майна, частина конструкції якого розташована на території земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129 (а. с. 16, т. 1).
		 
		Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 1/01/23, частина об`єкту нерухомого майна - будівлі (2кж), будівництво якої здійснюється на території земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, в східній частині земельної ділянки частково накладається на межі земельної ділянки,                                   площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, площа накладення становить 0, 0004 га. Також звернуто увагу на те, що додатково запроектовано точки поворотних меж земельної ділянки 6-а, та 8-а - це точки пересічення об`єкту нерухомого майна - будівлі (2кж), що будується на земельній ділянці, площею                        0, 0526 га, з точками меж земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, та з спільними поворотними точками меж земельної ділянки, площею 0, 0377 га кадастровий номер 6810100000:01:006:0129. В розмір, площу та конфігурацію земельної ділянки було враховано фактичний розмір об`єкту нерухомого майна - будівлі (2кж), будівництво якого здійснюється на території земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з урахуванням утеплення фасаду будинку (2кж), яке на час дослідження наявне частково, тільки з північно-східної та південно-східної сторони та повністю утеплене з східної сторони будівлі (2кж) (а. с. 140-159, т. 1).
		 
		2.               Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко О. М. підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
		У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, зокрема, право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
		 
		Відповідно до статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.
		 
		Відповідно до пунктів «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.
		 
		Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
		 
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина друга, пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).
		 
		Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво об`єкта нерухомого майна, в тому числі, на території належної йому земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, у зв`язку з чим порушено його право на користування та розпорядження належним йому майном.
		 
		Відповідно до частини першої статі 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
		 
		Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		 
		Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак доводить, що об`єкт нерухомості є самочинним.
		 
		У частині четвертій статті 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		 
		Відповідно до статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 ЦК України). Позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки, з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.
		 
		Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		 
		У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі
		№ 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що «…правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва.
		В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проєкту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови».
		 
		За обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди.
		 
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 204/3027/20 (провадження № 61-2199св22), від 01 лютого 2023 року у справі № 204/1053/20 (провадження № 61-21119св21), від 22 червня 2023 року у справі № 592/16491/18 (провадження № 61-9539св22), від 04 січня 2024 року у справі № 680/1009/16-ц (провадження № 61-3906св23).
		 
		Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
		Відповідно до пункту 3.25* Державних будівельних норм України 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1, 0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
		 
		Згідно з підпунктом 6.1.41 пункту 6.1 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» при розміщенні будинків в кварталах, забудова яких історично склалася, для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1, 0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами [ДБН. 1.1-25].
		 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 січня 2020 року на праві спільної часткової власності належить земельна ділянка, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129. ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХМ № 119401                                  від 08 жовтня 2004 року та квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 12 вересня 2000 року.
		 
		02 травня 2019 року в Управлінні державної інспекції архітектури та містобудування України у Хмельницькій області зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт замовником ОСОБА_2 з реконструкції частини житлового будинку з надбудовою та прибудови нежитлових приміщень та реконструкції господарських споруд по АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 31 січня 2023 року № 1/01/23, частина об`єкту нерухомого майна - будівлі (2кж), будівництво якої здійснюється на території належної      ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, в східній частині земельної ділянки частково накладається на межі земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, яка належить ОСОБА_1 , площа накладення              становить 0, 0004 га.
		Таким чином судами попередніх інстанцій установлено та сторонами не спростовано, що в результаті реконструкції житлового будинка відповідачки частина його конструкції на 0, 0004 га розташована на території належної позивачу земельної ділянки. 
		 
		При проведенні будівельних робіт ОСОБА_2 повинна була діяти з дотриманням положень статті 375 ЦК України, вимог законодавства, що регулює проведення будівельних робіт, не допускати при цьому порушення прав власника сусідньої земельної ділянки.
		 
		Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Однак ОСОБА_2 , всупереч зазначеним вимогам закону, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження можливості здійснити перебудову будинку відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами.
		 
		Отже, враховуючи обставини цієї справи, відповідачка не спростувала доводи позивача про невідповідність спірного житлового будинку будівельним вимогам щодо збереження відстані від стіни будівлі до межі земельної ділянки позивача.
		 
		Споруджений частково на території належної позивачу земельної ділянки  житловий будинок відповідачки створює перешкоди у користуванні позивачем своєю земельною ділянкою.
		 
		Таким чином, враховуючи висновок експерта від 31 січня 2023 року № 1/01/23 та інші докази, надані сторонами, суд першої інстанції встановивши, що частина об`єкту нерухомого майна, будівництво якого здійснюється на території належної                             ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, частково накладається на межі належної позивачу земельної ділянки, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129; об`єкт нерухомого майна побудовано з порушенням державних будівельних та протипожежних норм, що чинить перешкоди позивачу в здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача, як власника сусіднього домоволодіння, підлягають захисту шляхом зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу частини нерухомого майна об`єкта, що знаходиться на території земельної ділянки, площею 0, 0526 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0016, з розташуванням найбільш виступної конструкції стіни такого об`єкта не менше одного метра до межі земельної ділянки,                                             площею 0, 0377 га, кадастровий номер 6810100000:01:006:0129. При цьому,                                 ОСОБА_2 не надано суду будь-яких інших належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 .
		 
		Верховний Суд враховує, що справа перебувала на розгляді суду більше двох років і відповідачка не була позбавлена можливості усунути порушення, допущені при будівництві спірної споруди, однак нею не вжито ніяких дій щодо приведення будівництва у відповідність до норм і правил, визначених державними правилами та протипожежними нормами.
		 
		Отже суд першої інстанції, дослідивши наявні в справі докази й надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .
		 
		Суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, та фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону та з урахуванням обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, у зв`язку з чим скасував законне й обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції.
		 
		Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції та додаткового рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		У зв`язку з цим із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 452, 80 грн.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Оксани Михайлівни задовольнити.
		 
		Постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2024 року скасувати, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 серпня 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору за подання касаційної скарги,                                           у розмірі 1 452 (одна тисяча чотириста п`ятдесят дві) грн 80 коп.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...