Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/16688/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.
Дата набрання законної сили: 05.03.2025
Номер судового провадження: 61-17075ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 березня 2025 року
		м. Київ
		справа № 201/16688/16-ц
		провадження № 61-17075св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачка -  ОСОБА_1 ,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року у складі судді Куцевола В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року у складі колегії суддів:                         Макарова М. О., Барильської А. П., Єлізаренко І. А., і виходив з такого.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		1.           У листопаді 2016 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі                                                   59 609,81 дол. США.
		2.           На обґрунтування позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» зазначало, що 
		25 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNHLGB00000786, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 49 427,00 дол. США зі сплатою чергових платежів у розмірі 
		515,59 дол. США, з кінцевим строком повернення - до 24 вересня 2027 року та зі сплатою процентів за користування грошима у розмірі, встановленому договором.
		3.           Банк посилався на те, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе за кредитним договором зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, яка станом на 20 жовтня 2017 року ставить 88 272,36 дол. США, з яких: 
		29 815,94 дол. США - залишок заборгованості за наданим кредитом; 9 664,92 дол. США - залишок простроченої заборгованості; 25 181,13 дол. США - залишок заборгованості за процентами; 25 125,07 дол. США - залишок заборгованості за простроченими процентами; 26 451,39 дол. США - пеня; 6 823,90 дол. США - комісія.
		4.           З огляду на наведене та враховуючи уточнення позовних вимог 
		АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 кредитну заборгованість у розмірі 59 609,81 дол. США, з яких: 29 815,94 дол. США - заборгованість за кредитом; 12 577,00 дол. США - заборгованість за процентами; 
		14 036,17 доларів США - пеня; 3 180,70 дол. США - комісія.
		Стислий виклад позиції відповідачки
		5.            ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначала, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту виконано неправильно, у зв`язку з чим неможливо правильно вирахувати заборгованість за процентами та пенею. Наголошувала на порушенні відповідачемпорядку дострокового стягнення заборгованості, а також пропуск позовної давності завимогами про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
		Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції 
		6.           Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
		7.           Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором 
		від 25 вересня 2007 року № DNHLGB00000786, яка складається із: заборгованості за процентами - 5 786,55 дол. США; комісії - 1 193,50 дол. США; пені - 
		1 916,03 дол. США. 
		8.           У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		9.           Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не дотримався встановленого частиною десятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а тому у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту. Водночас, з огляду на те, що відповідачка порушила умови договору щодо своєчасного внесення коштів на погашення заборгованості, наявні правові підстави для стягнення простроченої заборгованості станом на 28 листопада 2016 року. Розрахунок такої заборгованості відповідачкою не спростовано.
		Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції 
		10.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року апеляційну скаргуАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року залишено без змін. 
		11.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для дострокового стягнення на користь банку усієї суми кредитної заборгованості. Зазначив, що умовами кредитного договору (пункт 2.3.3) було передбачено порядок направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, однак позивач не надав належних доказів виконання зазначених вимог, зокрема доказів отримання такої вимоги відповідачем. Отже суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для дострокового погашення заборгованості за кредитним договором. Долучені банком до апеляційної скарги копію виконавчого напису нотаріуса від 23 січня 2019 року та копію письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором від 25 вересня 2007 року суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги з огляду на порушення порядку подання цих доказів.
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		12.        18 грудня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в частині відмови у стягненні 50 713,73 дол. США, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. 
		13.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц, у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 205/5456/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		14.        Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що 22 грудня 2018 року банком була направлена відповідачці вимога про дострокове повернення кредиту, що стало підставою для зміни строку виконання кредитного зобов`язання та вчинення виконавчого напису від 23 січня 2019 року.
		15.        Направлення вимоги та розмір заборгованості були предметом дослідження у справі № 932/4685/21 за позовом ОСОБА_1 до 
		АТ КБ «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., приватний виконавець виконавчого округу м. Дніпро Сивокозов О. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		16.        Наголошує, що представник банку у судовому засіданні у суді першої інстанції повідомляв про наявність рішення Бабушкінського районного суду 
		м. Дніпропетровська від 23 лютого 2022 року у справі № 932/4685/21, яким відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову ОСОБА_1 та у якому було встановлено, що вимога банку від 22 грудня 2018 року відповідає вимогам закону. Крім того, з огляду на те, що вимога банку була наявна на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення у цій справі, така вимога залишалася невиконаною, тому у суду не було правових підстав для відмови у задоволенні уточнених позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості станом на 07 грудня 2018 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 201/16688/16-ц, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		19.        11 лютого 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		20.        Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		21.        25 вересня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №DNHLGB00000786, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 49 427,00 дол. США на строк до 24 вересня 2027 року та зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту щомісяця та обов`язкової єдиноразової комісії у розмірі 1,00% від суми виданого кредиту за розрахунково-касове обслуговування в період сплати. Розмір періодичних платежів становить 515,59 дол. США.
		22.        Пунктом 2.3.3 вказаного договору визначено, що на власний розсуд банк має право, змінити умови договору: зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії та процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. Згідно зі статтями 212, 611, 651 Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, комісію й проценти за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати зобов`язання за договором.
		23.        Пунктом 3.2 визначено, що згідно зі статтею 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань за кредитним договором, передбачених              підпунктом 2.2.4 (позичальник зобов`язується здійснити погашення кредиту в порядку, сумах і строки, передбачені договором), 2.3.3, 7.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному у пунктом 7.4 цього договору на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитним договором. Розраховані відповідно до цього пункту договору проценти сплачуються позичальником щомісяця у період сплати понад зазначену в пункті 7.1 суму щомісячного платежу за кредитним договором.
		24.        Пунктом 4.1 визначено, що при порушенні позичальником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору, банк має право нараховувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі             3,00 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, але не менше 1 гривні.
		25.        Умовами пункту 7.4 визначено, що згідно зі статтею 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань по погашенню кредиту, передбачених пунктами 2.2.4, 2.3.3, 7.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 2,32 % на місяць, нараховані на суму непогашеної в строк заборгованості.
		26.        Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок, відповідно до якого її розмір станом на 07 грудня 2018 року складає 
		59 609,81 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом - 29 815,94 дол. США; заборгованість за процентами - 12 576,99 дол. США; комісія - 3 180,70 дол. США; пеня - 14 056,17 дол. США.
		27.        Розмір заборгованості станом на 28 листопада 2016 року було визначено судом: за процентами - 5 786,55 дол. США; комісія - 1 193,50 дол. США; пеня - 
		1 916,03 доларів США.
		Позиція Верховного Суду
		28.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		29.        Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		30.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		31.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		32.        Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		33.        Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань.
		34.        Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
		35.        Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
		36.        Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.
		37.        Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		38.        У договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року). Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України у вказаній редакції).
		39.        Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). 
		40.        Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункт 23 частини першої зазначеної статті Закону у відповідній редакції).
		41.        10 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування» (стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».
		42.        Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
		43.        Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право вимоги повернення споживчого кредиту, строк сплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» зі змінами, передбаченими Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).
		44.        Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
		45.        Отже, звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
		46.        Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.
		47.        Встановивши, що банк звернувся до суду з позовом у листопаді 2016 року, а матеріали справи не містять доказів щодо виконання останнім приписів Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції чинній до 10 червня 2017 року та вимог пункту 2.3.3 кредитного договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що відсутні підстави для дострокового стягнення коштів за таким договором.
		48.        Однак, судами попередніх інстанцій не було ураховано, що у грудні 
		2022 року позивач збільшив позовні вимоги та визначив розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 59 609,81 дол. США.
		49.        На вимогу суду надати пояснення щодо періоду нарахування заборгованості АТ КБ «ПриватБанк» було зазначило, що наведений у збільшених позовних вимогах розрахунок заборгованості визначений станом на 07 грудня 2018 року, з урахуванням вчиненого виконавчого напису від 23 січня 2019 року, у якому зафіксовано такий розмір заборгованості.
		50.        Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська                          від 23 лютого 2022 року у справі № 932/4685/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до АТ КБ «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., приватний виконавець виконавчого округу  м. Дніпро Сивокозов О. М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
		51.        Згідно з відкритими даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначене судове рішення не оскаржувалося в апеляційному порядку та набрало законної сили.
		52.        Підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зазначено те, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства.
		53.        Разом з тим, судом при розгляді справи № 932/4685/21 встановлено, що вимога відправлена на адресу боржника 22 грудня 2018 року, а виконавчий напис вчинено 23 січня 2019 року, тобто після спливу 30-ти денного строку, що відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про іпотеку». Доводи позивача про те, що іпотекодержателем грубо порушені вимоги Закону України «Про іпотеку», а також її права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Судом досліджена відповідна вимога, в якій міститься найменування боржника та його адреса, посилання на кредитний договір. Також вказана сума заборгованості, яку необхідно сплатити боржнику, та роз`яснено, що у разі несплати такої заборгованості банк матиме право протягом 30 днів з дня відправлення вимоги звернути стягнення на предмет іпотеки. Така вимога, на думку суду, відповідає вимогам закону.
		54.        Копію виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. від 23 січня 2019 року, у якому визначено загальний розмір заборгованості за кредитним договором 59 609,81 дол. США, було надано до суду першої інстанції разом з поясненнями щодо розрахунку заборгованості, визначеного у збільшених позовних вимогах.
		55.        Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		56.        Преюдиційні обставини - це обставини, встановлені рішенням суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанова Верховного Суду 
		від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17).
		57.        Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц, направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності.
		58.        Суди попередніх інстанцій не врахували преюдиційних обставин, встановлених у справі № 932/4685/21 неправильно застосували частину десяту статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача заявленої банком суми заборгованості за кредитом, не перевірили розрахунок банку. 
		59.        Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноважень Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
		60.        Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. 
		61.        Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. 
		62.        За викладених обставин, враховуючи строк розгляду справи судами та повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором на суму 50 713,73 дол. США з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		63.        Колегія суддів зауважує, що справа в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 28 листопада 2016 року у розмірі 8 896,08 дол. США (за процентами - 5 786,55 дол. США; комісією -                            1 193,50 дол. США; пенею - 1 916,03 доларів США) не була предметом ні апеляційного перегляду, ні, згідно з доводами касаційної скарги, не є предметом касаційного перегляду.
		64.        Правило заборони повороту до гіршого означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула у попередній інстанції в результаті вирішення своєї ж скарги (постанови Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі                                  № 179/363/21, від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду                  від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20). 
		65.        При новому розгляді справи суду необхідно встановити фактичний розмір усієї кредитної заборгованості відповідачки за кредитним договором №DNHLGB00000786 від 25 вересня 2007 року, об`єктивно дослідити наявні у матеріалах справи розрахунки, надати оцінку як доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу й доводів учасників справи. За умови встановлення обґрунтованості заявлених вимог (повністю або частково) необхідно надати оцінку доводам заяви відповідачки про застосування позовної давності щодо поданих у грудні 2022 року збільшених вимог (усієї суми кредитної заборгованості). 
		66.        Судові втрати підлягають розподілу за результатами нового розгляду справи.
		Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.
		2.           Постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором. Справу у цій частині направити на новий апеляційний розгляд.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                       Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                        О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                 О. М. Осіян
		 
		   Н. Ю. Сакара
		 
		   В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...