Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 237/69/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 10.03.2025. Зареєстровано: 10.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/243/559/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22025050000000120

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/243/559/2025
		Номер справи 237/69/25
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		« 24 » лютого 2025 року колегія суддів Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		- секретаря судового засідання - ОСОБА_4 
		- прокурора - ОСОБА_5 
		- обвинуваченого - ОСОБА_6 
		- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 22025050000000120, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 10 січня 2025 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Дніпровського апеляційного суду 18 лютого 2025 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Амвросіївки Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, не є особою з інвалідністю, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 31 жовтня 2006 року Амвросіївським РВ УМВС України в Донецькій області, раніше не судимого,-
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		З 19 лютого 2014 року представниками Російської Федерації (далі - рф) розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі - зс рф), яке керівники рф назвали переміщенням військових підрозділів у межах звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту РФ та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечили військову окупацію території АРК і м. Севастополя. 18 березня 2014 року рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно з цим протягом березня та на початку квітня 2014 року під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та зс рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, взяли під контроль будівлі, у яких були розташовані органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «днр»), а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «лнр»), у складі яких утворені незаконні збройні формування, які досі функціонують. Внаслідок військових дій у період із травня по серпень 2014 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		Надалі, 24 лютого 2022 року, президент рф оголосив початок так званої спеціальної військової операції. Після цього близько четвертої години ранку того ж дня зс рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Республіки Білорусь та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України. З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу. 
		22 лютого 2022 року у громадянина України ОСОБА_6 , виник злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту. Того ж дня, перебуваючи у м. Амвросіївка Донецької області, з особистих мотивів ОСОБА_6 з метою участі в мобілізаційних заходах та проходження військової служби прибув до колишньої будівлі м`ясокомбінату розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де розташовувалась військова частина т.зв. «НМ 1 АК ДНР». Після складання військово-облікових документів та проходження військово-медичної комісії, ОСОБА_6 було зараховано на посаду стрільця 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 з присвоєнням військового звання рядовий. Крім того, ОСОБА_6 було забезпечено військовим форменим одягом, вогнепальною автоматичною зброєю АК-74, провізією та призначено грошове забезпечення. 
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, у період з 27 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року ОСОБА_6 у складі вищевказаного підрозділу було переміщено до пункту тимчасової дислокації поблизу с. Саги Херсонського району Херсонської області, де він здійснював несення служби на блок-посту з метою здійснення безпекових заходів щодо транспортних засобів підрозділів зс рф, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області та у зворотному напрямку.
		Крім того, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи раніше призначеним на посаду стрільця 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , починаючи з 07 березня 2022 року продовжив проходження військової служби у складі вказаного підрозділу поблизу с. Токарівка Херсонського району Херсонської області, де він здійснював несення служби на блок-посту з метою здійснення безпекових заходів щодо транспортних засобів підрозділів зс рф, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області та у зворотному напрямку.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше листопада 2022 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано поблизу населеного пункту Саги Херсонського району Херсонської області де він здійснював бойове чергування на позиціях підрозділів зс рф та обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше кінця грудня 2022 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано до військового полігону який знаходиться на околицях населеного пункту Троїцько-Харцизьк Донецької області для подальшого проходження служби.
		Через реформування структури зс рф 01 січня 2023 року військові частини т.зв. «ДНР» були ліквідовані. На базі однієї з них було сформовано 91 окремий стрілецьких полк в/ч № НОМЕР_4 зс рф. Таким чином ОСОБА_6 продовжив проходження служби у складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше січня 2023 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту АДРЕСА_3 для виконання бойових завдань. Де в подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 29 січня 2023 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, отримав бойове завдання висунутись штурмовими групами до населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області, для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше початку березня 2024 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано в район населеного пункту Шевченко Волноваського району Донецької області для подальшого проходження служби.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше початку липня 2024 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 19 грудня 2024 року ОСОБА_6 перебуваючи у населеному пункті Новоукраїнка Вугледарської територіальної громади Волноваського району Донецької області отримав бойове завдання на висунення до бойових позицій зс рф з метою утримання та здійснення бойового чергування.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 23 грудня 2024 року виконував від невстановлених в ході судового розгляду кримінального провадження осіб наказ на зайняття та утримання бойових позицій зс рф та здійснення оборонних заходів в супротив підрозділів Сил оборони України, розташованих поблизу населеного пункту Зеленівка Покровського району Донецької області, де в подальшому, був захоплений у полон підрозділами Збройних Сил України.
		Крім того, з 15 березня 2022 року громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, приймав участь в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, на посаді стрільця 1 роти НОМЕР_6 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		Не пізніше 15 березня 2022 року (більш точна дата при судовому розгляді кримінального провадження не встановлена) ОСОБА_6 спільно з іншими 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 передислокували до населеного пункту АДРЕСА_4 , де він здійснював несення служби на блок-посту з метою перевірки документів, транспортних засобів, опитування громадян України, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області. 
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше листопада 2022 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано поблизу населеного пункту Саги Херсонського району Херсонської області де він здійснював бойове чергування на позиціях підрозділів зс рф та обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше кінця грудня 2022 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано до військового полігону який знаходиться на околицях населеного пункту Троїцько-Харцизьк Донецької області для подальшого проходження служби.
		Через реформування структури зс рф 01 січня 2023 року військові частини т.зв. «ДНР» були ліквідовані. На базі однієї з них було сформовано 91 окремий стрілецьких полк в/ч № НОМЕР_4 зс рф. Таким чином ОСОБА_6 продовжив проходження служби у складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше січня 2023 ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту АДРЕСА_3 для виконання бойових завдань. Де в подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 29 січня 2023 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, отримав бойове завдання висунутись штурмовими групами до населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області, для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше початку березня 2024 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано в район населеного пункту АДРЕСА_5 для подальшого проходження служби.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше початку липня 2024 року ОСОБА_6 в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф.
		В подальшому, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 19 грудня 2024 року ОСОБА_6 перебуваючи у населеному пункті Новоукраїнка Вугледарської територіальної громади Волноваського району Донецької області отримав бойове завдання на висунення до бойових позицій зс рф з метою утримання та здійснення бойового чергування.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на вчинення державної зради в умовах воєнного стану, у не встановлений при судовому розгляді кримінального провадження дату та час, але не пізніше 23 грудня 2024 року виконував від невстановлених при судовому розгляді кримінального провадження осіб наказ на зайняття та утримання бойових позицій зс рф та здійснення оборонних заходів в супротив підрозділів Сил оборони України, розташованих поблизу населеного пункту Зеленівка Покровського району Донецької області, де в подальшому, був захоплений у полон підрозділами Збройних Сил України.
		Після оголошення прокурором короткого викладу Обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, постановлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
		На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_6 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 111 частина 1, частина 2, ст. 111-1 частина 7 КК України він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що 22 лютого 2022 року перебуваючи у м. Амвросіївка Донецької області, з особистих мотивів він, з метою участі в мобілізаційних заходах та проходження військової служби прибув до колишньої будівлі м`ясокомбінату розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де розташовувалась військова частина т.зв. «НМ 1 АК ДНР». Після складання військово-облікових документів та проходження військово-медичної комісії, його було зараховано на посаду стрільця 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 з присвоєнням військового звання рядовий. Крім того, його було забезпечено військовим форменим одягом, вогнепальною автоматичною зброєю АК-74, провізією та призначено грошове забезпечення. У період з 27 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року його у складі вищевказаного підрозділу було переміщено до пункту тимчасової дислокації поблизу с. Саги Херсонського району Херсонської області, де він здійснював несення служби на блок-посту з метою здійснення безпекових заходів щодо транспортних засобів підрозділів зс рф, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області та у зворотному напрямку. Крім того, будучи раніше призначеним на посаду стрільця 1 роти НОМЕР_6 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , починаючи з 07 березня 2022 року продовжив проходження військової служби у складі вказаного підрозділу поблизу с. Токарівка Херсонського району Херсонської області, де він здійснював несення служби на блок-посту з метою здійснення безпекових заходів щодо транспортних засобів підрозділів зс рф, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області та у зворотному напрямку. В подальшому, не пізніше листопада 2022 року його в складі 1 роти НОМЕР_6 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано поблизу населеного пункту АДРЕСА_6 де він здійснював бойове чергування на позиціях підрозділів зс рф та обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф. В подальшому, не пізніше кінця грудня 2022 року в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 , було передислоковано до військового полігону який знаходиться на околицях населеного пункту Троїцько-Харцизьк Донецької області для подальшого проходження служби. Через реформування структури зс рф 01 січня 2023 року військові частини т.зв. «ДНР» були ліквідовані. На базі однієї з них було сформовано 91 окремий стрілецьких полк в/ч № НОМЕР_4 зс рф. Таким чином він продовжив проходження служби у складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф. В подальшому, не пізніше січня 2023 року його в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту АДРЕСА_3 для виконання бойових завдань. Де в подальшому, не пізніше 29 січня 2023 року він в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, отримав бойове завдання висунутись штурмовими групами до населеного пункту АДРЕСА_7 , для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф. В подальшому, не пізніше початку березня 2024 року його в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано в район населеного пункту АДРЕСА_5 для подальшого проходження служби. В подальшому, не пізніше початку липня 2024 року його в складі 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_5 СП в/ч НОМЕР_4 зс рф, було передислоковано до населеного пункту Микільське Волноваського району Донецької області для здійснення обладнання фортифікаційних споруд підрозділів зс рф. В подальшому, не пізніше 19 грудня 2024 року він перебуваючи у населеному пункті Новоукраїнка Вугледарської територіальної громади Волноваського району Донецької області отримав бойове завдання на висунення до бойових позицій зс рф з метою утримання та здійснення бойового чергування. Не пізніше 23 грудня 2024 року виконував наказ на зайняття та утримання бойових позицій зс рф та здійснення оборонних заходів в супротив підрозділів Сил оборони України, розташованих поблизу населеного пункту Зеленівка Покровського району Донецької області, де в подальшому, був захоплений у полон підрозділами Збройних Сил України.
		Крім того, з 15 березня 2022 року він, будучи громадянином України, діючи умисно, добровільно, за власною ініціативою, перебуваючи на тимчасово окупованій території Донецької області, приймав участь в незаконному збройному формуванні, створеному на тимчасово окупованій території Донецької області, на посаді стрільця 1 роти НОМЕР_6 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 з метою допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Не пізніше 15 березня 2022 року його спільно з іншими 1 роти 2 стрілецького батальйону НОМЕР_2 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 передислокували до населеного пункту Токарівка Херсонського району Херсонської області, де він здійснював несення служби на блок-посту з метою перевірки документів, транспортних засобів, опитування громадян України, які переміщувалися автомобільним шляхом М14 в напрямку м. Херсон Херсонської області. 
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.
		За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.
		Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.
		Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.
		Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.
		З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».
		«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17).
		Незважаючи на повне визнання своєї провини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України, про винуватість ОСОБА_6 у скоєнні даних кримінальних правопорушень, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які колегія суддів враховує та бере до уваги.
		За клопотанням сторони обвинувачення на підтвердження наявності в діях ОСОБА_6 ознак вищевказаних кримінальних правопорушень досліджені у судовому засіданні наступні письмові докази.
		Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 22025050000000120, було зареєстровано 10 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 частина 1 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.
		Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 22025050000000120, було зареєстровано 10 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111 частина 2 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.
		Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 22025050000000120, було зареєстровано 10 січня 2025 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 111-1 частина 7 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії.
		Із Протоколу огляду від 15 січня 2025 року вбачається, що було оглянуто інформацію, що має важливе значення для кримінального провадження - інформація про 111 СП 1 АК НМ «ДНР» в/ч НОМЕР_3 ; 
		Із Протоколу огляду від 14 січня 2025 року вбачається, що було оглянуто інформацію, що має важливе значення для кримінального провадження - інформаційна стаття щодо 91 ОСП ЗС РФ;
		Із Протоколу проведення слідчого експерименту від 16 січня 2025 року вбачається, що підозрюваний ОСОБА_6 показав про обставини та відтворив обстановку подій при яких він - громадянин України вчинив кримінальні правопорушення. 
		Суд приходить до висновку, що відомості, які зафіксовані у Протоколі слідчого експерименту від 16 січня 2025 року фактично не суперечать показанням, наданим самим обвинуваченим ОСОБА_6 , як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження. Загалом інформація про розвиток подій, як у Протоколі слідчого експерименту, так і в показаннях учасників судового провадження не містять істотних суперечностей.
		У відповідності до вимог ст. 94 КПК України, суд вважає, що слідча дія - Слідчий експеримент, проведений 16 січня 2025 року з участю підозрюваного ОСОБА_6 був проведений з додержанням вимог ст. 223, 240 КПК України.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого переконання, що Протокол слідчого експерименту від 16 січня 2025 року у розумінні вимог ст. 86 КПК України є допустимим доказом, оскільки він отриманий у порядку, встановленому КПК України.
		Окрім того, як зафіксовано в Протоколі вищевказаної слідчої дії, ніяких зауважень і доповнень з боку учасників слідчої дії не надійшло.
		Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2025 року вбачається, що свідок ОСОБА_9 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 2 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого взято в полон штурмовою групою у складі якої діяв свідок. Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2025 року вбачається, що на фотознімку № 2 зображено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Суд вважає, що слідча дія - «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2025 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.
		В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2025 року.
		Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Із Довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» №99 від 13 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Амвросіївка, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 послугу з надання психіатричної допомоги не отримував.
		Із Довідки Комунального некомерційного підприємства « Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» № 142 від 15 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Амвросіївка, Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 -звернень за наркологічною допомогою особи до зазначеного закладу не було, відомостец про надання наркологічної допомоги у інших закладах немає.
		Аналізуючи позицію обвинуваченого в судовому засіданні, який повністю визнав свою провину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України, спів ставляючи її з обвинуваченням, що пред`явлене ОСОБА_6 а також дослідженими судом документами, які повністю викривають обвинуваченого у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень, колегія суддів робить висновок про те, що наведені судом докази мають характер логічних, послідовних, та об`єктивних.
		Зазначені докази винності обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані ним докази ( параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя ( статті 5,8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року; «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року - «… що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.
		Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.
		За таких обставин, колегія суддів приймає до уваги при ухваленні вироку письмові докази по справі, як докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 .
		При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».
		Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що кваліфікація кримінального правопорушення - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу кримінального правопорушення, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		За своєю суттю та змістом кваліфікація кримінальних правопорушень завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
		Склад кримінального правопорушення - це сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретне кримінальне правопорушення.
		Таким чином, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення встановлені під час досудового розслідування знайшли своє підтвердження дослідженими під час судового розгляду належними та допустимими доказами, які, за оцінкою колегії суддів , не викликають сумніву щодо дійсного наміру обвинуваченого та спрямованість умислу обвинуваченого.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_6 обвинувачення за статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України знайшло своє підтвердження, колегія суддів приходить до переконання, що подія кримінальних правопорушень мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_6 вірно кваліфіковано за статтею 111 частина 1 КК України - державна зрада, а саме вчинення громадянином України умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту; за статтею 111 частина 2 КК України - державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану, а саме вчинення громадянином України в умовах воєнного стану умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, що полягало в переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану, за статтею 111-1 частина 7 КК України - колабораційна діяльність, а саме добровільна участь громадянина України в незаконних воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території та в збройних формуваннях держави-агресора.
		Таку кваліфікацію дій обвинуваченого  ОСОБА_6 , колегія суддів вважає правильною.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінальних правопорушень законодавством до особливо тяжких злочинів, характер, ступінь їх суспільної небезпеки, дані про особу обвинуваченого.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.» 
		Колегія суддів, призначаючи ОСОБА_6 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_6 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, колегія суддів визнає ту обставину, що ОСОБА_6 визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.
		Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року). 
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
		Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
		Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)
		В судовому засіданні ОСОБА_6 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України, докладно розповів про відомі йому події вчинення кримінальних правопорушень. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , відповідно до статті 67 КК України - колегією суддів не встановлено.
		Колегія суддів виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_6 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до особливо тяжких кримінальних правопорушень, посередньо характеризується, особу винного, суд враховує також ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, а також враховує характер вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, суспільну небезпеку та те, що злочини вчинено в умовах воєнного стану. Колегія суддів враховує, що в Україні продовжує діяти правовий режим воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією російської федерації.
		Згідно з вимогами КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання , призначене судом, має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових злочинів.
		При обранні виду та міри покарання колегія суддів, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів.
		Наведені обставини у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_6 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного ( обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		Європейський суд у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року ( заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Конкретні обставини справи свідчать, що досягнення мети покарання, яка полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його до кримінально-виконавчої установи закритого типу, неможливе без його реального відбування. Отже колегія суддів дійшла висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є надто суворим чи м`яким.
		Відомості, які б спростовували даний висновок колегії суддів, відсутні, вибір заходу примусу та порядок його узгоджується із позицією сторони обвинувачення, висловленої у судових дебатах.
		При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.
		Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
		Згідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, колегія суддів не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
		Значення покарання в боротьбі зі злочинністю визначається не його жорстокістю, а неминучістю, своєчасністю, справедливістю і невідворотністю його застосування за кожний вчинений злочин. Роль і значення покарання багато в чому залежить від обґрунтованості його призначення і реалізації.
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		У справах «Ювченко та інші проти України» ( рішення від 09 квітня 2020 року) та в справі «Скачкова та Рижа проти України» ( рішення від 16 липня 2020 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу « законності» і воно не було свавільним».
		У справі « Белане Надь проти Угорщини» ( рішення від 13 грудня 2016 року) та у справі «Садоха проти України» ( рішення від 11 липня 2019 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити « особистий надмірний тягар для особи».
		Запобіжний захід ОСОБА_6 у даному кримінальному провадженні не обирався і підстави для його застосування наразі не вбачаються. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 утримується у Державній установі «Табір для тримання військовополонених «Центр 5», як військовополонений.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Речові докази по справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374, 475 КПК України, колегія суддів,-
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 111 частина 1, частина 2, статтею 111-1 частина 7 КК України і призначити йому покарання за цими статтями кримінального закону: за статтею 111 частина 1 КК України у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією усього приналежного йому на праві власності майна; за статтею 111 частина 2 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з конфіскацією усього приналежного йому на праві власності майна; за статтею 111-1 частина 7 КК України у виді позбавлення волі на строк тринадцять років з позбавленням права обіймати будь -які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років, з конфіскацією усього приналежного йому на праві власності майна.
		 
		За сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у відповідності до статті 70 частина 1 КК України остаточне покарання ОСОБА_11 призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - позбавлення волі на строк п`ятнадцять років з позбавленням права обіймати будь -які посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п`ятнадцять років, з конфіскацією усього приналежного йому на праві власності майна з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально - виконавчої установи закритого типу. 
		 
		Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі засудженому ОСОБА_11 відраховувати з моменту його затримання і поміщення до Державної установи виконання покарань для реального виконання покарання у виді позбавлення волі. 
		 
		Строк відбування додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування ОСОБА_11 рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		 
		Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_8 і етапування його для відбування ним покарання у виді позбавлення волі до Державної установи виконання покарань доручити адміністрації Державної установи «Табір для тримання військовополонених».
		 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		 
		Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                          ОСОБА_1          
		 
		Судді: ОСОБА_2 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...