Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/16574/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано судом: 10.03.2025. Зареєстровано: 11.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.

Номер судового провадження: 2/758/433/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/16574/24 
		Категорія 44 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 березня 2025 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді -    Войтенко Т. В.,
		за участю секретаря судового засідання - Волошина А. М., 
		розглянувши в порядку спрощеного  позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,- 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		В грудні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
		Вимоги позовної заяви обґрунтував тим, що він працює водієм у службі таксі Bolt, є внутрішню переміщеною особою. Під час виконання трудових обов`язків він відвозив відповідачку ОСОБА_2 за адресою її замовлення. Відповідачка після того як її було доставлено до місця замовлення, попросила зачекати, щоб продовжити маршрут за іншою адресою. Зазначає, що завдатку відповідачка не надала, за поїздку не розрахувалася. 
		Вказує, що його було введено в оману. Відповідачка не оплатила його послуги. Клієнт покинула салон його автомобіля, не сплативши кошти, які повинна була сплатити йому за послуги перевезення у розмірі 517 грн.
		У позовній заяві зазначає, що чекав її півтори години в автомобілі, телефонував клієнтці, направляв смс-повідомлення. На зв`язок клієнтка не вийшла. Позивач підходив до охорони житлового комплексу, до якого позивач підвозив клієнтку, але не зміг встановити місцезнаходження відповідачки. Зазначає, що це був непоодинокий випадок, йому відомо про 3 схожі ситуації. 
		Позивач зазначає, що за даним фактом ним було подано заяву про вчинення злочину до Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області. 6 липня 2023р. було зареєстроване кримінальне провадження №1023116400000153 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною1 статті 190 КК України (шахрайство). Зазначає, що дізнавачем сектору дізнання Фастівського районного Управління поліції 3 вересня 2023р. винесено постанову про закриття вищевказаного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Така постанова була оскаржена позивачем. 11 січня 2024р. Фастівською окружною прокуратурою позивачу надано відповідь за результатом розгляду його скарги про відсутність підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження. Зазначає, що у відповіді прокуратури було зазначено, що у діях відповідача наявне порушення цивільного зобов`язання, за яке настає цивільно правова відповідальність. Питання про відшкодування завданого матеріального збитку належить до компетенції судів першої інстанції у рамках цивільного судочинства. 
		Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2 спричинила йому матеріальну шкоду у розмірі 517 грн., звернувся до суду з даним позовом, у якому просив стягнути з відповідачки 517,00 грн. майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення за частиною 1 ст.190 КК України. 
		Позивач також посилався на те, що неправомірними діями відповідача йому було спричинено моральну шкоду. Зазначав, що він весь час намагався поновити порушені права. Життя позивача було перенасичена негативними емоціями, психічними хвилюваннями. Він є багатодітним батьком, дані хвилювання за ситуацію, яка склалася, негативно відобразилась на його сім`ї. Внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем було понесемо значні моральні втрати, які призвели до позбавлення можливостей для нормального виконання позивачем своїх трудових обов`язків за місцем працевлаштування.
		Посилаючись на те, що є очевидним заподіяння йому моральної шкоди через протиправну поведінку відповідача, яка виразилась в умисному вчиненні відповідачем кримінального правопорушення щодо позивача, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду також з вимогою про стягнення з відповідачки моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
		Відтак, звертаючись до Подільського районного суду м.Києва з даним позовом, позивач просив стягнути на його користь з ОСОБА_2 517,00 грн. майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 50 000 грн. моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, 10 000 грн. витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання юридичних послуг від 11 березня 2024р.; 10 000 грн. витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання юридичних послуг від 10 червня 2024р.; а також просив стягнути з ОСОБА_2 транспортні витрати на поїздки до Фастівського РУП ГУНП в Київській області для написання запитів для отримання даних ОСОБА_2 .
		Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 22 січня 2025р. було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін.
		4 лютого 2025р. від відповідачки ОСОБА_2 надійшов Відзив на позовну заяву. 
		У відзиві відповідачка зазначає, що дійсно 6 червня 2023р. вона скористалася послугами служби таксі " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", зробивши замовлення з адреси:  АДРЕСА_1 до адреси: АДРЕСА_2 та назад до міста Києва в район Залізничного вокзалу. Загальна вартість поїздки на 2 адреси становила 517 грн. 
		Відповідачка зазначає, що водієм, який її возив, був ОСОБА_1 . Зазначає, що в дорозі до адреси: Київська область, Фастівський район, СМТ Чабани водій поводився нав`язливо, дивно спостерігав за нею, вона почала хвилюватися за свою безпеку, тому вирішила не виходити і не їхати з даною особою в район Залізничного вокзалу м.Києва.
		В подальшому, як зазначає відповідачка, вона неодноразово пропонувала ОСОБА_1 заплатити за його послуги повну суму з урахуванням поїздки в район Залізничного вокзалу м.Києва у розмірі 517 грн.. Однак ОСОБА_1 відмовився від коштів та пообіцяв її "посадити", а якщо вона хоче домовитися з ним, то вимагав сплатити йому 100 000 грн.. 
		З огляду на такі обставини, відповідачка не заперечувала щодо стягнення з неї суми коштів у розмірі 517 грн.
		Втім, у відзиві позивачка заперечувала проти стягнення з неї моральної шкоди. Посилалась на те, що в контексті пред`явленої позовної вимоги, позивач не довів належними та допустимими доказами реальність завданої йому моральної шкоди, глибину фізичних або душевних страждань, погіршення здібностей, факт спричинення моральної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між її діями та спричиненої шкодою. Звертала увагу суду, що вона неодноразово пропонувала позивачу ОСОБА_1 заплатити вартість усієї поїздки, пропонувала також сплатити позивачу 2000грн., просила залишити її в спокої. Однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих коштів та обрав тактику подальшого її шантажування з вимаганням 100 000 грн.. Відповідачка зазначає, що до її переслідування позивач залучив своїх колег таксистів, які без будь-яких доказів приходили писати заяву в поліцію, нібито особа, за зовнішнім виглядом схожа на неї, викликала таксі за адресою: АДРЕСА_2 та не розрахувалася за поїздку. Про зазначену обставину їй стало відомо в ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження. 
		Також відповідачка заперечувала проти стягнення з неї витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. є неспівмірним із ціною позову, не відповідає складності справи та обсягу наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 послуг. Також звертала увагу на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 не є адвокатом, а тому витрати на її послуги не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу.
		У судове засідання позивач та відповідачка не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Від обох сторін до суду надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
		Судом встановлено, та не заперечувалося відповідачкою, що позивач ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 послуги з перевезення на суму 517 грн.
		За договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення (ч. 1 ст.910 ЦК України).
		Відповідачка визнала, що не розрахувалася з ОСОБА_1 після отримання послуг з перевезення, а відтак, вартість плати за проїзд підлягає стягненню судовим рішенням. 
		Встановлено, що за фактом того, що відповідачка не розрахувалася за проїзд, позивач ОСОБА_1 звертався до Фастівського РУП ГУНП в Київській області із заявою про злочин. За даною заявою було зареєстроване кримінальне провадження №12023116400000153 від 6 липня 2023р..
		Постановою дізнавача від 7 вересня 2023р. дане кримінальне провадження було закрите, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України.
		Постанова про закриття кримінального провадження від 7 вересня 2023р. оскаржувалася до Фастівської окружної прокуратури. Листом прокурора окружної прокуратури від 11 січня 2024р. позивача ОСОБА_1 було повідомлено про відсутність підстав для скасування постанови про закриття кримінального провадження.
		Така постанова дізнавача оскаржувалася позивачем слідчому судді Києво-Святошинського районного суду Київської області. Втім, була повернута заявнику ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 квітня 2024р., у зв`язку з пропуском строку на її оскарження.
		З копії постанови про закриття кримінального провадження від 7 вересня 2023р. вбачається, що в межах кримінального провадження в якості потерпілого допитувався ОСОБА_1 . Особу, яка скористалася послугами перевезення, було встановлено в ході досудового розслідування. Такою виявилася відповідачка по справі ОСОБА_2 . 
		Сам по собі факт реєстрації кримінального провадження не свідчить про те, що позивачу була спричинена шкода саме вчиненням кримінального правопорушення, як на це посилається позивач у позовній заяві, зазначаючи про вчинення кримінального правопорушення.
		Втім, обставини, які свідчать про те, що позивач вживав заходів для встановлення особи, яка користувалася послугами перевезення та не здійснила їх оплату; виступав як заявник та був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, лише в межах розслідування якого вдалося встановити особу відповідачки, свідчать про те, що для відновлення своїх прав позивачу довелося вживати додаткових дій, тобто він зазнав окрім втрат майнового, ще й втрати немайнового характеру. 
		Таких висновків суду не спростовує та обставина, що між сторонами склалися договірні відносини, умовами яких не було передбачено відшкодування моральної шкоди, адже суть правовідносин між сторонами зводилася до надання послуг, коли надавач та споживач послуг розраховував на доброчесну поведінку один одного. 
		Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
		Так, за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
		Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №216/3521/16.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
		Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 в справі № 487/6970/20).
		Відповідачка по справі визнала ті обставини, що не розрахувалася з позивачем; відповідачка не спростувала, що позивачу потрібно було вживати додаткових заходів задля того, щоб розшукати відповідачку, яка була пасажиром таксі. Додаткові зусилля, які докладав позивач для відновлення своїх прав, свідчать про те, що йому було спричинено моральні страждання. Вказані обставини свідчать про те, що позивач довів факт спричинення йому моральної шкоди та причинний зв`язок з протиправною поведінкою відповідачки, а відповідачка визнала факт своєї протиправної поведінки та свою вину.
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. 
		При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
		По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. 
		Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
		Зважаючи на те, що сторони не дійшли згоди щодо розміру відшкодування моральної шкоди, відповідачка заперечує факт спричинення нею моральної шкоди, а позивач наполягає на стягненні відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., суд вирішує спір між сторонами судовим рішенням та вважає співмірною суму відшкодування у розмірі 5000 грн.
		Позивач також посилається на те, що для відновлення його прав змушений був звертатися до юриста ФОП ОСОБА_3 . На підтвердження факту звернення за юридичною допомогою долучив Договір про надання юридичних послуг №М-179/24 від 11.03.2024 та Договір про надання юридичних послуг №М-335/24 від 10.06.2024. 
		За умовами Договору про надання юридичних послуг №М-179/24 від 11.03.2024 виконавець брала на себе зобов`язання підготувати проект скарги слідчому судді. Вартість юридичних послуг визначена у розмірі 10 000 грн.: 4000 грн. попередньої оплати та 6000 грн. плати у конкретну дату (а.с.52). На підтвердження факту понесені таких витрат долучив 2 фіскальних чека на суму 2900 грн. та 1100 грн.
		За умовами Договору про надання юридичних послуг №М-335/24 від 10.06.2024 виконавець брала на себе зобов`язання підготувати проект позовної заяви. Вартість юридичних послуг визначена у розмірі 10 000 грн.: 5000 грн. попередньої оплати та 5000 грн. плати у конкретну дату (а.с.19). На підтвердження факту понесені таких витрат долучив 2 фіскальних чека на суму по 5000 грн. від 10.06.2024 та 19.06.2024.
		Відповідно до ст. 133 ЦК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема,  витрати на професійну правничу допомогу.
		Витрати позивача на підготовку скарги слідчому судді у розмірі 10 000 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки ОСОБА_2 , адже не були необхідними для відновлення прав позивача, та не пов`язані з розглядом даної позовної заяви. 
		З розглядом даної позовної заяви пов`язані лише витрати на підготовку проекту позовної заяви у розмірі 10000 грн.. На підтвердження факту понесення таких витрат долучено акт виконаних робіт та відповідні фіскальні чеки.
		Разом з вимогами про відшкодування майнової та моральної шкоди у розмірі 50 517,00 грн., позивач також просив стягнути з ОСОБА_2 транспортні витрати на поїздки до Фастівського РУП ГУНП в Київській області для написання запитів для отримання даних ОСОБА_2 . Втім, позивач не надав будь-якого доказу понесення ним таких витрат, не зазначив розміру таких витрат, не довів, що такі мали місце. Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як такі, що не доведені позивачем.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Зважаючи на те, що позивач просив стягнути на його користь 50 517,00 грн., а суд дійшов висновку про необхідність стягнення 5517 грн., тобто задовольнив позов на 11%, то компенсації позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 11% від суми 1211,20 грн., тобто 133,23 грн.
		При подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір» з вимоги майнового характеру. Зважаючи на те, що позивачем було заявлено вимогу про стягнення на його користь 50 517,00 грн., сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн.. При подачі позову позивачем було сплачено 3028 грн., відтак, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до частини 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір». 
		За таких обставин, позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  517,00 грн. майнової шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди; з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню також 10 000 грн. витрат на правову допомогу та 133,23 грн. судового збору. Надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1816,80 грн. слід повернути ОСОБА_1 .
		Керуючись ст. ст. 23, 910, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  517,00 грн. майнової шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди.
		В решті позовних вимог - відмовити. 
		 
		Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  10 000 грн. витрат на правову допомогу та 133,23 грн. судового збору.
		 
		Повернути ОСОБА_1  з рахунку ГУК у м.Києві частину судового збору в розмірі 1816,80 грн., сплаченого 21.01.2025 за квитанцією до платіжної інструкції 0.0.4148380109.1.
		 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Реквізити учасників:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , ВПО: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
		Відповідач:  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
		 
		 
		 
		        Суддя Т.В.Войтенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...