Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/2060/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Пособництво державі-агресору.
Надіслано судом: 10.03.2025. Зареєстровано: 11.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.03.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/685/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000069

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №766/2060/23 
		н/п 1-кп/766/685/25
		10 березня 2025 року м. Херсон 
		Херсонський міський суд Херсонської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), представника цивільного позивача ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції), захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань міського суду кримінальне провадження № 22023230000000069 від 31.01.2023 року за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Цюрупинськ, Цюрупинського району, Херсонської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		 
		за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме: віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ на територію України.
		Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року (далі - Резолюція 3314, однією з мов підписання Резолюції): «Применение вооруженной силы государством первым в нарушение Устава является primafacie свидетельством акта агрессии». 
		Відповідно до статті 3 вищевказаної Резолюції 3314: «Любое из следующих действий, независимо от объявления войны, с учетом и в соответствии с положениями статьи 2, будет квалифицироваться в качестве акта агрессии: 
		а) вторжение или нападение вооруженных сил государства на территорию другого государства или любая военная оккупация, какой бы временный характер она ни носила, являющаяся результатом такого вторжения или нападения, или любая аннексия с применением силы территории другого государства или части ее; 
		b) бомбардировка вооруженными силами государства территории другого государства или применение любого оружия государством против территории другого государства; 
		с) блокада портов или берегов государства вооруженными силами другого государства; 
		d) нападение вооруженными силами государства на сухопутные, морские или воздушные силы, или морские и воздушные флоты другого государства; 
		e) применение вооруженных сил одного государства, находящихся на территории другого государства по соглашению с принимающим государством, в нарушение условий, предусмотренных в соглашении, или любое продолжение их пребывания на такой территории по прекращению действия соглашения; 
		f) действие государства, позволяющего, чтобы его территория, которую оно предоставило в распоряжение другого государства, использовалась этим другим государством для совершения акта агрессии против третьего государства;
		g) засылка государством или от имени государства вооруженных банд, групп, иррегулярных сил или наемников, которые осуществляют акты применения вооруженной силы против другого государства, носящие столь серьезный характер, что это равносильно перечисленным выше актам, или его значительное участие в них».
		Отже, з урахуванням вищевикладених норм міжнародного гуманітарного права на території України розпочався збройний конфлікт внаслідок акту агресії рф при наступних обставинах. 
		Так, 24.02.2022 близько 05:15 збройними силами російської федерації нанесено ракетно-бомбові удари по військовим і цивільним об`єктам України, а також введено на територію суверенної держави війська країни-агресора. У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05:30 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ затверджений прийнятим Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ. Згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 22.05.2022 № 2263-ІХ - строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		15.08.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в України», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб, який наразі діє. 
		Таким чином, з 24.02.2022 і до цього дня дії РФ проти України підпадають під всі пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії РФ проти України.
		Починаючи з 24 лютого 2022 року збройні формування РФ вторглися на територію Херсонської області та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації. 
		Тобто, відповідно до ст. 42 Гаазького положення від 18.10.1907, територія м. Херсона та області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою армії рф.
		Відповідно до п. 7 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» - «тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації».
		Статтею 17 Конституції України передбачено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Відповідно до положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) з 01.03.2022 до 11.11.2022» Херсонська міська територіальна, в тому числі місто Херсон перебували в тимчасовій окупації.
		Після окупації Херсонської міської територіальної громади, представниками збройних формувань російської федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій ними території області шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади міста. 
		Починаючи з 25.04.2022 представниками військових формувань РФ захоплено приміщення Херсонської міської ради за адресою: м. Херсон, проспект Ушакова, 37, та фактично заблоковано діяльність міської влади. 
		Всупереч законного порядку установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, на тимчасово окупованій території Херсонської міської територіальної громади Херсонського району Херсонської області, цілеспрямовано було створено підпорядковану, керовану та фінансовану російською федерацією окупаційну адміністрацію - «Военно-гражданская администрация в Херсонской области», в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України, з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом території.
		При цьому, представники підконтрольних російській федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави, а також підприємств, установ та організацій на тимчасово окупованій території, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, державних підприємствах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території.
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_6 , з 23.11.2021 року перебуваючи на посаді керівника КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, являючись громадянином України, у період з 23.04.2022 р. по 22.12.2022 р., діючи умисно з метою завдання шкоди національній безпеці України, будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення частини Херсонської області збройними силами РФ, у тому числі територію м.Херсон, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що Херсонська область є невід`ємною складовою частиною України, порядок утворення органів виконавчої влади регулюється виключно Конституцією України та законами України, за власної ініціативи, вчинив умисні дії з пособництва державі-агресору Російській Федерації та її збройним формуванням шляхом реалізації дій та рішень держави-агресора, її збройних формувань, добровільного збору та передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора Російської Федерації та її збройним формуванням.
		ОСОБА_6 упродовж червня-вересня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м.Херсон, займаючи вище вказану посаду, надавав військовослужбовцям збройних сил Російської Федерації потужності підприємства та організував здійснення працівниками зазначеного підприємства ремонту військової автомобільної техніки збройних формувань російської федерації, а саме: марки «GMC» та марки «ВАЗ» модель «Нива» білого кольору (більш конкретні ідентифікуючі ознаки автомобілів під час досудового розслідування не встановлено).
		Також, ОСОБА_6 , перебуваючи на території м. Херсон, у період з червня по вересень 2022 року, на виконання вказівок окупаційної адміністрації, надавав транспортні засоби, які перебували на балансі підприємства КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради на потреби збройних формувань російської федерації, зокрема для здійснення передислокації військовослужбовців збройних сил Російської Федерації по тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Крім того, ОСОБА_6 перебуваючи на посаді начальника комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, у третій декаді вересня 2022 року, на виконання рішення окупаційної адміністрації щодо проведення незаконного референдуму, надавав вказівки підлеглим працівникам про розміщення в салонах маршрутних автобусів агітаційних листівок з проросійською агітацією щодо проведення референдуму за вступ Херсонської області до складу Російської Федерації. 
		Також ОСОБА_6 , наприкінці жовтня 2022 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м.Херсона, добровільно, діючи на шкоду Україні, на виконання розпорядження окупаційної адміністрації, організував незаконне транспортування на тимчасово окуповану лівобережну територію Херсонської області транспортних засобів, які перебували на балансі КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, зокрема 26 (двадцяти шести) одиниць маршрутних автобусів марки «АТАМАН» А-092Н6 ISUZU та 11 (одинадцять) одиниць маршрутних автобусів марки «ЕТАЛОН», а саме: Автобуси марки «АТАМАН» А-092Н6 ISUZU середня балансова вартість одиниці станом на 01.03.2023 становить 1 млн. 726 тис. 666 грн. 66 коп.: НОМЕР_1 н.к. НОМЕР_80, НОМЕР_2 н.к. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 н.к. НОМЕР_5 , НОМЕР_6 н.к. НОМЕР_7 , НОМЕР_8 н.к. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 н.к. НОМЕР_11 , НОМЕР_12 н.к. НОМЕР_13 , НОМЕР_14 н.к. НОМЕР_15 , НОМЕР_16 н.к. НОМЕР_17 , НОМЕР_18 н.к. НОМЕР_19 , НОМЕР_20 н.к. НОМЕР_21 , НОМЕР_22 н.к. НОМЕР_23 , НОМЕР_24 н.к. НОМЕР_25 , НОМЕР_26 н.к. НОМЕР_27 , НОМЕР_28 н.к. НОМЕР_29 , НОМЕР_30 н.к. НОМЕР_31 , НОМЕР_22 н.к. НОМЕР_32 , НОМЕР_33 н.к. НОМЕР_34 , НОМЕР_35 н.к. НОМЕР_36 , НОМЕР_37 н.к. НОМЕР_38 , НОМЕР_39 н.к. НОМЕР_40 , НОМЕР_41 н.к. НОМЕР_42 , НОМЕР_43 н.к. НОМЕР_44 , НОМЕР_45 н.к. НОМЕР_46 , НОМЕР_79 н.к. НОМЕР_47 н.к. НОМЕР_48 , автобуси марки «ЕТАЛОН» А-08128 середня балансова вартість одиниці станом на 01.03.2023 становить 1 млн. 476 тис. грн.: НОМЕР_49 н.к. НОМЕР_78, НОМЕР_50 н.к. НОМЕР_51 , НОМЕР_52 н.к. НОМЕР_53 , НОМЕР_54 н.к. НОМЕР_55 , НОМЕР_56 н.к. НОМЕР_57 , НОМЕР_58 н.к. НОМЕР_59 , НОМЕР_60 н.к. НОМЕР_61 , НОМЕР_62 н.к. НОМЕР_63 , НОМЕР_64 н.к. НОМЕР_65 , НОМЕР_66 н.к. НОМЕР_67 , НОМЕР_68 н.к. НОМЕР_69 загальною вартістю 61 129 333 грн. 20 коп.
		Крім того, ОСОБА_6 22 грудня 2022 року, займаючи вище вказану посаду, добровільно здійснив реєстрацію так званого КП «Херсонкомунтранссервис» Херсонского городского совета» в «Единый государственный реестр юридических лиц» за законодавством Російської Федерації.
		Таким чином, дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ч. 1 ст. 111-2 КК України як вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Відповідно ст. 129 Конституції України, ст. 7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
		Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, знає або повинний був знати про розпочате щодо нього кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, ухвалою суду від 22 листопада 2023 року прийнято рішення про здійснення спеціального судового провадження стосовно вказаного вище обвинувального акту та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченого.
		У зв`язку з цим обвинувачений ОСОБА_6 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого йому обвинувачення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1ст. 7 КПК України).
		Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) ОСОБА_6 , який показань суду не надав, будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Так, відповідно до ухвали суду від 22.11.2023 р. вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за відсутності обвинуваченого (in absentia) в порядку спеціального судового провадження (т. 1 арк. справи 149-152).
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним або таким, який повинний був бути обізнаним, що стосовно нього розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, у судові засідання не з`явився, незважаючи на судові повістки (оголошення), надані до: газети «Урядовий кур`єр» (том 1 арк. справи 65, 95, 168, 199, том 3 арк. справи 205, том 5 арк. справи 192, 218, том 6 арк. справи 12), сайту офісу Генерального Прокурора (том 1 арк. справи 74, 198, том 3 арк. справи 202 -204, 224, том 4 арк. справи 1, 16, том 5 арк. справи 105, 186, 191, 244, том 6 арк. справи 13, 30, 54), сайті суду (том 1 арк. справи 90, 146, 147, 158, 174, 183, 187, том 2 арк. справи 218, том 3 арк. справи 167, 175, 216, 243, том 5 арк. справи 102, 180, 202, 217, 234, том 6 арк. справи 9, 25, 50), надіслані захиснику обвинуваченого (том 1 арк. справи 69, 86, 153, 160, 171, 179, 191, том 2 арк. справи 219, том 3 арк. справи 169, 178, 217, 248, том 4 арк. справи 10, том 5 арк. справи 101, 175, 197, 211, 229, том 6 арк. справи 6, 22, 49). Слід зазначити, що судові повістки обвинуваченому за останньою відомою адресою проживання не направлені, оскільки АТ «УКРПОШТА» не приймає та не пересилає поштову кореспонденцію на тимчасово окуповану територію (повідомлення від 06.10.2023 р. том 1 арк. справи 83-84).
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_6 , який повинний був знати про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед судом за діяння, вчинені на території суверенної України, та захищати себе безпосередньо у суді, а також свідчать про його намір ухилення від кримінальної відповідальності на тимчасово окупованій території України.
		У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_6 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (пп. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з гарантій презумпції невинуватості.
		При цьому, це кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника адвоката ОСОБА_8 (на досудовому слідстві), який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Кіровоградській та Миколаївській областях доручення від 18.04.2023 р. № 014-001403ч (том 4 арк. справи 213) та захисника - адвоката ОСОБА_5 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області доручення № 021-210000334 від 14.08.2023 р. в ході судового розгляду (том 1 арк. справи 43).
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 просила винести виправдувальний вирок через не доведення винуватості її підзахисного, в задоволенні цивільних позовів відмовити.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі "Козинець проти України", заява №75520/01, п.54, від 6 грудня 2007 року із внесеними змінами від 27 лютого 2008 року, рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п.150, від 21 квітня 2011 року, та рішення у справі "Яременко проти України", заява N 32092/02, п.57, від 12 червня 2008 року).
		У постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 01 квітня 2020 року зазначено, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора, за обставин викладених в обвинувальному акті та визнаних судом доведеними підтверджується сукупністю зібраних в кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні доказів.
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області, документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_70 , виданим 11.07.2001 р. Цюрупинським РВ УМВС України в Херсонській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_71 (том 4 арк. справи 37 - особова картка Державної міграційної служби).
		ОСОБА_6 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах зазначеного кримінального провадження, що 24.02.2022 о 05:00 президент РФ оголосив своє рішення про початок спеціальної військової операції в Україні та збройними силами РФ здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» Херсонська міська територіальна громада з 01.03.2022 по 11.11.2022 була тимчасово окупованою рф територією України.
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань номер кримінального провадження 22023230000000069 вбачається, що за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, дата внесення відомостей 31.01.2023, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зокрема, громадянин України ОСОБА_6 після повномасштабного вторгнення військовослужбовців зс рф на територію Херсонської області, працював на КП «Херсонкомунтранссервіс», де з метою завдання шкоди України, вчиняв умисні дії, спрямовані на допомогу представникам окупаційної влади держави-агресора (пособництво), шляхом організації ремонту військової техніки зс рф на території КП «Херсонкомунтранссервіс» та перереєстрації рухомого та нерухомого майна вказаного підприємства у відповідності до російського законодавства з метою подальшої передачі матеріальних активів представникам держави-агресора (том 4 арк. справи 22).
		Не дивлячись на висловлену захисником процесуальну позицію, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні відповідного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, за наведених вище обставин знайшло своє підтвердження наданими стороною обвинувачення та безпосередньо дослідженими судом доказами.
		У судовому засіданні досліджені документи, які стали підставою для реєстрації кримінального провадження:
		- повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 31.01.2023р. з додатками - рапорт про виявлені ознаки кримінального правопорушення від 27.01.2023 р., пояснення ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (том 4 арк. справи 9-36).
		Заяв та клопотань щодо порушення порядку початку досудового розслідування від учасників кримінального провадження не надходило.
		Винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, не зважаючи на позицію сторони захисту, повністю доводиться сукупністю досліджених у ході судового розгляду наступних доказів.
		Так, Верховний Суд у постанові від 07.02.2024 у справі № 202/4850/23 зазначив, що кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, під час дії воєнного стану, який введений на території України відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та продовжений на даний час, що є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (в редакції наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 07.06.2023), Херсонська міська територіальна громада Херсонської області (код UA65100150000057191) перебувала в тимчасовій окупації з 01.03.2022 р. по 11.11.2022 р.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що працював начальником служби економічної безпеки у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 , після окупації Херсонської області продовжував працювати. Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 їздив на наради з призначеними керівниками військової окупаційної адміністрації, в тому числі з Кобцем, зустрічався з куратором ОСОБА_11 , начальником колонії № 90. ОСОБА_6 надавав вказівки щодо ремонту військової автомобільної техніки збройних формувань російської федерації, а саме: марки «GMC» та марки «ВАЗ» модель «Нива» білого кольору. Крім того, ОСОБА_6 надав два транспортні засоби марки «Богдан», які перебували на балансі підприємства КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, на потреби збройних формувань російської федерації. Також ОСОБА_6 надав вказівки відділу експлуатації щодо розміщення в салонах маршрутних автобусів агітаційних листівок з проросійською агітацією. Крім того, влітку 2022 року ОСОБА_6 надавав автобусну техніку КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради для здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90» з метою будівництва останніми інженерно-фортифікаційних споруд в інтересах зс рф на тимчасово окупованій території. В той же час зазначив, що він особисто вказівок ОСОБА_12 не чув, але без прямої вказівки керівника підприємства нічого не робилося. Також він чув, що Коржу нанесли тілесні ушкодження люди у військовій формі через те, що він вивіз кошти, які повинний був заплатити працівникам підприємства - за 10 днів до деокупації.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні дала покази, відповідно до яких під час окупації Херсонської області вона працювала старшим диспетчером у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 . Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 підтримував дружні відносини із заступником голови воєнно-цивільної адміністрації м. Херсон ОСОБА_11 , надавав вказівки щодо розміщення в салонах маршрутних автобусів агітаційних листівок з проросійською агітацією, виділення транспортних засобів підприємства на заходи, що проводилися окупаційною адміністрацією, здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90» та з колонії у с.Дар`ївки на копку траншей (4-5 автобусів), передачі автобусу марки «Богдан» на потреби збройних формувань російської федерації; організував незаконне транспортування на тимчасово окуповану лівобережну територію Херсонської області транспортних засобів, які перебували на балансі КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради. Зазначила, що ОСОБА_6 такі дії вчиняв добровільно, це відслідковувалося за зовнішніми ознаками спілкування з особами рф. Вона не бачила, щоб до ОСОБА_6 застосовувалися насильницькі дії. Він особисто давав вказівку перевіряти маршрути та фотографувати на предмет розміщення агітаційних листівок.
		Допитаний в суді свідок ОСОБА_14 показав, що працював у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради головним механіком, здійснював контроль за ремонтом автотранспорту, керівником був ОСОБА_6 , в тому числі і під час окупації. Під час окупації ОСОБА_6 спілкувався на території підприємства з військовим рф, представниками окупаційної влади, начальником 90 колонії, ОСОБА_11 , відносини були дружелюбними. Щодо передачі активів підприємства йому особисто нічого невідомо. Знає, що транспорт підприємства їздив до 90 колонії возили засуджених на автобусах Еталон. Відомо, що військовим рф передали автобус ОСОБА_15 - ОСОБА_6 надавав розпорядження передати автобус двом військовим, які за ним приїдуть (прийшли 2 особи в чорному, розпізнавальних знаків він не бачив). Бачив, що в автобусах були розміщені листівки про безкоштовну медицину у м.Херсоні рф, такі вказівки міг давати лише директор. Під час окупації зарплату отримував в російських рублях. Особисто з ним ОСОБА_16 бесід під час окупації не вів. Також знає, що за розпорядженням Коржа ремонтували військову техніку на території підприємства, наприклад марки Нива з латинською літерою «v», броньований джип, яким користувався ОСОБА_17 , запчастини привозили ті, чию техніку ремонтували. В жовтні 2022 р. Корж сказав віддати автобуси Еталони , Атамани , Мани водіям у цивільному у супроводженні військових. Автотранспорт ремонтували його підлеглі, оскільки ОСОБА_16 дав розпорядження - його треба було виконати.
		Свідок ОСОБА_21 , будучи допитаним в судовому засіданні показав, що під час окупації Херсонської області працював начальником безпеки руху та охорони праці у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 . Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 добровільно співпрацював з окупаційною владою та окупаційними військами, зокрема підтримував дружні відносини із заступником голови воєнно-цивільної адміністрації м.Херсон від окупаційної влади ОСОБА_11 та головою воєнно-цивільної адміністрації м.Херсон ОСОБА_22 (приїжджав до ОСОБА_12 по 2 рази на тиждень, їх спілкування було товариським). Також до ОСОБА_12 приїзжав регулярно начальник СІЗО. У ОСОБА_12 в кабінеті на столі була конституція рф, на його питання щодо діяльності на користь рф ОСОБА_16 йому відповідав, що всі будуть в рф. Так, ОСОБА_6 надавав автотранспорт підприємства представникам окупаційної влади та окупаційних військ на їх вимогу. ОСОБА_6 надавав вказівки щодо розміщення в салонах маршрутних автобусів підприємства агітаційних листівок з проросійською агітацією. Крім того, ОСОБА_6 надавав вказівки щодо виділення транспортних засобів підприємства для здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90», передачі автобусу марки «Богдан» на потреби збройних формувань російської федерації. Особисто ОСОБА_16 говорив на планерках, що все тут буде росія і після приєднання «ми будемо в шоколаді». Корж отримував перепуски щодо руху автобусів на АРК, автобуси надавалися для виконання завдань окупаційної влади, розпорядження він надавав начальнику експлуатації ОСОБА_23 , а вона водіям. Ремонт автомеханіки окупаційної влади та військових також здійснювався за його вказівкою, він особисто бачив ремонт 1 бтр, 3 легкових авто, 2 автомобілів Урал. Ремонт техніки військових рф мав систематичний характер - вони могли приїжджати і вночі.
		З показань свідка ОСОБА_24 в судовому засіданні встановлено, що під час окупації Херсонської області він працював водієм у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 . Під час окупації зарплату отримував і в гривнях і в рублях. Коржа бачив не часто, оскільки був водієм маршрутного автобуса. Бачив на території підприємства як приїжджали військові, окупаційна влада та ОСОБА_16 з ними спілкувався. З візуальної поведінки не вбачалося, що він діє під примусом. Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 співпрацював з окупаційною владою та окупаційними військами, зокрема надавав вказівки щодо виділення транспортних засобів підприємства для здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90» для копки окопів під Миколаїв. Особисто в маршрутному автобусі, яким він керував, були розміщені агітаційні листівки щодо прийняття участі у референдумі за вказівкою ОСОБА_23 , якій дав відповідне розпорядження Корж, перед деокупацією з підприємства були вивезені на лівий беріг більше 25 автобусів.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 , показав, що під час тимчасовою окупації м.Херсона він працював охоронцем у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, зарплату отримував в рублях. Керівником вказаного підприємства залишався ОСОБА_6 і тільки він міг надавати вказівки підлеглим про вчинення певних дій. Знає, що в автобусах розміщалися рекламні листівки щодо референдум на користь росії. Розклеювала їх ОСОБА_26 начальник експлуатації, ймовірно за вказівкою ОСОБА_12 . На автобусах підприємства возили засуджених; кур та яйця з птахофабрики. Автобусів з підприємства в його зміну вивезли більше 25 одиниць, вважає, що за вказівкою ОСОБА_12 , оскільки такі розпорядження даються лише керівником, але він особисто не чув. На підприємстві бачив, як ремонтували декілька військових авто «Тигрів», також вважає, що за вказівкою директора. Перед деокупацією ОСОБА_16 з`являвся на підприємстві дуже зрідка. Також свідок зазначив, що він бачив з побоями ОСОБА_6 , з якою метою та за що йому невідомо. Побиття відбулося у період з 5 по 7 листопада 2022 року, тобто після того, як за вказівкою ОСОБА_6 вже були вивезені автобуси підприємства на лівий беріг.
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що під час окупації Херсонської області працював слюсарем у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 , зарплату отримував в гривнях, останній місяць перед деокупацією в рублях. Перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_6 співпрацював з окупаційною владою та окупаційними військами, до нього приїжджали неодноразово і військові рф, і працівники фсб. Корж неодноразово надавав вказівки щодо ремонту автомобільної техніки збройних формувань російської федерації, зокрема, джипу броньованого, яким користувався ОСОБА_17 , «Ниви» білого кольору, УАЗ-«буханки». Крім того, в салонах маршрутних автобусів підприємства за вказівкою директора в один день розмістили агітаційні листівки з проросійською агітацією. В останній місяць перед декокупацією була вказівка ОСОБА_12 підготувати автобуси, в основному Атамани - за ними приїхали військові рф з водіями, які працювали на лівому березі та забрали приблизно 25 автобусів Атаман та ще Еталони. Потім чув, що ці автобуси з`явилися на тимчасово окупованій території Херсонської області.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 пояснив, що під час окупації працював водієм у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, яке очолював ОСОБА_6 , здійснював пасажирські маршрутні перевезення. ОСОБА_6 співпрацював з окупаційною владою та окупаційними військами, зокрема, надавав вказівки щодо виділення транспортних засобів підприємства для здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90». Він особисто перевозив наприкінці березня-початку квітня 2022 р. засуджених з колонії 10 до колонії 90, вказівку йому ОСОБА_28 начальниця відділу експлуатації. Ще один раз він їздив в 7 колонію у Збур`ївці - там перевозили засуджених хворих на туберкульоз. Зазвичай такі поїздки проводилися у супроводі військових рф з БТРом, в автобус сідали військові один «руський», один «бурят». Вказав, що ОСОБА_29 безпосередньо підпорядковувалася ОСОБА_12 і самостійно без його відома такі вказівки робити не могла.
		Крім показів свідків, як окремо, так і у їх сукупності, вина ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні, доказами:
		- витягом з «Единого государственного реестра юридических лиц», що сформована з використаннням сервіса на офіцйному сайті «ФНС России» в мережі інтернет (том 4 арк. спарви 78-81), відповідно до якого 22 грудня 2022 року зареєстрована як юридична особа за російським законодавством «Коммунальное предприятие «Херсонский коммунальній сервис» Херсонского городского совета» з місцезнаходженням «Херсонская область Г.О. Херсонский г.Херсон», від імені юридичної особи без доручення має право діяти з 22.12.2022 « ОСОБА_30 » - керівник юридичної особи;
		- листом КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради № 31/03/-1 від 31.03.2023, яким повідомлено про кількість станом на 24.02.2022 р. на балансі та в користуванні підприємства загальної кількості рухомого майна - 80 маршрутних автобусів, з яких 29 автобусів у користуванні. Визначено кількість автобусів переданих на тимчасове зберігання та користування за розпорядженням т.зв. голови військово-цивільної адміністрації ОСОБА_22 , при цьому наприкінці жовтня 2022 року з території підприємства вивезені 20 одиниць автобусів на лівобережжя річки Дніпро (перебуває під тимчасово окупацією). Також у вказаний період з території підприємства викрадено 26 одиниць маршрутних автобусів марки «АТАМАН» та 11 маршрутних автобусів марки "ЕТАЛОН" кількість вивезених одиниць техніки на тимчасово окуповану лівобережну територію Херсонської області;
		- ксерокопією розпорядження № 181-р від 19.08.2022 р. т.зв. голови військово-цивільної адміністрації Херсонської територіальної громади Херсонського району Херсонської області « ОСОБА_31 » щодо передачі комунальному підприємству «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради для проведення господарської діяльності у зв`язку з виробничою необхідністю для належного надання містянам при організації перевезень автомобільним транспортом роботи комунальних служб та підприємств на території Херсонської міської територіальної громади, відповідно до якого директору комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс» « ОСОБА_32 » прийняти на тимчасове зберігання та користування автобуси МАN А78 в кількості 29 штук з подальшою реєстрацією (том 4 арк. справи 91); ксерокопією актів «приема-передачи автобуса МАN А78» кількості 29 одиниць, підписаних вищевказаними особами, при цьому слід зазначити, що вказані акти мають печатку на підписі « ОСОБА_33 » саме українського зразку - КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради з кодом юридичної особи 012335573, а прізвище та ініціали російською мовою обвинуваченого зазначені як « ОСОБА_33 », відповідають російському написанню - « ОСОБА_34 » (том 4 арк. справи 98-120); копіями свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, тимчасових реєстраційних талонів, що свідчать про право користування або власності рухомого комунальному підприємству «Херсонського комунального транспортного сервісам» Херсонської міської ради (том 4 арк. справи 1221. 123-159);
		- висновками судово автотоварознавчих експертиз СЕ-19/155-23/6631 АВ від 19.06.2023, СЕ-19/155-23/6638 АВ від 19.06.2023, якими визначено вартість автотранспорту, що перебував на балансі у КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради та який було вивезено на тимчасово окуповану лівобережну територію Херсонської області (том 4 арк. справи 174-188, 198-206);
		- протоколом пред`явлення речей для впізнання за фотознімком від 12.04.2023, в ході якого ОСОБА_9 впізнав агітаційну листівку рф, яка розклеювалася в салонах автобусів, які належать КП «ХКТС» (том 5 арк. справи 12-138);
		- протоколом огляду від 31.03.2023, в ході якого оглянуто публікацію в додатку «Telegram» за посиланням https://t.me/kherson_borsch/2587, в якій наявний текст (російською мовою): «Нашлись автобусы, которые россиянцы украли в Херсоне. Их засветили в одном из сюжетов пропагандонов об эвакуации из Каховки. Даже не убрали с них надписи, свидетельствующие, что они принадлежат КП «Херсонский коммунальный транспортный сервис» Херсонского городского совета» та фотознімки автобусів (том 5 арк. справи 153-158);
		- протоколом огляду предметів від 02.03.2023, в ході якого встановлено факт використання офіційної електронної скриньки КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, а саме kpxkts@ukr.net, в переписці з «Налоговой службой Херсонской области» (том 5 арк. справи 162-169);
		- протоколом огляду від 03.04.2023, в ході якого встановлено факт реєстрації так званого КП «Херсонкомунтранссервис» Херсонского городского совета» в «Единый государственный реестр юридических лиц» за законодавством Російської Федерації (том 5 арк. справи 146-152).
		У судовому засіданні сторона захисту не ставила під сумнів вищевказані надані стороною обвинувачення докази, та не заявляла клопотань, передбачених приписами ст. 89 ч.3 КПК України, з підстав, передбачених приписами ст. 85-87 КПК України.
		При таких обставинах, суд, враховуючи позицію учасників судового провадження, вважає, вищезазначені докази належними та допустимими.
		Суд не приймає до уваги протоколи пред`явлення речей для впізнання за фотознімком від 12.04.2023 зі свідком ОСОБА_35 , оскільки зазначена особа не була безпосередньо допитана у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.352 КПК України.
		У допиті свідка ОСОБА_35 було відмовлено, оскільки вона знаходилася в судовому засіданні 07.05.2024 р. при допиті свідка ОСОБА_21 як вільний слухач та стверджувала, що вона не є свідком по цій справі, а просто керівник свідка, допит якого здійснюється судом. 
		Закон України «Про національну безпеку України» визначає національні інтереси як національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
		У чинному національному законодавстві відсутнє визначення дефініції «шкода Україні». Етимологічно слово «шкода» означає збитки, втрати, що є наслідком вчинення будь яких неправомірних дій, що спричинені кримінальним правопорушенням. Шкода є сукупністю несприятливих особистих немайнових, а також майнових наслідків, що виникли у разі порушення суб`єктивних прав фізичної або юридичної особи. 
		У теорії кримінального процесу розмежовуються поняття «шкода» і «збитки». Шкода - це будь яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову та немайнову (моральну). Шкода завжди є результатом неправомірної поведінки суб`єкта злочину внаслідок порушення чинного законодавства, встановлених правил, відповідальність за які передбачено статтями Особливої частини КК України.
		Враховуючи вищезазначене, а також беручи до уваги ключову ознаку держави - її суверенність, цілком обґрунтовано, що дії особи щодо підтримки рішень окупаційної влади держави-агресора завдають шкоду Україні як державі у міжнародно-правовому вимірі. Вочевидь, шкода завдається Україні як державі і у матеріальній (знищення майна, ресурсів, втрачена вигода тощо), й у нематеріальній площинах (репутація, сталий розвиток, стабільність політичної, економічної та інших підсистем конституційного ладу України).
		Таким чином можна констатувати, що злочин за ч.1 ст. 111-2 КК України спрямований на підрив окремих елементів національної безпеки або одночасно всіх загалом, які у свою чергу виступають по суті засадами української державності; завдання шкоди національним інтересам у розумінні Закону України «Про національну безпеку України», що, зрештою, пов`язано з загрозою самому існуванню української держави як суверенного учасника міжнародноправових відносин. Особа має усвідомлювати, що її дії, згідно з цією статтею, спрямовані на нанесення шкоди Україні, що й надає скоєному діянню характер суспільної небезпечності.
		Навіть якщо ця шкода є формальною, наявність усвідомленого бажання завдати її вказує на те, що особа повинна розуміти характер потенційних наслідків своїх дій. Причина - бажання завдати шкоду, наслідок - дії, які на думку особи можуть призвести до шкоди. Особа повинна усвідомлювати можливий характер шкоди, який може бути завданий її діями, чи то через допомогу, чи передачу певних матеріальних об`єктів. У цьому випадку особа повинна розуміти наслідки своїх суспільно небезпечних дій та мати мету - завдати потенційної шкоди Україні в майбутньому.
		Суд вважає, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_6 добровільно підтримував рішення окупаційної адміністрації держави-агресора та їх військових формувань, маючи на меті завдання потенційної шкоди України шляхом підтримки окупаційному режиму, чим безумовно нанесена шкода державі Україна, в тому числі в економічній та політичний сфері через підтримку режиму встановленого окупаційною владою держави-агресора, що негативним чином впливає на репутацію, сталий розвиток, стабільність політичної, економічної та інших підсистем конституційного ладу України.
		Учасники справи не наполягали на огляді дисків, які долучені до протоколів.
		В судовому засіданні 03.03.2025 р. після дослідження в повному обсязі доказів наданих суду, сторони обвинувачення та захисту зазначили про відсутність доповнень.
		Інші документи, які надані стороною обвинувачення є процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурні питання досудового розслідування, встановлюють чи визначають певні процесуальні статуси, або їх затверджують.
		При цьому, суд також урахував, що сторона захисту не посилалась на порушення порядку проведення досудового розслідування, як і прийняття певних процесуальних рішень, а отже, у силу положень статей 22, 26 КПК України, суд також не вбачає підстав надавати оцінку цим документам. 
		Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.
		Недопустимості доказів згідно вимог ст. 87-89 КПК України судом не встановлено, оскільки всі докази встановлені, зібрані та перевірені органом досудового розслідування, а згодом судом, відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України. Істотних порушень прав та свобод людини, визначених ст. 87 КПК України під час розгляду справи, судом не встановлено. Досліджені в судовому засіданні докази відповідають вимогам щодо їх отримання, узгоджуються між собою, та не викликають сумнівів.
		Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються між собою як сукупність доказів, які судом покладено у вирок. Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.
		Дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши зазначені докази, оцінивши їх в аспекті ст.94 КПК з точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст.91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-карного діяння, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine»)(з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, вважає встановленою та доведеною вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 111-2 КК України, вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
		При цьому, фактичну позицію сторони захисту в частині того, що він здійснював пасажирські перевезення під час окупації під тиском, тобто не добровільно, суд не приймає до уваги, оскільки відсутні докази звернення ОСОБА_6 як під час окупації, так і після деокупації міста Херсона до правоохоронних органів із заявою про факт тиску на нього з боку окупаційної влади. Крім того, остаточно підприємство було перереєстровано по законам рф після деокупації м.Херсона та фактичного перебування ОСОБА_6 на лівобережній частині Херсонської області. 
		Доводи сторони захисту щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 та відсутності в діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Фізичний чи психічний примус і крайня необхідність є обставинами, які за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст. 111-2 КК України, відповідно до статей 39 і 40 КК України.
		Суду не надано доказів, що ОСОБА_6 вчиняв інкриміновані дії, під безпосереднім впливом: а) фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками (йдеться про катування в розумінні ст. 127 КК України, тобто спричинення сильного фізичного болю, побої, мучення тощо з певною метою); б) фізичного примусу, внаслідок якого вона могла керувати своїми діями, а також психічного примусу, за сукупності таких умов: такі дії цієї особи були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом правам її або інших осіб, або суспільним інтересам чи інтересам держави, цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами та при цьому не було спричинено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці).
		Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_6 застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу щодо вчинених ним дій з боку окупаційної влади, суду не надано. Можливий, але достовірно не підтверджений факт нанесення йому тілесних ушкоджень можливо мав місце менше ніж за 10 днів до деокупації м.Херсона та вивезення автобусів підприємства на лівий беріг Херсонської області та ймовірно пов`язаний як зазначив свідок ОСОБА_9 з вивезенням ОСОБА_6 зарплати працівників підприємства.
		Також ОСОБА_6 обвинувачується в наступному: використовуючи свою посаду керівника КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс», реалізуючи злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору російській федерації, її збройним формуванням з метою завдання шкоди Україні, в першій декаді квітня 2022 року, перебуваючи на території м.Херсона, добровільно, на виконання вказівок окупаційної влади та збройних формувань російської федерації, організував використання автобусної техніки КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс», Херсонської міської ради для здійснення перевезення ув`язнених Державної установи «Північна виправна колонія №90» з метою будівництва останніми інженерно-фортифікаційних споруд в інтересах зс рф на тимчасово окупованій поблизу с. Новокиєвка, Снігурівського району, Миколаївської області.
		Частиною 3 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		Оцінюючи докази сторони обвинувачення у їх сукупності суд дійшов висновку, що вказаний епізод підлягає виключенню, оскільки закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, не має зворотної дії в часі (ч. 2 ст. 5 КК України), тому за діяння, передбачені ст. 111-2 КК України, особи, які вчинили їх до 23 квітня 2022 р не несуть відповідальність.
		При доведеності винуватості ОСОБА_6 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст.17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.06.2018 у справі № 712/13361/15 (провадження № 51-1604км18, ЄДРСР № 74777387). Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 у справі №688/788/15-к (провадження № 51-597км17, ЄДРСР № 75286445). Зокрема, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК України.
		Отже, надані стороною обвинувачення докази, які зібрані під час досудового розслідування, надані свідками покази безпосередньо у судовому засіданні доводять беззаперечно (поза розумним сумнівом), що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Обґрунтування здійснення всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав ОСОБА_6 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження (ч. 5 ст. 374 КПК України).
		Згідно постанови слідчого від 05.06.2023 року ОСОБА_6 оголошений у розшук (том 1 арк. справи 113-116).
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.06.2023 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу УСБ України в Херсонській області про застосування запобіжного заходу та обрано відносно ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою без визначення розміру застави з подальшим доставленням до слідчого судді, суду не пізніше 48 годин з часу доставки до місця кримінального для розгляду за його участю питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його заміну на більш м`який (том 1 арк. справи 117-120, том 5 арк. справи 1-4).
		Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20.06.2023 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу УСБ України в Херсонській області та постановлено здійснювати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023230000000069 від 31.03.2023 року, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України (том 1 арк. справи 124-127).
		Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 22 листопада 2023 року задоволено клопотання прокурора і вирішено здійснювати Херсонським міським судом Херсонської області спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № №22023230000000069 від 31.03.2023 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України (том 1 арк. справи 149-152, том 5 арк. справи 23-26).
		При цьому судом встановлено, що наявні достатні дані про те, що ОСОБА_6 переховується від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Тому були наявні всі підстави для здійснення спеціального досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження в порядку спеціального судового провадження (in absentia).
		Під час досудового розслідування і на протязі судового розгляду обвинувачений ОСОБА_6 викликався до слідчого та в судові засідання, інформувався про прийняті рішення відповідно до вимог ст. 297-5, ч. 3 ст. 323 КПК України, в тому числі шляхом публікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора та Херсонського міського суду Херсонської області. Крім того кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_5 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Херсонській області. Захисник ОСОБА_5 з`являлася за викликами, приймала участь в судових засіданнях, в тому числі при дослідженні доказів, висловлювала думку щодо клопотань сторони обвинувачення та критичне ставлення щодо доказів сторони обвинувачення, наводила доводи, здійснював допит свідків, в цілому займала активну позицію при реалізації процесуальних прав та обов`язків.
		Отже під час кримінального провадження були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_6 на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження (in absentia).
		Аналізуючи фактичні дані, встановлені на підставі наведених вище доказів, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_6 в обсязі пред`явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України - вчинення умисних дій, спрямованих на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора (пособництво), вчинені громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації рішень окупаційної адміністрації держави-агресора, добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.
		Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий; відомості про наявність утриманців відсутні; не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; матеріали, характеризуючи його особу відсутні. 
		Під час досудового слідства виявлено, що обвинуваченому належить на праві власності 1/2 частина домоволодіння у смт.Антонівка м.Херсон, транспортний засіб Mercedes-benz Sprinter 412 D. 
		Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 відсутні.
		Обставиною, що обтяжує ОСОБА_6 покарання, суд, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України, визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до умисних особливо тяжких злочинів; конкретні обставини скоєного ним кримінального правопорушення; особу винного; відсутність обставин, які пом`якшують та наявність обставини, яка обтяжує покарання.
		Відповідно до змісту ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Так, згідно з роз`ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (в редакції Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладено у постанові від 02.03.2021 у справі №721/115/19, для досягнення пропорційності між злочином та покаранням, основним чинником, який має братися до уваги під час визначення виду та міри покарання за злочин, є ступінь його тяжкості та небезпечності. При призначенні покарання судам слід прагнути до справедливості та пропорційності, а будь-які винятки з цієї мети мають бути належним чином обґрунтовані.
		Абзацем 5 ч. 1 ст. 55 КК України позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основне або додаткове покарання за вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 111-1, 111-2 цього Кодексу, призначається на строк від десяти до п`ятнадцяти років.
		Також, призначаючи покарання суд ураховує, що згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого і що згідно з ч. 2 ст. 52 КК України конфіскація майна є додатковим видом покарання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Призначаючи покарання обвинуваченому суд виходить із положень ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, яке віднесено до особливо тяжких злочинів, проти основ національної безпеки України, конкретні обставини та наслідки, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства, з конфіскацією майна та призначенням додаткового покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 111-2 КК України як обов`язкового, у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах і організаціях усіх форм власності. Дійшовши висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 основного покарання у вигляді позбавлення волі, з призначенням додаткового покарання, на думку суду, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що відповідає меті покарання.
		З цих же причин, суд не вбачає підстав до застосування положення ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі, тому строк відбування ним покарання слід рахувати з часу його фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання слід обчислювати відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України.
		Враховуючи те, що ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 20 червня 2023 року в порядку, визначеному ч. 6 ст. 193 КПК України обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити незмінним.
		Частиною 2 ст. 122 КПК України визначено, що залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким установам із Державного бюджету України. При цьому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно із ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації. З урахуванням наведено підстави для зняття арешту відсутні з майна обвинуваченого, накладений ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 червня 2023 року відсутні.
		Питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, за приписами ст. 100 КПК України. Відомості про визнання речовими доказами будь-яких предметів відсутні.
		Щодо цивільних позовів.
		Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Судом встановлено, що обвинувачений по відношенні до потерпілого КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» вчинив неправомірні дії, а саме організував незаконне транспортування на тимчасово окуповану лівобережну територію Херсонської області транспортних засобів, які перебували на балансі КП «Херсонський комунальний транспортний сервіс» Херсонської міської ради, зокрема 26 (двадцяти шести) одиниць маршрутних автобусів марки «АТАМАН» А-092Н6 ISUZU та 11 (одинадцять) одиниць маршрутних автобусів марки «ЕТАЛОН», а саме: Автобуси марки «АТАМАН» А-092Н6 ISUZU середня балансова вартість одиниці станом на 01.03.2023 становить 1 млн. 726 тис. 666 грн. 66 коп.: НОМЕР_1 н.к. НОМЕР_80, НОМЕР_2 н.к. НОМЕР_3 , НОМЕР_4 н.к. НОМЕР_5 , НОМЕР_6 н.к. НОМЕР_7 , НОМЕР_8 н.к. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 н.к. НОМЕР_11 , НОМЕР_12 н.к. НОМЕР_13 , НОМЕР_14 н.к. НОМЕР_15 , НОМЕР_16 н.к. НОМЕР_17 , НОМЕР_18 н.к. НОМЕР_19 , НОМЕР_20 н.к. НОМЕР_21 , НОМЕР_22 н.к. НОМЕР_23 , НОМЕР_24 н.к. НОМЕР_25 , НОМЕР_26 н.к. НОМЕР_27 , НОМЕР_28 н.к. НОМЕР_29 , НОМЕР_30 н.к. НОМЕР_31 , НОМЕР_22 н.к. НОМЕР_32 , НОМЕР_33 н.к. НОМЕР_34 , НОМЕР_35 н.к. НОМЕР_36 , НОМЕР_37 н.к. НОМЕР_38 , НОМЕР_39 н.к. НОМЕР_40 , НОМЕР_41 н.к. НОМЕР_42 , НОМЕР_43 н.к. НОМЕР_44 , НОМЕР_45 н.к. НОМЕР_46 , НОМЕР_79 н.к. НОМЕР_47 н.к. НОМЕР_48 , автобуси марки «ЕТАЛОН» А-08128 середня балансова вартість одиниці станом на 01.03.2023 становить 1 млн. 476 тис. грн.: НОМЕР_49 н.к. НОМЕР_78, НОМЕР_50 н.к. НОМЕР_51 , НОМЕР_52 н.к. НОМЕР_53 , НОМЕР_54 н.к. НОМЕР_55 , НОМЕР_56 н.к. НОМЕР_57 , НОМЕР_58 н.к. НОМЕР_59 , НОМЕР_60 н.к. НОМЕР_61 , НОМЕР_62 н.к. НОМЕР_63 , НОМЕР_64 н.к. НОМЕР_65 , НОМЕР_66 н.к. НОМЕР_67 , НОМЕР_68 н.к. НОМЕР_69 загальною вартістю 61 129 333 грн. 20 коп.
		На вказану суму поданий цивільний позов.
		В той же час, цим злочином Публічному акціонерному товариству акціонерному банку «УКРГАЗБАНК» заподіяно шкоду у розмірі 50 354 282,29 грн. 
		10.06.2021 року між Публічним акціонерним товариством акціонерним банком «УКРГАЗБАНК» та Приватним акціонерним товариством «ІСУЗУ-АТАМАН Україна» укладено договір купівлі-продажу № 1, за умовами якого Продавець зобов`язаний продати, а Покупець-Лізингодавець зобов`язаний купити для подальшої передачі в строкове платне користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу Комунальному підприємству «Херсонський комунальний транспортний сервіс «Херсонської міської ради» (код ЄДРПОУ 01235573) (відповідно до Договору фінансового лізингу № 969/2021/ХОД-МСБ-ФЛ від «10» червня 2021 р.): нові автобуси марки АТАМАN моделі А092Н6 рік випуску не раніше 2020 року, виробник АТ «ЧЕРКАСЬКИЙ АВТОБУС» (надалі - «Виробник»), країна виробництва - Україна, визначений в Додатку № 1 «Специфікація» до цього Договору (надалі - Товар) в кількості 30 штук (п. 1.1. Договору). Ціна однієї одиниці Товару на момент укладення цього Договору становить 2 240 000,00 грн. з ПДВ. Загальна ціна всіх 30-и одиниць Товару на момент укладення цього Договору становить - 67 200 000,00 грн. з ПДВ. (п. 2.1. Договору).
		26 автобусів були вкрадені окупаційними військами рф за сприяння ОСОБА_6 , обвинуваченого по даному кримінальному провадженню №22023230000000069.
		Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» визнано цивільним позивачем, обвинувачений ОСОБА_6 цивільним відповідачем у вказаному кримінальному провадженні ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20.02.2024 р.
		02 жовтня 2023 року між Позивачем та Лізингоотримувачем був складений акт перевірки транспортного засобу з додатком до нього, за яким в ході перевірки були виявлені 4 з 30 автобусів, переданих в лізинг на умовах Договору лізингу.
		20.12.2023 року між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем укладено Додаткову угоду № 6 до Договору лізингу, за яким сторони погодили, що по 26 одиницям предмету лізингу (пасажирських автобусів «ATAMAN» моделі А092Н6) несплачена вартість яких становить 45 693 722,00 грн. з ПДВ, які викрадені збройними силами російської федерації під час окупації міста Херсон, строк лізингу вважати таким, що закінчився 11.01.2023 року. Крім того, сторони визначили, що порядок сплати інших лізингових платежів (лізинговий процент та комісії) нарахованих по цих викрадених одиницях предмету лізингу буде вирішено не раніше ніж через 6 місяців після закінчення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
		Таким чином, розмір завданої шкоди ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в результаті злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 склав 50 354 282,29 грн. (т.ч. 45 693 722,00 грн.- несплачена вартість 26 одиниць предмету лізингу, 4 032 480,76 грн. - лізингові проценти, нараховані, але не сплачені за передані в лізинг 26 одиниць предмету лізингу, 628 079,53 грн. - комісія за управління кредитними коштами, нарахованої, але не сплаченої в частині переданих в лізинг 26 одиниць предмету лізингу), що, окрім вищенаведеного, підтверджується виписками по рахункам №№ НОМЕР_72 ( НОМЕР_73 ), НОМЕР_74 ( НОМЕР_75 ), НОМЕР_76 ( НОМЕР_77 ) та розрахунком боргу.
		У відповідності до ч. 1, 3 ЦК України - особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		З урахуванням наведеного, позовні вимоги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», щодо відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 50 354 282,29 грн. 
		Приймаючи наведене вище - позов Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс «Херсонської міської ради» підлягає частковому задоволенню - в частині відшкодування шкоди щодо автобусів марки «ЕТАЛОН» А-08128 в кількості 11 (одинадцяти) одиниць середня балансова вартість одиниці станом на 01.03.2023 становить 1 млн. 476 тис. грн., тобто в розмірі 16 236 000 грн. 00 коп.
		Керуючись ст.ст.368-371, 374 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України та призначити покарання у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах і організаціях усіх форм власності строком на 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання - з дня фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання призначеного ОСОБА_6 , у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах і організаціях усіх форм власності обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 4780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) гривень 00 копійок за довідками про витрати на проведення експертизи № СЕ19/115-23/6638 АВ від 17.06.2023 р. та № СЕ19/115-23/6631 АВ від 19.06.2023 р.
		Цивільний позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином задовольнити в повному обсязі.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» 50 354 282,29 грн. (п`ятдесят мільйонів триста п`ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві гривні двадцять дев`ять копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином.
		Цивільний позов Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс «Херсонської міської ради» до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Херсонський комунальний транспортний сервіс «Херсонської міської ради» 16 236 000 грн. 00 коп. (шістнадцять двісті тридцять шість тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином.
		В задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.
		Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Херсонській міський суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копії процесуальних документів, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному вебсайті суду.
		 
		СуддяОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...