Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 220/1695/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано судом: 10.03.2025. Зареєстровано: 11.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2025.
Дата набрання законної сили: 10.03.2025
Номер судового провадження: 850/8687/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		10 березня 2025 року справа №220/1695/24 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,
		розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Береста Олександра Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року у справі № 220/1695/24 (головуючий І інстанції Якішина О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову Укртрансбезпеки від 29.07.2024 серія АА № 00020998 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а також стягнути з відповідача на його користь витрати пов`язані зі справою судового збору в сумі 605,60 грн.
		В обґрунтування позову зазначив, що 29.07.2024 старшим державним інспектором відділу 2д впровадження систем автоматичної фіксації порушень Укртрансбезпеки Шмельовим М.В. винесена постанова серії АА № 00020998 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		За обставинами справи про адміністративне правопорушення 13.07.2024 о 07 год. 49 хв. на трасі М-30, км 996+491 Дніпропетровська область, де є облаштований автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, було зафіксовано, що транспортний засіб VOLVO FН12-42Т державний номер НОМЕР_1 під керування відповідальної особи - ОСОБА_1 , рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22,5 ПДР України: - навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,643% (0,764т.) при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 т. за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		Постановою на позивача накладено штраф в розмірі 8500 грн. 
		Постанова набрала законної сили 04.09.2024, проте про наявність постанови позивач дізнався 04.11.2024 з листа виконавчої служби. 
		Вважає розрахунки відповідача про перевищення навантаження на вісь безпідставними. 
		Згідно товарно-транспортної накладної № 100 від 12.07.2024 загальна маса вантажу 37520 кг. в місці завантаження, а в місці вигрузки (13.07.2024) вона склала 37460 кг, що не відповідає тій вазі, яку встановив відповідач.
		Позивач перевозив сипучий вантаж - зерно, яке має властивість переміщатись під час руху вантажівки, а загальна маса вантажу, який він перевозив, не перевищує мінімальне навантаження (11,5х4=46т.), проте в наявності було 39850 кг. 
		Навантаження на першу та другу вісь складало 22650 кг. (8050 кг + 14600 кг), що менше максимально дозволеного навантаження (11,5+11,5=23000кг).
		Отже, згідно вимог п. 22.5 ПДР України позивач не перевищив фактичну масу перевезеного вантажу. 
		Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник позивача звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
		Обґрунтування апеляційної скарги.
		Розрахунки відповідача про перевищення навантаження на вісь є безпідставними. 
		Згідно товарно-транспортної накладної №100 від 12.07.2024р. загальна маса вантажу 37520 кг. в місці завантаження, а в місці вигрузки (13.07.2024р.) вона склала 37460 кг, що не відповідає тій вазі, яку встановив відповідач. 
		Вантаж пройшов зваження в СФГ «Алчієв та сини» і в ТОВ «Павлоград зернопродукт» (м. Новомосковськ). Позивач перевозив сипучий вантаж - зерно, яке має властивість переміщатись під час руху вантажівки, а загальна маса вантажу, який він перевозив, не перевищує мінімальне навантаження (11,5 х 4 = 46т.), а в авто було 39850 кг. 
		Навантаження на першу та другу вісь складало 22650 кг. (8050 кг + 14600 кг), що менше максимально дозволеного навантаження (11,5+11,5=23000кг). Отже, згідно вимог п. 22.5 ПДР України він не перевищив фактичну масу перевезеного вантажу і вважає, що відповідач помилився в підрахунках та похибці вагів. 
		Крім того, відповідно до вимог ст. 132-1 ч. 2 КУпАП перевезення повинно бути на загальну вагу, а не на вісь, вісь використовується як підстава допустимості навантаження при загальній вазі. 
		Отже, відповідач не довів наявність порушення правил перевозки вантажу, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. 
		Сама по собі постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки, саме описання адміністративного порушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення.
		Крім того, відповідач не повідомив позивача належним чином про дату та час розгляду адміністративної справи.
		Сторони до судового засідання не з`явилися, про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
		Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
		Фактичні обставини справи.
		Постановою старшого державного інспектора відділу 2д впровадження систем автоматичної фіксації порушень Укртрансбезпеки Шмельова М.В. від 29.07.2024 серії АА № 00020998 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 8500 грн.
		Як зазначено в постанові, 13.07.2024 о 07 год. 49 хв. на трасі М-30, км 996+491 Дніпропетровська область, де є облаштований автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовано, що транспортний засіб VOLVO FН12-42Т державний номер НОМЕР_1 під керування відповідальної особи - ОСОБА_1 , рухався із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 ПДР України: - навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 6,643% (0,764 т.) при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5т. за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. 
		Постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн.
		Відповідно до постанови серії АА № 00020998 від 29.07.2024 р. фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 4 шт.; спарені колеса - 2 вісь, 4 вісь; відстань між вісями 1-2: 3700 мм., 2-3: 4040 мм; 3-4: 4340 мм; навантаження на вісь 1 - 8250 кг., 2 - 14600 кг., 3 - 10000 кг, 4 - 7200 кг; загальна маса - 39850 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на одиночну вісь - 12264 кг.
		% перевищення = (14600 - 11500 - 16% х 14600)/11500) х 100% = 6,643%.
		Перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, транспортним засобом, який належить позивачу, зафіксовано за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM60. Серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - № 04/4446; 1624; 1625 до 22.11.2024.
		Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу: «Автоматизована система зважування ТЗ у русі (WIM)», розміщений на автошляху М-14 Знам`янка  Луганськ - Ізварине, км 233+222 (нова назва М-30 Стрий  Умань  Дніпро  Ізварине, км 996-491), пройшов повірку, за наслідками якої установлено його відповідність вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
		Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником транспортного засобу VOLVO FН12-42Т державний номер НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 .
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятої спірної постанови.
		Оцінка суду.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України. 
		За змістом статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі  Закон № 2344) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
		Згідно з пунктом 8 цього Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
		Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 зазначеного Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» погоджено пропозицію Міністерства інфраструктури і Державної служби з безпеки на транспорті щодо утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби. 
		На виконання цього розпорядження Державною службою України з безпеки на транспорті видано наказ № 340 від 09.09.2020 "Про упорядкування структури Укртрансбезпеки", а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті № 390 від 13.10.2020 з 15 жовтня 2020 року введено в дію нову структуру Укртрансбезпеки та штатний розпис з урахуванням новоутворених міжрегіональних управлінь. 
		Цим же наказом затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті, яке визначає організаційно-правовий статус, основні завдання, функції, повноваження та організаційні засади діяльності територіальних органів Укртрансбезпеки, утворених відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 196-р від 03.03.2020 "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті". 
		Цим Положенням передбачено, що територіальний орган є структурним підрозділом апарату Укртрансбезпеки і забезпечує виконання покладених на Укртрансбезпеку завдань на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а такий, що утворений як міжрегіональний територіальний орган, - на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, на які поширюються його повноваження.
		Отже, територіальним органам Укратрансбезпеки надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
		Статтею 33 Закону № 2344 визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з частиною другою статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
		Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
		Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
		Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
		Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
		Статтею 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
		Частиною 2 ст. 132-1 КУпАП визначено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Примітка. Підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
		Відповідно до статті 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
		Згідно зі статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		На підставі статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Як визначено статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
		Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174).
		Згідно з пунктами 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
		Відповідно до пункту 13 Порядку № 1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
		Згідно з пунктом 3 Вимог до облаштування автоматичних пунктів фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, які є Додатком до Порядку № 1174, у місці установки вимірювального обладнання автоматичного пункту повинні бути здійснені заходи, які відповідають вимогам, наведеним в описі типу засобу вимірювання.
		Відповідно до пункту 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163.
		На підставі пункту 9 Постанови КМУ від 24.02.2016 № 163 «Про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки» (далі - Постанова № 163) засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
		Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
		Відповідно до пункту 12 Порядку № 1174 автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи.
		На підставі пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
		Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
		Як свідчать матеріали справи, інформаційна картка габаритно-вагового контролю автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті, надана відповідачем, містить вичерпний перелік відомостей про зафіксовані параметри, що є необхідними для встановлення складу та події адміністративного правопорушення.
		Формула розрахунку відсоткового перевищення навантаження на загальну масу відповідно до даних інформаційної картки габаритно-вагового контролю та з урахуванням похибки пристрою зважування: % перевищення = ((Хфакт. - Хнорм. - похибка пристрою)/ Хнорм.) х 100%, де Х факт. фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм. нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР.
		Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OІMLR 134-1:2010, помножена на Х факт (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
		Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу позивача: кількість вісей - 4 шт.; спарені колеса - 2 вісь, 4 вісь; відстань між вісями 1-2: 3700 мм., 2-3: 4040 мм; 3-4: 4340 мм; навантаження на вісь 1 - 8250 кг., 2 - 14600 кг., 3 - 10000 кг, 4 - 7200 кг; загальна маса - 39850 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу навантаження на одиночну вісь - 12264 кг.
		% перевищення = (14600 - 11500 - 16% х 14600)/11500) х 100% = 6,643%.
		Таким чином, перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу позивача складає 6,643% (0,764 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11.5 тон.
		При цьому перевищення нормативних параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР, транспортним засобом, який належить позивачу, зафіксовано за допомогою комплексного технічного засобу марки WIM60. Серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії - № 04/4446; 1624; 1625 до 22.11.2024.
		Відповідно до сертифікаті, наданих відповідачем, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM60 відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу та застосовним вимогам Технічного регламенту, пройшов повірку, за наслідками якої установлено його відповідність вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010.
		З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданими відповідачем доказами підтверджується порушення позивачем п. 22.5 Правил, що є підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
		Є безпідставним доводи позивача про неврахування особливостей вантажу, тобто зерна, який під час руху може рухатися, а отже зміщувати центри ваги, та давати похибку під час вимірювання навантаження на осі, оскільки, законодавець заздалегідь передбачив похибку у два відсотки від дозволеної ваги, як загалом, так і на окремі осі.
		Щодо доводів позивача про порушення відповідачем порядку повідомлення про дату розгляду справи, суд зазначає, що частиною 5 статті 279-1 КУпАП передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
		Є неприйнятним посилання позивача на наявність ваги, зафіксованої в товарно-транспортній накладній № 100 від 12.07.2024, оскільки відповідно до абз. 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна не є первинним документом, що підтверджує фактичну масу товарно-матеріальних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей в аспекті підтвердження факту.
		Тому, сам факт наявності товарно-транспортної накладної не виключає перевезення, одночасно і інших товарно-матеріальних цінностей, не вказаних в первинних документах, що впливає на загальну вагу транспортного засобу.
		Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченою ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, а тому, складання постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
		На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
		Предметом позову в цій справі є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, тому судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
		Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.
		Керуючись статтями 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Береста Олександра Миколайовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року у справі № 220/1695/24  залишити без задоволення.
		Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року у справі № 220/1695/24  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 10 березня 2025 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
		Повне судове рішення складено 10 березня 2025 року.
		 
		ГоловуючийІ.Д. Компанієць
		 
		СуддіА.В. Гайдар
		 
		І.В. Геращенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...