Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 27/89б (905/999/24) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 11.03.2025. Зареєстровано: 11.03.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.03.2025.
Дата набрання законної сили: 06.03.2025
Номер судового провадження: 100 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 березня 2025 року м. Харків Справа №27/89б (905/999/24) 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.;
		за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх.№100Д/2) Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 у справі №27/89б (905/999/24) (повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024 суддею Демідовою П.В. у приміщенні Господарського суду Донецької області) 
		за позовом Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м.Київ,
		до 1) ОСОБА_1 , м.Київ,
		2)  ОСОБА_2 , м.Київ,
		за участі третьої особи -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів,- Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», м.Донецьк,
		третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна», м.Донецьк,
		третьої особи -3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_3 , м.Київ,
		про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій; визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, 
		у межах справи про банкрутство за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісоптторг» до боржника Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», м.Донецьк,-
		ВСТАНОВИВ:
		У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа №27/89б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат» на стадії ліквідаційної процедури, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Заріцький Ю.М.
		22.07.2024 Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулось до господарського суду з заявою №0000606/20136-24 від 22.07.2024 про забезпечення позову до подання позову. Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.07.2024 вказаній заяві присвоєно єдиний унікальний номер справи №905/991/24 та передано на розгляд судді Демідової П.В. на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.
		Ухвалами Господарського суду Донецької області від 24.07.2024 заяву Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк» №0000606/20136-24 від 22.07.2024 про забезпечення позову до подання позову, задоволено; застосовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційних дій щодо такого нерухомого майна: група нежитлових приміщень АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034686580000), що належить на праві власності ОСОБА_2 ; групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034708480000), що належить на праві власності ОСОБА_1 . 
		Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду Донецької області, в межах якого перебуває справа №27/89б про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій; визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, проведеною на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.
		Позов обґрунтований тим, що нерухоме майно Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», передане в іпотеку банку на підставі іпотечного договору №51308Z9 від 09.09.2008, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №51308К6 від 09.08.2008, продано на аукціоні у межах справи про банкрутство, який у подальшому визнано недійсним, вибуло з володіння банкрута, поділено та неодноразово відчужено набувачами, що порушує права банку як іпотекодержателя у частині задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, у зв`язку з невиконанням позичальником основного зобов`язання. 
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна», ОСОБА_3 , про визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій; визнання права іпотекодержателя за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008 на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , та звернення стягнення на вказане майно шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій - відмовлено. У порядку частини 9 ст.145 Господарського процесуального кодексу України скасовано заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчинення реєстраційний дій, застосованих ухвалами від 24.07.2024 у межах справи №905/991/24 щодо такого нерухомого майна: - група нежитлових приміщень АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034686580000), що належить на праві власності ОСОБА_2 ; - групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034708480000), що належить на праві власності ОСОБА_1 .
		Ухвалюючи оскаржуване рішення, господарський мотивував його тим, що банк був іпотекодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальним договором, тому вправі у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах боржника заставне майно у третіх осіб, на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України. Заявлені позивачем вимоги про звернення стягнення на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, не є належним способом захисту. Стосовно вимог про визнання прав іпотекодержателя на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , господарський суд зазначив, що звернення стягнення на заявлене майно не є належним способом захисту, оскільки суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, що є підставою для відмови у задоволення такої вимоги, внаслідок чого визнання прав іпотекодержателя як самостійний спосіб захисту не є ефективним та не поновить порушене право у разі її задоволення. Ураховуючи зазначене, вказана позовна вимога теж не підлягає задоволенню. Щодо встановлення обставин добросовісності відповідачів та підстав для застосування позовної давності господарський суд зазначив, що в умовах обрання позивачем неналежних способів захисту, що є самостійними підставами для відмови у позові, вказані обставини, доводи та заперечення сторін щодо них не розглядаються судом.
		Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 у справі №27/89б (905/999/24) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов АТ «Укрексімбанк» у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідачів.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що АТ «Укрексімбанк» неодноразово намагалося захистити свої права заставного кредитора та вчиняло дії, спрямовані на спонукання ліквідатора боржника виконати свої прямі обов`язки та здійснити дії щодо витребування заставного майна, зокрема, ухвалою господарського суду від 27.03.2023 задоволено скаргу банку на бездіяльність ліквідатора Шуби В.І. щодо неповернення заставного майна, однак 21.03.2023 господарським судом задоволено заяву ОСОБА_4 про його звільнення від виконання обов`язків ліквідатора боржника. Новим ліквідатором боржника Заріцьким Ю.М. подано до господарського суду позовну заяву про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна, яка повернута ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.05.2024 без розгляду з підстав відсутності доказів сплати судового збору. АТ «Укрексімбанк» неодноразово наголошувало на готовності розглянути питання авансування судового збору у зазначеному судом розмірі для подання ліквідатором позову про витребування заставного майна на користь боржника з чужого незаконного володіння, однак ліквідатором так і не вчинено жодних дій, спрямованих на відновлення порушеного права банка. Апелянт вважає, що саме заявлений ним спосіб захисту у даній справі буде повним і відповідатиме принципу процесуальної економії.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишено без руху. Встановлено заявнику апеляційної скарги десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків. Роз`яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №27/89б (905/999/24).
		22.01.2025 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 у справі №27/89б (905/999/24). Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 06.03.2025 о 15:30 годині. Встановлено учасникам справи строк по 28.02.2025 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження. Запропоновано учасникам справи надати оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 клопотання представника ОСОБА_1 , адвоката Панченко А.В., про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, задоволено. Ухвалено судове засідання 06.03.2025 о 15:30 год. у справі №27/89б (905/999/24) проводити за участю представника ОСОБА_1 , адвоката Панченко А.В., у режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку.
		27.02.2025 від ОСОБА_2 до суду надійшов відзив (вх.№2591) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що позовні вимоги у даній справі не підлягали задоволенню саме через обрання банком неналежного способу захисту, який передбачав звернення стягнення на спірне майно всупереч процедур, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства. Неможливість витребування майна у власність (до ліквідаційної маси) боржника не надає банку як заставному кредитору право звернути стягнення на таке майно поза межами провадження у справі про банкрутство і всупереч порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства. Ліквідатори боржника зверталися до суду з позовами про витребування спірного майна, проте такі позови судом до розгляду не приймалися та поверталися через несплату судового збору. При цьому апелянт як заставний кредитор, який має бути зацікавлений у поверненні до ліквідаційної маси та подальшій реалізації майна, також відмовлявся авансувати судові витрати, що призвело до неможливості розгляду судом віндикаційного позову ,поданого ліквідатором. Отже, неможливість звернення до суду з віндикаційним позовом спричинена не лише діями чи бездіяльністю ліквідатора, про що вказує апелянт, а й поведінкою банку, яка також перешкоджала розгляду такого позову судом. Крім того, задоволення позову у даній справі матиме наслідком порушення прав та інтересів інших учасників справи №27/89Б. Просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги. 
		У судове засідання 06.03.2025 представник банку не з`явився, про дату, місце та час судового засідання повідомлений належним чином.
		У судовому засіданні, яке проходило в режимі відеоконференції, представник першого відповідача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу. Просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Донецької області  без змін.
		Інші учасники справи у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		Відповідно до частин 12, 13 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Ураховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.
		Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши представника першого відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
		09.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна» (позичальник) укладено кредитний договір №51308К6, відповідно до пункту 3.1 якого, банк відкриває позичальникові відновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.
		Ліміт кредитної лінії: 3000000,00 гривень (три мільйони гривень 00 копійок) (пункт 3.2.1). Кінцевий термін погашення кредиту: 08 вересня 2009 року (пункт 3.2.2). Вид кредиту: відновлювальна відклична кредитна лінія (пункт 3.2.3). Цілі кредиту: фінансування поточних витрат (пункт 3.2.4). Процентна ставка за кредитом: 20% річних. У разі не підтримання позичальником загальних грошових потоків на рахунках, відкритих у банку на рівні, визначеному у пункті 5.1.3.6 цього договору, процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункти, починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом. У разі невиконання позичальником умов, визначених у пункті 5.1.3.7 цього договору, процентна ставка за кредитом збільшується на 2 процентних пункти, починаючи з першого дня місяця, наступного за звітним кварталом (пункт 3.2.5). Розмір плати за управління кредитом: 2500,00 гривень на місяць (пункт 3.2.6). Розмір необхідного забезпечення для покриття кредиту: не менше ніж 6804,00 тис. грн заставної вартості (пункт 3.2.10).
		Згідно з пунктом 3.3.2 договору банк надає позичальникові кредит відповідно до графіка вибірки та зниження ліміту заборгованості.
		Пунктом 3.4.1 договору передбачено, що позичальник зобов`язаний погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у пункті 3.8 цього договору в строк, зазначений у пункті 3.2 цього договору, згідно з графіком вибірки та зниження ліміту заборгованості за рахунок будь-яких грошових надходжень позичальника. Зниження ліміту заборгованості згідно з графіком вибірки та зниження ліміту заборгованості починається не пізніше ніж з 13 місяця до кінцевого терміну погашення кредиту. Строки, передбачені графіком вибірки та зниження ліміту заборгованості, є обов`язковими.
		Договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку, проте кредит надається в межах наданого забезпечення. Цей договір залишається чинним до дати повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (пункт 8.1 договору).
		09.04.2009 сторони уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №51308К6 від 09.09.2008, якою, зокрема, скасували графік вибірки та зниження ліміту заборгованості, викладений у додатку №1 до договору та виклали його у новій редакції у якості додатку №2 до договору. 
		Додатком №2 до кредитного договору №51308К6 від 09.09.2008 сторони визначили графік вибірки та зниження ліміту заборгованості, а саме: з 09.09.2008 по 08.03.2009 ліміт заборгованості 3000000,00 грн; з 09.03.2009 по 08.05.2009  3000000,00 грн; з 09.05.2009 по 08.06.2009  2400000,00 грн; з 09.06.2009 по 08.07.2009  1800000,00 грн; з 09.07.2009 по 08.08.2009  1200000,00 грн; з 09.08.2009 по 08.09.2009  600000,00 грн; з 09.09.2009  0,00 грн.
		Додатковою угодою №2 від 27.10.2010 кредитного договору №51308К6 від 09.09.2008 сторони внесли зміни до: підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 «Кредит та Проценти», підпункту 3.2.6 пункту 3.2 статті 3 «Кредит та Проценти», підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 «Кредит та Проценти». 
		09.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк» (іпотекодержатель) та Закритим акціонерним товариством «Донецькбланкіздат» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №51308Z9, відповідно до пункту 1.1 якого іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №51308К6 від 9 (дев`ятого) вересня 2008 (дві тисячі восьмого) року, зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені (далі  кредитний договір), укладеного між ВАТ «Укрексімбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна».
		Згідно з пунктом 1.3 договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов`язань боржника, є нерухоме майно, що складається з нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), розташованих за адресою: місто Київ, вулиця Старонаводницька, будинок 6-б (шість літера «Б») (далі  предмет іпотеки).
		Право власності на предмет іпотеки підтверджується: рішенням Господарського суду м.Києва №6/310 від 01.07.2008 із реєстраційним написом Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» від 22.07.2008, записаним у реєстрову книгу №177п за реєстровим №9124п; довідкою-характеристикою, виданою Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 23.07.2008 за №1353892, реєстраційний номер 9124п.
		За даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, предмет іпотеки має загальну площу 300 (триста) кв.м, та вартість становить 2535722,28 (два мільйони п`ятсот тридцять п`ять тисяч сімсот двадцять дві гривень 28 копійок) гривень. 
		За домовленістю сторін станом на дату укладення цього договору загальна заставна вартість предмета іпотеки складає 6804000,00 (шість мільйонів вісімсот чотири грн. 00 копійок) гривень.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.12.2009 у справі №1/254, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії в м.Донецьку заборгованість за кредитним договором №51308К6 від 09.09.2008 за кредитом у сумі 2991410,66 грн, проценти у сумі 323071,24 грн, плату за управління кредитом у сумі 15000,00 грн, плату за зобов`язання у сумі 14,82 грн, пеню у сумі 170074,41 грн, судові витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. 
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.10.2011 у справі №28/179, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна» задоволено; стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку, заборгованість за кредитним договором №51308К6 від 09.09.2008 за процентами у сумі 911665,62 грн, за платою за управління кредитом у розмірі 37500,00 грн, судові витрати по сплаті державного мита у сумі 9491,66 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.09.2009 у справі №27/89б порушено справу про банкрутство Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат».
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2010 у справі №27/89б визнано вимоги кредитора ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку на суму основного боргу 12169210,67 грн та 651818,18 грн - пеня (вимоги першої черги); відмовив ПАТ «Укрексімбанк» у визнанні кредитором частково на суму 36132,21 грн. Зі змісту вказаної ухвали убачається, що грошові вимоги ПАТ «Укрексімбанк» за кредитним договором №51308К6 від 09.09.2008 складають 3453094,16 грн, з яких: 3333990,99 грн- основний борг та 119103,18 грн - пеня.
		Постановою Господарського суду Донецької області від 04.10.2011 у справі №27/89б боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців - до 04.10.2012.
		17.01.2014 Донецькою товарною біржою проведено аукціон з продажу групи нежитлових приміщень №47, що розташовані за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6 Б; ціна продажу становить 250721,22 грн. 
		За результатами проведеного 17.01.2014 аукціону, з переможцем аукціону - Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» в особі виконавчого директора Саленко Сергія Михайловича, укладено договір купівлі-продажу спірного майна №б/н від 17.01.2014.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б, задоволено заяву ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна та відповідного договору купівлі-продажу такого майна; визнано недійсними результати проведеного 17.01.2014 повторного аукціону з продажу майна ЗАТ «Донецькбланкіздат» - нежилих приміщень групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташованих на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський р-н, вул. Старонаводницька, 6Б; визнано недійсним договір купівлі-продажу №б/н від 17.01.2014, укладений між ЗАТ «Донецькбланкіздат» в особі ліквідатора Гриневицької І.В. та Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №27/89б апеляційну скаргу Благодійної організації «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 у справі №27/89б скасовано; відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» №176-00/1243 від 18.10.2017 про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна, а також відповідного договору купівлі-продажу такого майна.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2018 у справі №27/89б касаційну скаргу ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено; скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №27/89б; ухвалу Господарського суду Донецької області від 14.12.2017 залишено в силі.
		Як убачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №240446864 від 14.01.2021 право власності на зазначене майно 21.03.2014 зареєстровано за Благодійною організацією «Український благодійний фонд прямих спортивних інвестицій».
		За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №240439206 від 14.01.2021, 02.09.2015 проведено реєстраційну дію щодо права власності розміру частки 61/100 об`єкту, згідно з записом власником вказаної частки є ОСОБА_1 . 
		27.07.2016 до реєстру внесено відомості про зміну розміру частки власника групи нежитлових приміщень №47, на 61/100 згідно з договором дарування №1313 від 27.07.2016, у зв`язку з чим власником розміру частки 39/100 стала ОСОБА_3 .
		Згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №240439206 від 14.01.2021, 20.09.2016 приватним нотаріусом проведено реєстраційну дію, відповідно до якої об`єкт  група нежитлових приміщень №47, загальною площею 300,00 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 закрито, у зв`язку з поділом.
		30.08.2018 до реєстру внесено запис про обтяження групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1034708480000, на підставі договору іпотеки №2194 від 30.08.2018, за яким обтяжувачем є ОСОБА_1 , а особою майно/права якої обмежуються: ОСОБА_5 . 
		24.01.2020 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №305680235 від 23.07.2022).
		За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №305680116 від 23.07.2022, група нежитлових приміщень АДРЕСА_2 , 01.10.2016 перебувала у власності ОСОБА_6 , на підставі договору купівлі-продажу №2785 від 01.10.2016, 18.12.2017 право власності на об`єкт зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору 1/2 частки групи нежитлових приміщень №1435 від 18.12.2017, 04.02.2022 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу групи нежитлових приміщень №489 від 04.02.2022.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач як іпотекодержатель у частині задоволення кредиторських вимог за рахунок іпотечного майна, у зв`язку з тим, що нерухоме майно Закритого акціонерного товариства «Донецькбланкіздат», яке є об`єктом за іпотечним договором №51308Z9 від 09.09.2008, продане на аукціоні у межах справи про банкрутство, який у подальшому визнано недійсним, вибуло з володіння банкрута, поділено та неодноразово незаконно відчужено набувачами, звернувся до господарського суду з даним позовом.
		Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно зі ст.17 вказаного Закону іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності (спеціального майнового права) на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. 
		У разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою (частина 1 ст.23 Закону України «Про іпотеку»).
		Відповідно до частин 1 та 4 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки. 
		З матеріалів справи убачається, що нежилі приміщення групи приміщень №47 (у літ.-А), загальною площею 300 кв.м, розташовані на першому поверсі 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: м.Київ, Печерський р-н, вул. Старонаводницька, 6Б, які належали на праві власності ЗАТ «Донецькбланкіздат», були передані в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №51308К6 від 09.08.2008 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Восток Україна».
		Як свідчать матеріали справи про банкрутство ТОВ «Видавництво «Восток Україна», заборгованість за кредитним договором не погашена.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2010 у справі 27/89б визнано вимоги кредитора ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку на суму основного боргу 12169210,67 грн - основний борг та 651818,18 грн - пеня (вимоги першої черги); відмовлено ПАТ «Укрексімбанк» у визнанні кредитором частково на суму 36132,21грн. Зі змісту ухвали вбачається, що заявлена сума вимог кредитора складається з: 8303595,52 грн  заборгованість боржника за кредитним договором №5105К20 від 31.10.2005, укладеним між банком та боржником; 1055339,16 грн  заборгованість боржника за кредитним договором №5107К2 від 28.02.2007, укладеним між банком та боржником; 3453094,16 грн  заборгованість боржника за кредитним договором №51308К6 від 09.09.2008, укладеним між банком та ТОВ «Видавництво «Восток Україна», а також на підставі договору поруки №51305P5 від 09.09.2008, укладеним між банком, ТОВ «Видавництво «Восток Україна» i боржником, та іпотечним договором №51308Z9 вид 09.09.2008; 35896,21 грн та 236 грн - витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за подання позовних заяв до боржника про стягнення заборгованості за кредитними договорами №5105К20 i №5107К2 та звернення стягнення на заставлене майно.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2010 затверджено реєстр вимог кредиторів до якого, у тому числі включено вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» в особо філії АТ «Укрексімбанк» у м.Донецьку на суму основного боргу 12169210,67 грн - основний борг та 651818,18 грн - пеня (вимоги першої черги).
		Статтею 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 №2343-XII, у редакції, чинній станом на дату постановлення ухвали суду від 27.12.2010 (далі - Закон № 2343-ХІІ), визначена черговість задоволення вимог кредиторів, зокрема, у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою за рахунок коштів, одержаних від продажу майна.
		Отже, ПAT «Державний експортно-імпортний банк України» є заставним кредитором боржника ЗАТ «Донецькбланкіздат», вимоги якого забезпечені заставою нерухомого майна, та погашення яких здійснюється за рахунок реалізації іпотечного нерухомого майна в процедурі банкрутства відповідно до норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
		Як зазначалось вище, договір з продажу іпотечного майна в ході процедури банкрутства визнаний недійсним.
		Відповідно до частини 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Ураховуючи зазначені положення, предмет іпотеки мав бути повернутий до ліквідаційної маси боржника, оскільки підстава, на якій його відчужено, а саме, результати проведеного аукціону та договір купівлі-продажу майна, визнані судом недійсними.
		Як правильно встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, предмет іпотеки поділено та у подальшому неодноразово продано. Кінцевими набувачами поділеного об`єкту є ОСОБА_1 , яка є власником групи нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034708480000) та ОСОБА_2 , яка є власником групи нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1034686580000).
		З метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права іпотекодержателя на вказані приміщення та звернення на них стягнення у порядку виконавчого провадження.
		Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
		Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.
		Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.
		Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем.
		Близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі №922/2529/19.
		За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом про банкрутство.
		Статтею 62 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси. 
		Згідно з частинами 5, 6 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, крім випадків, передбачених статтею 94 цього Кодексу. Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
		Отже, у межах ліквідаційної процедури підлягає продажу все майно банкрута (за винятками, встановленими законом), включаючи майно, яке є предметом застави. Будь-яке відчуження такого майна в тому числі, відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», є недотриманням положень частини 6 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, за якою задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
		Встановлена законодавством вимога об`єднання у межах процедури банкрутства усіх процедур, пов`язаних з погашенням вимог кредиторів, реалізацією, з цією метою, майна банкрута, є певною гарантією для всіх учасників, насамперед кредиторів, у справі про банкрутства. Проведення певної оцінки майна та його реалізації в межах ліквідаційної процедури гарантує погашення вимог кредиторів з урахуванням пріоритетів та черговості, встановлених законом. 
		Крім того, вимоги позивача частково забезпечені іпотекою спірного нерухомого майна, а саме, у межах заборгованості за кредитним договором №51308К6, у зв`язку з чим господарський суд обґрунтовано зазначив, що вартість комерційного нерухомого майна 300 кв.м у місті Києві по вул.Старонаводницької може суттєво перевищувати розмір заборгованості банку, на погашення якої позивач має пріоритет за рахунок вказаного майна.
		Позов щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не є за своєю суттю зверненням до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо отримання згоди на реалізацію майна боржника у порядку положень частини 5 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, тому задоволення такого позову матиме наслідком недотримання положень частини 6 ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо того, що задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, здійснюється лише в межах провадження у справі про банкрутство.
		Така правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду викладена у постанові від 04.10.2023 у справі 910/20057/16.
		Виходячи із зазначеного, звернення стягнення на заставне (іпотечне) майно має відбуватися виключно в межах справи про банкрутство, оскільки положення Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються до усіх учасників справи про банкрутство як спеціальні норми.
		Факт вибуття майна з володіння власника за недійсним правочином, в умовах відсутності встановлення обставин добросовісності факту набуття такого майна третіми особами, свідчить про наявність підстав для витребування такого майна.
		Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 зазначила, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема, і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). У цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала про ефективність у спірних правовідносинах саме вимоги про витребування заставного майна на користь боржника.
		Під час розгляду спору щодо відчуженого на аукціоні у справі про банкрутство майна у з`ясуванні питання ефективності обраного способу захисту порушених прав необхідним є урахування характеру та природи правовідносин між сторонами на момент виникнення спору.
		У правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство відновлення порушеного права позивача здійснюється у різні способи, зокрема: 
		?якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство майно боржника перебуває у власності боржника, то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону; 
		- якщо за результатами аукціону з переможцем укладено договір купівлі-продажу то ефективним способом захисту порушеного права особи, яка вправі оскаржувати результати аукціону, є пред`явлення позову про визнання недійсними результатів аукціону й укладеного з переможцем аукціону договору купівлі-продажу майна боржника та застосування реституції (у випадку повернення майна, що перебуває у власності переможця аукціону);
		? якщо за результатом проведення аукціону у справі про банкрутство відчужено майно, яке належить іншій особі на праві власності, відновлення порушеного права власника проданого майна здійснюється шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.
		Отже, банк був іпотекодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальним договором, тому вправі, у даних спірних правовідносинах витребувати в інтересах боржника заставне майно у третіх осіб на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
		З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги про звернення стягнення на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6Б, приміщення 47а, та на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6Б, приміщення 47, шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій, не є належним способом захисту у даних правовідносинах.
		Щодо вимог про визнання прав іпотекодержателя на групу нежитлових приміщень №47а, загальною площею 184,2 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6Б, приміщення 47а, та на групу нежитлових приміщень №47, загальною площею 115,8 кв.м, розташованих за адресою: м.Київ, вул.Старонаводницька, буд.6Б, приміщення 47, господарський суд правильно зазначив, що визнання права іпотекодержателя, як самостійний спосіб захисту є неефективним, адже не призведе до фактичного поновлення порушеного права.
		Після визнання права іпотекодержателя позивач буде змушений знову ініціювати судовий спір, що не відповідає принципам ефективності. Отримання судового рішення для подальшого використання позасудових способів захисту, теж не може вважатися ефективним та не відповідає меті судового захисту, адже позасудовий спосіб захисту не може залежати від наявності чи відсутності судового рішення суду.
		Колегія суддів вважає правомірним висновок господарського суду про те, що звернення стягнення на спірне нерухоме майно не є належним способом захисту, оскільки суперечить положенням Кодексу України з процедур банкрутства, та є підставою для відмови у задоволення такої вимоги, внаслідок чого визнання прав іпотекодержателя як самостійний спосіб захисту не є ефективним та не поновить порушене право у разі задоволення такої вимоги.
		Доводи апелянта про те, що саме заявлений ним спосіб захисту у даній справі є належним та ефективним колегія суддів вважає суперечливими, оскільки сам заявник в апеляційній скарзі посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/2592/19 в якій, зокрема, зазначено, що у справі про банкрутство право звернення в інтересах боржника з віндикаційним позовом до третіх осіб, у тому числі з підстав визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута, належить виключно ліквідатору боржника (постанова судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-19). Натомість учасники справи про банкрутство вправі оскаржити до суду дії (бездіяльність) ліквідатора щодо вжитих ним заходів у ліквідаційній процедурі з повернення майна у ліквідаційну масу боржника (частина 11 статті 41 Закону про банкрутство), а комітет кредиторів за поданим клопотанням ? усунути ліквідатора від виконання ним своїх обов`язків у разі їх невиконання або неналежного виконання (частина 3 статті 114 Закону про банкрутство). 
		Як зазначає апелянт, ліквідатором боржника Заріцьким Ю.М. подано до господарського суду позовну заяву про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна, яка повернута ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.05.2024 без розгляду з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Водночас господарський суд зазначив, що після усунення обставин, які були підставою для залишення позову без розгляду, існує право звернутися до суду повторно. Тож ліквідатор боржника має право повторно звернутися з позовом про витребування з чужого незаконного володіння спірного майна, а у разі не вжиття ліквідатором боржника таких процесуальних дій, банк вправі оскаржити такі дії до суду.
		Отже, вирішення будь-яких спорів щодо спірного майна боржника, що перебуває у процедурі банкрутства, має відбуватися з урахуванням законодавства, що регулює провадження у справах про банкрутство.
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову через неефективний спосіб захисту.
		Обставини добросовісності відповідачів та підстав для застосування позовної давності не досліджувались господарським судом, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у позові.
		Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, жодним чином не спростовують встановлені господарським судом обставини, заявник апеляційної скарги не обґрунтував та не довів порушення застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. 
		Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		УХВАЛИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 17.12.2024 у справі №27/89б (905/999/24) залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено 11.03.2025.
		 
		Головуючий суддя О.А. Пуль
		 
		 
		Суддя Я.О. Білоусова 
		 
		 
		Суддя О.О. Крестьянінов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...