Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/3778/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано судом: 07.03.2025. Зареєстровано: 08.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.03.2025.

Номер судового провадження: 2/367/390/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 367/3778/19
		                           Провадження №2/367/390/2024
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		04 грудня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
		головуючого - судді Кравчук Ю.В., 
		за участю:
		секретаря судових засідань  Миколаєнко П.М.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області, Садівничий кооператив"Берізка" про визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельну ділянку та садовий будинок та скасування рішень, -
		в с т а н о в и в :
		До Ірпінського міського суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ірпінська міська рада Київської області, Садівничий кооператив "Берізка" про визнання недійсними правовстановлюючих документів на земельну ділянку та садовий будинок та скасування рішень.                                        
		В обґрунтування позову зазначає, що 17.10.1988 на підставі рішення Києво-Святошинської Ради народних депутатів Київської області № 255/1 «Про виділення земельної ділянки під колективні сади» було вилучено із землекористування Ірпінського лісництва Київського лісгоспзагу Київського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель земельну ділянку загальною площею 5,4 га., в тому числі під садівничий кооператив «Берізка» м. Ірпінь, Київської області, створеному при Київському обласному виробничому лісогосподарському об?єднанню «Київліс».
		В той же час, ОСОБА_3 , будучи працівником відомчої газети Міністерства лісної та деревообробної промисловості УРСР «Лісова промисловість», з метою ведення індивідуального садівництва, набув членства в садівничому кооперативі «Берізка» м. Ірпінь.
		Позивач стверджує, що як члену кооперативу «Берізка», ОСОБА_3 була виділена земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій він побудував дачний будинок. Будівництво вказаного будинку відбувалось під час шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , а отже це майно було їх спільною сумісною власністю.
		Позивач звертає увагу суду, що 29.12.1994 шлюб між ОСОБА_3 з ОСОБА_4 було розірвано. За спільною домовленістю з ОСОБА_4 садовий будинок в кооперативі «Берізка», залишився у власності ОСОБА_3 .
		Проте, ОСОБА_3 не заперечував, що садовий будинок використовувався бувшою дружиною для ведення садівництва та вирощування овочів. 3 вказаного часу ОСОБА_3 не турбував ОСОБА_4 та садовий будинок не відвідував. ОСОБА_3 в свою чергу цивільного позову щодо розподілу садового будинку не подавала і право ОСОБА_3 на постійне користування ним не оспорювала. На весні 2018 року ОСОБА_4 померла. Вказана обставина стала для ОСОБА_3 відповідною підставою для визначення правового статусу побудованого садового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки, а також впорядкування необхідних документів для їх приватизації.
		Позивач наголошує, що 26.05.2018 року ОСОБА_3 з метою впорядкування документів щодо своїх майнових прав та подальшої передачі їх своїй дружині ОСОБА_1 , залучив її як представника в державних та судових органах та доручив з?ясувати правовий статус земельної ділянки та садового будинку в садівничому кооперативі «Берізка», а також оформити необхідні документі для їх приватизації.
		Позивач зазначає, що 07.06.2018, нею на виконання доручення ОСОБА_3 , за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно було встановлено, що земельна ділянка та садовий будинок в АДРЕСА_1 , на праві приватної власності рахуються за відповідачкою. Вказаний факт став повною несподіванкою для ОСОБА_3 , оскільки він будь-яких прав на земельну ділянку та садовий будинок відповідачці не передавав та навіть не спілкувався з нею останні 20 років. Оскільки відповідач жодних прав на користування вказаним нерухомим майном ніколи не мала, воно їй не передавалось у власність, то відповідно воно було набуто нею незаконно за сприяння голови садового кооперативу «Берізка» ОСОБА_5 .    
		Позивач звертає увагу суду, що 09 липня 2018 року нею для встановлення підстав оформлення відповідачем права власності на садовий будинок свого батька ОСОБА_3 було направлено адвокатський запит до архівного відділу виконавчого комітету Ірпінської міської ради.
		Позивач стверджує, що 01.12.1999 року відповідач підробила заяву до Ірпінської міської ради про те, що нібито вона користується земельною ділянкою в садовому товаристві «Берізка» і просить безкоштовно передати їй цю ділянку у приватну власність.    
		Позивач наголошує, що вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки відповідач на момент прийняття рішення Києво-Святошинською радою народних депутатів Київської області № 225/1 про виділення земельної ділянки працівникам Міністерства лісної та деревообробної промисловості УРСР та його структурним підрозділам не була членом садівничого кооперативу «Берізка». Також відповідач не працювала у 1988-1990 роках в структурах Міністерства лісної та деревообробної промисловості УРСР і в постійне користування вищезазначену земельну ділянку не отримувала.
		Позивач наголошує, що 26.03.2002 Ірпінською міською радою на підставі підроблених відповідачкою документів, прийнято рішення № 80/11 про передачу у приватну власність останньої земельної ділянки площею 0,0680 га, що розташована на території садового товариства «Берізка» по АДРЕСА_1 .
		Позивач звертає увагу суду, що 03.06.2002 відповідачці на підставі підроблених нею документів був виданий державний акт на право приватної власності на землю №ІI-KB №024067.
		Таким чином, на переконання позивачки, відповідачка за допомогою підроблених документів, привласнила земельну ділянку ОСОБА_3 , яка перебувала у його постійному користуванні і тим самим незаконно набула на неї права власності.
		Позивач наголошує, що реалізуючи свої протиправні дії відповідачка, з метою незаконного набуття права власності на майно ОСОБА_3 у вигляді садового будинку і тим самим привласнення його, подала до Ірпінської міської ради документи про те, що нібито вона його побудувала. Серед іншого подала до Ірпінської міської ради підроблену головою садового товариства «Берізка» ОСОБА_5 довідку про те, що нібито рішенням профкому облуправління «Київліс» їй виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Берізка» для особистого користування з правом будівництва дачного будинку. Також у вказаній підробленій довідці йдеться посилання на рішення Києво-Святошинської Ради народних депутатів Київської області №255/1, яке жодним чином не стосується відповідача, а підтверджує виділення земельної ділянки її батьку ОСОБА_6 .
		Позивач звертає увагу суду, що 07.07.2006, відповідачу на підставі поданих підроблених нею та головою садового товариства «Берізка» ОСОБА_5 документів, рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради № 58/4 від 23.03.2006 було видане свідоцтво про право власності на садовий будинок.
		Таким чином, ОСОБА_3 дізнався про те, що його права, як користувача земельною ділянкою та садовим будинком, що розташовані в АДРЕСА_1 , були порушені відповідачем тільки 09.07.2018, а отже перебіг строків давності починається з вказаної дати.
		Крім того, зазначає, що 08.11.2018 з приводу протиправних дій відповідачки, нею до Ірпінського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області внесено заяву про вчинену відповідачкою та головою садівничого товариства «Берізка» ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 358 КК України.        Позивач наголошує, що 07.12.2018 Ірпінським міським судом Київської області у судовій справі № 367/8474/18 зобов?язано Ірпінський відділ поліції ГУ Національної поліції в Київській області розпочати досудове розслідування за її заявою від 08.11.2018.             Позивач стверджує, що 28.05.2018 з метою досудової підготовки матеріалів нею було направлено адвокатський запит голові садівничого кооперативу «Берізка» Сіденкову Г.І.
		Крім того, позивачка зазначає, що 11.06.2018 ОСОБА_3 склав заповіт та посвідчив його у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 559, за яким усе належне йому майно та майнові права він заповів своїй дружині, тобто їй.
		Позивачка звертає увагу суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а отже права на належне йому майно у вигляді земельної ділянки та садового будинку, що розташовані в АДРЕСА_1 , переходять до неї.
		Таким чином, з викладених вище обставин чітко вбачається, що відповідачка з використанням підроблених документів, за протиправного сприяння голови садового кооперативу «Берізка» ОСОБА_5 , привласнила майно ОСОБА_3 у вигляді земельної ділянки та садового будинку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила її законні права та інтереси.
		Враховуючи викладене, позивачка ОСОБА_1 просить: скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 26.03.2002 №80/11 про передачу у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0680 га, що розташована в АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 03.06.2002 №ІІ-КВ №024067 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23.03.2006 №58/4; скасувати рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23.03.2006 №58/4, яким Ірпінському бюро технічної інвентаризації доручено оформити та видати ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на садовий будинок, площею 126, 5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис (з відкриття розділу) про реєстраційний номер майна:15317737 від 07.07.2006 про право власності ОСОБА_2 на садовий будинок, площею126,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності, б/н від 07.07.2006, видане ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23.03.2006 №58/4.
		 
		25 вересня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідачка ОСОБА_2 просить відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.
		Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 жодного разу не сплачував будь-яких комунальних та інших платежів, як власник земельної ділянки та будинку.
		Крім того, зазначає, що позивач не надав жодного доказу відсутності спілкування останні 20 років між ОСОБА_3 та нею.
		Відповідачка стверджує, що вона регулярно оплачувала рахунки за користування земельною ділянкою та будинком.
		Крім того, позивач не надав жодного доказу існування сімейного конфлікту між ОСОБА_3 та нею, у яких завжди були нормальні родинні стосунки як між батьком та донькою, та жодних доказів протилежного позивачем не надано.
		Відповідачка наголошує, що твердження позивача щодо підробки документів є неправдивими, оскільки факт підробки має підтверджуватися беззаперечними доказами.
		Крім того, зазначає, що місце роботи не має значення та член кооперативу не повинен бути його працівником чи працівником якогось іншого суб`єкта господарювання, а на момент набуття права власності вона була членом садівничого кооперативу.    
		Відповідачка стверджує, що позивач не довів, що строк позовної давності досі триває, а тому вважає, що у позивача немає права на подачу позовної заяви.
		11 січня 2020 року до суду надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідачка зазначає, що у відповідності до даних розрахункової книжки по оплаті за природний газ та інші послуги газового господарства по особистому рахунку адреси: АДРЕСА_2 » №3 № 10530 рахується за нею. Відповідачка наголошує, що факт утримання нею земельної ділянки і господарства підтверджується договором № 40185 від 25.11.1994 за проведення робіт по будівництву на земельній ділянці в садовому кооперативі. Крім того, зазначає, що у вищевказаному договорі замовником зазначено її, як особу, що будувала присадовий будинок на ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . Стверджує, що згідно технічного паспорту на садовий будинок кооперативного дачного фонду АДРЕСА_3 вона є єдиним власником садового будинку, яка і збудувала цей будинок. Також зазначає, що у членській книжці садовода  ОСОБА_3 від 11 березня 1990 року, вказано склад сім`ї садівника, серед яких вказано її  ОСОБА_2 .
		Враховуючи вищевикладене, зазначає, що 23.03.2006 Виконавчий комітет Ірпінської міської ради прийняв рішення про оформлення правовстановлюючої документації на садовий будинок за членом садівничого кооперативу «Берізка» ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для задоволення позову.
		 
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 серпня 2019 року відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання.
		Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Саранюк Л.П. від 03.03.2021 прийнято дану справу до свого провадження після повторного авторозподілу у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_7 .
		Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області Кравчук Ю.В. від 08.10.2021 прийнято дану справу до свого провадження після повторного авторозподілу у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_8 .
		Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12.07.2024 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.
		У судовому засіданні 02.10.2024 представник позивача ОСОБА_9 просив задовольнити позовні вимоги.
		У судовому засіданні 02.10.2024 відповідач ОСОБА_2 просила відмовити в задоволенні позовних вимог.
		У судове засідання 04.12.2024 учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, від представника позивача ОСОБА_9 та від відповідача ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі.
		Дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд дійшов наступних висновків.
		02 липня 1960 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 укладено шлюб, зареєстрований Кам`янець-Подільським міським відділом РАЦС, про що складено актовий запис №230 (а.с.13).
		29 грудня 1994 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Святошинського районного управління юстиції в м. Києві зроблено запис за номером 1799 (а.с.13, зворот).
		Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_3 , 1939 р.н., останній з 01.03.1978 року по 07.04.1997 року працював кореспондентом в редакції газети «Лісова промисловість» (а.с.16).
		Згідно із копією членської книжки садовода Садівничого товариства «Берізка» ОСОБА_3 , яка видана останньому 11.03.1990, ОСОБА_3 прийнято в члени товариства на підставі рішення згідно протоколу №1 від 09.07.1989, ділянка АДРЕСА_4 , членами сім`ї садовода ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , 1941 р.н., ОСОБА_2 , 1962 р.н., ОСОБА_11 .
		Відповідно до копії рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів від 10.10.1989 №197/4, вирішено затвердити статут садівницького товариства при Київському об`єднанні «Київліс» під назвою «Берізка», надано СТ «Берізка» право юридичної особи з правом мати самостійний рахунок ощадбанку за місцем розміщення організації, круглу печатку встановленого зразка зі своїм найменуванням, затверджено проект організації та забудови садівницького товариства «Берізка». У додатку до цього рішення  Списку членів садівничого товариства Київського обласного виробничого лісогосподарського об`єднання «Київліс» - під №18 значиться ОСОБА_3  завідуючий кореспондентським пунктом газети «Лісова промисловість» по УРСР (а.с.18-21).
		Згідно довідки редакції газети «Комсомольський прапор» №27 від 30.01.1987, ОСОБА_2 працює в редакції цієї газети (а.с.36).
		01 грудня 1999 року ОСОБА_2 звернулася до голови Ірпінської міської ради Скаржинського В.Д. із заявою про передачу безкоштовно в приватну власність земельної ділянки, якою вона користується в садовому товаристві «Берізка» (а.с.23, зворот).
		Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради №80/11 від 26.03.2002, видано ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в м. Ірпінь, СТ «Берізка», загальною площею 0,0680 га (а.с.23-25).
		24 березня 2005 року Ірпінським бюро технічної інвентаризації на замовлення ОСОБА_2 виготовлено технічний паспорт на садовий будинок кооперативного дачного фонду по АДРЕСА_1 , загальною площею 126,5 м.кв., в Садівницькому товаристві «Берізка» в місті Ірпінь (а.с. 26-29).
		15 березня 2006 року ОСОБА_2 звернулася до голови Ірпінської міської ради Скаржинського В.Д. із заявою оформити та виготовити правову документацію на побудований садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.24).
		Рішенням виконавчого комітету Ірпінської міської ради від 23.03.2006 №58/4 доручено Ірпінському бюро технічної інвентаризації оформити та видати свідоцтво про право власності на садовий будинок, площею по внутрішньому об`єму  126, 5 м.кв., за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_2 .
		Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.04.2019, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , садовий будинок літера «А» загальною площею 126,5 кв.м., сарай літера «Б», вбиральня літера «Б», замощення І, огорожа №1-4, дата прийняття рішення про державну реєстрацію  07.07.2006 (а.с.30).
		11 грудня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Відділом ДРАЦС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №1703 (а.с.15).
		11 червня 2018 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок смерті зробив розпорядження про те, що все своє майно як рухоме так і нерухоме, де б воно не знаходилось та з чого б не складалось, заповів своїй дружині ОСОБА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, про що Святошинським у м. Києві ВДРАЦС ГТУЮ в м. Києві 11.09.2018 складено відповідний актовий запис №756 (а.с.17).
		Ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 07.12.2018, зобов`язано слідчого Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, зазначене у заяві представника потерпілої ОСОБА_1 адвоката Карасьова В.М. від 08.11.2018 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190, ч.ч.1,2,3 ст.358 КК України, вчиненого ОСОБА_2 та головою Садівничого товариства «Берізка», та розпочати досудове розслідування.
		Статтею 5 ЦПК Українивстановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 13 ЦПК Українивизначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно зі статтями15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
		Позивач звернулася до суду для захисту її порушеного права як спадкоємця ОСОБА_3 на спірні будинок та земельну ділянку та просить визнати протиправним та скасувати рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки, визнати недійсним виданий на підставі даного рішення державний акт, скасувати рішення щодо доручення оформлення та видачі свідоцтва про право власності на садовий будинок, скасувати запис про право власності відповідачки на садовий будинок, визнати недійсним свідоцтво про право власності на садовий будинок.
		Таким чином, між сторонами виник спір щодо правомірності набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку та садовий будинок, побудований на вказаній земельній ділянці.
		Згідно статей319,321,392 ЦК Українитастатті 41 Конституції України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Власник майна може пред`явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Відповідно достатті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію» кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. 
		Згідно з ч. 1 ст. 10 цього Закону членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.
		Статут кооперативу повинен містити, в тому числі, відомості про умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього.
		Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»).
		Відповідно до п.12 Розділу ІІ Статуту садівничого кооперативу «Берізка», зареєстрованого виконкомом Києво-Святошинської ради народних депутатів від 10.10.1989 №197/4, який міститься у витребуваній судом копії реєстраційної справи Садівничого кооперативу «Берізка» (ЄДРПОУ 33699393) членом садівничого кооперативу може бути кожен громадянин, який проживає в м. Києві та області та досягнув 16-річного віку, виявив бажання та здатний приймати участь в реалізації цілей та завдань кооперативу. В окремих випадках вибуття із садівничого кооперативу члена кооперативу за станом здоров`я або з інших поважних причин, які перешкоджають виконанню вимог статуту кооперативу, один із його родичів або інший громадянин може вступити в кооператив, якщо він спільно з ним користувався садовою ділянкою та приймав участь в її освоєнні.
		Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України (у редакції станом на 01.01.2002) у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
		Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
		Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
		Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України (у редакції станом на 01.01.2002), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
		Згідно із ч.ч. 6-11 ст.118 ЗК України (у редакції станом на 01.01.2002), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання. Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку. 
		Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.
		Відповідно до довідки Садівничого кооперативу «Берізка» №1-с від 03.03.2006, ОСОБА_2 рішенням профкома облуправління «Київліс» (протокол від 21.10.1988) виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Берізка» для особистого користування з правом будівництва дачного будинку; відведення землі садового товариства «Берізка» затверджене рішенням Києво-Святошинського райвиконкому за №251/1 від 17.10.1988; на виділеній ділянці № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) побудований будинок, підведені газ, вода, електроенергія (а.с. 24, зворот).
		На переконання суду, у довідці Садівничого кооперативу «Берізка» №1-с від 03.03.2006, в частині зазначення інформації про те, що відведення землі садового товариства «Берізка» затверджене рішенням Києво-Святошинського райвиконкому за №251/1 від 17.10.1988, допущено описку в номері рішення, оскільки позивачем долучено копію рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської ради народних депутатів Київської області №255/1 від 17.10.1988 (а.с.19), яким вилучено із землекористування Ірпінського лісництва Київського ліспгосзагу Київського обласного управління лісового господарства і лісозаготівель земельну ділянку загальною площею 5,4 га, в кварталах 52, 58 лісів першої групи в постійне користування з правом вирубки дерев під колективні сади організаціям і установам, в тому числі, Міністерству лісового господарства УРСР  1, 5 га.
		Вказане підтверджується і абзацом 2 п.1 Розділу 1 Статуту садівничого кооперативу «Берізка», зареєстрованого виконкомом Києво-Святошинської ради народних депутатів від 10.10.1989 №197/4, який міститься у витребуваній судом копії реєстраційної справи Садівничого кооперативу «Берізка» (ЄДРПОУ 33699393), відповідно до якого садівничий кооператив здійснює свою діяльність на земельній ділянці, наданій у безстрокове користування для організації колективного саду рішенням виконкому Києво-Святошинської районної ради народних депутатів від 17 жовтня 1988 року №255/1 загальною площею 5,4 га за адресою: АДРЕСА_5 з кількістю учасників  76, розміром по 600 кв.м.
		Таким чином, відповідь на запит представника позивача Архівного сектору Києво-Святошинської районної державної адміністрації №06-04/525 від 17.07.2018, про те, що у документах архівного фонду «Києво-Святошинська районна Рада народних депутатів» за 1988 рік не виявлено рішення від 17.10.1988 №251/1 «Про виділення земельної ділянки в садівничому кооперативі «Берізка» гр. ОСОБА_2 » (а.с.18), не свідчить про підробку вказаної вище довідки, оскільки в довідці не зазначено про те, що ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку в садовому товаристві саме на підставі рішення Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів від 17.10.1988 №251/1 «Про виділення земельної ділянки в садівничому кооперативі «Берізка» гр. ОСОБА_2 ». Позивачкою взагалі не доведено існування рішення з такою назвою, номером та датою. 
		Разом з тим, як видно із довідки Садівничого кооперативу «Берізка» №1-с від 03.03.2006, ОСОБА_2 рішенням профкома облуправління «Київліс» (протокол від 21.10.1988) виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Берізка» для особистого користування з правом будівництва дачного будинку.
		При цьому, позивачкою не доведено неправомірність чи відсутність рішення профкому облуправління «Київліс» (протокол від 21.10.1988), яким виділено земельну ділянку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
		Суд не приймає в якості належного доказу відповідь Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 27.06.2018, згідно якої відповідно до даних системи електронного документообігу «ДОКПРОФ тм СТЕП 3.0», за допомогою якого здійснюється реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, від громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 клопотань про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території АДРЕСА_1 до Головного управління не надходило (а.с.31, зворот), - оскільки у вказаному листі не зазначений період, за який здійснювався пошук даних.
		Також, не є належним доказам на підтвердження позовних вимог лист Лісового та мисливського господарства від 13.06.2018 №06-17/1386, відповідно до якого з 01.01.2005 по час надання відповіді, за сприяння Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства земельні ділянки в садівничому кооперативі не виділялися (а.с.33), оскільки спірна земельна ділянка була передана у приватну власність відповідачці до 01.01.2005.
		Крім того, судом досліджено надані позивачкою документи щодо придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів у період з 1983 по 1993 роки, а саме копії накладних, квитанцій, товарних чеків, ордерів на відпуск лісопродукції, калькуляцій (а.с. 40-78), проте, вказані докази не містять інформації щодо того, на який саме об`єкт нерухомості були використані вказані будівельні матеріали, відсутня інформація щодо адреси, на яку були доставлені такі матеріали. Тобто, вказані докази не підтверджують посилання позивачки про те, що ОСОБА_3 під час шлюбу з ОСОБА_4 побудував садовий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_3 .
		Позивачкою не доведено факт підроблення відповідачкою ОСОБА_2 та головою садівничого кооперативу «Берізка» ОСОБА_5 документів, що стали підставою для оформлення права власності за ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та садового будинку.
		Також, позивачкою не доведено належними та допустимими доказами своїх тверджень про те, що ОСОБА_3 за життя набув право власності на спірну земельну ділянку та садовий будинок.
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,провадження № 12-80гс20).
		Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дійшов висновку, що вказана норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.
		Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15, провадження № 12-3гс22.
		Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 набула право власності на спірні земельну ділянку та садовий будинок в законний спосіб, при цьому, порушеного права позивачки у даних правовідносинах не встановлено, а тому суд відмовляє у задоволенні позову.
		Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд 
		в и р і ш и в :
		У задоволенніпозову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третіособи,якінезаявляють самостійнихвимогщодопредмета спору:Ірпінськаміськарада Київськоїобласті,Садівничийкооператив"Берізка"провизнаннянедійсними правовстановлюючихдокументівназемельну ділянкутасадовийбудинок таскасуваннярішень  відмовити.    
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Повне судове рішення складене 07.03.2025.
		 
		Суддя                        Ю.В. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...